Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів



Сторінка14/19
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.96 Mb.
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Функціональний аналіз управлінської діяльності щодо забезпечення якості

У статті запропоновані основні засади підвищення якості навчання на основі вдосконалення моделей та методів управління діяльності навчального закладу.

Якість – фундаментальна категорія, що визначає всі сторо­ни всесвіту, чинники соціального пристрою й діяльності людей. Категорія «якість» розкривається відповідно з категоріями «кіль­кість», «системність», «структура», «організованість», «оцінки», «рівень якості», «вимоги до якості», «міра якості» та інші.

Останнім десятиріччям тисячі організацій у всьому світі впроваджують філософію Загального управління якістю (Total Quality Management – TQM). Загальне управління якістю є філософією, яка може й повинна бути покладена в основу цієї діяльності для постійного поліпшення всіх процесів діяльності організації. Філософія TQM безпосередньо зв'язана й базується на серії норм забезпечення якості, закладених у серії стандартів серії ISO 9000 (International Standards Organization – ISO).

Цей стандарт базується на 8 принципах тотального менеджменту якості (ТQМ) і містить універсальні вимоги до систем якості. Він придатний до застосування в усіх галузях, на будь-яких підприємствах, установах і організаціях і спрямований на забезпечення якості й підвищення задоволеності споживачів. У сфері освіти споживачами можна вважати студентів, їх батьків, організації, які приймають на роботу випускників, суспільство.

Закладені в міжнародних стандартах ІSО серії 9000 прин­ципи якості дозволяють успішно їх використовувати при розробці системи управління якістю освіти. Таких принципів сім і стосовно управління якістю освіти вони виглядають наступним чином.

Принцип 1. Організація, орієнтована на споживача. Організа­ція (НЗ) залежить від своїх споживачів (студентів, слухачів) і тому повинна розуміти як сьогоднішні, так і майбутні потреби, виконувати їх вимоги й намагатися перевершити їх очікування.

Принцип 2. Роль керівництва в системі управління якістю освіти. Керів­ники добиваються єдності цілі організації шляхом досягнення цієї цілі й внутрішнього середовища організації.

Принцип 3. Залучення педагогічних працівників у функціону­вання сис­те­ми управління якістю освіти. Працівники всіх рівнів і категорій складають основу організації: повне їхнє залу­чення в діяльність щодо забезпечення якості освіти дає можли­вість використати здібності кожного з максимальною вигодою.

Принцип 4. Процесний підхід. Бажаний результат дося­гається ефек­тивніше, якщо усіма ресурсами й видами діяльності керу­ють як процесами, тобто як сукупністю послідовних дій. При цьо­му питання якості освіти мають бути закладені в кожний процес.

Принцип 5. Системний підхід до управління. Системний підхід означає визначення, розуміння й управління системою взаємопов’язаних процесів із метою досягнення більшої результативності й ефективності організації.

Принцип 6. Постійне покращення. Постійне покращення є незмінною ціллю організації. Переваги: швидке реагування на появу прогресивних розробок, методів і технологій, впровадження їх відповідно до можливостями організації; підвищення професіоналізму персоналу шляхом навчання методам і засобам постійного підвищення якості освіти.

Принцип 7. Прийняття рішень, заснованих на фактах. Ефективні рішення базуються на логічному чи інтуїтивному аналізі фактичних даних і інформації.

На підставі розглянутих принципів пропонується модель системи управління якістю вищої освіти (рис.1).

Слід відзначити, що створення системи не є обов’язковою вимогою, а визначає лише наміри організації вдосконалювати свою діяльність стосовно якості освіти. Успіх функціонування системи залежить від обов’язків, взятих на себе на всіх рівнях управління, всіма підрозділами освітньої організації (закладу), особливо її керівництвом.



Р

ис. 1. Розвиток моделі
TQM для сфері освітніх послуг

Для впровадження системи управління якістю освіти навчальний заклад (НЗ) повинен:



  • визначити процеси, що впливають на якість освіти;

  • встановити послідовність цих процесів і їх взаємодії;

  • забезпечити наявність інформації, необхідної для підтримки роботи й нагляду за цими процесами;

  • вимірювати, відслідковувати й аналізувати процеси й застосовувати заходи, необхідні для досягнення запланованих результатів і постійного поліпшення;

  • визначити критерії й методи забезпечення ефективної роботи й управління.






Рис. 2. Модель системи управління якістю діяльності НЗ

По суті, управління якістю НЗ відноситься до ситуативного управління, в основі якого лежить: формування варіантів-альтернатив управлінських рішень; вирішення задач поточного й перспективного планування; вироблення стратегії управління якістю НЗ як на різні періоди; забезпечення єдності ближніх і дальніх цілей; збалансування витрат ресурсів тощо.

Ситуативне управління базується або ж на досвіді й знаннях осіб, що приймають рішення, або на основі знань експертів із на­ступним колегіальним обговоренням і прийняттям обґрунто­ва­них рішень, або ж на основі використання різних моделей як самого об’єкта, так і його оточення, а також динамічних процесів, що протікають у системі. Останній напрямок є найперспективнішим, оскільки на підставі динамічних моделей можна виробити поточне рішення, але й спрогнозувати наслідки від прийнятих рішень. В ідеалі виникає можливість здійснювати ситуаційне управління в автоматичному режимі в реальному масштабі часу на основі адаптивної системи управління з моделлю. При цьому з’являється можливість використання інформації не тільки ре­аль­ного світу й математичних моделей, але й віртуального світу.

Основна ідея системи управління якістю діяльності НЗ полягає в постійному покращенні, яке можна розглядати як дію спрямовану на підвищення якості персоналу, якості підготовки (студентів, слухачів), якості інфраструктури навчально-виховних закладів та посиленні результативності й ефективності використаних для цього форм, методів і засобів.



Література:

  1. Яковенко О.Є., Бондар В.І., Гогунський В.Д. Інформаційна підтримка управління навчальним процесом в контексті Болонського процесу // Тези доп. НМК «Безпека життєдіяльності». – Харків: ХНТУ «ХПІ», 2004. – С. 33-34.

  2. Гогунский В.Д., Яковенко В.Д. Формування моделей управління якістю педагогічної системи // Матер.IX МНТК»Системний аналіз та інформаційні технології»– К.: НТУУ «КПІ», 2007. – С. 173.

  3. Віткін Л.М. Місце України у світовій та європейській якості. / Стандартизація, сертифікація, якість. – 2002. – № 3(18). – С.43-49.

  4. Системи управління якістю. Настанови щодо управління якістю у проектуванні (ІSO 10006:2003, ІDT).




Божченко С.Д.*

Розвиток творчих здібностей учнів на уроках музичного мистецтва

У статті пропонуються умови, напрямки та форми роботи з розвитку творчих здібностей учнів на уроках музичного мистецтва.

Розвиток творчих здібностей учнів завжди займав важливе місце в навчально-виховному процесі. Особливо актуальним це питання постає в сучасному суспільстві, яке в різних сферах життя потребує саме креативного підходу до розв’язання багатьох проблем.

Музика, починаючи з раннього дитинства, завжди поряд з людиною. Вона просто неможлива без розвитку творчих здібностей, адже творчий характер носить не тільки створення музики, а й її виконання, сприйняття. Тому на уроках музичного мистецтва дуже важливо приділяти належну увагу саме розвитку креативності учнів.

Про це сказано в Програмі для середньої загальноосвітньої школи, яка передбачає впровадження ідеї цілісної «безперервної особистісно орієнтованої музичної освіти, яка спрямована на розвиток у школярів здатності до сприймання, розуміння й оцінювання музичного мистецтва, творення художніх образів, потреби в естетично-творчій та духовній самореалізації» [3].

В.Тушева зазначає, що «особлива відповідальність покладається на уроки музики, де педагогічні методи та прийоми, спрямовані на забезпечення єднання емоційного й раціонального в навчанні значно підвищують ефективність розвитку творчої особистості» [4].

Духовна самореалізація, як найвищий рівень активності особистості – процес складний і довготривалий, але необхідний та цікавий як для вчителя, так і для учня. Зважаючи на те, що розвиток творчої особистості, її якостей та властивостей має здійснюватися на основі інтенсивного оволодіння професійними компетенціями, слід зазначити про необхідність системного підходу до такого розвитку. Наявність даної системи є вихідним моментом в організації процесу розвитку творчих здібностей учнів, бо тільки наділивши людину певним мінімумом професій­них знань, умінь та навичок, характерних для конкретного виду діяльності, можна говорити про самостійне створення нею різноманітних оригінальних творчих доробків. Тому в навчаль­ному процесі вчителеві необхідно використовувати як творчі, так і репродуктивні знання, уміння та навички учнів.

Варіантів активізації творчості учнів на уроках музичного мистецтва безліч, адже робота з розвитку креативності може проходити в різних напрямах, які зумовлені самою специфікою їх предмета – музика.

По-перше, це творчі завдання, які спираються на певні надбанні компетенції:



  1. з метро-ритмічного, ладового, звуковисотного та інтона­цій­но­го відчуттів. Для досягнення цієї мети вчитель музики може використовувати подані нижче прийоми: дописати елементи ритмічного малюнку пісні, котрих не вистачає; утворити мелодію за заданим ритмічним малюнком; вгадати пісню за ритмом; проспівати співанку зі зміною ладу, у дзеркальному звуковисотному чи ритмічному відображенні, знайти пастку (запис не правильних тривалостей у ритмічному малюнку пісні);

  2. для розвитку художньо-образного уявлення під час гри на дитячих музичних інструментах рекомендується використову­вати такі завдання для учнів: підібрати чи вдосконалити ритмічний супровід до співанки, пісні; підібрати на ударних інструментах ритм імені, привітання, загадки.

По-друге, як зазначає В.Тушева, «творчі завдання худож­ньо-естетичного напрямку, виконання яких залежить від форму­ва­ння і розвитку якостей і властивостей креативної особистості, а саме: осмисленого художнього сприйняття, уявлення, оригі­на­ль­ного, асоціативного мислення, емоційно-почуттєвої сфери» [4].

Такими є запитання типу:



  • Як би ти продовжив чи змінив музичний твір, якби ти був композитором?

  • Як написати твір, схожий на…?

  • Як написати твір, несхожий на…?

  • Розкажіть про ваше сприймання відомого музичного твору, якщо в ньому змінити…(темп, тембр, динаміку, штрихи).

  • Яку музику ти б створив для передачі образу…?

Слід зазначити, що яскраві та оригінальні думки з’являються в учнів лише при коректній роботі вчителя над аналізом музичних творів на уроці. Авторитарний же стиль проведення будь-якого елемента структури уроку послаблює бажання учнів мислити та діяти нестандартно, адже на думку І.Волощук, «пізнавальна самостійність…. і активність не можуть існувати за відсутністю пізнавальної свободи. Будь-яке нав’язування ззовні учневі переконань, прагнення провести його своєю дорогою пізнання істини знеживить у ньому паростки активного сприймання об’єктивного світу, власного розуміння його закономірностей» [1].

Ефективність та результативність навчально-виховного процесу, тобто проникнення в суть фактів і явищ, розкриття їх причинно-наслідкових зв’язків, самостійне розв’язання учнями проблемних завдань, стає надійним фундаментом для активної творчої розумової праці.

Для того щоб діти прагнули продукувати власні ідеї, їх потрібно мотивувати, спонукати, заохочувати до цього. Російський учений О.Лук вважає, що «творчі здібності самі по собі не перетворюються у творчі звершення. Щоб отримати результат, досягти творчих звершень, необхідні бажання, воля та мотиваційна основа»[5].Тому в практиці роботи з метою розвитку в учнів бажання бути творцями, доцільно використо­вувати такі мотиваційні прийоми, як аплодисменти за спробу самовираження, конкурси за краще втілення, передачу образу.

Л. Шелестова зазначає, що якщо учень недостатньо добре виконав творчу роботу, доцільним є словесне оцінювання, у якому поруч із констатацією недоліків у роботі, розкриваються їх причини, указуються шляхи вдосконалення, висловлюються сподівання і надії на можливість учнем кращого результату.

При досягненні середніх і високих результатів творчої діяльності слід використовувати оцінку в балах, але, не обмежуватися нею, а поєднувати зі словесною. Таке оцінювання стимулює учня до творчої діяльності, сповнює його віри у свої сили та пробуджує надію на успіх[5].

Крім цього, педагог повинен, вважає І. Волощук, так спланувати навчальний процес, щоб діти мали можливість висловлювати власні думки про почуте,[1] відчуте, створене ним самим. Тому на кожному уроці слід відводити час для проведення гри «маленьких музичних критиків», таким чином залучаючи до творчої діяльності більшість учнів класу.

Набуваючи певних музичних компетенцій, дитина може порівнювати, аналізувати, вибирати для себе те, що найкращим чином проявить її як особистість. Тоді учні зможуть виразити свою індивідуальність у вокальному виконанні, музикуванні, в аналізі музичного твору, в оранжуванні, у перших спробах композиції, літературних пробах пера чи створенні образів візуальних видів мистецтв. Такі творчі доробки учнів виникають як враження від пропущеної крізь серце музики, а отже, спонукають до власної творчості.

Л. Шелестова подає такі типи творчих завдань:



  1. завдання на вдосконалення творчого продукту;

  2. завдання на завершення творчого продукту;

  3. завдання на створення творчого продукт [5].

Виходячи із цих типів завдань, вчитель музичного мистецтва може пропонувати учням наступні види робіт, які спрямовані на розвиток їх креативності:

1-й тип. Завдання на вдосконалення творчого продукту:



  • допишіть необхідні деталі ритмічного малюнку мелодії;

  • висловіть думку про можливості вдосконалення мелодії (використання інших тривалостей, інтонацій).

2-й тип. Завдання на завершення творчого продукту:

  • допишіть незавершену мелодію;

  • завершіть мелодію музичною імпровізацією.

3-й тип. Завдання на створення творчого продукту:

  • придумайте музику, спільну за образом з художнім твором;

  • створіть музичний портрет героя художнього твору або твору образотворчого мистецтва;

  • зобразіть звуками пейзаж;

  • висловіть своє судження про учнівські мелодії, музичні імпровізації.

Однією з важливих умов для самореалізації учнів на уроках музики та музичного мистецтва є якісний добір різноманітного, цікавого та потрібного для дітей навчально-пізнавального матеріалу, зокрема, наявність у запропонованих піснях не тільки яскравих образів, а й сюжетного розвитку. Тоді діти мають більше можливостей для розвитку своєї креативності.

Так, під час виконання пісні Кніппера «Чому ведмідь взимку спить» діти точно відчувають, де, залежно від розвитку сюжетної лінії, треба змінити темп, динаміку, штрихи, намагаються виразити характерні особливості тембру героїв твору. Все це привносить творчі нотки у сам процес виконання пісні, тобто стимулює виконавський саморозвиток учнів, який є одним з основних видів діяльності на уроках музики. Такі пісні, а також твори для слухання музики з яскравими образами, чіткою сюжетною лінією стають благодатним матеріалом для розвитку емоційного світу учнів та сприяють розвитку фантазії. Можна запропонувати дітям самим придумати інтонації реплік героїв, змінити сюжет, додати нових героїв, перенести дію в інші умови. Взагалі ж, використання художньо-ігрових, проблемно-пошуко­вих та інших методів та прийомів, форм організації навчання в процесі хорового та сольного співу, слухання та аналізу музики, вивченні нотної грамоти, музикуванні дають набагато кращі результати для розвитку творчих здібностей кожного учня в порівнянні з репродуктивними методами навчання.

Звісно ж, для роботи на уроках необхідне використання якісних за звучанням фонограм програмної музики, доцільний добір музикознавчої та додаткової інформації, емоційне піднесення та особистісне ставлення педагога при подачі матеріалу на уроці.

За висловом Л. Момот, за відповідних умов кожна особис­тість, незалежно від вихідного рівня своїх творчих можливостей, піднімається на вищий рівень. Отож, вчитель має створити умо­ви, щоб кожна особистість змогла посилити свій творчий потен­ціал, підвищити рівень розвитку своїх творчих здібностей [5].

Висловлюючи думки про професійний підхід до самореалізації потенціалу школярів, не треба забувати й те, що сама музика, на думку О.Гумінської, стимулює до творчої діяльності, зокрема формує пізнавальні та емоційно-мотиваційні функції, розвиває творче мислення й комунікативність, а також позитивні якості характеру (систематичність, працьовитість, наполегливість у досягненні мети), а також сприяє формуванню уяви, мислення, винахідливості [2].

Головне ж для педагога – усвідомити, що у кожної дитини на уроці музики повинно з’явитися бажання бути творцем. Здатність до творчості не є винятковим явищем, властивим лише одини­цям. Певною мірою творчість властива всім людям [5].Треба лише допомогти кожній людині знайти своє місце у вирії творчості.

Багатьом освітянам добре відомо, що можна багато говорити про необхідність розвитку креативності учнів, але всі знають, що кращим прикладом для дитячого натхнення стає власна творчість їх педагога. Вражають дитячу уяву імпровізації на задану тему, різні варіанти оранжування музичного твору, створення експромтом партитур для музикування тощо.

Зовсім по-іншому учні сприймають музичний твір, коли на власні очі бачать перед собою автора слів або музики пісень, дитячих опер. Пропоную варіант творчої доробки вчителя:



Пісня про горобчиків

муз. Божченко С.Д.

В зимові дні на стовпчиках, на вітах, на дахах

Сидять малі горобчики у сірих піджачках.

Сніги, мов білі килими, і далі – ні зерна.

Ви хліба накришили нам, посипали пшона?

Горобчики наїлися і наче у теплінь,

Всі радо розлетілися: цвірінь-цвірінь-цвірінь!

Також можливо зацікавити дітей винаходом власної інтер­претації музичного твору, підголосків і варіантів наспіву, варіанту інсценізації пісні, елементарного або професійного інструмен­таль­ного супроводу, вправи для розспівування, рухів при плас­тичній імпровізації, власного варіанту виготовлення шумового музичного інструмента чи дидактично-роздаткового матеріалу.

Багато дітей формою самовираження обирають малюнки-враження від прослуханої музики, яку вони почули; деякі пишуть літературні твори (вірші, загадки, тексти пісень).

Розвитку творчих здібностей учнів сприяє також написання міні-творів за прослуханою або виконаною музикою. Так, напри­клад, для осмислення значення героїчної музики в житті людини в 5-му класі впроваджуються міні-твори на тему «Я хочу бути героєм».

Розвивають креативність такі форми творчої роботи, як листи вдячності композиторам Баху, Бетховену, Моцарту учнями 6 класів, які є результатом опрацювання тем: «Музика і духовний світ людини», «Я і музика».

Вираженням творчого натхнення учнів 6-7 класів можуть бути словники емоцій, щоденники музичних вражень, лібрето, створені власноруч, в яких діти висловлюють свої враження від музики при вивченні музично-сценічних жанрів. П´ятикласникам корисно створювати лібрето, використовуючи власні або запро­по­новані вокальні номери та інсценувати їх з музикуванням.

Розвитку креативності учнів 7-8 класів сприяє створення оригінальних пам´яток для композиторів різних музичних напрямків при вивченні стилів музики; презентація творчості сучасних виконавців різних стилів та напрямків.

Цю роботу пропонуємо проводити у формі групових та інди­відуальних проектів, в яких найповніше розкриваються і засвоєні знання даного предмета і творчі здібності кожного учня, а яким чином розкривати свої таланти, учні обирають самостійно.



Взагалі ж, використання проектної діяльності на уроках музичного мистецтва дозволяє в цікавій формі осмислювати на­д­ба­ні компетенції та удосконалювати музично-творчий розвиток дітей. Це стосується і міні-проектів, які можливо використовувати на певному уроці або на одному з його етапів. Прикладами цієї роботи можуть бути:

  • імпровізація ритмічного акомпанементу до музики (пісні);

  • передача ритмічного малюнку власного імені, вірша, загадки на ударних інструментах;

  • створення мелодії імені, назви твору;

  • продовження музичної фрази;

  • утворення музики до вірша або слів до мелодії.

Для формування й розвитку якостей і властивостей творчої особистості учнів, при закріпленні музичних термінів, понять, окре­мих тем пропонуються такі форми робіт, як складання крос­вордів, ребусів, загадок. Прикладом таких доробок може бути:



















1











































2





































3

















































4











































5











































6











































7


































8


































9





























































10

























  1. … пісень.

  2. Група музикантів або танцюристів, яка виступає як єдиний художній колектив.

  3. Те, що говорять або роблять не всерйоз, заради розваги, сміху.

  4. Музичний інструмент.

  5. Жанр пісень.

  6. Їх співають весною.

  7. Жанр пісень, сумні.

  8. Вечірня пісня для маляти.

  9. До цього жанру відносяться щедрівки.

  10. Музичний інструмент.

У створенні головоломок проявляється асоціативне мислен­ня у вигляді знаходження закономірностей розвитку музичних творів. Як приклад – асоціації на твір «Болеро» М. Равеля:
При наявності в школах комп’ютерних класів та відповідних програм можливості для музичної творчості на основі отриманих знань взагалі необмежені, бо можуть поєднувати в собі елементи музичної грамоти, музикування, композиції, відомостей про композиторів, музичні інструменти, стилі, тощо. Тобто, весь спектр музичних компетенцій, можливості яких залежать від бажання вчителя та учнів різнопланово та в повній мірі реалізовувати себе як натхнену, творчу особистість.

Отже, розвивати творчі здібності учнів на уроках музичного мистецтва важливо, бо цей розвиток зумовлений соціальним замовленням суспільства школі, пов’язаний з необхідністю формування засобами мистецтва естетично і емоційно розвиненої, творчої, висококультурної особистості.

Таким чином, розвиток креативності учнів на уроках музичного мистецтва можна здійснювати за допомогою різних загальновідомих та специфічних для музичного мистецтва методів та прийомів, форм роботи. Головним же результатом творчої самореалізації учнів можна вважати якість таких доробків, а також саме бажання кожної дитини стати творцем.

Література:



  1. Волощук І. Шепотько В. Педагогічні суперечності розвитку творчих здібностей школярів // Рідна школа. – 2004. – №10 (897). – С.8.

  2. Гумінська О.О. Уроки музики в загальноосвітній школі. Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – С.54.

  3. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – Київ Початкова школа, 2006. – С. 372.

  4. Тушева В. Творчі завдання на уроках музики // Початкова школа. – 2002. – №4. – С. 51.

  5. Шелестова Л. Як допомогти дитині стати творчою особистістю. – Київ: Шкільний світ, 2003. – С.12, 24, 31, 35, 45.

Казачкова Л.М. *
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка