Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів



Сторінка6/19
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.96 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19

комплексний підхід до організації здоров’язберігаючої діяльності
молодших дошкільників


У роботі обґрунтовується комплексний підхід до організації здоров’язберігаючої діяльності молодших дошкільників засобами використання форм і методів, які найбільш ефективно впливають на формування гармонійно розвинутої, здорової дитини.

Від того, якими ми виховуємо теперішніх малюків, залежить майбутнє нації. На жаль, актуальними нині є «хвороби століття», які стають звичайними супутниками дитинства; вони спричинені недостатньою фізичною активністю, нервовим перенапруженням, екологічним станом навколишнього середовища. Збільшується кількість дітей, які страждають від накопичення зайвої ваги, захворювань верхніх дихальних шляхів, серцево-судинних, психічних та нервових захворювань, хронічної втоми тощо. Останні дослідження науковців та педагогів стверджують тенденцію зросту захворюваності й у дітей наймолодшого дошкільного віку.

Держава завжди дбала про здоров’я свого народу. Найвищою соціальною цінністю у нашій державі за Конституцією є людина, її життя і здоров’я. Серед пріоритетних напрямків розвитку освіти, визначених Національною доктриною розвитку освіти є пропаганда та стимулювання у молоді прагнення до здорового способу життя. Близько 10 державних програм спрямовані на вирішення цих проблем. Наприклад, у Законі України «Про дошкільну освіту» окреслені обов’язки держави щодо піклування про збереження та зміцнення здоров’я дітей дошкільного віку, забезпечення їх психічного та фізичного розвитку.

Наразі Концепція екологічного виховання має напрям на забезпечення гармонійного розвитку людини, необхідність з наймолодшого віку формувати в неї свідоме ставлення до власного здоров’я та навколишнього середовища.

Здорова дитина повна енергії, творчих задумів, яскравих емоцій. Аналіз наукових досліджень І.Аршаковського, А.Сухарєва, Г.Юрко, Є.Вільчковського, Н.Денисенко, Т.Дмитренко, О.Дубогай, В.Телиніч, М.Рунової свідчать про те, що діти, які систематично займаються фізичною культурою, є бадьорими, більш стійкими до інфекцій і негативного впливу навколишнього середовища.

Метою статті є обгрунтування комплексного підходу до організації здоров’язберігаючої діяльності молодших дошкільників засобами використання форм і методів, найбільш ефективних у формуванні гармонійно розвинутої дитини.

Практика впровадження заходів здорового способу життя свідчить про достатній інтерес до означеної проблеми. Зокрема на рівні ДНЗ багато науковців та педагогів зверталися до поліпшення фізичного виховання дошкільників. Так, наприклад, Л.А.Блудова створила свою програму і доказала її ефективність дослідницьким шляхом, створюючи активне життя дітей у дитячому садку і погляди педагога на дитину [1].

Будучи директором експериментального майданчика ясел-садка №128 м. Луганська з 1987 до 1992 року, вона, спільно з колективом однодумців, створила умови для реалізації авторської програми, яка керувалась Творчою спілкою вчителів, за підтримки Б.П. і Л.О. Нікітіних та керівника кафедри імунології Луганського медичного університету, доктора медичних наук О.М. Пересадіна. Як стверджувала Лілія Анатоліївна, «дитина – це частина природи, що живе і розвивається за її законами, має свою «природну програму» розвитку. Дорослому треба вдивитися в дитину, зрозуміти її, створити умови для її всебічного світогляду». Природне виховання – це насамперед розвиток за допомогою природних сил, а також дбайливе ставлення людини до природи, де дитина швидко розвивається в процесі пізнання світу, життя, в спілкуванні. Це дає підґрунтя для створення атмосфери взаємної довіри, любові, поваги, чутливості, співчуття тощо, в якій народжується співпраця дорослого і дитини, а виховання гуманних почуттів формує гуманну особистість [1].

Як відомо, дошкільники ще з раннього віку оволодівають певним обсягом стихійних знань про здоров’я, їх цікавить власний організм, вони намагаються його дослідити як можуть. Малюки несподівано для себе роблять відкриття, наслідуючи дорослих, доглядаючи власне тіло. Тому задача дорослих – правильно підібрати інформацію для подання дітям, щоб вона була доступною для сприйняття дошкільнятами, зорієнтованою на формування в них практичних навичок дбайливого ставлення до свого здоров’я, спиралася на традиції українського народу, щоб вона відповідала віковим особливостям дітей.

Спираючись на такі вимоги, у межах інноваційної діяльності була розроблена програма «Про здоров’я треба знати – про здоров’я треба дбати» в рамках проекту «Крок за кроком» в Україні під керівництвом професора Л.В.Артемової, директора Н. Софій. Завданням цієї програми передбачається:



  • формувати в дітей знання про будову тіла, призначення та дію органів;

  • стимулювати навички громадської та особистої гігієни;

  • розвивати уявлення про ознаки здоров’я і хвороби та шляхи її запобігання;

  • знайомити з помічниками і друзями здоров’я – природними та соціальними чинниками, які допомагають, а які можуть зашкодити здоров’ю;

  • розкрити поняття про вікові зміни в організмі;

  • виховувати позитивне ставлення до антропометрії, медичних обстежень, проф. щеплень;

  • знайомити дітей з історією значення здоров’язберігаючої поведінки [4].

Як кінцевий результат діяльності за такої програмою – діти мають усвідомити, що здоров’я людини, здебільшого передається дітям від батьків, воно також залежить від стану навколишнього середовища, способу життя, і лише частково, від медичного обслуговування. Уже в дошкільному віці дитина має звично дотримуватися доступних методів попереджень захворювань: любити загартування, масаж. Щоб усвідомити необхідність цих заходів, треба зрозуміти, що може викликати захворювання. Дитина повинна зрозуміти зв’язок свого вчинку із захворюванням як його наслідком.

Одним із напрямів запобігання багатьох недугів є підви­щен­ня опірності організму, зміна пасивного способу життя на актив­ний. Саме активізації рухової активності дошкільників присвяти­ла свою програму О.Л.Богініч, яка має 70 наукових публікацій та посібників, серед яких «Сюжетні заняття з фізичної культури з дітьми дошкільного віку», «Природа і рух», «Здоров’я дитини – від родини». Авторка брала участь у написанні розділів з фізроз­витку дітей у програмах «Малятко», «Дитина», «Зернятко». Особ­ливу увагу вона приділяє фізичному вихованню дошкіль­ників засобами гри, що також сприяє стимулюванню рухової активності дітей [5].

У цьому русі дуже вдалою є варіативна програма з фізич­ного виховання, в якій використані нетрадиційні форми і методи роботи з дітьми. Це – авторська програма М.М.Єфименка «Театр фізичного виховання і оздоровлення дітей дошкільного та молодшого віку» за рекомендацією МОН України в 1997 р., яка містить в собі музичний, літературно-сюжетний супровід, доступ­ність природовідповідних рухів, естетичне оформлення; сприяє психологічно-фізичному задоволенню; здійснює надзвичайний оздоровчий ефект.

Забезпечити повноцінні умови для збереження психічного й фізичного здоров’я дітей та їх соціальної адаптації, досягти психологічного комфорту, позитивного самопочуття, спокою та рівноваги допомагає чітко організована рухова діяльність. Це і заняття з фізичної культури, і рухливі ігри, і вправи рухливого характеру, і піші переходи, і туристичні походи, різноманітні загартовуючи, корекційні та реабілітаційні заходи та ін.

Поскільки діти мають особливу потребу у високій емоційній насиченості буття, прихильності дорослих, відносній свободі від серйозних обов’язків, особливе місце в системі фізвиховання відводиться фізкультурним святам та розвагам. Сьогодні існує потреба комплексного підходу до виховання культури здоров’я дітей дошкільного віку як в умовах дитячого закладу, так і в сім’ї.

Програма «Малятко – здоров’ятко» [5] саме відображає комплексність вирішення питань формування культури здоров’я дошкільників і складається з двох частин: перша – формування культури здоров’я дітей в навчальному закладі; друга – формування культури здоров’я дітей в сім’ї. Обидві частини поєднуються однією метою: спільними зусиллями педагогів та батьків виховувати дітей, які б могли піклуватися про своє здоров’я, свідомо ставитися до життя як найвищого дарунку природи, усвідомлювати пріоритет здоров’я як найвищу людську цінність. І як результат, здоровий спосіб життя – як чинник збереження і зміцнення здоров’я.

Проаналізувавши різні запропоновані варіативні програм з розвитку психофізичного здоров’я дитини, ми взяли найбільш прогресивні ідеї в свою практику організації фізичного виховання молодших дошкільників. Як відомо, основні напрямки психофізіологічного розвитку дитини – це психофізична діагностика, навчально-виховний блок, фізкультурно-оздоровчі заходи та лікувально-профілактична робота.

Щоб створити відповідні умови активного фізичного середо­вища, спільно з медичною службою ДНЗ було розпочато роботу в молодшій групі з діагностики психофізіологічного здоров’я малюків. Нами підібрано комплекс методик діагностування розвитку психічних процесів: емоційної сфери, пізнавальної активності, індивідуальних особливостей дитини та як окремої складової стосунків між однолітками. Спостерігаючи за малюками у повсякденному житті, отримано багато інформації про розвиток пам’яті, уваги, мислення, темпераменту, поведінки, творчих здібностей дошкільників. Ці показники на початку навчального року варто занотувати в таку таблицю:



Таблиця 1

ПІБ

Роз­виток уваги

Розвиток уяви

Розвиток мовлення

Розвиток пам’яті

Творчі здібності

Тип темпе­раменту






















Результати обстеження на початку року показали, що 56% дітей мають достатній рівень пізнавальної активності: вміння розрізняти предмети за формою та кольором; сприйняття пред­метів у просторі; вміння відповідати на питання вихователя та складати самостійні розповіді тощо. У дітей переважає довільна увага. Особливості темпераменту по-різному впливають на тривалість зосередження на будь-якому занятті, і тому поступо­вий перехід на різні види діяльності, на якому діти повинні зосередитися, тренує вольову увагу. Як показали спостере­жен­ня, стійкість уваги в урівноважених дітей у 1,5 – 2 рази більша, ніж у дуже збудливих.

У дітей 3-4 років у значній мірі розвинена образна пам’ять, що впливає на розумовий розвиток. У цьому віці діти набувають умінь та навичок. Предмети та образи, що зберігаються, складають основний зміст пам’яті дитини. Це можна побачити на малюнках дошкільнят. З часом вони набувають стадії схеми, наприклад, зображення людини характеризується відсутністю будь-якої частини тіла, змінена форма голови, пропорції не відповідають зразку тощо. Розвивати мислення можна, давши завдання дітям критично розглянути свій малюнок, щоб маля помічало та виправляло свій малюнок. Щоб відтворити образ у думці, дитина повинна володіти мовою, тому це інша умова загального розвитку. Саме мова забезпечує вміння міркувати, порівнювати, осмислювати дії тощо.

Спираючись на постулат, що величезну роль у розвитку до­шкіль­ника 4 років відіграє пам’ять на рухи, або моторна пам’ять, формую навички, наприклад, ходьба, умивання, зачісування, дія ложкою під час їжі, застібання ґудзиків, самообслуговування. У цьому віці формується багато навчальних навичок, у тому числі й основні фізкультурні. Тому проблематично для багатьох вихователів поєднувати навчання і фізкультуру як дві обов’язкові сфери розвитку дитини у виховному процесі.

Вирішуючи цю проблему, разом з медичними працівниками було складено картки спостереження за успіхами дітей. Наприклад, карта здоров’я всієї групи, де відображені фізичні вади кожної дитини, за результатами аналізу яких дітей було зараховано у певну групу здоров’я (таблиця 2).



Таблиця 2

Дитина

ОРВІ

Серцево-судинна система

Кишкові інфекції

Опірно-рухова система

Група здоров’я

З 25 дітей 23 – були віднесені до основної групи здоров’я, лише 2 до спеціальної. Це дало змогу виробити тактику дифе­ренційованого підходу до виховання дітей 4 років. Результати ана­лізу захворюваності показали, що більшість дітей (70%) схиль­ні до гострих респіраторних захворювань, порушень опор­но-рухової системи – 25%, та 5% дітей схильні до захворювання на органи травлення та серцево-судинні захворювання.

За результатами діагностування у подальшій роботі було розроблено заходи щодо загартування дітей у межах дошкільного закладу, а також план відповідної роботи з батьками.

На заняттях з фізичної культури та прогулянках діти можуть проявити свою рухову активність, й показати рівень фізичної підготовки. Вихователів можуть цікавити їхні показники сформованості вмінь та навичок, які варто узагальнити у таблицю:

Таблиця 3




Вправи з ходьби

Вправи з бігу

Стрибки

Вправи з м’ячем

Повзання та лазіння

Вправи з рівноваги

Початок року

  1. Микола

  2. Яна

  3. ...



















Кінець року

  1. Микола

  2. Яна

  3. ....



















Але ж діагностування розвитку можливостей у дошкільників було б не повним без анкетування батьків. За програмою «Малятко-здоров’ятко», другий розділ якої змістовно розглядає створення батьками умов розвитку дитини в сім’ї, доречно за­пропонувати їм вести «Паспорт здоров’я». Майже кожна роди­на може з цікавістю вести щоденник спостережень за розвитком ма­люка: коли народився, яка вага, коли сказав своє перше «агу», коли зробив перший крок, коли з’явився перший зубик тощо.

Вихователю варто зацікавитися, як батьки оцінюють моральні якості своїх малюків. Адже не секрет, що дитина в оточенні однолітків може проявляти якості, яких батьки не помічають вдома. Тому в «Паспорті здоров’я» висвітлюється питання про те, як малюк поводить себе в колі близьких, чи співчуває та турбується про інших членів родини, як реагує на зауваження, як малюк сам оцінює свою поведінку. Важливим є інформація про те, як він ставиться до живої та неживої природи.

Дитина 4 років вже має певні навички самостійного обслуговування: вміє одягатися, складати речі в певній послідовності, доглядає за своїм тілом, вміє користуватися ложкою та виделкою. В дитячому садку вже з другого півріччя малюк звикає до виконання доручень вихователя, прагне до прийняття участі у чергуванні, у активних рухливих іграх в групі тощо. Тому важливим постає питання до батьків: «Чи прагне малюк до самовдосконалення? Що робить для підтримання свого фізичного здоров’я?». Щоб дати відповіді на ці питання варто продовжити роботу з вивчення умов гармонійного розвитку вихованців у сім’ї. Результати за 10-бальною шкалою можна узагальнити у наступну таблицю:

Таблиця 4

Прізвище, ім’я дитини

Навички гігієни

Заняття спортом в секціях

Спортивне обладнання вдома

Участь батьків у фізвихованні

Організація батьками дозвілля

Результати анкетування довели, що в більшості сімей діти не охоплені батьківською увагою та опікою та надані самі собі. Тільки у 15 з 23 вихованців вдома є спортивні куточки, інвентар, іграшки спортивного змісту. В спортивних секціях займаються лише 6 чоловік. Але порадували показники щодо формування в родинах у дітей навичок гігієни (100%). Також майже в усіх сім’ях батьки проводять з малюком вільний час на прогулянках по свіжому повітрю, займають дитину іграми на спортивних майданчиках. Хоча на організацію походів, екскурсій на природу тощо у батьків у більшості випадків просто не вистачає часу.

Ця копітка робота дійсно потребує терпіння від батьків та вихователя, але дає змогу дійти взаєморозуміння та своєчасної кваліфікованої педагогічної поради батькам вихованця.

Підбиваючи підсумки обстежень, анкетування, спостережен­ня доречно впроваджувати на заняттях різноманітні форми й методи роботи як з малюками, так і з їх батьками, що дає змогу виробити певну модель формування фізичного та психічного здоров’я у дітей.

Напрямки подальшої роботи з батьками можна структурувати так:



  • щоденна взаємодія – обмін інформацією між батьками та вихователем про фізичний розвиток дитини;

  • участь батьків у фізкультурно-оздоровчих заходах дошкільного закладу та залучення дітей до відвідування спортивних секцій;

  • оформлення фотовиставок, тематичних стендів, інформаційних папок, анкетування;

  • зустріч з лікарями, психологом;

  • «Школа молодих батьків», «Клуб вихідного дня», де бать­ки у формі дискусії, ділових ігор вирішують проблем­ні питання розвитку фізичної культури і малюків, і себе.

Ці заходи дали певні результати. Вже на прикінці року кількість дітей, які відвідують хореографічні та спортивні гуртки, збільшилася до 16 чоловік. Батьки брали активну участь у спортивних розвагах в межах дошкільного закладу, було ство­рено фотоальбом «Мама, тато і я – спортивна сім’я». Але не в достатній мірі батьки можуть допомогти малюкам у організації систематичних фізичних вправ, то ж основним аспектом психо-фізичного розвитку дитини залишається навчально-виховний блок, який містить різні форми роботи в межах дошкільного на­вчального закладу. Це – заняття з фізичної культури, які прово­дяться як у приміщенні, так і на свіжому повітрі, обов’язкова щоденна ранкова гімнастика, яка містить вправи для корекції постави, дихальна гімнастика, загартувальні вправи тощо.

Невід’ємною частиною кожного предметного заняття є фізхвилинки, відповідні фізпаузи між заняттями, фізкультурні свята та розваги, які містять навіть елементи спортивного орієнтування. Один раз на місяць проводяться «Дні здоров’я», які включають заняття, якнайбільше спрямовані на рухливу активність дітей. Щодня після денного сну проводиться гімнастика пробудження терміном 5-10 хвилин.

Невід’ємною частиною організації психофізіологічного роз­вит­ку дитини є система фізкультурно-оздоровчих заходів. Про­тягом усього часу перебування дошкільника в дитячому садку разом з помічником вихователя варто проводити такі: вранці – оздоровчий біг тривалістю до 10 хвилин, точковий масаж вушних раковин, який стимулює кровообіг; перед заняттями обов’язко­вою є стимулювальна гімнастика (5-6 вправ до 3 хв.) та фіз­культхвилинка під час занять; на прогулянці доцільно проводити гру з спортивного орієнтування «Стежинка здоров’я»; перед обідом – пальчикову гімнастику в ігровій формі; аромотерапія – також невід’ємий супутник в системі оздоровлення: з метою профілактики респераторних захворювань діти користуються «часниковими намистинами», вживають в їжу цибулю та часник; перед денним сном діти підкладають до голови маленькі подушечки з різнотрав’ям для покрашення снотривалості; друга половина дня присвячується індивідуальній роботі з розвитку рухів та самомасажу.

До літнього оздоровлення слід віднести обливання ніг прохолодною водою (поступово змінюючи температуру води від 28 до 18-16 градусів), довготривале перебування дітей на свіжому повітрі, ходіння босоніж по землі, проведення ігор з повітрям та водою тощо.

Результатом фізкультурно-оздоровчих заходів стали показ­ни­ки аналізу захворюваності наприкінці навчального року: кіль­кість респіраторних захворювань зменшилася до 35%, зменши­лася кількість дітей з порушенням статури майже у 1,5 рази, збудження нервової системи у інтерактивних дошкільників зменшилося під впливом збільшення для них фізичного навантаження.

За допомогою рухів дитина пізнає навколишній світ: просторові відношення, форму предметів, розмір тощо. М’язи відіграють роль «щупальців», за допомогою яких мозок «веде розвідку в навколишньому світі», довів видатний фізіолог І.Сєченов, тому фізично розвинена дитина більш успішно нагромаджує життєвий досвід. Різноманітність рухів, якість координації підвищують пластичність нервової системи.

У системі розвитку дошкільників особлива роль належить грі. У грі є всі необхідні умови для виявлення життєвої позиції дитини. Отже, саме ігровий метод ми вважаємо доцільнішим у роботі з фізичного розвитку малюків. А це відповідні ігрові вправи, рухливі ігри та ігрові прийоми, які доцільно використовувати як на етапі розучування основних рухів, так і на етапі закріплення рухових навичок. Рухливу гру раціонально використовувати лише на етапі закріплення. Це пояснюється тим, що вона є колективним видом діяльності, де дії учасників взаємопов’язані й дітей більше цікавить результат самої гри, а не якості виконання рухів. Будучи задіяним у ігровій вправі дитина, імітуючи певний ігровий образ, зорієнтована на якість виконання рухів.

Плануючи заняття з фізичної культури, я використовую заняття змішаного та ігрового типу, що складаються з кількох вправ об’єднаних одним сюжетом. Наприклад, сюжети взяті з літературних джерел (оповідання, казки, віршовані твори): «Колобок», «Буратіно», «Сонце, сонечко та соняшник»; з навколишнього життя: побут, трудова діяльність дорослих: «Спортсмени», «Пожежники», «Лісоруби»; адекватні ситуації об’єкти та явища природи: «Степові звірята», «Чарівна зимонька», «Весняні розваги» тощо.

Під час вибору сюжетів варто звертати увагу на коло знань та інтересів дітей, тому що характер рухів має відповідати заданій меті. Дитина повинна мати знання про образ, який вибирає, щоб передати сюжет або певні риси персонажу в конкретних діях та рухах.

У процесі формування рухової активності під час використання ігрового методу важливим прийомом навчання є пояснення, яке дає дітям змогу найбільш виразно відтворити характерні рухові дії. Основна вимога до педагога: пояснення повинно бути зрозумілим, стислим, чітким.

Перед розкриттям сюжету заняття слід використовувати по­каз рухових дій. Особливого значення під час проведенння ігро­вих дій набуває конкретизація вказівок, спрямованих на покра­щення якості виконання дій дитиною: «Сильніше відштовхнись обома ногами зі змахом рук, і тоді ти не замочиш ніг, пере­стрибуючи через струмок». Стимулюючим дитину до виконання завдань є прогресивний метод заохочення, допомога вихователя та порівняння результатів змагань. Природним є поєднання рухових дій з музикою, тому, що ритм є основним компонентом музики і рухів (ходьба, біг, стрибки). Супроводження рухових дій музикою додає злагодженості, порядку, краси, збуджує емоції дітей, полегшує процес оволодіння ними. Дітям дуже подобається поєднання рухів відповідно до тексту віршованих творів. (Фізкультхвилинки, загальнорозвиваючі вправи). Творчі розповіді вихователя сприяють розвитку фантазі, уяви, мислення та розвитку мовлення дошкільників, адже з перших спроб складання розповіді діти переказують зміст знайомих їм казок, оповідань, вже потім поступово додають свої фантазії. У системі роботи з цим методом вже за певний час діти складають власні творчі розповіді. Використання вихователем словесних методів та прийомів разом з ігровим методом навчання у дітей розвивають творчі здібності. Завдяки прийому пошукової діяльності діти вчаться встановлювати причинно-наслідкові зв’язки. Наприклад: під час пролізання під дугою (ігрова вправа «У гості до ведмедя у барлогу»): «Чому у Сашка задзвонив дзвіночок і розбудив ведмедя?». Діти самостійно аналізують і роблять висновок, що Сашко не прогинав спини під час пролізання і тому зачепив дзвіночок, прикріплений до дуги. Результатом такого аналізу стає усвідомлення техніки та підвищення якості виконання рухових дій.

Доцільним вважаємо проведення інтегрованих занять, на яких поєднуються декілька видів діяльності дітей, так як заняття з фізичної культури «співпрацюють» з заняттями ознайомлення дітей з природою, розвитком мовлення, образотворчою діяльністю.

Є ще один цікавий підхід до планування інтегрованих за­нять, а саме заняття з розвитку мовлення та ознайомлення дітей з природою, яка проводиться перед заняттями з фізичної куль­тури за умови поєднання їх однією темою. А після проведення занять з фізкультури враження дітей втілюються в конструк­тивній діяльності на заняттях з ліплення, аплікації та малювання. Наприклад, після читання казки «Колобок» проводиться заняття з фізичної культури за сюжетом казки. На заняттях з малювання діти створюють малюнок «Зустріч ведмедика з Колобком».

У системі інтегрованих занять з усіх розділів програми пріоритет належить розділу «Рідна природа», бо він дає без­межний простір для творчості вихователя. На таких заняттях від­бувається поєднання оволодіння дітьми матеріалу з розділу про­грами про об’єкти та явища природи, водночас здійснюється вплив знань на виразність виконання імітаційних рухів (ходьба – як «лисичка», «ведмедик», «мавпа»; стрибки – як «зайчик», «кен­гуру»; повзання – як «кіт», «вуж», «крокодил» тощо). Відпо­відно сезонним явищам змінюється зміст сюжету: навесні – стриб­ки через «струмочки», ходьба з перешкодами – «по снігу, що тане», «приліт птахів» – біг зі змахами рук; улітку – біг та ходьба босоніж по траві, «сонячні промінці» – ходьба у рівновазі тощо.

Ігровий характер вправ дає змогу дітям засвоїти матеріал без напруження та з достатньою мірою самостійності на високому рівні активності.

Результати дослідження дозволяють стверджувати, що на заняттях з фізичної культури повинні використовуватися різні ме­тоди і прийоми активного навчання. Основою вибору цих методів і прийомів служать, у першу чергу, вікові та індивідуальні особ­ливості дітей дошкільного віку (швидка втомлюваність, неврівно­важеність процесів збудження та гальмування), а також забезпе­чення достатнього рівня рухової активності дітей на заняттях завдяки створенню ігрової мотивації та забезпечення стійкого інтересу в дітей до виконання рухових дій. Отже, лише на основі сформованої у дитини віри у власні сили та можливості, бажання досягти значних результатів можна гарантувати позитивні результати фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей.

Таким чином, забезпечуючи стійкий інтерес дитини до занять фізичною культурою, створюючи умови для удосконалення її фізичних здібностей, співпрацюючи з батьками вихованців, можливо забезпечити повноцінну життєдіяльність дошкільників, сповнену оптимізмом та радісними емоціями.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка