План проведення тижня духовності у школі



Сторінка1/9
Дата конвертації05.03.2016
Розмір1.18 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

Виховна робота в школі / Укл. В. Уруський


Г.С. Олійник, методист
Бережанського районного


методичного кабінету

План проведення тижня духовності у школі

  1. Екскурсія у садибу Йосифа Сліпого (cело Заздрість, Теребовлянського району? Тернопільської області).

  2. Конкурс віршів (духовна поезія): „Вірші, що будять у серці любов, кличуть до дії”.

  3. Вікторина „Під покровом Божим живемо всі ми”.

  4. Конкурс малюнків „Натхнення і сила нам дається від Творця”.

  5. Виховний захід „Через терня випробувань − до зірок небесної слави”.

Частина І. Усний журнал „Хресний шлях Й. Сліпого”.

Частина ІІ. „Свято духовної пісні та поезії”.



  1. Виховна година „Світла постать Патріарха”.

  2. Виставка літератури на релігійну тематику „Світильник істини”.

Поради вчителям християнської етики
і керівникам шкіл

Поважаючи релігійні почуття учнів та їх батьків, поважно ставлячись до релігії і священних книг, школа і вчитель повинні формувати науковий світогляд у своїх вихованців.

Учитель має бути людиною високої культури, знати історію, світову літературу, мистецтво і обов’язково Біблію.

Визначаючи форми і методи формування світогляду, необхідно враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів.

Учитель має зробити все, щоб не допустити виникнення конфлікту, образи чи приниження гідності і почуттів віруючих учнів.

Слід стимулювати самовиховання учнів через дискусії і диспути, психологічні тести, рольові ігри і культуру спілкування.

Учитель повинен знімати психоемоційні стреси.

Учитель має спиратися на принцип релігійного плюралізму і віротерпимості, який заснований на тому, що всі люди віруючі: тільки одні вірять, що Бог є, а інші − що його немає.

Учитель християнської етики має бути живим прикладом і носієм високих етичних і моральних якостей.

На уроках потрібно послуговуватися різноманітними формами навчання: читання Святого Письма, слухання духовної музики, ознайомлення з основами іконографії, співу, малювання, поезії, проведення конкурсів, вікторин, розв’язання кросвордів, проведення дискусій, виконання інсценізацій.

Уроки християнської етики мають носити освітньо-виховний характер, підкріплений прикладами, на які багата наша історія, література і культура.

Метою предмету „Християнська етика” є: плекання духовності української нації, формування особистості школяра на засадах християнської моралі, доброти, людяності, милосердя, чесності, працьовитості, виховання духовно багатої особистості, яка б усвідомлювала свою відповідальність перед Богом, Батьківщиною, народом, родиною.

Найсуттєвішим і найбільшим обов’язком вчителя є вміння знайти різносторонній контакт з дітьми − це перша передумова успіху у вихованні.

Ідеали, до яких потрібно спрямовувати виховні цілі − це український патріотизм, багате духовне життя, основане на християнських засадах.



Мета християнського виховання − національно свідома, сильна характером, багата духом, почерпнутим із культури предків, людина; з почуттям необхідності ділитися своїм духовним добром з іншими.

М.В. Білоус, учитель християнської етики Литятинської СЗОШ І-ІІІ ст.

Свято духовної пісні та поезії

Вчитель: Розпочинаємо виховний захід, присвячений річниці від дня народження світлої пам’яті Блаженного Патріарха Української Греко-Католицької Церкви Кардинала Йосипа Сліпого, під назвою „Свято духовної пісні й поезії”.

Молитва „Отче наш”.

Пісня „Пам’ятай, доля Твоя в руках Божих”.

Вірш „Боже серце”.

Пісня „Люблю маму, люблю вітця”.

Вірш „Навіки з Богом”.

Пісня „Коли Божий Дух наповняє мене”.

Пісня „Ми веселі і радієм всі разом”.

Пісня „Я щасливий”.

Вірш „Прости нам, Боже наш, прости”.

Пісня „Не вбачай маленьке очко, що не слід”.

Вірш „Пробач, Ісусе”.

Пісня „Це я будую спільноту”.

Пісня „Нову пісню Спас мені дав”.

Сценка „Наше серце”

Дійові особи: дівчатка Оля і Оленка, Гнів, Заздрість, Брехня, Непослух, Капризи, Лінь, Невірою.

Оля: Дивна ти, Оленко! Говориш про Ісуса Христа, що він у твоєму серці, ніби твоє серце – це дім із кімнатами!

Оленка: А давай подивимось у твоє серце і побачимо, хто там живе. Зайдемо в першу кімнату. Тут живе Гнів.

Гнів: Ой, вже мені той Андрій! Весь час чіпляється. Ось стукну його портфелем наступного разу, буде знати!

Оленка: А в другій кімнаті живе Заздрість.

Заздрість: Ой мені вже та Наталка! Завжди вона все знає, всі з нею радяться. А вчора прийшла в новому платті. Я теж таке хочу.

Оленка: А в третій кімнаті живуть Брехня, Непослух, Капризи.

Брехня: Ось візьму і заховаю щоденник, а мамі скажу, що загубила вона не дізнається про зауваження.

Непослух: Чому я завжди повинна прибирати? Які дурниці!

Каприз: Не буду одягати шапку, і взагалі, я не люблю манну кашу!

Оленка: А в цій кімнаті живе Лінь.

Лінь: Хто придумав ту школу? Ці уроки! Навіщо рано вставати, якщо можна ще повалятись?

Оленка: А тут живе Невіра.

Невіра: Бабця каже, що Бог на небі, а хто його бачив?! Космонавти літали, але ж не бачили. Казки усе це!

Оля: Бачиш, Оленко, яке в мене серце, хіба Бог може допомогти мені?

Оленка: Для цього тобі потрібен Ісус.

Оля: І куди ж я його поселю? В моєму серці немає для нього навіть маленької кімнати.

Оленка: Ти мене не зрозуміла. Ісус має стати господарем твого серця, і тоді Любов буде там, де був Гнів.

Любов: Андрію, Андрію, я же знаю, що ти гарний друг, ніколи не зрадиш у важку хвилину Ісус любить тебе, і ми повинні любити один одного, як Ісус любить нас.

Оленка: Замість заздрості поселиться Радість.

Радість: Молодець Наталя! І це нове плаття їй дуже пасує.

Оленка: А там, де жили Брехня, Непослух і капризи будуть жити будуть жити Побожність, Біблія і Молитва.

Побожність: Мама буде дуже рада, якщо наведу лад в кімнаті. Я хочу бути слухняною, тому що цього хоче Ісус.

Біблія: Потрібно більше читати Боже Слово, завдяки йому я знаю, що таке добро і зло.

Молитва: Я вмію розмовляти з Богом і знаю, що він обов’язково чує мене.

Оленка: А замість Ліні і Невіри буде жити Віра.

Віра: Тепер Ісус у моєму серці. Він любить мене і допоможе мені стати кращою.

Оля: Невже моє серце може стати таким?

Оленка: Може.

Оля: Усе, що тобі потрібно – це зробити Ісуса Христа господарем свого серця.

Пісня „Заховай мене у своїм серці”.

Пісня „Як шукати маю Бога”.

Вірш „Тобі, Ісусе”.

Пісня „Ісусе”.

Вірш „Ісусе милий”

Вчитель: Славить Бога вся земля. Хвалу йому співають на різних мовах світу. І зараз прозвучить пісня „Слава Тобі, Святий мій Боже” на двох мовах – італійській та українській у виконанні учнів 6-7 класів.

Вірш „Під покровом Божим живемо всі ми”

Вчитель: Ось і підходить до кінця наше свято духовної пісні і поезії, приурочене річниці від дня народження Блаженного Патріарха Української Греко-Католицької Церкви Кардинала Йосифа Сліпого. Учні школи, учасники сьогоднішнього свята, хочуть піснею „Дякую”, яка прозвучить на різних мовах світу подякувати, насамперед Всевишньому Богу за його турботу про нас, за те, що ми є. Живемо на цій землі і маємо змогу вільно прославляти його ім’я. А також подякувати вам, шановні вчителі, батьки, учні за те, що ви так уважно вислухали нас.

Пісня „Дякую”

Вчитель: Ось і закінчилось наше свято. Дорогі вчителі, батьки, учні! Завжди нехай з вами буде Бог. Нехай ласка його щедро обдаровує Вас і Вашу родину міцним здоров’ям, щастям сьогодні, завтра і кожну хвилину. Хай світло його перемоги опромінює цей наш Ювілейний рік, через який наша школа сьогодні урочисто співає гімн подяки і слави.

Звучить Церковний гімн “Боже, великий, єдиний”
М.Й. Даців, учитель християнської етики Бережанської гімназії

Марія: історія однієї жінки

(Літературно-драматичний вечір)



Пісня “Світла надія”

Всяка жінка на землі

Те має пам’ятати −

Нелегко сина народить,

Ще важче віддавати.

За чиїсь біди та гріхи

Катам віддати в руки,

І рідну кров і рідну плоть

Задля людей на муки.

Приспів:

То плач землі і світла надія

Твоє ім’я Марія, Марія!

Хотіла щастя ти для всіх,

Цьому і сина вчила.

Хоч світ і дальній і близький,

А люди все ж родина.

На кожнім клаптику землі

Від болю хтось страждає

І допомоги в самоті

У самоти чекає.

Хто прагне світлих сподівань

Той на хрестах конає,

Бо шлях до щасті – шлях страждань −

То кожна мати знає.

У серці горе, в серці плач

− За що, Боже, караєш

І сина любого мого

Навіки забираєш.

Ведуча: Взявши за основу біблійний ідеал жінки, ми прагнемо представити справжню роль і місце жінки у житті світу, її незбагненну жертовну долю і величну місію.

Дія І

Рай і гріхопадіння. Жінка наповнена любов’ю і перебуває у єдності з Богом, з собою, з чоловіком, з усім творінням. До неї прийшло кохання, але піддавшись спокусі ангела зла, вона втрачає любов, кохання. Натомість приходять самотність, зневіра відчай. Ніякі зусилля вирватись із цього кам’яніючого, розтерзаного злом світу або змінити його, не мають жодного успіху, бо жінка більше не знає якою дорогою іти. Її душа на межі смерті!



Дія ІІ

Боже милосердя. Повернення до Бога. Бог покладає ворожнечу між жінкою та ангелом зла. Прийнявши на себе жертву материнства, жінка одночасно отримує її нагороду − радісні, чисті очі дитини. Дорога до Благовіщення була нелегкою, для цього потрібне було сильне обмеження – виховання жінки у храмі. Там у храмі вона постійно чула молитви тих, хто безневинно страждає. Вони чекали спасителя, але насамперед світ чекав тієї, котра б вмістила слово – Сина.



Дія ІІІ

Жертва Матері. Після народження Ісусі Свята сім’я втікає через пустиню до Єгипту. Світ просив Сина і чекав Сина та не впізнав його і без зволікань згодом віддав на смерть. Мати ж шукає свого єдинородного і не розуміє, чому від неї відвертаються люди. Чи ж то не вони отримали найдорожчий скарб і незбагненну материнську жертву – єдиного сина. Єдиного Сина, одиноке щастя, єдину надію люди розіп’яли.



Дія ІV

Христос Воскреслий вінчає Богоматір. Смерть Сина – залишалась кровоточивою раною аж до Пресвятого Успіня Богородиці, по якім Марія стає Царицею неба і Землі. Її ласки спливають на всіх потребуючих. Побожні люди, уповаючи на заступництво Пречистої, безнастанно прославляють її. Завершить нашу постановку спільна молитва “Богородице Діво”.



Звучить музичний вступ. На авансцену виходить ансамбль дівчат.

Пісня “Марія”

Сади розквітають, милують красою

І сонце ласкаве встає.

Над житом у полі, у шумі прибою

Вчувається ім’я Твоє.

Приспів:

Марія! На мовах всіх звучить Марія!

Поглянь на мене і цю мить, Марія!

Дай мені ласку свою, Марія,

Тебе я люблю!

Предивна жінка, незвідана мрія

Я тільки тобою живу

Постійно це ім’я величне Марія

У серці своєму ношу.

Приспів.

Дія І.

Рай. Біла сцена вбрана квітами білого, голубого, рожевого кольорів. Завіса відкривається. Приємне світло, легка музика

Голос за сценою: І вчив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, − і заснув він. І він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце. І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. І промовив Адам: „Оце тепер вона – кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка”.

Поступово музика голоснішає, з двох боків сцени виходять юнак
та дівчина у світлому одязі. У дівчини на голові біла стрічка.
Вони рухаються назустріч один одному. Музика стає тихішою


Юнак:

Сам я сонний ходив,

Але ти − як весняний грім.

Стала совістю і душею

І щасливим нещастям моїм.






Дівчина:

Все, як ти скажеш,

Так і буде навіки.

Сонце не згасне,

Любов не мине.

Здраствуй, мій князю,

Піднімеш повіки

З тисячі місць упізнаєш мене.


Юнак і дівчина взявшись за руки. В цей час позаду них з’являється
постать Кохання. Говорять разом

Я думаю про тебе, як молюсь,

Люблю тебе і світ в мені.

Рікою світла в тебе переллюсь,

Як літня ніч у обрій вогнеликий.

Люблю тебе!



Кохання (взявши

закоханих за руки):


О, нарешті я чую жаданні слова:

Кохання, любові! Мене сподівалися?

Десь тут поруч щастя чиєсь знову

У руки чиїсь половинкою попалося.

Наче б то закохалося,

Наче б то і раділося,

Наче б і усміхалося,

Лишень би не сполошилося.



Кохання кладе на голову дівчині червоний вінок і відходить на край сцени

Дівчина:

Душа до краю добрела.

Такої дивної отрути

Я ще ніколи не пила.

Такої спраглої жаги,

Такого зойку у мовчанні,

Такого свята – навкруги.






Юнак:

Я міг лише молитися душею

Твоїй весняній сонячній красі.

І вірити, що сам, пірнувши в неї,

Відроджуся як квітка у росі.






Дівчина:

І день мине, і два, і вік,

Чи сон я розбудила?

Хто був той дивний чоловік,

Якого я любила?

О, дивний погляд – наче дим

Моя душа озвалась.

Він просто був такий один,

Кому я здивувалась.






Юнак:

І я не знаю. Звідки це?

Таке мені зробилось!

Твоє ім’я на сотні лун

У просторі розбилось.

З’єдналася й біжить вперед

Уся в квітках дорога.

Це була магія душі,

Тайнопис Бога.



Голоснішає музика. Закохані, взявшись за руки, виходять за куліси.
На авансцені Кохання


Кохання:

Благословлю тебе,

Душе прекрасна,

Якої світ брехнею ще не тьмарить!

Хай в серці твоєму кохання не погасне

І переможе всі життєві хмари.





Гріхопадіння.

Музика продовжує звучати, Кохання виходить за куліси. Світло темніє, звучить музика Моцарта. Злі ангели

в чорно-червоному вбранні виходять на сцену і зривають квіти. Біла завіса закривається. На сцену виходить хлопець в чорному – Ангел Зла




Ангел Зла:

Їх спокусив Злий дух,

Як впевнено я їм тоді сказав:

− Ви зрадите собі самі, Ви будете самі богами.

Вам не треба нікого слухати і бути дітьми,

І тоді вони відвернулись від джерела любові і життя.

І тоді вони торкнулись внутрішньої пустоти і тривоги.

Від цього розриву кожен з них занурився в страшне відчуття одинокості.

Так вони одерев’яніли, прийде час − скаменіють.



Звучить сумна мелодія. На сцену виходить дівчина в білому,

покрита чорним, з чорним вінком на голові

Дівчина:

Ой я ж не тополя, я ж не деревина:

Серце в мене людське – я була дівчина.

Трави – мої коси, коси – мої сльози.

Я була дівчина, я колись любила

Чисту мою душу злоба загубила.

Я журби своєї не ховаю, ні!

Лиш ніхто не слуха ці слова смутні,

А мені дзвеніти кожен день несила,

Як я полюбила, тай не долюбила.


Ангел Зла (зловтішно): О, тріщини від цього розриву будуть розходитись все далі і далі, у вас і навколо вас. Це буде добрий грунт для моїх подальших дій.

Звучить музика Равеля “Болеро”. Ангел Зла і злі ангели танцюють і затягують дівчину-тополю у свій танець. Дівчина падає, над нею схиляється хлопець в чорному і злорадно сміється. Завіса закривається

Дія ІІ.

Голос за сценою:

І сказав Бог, караючи Сатану: „Будь проклятий. Жінка, котру ти спокусив, буде ворогувати з тобою.

І її потомок – син − розчавить тобі голову... Жінка ота одягнена в сонце, вона породить сина – мужа, що має спасти всі народи”.




Введення в храм Марії.

Перед завісою, на сцені високі сходи в храм, обриси храму. Маленька дівчинка з залу

піднімається по сходах на сцену. Все це відбувається під мелодію і слова пісні “Марія”. На сцену виходить Захарія та чотири назаретяни із запаленими свічками. Звучать слова пісні “Скільки всього в світі пережито”

Скільки щастя й болю перейшло.

Опадав мій сад у пізнє літо.

Раптом серед жовтня зацвіло

То із снів моїх прийшла Марія.

Моя мрія, сонячна надія,

Ще не грішна в світі, не свята.



Приспів:

Маріє, Маріє, Маріє,

Шепочуться губи в замрії.

Марія, Марія,

Ти − пісня, ти − мрія, Марія!

Марія піднімається по сходах. Служниці храму зустрічають її із свічками, накидають на її голову хустину і забирають у храм

Звучать слова пісні:

На моїх руках в далекі далі

Ти пливеш, малесенька, в життя.

Молитовно рученьки склала

Тільки серця чується биття.

Колискову вітер заспіває,

Усміхнеться ранішня зоря

Ще, Марія, світ тебе не знає,

Бо не підійшла твоя пора.



Захарія накриває дівчину покривалом назарейки. Дівчину заводять у храм

Голос за сценою: О зоре рання! Леліє непорочна! Храм Соломонів ще не бачив у своїх стінах такої милої жертви. Дівчинко моя, станеш ти животом Нового Завіту, станеш перед світом Сонцем сходячи. Ти Діва спасаюча, що розірвеш мраки і темряву землі, бо як виходить світлий промінчик із зорі – так вийде з тебе Боже слово – Спаситель Світу!

Благовіщення

Перед завісою сцена Благовіщення. Звучить органна музика. З одного боку виходить Марія, а з другого −

Архангел Гавриїл, тримаючи в руці квітку лілеї. Їх додатково освітлюють прожектори

Голос за сценою (голос Гавриїла): Шостого місяця ангел Гавриїл був посланий Богом у місто в Галілеї, якому ім’я Назарет до діви Давидового дому, ім’я ж діви було Марія. Ввійшовши до неї ангел сказав їй: „Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками”.

Голос Марії (за сценою): Вона ж стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання.

Гавриїл: Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й родиш сина й даси йому ім’я Ісус. Він буде великим і Сином Всевишнього назветься й царюванню його не буде кінця.

Марія: Як же воно станеться, коли я не знаю мужа.

Гавриїл: Коли будеш вірувати, − то побачиш славу Божу. (Стає навколішки, простягаючи Марії квітку)

Марія (бере квітку): Ось я, Господня слугиня, нехай зо мною станеться по твоєму слову!

Гавриїл відходить за куліси

Марія:

Величає душа моя Господа

І дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм,

Велике бо вчинив мені Всемогутній,

І святе його ім’я.

Ось о віднині ублажатимуть мене всі роди.

Бо він зглянувся на покору слугині своєї.






Втеча до Єгипту

Завіса закривається. Перед сценою три читці: Йосип, Марія, маленький Ісус
  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка