Підготувала вчитель початкових класів



Скачати 165.7 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір165.7 Kb.

Підготувала вчитель

початкових класів

Топильнянського НВК

О.М.Дернова
«Черкащино, моя ти вишиванко,

земля козацька вічна і свята!»

Мета: розширити кругозір учнів про рідний край – Черкащину.

Формувати усвідомлення своєї приналежності до держави, краю, уявлення про територіальний устрій України, про народну символіку та державні символи. Розвивати інтерес до пізнання своєї Батьківщини, її просторів, культурної спадщини, історії рідного краю. Виховувати у дітей почуття патріотизму, любові до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії навколишнього світу.



Обладнання: портрети Т.Г.Шевченка, Б.Хмельницького, мапи

України (територіальний устрій), Черкаської області, репродукції картин І.С.Їжакевича, К.Білокур «Квіти за тином», «Польові квіти», українські вишиті сорочки, рушники, український віночок, вишиванки; символічні статуетки за змістом уроку (до завдань); фотоілюстрації міст Черкащини; малюнок козака з шаблею, тематичний малюнок «Краплинка», звукозапис пісні «Вишиванка», пісні «На добро і надію»



Хід уроку

І. Організаційна частина

ІІ. Актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду учнів

1. Поетичні рядки про Черкащину

Чужих країв ніколи я не бачив,

Принад на знаю інших і окрас,

Та вірю серцем чистим і гарячим:

Нема землі такої, як у нас…

Василь Симоненко



2. Технологія «Мікрофон»

- Що ж таке Батьківщина? (відповіді дітей)

Висновок.

Твоя Батьківщина там, де ти народився. Де сонце сяє щодня, де шумлять зелені гаї, де течуть блакитні ріки, де людина живе повіки.



Батьківщина

Твій рідний край, дитино, Твій рідний край, дитино,

То красная земля. То ті сільські хати,

Куди не кинеш оком – Що в них живе народ наш,

Ліси, луги й поля. Усі твої брати.
І потічок той срібний І птахи ті співучі,

І той зелений гай - І той квіток розмай.

Це все, моя дитино, - Це все, моя дитино,

Твій рідний край! Твій рідний край.



ІІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку

ІV. Усвідомлення навчального матеріалу

1. Розповідь учителя

а) Довідкове бюро

Словник: місто держава

район країна

область територія

Про територіальний устрій України (Мапа України)

б) Черкащина - …

Рано, рано сонце встало,

Україну привітало,

Побажало їй добра,

Усміхнулось до Дніпра,

До Дністра і до Дунаю,

До Шевченківського краю,

Де живуть усі віки

Українці – козаки.

(Олесь Лупій «Дорожчої нема»)

Черкащина – це прозорі простори ланів, квітучих садів і грабових лісів у долинах річок.

Для поверхні Черкащини характерні різні типи рівнинного рельєфу, чергування широких степових просторів з великими ділянками лісів, які ростуть по долинах річок, боліт, балок.

Наш лісостеп – це край барвистий.

Куди не глянь – краса кругом…

«Ніде так не відчуваєш неба як на рівнинах. Глянеш вгору і насолоджуєшся його глибиною. Здається, величезна синя чаша схилилась над землею і зімкнула свої краї на горизонті. Коли їдеш по рівнині, то відчуваєш в ній щось надзвичайно широке, вільне. Безмірний простір вражає своєю долиною.

Яка в нас земля широка!

Далечінь на всі сторони. Куди не глянеш, ніяк не розумієш, де вона починається і де закінчується».

В.П.Горощенко, 1971 р.

На рівнинах зручно жити і працювати, вирощувати сади, сіяти пшеницю, кукурудзу, буряки, займатися городництвом, будувати споруди, прокладати транспортні магістралі.



(Використання ілюстративного матеріалу)

Сплетемо вінок український сьогодні

Із мальв, чорнобривців, калини,

З барвінку і жита, із м’яти, нагідок,

З жоржин, чебрецю та вербини.

(показ українських квітів, вінка)

2. Робота з мапою

Милі серцю краєвиди відкриваються навкруг з високих берегів Дніпра, де північніше від Канева і починається наша область, простягнувшись на південь до Кіровоградщини. Черкащина відома далеко за межами України своїми природничими багатствами (зокрема, родючими грунтами – чорноземами), історичними подіями, талановитими людьми, природними та архітектурними пам’ятниками.

У центрі незалежної, суверенної держави України серед лісостепу, по обидва береги величного Славутича (Дніпра) та його притоків розкинула свої простори Черкащина. (Площа – 20,9 тис. кв. км). Межує наша область з Київською, Кіровоградською, Полтавською та Вінницькими областями.

Наша Черкащина – наймолодша з усіх областей України. Утворена вона 7 січня 1654 року з земель сусідніх областей, з якими тепер межує.

Багато важливих історичних подій відбувалося у нашому краї. Це і оборона південних кордонів древньоруської держави, і зародження українського козацтва, і захист земель від навали кримських орд, набігів турків…

3. Довідкова бюро

Словник: козак турки

орда татари

хан монголо-татари

половці

В ті давні часи існували такі стародавні міста, як Канів, Корсунь, Городище, Звенигородка та інші. Цілий ряд міст, у тому числі Корсунь і Канів, монголо-татари зруйнували. А про зруйнування Черкас ордою у літописах згадки немає. Можливо, завдяки своєму розташуванні на Дніпрі, сильним оборонним укріпленням Черкаси уникли зруйнування. Свою назву місто отримало ще в 30-х роках ХІ століття, коли поселення зайняли козаки – черкеси. Козаки – вільні люди. Черкаси – місто вільних людей.



4. Довідкова бюро. (Малюнок козака)

Козак – це була вільна, відважна, озброєна людина, готова завжди обороняти свій рідний край від ворогів. А тому, що Україна – дуже багатий край, то ворогів, які хотіли її загарбати, було і є багато. Крім польських панів, які займали наші землі, робили з людей кріпаків і просто відбирали у них усе, що ті мали, нападали на наш народ ще й татари і турки. Це останні грабували все майно, а людей продавали на рабів. Тільки козаки – вільнолюбні люди – рятували наш край від усяких нещасть.

Козак завжди мав при собі таку зброю: шаблю та мушкет, спис, лопату, щоб копати укріплення, та харчі. Одяг козаків був: сорочка, черкеска, широкий пояс та широкі шаровари. На ногах – чоботи. Голова була оголена, тільки посередині залишали довгий чуб, який називався оселедцем. Це була прадавня зачіска (деякі наші князі в Княжій Русі – першій українській державі – теж носили оселедці).

Кожний козак мав довгі вуса. Такий зовнішній вигляд козака відповідав традиціям українського народу.

Не кожний чоловік міг стати козаком, бо це вимагало неабиякої відваги та високого військового вишколу. Зате колись, як і тепер, сказати на когось «він правдивий козак» було найвищою похвалою.

Козацькому роду – нема переводу.

Вірмо, що так воно буде і сьогодні!

Визвольну війну (1648-1654 р.р.) очолив Богдан Хмельницький, який став гетьманом України – народним героєм. Чимало цих подій описав у своїх творах Тарас Григорович Шевченко, зокрема, у поемі «Гайдамаки».



(портрети Б.Хмельницького, Т.Г.Шевченка)

Вічна історія України відбилась в історії нашої області. В незабутій пам’яті поколінь залишаються роки першої світової і громадянської війни, голодомор 1932-1933 років, Велика Вітчизняна війна проти фашизму.



5. Уривок з легенди «Вишивані квіти» Лесі Храпливої-Щур

… Було це давним-давно в нашій Україні. Жили в городі Чернігові брат з сестрою. Брат звався Яромур, а сестра – Доброслава.

… Ішов великий князь київський на лютих половців … узяв лицаря Яромира хан половецький живцем в неволю.

… Заплакала Доброслава. А ранком … пішла в світ шукати свого брата.

… Назривала квіток, сіла та й взялася плести з них сорочку для брата. Що білі квітки – то полотно, а що сині, червоні, жовті – то дивні взори на плечиках, пазусі та на дудах по вимережувала. Закінчила сорочку…

Підійшла до табору (половецького) темною нічкою і стала сторожів благати:



  • Занесіть, - каже, - цю сорочку лицареві Яромилові, що у вас перебуває!

… Приніс (половець) сорочку, квітами українськими мережану, до шатра Яромира.

Одягнув Яромир на себе цю сорочку і – сталося диво дивне: бо ось і ворушитися не мав сили, а зараз нова сила давня, лицарська, вернулася йому, здавалося, що вже ось-ось на землі половецькій марно загинути прийдеться, а тепер туга за рідною землею на місці всидіти не давала.

Нічкою невидною викрався Яромир із намету ворожого і буйним вихром погнався в степ. Даремно половці на конях його здоганяли – він добре поміж травами високими ховався та все їх з сліду зводив.

Аж знайшов він у степу свою Доброславу. Розказав їй, як то квіти українські, в сорочку вплетені, сили та відваги йому надали, щоб із половецької неволі рятуватися. Пішли вони обоє на Україну, де небо синє, де ясні зорі, де тихі води, де квіти найкращі…

З того часу всі українки залюбки вишивають – мережать квіти барвисті. І хто лиш гляне на ці квіти, хто їх рукою торкнеться, тому стає радісно на серці – то така вже динв сила тих квіток…

Тому й український одяг, рушники, серветки, наволочки, скатерки вражають своєю красою.

Рушник на стіні – давній звичай. Не було жодної хати в Україні, котру б не прикрашали рушниками.

(показ українського національного одягу, рушників тощо)

6. Інтерактивна гра «Вишиваємо рушник» (Технологія «Художня майстерня»)

Діти в групах – розмальовують чудові квіти та візерунки «рушничка» олівцями – на заготовленій основі – рушничку з силуетами. Використовується звукозапис пісні «Вишиванка». Виставка робіт.



7. Розповідь «Пам’ятні місця Черкащини»

Кажуть, хто не пам’ятав минулого, той не має майбутнього. Адже історія – це скарбниця людського суспільства, створена протягом століть людьми і природою.

Чимало цікавих природних пам’яток є в нашому краї.

У Каневі – це Чернеча гора, на якій знаходиться могила і музей Великого Кобзаря.

У селі Прохорівці (Канівський район), у садибі М.О.Максимовича, жив і писав твори Т.Г.Шевченко, бував у цьому селі і М.В.Гоголь. Ще й досі можна побачити тут «дуб Шевченка», «сосну Гоголя», побувати на Михайловій горі.

У Чигирині на Кам’яній горі збереглися сліди давніх козацьких укріплень.

У місті Корсунь-Шевченківському і на його околицях є багато пам’ятних об’єктів. Це і «змієві вали» (VII – Х століття), і острів Зелений у Росі, ландшафтний парк за містом (18 століття).

Поблизу с.Виграєва військо Богдана Хмельницького розбило велику шляхетську армію. На згадку про ті часи у Виграївському лісі росте великий «дуб Хмельницького».

(П.А.Гудзенко, «Черкаська область»)

Біля Звенигородки збереглися рештки оборонних укріплень ХІІІ століття. Там, де тепер село Гудзівка, було узгір’я, на якому люди збудували вежу. На ній повісили мідний дзвін. Звідси, за переказами, і пішла назва: Звенигора, Звенигород. Дзвін бив на сполох, закликаючи до оборони, коли в околицях з’являлися печеніги, а згодом – половці.

Як легенда століть, як мовчазний свідок стійкості й хоробрості наших предків, стоїть сива Звенигора.

У селі Будище розкинувся парк із стародавньою липовою алеєю. Збереглися і «Тарасові дуби». В одному з дупластих дубів малий Тарас ховав перші свої малюнки.



(показ ілюстрацій – репродукцій картини Івана Сидоровича Їжакевича «Мені тринадцятий минало», «Тарас Шевченко – пастух»)

Поблизу Морен залишились руїни башти Святослава. Вона, кажуть, була така висока, що з її вершини було видно дзвіницю Київо-Печерської Лаври. З Морен сосновим реліктовим бором шлях веде до обласного центру.

В Умані задаровую своєю неповторною красою пам’ятка садово-паркового мистецтва дендрологічний заповідник НАН України «Софіївка» (1976 р.) з комплексом паркових споруд.

На околиці Городища – геологічна пам’ятка природи – Хлистунівське відслонення, ботанічна – Закревський бір.

Про інші пам’ятки природи можна прочитати в багатьох книжках, присвячених нашій області.

В чаклун них скелях і гірських вершинах,

У водоспадах і цілющім джерелі,

В перах, гротах, голубих долинах, -

Життя твоєї рідної землі.

Не забувай цих таємниць її!



8. Інтерактивна гра «Мій рідний край» (в групах)

Створення композицій довкілля – аплікації за допомогою предметних фігур – на дошці чи ватманах (виставити).

І група – «Ліс» (дерева: дуб, липа, сосна; кущі, пташки, тварини: заєць, лисиця; стежка, трава, мурашка, мурашник, квіти)

ІІ група – «Ріка, озеро» (смужка ріки, овал – озеро, калина, береги, трава, кущі, верби, качка, чапля, риба, латаття, жабка)

ІІІ група – «Поле» (смуга поля з пшеницею, дорога, маки, волошка, небо, хмарки, сонце, метелики)

Діти прикріплюють елементи аплікації за даним завданням групи. Бажано, що експозиції створювалися на дошці, чи так, щоб діти бачили результати своєї творчості і красу рідного краю.



Батьківщина

Ось повзе мурашка,

Ось хлюпоче річка.

Не зривай ромашку,

Не топчи травичку.

В зелені діброва,

В китицях ліщина.

Глянь, яка чудова

Наша Україна.

Журавлі над лугом

Крилять рівним клином.

Будь природі другом,

Будь природі сином.



Анатолій Камінчук

9. Гра «Прес» (кожна дитина доводить, що правильно виконала завдання)

Я вважаю …

Тому, що …

Наприклад, …

Отже, …

10. Гра «Дерево загадок»

1) Я вухатий ваш дружок,

В мене сірий кожушок.

Куций хвіст, довгі вуха –

Я усіх-усіх боюся (заєць)

2) У воді сидить охоче, та не риба і не рак.

Вистромля булькаті очі і співає:

«Кум-ква-квак» (жабка)



Висновок. Треба природу старанно вивчати,

Всім вона радість несе.

І полюбити всім серцем, і знати

Про батьківщину усе!

(з вірша Н.Красоткіної)

11. Розповідь учителя

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

Черкащину, наш рідний край, називають ще й Шевченківським краєм.

У селі Моринці на Черкащині в сім’ї кріпака 9 березня 1814 року народився Т.Г.Шевченко – Великий Кобзар. Крім письменництва, Тарас володів ще й хистом до малювання. Великий скарб – поетичні та художні твори залишив нам Т.Г.Шевченко. поховано його у місті Каневі на Чернечій горі, яку називають Тарасовою.

Т.Г.Шевченко з особливою шаною поетизував одвічні українські символи – калину, вербу, які символізували любов до рідної землі, до свого народу.



(читання на вибір уривків торів Т.Г.Шевченка)

***


Ставок, гребелька і вітряк

З-за крилами махає.

І дуб зелений, мов козак,

із гаю вийшов і гуляє.

****

Тече вода з-під явора



Яром на долину;

Пишається над водою

Червона калина.


***

Сонце гріє, вітер віє,

З поля на долину,

Над водою гне з вербою

Червону калину.

***


За сонцем хмаронька пливе

Червоні поли розтилає,

І сонце спатоньки зове

Рожевою пеленою,

Мов мати дитину …
Фізкультхвилинка

Добре те, що сонце світить,

Добре те, що віє вітер!

Добре, що зелений ліс

Разом з нами ріс і ріс!

Добре те, що в нашій річці

Синя, не брудна вода!

І мене матуся рідна

Після школи зустріча.

Добре гратися на дворі,

Добре вчитися у школі,

Книжку відкривать нову.

Добре те, що я живу!
На носок, на каблучок,

Руку вліво, руку вправо,

Ми танцюєм гопачок.

Покрутились, повертілись,

І тихесенько всі всілись.

12. Розповідь учителя

Де б не був ти, де б не мандрував,

На яку красу б не задивлявся,

Завжди буде наймилішою

Річка та, де ти народився…

Багато природних і штучних водойм у нашій місцевості.

Серед них великі й малі ріки з їхніми притоками, озера, болота, підземні води, джерела, водосховища, ставки…

Черкаська область розташована по обидва боки могутнього Дніпра. Греки називали його Бори сфеном, римляни і скіфи – Данаприс, турки – Узу, а слов’яни – Дънепль. Сивий Дніпро – найголовніша і найбільша водна артерія України.

Ти течеш віки, Дніпре, серцю милий,

Води широкі, ясна далина!

Любимо тебе, як батьки любили…

Одна з найбільших приток Дніпра в нашій області, як крапля кришталевої роси, - прозора Рось.

Блакитними стрічками прикрашають наш край Тясмин, Вільшанка, Супій, Шполка, Синюха, Ятрань. На заході області течуть Гнилий Тікич, Гірський Тікич.

(показ на фізичній карті Черкащини)

Відомий кінорежисер Олександр Довженко згадував свою річку дитинства: «Ріка моя, життя моє, люблю я воду твою ласкаву, животворну, і береги твої чисті… Ріка моя – душа мого народу».

У неповторній Софіївці в місті Умань збереглися створені талановитими майстрами дивовижні озера, численні фонтани й джереа, з яких витікає свіжа, прозора, чудодійна вода.

Охороняти водойми від забруднення повинна кожна людина.

Доглядайте наші землі, наші води,

І тонесеньку билиночку любіть,

Не вбивайте звірів у природі,
Звіра лиш убийте у собі.

Є.Євтушенко

Загадка

Тільки дощик прошумів

Над лужком, над лісом –

Хтось у небі рушничок

Вишитий повісив. (веселка)

(вчитель над композицією «Річка» вивішує веселку)

16. Розповідь учителя «Міста Черкащини» (Уявна подорож)

(за ілюстраціями міст Черкащини, віршами – матеріали на вибір)



Черкаси

Спадають до Дніпра, мов сходинки, тераси,

На рівному плато – будинки і сади.

Це місто вільних козаків – Черкаси,

То князь Мстислав полки привів сюди.

Столиця гетьмана - тепер велике місто

Студентів, хіміків, учених і майстрів, -

Перлина українського намиста,

Оброблена руками трударів.

Й.Спектор

Черкаси – центр нашої області. Місто розташоване на правому березі Дніпра поблизу Кременчуцького водосховища. Це один з найбільших портів на Дніпрі, великий транспортний вузол (залізниці, автошляхи).

В наш час – Черкаси великий промисловий, сучасний науковий та культурний центр області.

Далеко за межами України прославився Черкаський Народний хор, відома баскетбольна команда «Черкаські мавпи».

КАНІВ


На канівських схилах – Чернеча гора,

Під тією горою – сиві хвилі Дніпра…

І думає думу Великий Тарас

Про милу Вітчизну, про майбутнє, про нас.

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ

З гранітних брил не змиє сива Рось

Живої пам’яті прадавньої звитяги:

Знамено русичів над Корсунем зайнялось

І похилило грецьких воїв стяги.

Під Корсунем шляхетські хоругви

Здолав Богдан. А черех три віки

Штандарти – символи фашистської наруги –

Були поламані на берегах Росі-ріки.

ЗВЕНИГОРОДКА

Коли з степів південний ворог

Ордою дико насував,

До опору весь люд на сполох

Дзвін на Звенигору скликав.

Стоїть, живе прадавнє місто

І розквітає день у день,

І подвигами славнозвісне,

І працею своїх людей.

ВАТУТІНЕ

… В тихих скверах горобинове намисто,

Вулиці каштани цвітуть…

Ватутіне – моє рідне місто,

Де шахтарі працюють і живуть.

ЧИГИРИН


На кам’яній горі над Чигирином

Бандура про Богданів час співа,

І пісня до села Субботів лине:

В Іллінській церкві гетьман спочива.

ЗОЛОТОНОША

Безкраї золоті поля пшениці,

І соняшники повні і густі.

Які в Золотоноші паляниці!

І руки хліборобів – золоті.

(пісня «На добро і надію». Слова В.Гутник та О.Кононенка. музика О.Жилинського)

Понад світом – дивоцвітом

Веселка іскриться.

Будем дбати, шанувати

Прадавні криниці,

Ярославові поради, Кобзареве слово,

Честь козацької громади,

Солов’їну мову.


Фізкультхвилинка

Встаньте, діти, усміхніться,

Землі нашій поклоніться

За щасливий днь вчорашній!

Ви до сонця потягніться,

Веретеном покрутіться,

На носок, на каблучок,

Руку вліво, руку вправо,

Ми танцюєм гопачок.

Покрутились, повертілись.

Раз – присядьте, два – присядьте

І тихо за парту сядьте.



ІІІ. Закріплення вивченого

  1. Інтерактивна гра «Знайди пару» (робота в групах)

Робота з мапою Черкащини під керівництвом вчителя. Встановити зв’язки між предметами та силуетами – позначками, позначити на мапі визначні місця Черкащини.

  • Портрет Т.Шевченка – силует пам’ятника Чернеча гора – м.Канів;

  • Портрет Б.Хмельницького – силует козака, дуба – м.Чигирин;

  • Фотоілюстрація м.Звенигородка (стела при в’їзді в місто) – силуети гори дзвону – м.Звенигородка;

  • Фотоілюстрація м.Золотоноші – силует пшеничного колоска – м.Золотоноша;

  • Малюнки маринки і краплинки – силует фонтана «Змія» - Софіївка м.Умань;

  • Малюнки веселки – рушник – квіти (схожі між собою, барвисті)

Шевченків край.

Сади вишневі

Гаї над Тікачем шумлять

Ранкові зорі яблуневі

В блакитній далині горять.

2. Гра «Піклуємося про Батьківщину»

Діти стають у коло. Педагог по черзі кидає м’яча кожній дитині та запитує, в яких ситуаціях людина любить свою Батьківщину, а в яких – ні. Якщо дитина вважає, що людина любить Батьківщину, вона ловить м’яча, а якщо ні – не ловить і пояснює чому.



  • Людина повернулась із лісу з букетом конвалій

  • Людина саджає біля свого дому дерева

  • Людина під’їхала до самого озера на своїй машині

  • Людина відвезла свою стару машину на спеціальне звалище для машин

  • Людина викинула сміття у канаву біля хати

  • Після відпочинку в лісі людина закопала все сміття

  • Людина поступилася у транспорті літній жінці

  • Лікар запізнився на роботу

3. Гра «Дива навколо нас»

Вчитель вивішує на дошці «сонце Батьківщини» (основа з паперу, а промінчики – стрічки). Усі діти – «сонечка-комашки».

Під музику вони танцюють та вистрибують. Несподівано музика припиняється, і всі замирають на місці. Педагог торкається когось із дітей. Той, кого торкнулися, розповідає, яке диво він побачив у рідному краї (на уроці), що йому подарувала Батьківщина і чого це його навчило.

Наприклад: «Я побачив різнокольорову веселку, і вона навчила мене малювати», «За допомогою соняшника можна годувати птахів», «Козацька слава навчить нас бути сміливими».

ПАМ’ЯТАЙ

Черкащина! Твій край казковий,

В садах буя Звенигора,

Густі зеленії діброви,

Дніпро і Рось – брат і сестра.

Тарасів край, Богдана слава

І Пам’ять Корсуні жива…

Пісенний край твій величавий,

Навіки рідна сторона.

IV. Підсумок уроку

Висновок (вчитель). Ви – маленькі промінчики рідної землі. Батьківщина дарує вам тепло і ласку, свою турботу, сім’ю, школу, друзів, улюблені заняття, улюблені куточки природи.

Вчіться любити рідний край – Черкащину, вчіться дарувати їй промінці свого серця, долоньок, душі.


Використана література

  1. Спектор Ф.Н. Географія рідного краю. Черкащина. – Київ, «Магістр-S», 1996

  2. Ходій С.С. Легенди та перекази рідного краю. – «Розкажіть онуку», № 6, 2008 (червень), с.34-37

  3. Зінкевичі Надія, Осип. Українське довкілля. – Київ, «Смолоскип», 2006 – с.279-281

  4. Лопатіна О.О., Скребкова М.В. 50 уроків про чесноти. – Харків, «Основа», 2008. – с.119, 163, 178

  5. Чернуха В.Г., Бєлкіна Є.В., «Дороги милосердя. Робочий зошит» - Київ, «Навчальни книга», 2007 – с.8-9

  6. Хайруліна В.М. Диовцвіт дитинства. – Київ, «Плеяди», 2005 – с.117


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка