Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів



Сторінка13/19
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.96 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   19

Проектування та виготовлення об’єктів технологічної діяльності на уроках технічної праці в 5 класі

Стаття розкриває суть методу проектування і виготовлення об’єктів на уроках технічної праці.

В освітній галузі «Технологія», основними завданнями якої є формування технічно, технологічно і комп'ютерно освіченої особистості та забезпечення підготовки її до трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, метод проектів – це комплексний процес, який формує в школярів загальнонавчальні вміння, основи технологічної грамоти, культуру праці й спрямований на оволодіння ними способами перетворення матеріалів, енергії, інформа­ції, технологіями їх обробки.

У Державних стандартах освітньої галузі «Технологія» зазнача­ється, що в основній школі учні ознайомлюються з проектно-техно­логічною діяльністю з опорою на знання з основ наук на рівні предмет­но-практичної діяльності; учні ознайомлюються із світом професій, спираючись на знання з основ наук на базі предметно-практичної діяль­ності; учні залучаються до проектної, конструкторсько-технологічної, художньо-конструкторської та дослідницької діяльності; в учнів розви­вається здатність реально оцінювати свої можливості для вибору посильних творчих завдань [2].

Учні особисто повинні вибрати для себе об'єкт проекту­ван­ня, тему про­екту, тобто виріб, який вони хотіли б дійсно вдоско­налити, внести в предметний світ, яким хотіли б задовольнити потреби людей.

Проблемі застосування методу творчих проектів на уроках трудо­вого навчання присвячена незначна кількість наукових праць. Зокрема, загальні основи проектування відображено в дослідженнях Ж.Т. Тощенка, Т.О. Антонюка, О.В. Киричука, О.М. Коберника та інших. Деякі аспекти організації проектно-технологічної діяльності на уроках трудового навчання розкриті в публікаціях В.Д. Симоненка, О.М. Коберника, С.М. Ящука.

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяль­ність при­вчає дітей до самостійної, практичної, планової й систе­матичної робо­ти, виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдоско­наленого виробу, формує уявлення про пер­спективи його застосування; розвиває морально-трудові яко­сті, загально-цінні мотиви вибору про­фесії й працелюбність. При цьому необхідно пам'ятати, що потрібно особливу увагу приді­ляти тому, щоб в учнів не згасав інтерес до цього процесу, сте­жити щоб вони доводили свої наміри, особливо в праці до кінця.

Метод проектів дозволяє активно розвивати в учнів основні види мислення, творчі здібності, прагнення самому створити, усвідомити себе творцем під час роботи з «неслухняними інструментами», «розумними конструкціями», «технологічними системами» та ін. В учнів виробля­ється й закріплюється звичка до аналізу споживчих, економічних, еко­логічних і технологічних ситуацій, здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і вмінь, вибирати най­більш техноло­гічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта проектування, який відповідав би вимогам дизайну [4].

Крім того, під час роботи над проектом у школярів розвивається пізнавальна трудова активність, формуються вміння самостійно використовувати свої знання, плідно розвиваються комунікативні здібності, навички лідерства та здатність до спільної роботи в групі, створюються можливості для реалізації міжпредметних зв'язків.

Виконуючи творчі проекти від ідеї до втілення, учні вчаться постійно приймати рішення, визначати свої проблеми в знаннях і знаходити виправлення такого положення. У процесі проектно-тех­нологічної діяльності в школярів розвиваються загальні й спе­ціальні здібності, формується проектно-технологічна культура.

Усе це дає можливість зробити висновок про те, що проектно-технологічна діяльність дозволяє здійснити перехід від «школи пам'яті» до «школи мислення». У першому випадку опора робиться, головним чином, на процеси сприйняття, уваги, запам'ятовування, у другому враховується роль мислення, головною працею учнів стає «мислення».

Проектно-технологічна діяльність учнів буде більш результатив­ною, коли в ній створюватиметься ситуація успіху, коли у трудовій діяльності забезпечуються умови індивідуалізації й диференціації, коли учень вільний від страху перед майбутньою роботою, а об'єкт про­ектування, що пропонується йому, є доступним, посильним, у ньому він може показати свої здібності, розкрити потенційні можливості.

Так, під час вивчення теми «Об'єкти технологічної діяльності» учні спільно з учителем здійснюють вибір об'єкта проектування. Для цього спочатку розкривають суть поняття «об'єкт технологічної діяльності людини».

Оскільки на попередньому занятті учні вивчали поняття «технологія», доцільно розпочати заняття з його повторення. Це можна зробити двома шляхами. Перший полягає в тому, що методом бесіди, спираючись на знання та життєвий досвід дітей, з'ясовують, що таке технологія.

Спостереження показують, що поняття «технологія» є досить абстрактним для п'ятикласників. Тому під час бесіди лише декілька учнів працюють над за­питаннями, з якими звертаюся до всьо­го класу. Досвід переконує, що саме колективне об­говорення значно активізує роботу п'ятикласників. З цього випливає необхідність залучити до обгово­рення всіх учнів. Бажано керуватися такою методикою.

1. Не слід привчати дітей давати фіксовані визна­чення на поставлене запитання. Бажано, щоб учні висловлювали власне розуміння того питання, яке обговорюється на уроці. Тому варто докладати всіх зусиль до того, аби в роботі брав участь весь без винятку клас.

2. На перших етапах навчання для економії навчального часу можна допускати, щоб учні, які не хочуть висловлюватись, швидко пере­давали слово далі. Для активізації роботи дітей не коментуємо і не оцінюємо відповідь учня від­разу. Тому діти, які спочатку не беруть участі в об­говоренні, з часом, спостерігаючи за роботою од­нокласників, будуть включатися до висловлюван­ня власних думок.

3. Узагальнюємо відповіді учнів, вказуючи на ті моменти, які були правильними, не акцентувати увагу на конкретних учнях. Лише для заохочення підкреслюємо вдалу відповідь учнів, які відповідали правильно.

4. П'ятикласники, як зазначалося раніше, схильні до відтворювальної діяльності, тому найважче відпо­відати першим учням. Наступні за ними учасники обговорення, як правило, повторюють сказане їхні­ми товаришами, «прив'язуючись» до певної ідеї. Аби уникати цього, учитель бере участь в обго­воренні, а також, формулює запитання дещо по-іншому в процесі обговорен­ня. Наприклад, коли бачимо, що діти вже при­йшли до однієї думки стосовно питання «що таке тех­нологія» і один за одним відтворюють це визначення, просимо дітей наводити приклади техноло­гій. Задаємо додаткове запитання: «Які відмін­ності між технологіями з обробітку деревини і мета­лу» тощо.

Після того як кожен учень сформулює свою думку, підсумо­вуємо і звертаємо увагу дітей на відповіді, які були найбільш вдалими, схвально висловлюємося про них. Далі наголошуємо, що завдяки технологіям людина перетворює сировину та матеріал у речі, які використовуються як у побуті, так і на виробництві. Усі речі, створені людиною, є об'єктами технологіч­ної діяльності. Пояснюємо дітям, що обробка матеріалу та створення відповідного виробу – це і є створення нового об'єкта технологічної діяльності. Не зупиняючись на формулюванні визначення, просимо висловлювалися стосовно того, чи буде їхній виріб привабливим, одним словом – естетичним.

Після обговорення наголошується, що вказа­ні вимоги, записані на дошці і ті, які вони щойно обговорювали, називають показниками якості виро­бу. Діти записують ці вимоги в зошит, звер­тається їхня увагу на те, що зазначені вимоги стосують­ся будь-якого виробу і для успішного використання сконструйованої машини або іншого об'єкта необ­хідно дотримуватися цих показників якості. Пояснюємо дітям, що, чим складніший виріб (техно­логічний об'єкт), тим більше ставиться до нього ер­гономічних і технологічних вимог.

Під час проведення практичної роботи та вивчення теми «Об'єкти технологічної діяльності». У практичній роботі цієї частини програми зазначено два пункти:

1. Пошук інформації в підручниках, журналах, альбомах.

2. Вправи на вибір об'єктів технологічної діяль­ності, визначення їх назви та призначення.

Зміст першої практичної роботи полягає в тому, що відповідно до змісту навчальної програми, учні мають здійснити вибір об'єкта технологічної діяльності за­лежно від потреб людини. Під час цієї роботи дітям пояснюється, що для цього необхідно здійс­нити міні-маркетингове дослідження. Тобто з'ясу­вати потребу у певних виробах і послугах, інтелекту­альні та матеріальні можливості самих себе та школи. Пропонуються дітям інформаційні джерела – підручники, журнали, альбоми, довідники, – ставляться перед ними завдання: визначити для себе конкретну проблему, над якою вони будуть працювати.

Спираючись на власні знання й аналіз запропо­нованих джерел, кожен учень (або групи учнів – клас діляться на ланки) визна­чають для себе конкретне завдання й обирають тему про­екту. У п'ятому класі, як уже зазначалося раніше, буде доцільно, підготувати декілька таких проблем і запропонувати вибрати одну з них для розв'я­зання. Варто, щоб вибір проблеми здійснювався ін­терактивним методом, наприклад методом «мозкового штурму». Це спонукає учнів проявляти уяву та творчість, даватиме змогу їм вільно висловлюва­ти свої думки.

Мета «мозкового штурму» полягає в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого часу.

Після перегляду дітьми різних джерел, чітко формулюємо проблемну ситуацію: відібрати най­більш цікаві ідеї-пропозиції, які згодом будуть уті­лені в процесі проектування й виготовлення певних об'єктів праці. Завдання може бути сформульоване якось інакше. Головне, аби формулювання не було занадто довгим і незрозумілим для учнів. З цією ме­тою доцільно записати його на дошці. Далі пропонуємо дітям висловити ідеї, коментарій. Це можуть бути сло­ва або фрази, що викликають асоціації з наведеним завданням. Учитель записує всі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголо­шення без будь-яких зауважень чи запитань. Під час виконання учнями цієї вправи потрібно дотримуюся такої методики:

1. Фіксувати всі без винятку «ідеї», які висувають­ся учнями.

2. Не оцінювати і не коментувати висунуті про­позиції. Інакше учні відразу зосередять свою увагу на відстоюванні своїх ідей і рух з пошуку нових від­разу припиниться.

3. Весь час у процесі виконання вправи нагадувати дітям, що ідей має бути якомога більше, тому вони можуть бути фантастичними. П'ятикласники, як правило, не виявляють ініціа­тиву до розв'язуван­ня завдань, які містять декілька варіантів розв'язку. Слід також відзначити, що діти в п'ятому класі час­то піддають цензурі власні думки і не висловлюють своїх ідей вголос, очікуючи негативної оцінки з бо­ку учителя. Тому варто на перших порах підтримува­ти саме фантастичні ідеї.

4. Якщо з'явиться велика кількість ідей, це ство­рить сприятливі умови для фантазування. Саме з цьо­го моменту учні починають більш рішуче висловлю­ватись і пропонувати власні ідеї. Слід бути уважним і не пропустити цей важливий момент.

5. Одним із засобів, який може спонукати учнів до висловлю­вань, є заохочення дітей до зміни думок, уже висловлених іншими. Об'єднання або зміна ви­сунутих раніше ідей часто зумовлює висунення но­вих, що перевершують первинні.

6. Можна використовувати під час виконання цієї вправи такий плакат, на якому написано:

а) кажіть усе, що спаде на думку;

б) не обговорюйте і не критикуйте висловлюван­ня інших;

в) можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим;

г) розширюйте (вдосконалюйте) запропонова­ну ідею.

Проводиться експертиза ідей і відбираємо най­більш актуальні та цікаві. Так створюється список (банк) учнівських творчих проектів у вигляді проб­лем.

Потім необхідно звернутися до дітей з проханням (другий пункт у практичній роботі) здійснити ви­бір найбільш актуальної проблеми, яка відповідала б вимогам даного колективу, потре­бам школи тощо. Разом із дітьми на основі обраної проблеми обирається об'єкт технологічної діяльності, пропонується ді­тям дати йому назву та призначення.

Досвід роботи показує, що організа­ційно-підготовчий етап варто проводити упродовж не більш як двох занять.

Підіб'ємо короткий підсумок. На перших етапах навчання проектної діяльнос­ті потрібно привчати школярів вільно висловлювати власні думки стосовно тих завдань, які розглядаються на уроці роботи, коли учні у процесі проектування будуть ви­конувати вказані етапи.

Практична робота під час вивчення теми «Мето­ди проектування» має починатися з надання учням необхідної інформації через літературні джерела або демонстрацію раніше виготовлених зразків худож­ніх виробів з деревини. При цьому пропо­нується дітям у журналах, книгах, каталогах знайти фотографії ідеальних, з точки зору художнього оформ­лення виробів. Наступним етапом цієї практичної роботи буде завдання: методом фантазування ство­рити якомога більше варіантів художніх виробів з деревини і зобразити їх у вигляді малюнка. На початкових етапах навчання виконува­ти це завдання потрібно паралельно з дітьми. Робити де­кілька замальовок певного виробу (наприклад, де­коративної підставки для квітів чи для олівців) на дошці. Варто звернути увагу дітей на те, що будь-який варіант, який вони запропонують, буде правильним. Немає значення, як виготовлятиметься даний об'єкт, як будуть з'єднуватися деталі – усе це не повинно обмежувати фантазію дітей. Група таких об'єктів, створених методом фантазування, отримує назву «ідеальних».

Після накопичення певних пропозицій у вигляді ідеальних об'єктів, з метою їхнього відбору може за­стосуватися метод алгоритмічного аналізу. Цей метод активізує технологічне мислення учнів під час дослі­дження проектованого виробу.

Пропонується дітям відібрати ідеальні зразки виробів з деревини і порівняти їх із реально існуючи­ми об'єктами – тобто ті, що знайдені в інформацій­них джерелах чи були продемонстровані мною. На основі порівняння складається список технологічних протиріч і розробляється алгоритм їх усунення.

Вказаний метод не завжди є доступним для п'я­тикласників. Усе залежить від особливостей кла­су в цілому та індивідуальних здібностей кожного учня. Вище описаний спосіб вимагає від дітей умінь працювати з літературою, зіставляти, порівнювати, аналізувати знайдені зразки. Це не завжди вдається всім учням. У класі може створитися група «відста­ючих», які не завжди будуть розуміти, чого від них очікує вчитель. Тому для визначення форми виро­бу і найбільш придатних матеріалів можна застосо­вувати простіший для виконання метод морфологіч­ного аналізу.

Вправа проводиться за такою методикою.

1. Підбирається декілька проектів з тих, які відібрали учні під час «мозкового штурму». Наприк­лад; виготовлення підвазонника для кабінету, короб­ки для дрібних деталей, підставки для чашки. Оскіль­ки це лише вправи, то може бути й фантастичний варіант: космічний корабель, надпотужний автомо­біль тощо.

2. Звертаємося до учнів з проханням за­пропонувати відпо­від­но до вказаних ознак можли­ві варіанти вирішення форми, розмірів, кольору для майбутніх виробів. Учні під час цих вправ, заповню­ючи в зошитах морфологічні таблиці, вибирають не лише форму, а й продумують і з'єднання, й інстру­мент, яким будуть виготовляти виріб. Оскільки діти ще не знайомилися зі способами з'єднань, то лише методом інформаційної підтримки можна дати потрібну інформацію про з'єднання і по­вернутися до цього питання на відповідному уроці, спираючись на цей досвід роботи учнів.

3. Можливий такий варіант, коли п'ятикласни­ків об’єднують у групи і кожна група пропонує влас­ний варіант. При цьому для класу дається один проект.

Після виконання цієї практичної роботи учні бу­дуть готові до розробки робочого ескізу моделі за опи­сом, що передбачається у змісті наступної теми на­вчальної програми «Технічне конструювання».



Технічне конструювання є продовженням худож­нього, але з більш точним технічним оформленням майбутнього виробу у вигляді відповідної докумен­тації: технічний рисунок, креслення тощо. Тому потрібно активізувати знання учнів про основи гра­фічної підготовки, які діти отримали у початковій школі, і розкрити вказані поняття у ході практич­ної роботи.

Вибір конструкції варто починати з формулюван­ня тих вимог, які ставлять до виробу, що конструю­ють:

1. Простота конструкції (найменша кількість де­талей, простота їхніх форм, найменша витрата ма­теріалів).

2. Можливість виготовлення в умовах майстерні: враховувати наявність матеріалу, інструментів, об­ладнання.

3. Конструкція спроектованого виробу повинна відповідати програмному матеріалові.

4. Вимоги естетичного характеру: пропорційність форм, акуратність з'єднань, точність ліній і т. ін.

Оскільки в учнів не завжди добре розвинута до­вільна увага, то вимоги до конструкції потрібно записати на дошці, і якщо в цих вимогах є якісь нові чи незвичні для дітей величини або поняття, то їх слід пояснити.

На початкових етапах навчання проектної діяль­ності будую зміст завдання так, аби в ньо­му не вистачало якихось елементів конструкції. Таке завдання аналізують (як проблемну ситуацію) і роз­в'язують.

Надалі, збільшуючи кількість «невідомих», про­цес пошуку бу­дують шляхом послідовних запитань: «Що потрібно знайти, аби розв'язати завдання?» «Що відсутнє в конструкції виробу?» «Чим можна заміни­ти деталь?» Кількість таких запитань залежить від рів­ня сформованих конструкторських умінь в учнів, і з часом, у міру їх закріплення, учитель зменшує кіль­кість таких запитань.

Знайдений розв'язок треба обговорити, щоб усі учні усвідомили, чому саме такий варіант найбільш прийнятний.

Однак переходити до обговорення знайденої конст­рукції треба лише тоді, коли вона є єдиним можли­вим вирішенням завдання. Потрібно стежити за тим, чи є запропонована конструкція правильною, і якщо ні, то утриматися від її аналізу, спрямувати дітей на розгляд наступних.

Обговорення розв'язків багатоваріантних задач на конструювання має певну особливість. Ця особли­вість зумовлена віковими обмеженнями у рівні роз­витку в учнів просторової уяви й мислення. Їм склад­но уявити без опори на наочність одночасно всі за­пропоновані варіанти конструкцій, щоб встановити їхні недоліки і переваги. У зв'язку з цим варто виго­товити декілька варіантів конструкцій для обговорен­ня їх. Зрозуміло, що в процесі пошуку, фантазування їх не демонструють. І лише після того, як визна­чаться з орієнтовною формою та розмірами виробу, уточнюють його конструкцію або загальний вигляд через демонстрацію певних зразків.

Часто в сучасній літературі з питань проектуван­ня мова йде­ться про метод дизайн-аналізу майбутньо­го виробу. Пропонуємо інший приклад того, як можна визначитись із формою виробу.

Наголошуємо дітям, що головною метою дизайну є розробка оптимальної форми і розміру конструк­ції, які б забезпечували її високу функціональність і надійність. Спочатку необхідно чіткіше окреслити конструкцію майбутнього виробу, щоб визначитися з його формою.

Методом бесіди з учнями, спираючись на складені ними таблиці або матриці, з'ясовується най­більш доцільна конструкція:

1. Яка з наведених конструкцій виробу є найбільш функціональною?

2. Який із запропонованих варіантів буде найекономнішим з точки зору витрат матеріалів?

3. Який виріб є найбільш естетично привабли­вим?

На даному етапі проектування і відповідно до змісту навчальної програми учні розробляють робо­чий ескіз виробу з описом. Слід зазначити, побудова ескізу виробу для учнів 5-го класу є досить складним. Виконати його допоможе така методика. Спочатку повторюють графічні знання, отримані в початковій школі.

Пропонуємо дітям виконати технічний ри­сунок спроектованого виробу з дотриманням пропор­цій. Після цього ставимо перед класом зав­дання: за технічним рисунком скласти ескіз із зобра­женням необхідних виглядів і додержанням правил креслення; вказати матеріал і кількість деталей у ви­робі.

Після того як діти виконають технічний рисунок і будуть готові до виконання ескізу, прово­димо поточний інструктаж методом бесіди:

– Що називається ескізом?

– Що називається виглядом на кресленні?

– Зображення яких виглядів ви знаєте?

З досвіду відомо, що учні 5-х кла­сів під час складання ескізів допускають помилки, які пояснюються тим, що вказані графічні поняття ще не сформувались остаточно у свідомості учнів: ви­конують зображення в одній проекції, неправильно розміщують вигляди на зображенні, проставляють розміри з написами «мм» або «см», неправильно на­носять розмірні і виносні лінії, не вказують розміри деяких елементів деталей.

Ефективним прийо­мом є наочний показ помилок безпосередньо в ескі­зах учнів у процесі їх виконання. При цьому розповідаємо дітям про необхідність перевірки всіх час­тин ескізу, наявність достатніх для визначення фор­ми деталі виглядів, зображень елементів на них, а та­кож розмірів і написів.

Акцентуємо увагу дітей на тому, що головна вимога, яка ставиться до ескізу, що складається, – можливість виготовити за ним відповідний виріб, який було спроектовано.

Після цього повідомляю дітям, що, зна­ючи з креслення форму, розміри, матеріал і кіль­кість деталей у спроектованому виробі, можна було б приступити до його виготовлення. Діти за допомо­гою учителя доходять висновку, що, крім цього, ще необхідно знати технологічну послідовність виготов­лення виробу – послідовність обробки кожної деталі певним інструментом та складання цих деталей у ці­лісний виріб.

Самостійна розробка школярами технологічного процесу починається з добору заготовки майбутньо­го виробу. Повідомляємо дітям, що вибір заго­товки – дуже важливий етап у роботі технолога. Адже для того щоб правильно вибрати заготовку на майбут­ній виріб, необхідно знати поопераційну технологію (послідовність) та припуски. Вибір матеріалу потрібно проводити з урахуванням матеріального осна­щення майстерні та вікових особливостей учнів.

Технологічний процес виготовлення спроектованого виробу можна показати учням у вигляді окремих зав­дань. Тобто діти не виконують усю роботу від чорно­вої обробки до завершального етапу – оздоблення готового виробу, а поетапно проходять кожну опе­рацію технологічного процесу у вигляді конкрет­ного завдання. Отже, розповідаємо спочатку про весь технологічний процес виготовлен­ня виробу.

Пояснюємо, що технологічний процес скла­дається з технологічних операцій, які мають пев­ну послідовність. У свою чергу, кожна технологічна операція складається з окремих елементів – трудо­вих дій. Акцентуємо увагу дітей на тому, що опе­рації в технологічному процесі мають чітко визначе­ну наступність, тобто їх не можна міняти місцями. Для того аби дітям було простіше спланувати технологічний процес проектованого виробу, пропо­нуємо зробити це спільно. Діти в зошитах, а учитель на дошці (можна підготувати відповідний плакат) вико­нують спрощений варіант технологічної карти, за якою буде виготовлятись виріб.

Під час складання такої технологічної карти ставимо дітям запитання:

1. З якої деталі треба починати виготовлення ви­робу? Чому? Яку назву можна дати деталі?

2. З якої технологічної операції слід починати ви­готовляти виріб? Чому?

3. Яким інструментом доцільно виконувати вка­зану операцію?

Після виконання цієї вправи діти будуть краще усвідомлюва­ти послідовність виготовлення виробу: чому застосовується таке з'єднання, а не будь-яке інше, усвідомлено здійснювати добір інструменту тощо. Слід підкреслити, що ці питання вчитель об­говорюю спільно з дітьми безпосередньо під час скла­дання технологічної карти.

Під час виконання технологічних операцій учні за допомогою учителя здійснюють контроль якості ви­конуваних робіт і самоконтроль своєї діяльності, вно­сять зміни, якщо є потреба, у технологічний процес; корегують послідовність виконання операцій, по­слідовність складання виробу; дотримуються техно­логічної та виконавчої дисципліни, наукової органі­зації праці.

Основними методами навчання проектної діяль­ності на даному етапі проектування будуть метод де­монстрації з поясненням та вправи. Вправи тут слід ро­зуміти як виконання багаторазових повторень певних дій на конкретних об'єктах праці. У процесі виконання таких вправ виготовляються спроектовані учнями вироби.

Після того як учні відібрали потрібний інструмент і прилади для виготовлення своїх проектів, пропоную одному учневі назвати перші дві опера­ції за технологічною карткою. Далі методом демонстрації з поясненням ознайомлюємо учнів з пев­ною операцією. При цьому варто керуватися такою методикою.


  1. Умовно всю операцію розділяю на окре­мі частини.

  2. Під час вступного й поточного інструктажу звертати увагу учнів лише на ті компоненти операції, які є найбільш важливими для успішного її виконан­ня і стежити за дотриманням п'ятикласниками саме цих компонентів операції. Після того як вони будуть остаточно сформовані у поточному інструктуванні звертаємо увагу учнів на решту елементів операції.

Після того як учитель показав лише одну або дві операції, учні їх виконують під його наглядом. Об­меживши в такий спосіб технологічний процес виго­товлення проекту, учні приступають до виконання лише першого завдання. Коли весь клас виконає це завдання, учитель демонструє операцію на­ступного завдання і т.д.

Таким чином, учитель має можливість контролю­вати роботу учнів на кожному технологічному етапі, коли вони виконують пев­не завдання – від розміт­ки до завершення роботи над проектом.

Література:


  1. Алексєєва М.І. Мотиви навчання учнів. – К.: Рад.шк., 1974. – 270 с.

  2. Державні стандарти базової та повної середньої освіти / Проект. Освітня галузь «Технологія» // Сільська школа України. – 2003. – №6. – С. 34-36.

  3. Павлова М.Б. Использование метода проектов на уроках «Технологии» (трудового обучения) в школе: Методические рекомендации. – С-Пб., 1996. – 141 с.

  4. Проектно-технологічна діяльність учнів на уроках трудового навчання: теорія і методика: Монографія / Бербец В.В., Бербец Т.М., Дубова Н.В. та інші; За заг. ред. О.М. Коберника. – К.: Наук. світ, 2003. – 172 с.

  5. Симоненко В.Д. Творческие проекты учащихся V-ІХ классов общеобразовательной школы. – Брянск: Научно-методический центр «Технология», 1996. – 132 с.

  6. Тхоржевский Д. О. До стандарту змісту освітньої галузі «Техно­логія» // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1996. – №2. – С.2.

    Яковенко В.Д., Носов П.С.*

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка