Перші сходинки до читання



Скачати 148.16 Kb.
Дата конвертації26.03.2016
Розмір148.16 Kb.
ПЕРШІ СХОДИНКИ ДО ЧИТАННЯ
Широко відомий факт, що тисячі батьків навчили 2-річних, 3-річних дітей читати, причому читати добре. В той же час , в школі є діти, які читають гірше, ніж треба по віку. Видно, їх вчили занадто пізно. Найбільш ефективно навчання дітей читанню відбувається в домашніх умовах, якщо батьки знають, як його організувати. Для цих батьків можна виділити такі принципи навчання:

- починати треба з раннього віку;

- під час процесу навчання зберігати веселий настрій;

- ставитися з повагою до дитини;

- навчати його тільки тоді, коли ви і він у гарному настрої;

- зупинятися раніше, ніж дитина сама того захоче;

- демонструвати навчальний матеріал швидко;

- виконувати програму навчання послідовно;

- пам’ятати: і ви, і дитина повинні відчувати, що ви прекрасно проводите час.

Можна використати педагогічний досвід американського дитячого лікаря Глена Домана, розвиваючу педагогіку Б. та О. Нікітіних, методику М. О. Зайцева, методичні рекомендації М. Буракова – учня Зайцева, «Складушки» Воскобовича. Всі вони обережно ставляться до психіки дитини та закликають до раннього навчання дітей. Якщо дитячому розуму не вистачає духовної поживи, то він всмоктує безліч непотрібного, а «мозок, так як і м’язи , розвивається, коли його тренують», - стверджує Г. Доман.

Починаючи розвивати та навчати своїх дітей, батьки думають по-перше, як навчити малюка читати. Вони вважають, що це найголовніша ланка в ланцюжку раннього розвитку дитини. Мами та тата прикладають багато зусиль до навчання грамоти, забуваючи, що розвивати треба всебічно. Перша порада – не ставте собі термінів. У кожної дитини свій шлях в житті, свої темпи освоєння того чи іншого навику. Краще рухатися поступово, спостерігати за дитиною, що їй цікаво, що – ні. І не впадати в розпач, якщо дитину навчання абсолютно не цікавить. Значить, вона ще не готова. Відкладіть свої старання, перейдіть до малювання або спорту. Або просто грайтеся з ним побільше ляльками, машинками, конструкторами. Читати вона обов’язково навчиться. Всьому свій час. Як вибрати методику?

Методика Глена Домана має багато прихильників і противників. Багато людей починали цю важку працю, отримували сумнівні результати, або зовсім їх не отримували, бачили супротив дітей проти такого способу подачі інформації, в результаті, захопившись ідеєю раннього розвитку дітей, змінювали методику і в результаті отримували свою, як, наприклад, всім відома французька мама Сесиль Лупан. Методика Глена Домана побудована на тому, що дитині показують не букви або склади, а цілі слова, написані на великих полосках червоним кольором. Дитина, на думку Домана, побачивши декілька раз слово, назавжди запам’ятає, як воно читається. А побачивши багато слів, сама по собі виведе правило читання і почне читати незнайомі слова. Найсильніший аргумент противників цієї методики той, що, коли дитині починали писати знайомі слова олівцем на папері або показували в книзі, вона ніяк не хотіла впізнавати («читати») ці слова.

Є ще один напрямок - складовий метод в навчанні читанню. Він відомий ще з часів Л. М. Толстого. По складам малюк починає говорити МА-МА, а не по буквам або цілими словами. По складам легше та природніше навчити його читати. Засновником складового принципу в навчанні читанню став Микола Олександрович Зайцев. Він придумав свої відомі кубики. За ним послідував випуск «Складушек» Воскобовича та посібника М. Буракова «Складарики», «Пиши-читай», «7 сходинок до читання» Сергія Полякова

Традиційний звуко-буквенний аналітико-синтетичний метод навчання дітей читанню знайомий нам з дитинства. Так вчили читати нас, так і ми вчили своїх дітей. Спочатку вчили букви – це перший етап. Дуже важливо називати букви спрощено, як ми називаємо твердий приголосний «П». Прийде час і дитина засвоїть знання по фонетиці мови. А зараз вона може навчитись читати і без цих знань. Спочатку дорослий показує і називає букви, потім дитина вчиться показувати їх, знаходити по завданню дорослого. Одночасне навчання читанню та друкуванню необов’язкове. Можна використати такі вправи: «Знайди букву в малюнках», «Тіло-літера», «Тіло-Загадка», «Розрізна азбука», «Візерунки з літер», «Знайди і підкресли», «Яка літера виглядає у віконце», «Від якої літери фрагмент», «Які літери сховались», «Яка літера наступна».

Другий етап навчання дітей читанню – « Запам’ятовуємо склади». Особливість дітей дошкільного віку є фізіологічна неготовність до засвоєння правил складозлиття і їх застосування при читанні. Для дитини простіше навчитися читати за допомогою запам’ятовування складів-злиттів. Найбільш ефективно це відбувається в 5-6 років. В цьому віці активно розвивається та удосконалюється пам’ять, всі її види (слухова, зорова, пам’ять на рухи, комбінована, змістовна та інші) і процеси (запам’ятовування, зберігання та відтворення інформації).

Схема для запам’ятовування складів

-багаторазові повтори складів дорослим;

-пошук складу по завданню дорослого з наступним промовлянням;

-самостійне називання – «читання» складу.
Автори різних методик пропонують способи полегшення злиття в склади за допомогою різних прийомів. «Доріжка від приголосного до голосного» (чоловічок, що біжить) – Н. С. Жукова «Буквар». Приголосна, мандруючи, зустрічає голосні всі по черзі, вони в парі співають пісеньки-склади ; наступний етап – привезти на машині цеглинку-склад, листоноша розносить пошту – листівки з складами; «Складовий будинок», «Складова розмальовка», «Склад + картинка». Ще один спосіб складового злиття є у Ю.В. Тума ланової («Навчання дітей 5-6 років читанню»). Варіанти, що супроводжують злиття: а)дорослий тримає одну букву, дитина читає, одночасно здалеку підноситься наступна, а перша «падає», дитина переходить до читання нової букви; б)дорослий тримає букви, одну високо, другу нижче, дитина починає читати верхню, повільно наближаючись до нижньої і переходить на читання нижньої; в)дорослий тримає в руках карточку , де написані букви з обох сторін, дитина читає букву на одній стороні, дорослий перегортає картку іншою, дитина продовжує читати.

Перед тим, як дитина сама зможе назвати склад-злиття, йому треба багаторазово почути його назву, повправлятись в пошуку складу по вашому завданню. Якщо дитині тяжко назвати склад, запропонуйте йому декілька варіантів відповіді, не дозволяйте тим самим перейти на побуквенне читання складу. Найтяжче запам’ятовуються перші групи складів, далі дитина по аналогії починає називати подібні по голосній або приголосній літері склади. Темп засвоєння складів повинен відповідати можливостям дитини. Краще засвоїти меншу кількість приголосних і відповідних складів, але автоматично впізнавати-читати склади. Навичка читання складів різного типу сприяє швидшому навчанню читанню словами.

Третій етап – «читаємо словами».

Читати і розуміти для дошкільника одночасно тяжко. Для цього треба багато часу. Допоможуть дитині вправи: «Ланцюжки слів», «Віконечко» (поступово передвигати його по сторінці, відкриваючи потрібні для читання склади), «Встав букву», «Склади слово з складів», «Картинка + слово», «Закінчи слово», «Підбери до першого складу другий, що підходить першому», «Прочитай слово по його половинці» (нижня, верхня), «Склади слово з букв»(розрізна азбука), «Підбери слово»(логічно зв’язані пари слів), «Ізографи»(картинка, виконана, буквами слова, що позначає цю картинку), «Геоборди» - в великі, розкреслені квадрати вписати по горизонталі та вертикалі слова, що відносяться до даної теми.) Труднощі, які виникають при навчанні читання дітей словами, крім розуміння змісту слова: якщо слова неподілені на склади , можна олівцем провести дужки під складами ; довгі слова (можна починати читати з останнього складу, дописуючи попередні по одному). Важливо!


- вчити осмисленому читанню, краще менше прочитати, але зрозуміти про що читаєш;

- для формування навичок осмисленого читання недостатньо тільки матеріалу азбуки, використовуються додаткові ігри та вправи;

- якщо дитина переходить на побуквенне читання, активізувати роботу з складовою таблицею, закріпити навички впізнавання складу, як одиниці читання;

- якщо дитині тяжко визначити місце злиття, допомагайте побачити йому в складі;

- готуючи ігри та вправи, не забувайте про зайвий варіант відповіді;

- не бійтесь затриматись на цьому етапі подовше.

«Читаємо словосполучення, речення, тексти» - це новий складний етап навчання. Головна задача – навчитись усвідомлювати прочитане. Починати тільки тоді, коли дитина усвідомлено читає окремі слова. Вправи: «Склади словосполучення»(різні граматичні форми, вибрати правильні); «Яке слово загубилось?»(«повернути» маленькі слова на місце – прийменники); «Підбери закінчення». При читанні речень на першому етапі не перешкоджати повторам слів дітьми з початку речення. Дитина почне розуміти прочитане речення і буде читати без повторів. Вправи: «Прочитай речення з картинками», «Речення + картинка», «Розрізні речення». При читанні текстів для полегшення розуміння прочитаного важливо задавати різні питання по тексту. Ігри: «Придумай назву для оповідання», «Склади оповідання» (за розрізаними реченнями або частинами тексту), «Придумай кінцівку», «Розстав крапки».

При навчанні читанню словосполученнями, реченнями, текстами слід пам’ятати:

- дитина вчиться усвідомлювати не лише самі слова, а й граматичні формі, в яких вони знаходяться.;

- до читання словосполучень, речень переходити тільки тоді, коли сформоване усвідомлене читання слів;

- збільшуйте кількість слів в текстах поступово;

- пунктуаційні знаки також треба читати;

- не поспішайте давати дітям дитячі книги. Вони даються для того, щоб дорослі їх читали дітям.

Зупинимось на складовому читанні.


З якого віку потрібно починати навчання грамоти? А грамота в усіх народів одна, як відмічав ще Л. М. Толстой, це уміння читати, рахувати, писати. В 1988 році, коли готувались до випуску «Кубики Зайцева», мудрий Б. П. Нікітін сказав: «Навчання грамоті з 2 років обов’язкове, тому що це незвичайно розвиває дитину». Після знайомства з «Кубиками» Борис Павлович дещо поміняв свою думку: «А чому б становлення мови і навчання читанню не могли б іти паралельно, допомагаючи один одному?».

Так., як дитина дивовижним чином оволодіває складним механізмом усного мовлення, так , в основному, інтуїтивно вона має освоїти механізм читання. Не можна ось так просто взяти – і словами пояснити дитині, що потрібно робити, щоб прочитати слово. Всі завдання по ранньому навчанню читанню розраховані перш за все на дитячу інтуїцію. Тому тут більше підходять слова: вгадай, впізнай, знайди, згадай, порівняй. «Не вгадав?» - нічого страшного. Головне – запобігти страху помилки. Рано чи пізно, навчання читанню стає для деяких дітей проблемою. На якійсь стадії навчання снігова куля невдач виростає до розмірів страху, і дитина вже не хоче ні читати, ні писати. Щоб цього не сталося, не можна прискорювати індивідуальний темп дитини в навчанні читанню. Кожне курча з’являється в свій час – і кожного разу – це диво.

Микола Олександрович Зайцев – викладач російської та англійської мови, російської як іноземної, академік Академії творчої педагогіки, автор нових напрямків в методиках навчання читанню (російською, англійською, татарською, українською мовами), математики, грамоти. Методики Миколи Зайцева характеризуються спеціалістами (фізіологами, медиками, психологами) як ті, що не суперечать природі, здоров’язберігаючими, універсально-адаптивними, враховуючими індивідуальні особливості різних груп дітей, в тому числі і з особливостями психофізичного розвитку.
В чому суть та новаторство цієї методики?.
Вся багатовікова традиція педагогіки розташовує матеріал за принципом: правило – вправа. Методика Зайцева: весь матеріал компактно зібраний треба розташувати на стіні, щоб діти прочитували його поглядом, без надокучливих вправ. В основі системи Миколи Зайцева лежить ідея про те, що елементарною часткою мовлення є не буква, а склад – свідоме м’язове посилення мовного апарата. Складовий принцип має спільне з тим, як малюк намагається вимовляти перші слова – «ма-ма» - по складах. Так і на кубиках написано. Відсутність абстрактного мислення і логіки компенсуються у дитини загостренним сприйманням імпульсів, що йдуть від органів почуттів. Методика побудована по принципу: від наочно-образного через конкретно-дійове до абстрактно-логічного.

В дошкільному віці йде становлення й розвиток операційно- технічної сфери діяльності (розвиток символічної функції). Діти засвоюють знаки-букви, тим самим розвивається здатність психіки заміщати одні об’єкти (звуки) другими (буквами). А починаємо цьому вчити з конкретного предмета-символа – кубика. Слово, написане кубиками допоможе першокласнику складати схеми-моделі слів, як цього вимагає шкільна програма. Навчання в дошкільному віці – наочне, так як дитина мислить образами. Методика Зайцева дає можливість отримувати інформацію з використанням усіх аналізаторів: тактильних, зорових, слухових. Чітка диференціація дається засобами графіки, кольору, об’єму, ваги, тактильних відчуттів(вібрація наповнювача кубика, що сприймається пальцями руки).

Одним з важливих моментів методики є поетапне формування розумових дій і зв’язаних з цим понять. 1 етап – дитина діє з матеріальними предметами – кубиками, 2 – кожна дія супроводжується поясненнями, 3 – можна спостерігати самостійне читання. Таким чином, можна сказати, що методика Зайцева дозволяє виконати перехід ігрової діяльності в навчальну без шкоди для психіки дитини, сприяє становленню внутрішньої позиції школяра, сприяє розвитку символічної функції, виводить на новий рівень розуміння наочності, формує розумові дії, що лежать в основі читання та письма. Діти, з якими займаються за методикою Миколи Зайцева, усвідомлюють себе в новій соціальній ролі, ролі учня, дорослого, що дає їм нові стимули для навчання. Потім це залучення до серйозного дорослого життя допоможе їм адаптуватися в умовах справжньої шкільної освіти, зробить заміну соціальних ролей (дошкільник – школяр) більш безболісною та м’якою. В «складах» закладена грамотність майбутнього школяра. Читаючи по таблицях і граючись з кубиками, дитина бачить тільки правильне написання слів і запам’ятовує на все життя, як пишеться те чи інше слово.

Навчання читанню за допомогою ігрових кубиків Зайцева вимагає виконання досить складних розумових операцій, котрим дитина навчається під керівництвом дорослих. Таким чином, методика Зайцева дозволяє організувати роботу дітей як подолання системи труднощів, розв’язання завдань не дуже легких, але й не занадто тяжких та виснажливих. Це дозволяє найбільш інтенсивно залучити в навчальній діяльності пізнавальний інтерес дитини. Навчальна діяльність носить ігровий характер, цьому сприяє сам посібник «Кубики Зайцева». Гра повинна плавно перерости в навчальну діяльність. Діти оволодівають навчальними навичками, вчаться читати в грі. При чому гра сприймається не як забава, а як самостійний пошук, вибір можливих відповідей, в багатьох випадках самостійна постановка мети. «Гра тільки тоді і там, де є твій вибір, твій пошук, твоя боротьба…використовуються твої індивідуальні якості. Без вибору, пошуку і боротьби немає гри, - так справедливо стверджує М. Зайцев.

Методика на сьогодні найбільш відповідає віковим особливостям дітей-дошкільників. В ній паралельно і практично одночасно застосовуються вправи аналітичного і синтетичного характеру. Процес звукозлиття відпрацьовується за допомогою цікавого методичного прийому – пісеньок. За одиницю читання в методиці Зайцева прийнятий склад. Проспівування складів дозволяє уникнути небезпеки побуквенного читання. Склад не ділиться на частини, а виступає, як єдине неділиме ціле, що відповідає сучасним науковим вимогам до навчання читанню. Вправи з кубиками та таблицями не являються чисто синтетичними. В них прослідковуються елементи аналізу. Рано чи пізно дитина, спостерігаючи читання по кубикам, навчиться виділяти голосний звук, як змінну частину складу, завдячуючи якій читається склад. Без поділу складу на букви, дитина вчиться аналізувати його. На заняттях малюки починають звертати увагу на свій артикуляційний апарат, прислухатися до мовлення, розділяти єдиний мовний потік на частини. І все це підкріплюється зоровим аналізатором. Це не може не впливати на розвиток фонематичного сприйняття, на покращення артикуляційних можливостей.
Методика М. О. Зайцева дає можливість використовувати незвичайний вид пам’яті: моторно-тактильну. Діти співають, плещуть в долоні, бігають, підстрибують і мимоволі вчаться читати.

Навчаючи дітей читанню, потрібно дотримуватись «золотих» правил М.О.Зайцева:

- ніякої термінології, поки діти не засвоять весь матеріал, бо термін порушує закон дидактики: від конкретного до узагальнюючого;

- не використовувати схему слова, бо для навчання читанню вона не дає позитивних результатів;

- слова вимовляти чітко, так як ми пишемо, а не чуємо;

- дитина опановує читання через письмо і не інакше. Коли ми звуки перетворюємо на букви – це і є письмо; і навпаки – букви на звуки – це

читання.

Кубики відрізняються за 46 ознаками. Їх треба давати всі зразу, а не один чи два на заняття. На таблицях - склади, які співаються на мотив гами. З 1991 по 1996 р. М. О. Зайцев з Георгієм Олександровичем Струве працювали над посібником «Читай та співай». Він вийшов в 1996 р. В посібнику 7 варіантів складових пісеньок, алфавіт на 6 мелодій. Для навчання сліпих та поганочуючих є електронний пристрій «Філіпок».

Які ж є кубики в посібнику Миколи Зайцева?

«Золоті» кубики – для голосних.

«Залізні» й «дерев’яні» (великі й маленькі) – для приголосних та їх сполучень з голосними.
«Залізні» - для дзвінких, «дерев’яні»– для глухих.
Великі – для твердих, маленькі – для м’яких.
Великі кубики – рот широко розкривається, язик вперед і вниз, щоки роздуваються (в великий колокол б’ємо – низький тон), маленькі кубики – щелепи майже зімкнені, язик вперед і вгору, щоки – стиснуті (в маленький колокольчик – високий тон).
Перед знайомством з прийомами роботи з кубиками та таблицями необхідно визначити стратегію навчання. Шлях до читання лежить через письмо. Відомий американський методист Майєр пише: «Дитина любить, дитині подобається видиме в невидиме перетворювати.». Тільки 4-х річна дитина зрозуміє ідею письма, зразу намагається «матеріалізувати»- підпис до картинки, просто слова, лист до бабусі. А ось перетворювати знаки в звуки – читати – це не так цікаво. Навіщо? Дорослі і так читають, якщо попросиш. А з кубиків слова складати, будувати – цікаво!
Технологія.
1. Як тебе звати? Показати, запам’ятати, відшукати. Шукати в таблицях свої квадратики, відшукувати свої з 47 інших. Ще Конфуцій писав про «ритуал» написання власного імені. Обов’язково з імені дитини треба починати.
2. Озвучити обраний склад. Якщо малюк вибрав сам, значить працює за своєю програмою, проводить своє обстеження. Це і є індивідуалізація навчання. (Діти самі повинні нести кубик з складом, пробігти відстань від столу до вчителя. Наочність – не тільки очима сприймати, а й сприймати в русі, щупати, відчувати).
3. Озвучити обраний кубик (Потрібно якомога швидше повертати грані кубика і проспівувати пісеньки складів – БУ-БО-БА-БЕ-БИ-Б).
4. Пишемо імена(Рідні, друзі, знайомі ).
5. «Що ви хочете з’їсти?»( прочитати, вказуючи пальчиком кубик. –Хто знає, де чай?, де борщ? – перетворення звуків у знаки- письмо. –Хто знає, що це? – перетворення знаків у звуки – читання.
6. «Яке слово написати?» (Даємо указку дитині, обхоплюємо його руку своєю і водимо по таблиці). Коли ми таким чином пишемо, діти розуміють межі слова.
7. «Смішні слова» ( навчаємось писати і прочитувати слова зліва – навправо, озвучувати кубики, що напишуть діти – будь-які 4-5 кубиків).
Коли говорять, що 2-х річна дитина «читає», це помилка. Вони «пишуть» - викладають, будують – звуки перетворюють в знаки. – Хто знає, де Максим? Виходь! Хто знає, хто це? (Юра) Виходь.

В перших іграх проявляються діти, які все розуміють зразу, які розуміють повільніше, які зовсім повільно. Коли відпрацювали з зовсім повільними, всі повертаються. Виявляються «швидкі» і «повільні» діти. Ось і модне «тестування». Останні, можливо, вперше поставлені перед необхідністю самим вирішувати, робити вибір, діяти. Дуже часто серед «повільних» є діти, які не заважають вихователю, вони навчились поводити себе так, щоб до них менше звертались. Дитина пластична, швидко перебудовується на новий тип поведінки, стає активнішою. Знайдемо таких в 2-3 роки – витягнемо, розвинемо. В 6-7 це зробити складніше.

Дітям, що оволоділи «письмом» кубиками хочеться краще себе виразити. Мовні можливості поки що недостатні, зображувальні також, а ось поєднання малюнка, картинки з підписом може сказати більше. Треба підписувати картинки дітей дорослим красивими друкованими літерами, зберігати їх з датою в кутку малюнка з іншого боку.

Ці та інші питання задають собі багато мам. Інші ж батьки, навпаки, перебувають у впевненості, що роблять колосальний внесок у розвиток своєї дитини, навчаючи її читанню в 2-3 роки. На жаль, в більшості випадків, цей навик необхідний тільки для того, щоб хвалитися своїми досягненнями перед мамами однолітків.

Слід чітко розмежовувати ранній розвиток дитини та раннє читання, яке не має особливого до нього стосунку.

Головне завдання батьків дитини молодшого віку - не навчити читати, не підготувати до школи і не навчити чогось, що буде дивувати всіх знайомих, а розкрити можливості дитини, зрозуміти її потреби, підготувати до життя в соціумі, допомогти знайти своє місце у світі. Пам'ятайте, що дорослі люди вкрай рідко не вміють читати, а от знайти себе і своє покликання не вдається дуже багатьом.

Раннє дитинство повинно бути присвячене більш важливому розвитку, ніж просте навчання читанню. У цьому віці закладається здоров'я дитини, як фізичне, так і психічне. У цьому віці формуються повноцінні стосунки з родиною та соціумом. Абсолютно нераціонально витрачати такий дорогоцінний час на вивчення того, що дитина буде вивчати в будь-якому випадку в шкільній програмі!

До того ж, не варто покладати на раннє читання особливих надій - це ніяк не вплине на успішність дитини ні в школі, ні в подальшому житті. Більш того, це може навіть нашкодити дитині.



Мозок маленької дитини ще не розвинений досить добре для того, щоб концентрувати увагу протягом тривалого часу. До того ж, ділянки мозку, які відповідають за мову й читання, розвиваються поступово і остаточно зв'язки між нейронами в них формуються тільки до 7-8 років. Навіщо ж примушувати дитину стрибати вище голови зараз, якщо через кілька років вона без труднощів освоїть це заняття.

Не варто вірити рекламним гаслам, які стверджують, що мозок дитини розвивається у феноменальному темпі тільки протягом перших п'яти років життя і це ідеальний час для того, щоб вчити читати. Так, мозок дитини в перші роки життя дійсно створює тисячі синапсів щомиті, але ж у перші роки життя дитина і без читання отримує величезну кількість інформації. Кожну хвилину вона здійснює найважливіші відкриття, удосконалює контроль над власним тілом і постійно розвиває логіку, фантазію, мислення. Навик же читання - зовсім іншого роду, який сам по собі не розвиває дитину. Набагато більше користі буде, якщо мама або тато прочитають книгу дитині вголос і разом обговорять прочитане.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка