Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів



Сторінка10/18
Дата конвертації09.03.2016
Розмір4.1 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18

Насильство над дітьми в українській сімї
як проблема соціальної педагогіки


Стаття висвітлює деякі аспекти насильства в сім’ї: причини, види, наслідки, особливості, ознаки насильницьких дій тощо.

Нині проблема насильства над дітьми в сімї стала вiдкри­тою темою. Її висвiтлюють у засобах масової iнформацiї. Гро­мад­ськi органiзацiї розробляють i впроваджують освiтнi програми з питань боротьби з насильством. Дослiдження й експерименти в данiй сферi показують: таке насильство iснує давно й достатньо розповсюджене серед людей рiзних нацiональностей, майнового статку, у сімях вiруючих та невiруючих. Тенденція постійного зростання випадків вчинення актів насильства над дітьми в сімї обумовлює актуальність даної проблеми та привертає увагу фахівців різних галузей науки [3, с.4].

Насильство над дітьми в сім’ї – це кривдження фізичного, сексуального, словесного, емоційного та економічного харак­теру, що, циклічно повторюючись в часі, порушує права дитини, встановлює контроль та диктує владу (рис. 1) [4, с.18-19].

На жаль, у нашій країні побутує думка, що в сімейні справи стороннім ліпше не втручатися. Мовляв, сьогодні посварилися – завтра помиряться. Працівники правоохоронних органів не завжди поспішають виїжджати на такі виклики, приймати відповідні заяви. Тому відомча статистика, що ведеться в різних установах, неповна й не відображає всієї картини явища.

Крім того, «невидимість» насильства над дітьми в сім’ї пов’язана як із неусвідомленням неповнолітніми вихованцями того, що над ними вчинено акт насильства, так і з небажанням і нерозумінням необхідності звертатися за захистом до право­охоронних органів.



Рис. 1. Циклічність насильства в сім’ї

Нечисленні пострадянські дослідження проблеми насиль­ства над дітьми в сім’ї зафіксували наступні дані. Опитування серед дітей щодо суб’єктивної оцінки взаємин із батьками, яке проводила Ю.М. Якубова, засвідчило, що до 17% респондентів у дитинстві ставилися гірше ніж до інших дітей, причому в 10% випадків це були батько або мати, у 2% – брат чи сестра, у 2% – вітчим або мачуха.

Витоки насильства частіше за все треба шукати в сім’ї. Так, за даними соціологічного дослідження «Насильство серед дітей та підлітків», проведеного в 2007 році, установлено, що близько 60 % батьків систематично так чи інакше виявляють агресивне ставлення до своїх дітей. Факти насильства й знущання стосовно дітей мають у собі різні види агресії: 57% – вербальна агресія, 50% – фізичне насильство, 36% – моральний тиск. У 33% насильство відбувається у стані алкогольного спяніння дорослих і найчастіше – з боку батьків.

Діти з сімей, у яких практикується насильство, відчувають постійний психологічний дискомфорт. Для них це справжня трагедія, котра проявляється у таких формах:



  • Фізичне насильство – це травмування дитини фізично, коли можливо як відразу виявити ознаки насильницьких дій (синці, переломи, травмування тощо), так і коли дані ознаки проявляються після акту насильства.

Приклад із нотаток шкільного психолога. Юнак щодня потерпав вiд побоїв i нарiкань рiдної матерi, котра звинувачувала його в усiх проблемах i труднощах. Часом хлопець навiть не мiг прийти до школи, бо все обличчя було в синцях. На даний момент це чоловiк 25 рокiв, який протягом кiлькох рокiв вживає наркотичнi засоби й лiкується вiд цiєї залежностi.

  • Психологічне (емоційне) насильство – це словесні напади (постійна критика, образи, приниження, висміювання, кепкування, відмова вислухати), нездатність проявити любов, надати підтримку та керівництво, яких потребує дитина для психологічного зростання й розвитку. Шкода від такого насильства, безперечно, є набагато сильнішою, ніж від фізичного насильства (рис. 2).



Рис. 2. Насильство «подвійної сили»


  • Сексуальне насильство – це залучення функціонально незрілих, необізнаних та не згодних дітей та підлітків на залучення їх до мануального, орального, генітального або будь-якого іншого тілесного контакту із статевими органами дитини, а також пещення ерогенних зон; введення для стимуляції предметів у піхву, анус; сексуальна експлуатація дитини для порнографічних цілей або залучення до проституції; невідповідні вікові домагання, демонстрація еротичних матеріалів із метою стимуляції дитини; мастурбація з боку дитини або дорослого; ексбіціонізм – демонстрація оголених геніталій, грудей або сідниць перед дитиною; вуайєризм – підглядання за дитиною в момент купання, перевдягання або перебування в туалеті, а також примус дитини до роздягання.

  • Байдуже ставлення до дітей, нехтування їх інтересами – це хронічна нездатність, небажання, подекуди й неспроможність батьків чи осіб, що їх замінюють, задовольняти потреби дітей в одязі, їжі та медичній допомозі [2, с. 57-61].

За твердженням більшості експертів, існують два основні фактори, що зумовлюють вчинення насильства над дітьми в сімї: зовнішні та внутрішні. До зовнішніх відносять:

  • соціальну незахищеність;

  • тяжкий матеріальний стан;

  • економічну кризу;

  • негативний вплив довкілля (саме поширення алкоголізму та наркоманії);

  • незнання законів, які роблять вразливими жертв насильницьких дій, і як наслідок – незахищеними;

  • недосконалість правової системи щодо захисту жертв насильства.

Серед внутрішніх факторів виділяють такі:

  • фізична слабкість дітей;

  • слабкість психіки дітей;

  • незахищеність малолітньої дитини;

  • байдуже ставлення з боку оточуючих щодо надання будь-якого виду допомоги (головне – небажання давати свідчення в суді);

  • внутрішнє стримування – пасивне терпіння і страх [4, с.43-45].

Насильство над дитиною стосується всiх сторін її життя: погiршується пiзнавальна сфера, апетит, сон та стан здоров,я; спостерiгаються змiни особистостi, якi не дають нормально самореалiзуватися (зокрема в майбутньому); виникають порушення поведiнки – рання алкоголiзацiя, наркотизацiя, аутоагресивна поведiнка, тобто суїцид, самокатування. Ось як можна за допомогою таблиці показати ряд ознак, які характеризують наслідки насильства над дітьми в сімї [1].

Таблиця

Прояви наслідків насильства над дітьми

Ознаки насильницьких дій

Наслідки насильницьких дій

Страхи

Проявляється від занурення в себе та пасивності до насильницької поведінки

Зовнішні прояви поведінки

Вразливість та відсутність контролю над ситуацією призводять до проявів впертості в поведінці, відмови розмовляти та агресивних вчинків

Нездатність виразити почуття вербально

Спостерігаючи насильство в сімї, діти доходять висновку, що це той спосіб, яким «дорослі» вирішують свої конфлікти, наболілі проблеми. Оскільки ніхто не показав цим дітям, як слід говорити про їхні почуття/думки, вони часто не знають, що переживають або відчувають, і як можна виразити свої емоції та почуття у вербальній формі

Особливої уваги заслуговує питання про інноваційні моделі соціальних послуг дітям, які стали жертвами насильства в сімї, та попередження цього явища. Так, у Харкові з вересня 2007 року за сприяння Українського фонду соціальних інвестицій (УФСІ) працює Центр «Підлітки у безпеці». Працівниками надається допомога дітям та підліткам, які зазнали насильства, а саме: соціально-психологічна підтримка та психологічна допомога; надання консультацій з правових та юридичних питань, допомога в оформленні документів; корекція наслідків насильства серед підлітків та в родинах; оволодіння практичними та комунікативними навичками, прийомами самозахисту; просвітницька, інформаційна, профілактична робота в родинах та дитячих колективах з попередження насильства над підлітками та домашнього насилля; навчання для соціальних працівників, соціальних педагогів, психологів, юристів, волонтерів, що дасть змогу поширити соціальну послугу та досвід попередження насильства над дітьми в сім,ї [5].

З метою профілактики та поступового викорінення згаданого явища ми вбачаємо доцільною тісну співпрацю соціальних педагогів, соціальних працівників, психологів, медичних працівників, юристів, працівників правоохоронних органів у наступних установах:



  1. служби у справах дітей;

  2. притулки при службах у справах дітей;

  3. центри соціальних служб для сімї, дітей та молоді;

  4. заклади охорони здоров’я;

  5. заклади освіти;

  6. підрозділи органів внутрішніх справ;

  7. органи опіки й піклування.

Крім того, важливе місце щодо попередження насильства над дітьми в сімї займає активна робота соціальних педагогів у школі. Так, поетапне розв’язання одвічної проблеми «батьки – діти» у співпраці з дорослими та їх вихованцями забезпечувати­ме більш глибоке усвідомлення ними агресивних і ворожих дій стосовно один одного. Як наслідок, задовольнятимуться базові потреби членів сімї, не спостерігатиметься заподіяння шкоди, травм, приниження, а іноді смерті.

Таким чином, ми можемо впевнено констатувати, що насильство над дітьми в сімї стало глобальною проблемою, котра згубно впливає не лише на окрему особистість, а й на суспільство загалом, на рівень культури нації, на рівень культури в наших сім’ях.



Література:

  1. Бондаровська А. Що ми можемо зробити, щоб запобігти домашньому насильству. – К., СДМ – Студіо, 1999. – 64 с.

  2. Проблемні сімї: діти і батьки / Ю.М. Якубова, О.Г. Антонова-Турченко, Г.В. Святненко і М.М. Московка. – К.: Студцентр, 1998. – 137 с.

  3. Руднєва О.М. Проблеми насильства в сім,ї: правові та соціальні аспекти. – Харків.: Право, 1999. – 127 с.

  4. Соціально-економічні причини насильства в сім,ї в Україні: матеріали за результатами соціологічного опитування / Т.Ф. Алексєєнко, О.В. Бойко, В.В. Васильєва, Ю.М. Галустян і Р.Г. Драпушко. – К.: Державний ін-т проблем сімї та молоді, 2004. – 143 с.

  5. Український фонд соціальних інвестицій. Відкрито Центр для підлітків, які зазнали насилля // Доступний з http://social.kharkov.ua/index.php?m=single&id=1195

Кулькіна Є.П.*

ТУРИСТИЧНО-КРАЄЗНАВЧА РОБОТА В ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ЯК ЗАСІБ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ

У статті розкриваються підходи до екологічного виховання засобами туристсько-краєзнавчої роботи.

Спосіб життя наших предків у давнину забезпечував тісний зв'язок людини й природи. Нині цей зв'язок став драматичним. Ми опинилися в стані не лише економічної кризи, але й екологічної. За даними вчених, у світі зникає щохвилини 2 га лісу, щотижня – один вид рослин, щороку – один вид тварин, отруєні шкідливими промисловими викидами вода й повітря.

За умов глобальної екологічної кризи та низки екологічних катастроф, що сталися протягом останніх десятиріч в Україні, особливого значення набуває підвищення рівня екологічної свідомості громадян. Вирішення цієї проблеми неможливе без уваги до того, як здійснюється екологічне виховання молодого покоління, починаючи з раннього дитинства.

Від рівня екологічного мислення людини значною мірою залежить, якою буде Земля через кілька десятиріч, чи залишаться її повітря, води, ліси, ґрунти чистими, придатними до життя, чи забруднені нестимуть смерть усьому живому.

Слід узяти до уваги думку видатного педагога Н.Ф. Яришевої, котра наголошує на необхідності підготовки творчого вихователя, який повинен бути обізнаний з природою рідного краю, мати емоційну чутливість, зацікавленість, спостережливість. Лише такий вихователь може закласти «фундамент екологічної культури» [2].

Тому одним із головних завдань вихователя є якомога раніше посіяти в дитячу душу зерна розумного, доброго, щоб ряснішими були сходи, і якомога дбайливіше плекати їх, щоб краще розвивалися й міцнішали ті почуття, які прагнемо закласти. Саме тому вже в дошкільному віці треба показати вихованцям, який привабливий світ оточує їх, скільки в ньому цікавого, корисного, що природа робить людей щедрішими і добрішими, сильними й чуйними, дарує радість й спокій. Але до того часу, поки дитина не відчуватиме себе частиною природи, особисто відповідальною за кожний її елемент, не відчує себе активним захисником навколишнього середовища, не навчиться змалечку звертатися до природи на «Ви», доти не буде позитивних результатів на терені екологічного виховання.

Саме такий колектив склався в дошкільній установі №6 «Теремок» відділу освіти Новокаховської міської ради і своєрідним обличчям цього закладу став «зелений туризм», а згодом – туристсько-краєзнавча діяльність.

Цей напрямок був обраний спонтанно, тому що при перевірках закладу методистами методичного кабінету зверталась увага на те, щоб якнайширше використовувати в роботі з дітьми те середовище, де знаходиться дитячий садок. А знаходиться він у старій частині міста. Неподалік розташовані пам’ятники, старі будівлі, краєзнавчий музей, картинна галерея, парк на березі Дніпра і навіть невеликий сосновий бір.

Вивчивши роботу інших дошкільних закладів, публікації у спеціальній пресі, стало зрозумілим, що робота в цьому напрям­ку – це унікальна інтегрована система навчання й виховання дітей дошкільного віку, коли дитина не помічає, що її навчають. Крім того, ця система роботи спрямована на виконання всіх завдань, які були поставлені перед вихователями.

По-перше – це оздоровлення дітей. Неможливо знайти кращого вирішення цієї проблеми: максимальне перебування дітей на свіжому повітрі, дуже часто в парковій зоні або в сосновому бору, де стають більш ефективними дихальні вправи з елементами хатха-йоги, перебування дітей в русі, що сприяє забезпеченню рухового режиму, а також загартуванню у природних умовах.

По-друге – вирішується питання патріотичного виховання, ви­хо­вання духовності за допомогою краєзнавства і народо­знав­ства. Так з’явилася «Стежина духовності» – знайомство з істо­рією рідного краю, традиціями і звичаями українського народу.

По-третє – формування початкового розуміння екологічних проблем і причин, які їх породжують, відчуття громадянської відповідальності. А ще прагнули уникнути перевантаження дітей частковими, випадковими знаннями, подбати про їх різнобічний розвиток відповідно до віку.

Опрацьовано багато методичної літератури, публікацій із досвіду роботи, довідкової літератури, зроблені підбірки матеріалу в тематичні папки: енциклопедії екологічного, валеологічного, фізичного виховання, «Таємниці довкілля», «Червона книга Херсонщини», «Виникнення життя на землі», «Країни світу», «Космос», «Нова Каховка». Кожна з цих папок містить необхідну допоміжну інформацію для роботи з дітьми.

Набувши певного теоретичного досвіду, педагоги розробили власне навчально-виховне планування.

Весь матеріал поділили на 4 розділи:


  1. Мій рідний край

  2. Природа і екологія

  3. Абетка туризму

  4. Практичні завдання

У розділі «Мій рідний край» діти послідовно отримують знання про дитячий садок, своє місто й його визначні місця і споруди, усе це звичайно проходить в екскурсіях. Діти старшої групи постійно відвідують краєзнавчий музей, де відбувається знайомство з історією нашого краю.

Малята дізнаються про утворення козацтва в Україні, козацькі січі, які знаходяться на території Херсонської області, турецькі фортеці. Знайомляться з великими містами нашої країни: Запоріжжям, бо це місто пов’язане із запорізьким козацтвом; з містом Дніпропетровськ та його знаменитим селом Петриківка, яке славиться чудовим розписом предметів; з містом Яворів, де роблять гарні яворівські іграшки.

У розділі «Природа і екологія» відчутно простежується еко­ло­гічне спрямування програмного матеріалу, формування допит­ливості, розвиток мислення. Цьому сприяють такі теми, як: «У сонячному царстві», «Є моря чудові – різнокольорові: Чорне, Червоне, Жовте, Біле», «У гостях у павучка Нафаньки», «Марс – планета з назвою цукерки», «Венера в гостях у Чулей-Мулей» та інші.

Новим у змісті програми є розділ «Абетка туризму», він формує просторове уявлення, складає засади географічних знань, збагачує уявлення дошкільнят про Космос. Дітей знайомлять зі спілкою туристів, яка має певні правила поведінки.

Під час мандрівок, походів, діти вчаться орієнтуватися по схемах за допомогою природних об’єктів. Цей розділ також включає роботу за мапою. Починаючи з молодшої групи, діти працюють за такими темами «У гості до ведмедика Умки» (знайомство з Арктикою), «Де живе пінгвінятко Віллі» (знайомство з Антарктидою), «Подорож до друга Умки – великого ведмедя» (знайомство з Північним океаном), «Зустріч з героями мультфільму 33 папуги» (знайомство з Африкою).

У середній групі: «Ведмежатко Умка відправляється до Америки», «У гості до черепашок Ніньзя» (знайомство з Китаєм, Японією), «Допоможемо Мауглі» (Подорож до Індії).

Таким чином, за допомогою казкових героїв діти мандрують мапою морями й океанами, їздять у гості в різні краї, попутно розвиваючи пам'ять, мислення, уяву, мову, закріплюючи математичні поняття, вивчаючи грамоту й багато чого іншого.

ІV розділ містить усі практичні завдання, які застосовують у попередніх трьох розділах або закріплюють знання:



  • творчі ігри: «Кругосвітня подорож», «Космонавти», «Льотчики»;

  • складання казок: «Подорож Капітошки», «Казки ворони Каркарони»;

  • підбір дидактичних ігор: «Виклади сузір’я», «Знайди орбіту»;

  • вправи релаксації: «Соняшник», «Цілюще джерело»;

  • експериментально-пошукова робота: «Як на зміну дню приходить ніч», «Як з’явилися метеорити й кратери на місяці»;

  • художня й музична діяльність: розваги «У гостях у знахарки», «Осіння мандрівка»;

  • виставка робіт із зображувальної діяльності: діти відображають різні теми в залежності від того, про що вони пізнають. Це гори й моря, тварини й рослини, планети й зірки.

На території садка створено розвивальне середовище, розроблено кілька екологічних стежинок, на яких виділені тематичні ділянки й галявини.

Так, для дітей молодшого віку зупинка «Лікувальна Шипшин­ка», «Каштанчик-помагайчик». Дуже люблять діти зупинки «Му­раш­ник», «смачна ділянка», галявину «Ах» із чудовими квітами.

Для старших дошкільнят це галявина «Лікар Айболить», там постійно малята збирають цілющі рослини, які можна застосовувати для лікування людей.

Зупинка «Гори», де можна проводити досліди з водою: «звідки беруться річки», «Виверження вулкану» та інші.

«Екологічна галявина» з маленьким слоненятком – одне з улюблених місць дітей і батьків, а галявина «Мрій і прохань», на якій усіх зустрічають сестри-берізки, пристосована для проведення занять.

Під улюбленою вербичкою діти люблять слухати казки, тому й назвали її «Казковою галявиною».

Поступово, наповнюючи оточуюче середовище, педагоги разом із батьками збагачують його рослинами з різних куточків України. Так, ялинка приїхала з Карпатських гір, а сосна – справжня кримська. З Криму також були привезені м’ята, примула, шавлія, суниця.

Таким чином, кожний куточок території облаштований так, щоб діти любили й оберігали дерева й рослини, які там знаходяться, щоб у них змалку формувалися поняття, що все це живе й потрібно нам.

Привчаємо дітей слухати голос дерев, квітів, трави і вгадують, про що вони розмовляють.

Хочеться згадати з цього приводу уривок із твору «Лісова пісня» Лесі Українки:

Мавка: «Он бачиш там питає дика рожа: «Чи я хороша?»

А ясен їй киває в верховітті: «Найкраща в світі».

Лукаш: «Я й не знав, що в них жива розмова. Я думав дерево німе та й годі».

Мавка: «Нічого в лісі в нас нема німого».

В яслах-садку запроваджено кілька свят, які присвячені оточуючій природі і вже стали традиційними.

27 вересня відзначається «День туриста». Усі ідуть у сосновий бір, де дітей знайомлять із правилами поведінки в лісовій зоні, спорядженням туриста.

У жовтні на туристичній стоянці проводиться «Свято печеної картоплі», де закріплюються Й валеологічні знання. Навесні – «День Землі», яке святкується 22 квітня, коли всі діти й працівники садочка стараються допомогти нашій Землі. Зокрема, прибирають територію, висаджують дерева, кущі, рослини. Активну участь у цьому беруть і батьки.

22 березня обов’язково святкується «День прильоту птахів» і проводиться загальносадова розвага, після якої діти виготов­ляють пташок із паперу, глини й прикрашають ними дерева, закликаючи птахів закличками, а на полуденок усі смакують пухкенькими булочками – «жайворонками», які випікають кухарі.

«Цвітіння вишні» – це також свято на зразок японського. Бо це лікувальне дерево, яке символізує відродження життя.

І, звичайно, походи в паркову зону до джерел «Вода – джере­ло життя», де закріплюється природоохоронна діяльність людей.

Походом «Останнього вогнища» закінчується навчальний рік і підбивають підсумки роботи колективу.

Досвід роботи закладу не залишився не поміченим, оскільки дошкільними закладами міста керує досвідчена, усіма шанована людина – методист відділу освіти Новокаховської міської ради Дремух Г.З. Нею здійснено ряд заходів із пропаганди зазначеного досвіду. Його проведено через методичну раду міського методичного кабінету і винесено на ознайомлення керівникам дошкільних закладів міста. Проведено цікавий семінар для працівників дошкільних закладів, які виробляють власний напрямок такої роботи, він представлений на засіданнях методичних об’єднань.

Активно залучаються Станції юних натуралістів та туристів – їх працівники беруть участь в святах, допомагають на заняттях, розробляють певні маршрути «екологічних стежин», які дають можливість познайомитись із цікавими рослинами, навчають дітей та педагогів дошкільного закладу азам туристичної практики та інше.

Софія Русова вважала природу душею, основою виховного процесу. Бо коли дитина набуде вміння спостерігати, досліджувати все, що її оточує, це навчить її любити рідний край, свою Батьківщину як щось неповторне [1].

Література:


  1. Русова С. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. – 89 с.

  2. Яришева Н.Ф. Цільові прогулянки в природі: Методичний посібник. – Київ, 1997. – 20 с.

Примакова В.В.*

Роль ЗМІ у формуванні наукової картини світу молодших школярів

У статті розглядається роль засобів масової інформації у формуванні наукової картини світу молодших школярів. Наголошено на необхідності враховувати їх вплив на свідомість учнів та формування вчителями початкових класів інформаційної компетентності й інформаційної культури учнів.

Протягом життя в кожної людини створюються певні уявлення про світ, що її оточує. Важливо, щоб розуміння особистістю навколишнього середовища, законів природи та взаємозв’язків у соціумі були адекватними, цілісними. Це забезпечують освіта та самоосвіта кожного. З дитинства починає формуватися наукова картина світу кожної людини. Під час навчання в школі діти оволодівають упорядкованими, системними знаннями з різних предметів, які згодом, за певних умов, перетворюються на їх наукову картину світу. Процес її формування в молодших школярів є надзвичайно важливим і потребує постійної участі, корекції та відповідного спрямування з боку педагогів. Проте не тільки знання, уміння й навички, отримані під час навчання в школі є складовими картини світу, що утворюється в учнів. Існує багато джерел інформації, сприймаючи яку, дитина змінює погляди на життя, навколишній світ, взаємозв’язки в ньому. До таких джерел відносимо і засоби масової інформації: радіо, телебачення, періодичну пресу тощо.

Вагомий вплив засобів масової інформації на розвиток особистості відзначають вітчизняні та іноземні науковці. Відомий канадський соціолог і культуролог Г.Маклуен у своїй концепції наголошує, що епоха мас-медіа й електронної інформації змінює сучасну людину та її життя. Про роль засобів масової інформації у формуванні особистості неодноразово писали українські науковці Л.Гончаренко, В.Кузьменко, К.Литвиненко, Н.Мороз, Л.Руднєва, О.Стребна та інші. Проте додаткового розгляду, на нашу думку, потребують питання впливу ЗМІ на створення наукової картини світу школярів та організації педагогічної діяльності з питань ефективного використання інформаційного простору для розв’язання даної проблеми.

Отже, метою даної статті є спроба визначити роль засобів масової інформації у формуванні наукової картини світу молодших школярів, спрямувати вчителів початкових класів на формування інформаційної культури учнів при використанні інформаційних джерел.

Під засобами масової інформації розуміють розгалужену ме­режу установ, що займаються збором, обробкою та поширенням інформації, до якої входять телевізійні та радіопрограми, газети, журнали, інформаційні агентства та кінодокументалістика. Сьогодні до ЗМІ долучено й Інтернет [1]. У межах нашого дослідження вважаємо доцільним розглянути функції та характерні риси засобів масової інформації.

Серед головних функцій сучасного інформаційного простору визначають інформаційну, освітню, оперативну, мобілізаційну, функції соціалізації, критики й контролю. Для вирішення питання формування у школярів наукової картини світу важливими будуть розгляд інформаційної, освітньої та функції соціалізації. Інформаційна полягає в отримані та розповсюдженні відомостей про важливі події, на основі яких формується громадська думка, світобачення людини. Освітня функція забезпечує донесення до людини певних знань та дозволяє адекватно оцінювати й упорядковувати відомості, отримані з різних джерел, орієнтуватися в потоці суперечливої інформації. Функція соціалізації сприяє засвоєнню людиною зразків поведінки, морально-етичних, політичних норм, що дозволяє їй адаптуватися в соціумі [1]. Виконання цих функцій, на нашу думку, має безпосереднє відношення до формування світоглядних уявлень особистості, творення її картини світу.

Визначаючи наукову картину світу як результат синтезу всіх знань і набутого практичного досвіду, що забезпечують усвідомлення, упорядкування, узагальнення інформації щодо світосприйняття, світорозуміння та світовідчуття, В.Кузьменко зауважує, що засоби масової інформації є важливим джерелом пізнання навколишнього світу людиною, зокрема школярем [2]. Саме за їх допомогою пропагуються сьогодні світоглядні стереотипи, моделі поведінки та певні ціннісні установки, які безпосередньо впливають на розвиток особистості дитини та формування її уявлень про світ. Серед характерних рис засобів масової інформації виокремлюємо публічність (наявність необмеженого кола споживачів), що робить ЗМІ надзвичайно потужним засобом впливу на свідомість людини, її світогляд. Такі риси, як наявність спеціальних технічних засобів, переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта дозволяють долучити до інформаційного простору одночасно велику кількість читачів, слухачів, глядачів, серед яких обов’яз­ково є молодші школярі. Отже, з одного боку, засоби масової інформації здатні сприяти розширенню кругозору учнів початко­вих класів, а з іншого – є небезпека отримання інформації, яка може бути неадекватно сприйнята ними через невідповідність віковим особливостям або через «неякісність інформаційної продукції». До того ж, інформація з телепередач, преси і т.д., іноді сприймається стихійно, випадково, вона не завжди повна, а досить часто подається у викривленій інтерпретації. Важливо допомогти дитині розібратися в побаченому чи почутому, щоб запобігти хибним уявленням про навколишній світ. Зробити це можуть, перш за все, батьки та педагоги.

У молодшому шкільному віці розвиток особистості відбува­ється переважно в сім’ї, яка є головним джерелом інформації для дитини. Крім того, школяр долучається до цілком нової для нього групи однокласників під керівництвом учителя, який є авторитетом для учня. Впливаючи на світосприйняття дитини та користуючись високим рівнем довіри у неї до дорослих, педагог і батьки мають корегувати участь вихованця в інформаційному просторі, контролюючи перегляд ним кінофільмів, телепередач, газет і журналів, що відповідали б віковим особливостям, мали б позитивну спрямованість, сприяли б морально-етичному вихова­н­ню та створенню їх наукової картини світу. Саме сім’я і школа покликані сьогодні сприяти формуванню в дітей інформаційної культури, що, за визначенням Р.Гуревича, характеризується здатністю існувати в інформаційному суспільстві, якому прита­манні новизна та швидкоплинність [3]. До того ж, дослідник по­в’я­зує це поняття з дефініцією «інформаційна компетент­ність», яка передбачає компетентність людини в роботі з інформацією, а також комп’ютерну компетентність – уміння працювати з комп’ютером та ІТ [3]. Для сучасної освіти є актуальним питання навчання дорослих і дітей правильному сприйняттю, пошуку, обробці та усвідомленню великого обсягу інформації, серед якого кожний опиняється щодня. Важливим є те, щоб інформаційна культура була сформована в педагогів та батьків, які збираються вчити цьому дітей. Тоді можна розраховувати на те, що увага молодших школярів буде спрямована на переважно корисні для них телевізійні, радіопередачі, публікації, що сприятимуть інтелектуальному, творчому розвитку учнів та формуванню в них наукової картини світу.

Велика кількість інформації, яку дитина може отримати сьогодні з різних джерел, дозволяє розширити коло знань про навколишній світ та зміни, що відбуваються в ньому. Перегляд телепередач, у яких повідомляються щоденні новини політики, науки, культури збільшують ймовірність розуміння людиною процесів, що відбуваються у світі. Науково-популярні передачі, художні та мультиплікаційні фільми сприяють не тільки усвідом­ленню моральних цінностей і вихованню кращих моральних якостей, а й знайомлять глядачів з раніше невідомими фактами (історичними, науковими). Відомості, що друкуються в різних рубриках певних видань дозволяють орієнтуватися в різноманіт­них сферах політичного, наукового, економічного життя людства. Спеціально для дітей існують і друкуються видання, що містять цікаву пізнавальну інформацію. Але діти не завжди натрапляють саме на такі джерела інформації. Дуже легко розгубитися сьогодні не тільки дитині, але й дорослій людині у вирії інформації, що потрапляє до нас із різних носіїв інформації: газет, журналів, телебачення, Інтернету. Як правило, така інфор­мація є доступною, часто досить цікавою. Але чи завжди вона є об’єктивною, науково обґрунтованою, доступною й корисною для дітей? На жаль, часто трапляється так, що на основі почутого та побаченого, прочитаного в сумнівних джерелах, у дитини створюються хибні уявлення про предмети, поняття, явища, що відбуваються у світі. В Україні видаються цікаві дитячі журнали, які містять цікавий пізнавальний матеріал, поданий у доступній невимушеній формі. Педагоги мають рекомендувати їх дітям, ознайомлювати з матеріалами видань, використовуючи їх у навчально-виховному процесі та в позакласній, позашкільній діяльності. Прикладом таких видань є журнали «Яблунька», «Пізнайко», «Малятко», «Соняшник» та інші. Проте навіть ті дитячі журнали, які пропонуються дітям молодшого шкільного віку, не завжди задовольняють сучасні вимоги, перевантажуючи видання рекламою, не завжди об’єктивно інтерпретуючи в рекламних цілях окремі факти.

В Україні діяльність ЗМІ регулюється законами «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про інформацію», «Про рекламу», «Про телебачення та радіомов­лення» та низкою інших. Безперечно, протягом останніх років інформаційний простір України зазнав суттєвих змін. З’явилося багато нових періодичних видань, телевізійних каналів, засновниками яких є як комерційні структури, так і науково-дослідні установи, навчальні заклади та громадські організації. Вони містять велику кількість цікавої та важливої інформації, фактів із різних сфер життя на Землі, що, у свою чергу, впливає на свідомість дитини, поширює її кругозір, доповнює та збагачує її наукову картину світу. Корисним буде використання такої інформації як у навчальній, так і позакласній, позашкільній роботі, спрямованій на виконання відповідної задачі. Проте є деякі негативні моменти, які треба знати і враховувати педагогам, на які важливо звертати увагу школярів та їх батьків. Безперечно, вони потребують вивчення, додаткової уваги та розгляду. Спрямувати спільні зусилля на виховання інформаційної культури, критичного ставлення до почутого чи побаченого варто вже сьогодні. Навчаючи молодшого школяра аналізувати інформацію, розмірковувати над нею, аргумент­товано доводити чи спростовувати її, учитель початкових класів запобігає не тільки утворенню хибних уявлень учнів про навколишній світ, а й формує науковий стиль мислення, адаптує дітей до сучасного життя, виховує інформаційну культуру, сприяє формуванню в них наукової картини світу.


1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка