Підготував: майстер в/н Хлипало М. Г



Скачати 102.42 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір102.42 Kb.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки Черкаської облдержадміністрації

ДНЗ « Уманський професійний аграрний ліцей»

«Ми пам’ятаємо біль Афганістану»

Виховна година



ПІДГОТУВАВ:



майстер в/н

Хлипало М.Г.

м. Умань 2013

Ми пам'ятаємо біль Афганістану!

Методична розробка сценарію виховного заходу

Тема. «Ми пам'ятаємо біль Афганістану!».

Мета: ознайомити учнів з передумовами аф­ганської війни; донести до їхніх сердець основну думку, що війна — це невиправдана жорсткість; виховувати в учнів почуття патріотизму.

Комплексно-методичне забезпечення: комп'ютерна презентація з геог­рафічною картою, документальними фотокартка­ми, ілюстраціями; документальні відеофільми; записи пісень, плакат-вислів, плакат «Війна, відчута серцем».

Хід виховного заходу

Прикрашений читальний зал. На передньому плані висить вислів: «Війна — лише боязлива втеча від проблем мирного часу» (Томас Манн).



У центрі стіл, застелений чорною скатер­тиною.

Майстер. 15 лютого відзначають День пам'яті воїнів-афганців. Сьогодні ми з вами дізнаємось про цю страшну війну. На виховній годині присутній воїн-інтернаціоналіст, афганець Боровіцький Сергій Васильович – заступник директора ліцею з виховної роботи.

Ведучий 1. 15 лютого 1989 р., ступаючи із сином по мосту через Амудар'ю, генерал Громов символі­зував цим переходом закінчення афганської війни для радянських військових. Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю.

Ведучий 2. Афганістан — це держава, що роз­ташована в Південно-Східній Азії, де проживає 23,8 мільйони чоловік, з них 8 мільйонів — афганці, а решта — таджики, туркмени, узбеки, хазайці. До середини 70-х рр. це була одна з найвідсталіших країн світу.

Ведучий 1. 70 % площі Афганістану зайнято горами з помірною рослинністю, через його територію простягається гірський хребет Гіндукуш з висотою гір до 7—8 тисяч метрів. Велика частка населення проживає в аулах. Близько 3 млн чоловік ведуть кочовий спосіб життя. Страшенна бідність, відсутність елементарної медичної допомоги, масова неписьменність серед населення, особливо серед жінок та дітей, висока смертність — ось ознаки соціально-економічного становища країни.

Ведучий 2. У квітні 1978 р. афганський народ під­нявся на боротьбу за краще життя, скинув монарха й проголосив Афганістан республікою. Нова влада взяла курс на соціалізм. Було видано закони про ліквідацію лихварської заборгованості, скасування калиму під час одруження, про наділення селян землею, яка раніше була власністю поміщиків. Запро­вадили початкову освіту, надали право афганським жінкам зняти паранджу.

Ведучий 1. У мусульманських країнах такі закони були приречені, адже суперечили нормам ісламу. Новий режим розпочав репресії проти духовенства, закривалися й руйнувалися мечеті. Племінні та етнічні вожді не визнавали нового уряду. Почали формуватися загони «моджахедів» («борців за віру»). У країні спалахнула громадянська війна.

Ведучий 2. Каталізатором військового втручання стала Квітнева революція 1978 р., про яку тільки-но говорили. У результаті цього у грудні 1978 р. між СРСР і Афганістаном було підписаний договір, за яким Радянський Союз зобов'язувався переозброїти афганську армію. Виходячи з цього, керівництво СРСР на чолі з Брежнєвим продемонструвало го­товність надати прокомуністичному режиму Бабрака Кармаля реальну воєнну підтримку.

Ведучий 1. 27 грудня 1979 р. були введені десант­ні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони стали учасниками бойових дій по всій території. Присутність чужоземних військ на території країни викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984—1985 рр. У цій війні приймав участь воїн-афганець Боровіцький Сергій Васильович, слово надається йому: (розповідь про участь у Афганській війні).

Звучить пісня «Я ухожу»звукозапис.

Ведучий 2. 10 років бойових дій, 10 років смертей, 10 років сліз матерів.
Учень 1. Заплакало небо дощами...

Біль і туга зійшлися клином.

Свистіли кулі над Афганом,

Прощається мати із сином.

Котилися сльози рікою,

Ще б жити — та віку немає,

Лишилась невістка вдовою,

Й онучка за батька питає.

Прощається мати із сином...

Прощаються гори й долини,

І більшого горя немає —

Як жити самій без дитиня?

Лиш чорна хустина. Німа домовина...

«Прости», — ледь шепоче вустами.

Та чорна хустина •— то туга за сином,

Заплакало небо дощами...



(На сцену виходить учениця, одягнена в україн­ський національний одяг, на голові чорна хустина, в руках запалена свічка.)

Мати. Ой, сини, сини наші соколи, хіба для люті народили вас матері? Вони вас плекали з діток, щоб ви жили, працювали, кохали, а не повернулися до рідної домівки обпаленими війною, понурими лелеками, лише осінніми зорепадами нагадуючи про своє існування. Затужили, заридали матері, затужила вся Україна. «Мамо, я не хотів і не думав повертатися додому чорною стрічкою на своєму портреті, буйним кленом біля нашої хати. Простіть мене, мамо».

Учень 2. Ховали інтернаціоналіста,

Блищала глухо цинкова труна,

Нестерпно пахло тополиним листом,

І плач дівочий танув, як струна.

Руда земля розверзлась чорнорото.

Чекає хижо мовчки на своє,

А мати на колінах у болоті

Обмацує труну: «Чи ж він там є?!!»

Стоять, відводять погляд вбік солдати,

І шепотить сержант, ледве чуть:

«Не велено... Не можна відкривати.. Не велено...»

Учень 3. Уже струмки течуть,

Уже весна така глибока, рання,

Учора вже летіли журавлі. Таке врочисте вийшло поховання:

Школярики стоять, учителі,

А голосок дівочий квилить, квилить,

Соромиться кричати на весь світ..

Кого клясти, кого назвати винним?

І що той світ? Хіба він дасть одвіт?

На хрест сусідній похилився тато,

Похнюпились братики малі —

В селі ховали воїна-солдата,

У мирному вкраїнському селі.



Ведучий 1. А для живих війна продовжувалася, дорога знову вела туди, у сиві гори, які ставали вищими.

Учень 4. Подумати, —

Як легко вбити людину

І як важко після цього жити,

І я — уже жива мішень.

І по мені уже стріляють,

І хоч невесело від того,

Що мішень,

Зате радію, що живий.



Звучить пісня «Опять тривога»,група «Каскад »,звукозапис.

Ведучий 2. Гинули не лише українські юнаки, а й хлопці з усього Радянського Союзу, що були призвані на службу до Афганістану, гинули й афганці. Загинули в Афганістані також наші земляки з Уманщини, це:

Кузьмук Олександр, Бондар Володимир, Гребенюк Володимир, Захаревський Олександр, Лискін Андрій, Руденко Микола, Татаринов Юрій, Майко Володимир, Хмель Олексій, Цвітоха Іван, Шевчук Володимир.

Мати

Чекала мати,Так чекала сина!

Цвіла і одцвітала калина,

Додолу стиглі ягоди ронила...

Та де ж у неї бралась тая сила —

Вже й після похоронки ждати сина!?

Все бачила у снах чи в маренні:

Десь на чужому полі він поранений,

І кличе маму дать води напитися.

Довіку сон той буде мамі снитися.

І ніч, і день, із жалем і печалями

Він знов безсонням в шибку стукає

І серце материнське повнить мукою.

Звучить пісня «Майський сон матерей», виконує А. В. Черній.

Ведучий 1. В Україну з Афганістану не поверну­лося близько сотні військовополонених та зниклих безвісти.

Учень 5. Але сина нема!

І ніколи вже більше не буде,

І їх тисячі більш

Не воскреснуть, не стануть з могил.

Там, в Афганських пісках,

Прошивали на виліт їм груди,

Й на вустах запікався

Густий і задимлений пил..



Ведучий 2. І не лише синів у матерів забирала війна, а й забирала татків у дітей. Діти чекали на тата, бо мами їм обіцяли, що вони повернуться додому. А поки не було батька, вони розмовляли з їхніми портретами.

Учень6. Загинув батько, а дитина підростає

І безліч запитань всім рідним задає,

Мама часто, навіть і не знає,

Як відповісти на «чому?» та «де?»

Як відповісти на дитяче запитання:


  • В усіх є тато. В мене ні. Чому?

Як пояснити, що не вернувся він з завдання

Вона ж спитає, хто завдання дав йому?

Порадьте, що всім тим відповідати,

Хто в мирний час залишився без тата.



Мати. Літо проминуло, і прийшла зима,

А тебе, наш любий, все нема й нема.

Може, заблукав ти чи поліг в бою,

Ставши враз зорею у чужім краю?

Пролетіли роки, весни відцвіли,

Ми тебе, наш татку, так і не знайшли.

Лиш про тебе згадка — фронтові листи,

У яких і досі ще воюєш ти.



Ведучий 1. Не повернувся чийсь батько, не по­вернувся чийсь син, але рідні продовжують чекати листи, особливо мама. І пише вона синові листи.

Мати. Посміхнувся поштар винувато,

Що сказати мені — він не знає.

Не приніс знов листа від солдата,

Адже знає, що я так чекаю.

Ти пиши мені, синку, частіше,

Хай дорослий, — мені ти дитина,

Повертайся додому скоріше,

Дорогенький, хороший мій сину.

Мені часто ти снишся ночами,

А прокинусь — тебе вже не бачу.

Подивлюсь на портрет твій і часто,

Щоб ніхто не помітив, я плачу.

Знаєш, сину, мені 38,

Я бадьора, зовсім не хворію.

Все гаразд у нас дома, та тільки

Я чомусь, мій хороший, сивію.

Я думками, синочку, з тобою,

Ти пиши, щоб душа не боліла,

Щоб діждалась тебе молодою

І чорнява була, а не біла.



Ведучий 2. А сини у перервах між боями знахо­дили час і писали листи додому. Важко доводилось солдатам. Вони вибирали вихідні позиції, простав­ляли мости. А перепочинок з дрімотою для них був наймилішим.

Учень 7. Затис руками хлопець рану,

А кров між пальцями біжить.

«Мені вмирати рано, рано,

Я хочу жити, жити, жить.»

І до кінця він сподівався,

Але йому не повезло.

Ні болю й страху не було...

Він помер, лише здивувався...



Ведучий 1. Пам'ять про мертвих вшановують хвилиною мовчання. Ніхто не рахував, скільки до­велося б нам мовчати, коли б так пом'янули кожного вбитого.

Учень1. Зараз кажуть, що війна в Афгані-

Помилка, безслав’я, та ганьба.

Тим хто воював там десять років

Співчуття та виправдань нема.

Хто їх кликав у чужу країну

Цих бійців з зірками на чолі?

Лаяти й засуджувати легко,

Сидячи в безпеці та теплі.

А чи варто це було робити

Запитайте краще ви у тих,

Хто прикутий неміччю до ліжка,

Досі ще лежить без рук, без ніг.

Запитайте тих хто, палко мріяв

Про дружину, затишок, діток

І кого у горах, замість цього,

По шматках збирали у мішок.

Запитайте безутішну маму,

Що від сина береже листа:

Не хвилюйтесь мамо, у солдатів

І в мирний час робота не проста.

Воїни не гинуть не вмирають

Вони летять у небо на завжди.

Скільки їх таких пішло у небо,

Що інакше зветься небуттям.

І спитати: кому це було треба?

Ще раз стріляти по мерцям.

Їм гучні фанфари не потрібні,

Жалість теж не краще з почуттів.

Віднесіться з людським розумінням

До синів, братів, чоловіків,

Для яких Афган був не відпустка,

А присяга й військовий статут.

Щоб загиблих пам'ять вшанувати,

Прошу встати всіх присутніх тут.


(Хвилина мовчання (чути стук метронома).)

Учень 2. Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати.


Ведучий 2.І невже можна забути оту згорьовану неньку, оті виплакані сльози над цинковими хлопчи­ками, яких у Союз привозив «чорний тюльпан». Так називався літак, який щодоби вивозив гроби заги­блих до Союзу,.. Але одного разу його підбили над Джалалабадом, і О. Розенбаум описав цей жахливий момент у своїй пісні «Чорний тюльпан», (звучить пісня «Чорний тюльпан»-звукозапис).

Ведучий 1. Воїни-афганці... Ми тепер називаємо їх «інтернаціоналісти». Більше 70 років тому було покладено край фашизму. Діди наші думали, що та війна — остання. Проте вони не знали, що їхніх онуків також будуть називати ветеранами.

(Звучить пісня «Не приходи ты больше к нам Афган» , виконує А. В. Черній.)

Ведучий 2. Люди Землі! Давайте ж і ми з вами будемо пам'ятати ветеранів, виявлятимемо розумін­ня до тих, хто пройшов через війну і для кого вона триває й досі у спогадах, снах, думках. Вони на це заслуговують.

Мати. Сьогодні мама майбутнього солдата—це я.

І я чекатиму колись на сина...

Хай збереже моя дитина калини цвіт

І вишень біле диво,

І мирних ранків сонячність щасливу,

І нашу вдячність нескінченну,



І України бойові знамена!

Майтер. Дорогі друзі. Мова на нашій вихов­ній годині йшла про війну. Як підсумок ми з вами всі разом вшанували пам'ять про загиблих воїнів , які загинули в республіці Афганістан, виконуючи інтернаціональний обов’язок.

Усі учасники. Дякуємо за увагу..


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка