Пісня «Учітеся…» Ведучий



Скачати 110.69 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір110.69 Kb.

  • Пісня «Учітеся…»

  • Ведучий. Є дні, що минають і непомітно і зникають без сліду. Нічого не залишають по собі, нічого не знаменують собою. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Бо він увібрав у себе безсмертне дихання душі. Бо він такий великий і незбегненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день.

  • Ведучий. З минулого віку і до наших часу, і далі – в майбутнє, у нові віки. День, який явив світові Тараса Шевченка – великого сина великого народу.

  • Читець.

Коли міняли честь неначе крам,

А правду-совість кидали за грати,-

В серцях людей Ви спорудили храм,

Якому там повік-віків стояти.

Коли брехня сідала на престол,

Мовчало все від заходу до сходу,-

Ви осінили праведним хрестом

Безсмертне слово рідного народу.

Вогонь, запалений Тарасом,

У нашім серцем не погас-

Він став над простором і часом

Він будить нас, він кличе нас!



  • Пісня «Зацвіла в долині…»

  • Ведуча. І знову, як щорічно, у цю весняну пору починає Україна день новий із Шевченковим іменем.

  • Сценка « Ми вкупочці колись росли»( 5-й клас)




  • Ведучий. Потрібно пам’ятати, що наше минуле, теперішнє і майбутнє – це Доля, Муза і Слава.

  • Доля

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом,братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене,маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

«Учися,серденько,колись

З нас будуть люде»,- ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава-заповідь моя.



  • Муза

А ти,перчиста,святая,

Ти,сестро Феба молодая!

Мене ти в пелену взяла

І геть у поле однесла.

І на могилі серед поля,

Як тую волю на роздоллі,

Туманом сивим сповила.

І колихала, і співала,

І чари діяла…І я…

О чарівниченько моя!

Мені ти всюди помагала,

Мене ти всюди доглядала.

В степу,безлюдному степу,

В далекій неволі,

Ти сіяла,пишалася,

Як квіточка в полі!

Із казарми нечистої

Чистою,святою

Пташечкою вилетіла

І понадо мною

Полинула,заспівала

Ти, золотокрила…

І я живу, і надо мною

З своєю Божою красою

Гориш ти, зоренько моя,

Моя порадонько святая!



  • Слава

А ти,задрипанко,шинкарко,

Перекупко п’яна!

Де ти в ката забарилась

З своїми лучами?

У Версалі над злодієм

Набор розпустила?

Чи з ким іншим мизкаєшся

З нудьги та з похмілля.

Горнись лишень ти до мене,

Та витнемо з лиха;

Гарнесенько обіймемось

Та любо,та тихо

Пожартуєм,чмокнемося

Та й поберемося,

Моя крале мальована.

Бо я таки й досі

За тобою чимчикую:

Ти хоча й пишалась

І з п’яними кесарями

По шинках хилялась,

А надто з тим Миколою

У Севастополі,-

Та мені про те байдуже.

Мені,моя доле,

Дай на себе подивитись,

Дай і пригорнутись,

Під крилом твоїм любенько

В холодку заснути.



  • Шевченко. У всякого своя доля і свій шлях широкий…(Сідає за стіл)

Давно те діялось…(Виходить малий Тарас з мамою)

  • Сценка « Тарас з мамою»

Малий Тарас:

…Ще в школі,

Таки у вчителя-дяка,

Гарненько вкраду п’ятака,

Бо я було трохи не голе,

Таке убоге, та й куплю

Маленьку книжечку. Хрестами

І візерунками з квітками

Кругом листочки обведу

Та й списую Сковороду

Або три царіє со дари.

Та сам собі у бур”яні,

Щоб не почув хто, не побачив,

Виспівую та плачу…



Мати. Не плач.Ти народився під високою зорею. Тобі випала велика Доля.

Малий Тарас. Мамо, а що то є доля?

Мати.

Той блукає за морями,

Світ перепливає,

Шука долі, не надходить-

Немає, немає!-

Мов умерла. Інший рветься

З усієї сили

За долею;от-от догнав

І – бебех в могилу!

А в третього, як у старця,

Ні хати, ні поля,

Тілько торба, а з торбини

Виглядає доля-

Як дитинка, а він її

Лає,проклинає.

Малий Тарас. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати.Так,синочку,правда.

Малий Тарас. А чому так багато на небі зірочок?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка,поки людина не помре.А як помре,свічка гасне,зірочка падає.Бачив?

Малий Тарас. Бачив,матусю,бачив… Матусенько,а чому одні зірочки ясні,а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла,заздрісна,скупа,її свічка ледь-ледь тліє.А коли добра,любить людей,робить їм добре,тоді свічка такої людини світить ясно,і світло це далеко видно.

Малий Тарас. Матусю,я буду добрим.Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику(гладить його по голові).

Мати.

Як гірко, як нестерпно жаль

Що долі нам нема з тобою!

Ми вбогі,змучені раби,

Не знаєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

Не розгинать своєї спини.

Промовиш слово - і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди з краю в край.



  • «О люди!»

О люди! люди, небораки!

Нащо здалися вам царі?

Нащо здалися вам псарі?

Ви ж таки люди, не собаки!

Чи буде правда меж людьми?

Повинна буть,бо сонце стане

І осквернену землю спалить.


  • Пісня «По діброві віє»

  • Ведуча. Та все ж не покидала висока доля Тараса за життя.Вже два роки після викупу з кріпацтва він, проживаючи вільним і забезпечним художником, стає визнаним поетом і вже наступних сім років сягає вершин, яких сучасники не могли навіть цілком збагнути.

  • Ведучий.Не покидала його висока Доля і на засланні, і після повернення;тримала його на вершині болю і страждань. Земна Доля не дала Шевченкові й останньої мрії - родинного тепла і затишку,сімейного щастя і взаємної любові.Хоча кохав він і його теж кохали , та стати на рушник щастя не судилося.

  • Катерина,Наймичка,Марія( читають уривки з творів)

  • Пісня «Тихо над річкою»

  • Ведучий.З безмежного болю і з неосяжної любові народжені його слова.

  • Ведуча.Шевченко створив книгу-духовного войовника,якому довірив боротьбу за людські душі, що заціпеніли в бездіяльній самотності.

«Гайдамаки» (уривок у виконанні учениці)

  • Пісня «Слава Україні»

  • Читець, виконує роль Шевченка:

На вас я кинув свого слова тінь-

На вас і сотню ваших поколінь!

Я вас навчив, де ваші шлях і ціль,

Сказав, що людства ви не ржа- а сіль.

Я мовив вам, що вічна боротьба

Це-ваші доля,завдання й судьба.

Я дав вам шал завзяття,блиск зіниць,

Дав вашим воїнам відвагу й міць.

В душі вшепив ненависть і любов,

Розбурхав в жилах кров.

Зітріть із душ до братовбивства гін,

За це ж вам Божий суд і мій проклін!



  • Дівчина -Україна

Боже мій з тобою!
Мій краю прекрасний, розкошний, багатий!
Хто тебе не мучив? Якби розказать
Про якого-небудь одного магната
Історію-правду, то перелякать
Саме б пекло можна. А Данта старого
Полупанком нашим можна здивувать.
І все то те лихо, все, кажуть, од Бога!
Чи вже ж йому любо людей мордувать?
А надто сердешну мою Україну.
Що вона зробила? За що вона гине?
За що її діти в кайданах мовчать?

Розказали кобзарі нам


Про войни і чвари,
Про тяжкеє лихоліття...
Про лютії кари,
Що ляхи нам завдавали —
Про все розказали.
Чули, чули запорожці
З далекого Криму,
Що канає Гетьманщина,
Неповинно гине.
Чули, чули небожата,
Чули, та мовчали,
Бо й їм добре на чужині
Мурзи завдавали.
Мордувались сіромахи,
Плакали, і з ними
Заплакала Матер Божа
Сльозами святими,
Заплакала милосердна,
Неначе за сином.
І Бог зглянувсь на ті сльози,
Пречистії сльози!
Побив Петра, побив ката
На наглій дорозі.
Вернулися запорожці,
Принесли з собою
В Гетьманщину той чудовний
Образ Пресвятої.
Поставили в Іржавиці
В мурованім храмі.
Отам вона й досі плаче
Та за козаками…

  • Пісня «Така її доля»

  • Ведуча.Муза зігрівала змучене серце,дарувала радість творчості. Щасливий з цього Шевченко звертається до Пресвятої Богородиці.

  • Шевченко:

Ридаю,

Молю,ридаючи,пошли

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб словом пламенем взялось,

Те слово Боже і кадило,

Кадило істини.


  • Ведуча. Свічка його життя догорала. Мрії про одруження, розраду в сім’ї, хатину над Дніпром залишились ілюзіями. Фізично знищений, він відчував, що недалекий кінець.

  • На сцену виходять хлопці.

1.У німій холодній майстерні, в будинку Академії мистецтв він пішов із життя. Було це 10 березня 1861 р. Але залишився його заповіт- мрії тобі, нам, українському народові.

2.Як умру,то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно,було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу…отойді я

І лани, і гори-

Все покину і полину

До самого Бога

Молитись…а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній,новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом.



  • Ведуча.Багато чого змінилося з часу Шевченкового,і тепер, у незалежній Україні, ми можемо припадати до Шевченкових цілющих джерел.

  • «Молитва» Д.Павличка:

Отче наш,Тарасе всемогучий,

Що створив нас генієм своїм,

На моїй землі, як правда,сущий,

Б’ющий у неправду, наче грім.


Ти -як небо- став широкоплечо

Над літами, що упали в грузь.

Віку двадцять першого предтечо,

Я до тебе одного молюсь.


Дай нам силу ідолів знімати,

З п’єдесталів чорної олжі,

Бурити казарми й каземати,

Що виймають душу із душі.


Не введи у спокушення слави,

Вкинь за те у хижу ненависть,

Мудрості те знамено криваве

Дай нам, не соромлячись, носить.


Поклади нам зорі на зіниці-

Променем туди, де непроглядь.

Хай підносять очі люди ниці,

Хай в незрячих більма погорять.


Мислям нашим дай ясне поліття,

А поетам-спину,що не гнесь.

Дай нам пам’ять на тисячоліття,

Непокору і любов на днесь.


І не одпусти нам ні на йоту

Борг, забутий в клекотах забав,

Сплатимо його із крові й поту,

Тільки од лукавства нас позбав.


Да святиться слово блискавиця,

Що несе у вічну далечінь

Нашу думу й пісню. Де святиться

Між народами твоє ім’я.Амінь.



  • Танець «Україно моя»

  • Ведучий:

Уже достигли полуниці

Росу вечірню трави п’ють,

І в ароматі медуниці

Хрущі шевченківські гудуть.

Нема співця,о ні,він з нами,

Його пісні,його любов,

Його це місяць над садами

У сяйві тихому зійшов.

І все здається,я клянуся,

Крізь сяйво місячне бліде

До мене рідний добровусий

Тарас Григорович іде..



  • Вірш «Ми чуємо тебе,Тарасе…»:

Ми чуємо тебе,Тарасе,крізь століття,

Твій голос у серцях наших звучить,

В часи урочі,горі й лихолітті

Твоє святеє слово не мовчить.


Ми чуємо тебе,Кобзарю,повсякчас,

На тебе ми рівняємось і нині,

Твій дух до боротьби у нас не згас,

Твої думи і мрії-у кожній родині.


Ми чуємо тебе,Тарасе,щохвилини,

Із кожним поколінням ти живеш спочатку:

Ти в голосі дідів і в усмішці дитини,

У вдячній пам’яті твоїх нащадків.



  • Пісня «Думи мої думи».


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка