Пізнаємо. Розвиваємось. Творимо. 2013 пізнаємо розвиваємось творимо



Сторінка7/11
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.15 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Учениця. На 28 році життя згасла Симоненкова зоря, та навіки залишилися з нами його любов і мука, його радість і гнів, його вогненна Поезія.

Поет .

Україно! Ти ддя мене — диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, гарда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

Ради тебе перли в душі сію,

Ради тебе мислю і творю —

Хай мовчать Америки й Росії,

Коли я з тобою говорю!

Одійдіте, недруги лукаві!

Друзі, зачекайте на путі!

Маю я святе синівське право

З матір'ю побуть на самоті.

Україно! Ти моя молитва,

Ти моя розпука вікова. ,

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права,

Хай палають хмари бурякові.

Хай сичать образи — все одно

Я проллюся крапелькою крові

На твоє священне знамено.
Учень. Саме тому, що він жив, любив і ненавидів, страждав, творив і згорів за рідну землю, за людей. Батьківщина повік не забуде його. Симоненко сьогодні — символ незнищенності українського духу, символ правди і сумління. Йому присвячують найурочистіші вірші, пісні, перед його пам'яттю схиляються мільйони.
Учениця читає вірш М. Дашківського.
Пам'яті Василя Симоненка

Минають дні, роки, десятиліття,

А ти, Василю, завжди молодий...

Над прірвою віків, минувши лихоліття,

Сьогодні ти із нами, ти — живий!

Живий, бо все, що зв'язане з тобою,

Не гасне в наших думках ні на мить.

І на могилу ми йдемо з журбою,

І серце так у кожного болить...

Болить у матері, у сина і у друзів,

І сумно нам без тебе у ці дні...

Та ген твоє ім'я на виднокрузі

Встає назустріч сонячній весні.

І пахне степом, голубіють ночі,

А човен твій пливе в казковий світ.

Ми бачимо твої веселі очі,

І мужній голос чуємо з тих літ.

А думи дідові додумають онуки,

Бо не стоїть земне людське життя,

І вірю я, що не було розлуки,

Не смерть була, а довге майбуття.
Учениця читає вірш І. Драча.
В. Симоненкові

Як тобі ведеться там, Василю?

Під землею, під ріллею — там...

По тому цвинтарному стилю

Нам ростити крила телеграм?

Що тобі там чути під землею.

Вухами припавши — на цей світ...

Що тобі від нашого єлею

Юних привілейних гірко літ!

Та й на брови впали брови чорні,

Та й зчорнили думи в ілюзорні,

Та й зчорніли золоті меди.

Смерте, чорну руку одведи!

Син мужицький. Золоте коріння.

Одчайдушна блискавка брови.

Спалах — і холуйське павутиння

Запалив пожаром голови.

Пахне сонце, наше грізне небо,

В сонці — твоє полум'я руде.

Ми всі прийдем на той світ до тебе,

Тільки Україна хай не йде.
Учитель. Ми перегорнули останню сторінку життя В. А. Симоненка. Його немає. Але він живе серед нас своїми творами, своєю безприкладною стійкістю, бо не примеркла з літами поетична зоря, горить високим, чистим світлом у небі українського письменстві. За цією високістю й чистотою, за алмазним блискоти впізнаємо її серед інших. Його творчість живе, їй відкрито шлях до юнацьких сердець, до народу, до України.

В. Симоненко писав: «Гніву і ненависті вистачає лише дам того, щоб зруйнувати щось. Але ненависть не може будувати. Перетворює, оновлює і заквітчує землю тільки любов — любов до рідної землі, до людей, до праці».

Любов до батьківщини — наскрізна тема всієї творчості Василя Симо- ненка. Ця священна любов озвучена його довічним заповітом: «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Саме ці слова золотими буквами сяють на тому прекрасному пам'ятнику, що стоїть на могилі Василя Симоненка.




c:\users\администратор\desktop\картинки\0_84e27_e5390fb5_orig.png

КОНКУРС ЕРУДИТІВ
І тур. Літературна дуель


  • Хто з відомих українських письменників здійснив перший перекдад Біблії українською мовою? (І. Нечуй-Левицький, П. Куліш)

  • Козак, який, здобув освіту в Києво-Могилянські й академії, став викладачем у Переяславському колегіумі, автор 17 трактатів з філософії.. (Сковорода)

  • Напівлегендарна українська поетеса і піснярка XVII ст., 400 років від дня народження якої відзначалося у 1993 р., героїня роману Ліни Костенко. (М.Чурай)

  • Знаменита жінка XVI ст., яка народилася в Рогатині, полонянкою була продана в гарем і стала дружиною турецького султана. Хто вона? (Лісовська) У яких творах Т. Шевченко згадує запорожців? («Гайдамаки», «Гамалія», «Ще як були ми козаками»)

  • Який літературний образ Котляревського є народним ідеалом дівчини? (Наталка Полтавка)

  • Назвати письменника, нашого земляка, який, за висловом Ю. Цекова, був «найвеселішим українцем XX ст.»? (О. Вишня)

  • Назвати художні твори українських письменників присвячених Б. Хмельницькому? (П. Загребельний «Я, Богдан», І. Ле «.Хмельницький», Й. Рибак «Переяславська Рада», М. Старицький «Богдан Хмельницький»)

  • У яких художніх творах втілено образ гетьмгана України І. Мазепи? (Б. Ленкий «Мазепа», О. Пушкін «Полтава», В. Сосюра «Мазепа», Д. Байрон «Мазепа», В. Ґюґо «Мазепа», С. Руданський «Мазепа — гетьман України»)

  • В яких літературних творах представлено образ Петра Сагайдачного? (Д. Мордовець «Сагайдачний», 3. Тулуб «Людолови», А. Чайковський «Сагайдачний»)

  • У якому романі Ю. Мушкетик відтворив образ Івана Сірка? («Яса»)-

  • Хто з українських письменників підписував свої твори псевдонімами? (Марко Вовчок, Панас Мирний, Леся Українка, Петро Панч)


II тур. Історичний конкурс


  • Одного з великих князів Київської Русі звали «тестем Європи». Його донька Анна — дружина короля Франції, донька Єлизавета — короля Норвегії; Анастасія — короля Угорщини. (Ярослав Мудрий)

  • Яке місто було першою столицею України? (Чигирин)

  • Острів на Дніпрі, Де розміщувалася Запорізька Січ. (Хортиця)

  • Місто в нинішній Сумській області, поблизу якого у 1659 р. військо гетьмана Виговського розгромило московську армію. Це була найбільша битва в ході російсько-української війни 1658-1659 рр. (Конотоп)

  • Перша вища школа і визначний культурно-освітній центр, де навчалось багато гетьманів. (Києво-Могилянська академія)

  • Засновник Запорозької Січі, герой війни з турками і татарами. Страчений у Стамбулі. Оспіваний у народних піснях. (Кн. Д. Вишневецький (Байда))

  • Ім'я сестри Кия, Щека і Хорива. (Либідь)

  • Родовий маєток Б. Хмельницького. (Суботів)

  • Кого Давньої Русі причислено до лику святих? (Борис і Гліб, О. Шевський, Д. Донський, кн. Ольга, Вол. Великий)

  • Хто з українських гетьманів посвячувався у гетьмани у Глухові? (/. Скоропадський, Д. Апостол, К. Розумовський)

  • Яке місто занапастив кінь? (Троя)

  • Останній кошовий Запорізької Січі. (П. Калнишевський)

  • Козак, який здобув освіту в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Стасбурга. Одержав титул графа і був останнім гетьманом України; Хотів відкрити університет у Глухові. Катерина II наказала йому відмовитись від гетьманства. (Кирило Розумовський)


III тур. Краєзнавчий


  • У якому автобіографічному творі Т. Шевченко писав про Глухів? (Повісті «Капітанша»)

  • Хто з відомих російських письменників певний час був артистом Сумського театру і в одному з творів писав про Суми? (І. Купрін в оповіданні «Як я був актором»)

  • Хто з відомих російських письменників, уродженець Сумської області, дав високу оцінку красі жінок у своєму творі. (І. Єфремов «Лезо битви»)

  • Хто з відомих російських письменників, що відпочивав у Сумах, назвав цей край «обетованною землею»? (А.П.Чехов)

  • Великий російський композитор, який протягом 1871- 1879 рр. жив і працював у с. Низах. З Низами тісно пов'язано створення опери «Коваль Вакула». (П. Чайковський)

IV тур. Конкурс Із народознавства


  • Назвати свята, які дійшли до нас з язичниства. (Коляда — зустріч нового сонця, Купайло — діща)

  • Рослина, що є поетичним символом України. (Калина)

  • Як називається головна обрядова страва, що готується у Святвечір, напередодні Різдва? (Кутя)

  • Вечірні збирання молоді в дореволюційному селі. У яких творах вони є елементом сюжету? («Вечорниці», «Назар Стодоля», Т. Шевченко, М. Кропивницький «Дай серцю волю»...)

  • Як називається вечір прощання молоді з дівоцтвом напередодні весілля? (Дівич-вечір)

  • Як називається зачіска запорожця? (Оселедець)

  • Як називається головний убір української заміжньої жінки? (Очіпок)

  • Яка рослина символізує дівочу красу та сум? (Верба)


V тур. Музична творчість


  • Які твори Т. Шевченка покладено на музику? («Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Така її доля», «Садок вишневий коло хати», «По діброві вітер віє», «Думи мої»)

  • Назвати пісні М. Чурай. («Ой не ходи, Грицю», «Засвіт встали козаченьки», «В кінці греблі шумлять верби»)

  • Які відомі пісні на слова А. Малишка ви знаєте? («Білі каштани», «Київський вальс», «Вчителька», «Ми підем, де трави похилі», «Пісня про рушник»)

  • Назвати пісні на слова; Павличка. («Два кольори»., «Леле- ченька»)

  • Хто автор пісні «Журба» «Стоїть гора високая»? (Л. Глібов)

  • Хто з класиків української літератури є автором пісень: «Віють вітри, віють буйні», «Чого вода каламутна», «Сонце низенько»? (І. П. Котляревський)

  • Назвіть відомі традиційні українські народні інструменти? (Бандура, кобза, ліра)

  • Який відомий російський романс написаний українським поетом-романтикрм? («Очі чорні», Є. Гребінка)


Підбиття підсумків.

c:\users\администратор\desktop\картинки\0_802d8_53263e94_xl.png

ПІСНЯ БУДЕ ПОМІЖ НАС.

Літературно-музичний вечір


Мета: розширити знання учнів у галузі фольклору, виховувати інтерес до народної творчості, її жанрової різноманітності, почуття гордості за свою Вітчизну, її культурну спадщину, відповідальність за збереження та передачу у спадок дорогоцінної перлини народної мудрості — пісні.

Обладнання: інтер'єр української хати: прялка, піч, рушники, рядна, ікони, глиняний старовинний посуд, тин, соняхи.

Епіграф:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине...

Т. Г. Шевченко
Звучить українська народна пісня «Реве та стогне Дніпр широкий», учениця розповідає вірш про Україну.
Україно! Мій духмяний дивоцвіт,

Голубінь над чистим золотом колосся,

Через терни йшла до волі стільки літ,

І настав той світлий день,

Коли все омріяне збулося.

Є край, де найкращі у світі пісні

І цвітом чарує калина,

Де сонечко вперше всміхнулось мені,

Де мій дім — моя Україна

Під рідним небом жайворон співа,

Я рада б знати тих пісень слова.

Я слухала: співала та пташина

Одне святеє слово: «Україна».

На ріднім полі шепчуть колоски,

Я рад би знати тихі їх думки.

Я слухав, чув, як кожна колосина

Шептала тихо слово: «Україна!»

У ріднім краї зелен-гай шумить,

Я. знати рада, про що він мріє-снить.

І чула я, як кожна деревина

Шуміла ніжно слово «Україна».

О Боже, дай повік любити край,

Де квітка, пташка і зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом — «Україна!»
1-й ведучий. Шановні гості, вчителі, учні! Ми запрошуємо вас на свято української пісні.

2-й ведучий. Гадаємо, що в залі зібралися саме шанувальники рідного слова, рідної народної української пісні.

1-й ведучий. Сьогодні ми хочемо побачити на ваших обличчях щиру й ніжну посмішку.

2-й ведучий Веселий настрій і хвилювання.

1-й ведучий. Глибоку задуму і душевне переживання.

2-й ведучий. Якщо ми відчуємо, що ті пісні, які будуть лунати, рідні і близькі вашому серцю...

1-й ведучий. І ви будете нам підспівувати...

2-й ведучий. То ми будемо надзвичайно раді.

1-й ведучий. Нехай пісня з'єднає наші серця, наші душі в одне ціле.

2-й ведучий. І атмосфера любові й добра запанує в залі.

1-й ведучий. Тож щиро зичимо вам...

2-й ведучий. Радості і щасливих хвилин.

1-й ведучий. Душевного задоволення від хвилюючої пісні.

2-й ведучий. І приємного проведення часу разом із нами.

1-й ведучий. А зараз ми розпочинаємо наш пісенний вернісаж.

Разом. Пісня буде поміж нас!

1-й учень. Україна... Ми народилися в Україні, і нам безмежно дорога ця земля. Україна... Усю її не охопити думкою й уявою, а тим більше не описати словом. Вона вміщується лише в серці.

2-й учень Із народної скарбниці,

Наче з чистої криниці,

Дістаєм багатство й силу,

Й стоголосну, ніжну, милу

Звідти пісню ми берем.

З народного напившись джерела,

Як із Дніпра, бере веселка воду,

рідна пісне, знову ти прийшла

До матері й до батька— до народу.

Немов чарівний самоцвіт,

Повний блиску і принади,

Палає пісня з давніх літ —

Надія і розрада.

Хто цю пісню збереже,

Її у серці плекать буде,

Скарби найбільші той знайде,

Які лиш можуть мати люди.

3-й учень. Пісня — душа людини, незмінна її супутниця. Споконвіку в Україні співали — у горі й радості, на сімейних і народних святах, в церкві й у школі. Пісня супроводжувала людину впродовж усього її життя, допомагала у праці й прикрашала побут.

1-й ведучий. Тож заглянемо на якусь мить у ті далекі часи та спробуємо відтворити за допомогою поетичного рядка непросте й водночас таке цікаве життя українського села.

Звучить весела українська пісня.
2-й ведучий Відійшли морози люті,

зібрались ми укупі,

Від зірниці й до зірниці

Хай лунають вечорниці.

На околиці села,

Як мовиться у казці,

Жили веселий дід Степан

І бабуся Настя.


(Відкривається сцена. Хата. Біля столу куняє дід.)
Настя. Оце втомилась, оббігала весь базар, сьогодні ж у нас вечорниці. Все закупила, буде чим гостей пригощати. Степане, чого це ти тут розлігся? Хіба ж так годиться. Скоро хлопці й дівчата на вечорниці прийдуть, а ти...

Степан. А що нам, хай приходять, тільки не торохти. Годі вже, розкричалася...
(Чути спів дівчат і хлопців.)
Настя . А славно співають... Я страх люблю народні співи!

Степан. Славно, славно. Поспати б оце, а вони гукають.

Настя. А що б вони ще робили, коли б їм ще погуляти, як не на вечорницях? За будні наробляться...

Степан. То й розходились би спати, а то й самі не сплять, й іншим не дають. (Позіхає)
(Стукіт у двері.)

Настя. Господи, дівчата й хлопці прийшли, а у нас ще не все готове! Вставай, чого розсівся, не чуєш, чи що?! Он уже у двері стукають
(Заходять дівчата й хлопці. Співають пісню «Чом ти не прийшов».)
Чом ти не прийшов,

Як місяць зійшов? —

Я тебе чекала.

Чи коня не мав,

Чи стежки не знав —

Мати не пускала?

І коня я мав,

І стежку я знав,

І мати пускала.

Найменша сестра,—

Бодай не зросла,—

Сідельце сховала.

А старша сестра

Сідельце знайшла,

Коня осідлала:

Поїдь, братику,

До дівчиноньки,

Що тебе чекала.

Тече річенька невеличенька —

Скочу-перескочу,

Віддай ти мене,

Моя матінко

За кого я хочу.
1 - а дівчина. Добрий вечір у вашій хаті! (Кланяються)

2-а дівчина. Чи веселі вечорниці у нас на Україні? Чули, що в оцій хаті будуть вечорниці.

Настя

Добрий вечір, добрий вечір, любі гості, просимо.

Ви заходьте в нашу хату, превелику, пребагату,

Раді ми гостей стрічати.

3-я дівчина Гей, на наших вечорницях

Хто сумний — розвеселиться.

Співи й танці, небилиці —

Гарні будуть вечорниці!

Хлопець Стрічайте пирогами,

Смачними та масними,

Бо ми прийшли з піснями,

Піснями голосними!


Пісня «Із сиром пироги».

Служив козак у війську,

Мав років двадцять три.

Любив козак дівчину

І з сиром пироги.

Ой, чули, чули, чули,

Ой, чули, чули ви —

Любив козак дівчину

І з сиром пироги.

«Дівча моє хороше,

Чи знаєш мої сни —

Що я тебе кохаю

І з сиром пироги».

Ой, чули, чули, чули,

Ой, чули, чули ви —

Що я тебе кохаю

І з сиром пироги.

Дівчина як почула

Козацькі мрії-сни,

Відразу запросила

На свіжі пироги.

Ой, чули, чули, чули,

Ой, чули, чули ви —

Відразу запросила

На свіжі пироги.

І як було діждатись

Щасливої пори,

Дівча його цілує,

А він їсть пироги.

Ой, чули, чули, чули,

Ой, чули, чули ви —

Дівча його цілує,

А він їсть пироги.

І десь тут із-за лісу

Взялися вороги,

Козак із переляку

Сховався в бур'яни.

Ой, чули, чули, чули,

Ой, чули, чули ви —

Козак із переляку

Сховався в бур'яни.

А то були мисливці,

Ніякі вороги —

Взяли собі дівчину

І з сиром пироги.

Ой, чули, чули, чули,

Ой, чули, чули ви —

Взяли собі дівчину

І з сиром пироги.

Козак гірко заплакав:

«Ви тяжкі вороги,

Візьміть собі дівчину,

Віддайте пироги!»

Ой, чули, чули, чули,

Ой, чули, чули ви —

Візьміть собі дівчину,

Віддайте пироги!
Степан. Ой, дівчата, мої ж ви качечки, мої ж ви голубоньки, заходьте, порадуйте мене старого. А які ж ви гарні! Де мої літа молоді, ох... Просимо, просимо, сідайте.

Дівчина

Сядем, сядем, заспіваєм

Аж усе, що тільки знаєм.

Хлопець


Чи пристало нам сідати?

Ми прийшли потанцювати

І пісні співати!
Український танок.
Настя. І як же літа швидко минають. І ще самій теє дівування перед очима не згледілось, як і діти виросли.

Степан. Ой, старенька моя, шкода вже нам молодіти. (Жартома обнімає.) А пам'ятаєш, що мені тоді казала?

Настя. Бо дурна була. Дивися, що вигадав, старе луб'я.

Степан. Тепер луб'я, а колись був голуб'я. Пам'ятаєш оту калину на леваді...

Настя. Було, одшуміло, одгриміло та й затихло. Пішли наші літа, як вітри кругом світу... А як же ми любили співати...

Степан. Така вже наша вдача.. Не може душа наша без пісні: народжуємося — співаємо, закохуємося — співаємо, одружуємося — співаємо, і на смерть ідем — співаємо.

Настя. Без пісні, як і без любові, нема життя.

Українці — співучий народ. Кажуть, де три українці, там цілий хор.



Степан

Українська пісня — рай,

Хоч ти слухай, хоч співай.

Заспівайте, дівчата,

Щоб гостей всіх привітати.
Українська народна пісня «Місяць на небі.

Місяць на небі, зіроньки сяють,

Тихо по морю човен пливе.

В човні дівчина пісню співає,

А козак чує, серденько мре.

Пісня та мила, пісня та люба,

Все про кохання, все про любов,

Як ми любились та й розійшлися,

Тепер зійшлися навіки знов.
Настя

Ну де ще є така чарівна пісня,

Серед яких на світі славних мов?

То серце від журби неначе стисне,

А то навіє радість і любов.

1-й ведучий. Пісня... Хто не був зачарований нею? Це душа народу ще безмежне поле, засіяне зерном історії, заквітчане людським надіями, це любов до Вітчизни і ненависть до її ворогів.

2-й ведучий. Пісня —це трепетне серце народу, його душа, його крила. Вона пахне весняними дощами, синіми льонами, запашними чорнобривцями, материнськими теплими долонями.
Пісня «Чорнобривців насіяла мати».

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю,

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію свою.

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку.

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

Я розлуки та зустрічі знаю,

Бачив я у чужій стороні

Чорнобривці із рідного краю,

Що насіяла ти навесні.

Як на Ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку.

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

Прилітають до нашого поля

Із далеких країв журавлі.

Розквітають і квіти, і доля

На моїй українській землі.

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку.

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.
Учень. Народження людини пов'язано з піснею, перше кохання дівчини й юнака, щастя любові й гірка тривожна розлука — у пісні, думи батька й матері, що виглядають синів з походу, з далеких доріг війни,— у пісні. Воїн, ідучи в похід, бере з собою три речі: зброю, хліб і пісню.
«Пісня про рушник».

Рідна мати моя, ти ночей недоспала,

І водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.
Вірш «Мамині рушники».

З дитинства пам'ятаю рушники,

Що так любовно їх творила мама.

По-українськи хата на святки

Сіяла вишитими рушниками

На полотні співали солов'ї

І красувались кетяги калини,

Зелений хміль в'юнився по гіллі,

Зоріли в колосках волошки сині.

Неначе долю вишила свою,

Заплівши в неї промінь світанковий,

Кохання і пісні, і молоду зорю...

Світи мені повік, матусине любове.
Учень. Українська народна пісня багата своїми жанрами. Це календарно-обрядові пісні, соціально - побутові (колискові, весільні, похоронні плачі), ліричні про кохання, про родинні стосунки, наймитські, бурлацькі, чумацькі, коломийки. Послухайте одну з них.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка