Південноукраїнський регіональний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів



Сторінка11/18
Дата конвертації09.03.2016
Розмір4.1 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   18

Література:

  1. Кузьменко В.В. Формування наукової картини світу учнів: від витоків до сьогодення: [монографія] / Василь Кузьменко. – Херсон: РІПО, 2007. – 600 с.

  2. Нестеряк Ю. Державна підтримка ЗМІ: європейські традиції та українська практика // Вісник Київського національного університету. Журналістика. – 2002. – № 10. – С. 50–52.

  3. Гуревич Р.С. Формування інформаційної культури майбутнього фахівця // Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень: Зб. наук. праць / За ред. І.А. Зязюна, Н.Г. Ничкало. – К., 2003. – С. 354-360., С. 355.

Стребна О.В.*

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ ЗНАЧУЩИХ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ЦІННОСТЕЙ НА УРОКАХ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ

У статті розглядаються можливості формування в молодших школярів значущих для українського народу цінностей як на уроках, так і в позакласній роботі з громадянської освіти.

Уроки громадянської освіти стали невід’ємним складником формування особистості учнів ХХІ століття. Це відповідає як запитам сучасного українського соціуму, що рухається в напрямі утвердження громадянських цінностей, так і стратегічним вимо­гам основоположних освітніх документів – Закону України «Про загальну середню освіту», Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ ст.), Національної Доктрини розвитку осві­ти, «Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності», що спрямовують зміст навчально-виховного процесу на формування гармонійно розви­не­ної та гуманної особистості. З метою розвитку засадничих принципів громадянської свідомості в початковій ланці загаль­но­освітньої школи впроваджено навчальний курс «Я і Україна», що репрезентує галузь «Людина і світ» оновленого Державного стандарту початкової загальної освіти, у якому чільне місце належить навчальному предмету «Громадянська освіта».

Предмет «Громадянська освіта» безпосередньо пов’язаний із нагальними потребами громадянського суспільства й дієво сприяє соціалізації особистості молод­шого школяра. Він охоплює п’ять тем – «Людина», «Людина серед людей», «Правила життя в суспільстві», «Куль­тура» і «Громадянські права та обов’язки», ставлячи перед собою за мету формування особистості, для якої любов до рідної землі, нації, держави поєднується з культурою толерантності й утвердженням демократичних цінностей, інституцій. Це свідчить про те, що ідеологія громадянського суспільства зовсім не виключає національні чинники й традиції. Навпаки, оптимальна модель такого суспільства якраз передбачає органічний cинтез загальноєвропейських пріоритетів і національної ментально-культурної специфіки.

Саме це дає підстави науковцям стверджувати, що до виховних завдань предмета «Громадянська освіта» належить «фор­му­вання у мо­лодших школярів найбільш значущих для українського на­роду цінностей» [4, с.248], серед яких передусім виділяються «патріотизм, державотворчість, соціальна справед­ливість, первинність духовного щодо матеріального, природо­люб­ство, людинолюбство, працелюбство, взаємопо­вага; вихо­ван­ня в дитини власного «Я», віри у свої си­ли, талант, здібності; виховання гуманної, творчої, соціаль­но активної особистості, здат­ної бережливо ставитися до природи, світу речей, самої себе, інших людей, розуміти зна­чення життя як найвищої цінно­сті» [4, с.248]. Тому проблема формування в учнів на уроках громадянської освіти знакових для українського народу якостей і чеснот є нині вельми актуальною для національної педагогіки.

Категорія цінностей і проблематика, пов’язана з їх функці­онуванням, традиційно представлена в педагогіко-психологічній та етико-філософській літературі. Онтологічну інтерпретацію категорії цінностей своїми працями репрезентували М.Каган, Л.Столович, Н.Чавчавадзе, зосередивши увагу на її базових, найпосутніших характеристиках. У роботах Л.Божович, О.Леон­тьє­вої, Д.Узнадзе виокремлено психологічні механізми процесу формування цінностей. У сфері педагогічної думки відчутним є акцентування на соціумній та особистісній природі цієї категорії. Так, І.Бех, К.Роджерс, О.Сухомлинська, К.Чорна аналізують аспекти розвитку особистісних цінностей дитини в контексті громадянського виховання, В.Бутенко вивчає вплив цінностей на становлення духовної культури особистості, Т.Мадьковська розглядає структуру цінностей у взаємозв’язках із соціальною поведінкою людини, В.Петрушин досліджує особливості цінностей крізь призму педагогічної діагностики.

З огляду на це важливим і своєчасним є осмислення про­цесу формування засобами громадянської освіти в молодших школярів значущих для українського народу цінностей, серед яких у першу чергу треба виділити любов до своєї Батьківщини, утвердження й розвиток моральності, культ працелюбства, пошану й інтерес до своєї «малої батьківщини».

Здійснення громадянської освіти школярів розпочинається з перших років їхнього навчання. Починаючи з першого класу, у межах уроків громадянської освіти активно формуються патріотичні почуття. Учителі молодших класів чимало часу відводять виховним бесідам із учнями про Україну, висвітлюючи важливі моменти її історії та сучасності, розповідаючи про її видатних осіб, окреслюючи масштаби її перспектив. На уроках громадянської освіти учні початкової школи знайомляться із символікою суверенної Української держави – гербом, прапором, гімном, учаться шанувати цю символіку. Уроки патріотичної спрямованості закладають основи громадянської культури особистості учня молодших класів і засвідчують незмінну актуальність думки В.Сухомлинського про те, що «бути громадянином за шкільною партою – значить особисто зацікавлено знати свою Батьківщину, її славне минуле, героїчне сучасне и величне майбутнє... Бути освіченим громадянином нашої Вітчизни – значить любити її такою, якою її створили старші покоління, якою вона вийшла з жорстокої боротьби в роки ворожих навал» [5, с.355–356].

У початковій школі на уроках громадянської освіти значна увага приділяється формуванню моральних засад особистості. Зусилля педколективу, учителя спрямовуються на те, щоб вихо­вувати учнів молодших класів на засадах гуманістичної культури й гуманної педагогіки. Це передбачає розвиток таких особи­стісних якостей, як доброта, чуйність, милосердя, толерантність, совісність, чесність, правдивість, гідність, справедливість, терпи­мість до людей, повага і любов до своїх батьків, роду, що є визначальними для людської поведінки. Формування в молод­ших школярів виділених якостей відбувається як у процесі вивчення тем «Людина серед людей», «Правила життя в суспільстві», «Куль­тура», так і протягом усього навчально-виховного процесу.

Уроки громадянської освіти є важливою частиною навчаль­но-виховного процесу в річищі формування працелюбства – однієї з найбільших чеснот українського народу. Учні взнають про хліборобську працю, якою споконвічно відрізнялися українці, про духовні засади й економічну значущість хліборобства, а також про народні обряди, звичаї, пов’язані із цією працею. Зміст громадянської освіти в початковій школі дозволяє висвітлити моральні й матеріальні аспекти працелюбства, у доступній формі розповісти про важливість трудової ініціативи, підприєм­ництва, бізнес-діяльності. Також учні одержують первісні мо­раль­но-правові знання, елементи яких наявні в багатьох літературних творах – як фольклорних, так і авторських, для чого навіть актуалізується класика літератури для дітей, зокрема «Колобок», «Івасик-Телесик», «Казка про царя Салтана», «Котигорошко» тощо. Усе це виховує в учнів почуття справедливості, відповідальності, товариськості, співпереживан­ня, неприйняття зла, стимулює в молодших школярів інтерес до прав і обов’язків людини, без дотримання яких неможливо уявити культуру громадянського суспільства.

Серед значущих для українського народу цінностей окреме місце посідає любов до рідних місць. Українська ментальність завжди з особливим пієтетом ставилася до рідного обійстя, до своєї «малої батьківщини». Це важливо й у тому сенсі, що краєзнавчі відомості, інформація також містять значний виховний і формуючий потенціал. У початкових школах Херсонщини в рамках здійснення громадянської освіти традиційно ведеться таврієзнавча робота. Так, у гімназії № 20 Херсонської міської ради вчителями молодших класів Т.Бондар, О.Полєвіковою розроблено й впроваджено факультативний курс літературного таврієзнавства «Письменники Херсонщини – дітям». Мета цього курсу полягає в ознайомленні школярів із найвідомішими творами поетів і прозаїків Таврійського краю, їхнім внеском до скарбниці національної літератури, формуванні почуття гордості за рідний регіон, його культурну й літературну історію, розвитку художньої обдарованості дітей. Програма курсу літературного таврієзнаства «Письменники Херсонщини – дітям» містить пояснювальну записку, коло читання, навчальні етапи, вимоги до знань, умінь учнів на кінець кожного навчального етапу; а також орієнтовне планування уроків: підготовчого (1 клас), початкового (2 клас), основного (3 клас), завершального (4 клас) етапів літературного таврієзнавства; подаються зразки уроків з першого по четвертий класи [2]. Усе це стає підґрунтям для ефективного вивчення творчості письменників Таврії і досягнення виховних цілей.

У здійсненні громадянської освіти серед вихованців почат­ко­вої школи доцільно вдосконалювати не лише змістовий мате­ріал, але й методичний інструментарій. Науковці слушно зазна­чають, що провідну роль на уроках громадянської освіти повинні відігравати активні й інтерактивні методи навчання, які стимулю­ють самостійне та критичне мислення учнів і спираються на принципи багатосторонньої взаємодії. До таких навчальних форм належить проектна робота. О. Полат, виокремлюючи сут­ність проектної діяльності, характеризує її як «спосіб досягнення дидактичної мети через детальну розробку проблеми учнями, яка повинна завершитися … практичним результатом» [3, с153]. Це визначення важливе тим, що слугує підставою для принципового висновку: основу проектної діяльності складає діяльнісний підхід. Цей підхід безпосередньо пов’язаний із формуванням у молодших школярів на уроках громадянської освіти ключових компетенцій, у тому числі таких, що свідчать про громадянську компетентність учнівської особистості. Серед таких компетенцій необхідно виділити основні, що виявляються в таких уміннях: актуалізовувати власний досвід, раціонально послуговуватися одержаною інформацією, аргументовано відстоювати свою думку, брати участь у вирішенні конфліктних ситуацій, нести відповідальність за прийняті рішення.

Досвід педагогів початкової школи гімназії № 20 Херсонської міської ради переконує в доцільності здійснення громадянської освіти через залучення учнів до проектної діяльності. Молодші школярі в цьому навчальному закладі систематично виконують творчі проекти з таких тем, як «Життя – найвища цінність», «Людські чесноти», «Попередження правопорушень серед дітей», «Українські державні і народні свята», «Моя країна – Україна», «Державні символи України», що дає змогу активізувати творчу активність, пізнавальну увагу, морально-етичні цінності майбутніх громадян [2].

Також дослідники наголошують на тому, що методика викладання громадянської освіти потребує створення системи навчальних ситуацій, які дозволяють на практиці апробувати засвоєні громадянські знання, уміння, цінності. Науково-педагогічна література пропонує низку таких методів, що може застосовуватися також і на рівні початкової школи. Розглянемо класифікацію основних методів, ефективних на уроках громадянської освіти, запропоновану М.Поповим (табл. 1) [3].

Таблиця 1

Класифікація методів громадянської освіти

Група методів

Змістова характеристика

Ситуативні

Розгляд реальної або змодельованої ситуації

Дискусійні

Обговорення різних проблем, цілеспрямований обмін думками, судженнями, ідеями

Рефлексивні

Самоаналіз, оцінювання власних дій або дій конкретної групи

Пошукові

Визбирування конкретної інформації з різних джерел, формулювання моделі наукового дослідження

Асоціативні

Стимулювання й розвиток асоціативного мислення

Аналітичні

Формування критичного мислення, відпрацювання дедуктивного та індуктивного підходів

Ігрові

Імітація, моделювання реальних або придуманих ситуацій

Проектні

Освоювання способів діяльності та ключових компетенцій в умовах вирішення реально значимого соціального завдання

Водночас варто зважувати й на концепції тих дослідників, які підкреслюють, що громадянську освіту в шкільному втіленні не треба обмежувати форматом уроків і навчальних занять. Так, П.Кендзьор наголошує: найбільш ефективними у річищі громадянської освіти є ті форми та методи, що виводять учнів за стіни школи, залучають їх до діяльності спільно з громадськими організаціями, сприяють вияву ініціативи щодо участі в самостійних корисних та суспільних справах [1]. Інакше кажучи, здійснення громадянської освіти в початковій школі має відбуватися у формі як урочної, так і позакласної діяльності.

Уроки громадянської освіти є важливим складником розвит­ку гуманістичної свідомості й громадянської культури учнів мо­лод­ших класів. У процесі навчальних занять учні початкової школи не тільки одержують необхідні знання про життєдіяльність в умовах громадянського суспільства, а й детально знайомлять­ся із значущими для українського народу цінностями, серед яких любов до своєї Батьківщини, інтерес до її історії та досягнень, працелюбство, культивування добродійних і гуманістичних мо­раль­них якостей. Для посилення формувального впливу уроків громадянської освіти важливо активніше проводити серед учнів початкової школи краєзнавчу й українознавчу роботу, система­тично вивчати культурні, художні й духовні здобутки українського народу, акцентувати на значенні цих здобутків у загально­цивілізаційному аспекті, проводити заняття з метою розвитку милосердя, честі, совісності, правдивості, людської гідності.



Література:

  1. Кендзьор П.І. Інноваційні форми організації громадського виховання старшокласників у позакласній роботі: Дис.... канд. пед. наук: 13.00.07 / П.І.Кендзьор. – К., 2004. – 184 с.

  2. Полевікова О.Б. Багатоаспектність шляхів реалізації завдань громадянської освіти у початковій школі / Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (14-15 вересня 2006 року). – Херсон: РІПО, 2006. – С.119-121.

  3. Попов Н.С. Гражданское воспитание в системе внекласной работы // Дис… канд. пед. наук: 13.00.01 / Попов Николай Сергеевич. – М.: РГБ, 2005.– 266 с.

  4. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. – 433 с.

  5. Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Вибрані твори: В 5т. – К., 1977. – Т.3.




Бессонова И.В.*

Развитие детского творчества на уроках музыки

У статті розкрито необхідність розвитку дитячої творчості на уроках музичного мистецтва.

Творческая деятельность осуществляется в результате кон­такта, взаимодействия личности учителя и личности ученика. Для этого необходима особая организация всего педагогичес­кого процесса, такая система педагогического воздействия, которая бы стимулировала ребят к творческой музыкальной деятельности.

На наш взгляд, главной целью обучения должно стать формирование у ребёнка умения управлять процессами творчества: фантазированием, пониманием закономерностей, решением сложных проблемных ситуаций. Детское творчество всегда связано с увлечённостью детей, с их ярким эмоциональным состоянием и реакциями, возникающими в ходе творческой деятельности. Л.С.Выготский, Я.А.Пономарёв и другие психологи считают эмоциональные процессы важнейшими «механизмами» творчества [2].

По своей удивительной способности вызывать в человеке фантазию искусство занимает, безусловно, первое место среди всех многообразных элементов, составляющих сложную систему воспитания человека. А предмет музыки, как никакой другой, располагает возможностями для созидания, так как музыка есть предмет сотворчества на уровне личности автора музыкального произведения, личности учителя и личности ученика, где ведущее значение приобретает потенциал личности ученика, его потребность и способность к творчеству, самореализации, совершенствованию. Музыка является своеобразным посредником между творчеством и восприятием. Однако мало организовать процесс общения с музыкой так, чтобы соединить с ней детскую душу, необходимо вызвать у детей такое чувство, когда музыка для них – это и есть сама жизнь их души.

Следует помнить, что ученик – это слушатель, исполнитель, хотя и менее знающий и опытный, не проявляющий своего отношения к музыке. Недостаточно научить его каким-то музы­кальным умениям, дать знания о музыке – важно пробудить по­сто­янную потребность в общении с ней, творческую активность.

Однако рационально описать и объяснить творчество едва ли возможно, ибо творчество – процесс сугубо индивидуальный, свободный, в котором решающие моменты принадлежат чувствам, интуиции, соображению, воле, вере, мечте.

Тем не менее, уникальное подчиняется общим законно­мерностям, хотя, конечно, обусловлено и объяснимо не только ими. Укажем, прежде всего, на общие закономерности всякого творчества. Их можно представить в виде следующих моментов:


  • накопление разнообразного жизненного опыта;

  • первоначально интуитивное его осмысление и обобщение;

  • сознательный первоначальный анализ и отбор результа­тов опыта с токи зрения их важности, существенности;

  • стремление духовно изменить объекты опыта;

  • логическая обработка и соединение результатов интуи­ции, воображения, волнения и верования с идеями сознания;

  • обобщение и личная интерпретация всего процесса творчества в целом, уточнение и развитие идей сознания, их окончательная формулировка.

Разумеется, это лишь грубая логическая схема творческого процесса. А.Т. Шумилин, изучив механизмы и закономерности твор­чества, утверждает, что все качества личности, необходи­мые для созидания, успешно развиваются в процессе обучения и творческой деятельности, что каждому человеку доступны самые высокие творческие достижения, которые обусловлены трудолюбием и обучением. Для этого лишь необходимо грамот­ное руководство со стороны педагога и знание последним физиологических закономерностей личности ученика, участвую­щего в творческом процессе [4].

Исходя из этого, мы выделяем следующие составляющие творческого процесса:



  1. Цельность восприятия – способность воспринимать художественный образ целиком, не дробя его.

  2. Оригинальность мышления – способность субъективно воспринимать предметы и явления окружающего мира посред­ством чувств, через личностное, оригинальное восприятие и материализовывать в определённых оригинальных образах.

  3. Гибкость, вариативность мышления – способность переходить от одного предмета к другому, далёкому по содержанию (например, музыка и литература).

  4. Лёгкость объединения идей – способность легко, в ко­рот­кий промежуток времени выдавать несколько разнообразных идей.

  5. Сближение понятий – способность находить причинно-следственные связи, ассоциировать отдалённые понятия.

  6. Способность к рефлексии – способность к оценочным действиям.

  7. Воображение или фантазия – способность не только воспроизводить, но и создавать образы или действия.

Задача творческого развития школьников заключается в том, чтобы, с одной стороны, целенаправленно и систематиче­ски развивать способности учащихся, необходимые для занятия любым видом творчества, в данном случае музыкальным и художественным: оригинальное, образное мышление, воображе­ние, эмоциональную отзывчивость и т.д., а с другой стороны – фор­мировать потребность в творчестве и общении с искусством [5].

Необходимо, чтобы каждый ребёнок не только смог нау­чить­ся читать заложенный в том или ином произведении искус­ства авторский замысел, включающий в себя отношение автора к изображаемому, его чувства и мысли, но и смог свободно овладеть языком искусства как средством выражения своего собственного отношения к тем или иным явлениям жизни.

В музыкальном творчестве ведущую роль играют синтез эмо­циональной отзывчивости и мышления абстрактного и кон­крет­ного, логики и интуиции, творческого воображения, активно­сти, способности быстро принимать решения. Творчество ребят свя­зано с самостоятельными действиями и с умением опериро­вать известными им музыкально-слуховыми представлениями [2].

Детское творчество на уроках музыки, конечно, не искус­ство, оно представляет собой познавательно-поисковую музы­каль­ную практику. Но тем оно и ценно, что учащиеся сами откры­вают что-то новое, ранее им не известное в мире музыки. Несмотря на свою специфику, музыкальное творчество подчиня­ет­ся общим закономерностям. Поэтому разработанные приёмы основаны на знаниях особенности музыкального воспитания, но ориентированы на развитие общих психофизиологических механизмов, составляющих любой творческий процесс.

Процесс развития творческих способностей можно условно поделить на психофизиологические составляющие. Они отвечают уровню умений и навыков учащихся, которого они достигают в конце обучения, а также способам достижения этого уровня – ряд приёмов на каждый механизм, который составил процесс развития творческих способностей [3].

Цельность восприятия. Этим термином обозначают способность воспринимать действительность целиком, не дробя её. Воспринимать мир в образах, а не аналитически.

Главное место здесь занимает категория «художественный образ». Такое восприятие даёт возможность познавать содер­жание через форму в их единстве, которое осуществлено и пронизано личностью художника, а через него – интересы и вкусы общества, нации, эпохи и т. д. Восприятие художест­вен­ного образа всегда шире, многомернее, чем эпизодический кон­такт с произведением. Именно художественный образ является критерием художественного восприятия; постижение его – твор­ческий процесс, в котором возникает сам феномен искусства. Та­ким образом, искусство способно приобщить учащихся к творчеству, как личному художественно-образному мышлению. Искусство даёт возможность воспринимать окружающий мир как взаимосвязь нравственных проблем общества и личности, во­площённых в художественном образе; через него эти проблемы могут стать глубоко личными, пережитыми. Результатом деятельности по целостному восприятию художественного образа является определение собственной позиции [1].

Ведущей задачей становится умение слушать, целостно анализировать музыкальное произведение.

Например: ситуация-игра «Творческая мастерская».

Учащиеся разбиваются на три группы: художники, поэты, танцоры. Предлагается произведение для слушания. Даётся уста­новка на воспроизведение художественного образа услы­шан­ного произведения согласно своему виду деятельности. В разных классах одинаково работает механизм творческого про­цесса: осознание, постановка проблемы; нахождение принципа решения – выдвижение гипотезы, замысла художественного произведения; развитие и разработка замысла; практическая проверка гипотезы.

Но существенной разницей в заданиях будет то, что пя­тиклассники нацелены на конкретно-образные воспроизведения образов (предметы, явления), а восьмиклассники – на абстракт­но-образные (чувства, ощущения), что также обусловлено психо­логическими новообразованиями.

Гибкость мышления. Способность быстро и легко перехо­дить от одного явления к другому, далёкому по содержанию, называют гибкостью мышления.

Эту способность можно развивать на уроках музыки с помощью частой смены видов деятельности, а особенно эффективно – с использованием разнообразных творческих заданий в относительно короткий промежуток времени урока, что обеспечивает быстрое «переключение» с одного объекта деятельности на другой, относительно отдалённый.

Примером такого задания будет ролевая игра «Я – сочини­тель». Здесь предлагается решить целый комплекс творческих задач на знание выразительных средств музыки. Данный приём требует предварительной подготовки и умения оформлять задания на сочинение ритмических рисунков, определение размера и других составляющих музыкального языка.

Суть приёма игры «Я – сочинитель» в следующем. Учащим­ся предлагается составить ритмический рисунок в размере четыре четверти, состоящий из 3-4 тактов, сочинить текст к Рит­ми­ческому рисунку. Далее предлагается, представив сочинён­ный ритмизованный текст как первую часть 3-частной формы, выразить в цвете вторую и третью часть, при условии, что вторая – контрастная, а третья – дублирует характер первой.

Первая часть: «Я люблю слушать музыку. Песни я тоже петь люблю». (Поделить на четвертные, восьмые и паузы).

Вторая часть, выраженная рисунком, олицетворяла тишину, молчание, покой (на синем фоне несколько ярких звёзд), что являлось контрастом к первой, ярко звучащей части.

Третья часть – цветовое решение первой – выразила идею света, звучания красоты (на фоне красочных разводов несколько нотных знаков).

Этот приём демонстрирует достаточно гибкое решение творческого задания и развитость образного мышления.

Следующий приём, рекомендуемый для развития гибкости мышления, мы назвали – «Литературная музыкальная палитра». Этот приём формирует способность к преодолению образной фиксированности. Он употребим уже на первых этапах развития гибкости мышления в процессе решения творческих заданий. Реализуется данный приём в три этапа:



  1. Учащимся предлагается прослушать музыкальное произведение, где обязательным условием будет присутствие двух контрастных по характеру частей (например, грустная и торжественная).

  2. После анализа характера и содержания произведения учащимся предлагается перечислить слова-»оттенки» к понятию «грусть» (трагедия, драма, печаль, переживание, волнение, обида, раздумье) и к понятию «торжество (по аналогии).

  3. Напротив каждого слова-»оттенка» предлагается нари­со­вать кружок определённого цвета, который, по мнению уча­ще­гося, соответствовал бы его литературному образному значе­нию.

Итак, составив такую палитру на наиболее часто встречаю­щи­еся в музыке образные понятия, мы не только решаем задачу на развитие гибкости мышления, но готовим учащихся к аб­страктному, образному мышлению в процессе передачи музы­каль­ного произведения средствами изобразительного искусства.

Этот приём рекомендуется использовать в течение всех лет обучения музыке в школе, качественно изменяя его в процессе развития учащихся.

В старших классах предлагается возвести описанные этапы данного приёма в мыслительную деятельность. А продуктом выдавать абстрактно-образный рисунок, выраженный в соответ­ству­ющих музыке цветовых гаммах, что будет являться музы­кальной палитрой одного, данного музыкального произведения.

Оригинальность мышления – следующий и обязательный кри­те­рий творческой развитости, так как творческая деятель­ность всегда обладает признаком оригинальности. Оригиналь­ная деятельность, завершающаяся созданием новой вещи, явления, способа действия, – классический тип творчества. Каждое сочинение несёт в себе отпечаток личности, оригинальность творца.

Одним из показателей оригинального мышления в процессе творческого задания является приём «Перевод музыки на язык другого вида искусства». П.Антокольский приравнивал любой художественный перевод на язык другого искусства к труду оригинального автора [1].

Простейшим заданием будет предложение учащимся после прослушивания и анализа музыкального произведения «перевести» его на язык красок или движений.

Требования к старшеклассникам относительно этого приёма будут усложняться. Им предлагается сочинить историю, рассказ, стихотворение в письменной форме, выразить в цвете (абстрактно) образный строй каждой из частей или пантомимой изобразить услышанное и увиденное содержание данного музыкального произведения.

Следующий приём – «Музыка в движении». Начиная с пер­вых уроков музыки, учащиеся используют двигательные упраж­не­ния с целью передачи выразительных средств музыки: так, вокализируя мелодию, они показывают её направление жестом.

Мы предлагаем для совершенствования данного приёма вводить в содержание уроков навык дирижёрского жеста с целью последующего управления как собственным исполне­нием, так и дирижирования классом-хором.

Готовность памяти является существенным критерием творческого развития. От того, насколько быстро и качественно ребёнок способен запомнить, опознать, воспроизвести немед­ленно или с отсрочкой учебный материал, будет зависеть и уровень творческих способностей.

Память необходимо подготовить не просто к воспроизве­дению знаний и умений, но к нестандартному их использованию в процессе решения творческих задач.

На пути к решению такого рода задач необходимо сформировать у учащихся способность к быстрому, точному воспроизведению информации, другими словами – готовность памяти выдать нужную информацию в нужную минуту.

Мы предлагаем для этого, начиная уже с пятого класса, разбирать прослушанные произведения, исходя из следующего плана:


  1. Украинское произведение или зарубежное.

  2. Классическое, романтическое или современное произведение.

  3. Характер произведения.

  4. Выразительные средства музыки.

Сближение понятий. Задача педагога – пробудить личност­ную заинтересованность ребёнка в искусстве. И этому способ­ствуют задания, требующие адекватного выражения собствен­ного чувства, отношения, настроения, замысла учащегося.

Например, приём «Пропущенное слово». Мы просим ребят найти слово, которое дополняло бы список рядом стоящих для подтверждения ключевого слова (например, в пятом классе первая тема семестра «Музыка и искусство слова»).

Романс – это… и музыка (литература).

Балет – это … танец и музыка (литература).

Опера – это… музыка, танец, театр (литература, изобразительное искусство или прикладное).

Это задание можно выполнить как устно, так и письменно. Оно активно способствует развитию мышления в процессе поиска ассоциативных связей.

Ещё один приём – «найди ненужное слово».

Учащимся предлагается цепочка музыкальных слов, которые бы исчезли из литературных произведений, не будь музыки. При перечислении учителем этих слов учащимся ставится условие: поднимать руку или говорить слово «нет» в случае «ошибки» педагога:



песня, нота, рояль, слово, пластинка, дирижёр, струна, оркестр и т. д.

Способность к рефлексии очень важна и необходима при исполнении какого-либо творческого задания.

Например, приём «Самостоятельное оценивание». Исполь­зу­ется как при сомооценивании, так и оценивании одноклас­сников.

Воображение и фантазия. Фундаментальным моментом творческого воображения является комбинирование – разрушение старых понятий, систем и созидание из этих элементов новых систем и понятий.

Приём «Импровизация отдельных способов музыкальной выразительности».


  1. Творческие задания в процессе комбинирования, направленные на совершенствование знаний о форме как средство музыкальной выразительности:

    • прослушав произведение, графически изобразить форму;

    • выразить в рисунке закономерность чередования частей в трёх формах: трёхчастная, куплетная, вариационная, рондо;

    • сочинить сказку (рассказ) определённой формы (задание по группам и индивидуально);

    • сочинить собственную форму и выразить её через музыку, стихи или рисунок.

2. Творческие задания в процессе комбинирования, направленные на совершенствование знаний о ритмическом рисунке как средстве музыкальной выразительности:

    • прослушав отрывок музыкального произведения, изобразить графически ритмический рисунок;

    • сочинить ритмический аккомпанемент к стихотворению и записать его.

3. Творческие задания, направленные на совершенство­ва­ние знаний о ладе как средстве музыкальной выразительности:

    • учащиеся прослушивают отрывки из музыкальных произведений в разных регистрах и создают простые движения, характеризуя тот или иной регистр;

    • нарисовать звуковысотную «лестницу», которая символизировала бы восхождение от низкого к высокому регистру и вмещала бы характерных для каждой высоты героев.

4. Творческие задания, направленные на совершенствова­ние знаний о темпе:

    • передача в движении под музыку ускорения и замедления: переход от ходьбы к бегу, о бега к прыжкам и т. д.;

    • составить рассказ, где герой (герои) или предмет подчиняется по каким-то причинам агогике (изменению темпа).

5. Творческие задания, направленные на совершенствова­ние знаний о динамике:

    • мимикой и движениями изобразить динамический характер нюанса форте, меццо форте, пиано;

    • передать через явления природы в рисунке динамические нюансы: форте, меццо форте, пиано.

Все выше перечисленные приёмы используются в тесном «сплетении». Один и тот же приём в контексте урока может решать сразу несколько задач, направленных на развитие способностей учащихся.

Главным критерием отбора данных знаний была их содержательная сторона, нацеленная на личностную значимость их для каждого школьника, на поиск личностного смысла.

Общение с музыкальным искусством через подобного рода приёмы даёт возможность каждому занять индивидуальную позицию, выделить собственные смысловые и ценностные ориентации.

Проблема развития комплекса свойств личности, входящих в понятие «творческие способности», требует длительной целе­направленной работы, поэтому эпизодическое использование творческих задач не принесёт желаемого результата. Познава­тель­ные задания должны включать в себя всю систему познава­тельных действий и операций, начиная с действий, связанных с восприятием произведения, запоминанием необходимых для творчества знаний, припоминанием, осмыслением, и заканчивая операциями логического и творческого мышления [1].

Всю структуру урока необходимо направить на развитие твор­ческих способностей, уделяя большое внимание творческо­му развитию учащихся в различных видах музыкальной деятельности: при слушании музыки, пении, игре на детских музыкальных инструментах, в музыкально-ритмических упраж­не­ни­ях, при подаче нового материала, расширяющего музыкальные познания учащихся.

Особенно важное значение приобретают творческие задания на уроках закрепления и совершенствования знаний, умений и навыков. Ведь при повторении, как правило, большая часть заданий обычно направлена на воспроизводящую деятельность, и, хотя она и создаёт фундамент для успешного осуществления творческой деятельности, тем не менее воспроизведение без дальнейшего развития не имеет смысла.

Література:


  1. Абдулин Э.Б. Теория и практика музыкального обучения в общеобразовательной школе. – М., 1983.

  2. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. – М., 1991.

  3. Сериков В.В. Личностный подход в образовании: концепция и технологии. – Волгоград, 1994.

  4. Шумилин А. Т. Проблемы теории творчества. – М., 1989.

  5. Яковлева Е. Л. Психология развития творческого потенциала личности. – М., 1997.

Михайленко О.Г.*

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   18


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка