Пізнаємо. Розвиваємось. Творимо. 2013 пізнаємо розвиваємось творимо



Сторінка2/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.15 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Хан.

Чиї вуста ревуть, твої, ханим?



Мальва.

О хане, не запідозрюй мене в підступництві. Ти мудрий і сильний. Можеш мене вбити, можеш озолотити – я у твоїй владі. Але послухай щирих слів слабкої жінки. Буть вірним своєму слову, хане



Хан.

(опустив руку із плеча Мальви) Принеси мені свго сина!



Мальва.

Він спить…



Хан.

Принеси мені мого сина!



Мальва.

Що хочеш робити, хане? (скрикнула)



Хан.

Я буду мудріший від самого Сулеймана. Буду любити розумну козачку і вбивати від неї синів! (витягнув ніж)



Мальва пригорнула сина до грудей.

Крик дитини.

Хан.

Воля Аллаха. Іди Мальво! Мене чекають справи. І будь спокійна.


(з-за куліс звучать слова пісні)

А я не скорилася, із сльози відродилася,

Українкою ж я народилася.

Україна.

Господь завжди відповідає на молитви, і тому завдяки його ласці я вільна, а мій народ має неоціненний дар – пісню. Чуєш, пісня десь лунає? Ходімо, послухаємо!


Пісня «Моя Україна»

1 .Серед хлібів волошки сині

Зачарували нам серця

Мабуть тому, що Україні

Ці кольори так до лиця.

Серед хлібів волошки сині

Добра і миру кольори

Тільки у нас на Україні

Такі чудові прапори.

Приспів


За сонце, за небо, за спів солов'я,

Ця пісня про тебе, країно моя.

Хай нас обминають печалі й жал і,

Хай квіти буяють на рідній землі.

2.Два кольори, дві половини

І у Дніпра два береги

Та не розділять Україну

На Схід і Захід вороги.

Приспів
Дівчинка

Твоя Україно, я дитина

Краплина рідного народу

Твоєї доленьки клітина

Я – україночка від роду.

Хлопчик

Ми всі діти українські,

Український славний рід.

Дбаймо, щоб про нас далеко

Добра слава йшла у світ.

Дівчинка

Боже на небі,

Линуть до тебе

Наші простенькі слова.



Всі:

Ми – твої діти,

Ми – твої квіти

Ми – України надія одна.


Пісня «Діти України»

Дав нам Бог лани широкі і степи й поля!

Дав нам Бог гори високі, ріки і моря!

Дав нам Бог гаї зелені, пісню солов'я!

Дав нам Бог молитву неба, мамині слова!
Приспів:

Діти України, квіти України!

Діти України чисті, як сльоза!

Діти України, квіти України!

Діти України це ти і я!

Діти України, квіти України!

Діти України це ти і я!
Дав нам Бог чудову мову, слово кобзаря,

Душу сповнену любові, мудрості й добра!

Тож співаймо українці, разом ти і я,

Що би квітами рясними розцвіла земля!

Приспів.

Діти України!

Приспів.
1В.

Моє рідне Поділля,

Край гостинних родин,

Край мій поля і лісу,

Край тополь і ялин.

2В.

Люблю тебе, мій рідний краю,

Пройшло тут дитинство моє.

Ти станеш квітучим я знаю,

У мрії ця радість живе.

1В.

Звідсіль мене перші стежини

В широкий виведуть світ

Мала, дорога Батьківщино –

Мій дім ти з дитячих ще літ.
Український народний танець «Повзунець»
2В.

Ми тут живем. Ми на добро ростем

Я хочу знати, що було раніше

Моє святе, найближче, найрідніше

Моя земля, земля моїх батьків.

1В.

Хай мир довічним буде на планеті,

Щасливо діти хай ростуть

У танцях, пісні, у сонеті

Щоб скрізь їх було добре чуть.
Танець «Рок-н-рол»
2В.

Моє село, серпанком оповите,

До щему наймиліше на землі…

Окрайчик неба у зеленім житі,

Що світиться, мов зірочка, в імлі.

1В.

Моє село – це батьківський поріг,

Заквітчаний барвистими квітками,

Мене чекають тисячі доріг

Та лиш одна веде в село до мами.
Пісня «Батьківська пісня»

Слова: М. Мельников Музика: Олександр Злотник

Тихий вечір над отавами падав на долину,

Знав мій батько пісню давнюю, пісню старовинну,

Під вікном гойдались айстрами вересневі ночі,

І бриніла пісня батьківська, пісня та праотча.
Світились айстрами вечірні сутінки,

Ця пісня батьківська - єдина суть моя,

Росилась мріями, цвіла калиною,

Летіла вирієм над Україною.


І шляхами журавлиними під осінні зорі

Пісня батька мого линула над земним простором,

Коли сяють ночі айстрами, я співаю сину

Незабуту пісню батьківську, пісню старовинну.


Світились айстрами вечірні сутінки,

Ця пісня батьківська - єдина суть моя,

Росилась мріями, цвіла калиною,

Летіла вирієм над Україною.


2В.

Прилине хмарка лебедина,

На душу дощиком крапне,

Прийди до серця, Україно

Благослови добром мене.

1В.

Я твій громадянин, я прагну підростати

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла

Моя свята і рідна Україно – мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

2В.

Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна, і рідна, і єдина

Я все зроблю щоб ти завжди цвіла.

Пісня «Ми щасливі діти»

На нашій планеті прекрасній

Лиш милий один серцю край,

І небо блакитне, і зіроньки ясні

Ти гарна земля, наче рай.

Приспів:

Я і ти, я і ти,

Ніде правди діти,

На своїй землі святій

Ми щасливі діти

На цілому білому світі

Панує краса і любов,

За все, що дала нам земля наша рідна

Ми дякуєм їй знов і знов

Приспів:

Давайте ми всі любі діти

посіємо щастя зерно.

Тут нам жити, тут нам любити,

Тут нам творити добро.

Приспів:
Танець «Гуцульська полька»


Ярослав Мудрий.

Нащадки мої, до вас промовить слово хочем.

О, рідна Русь! Ти маєш чим гордитися,

У тебе є могутність і достаток.

Але без мови ми – безкрилі птиці,

Отої, що отримали у спадок.


В нас люди не менше хоробрі й дужі,

Їх зброя, то не тільки меч і луки,

Освіченість потрібна, як і мужність,

Держава – не держава без науки.


Бібліотека – мудрості криниці

Я створював для блага свого люду.

Слов’янська мова, золота криниця,

Допоки є ти, ми народом будем.


Богдан Хмельницький.

Я мав надію, що країна наша

Здобуде незалежність навіки.

Боровся я за це, боролися зі мною

Відважні хлопці – козаки!

Свободу здобували потом й кров’ю,

Не шкодували навіть і життя,

Перемагати в битвах помагало

до України світле почуття,

Любіть і ви сонценосну,

в якій ви народилися на світ,

Ми здобували волю вам,

а ви її назавжди бережіть!
Т. Г. Шевченко

Подивіться на край тихий,

На свою країну,

Полюбіте щирим серцем

Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся!

У чужому краю

Не шукайте, не питайте

Того, що немає і а небі, а не тільки

На чужому полі.

В своїй своя правда,

І сила, і воля.

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

Не їдьте, браття, на чужину

Шукати доброго добра.


Ярослав Мудрий

Серце гаряче,

Силу юначу,

Працю звитяжну, розум і вдачу,

Славу і гідність своєї родини

Юний нащадок, віддай Україні.


Б. Хмельницький

Вам берегти її, нашу славу і силу

І Україну Соборну єдину

Має велику ціну кожна мить,

Всі.

Бо вам історію нашу творить.




Пісня «А я бажаю вам добра»

Слова: Наталія Май Музика: Оля Нахаба

Одна земля, одна надія

І сонечко на всіх одне.

Воно усіх теплом зігріє,

Воно нікого не мине.
І буде знов весна на світі

Надію людям дарувать,

І будем ми на світі жити,

І про добро пісні співать.


А я бажаю вам добра,

А я бажаю вам тепла,

Любові завтра і сьогодні.

А я бажаю вам добра,

Щоб, наче сад, душа цвіла,

Щоб зорі падали в долоні.


Коли біда простягне руки,

Прийдуть печалі і жалі,

Згадай крізь терени, розлуки,

Що є кохання на землі.


І буде знов весна на світі

Надію людям дарувать,

І будем ми на світі жити,

І про добро пісні співать.


1В.

Квітуй, Україно, та так, щоб почули

Що є на планеті красуня така,

І щоб волиняни, полісці, гуцули,

Чи то слобожани – єдина сім’я.

2В.

Живи, Україно, співуча моя!

Хай буде щасливим твій шлях!

Хай пісня завжди солов’їна твоя

Лунає, як нині, в віках!


c:\users\администратор\desktop\картинки\1339060060_0.jpg
БЕЗ МОВИ Й КАЛИНИ НЕМА УКРАЇНИ
Мета: пробудити у свідомості учнів почуття любові до рідної землі, мови, природи, звичаїв та символів; торкнутися поетичних струн душі, використовуючи наведені вірші, прислів'я, пісні та загадки.

Обладнання: українську хата, тин біля неї, на накритому скатертиною столі пироги з калиною, кетяги калини, портрет Шевченка.



Епіграф:

Поки ніж не крає, калина не грає,

А хто вріже глибоченько, тому заспіває.

А хто вріже гілку, заграє в сопілку,

То той собі в серце пустить калинову стрілку.

(Леся Українка)


Учитель. Добрий день, шановна родино. Мені дуже приємно вас вітати в цьому залі й оголосити свято: «Без мови і калини нема України» відкритим.

Ой, нене, серце крає,

Коли сопілка грає,

На свято червоної калини

Діток закликає.
Учень виконує на сопілці мелодію «Наш край».
На рідній Вкраїні,

В великі свята

З хлібом калина поруч була.

Учениця

Любі друзі! Хоч маленькі,

Ми вже добре про це знаєм,

Що звемося українці

Й українських предків маєм,

Учень

Батько, мати, брат, сестричка

І всі інші члени роду—

Всі належать до одного українського народу.



Учениця

Бо родитись українцем —

Це велика честь і слава,

Рідний край свій полюбити —

Найважливіша з усіх справа.

Учень

Але щоби землю цю

Міцно й щиро покохати,

Треба все про неї добре

Дослідити та пізнати.

Учитель. Сьогодні, любі друзі, ми дізнаємось про народні символи української держави, зокрема, про калину. А калина — це наша Україна. Калина — вірна супутниця людини протягом усього життя. Калина — це і пам'ять про матір, найдорожчу людину в світі, про тих, хто не повернувся до рідного дому. Живе калина у народі й житиме ще віки у піснях, казках прислів'ях та легендах.

Учень

Погляньте навколо: як друзів багато зібрало у школу калинове свято!



Учениця

На морозі, як жарини,

в лузі ягоди калини.

Пурх горобчик: жив-жив-жив!

Дзьобнув ягідку й ожив: —

Я ледь з голоду не згинув,

Красно дякую, калино!

Учень

Калинова гілочка під вікном моїм

Манить мене білим цвітом чарівним.

Я до сонечка долоні простягаю,

До грудей духмяні квіти пригортаю.

Учениця

Розсіваю понад ставом синім вечором,

Щоб рум'янились зорею понад берегом.

Щоби кетяги червоні наливалися,

Щоб калиною моєю милувалися.
Пісня «Осінь знов до нас прийшла».
Осінь знов до нас прийшла

У село і місто,

І калину одягла

В червоне намисто.

Ми біля калиноньки

В дружнім колі стали,

Пісеньку осінню

Ніжно заспівали.

Вже не гріє сонечко,

Спів пташок не лине,

Тільки усміхається

Ягідка калини.

З золотого листячка

Сплетемо віночок

Та й біля калиноньки

Почнемо таночок.


Учитель. Хто ти, дівчинко мала?

Дівчинка

Українка молода.

Українка я маленька,

Україна — моя ненька.

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

Мене звуть Оксаночка,

одягнула вишиваночку.

Заспіваю я, як та Подоляночка.

Кажуть люди: я сама — наче квіточка,

І пливуть мої слова, як та річечка,

А душа моя співа, мов сопілочка.

А я просто українка, україночка!
(Виходить бабуся.)
Бабуся. Співаєш, моя люба?

Дівчинка Не для себе, бабусю, співаю. Я пісенькою гостей вітаю.

Бабуся

Добрий день, мої маленькі друзі,

Всі веселі та красиві —

як калина в лузі.

Як ішли до нас на гостини,

Бачили коло хати калину?

І пісні про калину знаєте?

А мені ви пісень заспіваєте?


Пісня «Ой є в лісі калина»

Виходить Дівчинка-Калинка.



Калинка

Треба піти до лісу, назбирати хмизу, піч затопити, їсти наварити.

Подружки. Добрий день, подружко!

Калинка. Добрий день, дівчата!

Подружки. Підеш з нами в ліс погуляти?

Калинка

Нема в мене часу гуляти,

Треба мамі допомагати.

У зелений ліс піду,

Сухе гіллячко знайду.

Подружки

Ходімо разом. Будемо гуляти,

Ягідки, гриби збирати.

Зустрічайте нас, дубки, відхиляйте віти,

Ось до лісу по грибки йдуть веселі діти.
Інсценізація пісні «Про гриби»

(Калинка виходить у центр і підходить до кущика.)
Калинка

Що за кущик тут малий,

Та іще такий сумний?

Кущик

Я сонця геть не бачу,

Не можу я рости,

Не знаю я, хто зможе

Мені допомогти.

Калинка

Ой кущику, не журись,

Тобі допоможу!

Тебе я візьму із собою

Та край дороги посаджу!


(Саджає край города.)
Рости, маленький кущику, розростайся,

Угору ти тягнись, до сонця піднімайся.

А я швиденько піду до криниці

Та й принесу відеречко водиці.


(Поливає кущик водою.)
Калинка

Принесу з криниці чистої водиці.

Кущику маленький, ти рости, рости.

Будь міцним та сильним, та великим будь.

Хай тут відпочине той, хто йде у путь.
(Виходять козаки.)
1-й козак

Дивіться, хлопці, є де відпочити,

Посидіти в тіні, поїсти та попити.

2-й козак

Ми маленькі козачата,

Станем справжніми людьми.

Ми кохаєм рідну пісню,

Україну любим ми.

3-й козак

Ми шануєм рідне слово,

В ньому лине спів віків.

Ми — маленькі козачата —

Ми нащадки козаків.

4-й козак

Хто ж край дороги кущик посадив?

Далеко від села його ростив?
(Виходить дівчинка й бабуся.)
Дівчинка Бабусю, а чому калина калиною зветься? Розкажіть, будь ласка.

Бабуся. Колись, дуже давно, жила жінка Вербена з дочкою Калиною. Красуня й трудівниця була Калинка. Вона викликала заздрість у злих людей. Дівчинка розуміла мову квітів, птахів, трав, і зранку до вечора доглядала за рослинами. Втомилася за день Калинка. Довго йшла та заблукала. А ось і криниця. Тільки вода в ній була зачарована. Хотіла Калинка напитися, та прилетіла пташка і вибила крилом водицю. Тоді дівчинка набрала пригоршню води, напилася і... Мати Вербена почула про біду своєї доньки, поспішила їй на допомогу Та не встигла, тільки й побачила, як ноги в доньки перетворились на стовбур калини. Безмежне горе і печаль матері. Своїм серцем вона розтопила, а сльозами розвіяла чари води з криниці. Тепер всі можуть пити цілющу воду. Сама ж мати перетворилась на вербу. Так і стоять вони поруч — верба та калина.

Кущик

Раніше був я невідомою рослинкою,

А зараз називатимусь калинкою!

Хай пам'ятають і дорослі, і малі,

Що краще дівчинки немає на землі.

Хто любить всіх, усім допомагає,

Того народ повік не забуває.

Учитель. Діти, погляньте на портрет Т. Г. Шевченка. Він дуже любив цей кущ і багато віршів написав пре цю чудову рослину, яка користується у нас особливою пошаною.

Сонце гріє, вітер віє,

З поля на долину;

Над водою гне з вербою

Червону калину.

На калині одиноке

Гніздечко гойдає. -

А де ж дівся соловейко?

Не питай, не знає...

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпочуться качаточка

Поміж осокою.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом верболози

Й лози зеленіють.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Тече вода край города,

Вода ставом стала,

Прийшло дівча воду брати.

Брало — заспівало.

Бабуся. А чи відгадаєте ви таку загадку:

В лісі вирізана, гладенько витесана.

Співає, заливається.

Як це називається?

Правильно, це сопілка.

Учень

Братик мій зробив сопілку

Із калинової гілки.

Як заграє, як заграє...

Скільки він мелодій знає!

Я насміливсь запитати,

Де він так навчився грати?

Посміхнувся брат лукаво: —

У калини біля ставу.
(Учень виконує на сопілці мелодію української пісні.)

Учениця

В саду на калині, як степліє навесні,

Мов дзвіночки солов'їні,

все дзвенять, дзвенять пісні.

А проснуся рано, рано,

у садочок вийду я,

Під калинонькою стану,

вивчу пісню солов'я.

Буду теж я так співати,

бо і в мене голос є,

Мама скаже:

«У нас в хаті солов'ятко є своє».



Учитель. Про калину складено багато пісень, а ще про неї є безліч прислів'їв, загадок, казок. Діти, які загадки про калину ви знаєте?

А зараз відгадайте загадки.

Стоїть дід над водою з червоною бородою.

Хто не йде, не мине, за борідку ущипне.

(Калина)

З бородою народився, та ніколи не голився.

(Козлик)

У лісі на горісі червона плахта висить.

До рота попав — та і розтав.

(Цукор)


Навесні зацвітає білим цвітом, а в жнива червоним плодом.

(Калина)


Коли нема — чекають, коли прийду — тікають.

(Дощ)


І не дівка, а червоні стрічки носить.

(Калина)


Учитель. А чи знаєте, ви,діти, прислів'я про калину?

Хвалилася калина, що з медом солодка.

Гарна дівка, як у лузі калина.

Учениця

Я калину малювала та історію згадала:

Малювала залюбки запорозьких козаків.

Це вони понад Дніпром, за переказом, гуртом

Посадили зелен-гай, гай — калиновий розмай.

Учень

І в тім гаю курінь стоїть, і з вітрам гомонить.

Слухаю ту пісню я, і співа душа моя.

І козацький сивий кінь заглядає у курінь.



Бабуся. Стала червона калина символом отчого краю, нашої рідної України. Її вишивали на рушниках, сорочках скатертинах. Коли в давнину козак вирушав у дорогу, мати напувала його калиновим чаєм і давала з собою хліб з калиною, наречена прикріплювала до коня калинову гілочку, щоб нагадувала козакові домівку, матір, кохану, його рідну мову.

Учениця

Солов'ї на калині, на калині зозуля.

Через гори й долини лине пісня з Поділля.

Мова в ній калинова, древа сонячна гілка,

Сонця тиха розмова, калинова сопілка.
Проводиться літературна гра «Народ скаже, як зав'яже».

Гарна дівка, як у лузі...

...калина

У роботі ох, а їсть...

...за трьох

Терпи козак —...

...отаманом будеш

Хороша, вродлива тільки біда, що...

...сварлива

Життя собаче, зате слава...

...козача

До роботи плачучи, а до танців...

...скачучи

День без книги, що обід...

...без хліба

Людей питай, а свій...

...розум май

Який батько — ...

...такій дати

Книга вчить, як...

...на світі жить

Ранні пташки п'ють, а пізні — ™

...слізки ллють

Ситий голодному...

...не товариш



Учитель. То, як не забули ви мови рідної, української? От і перевіримо. Я буду називати першу частину прислів'їв, а ви — другу.

Учениця

Біжить стежина рушникова

У світ від рідного порога,

Біжить до чистої криниці —

У ній купаються зірниці,

І загляда на пишну вроду

Калина у прозору воду.

Учень

Стара дідівська хатина,

Поросла споришем стежина,

Червоні мальви край віконця,

Мов діти, горняться до сонця.

Це ж тут обсіли, люлі, люлі,

Мою колиску сірі гулі.

Учениця

Тут починався рід наш красний,

Над ґанком сходив місяць ясний,

Калина в лузі квітувала —

Мене матуся колихала.
«Колискова» (у виконанні трьох учениць з ляльками.)

Спи дитино, бо покину,

Сама піду по калину.

Наламаю калиноньки

Та й покладу в голівоньки.

А калина буде цвісти,

А дитина буде рости.
1-а мама

Ми старались, прикрашали короваї й пиріжки,

Гарні кетяги ламали, загортали в марципани,

В струхлі, тістечка, ріжки.

Ми вам столики накриєм, все дамо покуштувати.

Наші рідні, любі, милі, як нам вас іще назвати?


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка