Підготувала методист рмк юрченко Л. Г. «Майбутнє – в руках шкільного вчителя»



Скачати 129.43 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір129.43 Kb.
Підготувала методист РМК Юрченко Л.Г.

«Майбутнє – в руках шкільного вчителя»

Віктор Гюго

Методи ліквідації прогалин у знаннях, уміннях і навичках учнів

Загалом близько 12,5% учнів мають труднощі у навчанні.

Ліквідація прогалин у знаннях, уміннях і навичках учнів, запобігання низькій успішності - практичне завдання, яке обов’язково постає перед кожним учителем, у кожній школі.

Поняття неуспішності та відставання – взаємопов’язані.



Неуспішність – це невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, що фіксується через значний проміжок часу навчання (вивчення розділу, наприкінці семестру, року).

Відставання –невиконання учнями вимог або однієї з них, наявне на одному з проміжних етапів навчального процесу.

Першим нашим кроком має бути виявлення причини відставання.



Причини відставання:

- біопсихічні (спадкові особливості, задатки, здібності, особливості характеру);

- недоліки фізичного та психічного розвитку (слабке здоровя, нерозвинута пам'ять і мислення, нерозвинуті навички навчальної праці);

- недостатній рівень вихованості (немає інтересу до навчання, почуття обов’язку, слабка сила волі, недисциплінованість);

- недоліки в діяльності школи і вчителя (відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки у методиці викладання, недостатня організація індивідуальної і самостійної роботи учнів, байдужість і слабка підготовка вчителя);

- негативний вплив сім’ї (погані матеріальні умови життя сім’і, негативне ставлення батьків до школи і до навчальної діяльності дітей, відрив дітей від навчальної праці та ін.)

Що ж є причиною низької успішності учнів? Насамперед, необхідно розібратися, у яких випадках це лінощі, небажання вчитися, відсутність інтересу та мотивації до шкільного навчання, а в яких – захворювання (наприклад, затримка психічного розвитку, найпоширеніші нервові відхилення – синдром рухової гіперактивності та дефіцит уваги).

Причиною неуспішності учня можуть бути звичайна, психологічна, соціальна та педагогічна занедбаність.

Як же відрізнити, коли дитина не бажає вчитися, а коли – неспроможна засвоїти програмовий матеріал? І що робити коли виявлено відхилення? Передусім – не панікувати і не опускати руки. Треба розібратися, що спричинило відставання дитини з певних предметів. Якщо учень має високі бали з мови, а з математики – дуже низькі, або навпаки, - слід звертатися до лікаря. Якщо низька успішність дитини не піддається впливу педагога, допоможуть інші спеціалісти, зокрема, психологи. Батькам не слід боятися лікаря, оскільки майже всі порушення добре піддаються коригуванню. Імена великих людей, які були нездатні засвоїти письмо чи математику, знає весь світ. Це – Альберт Ейнштейн, Вінстон Черчілль, Олександр Пушкін.

Усім відомий американський актор Том Круз у дитинстві страждав на дислексію (порушення володіння читанням) і не міг навчатися у звичайній школі. Нині він мультимільйонер, популярний актор та відома усьому світові людина.

Звичайна педагогічна занедбаність – це не просто обсяг знань, умінь і навичок, а й недорозвиненість пізнавальних процесів, волі особистості , що вимагає конкретної колекційної роботи.

Одна з причин неуспішності – психологічна непідготовленість до школи. Навчальна діяльність вимагає виконання системи обов’язкових завдань, що пов’язані з певною організацією особистості, дисципліною, самоконтролем, самооцінкою, певним розвитком пізнавальної діяльності, наявністю необхідного обсягу знань. Ідеться не про вміння читати, писати, а про уміння зосередитися на певному завданні, доводити справу до кінця, у разі потреби переключатися з одного завдання на інше, підкорятися певним вимогам, робити те, що треба, а не те, що у даний час хочеться, тощо.

У наш час багато дітей соціально занедбаних (сім’ї алкоголіків, наркоманів, малозабезпечених). За таких умов у дітей не може сформуватися готовність до навчання.

Педагогічна занедбаність: особливо важко у школі тим дітям, які не відвідували дитячого садка і не мають відповідної дошкільної освіти, а вдома їм не приділяли належної уваги. Вони не вміють сидіти на уроці, крутяться, заважають однокласникам, займаються сторонніми справами. Педагогічна занедбаність може виникнути не лише в період дошкільного розвитку дитини, а й під час навчання в школі: часта зміна шкіл, часті пропуски занять, бездоглядність, неуважність до постійних невдач учнів, порушення шкільних правил.

Неуспішність навчання у початкових класах у декого з учнів пов’язана з індивідуальними відмінностями у психічній діяльності – уповільнений темп. Дитина не встигає за товаришами, з’являються прогалини у знаннях, а з ускладненням завдань ці прогалини збільшуються.



Фізична ослабленість дитини є значним чинником відставання. Навчаючись, такі діти швидко втомлюються, знижується їхня працездатність, розсіюється їхня увага, вони відволікаються. Тільки уважне, зацікавлене вивчення дитини педагогом разом з психологом допоможе виявити її слабкі сторони, а також ті чинники соціального оточення, що шкідливо позначаються на її розвитку й навчанні.

Звичайна занедбаність у психічно і фізично здорових дітей зумовлена відсутністю саме пізнавальної та навчальної мотивації. Досить розвинені інтелектуальні та вольові риси учнів у таких випадках бувають спрямовані в інший негативний бік. Тому в тих справах, які викликають у них інтерес, вони бувають непогано обізнаними й досить кмітливими. Якщо таких учнів вдається зацікавити навчанням, то прогалини у знаннях ліквідувати порівняно легко.



Головними методами роботи вчителя, спрямованими на виявлення відставання, є спостереження, зворотній зв'язок у процесі навчання, спілкування з учнями під час навчальної діяльності та поза уроками. Велике значення має залучення слабких учнів до діяльності: фізичної праці, танців, ритміки, фізкультури. Але найважливішою залишається робота учителя на уроці.

Готуючись до уроку учитель повинен ретельно продумувати і фіксувати у конспекті основні ідеї, напрямки, форми, методичні прийоми, які ґрунтуються на повазі до особистості, вірі в її можливості. Таке ставлення до учня вимагає від учителя високих моральних якостей, справедливості, фахових знань та, звичайно ж, педагогічної компетентності. Адже нерідко причиною низької успішності школярів є незастосування учителем здоров’язберігаючих, особистісно зорієнтованих, інноваційних, інтерактивних технологій навчання.

Інколи сам учитель, як педагог та особистість, неефективний стиль його діяльності, низький рівень компетентності та недостатня взаємодія з учнями може бути джерелом проблем



Ознаки відставання у навчанні та рекомендації щодо його подолання

Проблеми учня

Рекомендації щодо їх подолання

Має труднощі у відтворенні теоретичних положень, визначенні частин висловлювання тощо

Читати, переказувати маленькими уривками

Не може пояснити орфограму, схему, не може відтворити правило, формулу, закон, твердження.

Багаторазово повторювати, тренувати пам'ять, фіксувати основні положення у «пам’ятці» протягом уроку

Не вміє використовувати правила, формули, закони, опорні схеми

Учити користуватися алготирмом, виконувати окремі вправи за зразком

Має труднощі у побудові цілісної розповіді

Навчати працювати за планом, аналізувати, давати пояснення. Ставити питання про основний зміст прочитаного, висловлювати своє ставлення до подій, вчинків, явищ, аргументувати враження від літературного твору.

Не цікавиться додатковою літературою

Рекомендувати додаткову літературу на уроці незалежно від програмних завдань

Відволікається в той час, коли потрібно зосередитися

Активізувати увагу всіх учнів на уроці, не допускати зниження рівня дисципліни, використовувати різні методи і форми викладання

Байдужий до своїх успіхів чи невдач, неохайно виконує роботу, за яку не ставлять оцінок

Заохочувати найменші зусилля та успіхи, не залишати без уваги домашні завдання та роботу на уроці, обов’язково перевіряти всі роботи слабких учнів

Необхідно чітко визначити типові труднощі у навчанні молодших школярів.

Ліквідувати відставання допоможе оптимальна система заходів з надання допомоги учням з початковим рівнем навчальних досягнень:

- Допомога в плануванні навчальної діяльності (планування повторення та виконання мінімуму вправ для ліквідації прогалин, алгоритмізація навчальної діяльності з аналізу та усунення типових помилок);

- додаткове інструктування в ході навчальної діяльності;

- стимулювання навчальної діяльності (заохочення, створення ситуації успіху, спонукання до активної праці);

- контроль за навчальною діяльністю (частіше опитування учня, перевірка його домашніх завдань, активізація самоконтролю в начальній діяльності тощо);

- різні форми взаємодопомоги;

- додаткові заняття учителя з учнем.

Подоланню дидактичних причин неуспішності сприяють:

- педагогічна профілактика – пошуки оптимальних педагогічних систем, методів і форм навчання, нових педагогічних технологій, проблемне, програмоване навчання, комп’ютерне навчання;

- педагогічна діагностика – системний контроль та оцінювання результатів навчання, своєчасне виявлення прогалин у навчанні (проведення бесід з учнями, батьками, спостереження за учнями, їх тестування, аналіз результатів, підбиття підсумків на педагогічному консиліумі вчителів);

- педагогічна терапія – заходи з метою подолання відставань у навчанні (проведення додаткових занять, організація класів вирівнювання);

- виховний вплив – налагодження індивідуальної виховної роботи з учнем, співпраці з батьками.

Залежно від виду відставання (епізодична неуспішність, стійке відставання з одного чи декількох одно галузевих предметів, стійке і широко профільне відставання) обирають засоби для його подолання.

Найчастіше вдаються до проведення додаткових занять з невстигаючими учнями. Проводять їх добровільно, індивідуально або з групою 3-5 учнів з типовими недоліками у знаннях.

Вчителеві важливо завоювати довіру учня, переконати його в тому, що єдиною метою таких занять є допомога у навчанні, пробудити у ньому впевненість у власних силах, бажання працювати.

З метою здійснення профілактики низької успішності на різних етапах уроку потрібно акцентувати увагу напрямках.

У процесі контролю за підготовленістю учнів:

- спеціально контролювати засвоєння питань, які зазвичай викликають в учнів найбільші труднощі;

- ретельно аналізувати та систематизувати помилки, яких припускаються учні в усних відповідях, письмових роботах, виявляти помилки, типові для класу, та концентрувати увагу на їх усуненні;

- контролювати засвоєння матеріалу учнями, які пропустили попередні уроки;

- після закінчення вивчення теми або розділу узагальнювати підсумки засвоєння основних понять, законів, правил, умінь і навичок школярами, виявляти причини відставання.

Під час викладу нового матеріалу необхідно:

- обов’язково перевіряти міру розуміння учнями основних елементів матеріалу, що пояснюється;

- стимулювати запитання учнів під час засвоєння навчального матеріалу;

- застосовувати засоби підтримки інтересу до засвоєння знань;

- забезпечувати різноманітність методів навчання, які дозволяють всім учням активно засвоювати матеріал.

Під час проведення самостійної роботи на уроці потрібно:

- підбирати для самостійної роботи завдання з найсуттєвіших, складних і важких розділів навчального матеріалу, прагнучи меншим числом вправ, але поданих у певній системі, досягти більшого ефекту;

- включати у зміст самостійної роботи вправи з усунення помилок, яких учні допустили під час відповідей і в письмових роботах. Інструктувати про порядок виконання роботи. Стимулювати бажання ставити запитання до вчителя у самостійній роботі;

- уміло надавати учням допомогу у роботі, всіляко розвивати їхню самостійність;

- навчати вмінням планувати роботу, виконувати її у відповідному темпі та здійснювати контроль.

Під час організації позакласної самостійної роботи слід:

- забезпечувати під час виконання домашньої роботи повторення вивченого, концентрувати увагу на найсуттєвіших елементах програми, що викликають найбільші ускладнення;

- систематично давати домашні завдання з роботи над типовими помилками;

- чітко інструктувати учнів про порядок виконання домашніх завдань, перевіряти міру розуміння цих інструкцій школярами з низьким рівнем пізнавальних здібностей та початковим рівнем навчальних досягнень;

- узгоджувати обсяг домашніх завдань з іншими учителями класу, виключаючи перевантаження.

Школярів з низьким рівнем пізнавальних здібностей та початковим рівнем навчальних досягнень слід постійно тримати на контролі, в полі зору і на різних етапах уроку надавати різні види допомоги.

У процесі контролю за підготовленістю учнів це:

- створення атмосфери особливої доброзичливості під час опитування;

- зниження темпу опитування, надання дозволу довше готуватися до уроку;

- запропонувати учням орієнтовний план відповіді;

- дозволяти користуватися наочними посібниками, які допомагають викладати сутність явищ;

- стимулювання оцінкою, підбадьорюванням, заохоченням.



Під час викладання нового матеріалу це:

- застосування заходів з підтримки інтересу до засвоєння теми;

- частіші звертання до слабких учнів із запитаннями, що з’ясовують міру розуміння ними навчального матеріалу;

- залучення їх у якості помічників під час підготовки прикладів, дослідів;

- залучення до висловлювання пропозицій з проблемного навчання, до висновків та узагальнень або пояснення суті проблеми, висловленої «сильним» учнем.

Під час проведення самостійної роботи на уроці це:

- розбивка завдань на частини, етапи, виділення в складних завданнях кількох простих;

- посилання на аналогічне завдання, що виконувалося раніше;

- нагадування прийому та способу виконання завдання;

- вказівка на необхідність актуалізувати те чи інше правило;

- посилання на правило та властивість, котрі потрібні для розв’язання задач, вправ;

- інструктування щодо раціональних шляхів виконання завдань, вимог до їх оформлення;

- стимулювання самостійних дій учнів з початковим рівнем навчальних досягнень;

- ретельний контроль за їхньою діяльністю із зазначенням помилок, перевірка, виправлення.

Під час організації самостійної роботи це:

- вибір для груп слабких учнів найбільш раціональної системи вправ, а не механічне збільшення їх числа;

- детальніше пояснення послідовності виконання завдання;

- попередження про можливі ускладнення, використання карток-консультацій, карток із планом дій, пам’яток.


Пункт 2.1. Інструкції про переведення та випуск учнів… передбачає, що всі учні 1-4 кл., незалежно від рівня навчальних досягнень, переводяться до наступних класів.

П.3.1. Для учнів, які закінчили 2 клас і мають початковий рівень навчальних досягнень з української мови, читання та математики, учителем складається, погоджується з МО та затверджується керівником школи скоригована відповідно до індивідуальних здібностей навчальна програма з предмета, за якою вони навчатимуться в 3 класі.

П.3.2. Учні, які за результатами навчання за скоригованою програмою не підвищили навчальних досягнень, за поданням педагогічної ради та згодою батьків направляються на обстеження спеціалістами психолого-медико-педагогічної консультації. За їх висновками учні можуть продовжувати навчання в спеціальних, загальноосвітніх школах або навчатися за індивідуальною формою навчання за згодою батьків.

П.3.4. Учні початкових класів, які через поважні причини (хвороба, інші обставини) за результатами річного оцінювання отримали бали початкового рівня або не засвоїли скореговану до індивідуальних здібностей навчальну програму, можуть бути, як виняток, залишені для повторного навчання у тому самому класі за рішенням педагогічної ради та за згодою батьків.

Учитель має пам’ятати:

1. На уроці всі повинні знаходитися в спокійному стані, а не в стресовому.

2. Учень повинен знати, що в школі його люблять, йому вірять, йому прощають.

3. Часто нагадуйте учням, що їх думка важлива для вас.

4. На кожному уроці створюйте проблему і пошук шляхів її реалізації.

5. Більше всього діти втомлюються від бездіяльності.

6. Частіше ставте себе на місце учня.

7. Учитель має орієнтуватися на очі своїх дітей, а не на плани уроків.

8. Не відповідайте за учнів, навіть якщо не вистачає часу.

9. Не забувайте, що на уроці життя дитини продовжується.


Дуже важливо вчителеві завоювати довіру учня, переконати його в тому, що основною метою педагога є допомога у навчанні, пробудження в учня впевненості у власних силах, бажання навчатися.

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. Формувати необхідні для навчання риси: уважність, посидючість, вміння зосередитися, критично ставитися до своєї роботи, об’єктивно оцінювати її, доводити справу до кінця.

2. Зацікавити учня навчальною роботою: дати можливість відчути позитивні результати своєї роботи (давати завдання, з якими він безумовно впорається; а коли утвердиться у своїх силах, можна давати важчі завдання). Усвідомлення своїх успіхів сприяє формуванню дисциплінованості й позитивного ставлення до навчання загалом.

3. У разі зменшення темпу виконання визначити раціональний прийом для кожного конкретного випадку вчителю допомагає психолог.

4. Якщо діти часто хворіють або фізично ослаблені, вони потребують зовсім іншого впливу. Необхідно ввести охоронний режим, частий відпочинок. За складних випадків – індивідуальне навчання учнів.

5. У випадку складного соціального стану сім’ї допомогти дитині можна, тільки створивши сприятливі умови. Цьому сприяє робота з батьками. У важких конфліктах постає питання про влаштування дитини в інтернат.

6. При затримці психічного розвитку (ЗПР) дитини та початковому рівні навчальних досягнень потрібно звернутися до ПМПК за обстеженням та допомогою.

Р Е К О М Е Н Д О В А Н А Л І Т Е Р А ТУ Р А:
1. Учні з проблемами у навчанні: діагностика і допомога.// Завуч. – 2005. - №11.

2. Як запобігти низькій успішності учнів. // Директор школи.-2005. -№17.

3. Запобігання низькій успішності учнів. // Директор школи. – 2005. -№18.

4. Запобігання низькій успішності учнів. // Директор школи. – 2005. -№19.



5. Інструкція про переведення та випуск учнів (вихованців) навчальних закладів системи загальної середньої освіти. Наказ МОН У №319 від 14.04.2008.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка