Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів



Сторінка7/19
Дата конвертації08.03.2016
Розмір3.96 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   19

Література:

  1. Блудова Л.А. Створення умов природного розвитку дітей у системі дошкільного виховання. – К.:РМК дошкільного виховання, 1992. – 120 с.

  2. Валеологія: Авторська програма. – Луганськ, 1995. – 179 с.

  3. Вільчковський Є.С., Денисенко Н.Ф. Програма з фізичного виховання «Будь здоровим, малюк». – К., 1997. – 64 с.

  4. Лохвицька Л.В., Андрущенко Т.К. Про здоров’я треба знати // Дошкільне виховання. – 2003. – № 2. – С.24-27.

  5. «Малятко – здоров’ятко»: Комплексна програма формування культури здоров’я дітей дошкільного віку. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2004. – 68 с.

Доманина Л.В.*

РАБОТА НАД ТЕХНИЧЕСКИМИ ТЕКСТАМИ В КОЛЛЕДЖАХ
И СПЕЦИАЛЬНЫХ ТЕХНИЧЕСКИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ


У статті розкривається суть необхідності професійної спрямованості в навчанні іноземної мови на базі технічних текстів зі спеціальності, запропонована методика цього виду роботи, етапи навчання й приклади вправ для закріплення професійної термінології.

В соответствии с основной задачей, стоящей перед специ­альными учебными заведениями, – подготовить квалифициро­ванных специалистов в определенной технической отрасли, преподаватели иностранных языков всю свою работу должны направлять на привитие студентам таких знаний, умений и навыков в области иностранного языка, которые могли бы быть ими использованы в их дальнейшей практической деятельности.

Для большинства выпускников это будет умение использо­вать свое знание иностранных языков для совершенствования в избранной специальности, что в первую очередь предполагает умение извлекать нужную информацию из иностранных источников. Подобное положение, однако, возможно только в том случае, если у выпускников имеются определенные умения и навыки чтения литературы по специальности. Умение же читать и понимать литературу по специальности не приходит само собой, ему нужно обучать. Поэтому изучение специальной терминологии на основе технической литературы наиболее актуально, а чтение и перевод технических текстов является одним из самых эффективных методов обучения иностранного языка профессиональной направленности.

В связи с этим возникает ряд вопросов, от правильного решения которых зависит успех данной работы. Огромное значение имеет проблема подбора текстов, работа с которыми подводила бы к выработке у студентов умения читать литературу по специальности.

Как свидетельствует практика работы, зачастую используются тексты научно-популярного характера, как наиболее легкие. При подборе учебных текстов необходимо также учитывать один немаловажный фактор, а именно: желательно подбирать тексты, чтение которых вызывало бы у студентов интерес, содействовало бы расширению знаний по специальности, развитию межпредметных связей.

Методически оправданным оказывается также использование в процессе работы описания приборов, процессов их работы и т. д., так как с подобными текстами будут встречаться техники в своей работе.

Использование таких текстов уже на начальной стадии ра­бо­ты с техническими текстами проходят успешно, так как в дан­ном случае имеются смысловые опоры, позволяющие студентам уловить смысл содержания: научная символика, имеющая ин­тер­национальный характер, знание данной отрасли в целом (когда даются тексты по предметам, изучаемым на данном курсе).

Являясь сложной языковой деятельностью, перевод требу­ет владения определенными умениями и навыками, которые позволили бы понять мысль, выраженную на иностранном язы­ке, а затем возможно точнее изложить ее на родном языке. Как правило, студенты недостаточно владеют навыками опознава­ния грамматических структур, характерных для технических текстов, поэтому прежде всего полезно проведение большого количества упражнений, целью которых является выработка умения опознавать в тексте типичные для технического текста грамматические структуры. Например- пассивный залог.

Необходимо также систематически вести работу по накоп­ле­нию лексики. Работу по накоплению необходимой термино­логии целесообразно начинать с первого года обучения. Лексика по специальности вводится на специально подобранных не­слож­ных текстах. Новые слова и выражения выносятся для изучения перед текстом, кроме того предлагается ряд упраж­нений для закрепления лексического материала, например:

а) напишите эквиваленты лексических единиц;

б) сгруппируйте с двух колонок словосочетания и др.

После изучения лексики, преподаватель переходит к чтению текста. Во время чтения он обращает внимание на произношение ряда трудно произносимых слов, на встречаю­щиеся в тексте интернационализмы и на особенности перевода тех или иных явлений. С целью развития языковой догадки можно предложить студентам передать общий смысл текста или отдельных абзацев [2]. Затем поочередно читаются отдельные абзацы текста. После этого студенты получают задание перевести текст с помощью словаря и ранее введенной лексики.

Далее следует выполнить ряд упражнений, направленных на усвоение лексического и грамматического материала, на выработку умения находить основную мысль абзаца. Для этой цели можно использовать следующие упражнения: подберите соответствующий перевод данных словосочетаний, ответьте на вопросы, постройте предложения по ключевым словам.

Пример упражнения в подборе правильного перевода словосочетаний:

1. semiconductor a) селен

2. silicon б) полупроводник

3. selenium в) выпрямитель

4. device г) кремний

5. rectifier д) прибор

Ключ: 1/б, 2/г, 3/а, 4/д, 5/в.

Проверка выполнения домашнего задания на следующем уроке может начинаться с прослушивания текста при воспроизведении его в записи. При этом преподаватель имеет возможность проверить качество выполнения упражнений.

Затем идут следующие виды работы:


  1. Чтение и перевод текста (в целом или по частям).

  2. Пересказ несложного текста по ключевым словам.

  3. Проверочные упражнения в форме ключей.

  4. Найти сказуемое в данных предложениях и определить глагольную форму.

  5. Дополнить следующие предложения и др.

Данные упражнения, выполненные в виде таблиц, можно также использовать в качестве предтекстовых упражнений после введения новых слов, и они подготовят студентов к переводу текста и его пониманию. Карточки могут быть также использованы при проведении проверочных тестов. Подобные методические разработки предлагаются в сборниках технических текстов, таких как: Коваленко В.А. «English»; Парахина А.В., Тылкина С.А. Учебник английского языка для средних специальных учебных заведений [1, 3, 4].

Учебным планом для специальных учебных заведений предусматривается проведение контрольных работ. Темой контрольной работы в данном случае может служить работа над текстом по специальности.

Специалисту при чтении иностранной технической литературы необходимо уметь реферировать данный материал. Поэтому следует вырабатывать у студентов умение кратко изложить основные мысли прочитанного, а также подбирать материалы для сообщений по данной теме.

Упражнения, направленные на выработку данного умения, должны учить умению выделить главную мысль текста, дать правильную оценку излагаемых в тексте фактов с точки зрения их научной ценности. К таким упражнениям можно отнести следующие:

а) чтение статьи и разбивка ее на смысловые части;

б) составление плана;

в) озаглавливание абзацев;

г) выписывание на родном языке основных мыслей текста;

д) ответы на вопросы на иностранном языке;

е) изложение содержания статьи в виде реферата.

Таковы, в основном, виды работы над техническим текстом, которые направлены на выработку умения самостоятельного чтения иностранной технической литературы с целью получения необходимой информации.

Таким образом, рассмотренные выше этапы работы над техническим текстом помогут студентам хорошо усвоить специальную терминологию, научится пользоваться технической литературой для повышения своего профессионального уровня по выбранной ими специальности.

Литература:


  1. Парахина А.В., Тылкина С.А. Учебник английского языка для средних специальных учебных заведений. – К., 2001. – С. 54.

  2. Коваленко В.А. «English». – К., 1999. – С. 87.

  3. Луговая А.Л. Пособие по английскому языку для учащихся энергетических специальностей техникумов. – К., 2000. – С. 23.

  4. Парахина А.В., Чернухин А.Е. Учебник английского языка. – К., 2004. – С. 65.

Катоній О.М.*

ґендерна освіта

В статті йдеться про неусвідомлене суспільством поняття «ґендер», про вплив «ґендерних стереотипів» на наше життя. Надаються рекомендації щодо ґендерної освіти задля розвитку реального рівноправ’я між жінкою і чоловіком.

Ґендерна освіта починається з подолання ґендерних сте­реотипів, це справа кожного з нас окремо й усього загалу в цілому. Стереотипи дуже живучі, але вони безсилі проти осві­чених, толерантних і демократично налаштованих людей. Запо­рука успіху в цій справі як у дотриманні законодавства, так і у ґендерно врівноваженому ставленні одне до одного представ­ників обох статей у школі, університеті, на робочому місці, у побуті [5].

Низка причин, яка гальмує просування знань з ґендерної рів­ності в нашому суспільстві, знаходиться у сфері компетент­но­сті освітніх закладів. Інститут освіти є однією з найважливіших ланок ґендерної соціалізації людини. У процесі формування ґендерної ідентичності людини, освітньо-виховний процес безпо­середньо відтворює ґендерні стереотипи й тим самим сприяє збереженню та самовідтворенню сексизму в культурі. Будь-яка, навіть найпростіша, навчальна ситуація: вибір вчителем або автором підручника прикладів, інтерпретація історичних подій, подання ілюстрацій, граматичних та синтаксичних конструкцій, зможе певним чином продемонструвати молодій людині версію соціально-ґендерного світу й стосунків у ньому.

Ґендерні знання потрібні суспільству для розв’язання ґендерно-рольових конфліктів і подолання ґендерно-рольових дисгармоній особистості. Знання закономірностей ґендерного розвитку й соціалізації допоможе уникнути протиріч, дисгармонії та проблем. Це шлях не лише до гармонійності розвитку ґендерної сфери людини, а й до гармонійності особистості в цілому, до гармонійності її стосунків з особами протилежної статі і з соціальним світом взагалі [2, с.17].

Подолання стереотипності мислення педагога, корекція його чуттєво-інтелектуальної сфери, на нашу думку, передбачає, перш за все, усвідомлення й оцінку ним власного досвіду, аналіз механізмів відтворення традиційної ґендерної свідомості. Перспективи в цьому можуть полягати у формуванні здатності і потреби індивіда в рефлексивному мисленні. Саме рефлексія, як джерело внутрішнього досвіду, є засобом самопізнання і необхідним інструментом мислення.

Людина не обирає ким їй народитися: чоловіком чи жінкою. Хоча саме стать багато в чому визначає все її життя.

Сім’я і люди, які оточують, закладають у характер дитини різні стандарти поведінки, з дитинства їх не тільки одягають по-різному, але й по-різному до них ставляться, визначаючи для них правила поведінки: «Дай здачу – ти ж хлопчик!», «Не плач, ти ж не дівчинка!», «Будь охайною, ти ж не хлопчисько», – ніби хлопчикам не треба бути чистими й охайними. Не останню роль у цьому відіграє культура, телебачення, преса.

Термін «ґендер» зараз активно використовують на постра­дян­ському просторі. Людей, для яких це слово було б абсолютно незнайоме, стає дедалі менше. Саме зміни статусу жінки в суспільстві в 70 роках XX століття викликали необхідність виникнення переконань ґендерної рівності.

До введення поняття «ґендер» використовували термін «стать», але його доречно використовувати, коли мова йде про фізичні ознаки, а «гендер» – у випадку психологічної, соціальної й культурної різниці між чоловіком і жінкою, тобто це соціальна характеристика на відміну від біологічної «стать». Потрібно чітко розрізняти статеві ознаки й соціальні, оскільки, статеві й біологічні ознаки не змінювалися в людей, а от суспільні ролі змінюються в процесі еволюції.

«Ґендер» – поняття, що означає соціальні очікування від представників кожної статті. Поняття «ґендер» схоже на поняття «стать», але відрізняється від нього, бо не стосується біологічних чи фізіологічних властивостей, за якими розрізняють чоловіка й жінку. Це поняття означає соціально сформовані риси, які присутні жіночності чи чоловічності.

Через ґендерну різницю суспільство нав’язує людям суспільні ролі. Для хлопчиків одні, а для дівчаток інші. З дитячого садочка і школи розвивають одні якості і приторможують появу й розвиток інших залежно від статті дитини, через їхній розвиток у різних напрямках роблять установки на різні спеціальності. Таким чином виникають суто чоловічі й суто жіночі професії, через це виник розподіл праці: удома і на виробництві. Як правило, чоловіки мають більш високооплачувані й престижні спеціальності, а жінки виконують домашню роботу. Існує заборона на деякі спеціальності. Суспільство негативно ставиться до жінки, яка обрала чоловічу спеціальність, і навпаки з насмішкою до чоловіка, який обрав суто жіночу спеціальність. Звісно, жінка в нашій країні може стати майором спецназу, але для цього вона має витратити масу зусиль, більше ніж чоловік. Закон не забороняє чоловікову працювати нянею в дитсадку, але навряд чи чоловік захоче піти працювати туди... Ще й досі суспільство негативно відноситься до чоловіків, які присвячують себе вихованню дітей і створенню сімейного затишку, у той час як жінка працює. Тобто люди очікують, що головна мета життя чоловіків – це праця і кар’єра, а жінок – діти і дім.

Сьогодні більшість людей в Україні з вищою освітою – жінки. І нічого страшного, що жінки змінили одяг, займаються бізнесом і політикою, що було неможливим пару сотень років тому. На жаль, у різних країнах нині жінки по-різному можуть себе реалізувати: є велика різниця між положенням жінки в Афганістані і в Україні. А також в Україні і в Канаді.

Практично в кожному суспільстві до сьогодення зберігся розподіл праці за статевими ознаками; стереотипи й принципи, пов’язанні з відмінностями між чоловіками й жінками; різна соціалізація між хлопчиками й дівчатками; низький статус жінки і розпорядження нею меншим обсягом влади.

Ґендерна ідеологія диктує також сценарії різної сексуальної поведінки: для чоловіків допустима більша сексуальна свобода й агресивність, жінки частіше розглядаються як об’єкт сексуальної експлуатації. Звідси випливає величезний відсоток жінок, які по­трапляють у рабство й торгівлю людьми. Тривалий час вважало­ся, що не існує ніяких сексуальних домагань на роботі, які ображають і дискримінують жінок. Однак проведені дослідження свідчать про те, що фактично кожна жінка протягом свого життя зазнавала небажаних сексуальних домагань як у сім’ї, так і на роботі, за інших обставин.

Нині є причини говорити про погіршення положення жінки в українському суспільстві у зв’язку з економічними проблемами перехідного періоду: більшість серед безробітних – жінки, вони ж «вимотуються» на низькооплачуваних роботах. Жінка не може достатньою мірою проявити свій талант і можливості на благо всього суспільства.

Ґендерні стереотипи створюють невидиму скляну стелю, яка заважає як чоловікам, так і жінкам реалізовувати себе, притісняє людські права. З цієї причини ми потрапляємо в капкан помилкових висновків, вважаючи різницю між жінками й чоловіками більш важливою ніж індивідуальну й особистісну. Гендерні стереотипи масової свідомості впливають на те, що насилля стосовно жінки рідко підноситься як проблема в ЗМІ. Стереотипи формують і підтримують хибну думку про те, що головне призначення жінки –подобатися чоловікові, бути мамою, домогосподаркою. Адже є багато жінок, для яких робота і професійна кар’єра так само важлива, як і для чоловіка. Але жінку примушують приносити себе в жертву на благо сімейного життя. Це не означає, що жінка мусить відмовитися від сім’ї заради кар’єри. Звісно, ні. Це мусить стати її особистим вибором: робити кар’єру чи віддавати свій час тільки сім’ї. І суспільство не має ніякого права нав’язувати їй свою думку, що жінка може бути щаслива, тільки реалізувавши себе як мати, і не потрібно йти в політику і бізнес. У результаті вищесказаного ми бачимо перекіс нашого суспільства: жінки мають більш низький статус, менше влади, нижчий дохід і престиж їхньої діяльності також менший.

Підставою для особливої стурбованості суспільства є стан здоров’я та висока смертність чоловіків працездатного віку. Період становлення української державності виявився надто тяжким для так званої «сильної» статті. Утрата статусу годувальника, опори сім’ї для багатьох виявилась психологічно непосильною. Це відбувається з кількох причин: нерозвиненість у чоловіків культури самозбереження й століттями сформовані критерії оцінки «справжніх» чоловіків, яким далеко не всі можуть відповідати. Чоловіки стали жертвами власних стереотипів і моделей поведінки, а також стереотипів суспільства щодо них, на відміну від жінок, які більш відкрито говорять про свої проблеми, таким чином намагаючись їх розв’язати. Лише глибокий аналіз ґендерних проблем дозволить розкрити справжні причини незадовільного стану чоловічого здоров’я, донести їх до громадськості і сказати: «Чоловіки! Ви вимираєте не тому, що в нас погана екологія (жінки живуть у таких самих умовах), а тому, що ви не піклуєтесь про власне здоров’я.

Якщо пам’ятати про те, що стереотипи – це не щось природне, а скоріше, створене суспільством, то можна припустити, що чоловіків змушували бути мужніми і стриманими. Пізніше, коли стереотипи стали мінятися, чоловіки змогли природно виявляти свої почуття й емоції, і ніхто більше не дивиться з нерозумінням на те, як чоловік виявляє свої почуття стосовно своїх дітей і близьких йому людей. Разом з тим усе ще існує думка, що чоловік є головою родини, не контролює свої емоції і дії, не потребує нічиєї допомоги і турботи. Під таким тиском стереотипів багато чоловіків притримують у собі батьківські почуття, думаючи, що турботу і ніжність, потрібні дитині, дасть її мати.

Свідоме розуміння існуючих у сімейних стосунках статево-рольових стереотипів та осмислений пошук їх подолання значною мірою допоможуть знайти вихід із сучасних кризових ситуацій у сім’ї.

Для виправлення перелічених ситуацій, в Україні слід розробити такий ідеологічний механізм, за допомогою якого можна було б об’єднати всі необхідні інституції, починаючи з інституту сім’ї і закінчуючи державними структурами – системою охорони здоров’я, освіти, економіки тощо.

Через відсутність єдиної системи ґендерної освіти, наше су­спільство позбавлене знань про ґендерні стосунки, і це гальмує впровадження принципу рівних прав та можливостей для обох статей, негативно впливає на формування особистості. Щоправ­да, у 2003 році Міністерство освіти і науки України затвердило перший авторський курс з ґендерної проблематики на кафедрі історії Одеської академії харчових технологій. Далі цю ідею продовжили фахівці Київського Національного університету імені Т.Г.Шевченка, університети Харкова, Сум, Львова та інших міст.

Особливого імпульсу та розвитку ґендерна освіта в Україні набула завдяки підтримці Програми ПРООН «Ґендер у розвитку». Це був перший комплексний проект, що допоміг впровадити навчальний курс про рівні права чоловіків та жінок у систему гуманітарної освіти України, включаючи розробку та видання підручників, створення технічної бази. Досвід впровадження проекту «Ґендерна освіта в Україні» засвідчив велику зацікавленість як студентів, так і керівництва вищих навчальних закладів в отриманні знань з ґендеру. З іншого боку, він продемонстрував неготовність навчальних закладів до викладання ґендерних дисциплін, адже там немає належного кадрового, програмного та методичного забезпечення. Отже, сьогодні ми можемо говорити про те, що фахівці України набули великого досвіду в запровадженні ґендерних курсів, однак таке запровадження є неможливим без відповідних державних рішень, розпоряджень та державної підтримки.

Сьогодні в Україні працює понад 30 центрів та лабораторій гендерних досліджень, які всіляко сприяють формуванню в суспільстві гендерної культури. Вони працюють переважно як неурядові організації при вищих навчальних закладах у різних регіонах держави. Їхню діяльність активно підтримують міжнародні організації та фонди, такі, як ПРООН, Міжнародний фонд «Відродження», Український жіночий фонд та ін. [4].

Однак відсутність державного фінансування ґендерної осві­ти та відповідних досліджень може привести до їх тривалого перебування на маргінальних позиціях у вітчизняній науці. Сьо­го­дні лише поодинокі творчі колективи досліджують цю пробле­матику і роблять це, як правило, за фінансової підтримки міжнародних фондів та організацій. Тому постає питання про створення загальнонаціонального координаційного органу з ґен­дер­них досліджень, які існують уже в багатьох країнах світу. Такий орган повинен працювати як інформаційний центр і коор­динувати ґендерні дослідження в масштабах України [3, с.32].

Сучасна жінка повинна мати вільний вибір між кар’єрою, материнством і суспільною діяльністю.

Щоб уникнути дисбалансу в забезпечені ґендерної рівності, потрібно залучати чоловіків до процесу збереження репродуктивного здоров’я на всіх етапах, починаючи з дитячого садка і закінчуючи створенням чоловічих центрів [4].

Наслідком порушення ґендерного розвитку людини стають ґендерно-рольові дисгармонії, тобто виникає багато психологіч­них проблем, пов’язаних з труднощами та порушеннями ґендер­ного розвитку людини. Психологам і педагогам потрібно викори­стовувати, під час роботи, знання з основ теорії ґендеру, а також проводити ґендерну просвіту серед учнів, викладачів та батьків. Це допоможе позбутися ґендерних стереотипів та набути нових знань з рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

Отже, чоловік і жінка мусять в рівних долях відповідати за сім’ю і дітей. І нове покоління, яке отримає ґендерну освіту і засвоїть цінність ґендерного рівноправ’я, зможе забезпечити реальне рівноправ’я між жінкою і чоловіком.

Література:


  1. Агєєва В.П. Основи теорії ґендеру. Навчальний посібник. – К.: К.І.С, 2004. – С.87.

  2. Варв’янський С.В. Гендерні студії: освітні перспективи // Навчально-методичні матеріали. – К.: Фоліант, 2003. – С.56.

  3. Власенко Н.С., Виноградова Л.Д.. Гендерна статистика для моніторингу досягнення рівності жінок і чоловіків. – К., 2000. – С.32.

  4. Олійник Ю. Рівність заради демократії // Інформаційний бюлетень – Програма розвитку ООН в Україні. – К., 2006.

  5. Полянський П. Абетка рівності: Програма розвитку ООН в Україні. – К., 2007. – С.10.

Сагач Г.М.*

В ОБІЙМАХ ТАВРІЇ

(дорожні нотатки)

У статті подано враження автора про Таврійський край

«Це і є початок світу». (Л. Гук)

У кожної людини милістю Божою час від часу відбуваються унікальні зустрічі з новими місцями, новими людьми, крізь призму яких особистість усвідомлює світ у собі та себе у світі.

Побувавши у багатьох країнах світу, серед яких назву лише деякі: Англія, Данія, Ізраїль, Італія, Франція, Польща, Росія, Болгарія, Чехія, Туреччина, Словаччина та інші, я замислилася над феноменом ще не пізнаної України і щастя пізнання її у максимально можливій повноті. До цього мене спонукає, зокрема, шляхетне і подвижницьке життя Григорія Сковороди, який пізнавав світ, акумулюючи енергію своїх думок і духовних переживань для вищої мети свого життя – відкриття собі й іншим України Вічної. Чи не тому, ідучи слідами Григорія Сковороди в Україні, я почала відкривати для себе те вічне і нетлінне, що має в своєму осерді Богом дарована ненька-Україна.

Херсонське Північне Причорномор'я територіальне розлого розкинулося від Дунаю до Перекопу, історично заглибилося у 20 тисяч років, але ця земля ще не пізнана для мене і частини громадян України. Мрія зануритися у ці землі, нарешті, здійснилася цього спекотного літа.

Що це за край? У чому його унікальність, особлива привабливість? Які люди тут жили і нині живуть? Що нас зачаровує в Таврії, звеличеній ще мудрим Геродотом? Чим пояснити, що перше знайомство з цією прадавньою землею залишає в пам'яті серця велику зарубку, з якої проростає квітка віри, надії, любові?

Розповім хоча б про деякі аспекти перебування у Херсонському Північному Причорномор'ї, зокрема, у містах Скадовськ, Лазурне, Залізний Порт, Херсон.

Перше враження від цього краю: море сонця, сонячне море, кришталево чисте й ароматне повітря, безмежні краєвиди степів, які грудьми впираються в рельєфне морське узбережжя. Органічне поєднання степу й моря. Тут так багато сонця, що починаєш мріяти побачити хоча б одну хмаринку на бездонному сапфіровому небі. Тут такі широкі та безкраї степи, що в них можна полинути, як у безвість. Тут таке цілюще повітря, напоєне ароматами степів і моря, що не одразу усвідомлюєш, що вже лікуєшся з першого дня бромом, йодом, цілющими мінеральними солями та унікальними морськими водоростями. Тут людина потрапляє в обійми моря, степу, повітря, неба та прекрасних людей, які живуть і працюють у Таврії, творять її історію. Романтична душа тонко насолоджується глибинним контактом із Матінкою-природою, втомившись від бурхливого темпу життя у великих містах, від суєтності наших нескінченних справ, від багатьох викликів буремного третього тисячоліття.

Чисельні Скіфські кургани, які трапляються дорогою, змушують замислитися над прадавньою історією не лише цього благодатного краю, але й усього українського народу, який пережив і часи величі, і часи забуття. Чари своєрідної краси Таврії доповнюють утаємничені острови, широкі затоки, де царюють і розкошують риби і птахи: лебеді, чайки, лелеки, дрозди та інше пернате птаство.

Істинним відкриттям для мого серця стало відвідування дав­нього заповідного острова Джарилгач, з яким нас люб'язно по­знайомив голова Скадовської райдержадміністрації Гончарський Іван Львович – не просто лідер району, а його палкий патріот, людина високої душі, справжній захисник цієї перлини України.

Наша невеличка група гостей вирушила на острів Джарилгач з міста Скадовська комфортабельним пароплавом рано-вранці, а повернулася пізнім вечором, але нам ніколи не забути цього одноденного паломництва у світ первозданної краси, непорушного спокою, благоговійного здивування перед величчю Божого задуму – подарувати людині місце, в якому ти маєш можливість залишитися наодинці з Богом, природою і собою. На цьому острові є важкодоступні місця, куди ми добиралися двома видами транспорту. Нагородою за терпіння і деякі незручності стало занурення в рай: замилування стрімким бігом молодої лані, поважною ходою вірних лебедів, багатоголосим криком морських чайок, ароматом дивовижних та унікальних степових трав, золотом піщаного берега, на якому ніжилися гості не лише з України, але й з інших країн світу. Вони знають і люблять цей острів, залюбки з'їжджаються у ці мальовничі місця майже щороку. Море і степ ніби побралися у щасливому шлюбі на цьому острові, а плодом їхньої любові стала унікальна флора і фауна, яку, на щастя, не знищила жорстка і прагматична рука науково-технічної цивілізації.

Нікого не бентежила відсутність звичного комфорту на ост­рові, усі раділи, що сюди час від часу запливають ніким не лякані дельфіни, що на ньому гніздяться сотні й тисячі рідкісних птахів, у морі плавають дивовижні риби, ховаються величезні краби й креветки, а легенький вітерець навіть не доносить сюди шуму й гамору з прилеглих до острова земель. Хто любить і цінує дику природу, хто хоче зануритися у первозданну красу прадавньої Таврії, хто не боїться відсутності комфорту в наметах, просто неба, посеред степу чи на березі лагідного моря, той залюбки відкриє для себе унікальний острів Джарилгач.

Зустріч із людьми на острові, зокрема, з працівниками єгерської станції, не порушила цілісного враження спокою, усамітнення, єдності природи і людини.

Ажурною красою нас полонив унікальний старовинний маяк, збудований на острові біля ста років тому за проектом сла­ветного архітектора Ейфеля, автора славетної Ейфелевої вежі в Парижі. Це диво архітектури вражає легкістю металевої конст­рук­ції, яка впирається у бездонне небо, а також нашою без­господарністю, бо поки що суспільство не знайшло грошей на його реставрацію: час, вода, вітри роблять свою справу. Хо­четь­ся вірити, що цей маяк буде збережено для вдячних нащадків.

Приморське містечко Скадовськ – досить молоде місто, славетний дитячий курорт, ще з царських часів, зручний порт, який заснував у кінці XIX століття великий патріот і меценат Сергій Балтазарович Скадовський. Ця людина увічнила свій рід не лише в назві чудового міста з унікальним кліматом, цілющим мілководним морем, але й здійсненою мрією прислужитися рідній країні, її дітям, збудувавши для всіх «привітне й гостинне місто», за словом самого Сергія Скадовського.

Революційні події XX століття не дозволили шляхетній роди­ні Скадовських втілити у життя всі благородні наміри, але степи Таврії нині прикрашає зелене й затишне місто-порт, з лагідним і завжди теплим морем, золотими піщаними пляжами, комплексом санаторіїв та пансіонатів, оздоровчих центрів, у яких здобувають здоров'я не лише діти, але й дорослі, цілі родини з різних куточ­ків України та світу. Цього року на узбережжі працює 111 оздо­ровчих закладів – достойна цифра! Відзначимо, що метеорологи фіксують тут на рік 300 сонячних днів, а мілководна затока Чор­ного моря біля Скадовська влітку прогрівається до З0 градусів.

Невелике селище міського типу Лазурне вабить до себе гарною назвою, красою відкритого Чорного моря, чисельними дитячим таборами, пансіонатами, санаторіями, в яких царює культ здоров'я, відпочинку і гарного настрою, який створюють усі працівники цих оздоровчих закладів.

Активно розбудовується гарне місто Залізний Порт, в якому нас порадували своєю активністю молоді підприємці, зокрема, вони облаштовують набережну, збудували величезне колесо огляду міста, різні центри дитячих розваг на березі лагідного і в цих місцях неглибокого Чорного моря. Відчувається великий оздоровчо-рекреаційний потенціал цього краю, але сюди мають прийти певні кошти, інвестиції, аби достойно виконувати свою функцію дитячої Мекки, конкурента усім відомої Євпаторії.

Херсон – столиця Північного Причорномор'я – місто культури, духовності та відпочинку. Місцеві природні фактори є ідеальними умовами для оздоровлення і зцілення гостей краю. Херсонщина вражає особливою повагою до землі, води, зокрема, до вирощування бахчевих культур – славетних херсонських кавунів і динь. На жаль, спека цього року, очевидно, не дозволить аграріям краю отримати високі врожаї. Земля благає дощів, серця людей звернені до Бога у молитовному проханні Божої ласки. Ми всі є свідками численних цьогорічних природних катаклізмів не лише в Україні, але й у цілому світі: десь земля висихає, десь землю заливає – все, очевидно, по наших гріхах і справах...

З історичних джерел ми знаємо, що ці місця бережуть сліди давньої епохи неоліту, бронзи. Нам відомо, що цими прадавніми степами рухалися великі племена кіммерійців, скіфів, тут розбудовували свої міста колонізатори-греки, тут жила своїм життям легендарна країна лісів Гілея, тут здійснював свій подвиг міфічний Геракл, тут змагався зі своїми суперниками міфічний Ахілл, тут жили й трудилися наші славні пращури.

Назавжди у наших серцях закарбувалися зелені оази гарних виноградників, золоті пшеничні лани, розлогі соняшникові поля, високі лісосмуги тополь, чудові рисові чеки Інституту рису України, баштанні поля Південного інституту баштанництва, таврійські принади квітучих троянд, спів морських хвиль, запах водоростей, неповторні пейзажі Таврії, ніби створеної Богом для зцілення душ і тіл людей, які прагнуть спокою, усамітнення, занурення у власну душу і царственну оазу природи. Чи не тому саме на теренах Таврії розташувалися унікальні заповідні зони – Асканія-Нова і Чорноморський біосферний заповідник? Відві­дайте ці перлини краси природи, ці діаманти людської мудрості, які в умовах безгрошів'я, а часом і людської байдужості зберегли і зберігають для нащадків первозданну красу України невідомої, України цілющої, України минулого в обіймах майбутнього.

Доля подарувала нам зустріч із губернатором Херсонщини – Сіленковим Борисом Віталійовичем – великим патріотом краю, високим професіоналом, який по-батьківськи опікується усіма справами краю, бо для нього не існує дрібниць у благородній справі відродження Херсонщини.

Духовне життя міста Херсона, як нам здалося, багате і роз­ма­їте. Серед інших історико-культурних пам'яток міста хотілося б сказати про найдавніший храм Херсона святої Катерини, в якому гості міста й віруючі моляться біля чудотворних ікон Богородиці Скоропослушниці та «Не ридай мене Мати», здивовано зупиняються перед могилою Григорія Потьомкіна, знайомляться із відреставрованим царським кріслом Катерини Другої, ще раз занурюючись у непросту історію України та її народу.

Голова Скадовської райдержадміністрації Гончарський Іван Львович -людина творча, активної вдачі, який докладає величезні зусилля аби домогтися статусу курорту для п'яти оздоровчих територій: Лазурного, Цукура, Скадовська, Красного, острова-заповідника Джарилгач. Він постійно опікується культурою праці адмінапарату району, тому ми із радістю погодилися на творчу зустріч з активом міста Скадовська та району, яка була пам'ятною і корисною для всіх сторін. Автор цих рядків, проникшись духовно-моральною красою людей цього краю, написала гомілетичну «Сповідь серця», яку й подарувала учасникам цієї зустрічі.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка