Підвищення якості роботи класних керівників з метою підготовки соціально адаптованої особистості вихованця школи-інтернату



Сторінка1/4
Дата конвертації05.03.2016
Розмір0.6 Mb.
  1   2   3   4
Управління освіти і науки Рівненської обласної державної адміністрації

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кабінет виховної роботи, захисту прав дитини, позашкільної освіти, дисциплін художньо-естетичного циклу та фізичного виховання

Підвищення якості роботи класних керівників з метою підготовки соціально адаптованої особистості вихованця школи-інтернату



Бібліотечка

Рівненського обласного інституту



післядипломної педагогічної освіти

Серія «Регіональні науково-методичні заходи»


Тематичний збірник праць

науково-практичного семінару для для заступників директорів із виховної роботи шкіл-інтернатів області



Підвищення якості роботи класних керівників з метою підготовки соціально адаптованої особистості вихованця школи-інтернату : тематичний збірник праць / Упоряд. : А. А. Волосюк; за заг. ред. Гузь Н. Л. – Рівне : РОІППО, 2014. – 39 с.



Рекомендовано радою кабінету виховної роботи, позашкільної освіти, захисту прав дитини, дисциплін художньо-естетичного циклу та фізичного виховання Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (Протокол № _ від __.__.2014 року).
Відповідальні за випуск:

Лавренчук Андрій Олександрович, кандидат наук з державного управління, доцент, заслужений працівник освіти України, в. о. ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти,

Мельник Надія Адамівна, кандидат педагогічних наук, проректор з науково-методичної роботи, доцент кафедри філософії, економіки та менеджменту освіти Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Упорядник:

Волосюк Анатолій Анатолійович, завідувач кабінету інформаційно-методичного забезпечення Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
Тематичний збірник праць присвячено проблемі підвищення якості роботи класних керівників з метою підготовки соціально адаптованої особистості вихованця школи-інтернату.
Усі матеріали збірника подаються в редакції авторів (збережено стилістику, орфографію та мову). Відповідальність за достовірність фактів, цитат, власних імен та інших даних несуть автори.

© Колектив авторів, 2014


© РОІППО, 2014

Гавриш Ніна Павлівна, завідувач кабінету виховної роботи, позашкільної освіти, захисту прав дитини, дисциплін художньо-естетичного циклу та фізичного виховання РОІППО


СИСТЕМА РОБОТИ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА З ВИХОВАННЯ СОЦІАЛЬНО АДАПТОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ
Виконуючи завдання і реалізуючи основні принципи виховної роботи, педагогічні працівники школи-інтернату орієнтуються на нормативно-правову базу з питань виховної роботи, а саме: Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Концепцію виховання дітей та молоді», «Концепцію громадянського виховання», «Національну доктрину розвитку освіти», «Конвенцію про права дитини», «Декларацію прав дитини» та нормативно - правові акти, документи Міністерства освіти і науки України, обласного управління освіти, органів місцевого самоврядування.

Необхідність школі мати власну виховну систему сприймається сьогодні як актуальна науково-практична проблема. В Державній національній програмі «Освіта» її створення розглядається як один із «основних шляхів реформування виховання».

Виховна система школи і школи-інтернату зокрема є ядром загальноосвітнього механізму цілеспрямованого формування соціального досвіду вихованців. Вона враховує:

а) соціальне замовлення, оформлене на рівні різноманітних надособистістних соціальних систем – людських цінностей;

б) досягнутий рівень сформованості у вихованців окремих соціальних якостей і соціального досвіду;

в) особливості нашої школи: умови , традиції, якісний склад педагогічного колективу, матеріальну базу тощо.

Виховна система школи є конкретним механізмом дії конкретних фахівців.

На сучасному етапі педагогічний колектив кожної школи, розуміючи потребу докорінного переосмислення виховної системи, має виходити з таких позицій:

1. Визнання того, що школа – навчальний заклад, покликаний відповідати потребам і умовам сучасного стану соціального розвитку України та забезпечити освітні потреби міста, району, області.

2. Задовольняти освітні потреби слід якісно. Школа має бути конкурентноспроможною й престижною, а це можливо лише в режимі неперервного розвитку і творчого пошуку прогресивних технологій, методик зростання професіоналізму на педагогічному та управлінському рівні.

3. Вирішуючи ці завдання, школа має забезпечувати різні види діяльності в широкому спектрі позакласної сфери – гуртковій, клубній спортивній, художньо – естетичній роботі, учнівському самоврядуванні.

4. Вирішення поставлених завдань можливе лише в атмосфері доброзичливості, довіри, співробітництва, відповідальності на всіх рівнях педагогічного простору.

Проаналізувавши сьогоднішній стан розвитку школи, ми даємо відповідь на три головні запитання:

- Чого від нас хочуть і чекають?

- Хто ми і що ми можемо зробити?

- Яким чином ми це будемо робити?

Наша країна хоче, щоб ми створили умови для розвитку вільної, розумної, діяльної, соціально - адаптованої особистості й підготували правосвідомого та соціально - компетентного випускника, спроможного реалізувати свій позитивний потенціал у громадській та індивідуальній життєдіяльності.

Громадськість хоче бачити в нас школу, засновану на свідомій дисципліні, розумній вимогливості до учнів. Школу, що відповідає санітарно – гігієнічним і естетичним вимогам. Школу, в якій поважають права дитини, в якій учням створюють не лише фізичний , а й душевний комфорт.

Батьки хочуть, щоб школа підготувала дітей до вступу у ВЗН ;щоб дитина росла здоровою особистістю, відвідуючи спортивні секції в школі; щоб дитина перебувала в шкільному просторі до 17 років; щоб дитина отримала художньо – естетичний розвиток.

Учні хочуть, щоб у школі їх поважали, бачили в них особистість; щоб можна було в школі поспілкуватися; щоб можна виявити себе як творчу особистість; щоб отримати хороші знання.

Про ці дані свідчать проведені анкетування класними керівниками, психологами, адміністраціями шкіл.

Тому одним із пріоритетних напрямів діяльності має бути створення комфортного виховного середовища, де враховуються інтереси і запити всіх учасників  навчально-виховного процесу, які виявляють особистісно-розвивальну взаємодію. У тісній співтворчості, партнерстві педагогів, учнів, батьків виховується особистість, яка має розвинену життєву компетентність, спроможна самостійно збагачувати її в процесі реалізації власної життєвої стратегії, творення свого індивідуального життя та участі у творенні життя суспільства.

Виховання в усі часи було педагогічною взаємодією впливу вихователя на вихованця та взаємодії вихованця і вихователя. Саме таку науку виховання мав на увазі К. Ушинський, коли визначав педагогіку як «зібрання правил педагогічної діяльності»:

Правило 1. Формування у вихованця позиції бути гідним прийняти естафету людської духовності.

Правило 2. Культивування у вихованця потреби до морально духовного багатства.

Правило 3. Морально – духовне випробовування вихованця.

Правило 4. Організація життя вихованця, відповідного до його морально – духовних цінностей.

Правило 5. Єдність сприятливої ситуації особистісного функціонування вихованця та ситуації його морально – духовного самовияву.

Правило 6. Дисгармонія в між особистісному сприйнятті вихованців.

Правило 7. Перебування вихованця в ситуації «мучитися невідомістю».

Правило 8. Розпізнання вихованцем ситуацій спокуси.

Правило 9. Символізація морально – духовної цінності.

Правило 10. Морально – духовне уподібнення.

Правило 11. Формування у вихованця морально здорового способу мислення.

Правило 12. Організація особистісно конструктивного спілкування вихованця.

Власне ці правила мають бути провідними у роботі методичного об’єднання класних керівників школи. Мета – сприяти професійному вдосконаленню особистості педагога. Стимулювати творчість класного керівника, який веде пошуки шляхів збагачення і розвитку змісту, форм і методів виховної роботи. А на засіданні методичного об’єднання можна обговорити такі питання:

- виховний процес та творча індивідуальність класного керівника;

- самоврядування – важлива частина виховного процесу школи;

- роль класного керівника у формуванні свідомої поведінки учня та стимулювання його діяльності;

- вивчення нових технологій організації виховного процесу;

- робота класного керівника над формуванням здорового способу життя класного колективу;

- громадське виховання підлітків як соціально – педагогічна проблема;

- спільна робота громадськості, школи, сім’ї у становленні особистості школяра;

- основні шляхи розвитку творчої особистості молодшого школяра;

- самоаналіз молодих класних керівників про перші спроби у вихованні учнів;

- тренінг по організації роботи професійної орієнтації учнів.

В сучасній школі відбувається пошук нових форм та методів роботи з класними керівниками як досвідченими, так і молодими. Будуємо методичну роботу так, щоб кожен із них міг розкрити свої здібності, набути навичок дослідницької діяльності, розвивати ініціативу та творчий пошук. У цьому допомагають створення «творчого портрета класного керівника», панорама методичних ідей, тренінги, місячник класного керівника, робота з творчими та початкуючими класними керівниками, проведення конкурсів: кращий клас школи, кращий випускник року, наш класний -- класний.

Класні керівники та класоводи працюють у тісній взаємодії з вчителями предметниками та вихователями, виступають координаторами дій у здійсненні виховної мети та вивчення індивідуальних особливостей учнів їхніх класів. Класні керівники та класоводи є головними у налагодженні стосунків із позашкільними закладами, що працюють у мікрорайоні школи, коледжами, молодіжними центрами, будинком школяра, органами правопорядку і т.п.

Одне з головних завдань класного керівника – співпраця з батьками. Класний керівник постійно надає допомогу батькам у сімейному вихованні. Ці питання завжди розглядаються на класних батьківських зборах та на засіданнях батьківського комітету. Також проводиться педагогічний всеобуч, індивідуальна робота та залучення батьків до організації поза навчальної виховної роботи. Робота класного керівника у сімейному вихованні має такі завдання: встановити реальні можливості виховного потенціалу кожної сім’ї; створити умови для співпраці сім’ї та вчителя у вихованні учнів; коригувати помилкові погляди батьків на питання сімейного виховання та помилкові дії в процесі виховання своїх дітей; піднести авторитет батьків в очах дітей і цим сприяти їх правильному вихованню; залучити батьків до участі в певних виховних годинах.

Адміністраціями шкіл ведеться облік соціального стану кожної дитини. А тому в цьому напрямі класні керівники починають свою роботу з програми вивчення сім’ї учня. Основними розділами цієї програми є:

1. Структура сім’ї , її склад.

2. Відомості про батьків.

3. Матеріальне становище сім’ї.

4. Суспільно – педагогічна спрямованість життя сім’ї.

5. Внутрішньо - сімейні стосунки.

6. Сімейні традиції.

7. Використання вільного часу.

8. Педагогічні висновки класного керівника про спрямованість спільної роботи з сім’єю.

Класні керівники використовують такі форми роботи з батьками: бесіда, анкетування, тренінги, обговорення творів учнів, індивідуальна бесіда психолога школи з батьками чи опікунами. З метою всеобучу батьків у школу запрошуються лікарі, представники правоохоронних органів, юристи.

Пам’ятаємо, що демократизація стосунків у класному колективі сприяє зростанню ролі учнівського самоврядування. Органи самоврядування в школі складаються з найактивніших учнів, які виконують конкретну роботу, що поліпшує життя товаришів та школи загалом. Велике значення мають дорадчі та представницькі органи. Вихованці школи знають, що кожен може впливати на громадське життя, брати участь у плануванні, розробці та аналізі спільних справ. Старшокласники беруть участь у формуванні і вивченні громадської думки. Адже самоврядування – це керування людини собою, вибудова своєї особистості, самостійне керівництво своїм розвитком, інакше - самовиховання. Це спосіб організації життя учнівського колективу. Воно сприяє виробленню в учнів почуття господаря школи, класу, вміння співпрацювати на принципах партнерства, гласності, демократизму. Наведу приклад структури Ради учнівського самоврядування, що складається із комісій, якими керують голова, заступник, секретар:



Комісія по спорту

  • Залучає учнів до участі в спортивних гуртках, секціях;

  • Веде облік зайнятості учнів у спортивних гуртках, секціях;

  • Організовує змагання спортивного характеру між класами школи;

  • Допомагає в організації змагань поза школою;

  • Організовує змагання «Веселі старти»;

  • Організовує проведення турпоходів, «День здоров’я».

Комісія по забезпеченню дисципліни і порядку

  • Надає допомогу педагогічному колективу школи у вихованні свідомої дисципліни, дотриманні учнями закону про права і обов’язки учнів школи;

  • Організовує чергування класних колективів по школі, на вечорах, оцінює якість виконання цієї роботи;

  • Призначає відповідальних за дотримання дисципліни та порядку, відвідування учнями школи;

  • Використовує заходи виховного плану до порушників дисципліни;

  • Виходить з пропозиціями на батьківський комітет, раду школи з питань поведінки учнів;

  • Виховує в учнів бережливе ставлення до збереження шкільного майна;

  • Викликає на свої засідання учнів, які псують шкільне майно.

Комісія по культурі і відпочинку

  • Керує проведенням культурно-масових справ, організацією шкільних, класних вечорів, свят народного та шкільного календаря, розподіляє між класами і учнями доручення по підготовці цих заходів;

  • Організовує оформлення школи і класних кімнат;

  • Несе відповідальність за утримання і підготовку програми художньої частини і програму дозвілля;

  • Домовляється про проведення лекцій, вечорів, екскурсій для учнів;

  • Вивчає побажання учнів щодо організації і роботи гуртків, проводить запис в гуртки, організовує проведення конкурсів і оглядів художньої самодіяльності;

  • Готує творчі виставки учнів;

  • В кожному класі організовує культурно-масову роботу, залучає учнів до участі в загальношкільних заходах.

Комісія з питань праці і фінансів

  • Організовує трудові десанти по прибиранню території школи;

  • Організовує майстерні по ремонту шкільних меблів;

  • Збір макулатури;

  • Дбає про розширення джерел фінансування;

  • Суворо стежить за витратами грошових надходжень. Веде необхідну документацію.

Комісія з питань навчання

  • Організовує допомогу в разі потреби учням, які мають задовільні оцінки;

  • Залучає учнів в гуртки, виступає з ініціативою про створення нових гуртків за інтересами;

  • Надає допомогу вчителям в організації тематичних вечорів;

  • Бере участь в обладнанні навчальних кабінетів, організації виготовлення навчальних посібників;

  • Проводить заходи, направленні на підвищення якості знань учнів

(предметні олімпіади, вечори, стінгазети, конкурси, огляди підручників);

  • Члени комісії беруть участь у підготовці і проведенні бесід в класах (про режим дня, виконання домашніх завдань, користь читання).

Комісія по інформаційному забезпеченню

  • Організовує інформаційно-просвітницьку роботу серед учнів через шкільну пресу;

  • Подає учням інформацію про спортивні змагання, змагання між класними колективами через газету «Шкільний вулик»;

  • Організовує і випускає бюлетень «З олівцем по школі» (щкільні новини: по черзі кожен клас кожного місяця);

  • Інформує учнів та батьків, вчителів про всі події, які відбуваються в школі.

Комісія по моральному вихованню

  • Піклується про молодших школярів;

  • Організовує рухливі ігри на перервах для учнів 1-4-х класів;

  • Допомагає проводити позакласні виховні заходи для молодших школярів;

  • Допомагає одиноким літнім людям, інвалідам, ветеранам;

  • Проводить доброчинні акції, заходи.

Система виховної роботи класного керівника може проводитись по таких напрямах:

- організаційна робота;

- пізнавальна діяльність;

- виховання учнів на патріотичних традиціях та звичаях українського народу;

- ціннісно - орієнтована діяльність;

- правове виховання;

- формування здорового способу життя;

- моральне виховання;

- трудове виховання;

- родинне виховання;

- художньо – естетичне виховання;

- екологічне виховання.

Згідно кожного напрямку роботи учасники навчально – виховного процесу підбирають різноманітні форми роботи, методи втілення виховної мети у шкільне життя.

Виховна діяльність школи передбачає надання допомоги в організації життя учнівського колективу та колективної творчості учнів, яка забезпечує досягнення цілей і завдань, що шанують власну гідність та гідність інших людей, уміють вільно висловлювати свою життєву позицію, поважають культуру свого та інших народів, є незалежними у вчинках і судженнях, толерантними.

Важливе значення у виховній системі роботи закладу є рівень вихованості учнів. Моніторинг формування ключових компетентностей конкретно кожної дитини здійснює класний керівник за результатами спостережень у щоденному житті, в спілкуванні з однолітками, за наслідками анкетувань психологічною службою.

Аналізуючи анкети учнів з вивчення рівня їх вихованості, з’ясовується, що учні називають основні риси характеру, які властиві учням, – доброзичливість, чемність, привітність, щирість, доброта, наполегливість, надійність. У людях цінують правдивість, відповідальність, дружелюбність, доброту, а засуджують егоїзм, жадібність, підлість. Про рівень сформованості в учнів національної свідомості, загальнолюдських моральних і духовних цінностей найбільш правдиво говорять їхні вчинки.

Для проведення підсумків різних видів контролю за станом виховної роботи використовуються такі форми: накази, індивідуальні бесіди, винесення відповідних питань на нараду при директору, на засідання педагогічної ради, методичні об’єднання та наради класних керівників. Виконуючи основні завдання виховання учнів у школі спільно з педагогічним колективом, необхідно використовувати різноманітні форми й методи роботи: колективні творчі справи, години спілкування, бесіди, свята, зустрічі, екскурсії, конкурси, огляди, акції, виставки, проекти, само презентації, консиліуми тощо.

Бесіди з учнями, класні збори, плановані та оперативні засідання ради профілактики, наради з участю директора школи, а при необхідності – рейди до батьків здійснює комісія в складі заступника директора з виховної роботи, соціального педагога, психолога та класного керівника. Журнал контролю та обліку відвідувань, психолого-педагогічних спостережень дає можливість класному керівнику, адміністрації школи щодня бачити реальний стан відвідування та оперативно реагувати, постійно тримати під контролем всіх учнів школи, виключати випадки прогулу уроків та порушення дисципліни.

У школі може працювати рада профілактики правопорушень, на засідання якої виносяться такі питання: розгляд конкретних правопорушень, вплив сім’ї на виховання учнів, робота з дітьми із неблагополучних, малозабезпечених, багатодітних сімей та сімей, які перебувають в особливих життєвих умовах.

Рада профілактики ставить за мету виявити та усунути причини та умови, які викликають різні негативні явища. Вона забезпечує набуття молоддю особистого досвіду реалізації прав і виконання обов’язків у моральних і правових стосунках, попереджує надзвичайні ситуації, пов’язані із правопорушеннями серед неповнолітніх, встановлює довірливі стосунки з важковиховуваними дітьми, намагається реалізувати соціально значиму мету – охорону прав дитини, формує в дітей потребу в самовизначенні, самопізнанні, самовдосконаленні, прагнення активного подолання негативних звичок, явищ тощо. У тісному контакті працює рада профілактики із дільничним інспектором. Всі учні мають тимчасові й постійні доручення.

Практикуються такі форми і методи роботи з дітьми: проведення тижнів правового виховання, випуск стінгазет, повідомлення батькам і вручення їм листів – подяк, рекомендацій. У роботі класних керівників заплановані години спілкування, що рекомендовані програмою «Основні орієнтири виховання»: «Краса й смаки», « Здорові звички чи життя для свого задоволення», «Бережіть храм душі людської», « Перлини духовності»; тематичні зустрічі «Для вас, дівчата», « Для вас, юнаки», «Бережи честь змолоду»; «Тенета небезпеки», «Зовнішній вигляд», « Чи знаєш ти закон», «У дружбі із правилами поведінки», «Почуття власної гідності», «Поняття самооцінки», « Долі людські», « Твори себе, щодня будуй себе та пам’ятай завжди, що ти людина», « Живи за законами людяності й мудрості», « Права та обов’язки учнів», « Меморандум дитини».

Важливою умовою у превентивному вихованні є тісна співпраця з батьками. Головне завдання педагогічного колективу — залучити батьків до загального виховного процесу, використовуючи їх творчі можливості у позакласній роботі з класними колективами та індивідуальній роботі з неблагополучними родинами.

На основі діагностики соціального стану, зайнятості учнів у позаурочний час, вивчення соціального статусу у школі створюється банк даних про неблагополучні, неповні, багатодітні сім’ї. Складається соціальний паспорт кожного класу та школи, визначаються діти, які належать до груп ризику. На кожну дитину цієї групи заводиться картка особистого обліку учня, ведуться спостереження. Записи відображаються в зошиті спостережень, який веде практичний психолог. Аналізується, як учень організовує свою навчальну діяльність, проводить вільний від уроків час. Результати діагностики, спостережень враховуються під час планування роботи школи, класних керівників, ради профілактики, шкільного самоврядування. Зайнятість учнів у гуртках – важлива умова успішної роботи в превентивному вихованні учнів.

Мета виховної роботи – створення виховного простору на демократичних засадах співтворчості вчителів, учнів, батьків, спрямований на творчий, інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток особистості, що сприяє її зростанню.



Гузь Н.Л., методист кабінету виховної роботи, позашкільної освіти, захисту прав дитини, дисциплін художньо-естетичного циклу та фізичного виховання
ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ВИХОВАНЦІВ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ
Соціум - це те середовище, в якій людина формує, та, в міру своїх сил і здібностей, задовольняє свої потреби, маючи індивідуальні, тільки одній їй притаманні риси характеру. Людина, природно, не грає пасивної ролі у своєму соціальному становленні: в неї є певні задатки, вона активна в освоєнні соціального досвіду. Це твердження в повній мірі відноситься і до дітей.

Соціалізація вихованців шкіл-інтернатів носить особливий характер.

Наші діти - це діти, які не завжди мають благополучну сім̕ю. Вони найчастіше мають негативний досвід життя в сім'ї. Самі ці сім̕ї зазвичай ведуть асоціальний спосіб життя.

У 80-90-х рр. XX ст. було проведено цілий ряд вітчизняних досліджень, які доказово представили негативні наслідки інституційного виховання, т.т виховання в інтернатних закладах. У цих дослідженнях робиться акцент на те, що виховання дітей в умовах традиційної моделі опіки та піклування, якою є школа-інтернат, проводиться без урахування  адекватних психологічних  умов, що забезпечують повноцінний розвиток дітей, і неминуче містять фактори, що стримують психічний розвиток. Автори виділяють такі негативні риси суспільного виховання:



1. Неправильна організація спілкування дорослих з дітьми, неадекватність тих його форм, які домінують у інтернатних закладах:

- Знижена інтимність і довірливість, емоційна вихолощеність спілкування дорослих з дітьми;

- Дефіцит можливостей встановлення міцних і тривалих взаємин дитини з певним дорослим;

-  Висока частота змінюваності дорослих;

- Групова, а не індивідуальна спрямованість виховних впливів, жорстка регламентація поведінки дитини, гіперопіка у діяльності - покрокове планування і санкціонування поведінки дітей дорослими;

- Позитивне ставлення дорослого дитина повинна заслужити виконанням його вимог, зразковою поведінкою, добрими оцінками;



2. Недостатня психолого-педагогічна підготовленість вихователів.

3. Недоліки програм виховання і навчання, які не компенсують дефекти розвитку, викликані відсутністю сім'ї.

4. Бідність конкретно-чуттєвого досвіду дітей, зумовлена ​​надмірним звуження їх життєвого простору: мала кількість і одноманітність предметів, з якими вони стикаються.

5. Постійне перебування дітей в умовах колективу.

Науковці доводять, що найчастіше атмосфера інтернатних установ холодна, формальна, насичена почуттями тривоги, страху і агресії. Активність дітей і можливість приймати рішення, практично виключені. Особистість пригнічується. Деформація особистості, яка відбувається на цьому тлі, згодом закріплюється.

Як показують дослідження М.А. Калініної і М.Є. Проселковой, вихованці інтернатів у більшості своїй з трудом засвоюють програму масової школи, не виявляють активності в оволодінні професійними знаннями. Вони погано сприймають загальноприйняті етичні норми поведінки, нестійкі до кримінальних «понять» і легко залучаються до правопорушення.

Перебування дитини в стаціонарі будь-якого типу тягне за собою збіднення середовища, що призводить до сенсорної депривації; зменшення комунікацій з оточуючими - до соціальної депривації; спрощення емоційного тону при взаємодії з персоналом - до емоційної депривації; жорстка формальна організація середовища школи-інтернату - до когнітивної депривації.

У багатьох вітчизняних дослідженнях висловлюється ідея формування особливого типу особистості у дитини дитячого будинку, школи-інтернату. Автори описують формування особистості з недорозвиненням внутрішніх механізмів активної, ініціативної і вільної поведінки.

А недорозвинення механізмів саморегуляції компенсується формуванням різного роду «захисних реакцій».  Так, замість творчого мислення розвивається шаблонне, замість становлення вільної поведінки - орієнтація на зовнішній контроль, замість вміння самому впоратися з важкою ситуацією - тенденція до надмірно бурхливого реагування, образи.

Для дітей із закритих установ специфічний особливий тип спілкування як з дорослими, так і з однолітками. Вчені вказують на гіпертрофовану потребу у спілкуванні з дорослими. Залежність емоційного благополуччя дитини від ставлення до нього дорослого визначає надцінність останнього і створює специфічний тип спілкування з дорослим, який, у свою чергу, впливає на відносини з однолітками. У таких дітей спостерігається домінування захисних форм поведінки в конфліктних ситуаціях, нездатність продуктивного, конструктивного вирішення конфлікту, що виявляється в агресії, невмінні визнати свою провину, схильності перекласти всю відповідальність на оточуючих.

Обмеження спілкування і діяльності дітей в інтернатних закладах переважно штучно соціальним середовищем школи призводить до того, що у них не розвиваються в належній мірі навички життєдіяльності у звичайному соціальному середовищі однолітків і дорослих (недостатньо формується ініціативність).

Дефіцит адекватного спілкування призводить до того, що у дитини закріплюється негативна, агресивна позиція по відношенню до інших людей. Діти практично не мають спорідненої прихильності до власних братів і сестер, а в процесі спілкування виявляються не здатними встановлювати конструктивні, емоційно адекватні відносини з іншими людьми.

Особлива проблема в умовах дитячого будинку, інтернату пов'язана з феноменом «ми». Тут у дітей виникає своєрідна ідентифікація один з одним. У нормальній родині завжди є сімейне «ми» - почуття, що вказує на причетність саме до своєї родини. У житті без батьківського піклування у дітей стихійно складається інтернатівське «ми». Це абсолютно особливе психологічне утворення. Діти без батьків ділять світ на «свої» і «чужі», на «ми» і «вони». Від «чужих» вони спільно відокремлюються, виявляють по відношенню до них агресію, готові використовувати інших людей в своїх цілях. У них своя особлива нормативність поведінки: вони часто живуть за подвійним стандартом - одні правила для своїх, а зовсім інші для «чужих».

Таким дітям властивий особливий соціальний статус «нічийність» - ніхто ними не цікавиться, по суті вони нікому не потрібні, що породжує стан незахищеності, невпевненості в собі, у своєму майбутньому. Офіційні категоричні нормативи, з одного боку, є позитивними: дисципліна, організація життєдіяльності, з іншого - негативні: обмежується можливість особистісного вибору в поведінці, задоволення потреби в самореалізації. Відзначається дефіцит спілкування вихованців з дорослими, мінімум індивідуальних контактів. Все це ускладнює усвідомлення свого «Я», своєї унікальності, уповільнює розвиток емоційної сфери, пізнавальної діяльності.

Феномен «суспільної власності» ускладнює формування адекватного ставлення до себе та інших, тому що речі і предмети мають для дітей не стільки певну споживчу цінність, скільки допомагають їм підтвердити свою самосвідомість, матеріалізувати своє «Я».

Позбавлення індивідуальності, знеособлення породжується особливою комунальною організацією побуту. Життя дитини в школі-інтернаті полягає в залежності вихованця від персоналу. Це проявляється в неможливості отримати об'єктивну і достовірну інформацію, приймати рішення про своє майбутнє, оскільки вважається, що дитина не здатна самостійно вирішувати питання, що стосуються власного благополуччя.

Специфічні особливості самосвідомості особистості дитини з інтернату полягають у тому, що вихованці часто не знають і не сприймають себе як особистість, внаслідок формування неадекватних соціальних очікувань, вони, як правило, претендують на визнання у своєму середовищі через фізичну силу, агресію, асоціальні форми поведінки. У дітей не розвивається відповідальне ставлення до власного життя, для них характерно проживання по груповому, моральному нормативу, орієнтація на групову совість і поруку, що відкладає відбиток на самосвідомість дітей.

Не останнє місце в життєдіяльності вихованців інтернату чи дитячого будинку займає проблема жорсткої регламентації і контролю ззовні. Процес саморегуляції утруднень, зовнішня поведінка не замінюється поступово на внутрішній самоконтроль, що ускладнює розвиток автономності, ініціативності, освоєння соціально-рольових позицій.

Одна з найважливіших проблем випускників шкіл-інтернатів - це процес переходу від опіки до незалежності. Вони стикаються з проблемами житла, пошуку роботи, організації побуту, харчування, взаємодії з іншими людьми, отримання медичної допомоги, створення і збереження власної сім'ї та багатьма іншими. Після випуску колишні вихованці продовжують зберігати соціальні зв'язки переважно в своєму середовищі, роль «сироти» часто реалізується протягом усього життя. Дуже часто наші діти не ототожнюють себе з суспільством, оточуючими людьми, а протиставляють себе їм.

Виходячи з вищесказаного, серед пріоритетних напрямків соціалізації в школі-інтернаті повинно стати створення умов, що сприяють успішній соціалізації дітей через їх повноцінну участь у всіх сферах соціальних відносин.

Для виховного процесу необхідне використання таких форм і методів роботи, які були б спрямовані на освоєння вихованцями різних видів соціальної діяльності, включення їх у цю діяльність, самореалізацію, самоутвердження в ній і через неї в суспільстві, що в кінцевому підсумку забезпечує соціалізацію особистості.

Пріоритетною ідеєю виховання у школі-інтернаті є ідея виховання соціально-активної особистості. Тому для вдосконалення виховної роботи необхідно активно шукати, адаптувати, розробляти, впроваджувати такі програми, технології та методи, які орієнтовані на розвиток міжособистісного, міжгрупового спілкування, соціальну адаптацію та соціалізацію, особистісний саморозвиток і самовдосконалення кожного вихованця.

Соціалізація - процес становлення особистості. У процесі такого становлення відбувається засвоєння індивідом соціальних цінностей і досвіду, культури, властивих даному суспільству, соціальній спільноті, групі, і відтворення їх соціальних зв'язків і соціального досвіду. Соціалізованість в найбільш загальному вигляді розуміється як сформованість рис, що задаються статусом і необхідних даному суспільству. Існує також підхід до соціалізованості особи як до засвоєння особистісних і соціальних якостей, які будуть характеризувати її на наступній стадії розвитку.

Ми будемо розуміти під соціалізацією відповідність людини соціальним вимогам, що пред'являються до даного віковою етапу, як наявність особистісних і соціально - психологічних передумов, що забезпечують суто нормативне поведінку або процес соціальної адаптації.

Мельничук С.В., заступник директора з виховної роботи КЗ «Клеванська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІст.»

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка