План роботи: І оголошення теми, мети семінару, очікуваних результатів, І форми проведення



Скачати 134.03 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір134.03 Kb.


Хід семінару
«У надмірній суперечці істина губиться»

Монтень
І Оголошення теми, мети, завдання та форми проведення семінару.
1.1.Жити в сучасному світі складно й відповідально. До цього треба готувати й учнів. Мати навички спілкування, комунікації, уміти налагоджувати взаємини між людьми дуже важливо. Для цього слід формувати життєві компетенції.

Я запрошую вас взяти участь у семінарі з елементами тренінгу, на якому мова піде про формування навичок комунікації між учасниками навчально-виховного процесу, про секрети педагогічного спілкування.


План роботи:
І Оголошення теми, мети семінару, очікуваних результатів, і форми проведення.

ІІ Мотивація та актуалізація знань педагогів.

ІІІ Теоретичний блок:

• ознайомлення з теорією і практикою педагогічного спілкування;

• аналіз моделей спілкування вчителя з учнями.

ІV Практичний блок: робота в групах (аналіз педагогічних ситуацій спілкування).

V Підбиття підсумків семінару, реалізація очікуваних результатів.

VІ Висновок.
Мета семінару-тренінгу:
• підвищення професійної майстерності педагога, формування навичок комунікації між учасниками навчально-виховного процесу, оволодіння культурою спілкування;

• актуалізація та розширення понятійного апарату педагогів, поглиблення їхніх теоретичних знань і практичних умінь із проблеми організації продуктивного спілкування;

• показ необхідності й важливості обирати єдино правильний стиль спілкування з метою створення психологічної атмосфери, емоційного благополуччя;

• стимулювання прагнення педагогів до самовдосконалення, творчості;

• створення умов для обміну досвідом педагогічних знахідок.

Завдання семінару:

• педагоги мають знати визначення поняття «педагогічне спілкування»;

• педагоги мають розуміти, що знаходить вираження у стилі спілкування;

• педагоги мають уміти організувати спілкування;

• педагоги мають володіти прийомами позитивного спілкування
1.2.Опорні поняття:

• Педагогічне спілкування – цілісна система (прийоми і навички) соціально-психологічної взаємодії педагога та вихованців, що містить у собі обмін інформацією, виховні впливи й організацію взаємин за допомогою комунікативних засобів.

• Стиль спілкування – індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога та учнів.

• Комунікативність – здатність до спілкування, контактів.

• Комунікабельність – здатність бути комунікабельним, товариськість, контактність.
Педагогічне спілкування у навчанні та вихованні є інструментом впливу на особистість того, кого навчають. Педагогічне спілкування – цілісна система (прийоми і навички) соціально-психологічної взаємодії педагога та вихованців, що містить у собі обмін інформацією, виховні впливи й організацію взаємин за допомогою комунікативних засобів.

Крім звичайних функцій, специфіка педагогічного спілкування породжує ще одну функцію соціально-психологічного забезпечення виховного процесу, організаторську функцію взаємин педагога із вихованцем і є засобом розв’язання навчальних завдань.


Теорія і практика педагогічного спілкування

Найбільш складним завданням, що постають перед педагогом, є організація продуктивного спілкування, яка припускає наявність високого рівня розвитку комунікативних умінь. І дуже важливо так організувати спілкування з дітьми, щоб цей неповторний процес відбувся. Важливу роль тут відіграє стиль спілкування.

Під стилем спілкування ми розуміємо індивідуально-типологічні особливості соціально-психологічної взаємодії педагога та учнів. У стилі спілкування знаходять вираження:

• особливості комунікативних можливостей учителя;

• сформований характер взаємин педагога й вихованців;

• творча індивідуальність педагога;

• особливості учнівського колективу.


Стилі спілкування




Спілкування-залякування

Загравання

Спілкування-дистанція

Авторитарний

Потуральний

Демократичний

Захопленість спільною творчою діяльністю

У чистому вигляді стилі не існують. Та й перелічені варіанти не вичерпують усього багатства мимовільно вироблених у тривалій практиці стилів спілкування. У його спектрі можливі різноманітні нюанси, що можуть мати несподівані ефекти, встановлюють або руйнують взаємодію партнерів. Зазвичай їх знаходять емпіричним шляхом. При цьому знайдений і прийнятний стиль спілкування одного педагога виявляється зовсім непридатним для іншого. У стилі спілкування яскраво проявляється індивідуальність особистості.

Від обраного стилю залежать психологічна атмосфера, емоційне благополуччя. Певну роль відіграє й незнання технології спілкування, відсутність у педагога потрібних прийомів спілкування. Такі стилі спілкування, як залякування, загравання та дистанціювання, небезпечні ще й тому, що за відсутності в педагога професійних навичок спілкування можуть укорінитися та «в’їстися» у творчу індивідуальність учителя, а іноді стають штампами, що ускладнюють педагогічний процес і знижують його ефективність.

У результаті численних досліджень і експериментів психологи й педагоги радять учителям для розвитку комунікативних здібностей таке:

потрібно усвідомлювати, що школа є частиною суспільства, а ставлення педагога до дітей – вираження суспільних вимог;

учитель не повинен відверто демонструвати педагогічну позицію.


Для дітей слова й учинки педагога повинні сприйматися як прояв його власних переконань, а не тільки як виконання обов’язку. Щирість педагога – стан міцних контактів із вихованцями;

адекватна оцінка власної особистості. Пізнавання себе, володіння собою повинне стати постійною турботою кожного вчителя. Особливої уваги вимагає вміння управляти своїм емоційним станом: виховному процесу шкодять дратівливий тон, надлишок негативних емоцій, лемент;

педагогічно доцільні взаємини ґрунтуються на взаємоповазі учня й учителя. Потрібно поважати індивідуальність кожного школяра, створювати умови для його самоствердження в очах однолітків, підтримувати розвиток позитивних рис особистості;

• педагогові необхідно подбати про сприятливу самопрезентацію: продемонструвати учням силу своєї особистості, захоплення, умілість, широту ерудиції, але робити це ненастирливо;

розвиток спостережливості, педагогічної уяви, уміння розуміти емоційний стан, правильно тлумачити поведінку. Творчий підхід до аналізу ситуації й прийняття рішень ґрунтується на вмінні педагога приймати роль іншого – учня, батьків, колеги, - ставати на їхню точку зору;

збільшення мовленнєвої діяльності вчителя – важливий показник майстерності спілкування вчителя;

навіть за незначних успіхів учнів бути щедрим на похвалу. Хвалити потрібно в присутності інших, а сварити краще наодинці. Учительське мовлення при цьому повинне бути виразним. І якщо навіть у тебе не поставлений голос, тебе можуть виручити жести, міміка, погляд;

зробити батьків своїх учнів союзниками педагогічних намірів;

зміст бесід повинен бути цікавим обом сторонам.
Моделі спілкування педагога з учнями.

(за Дербеньовою А.Г.)


Модель перша

Педагог немовби піднімається над класом. Він ширяє у світі знань, науки, захоплений ними, але перебуває на недосяжній висоті. Тут система спілкування складається в такий спосіб: педагог нібито відсторонений від учнів, вони для цього тільки об’єкти для сприйняття знання . Зазвичай такий учитель мало цікавиться особистістю дитини та своїх взаємин із нею, зводячи педагогічні функції до повідомлення інформації. Такому вчителеві важливий


тільки процес передавання інформації, а школяр є лише «загальним контекстом» до науки. Така позиція, як свідчать спостереження, характеризує деяких учителів-початківців, які захоплені наукою.

Негативні наслідки – відсутність психологічного контакту між педагогом і дітьми. Звідси – пасивність учнів під час навчання та безініціативність.
Модель друга

Зміст цієї досить поширеної моделі спілкування полягає в тому, що між педагогами й дітьми невидимою межею у взаєминах є дистанція, яку педагог установлює між собою й учнями. Такими «обмежниками» можуть бути:

• підкреслення педагогом своєї переваги над учнями;

• прагнення повідомляти інформацію, а не навчати;

• відсутність бажання до співробітництва, ствердження ситуації безумовної «веденості» школярів учителем;

• поблажливо-заступницьке ставлення до учнів, що заважає організувати «дорослу» взаємодію.



Негативні наслідки – відсутність міжособистісного контакту між педагогом і дітьми, слабкий зворотний зв’язок, байдужість школярів до вчителя.
Модель третя
Її суть полягає в тому, що вчитель будує взаємини з дітьми вибірково. Зокрема, концентрує свою увагу на групі учнів (сильних або, навпаки, слабких), як локатор, уловлює саме цих школярів, залишаючи поза увагою решту. Причини такого ставлення можуть різнитися:

• учитель, захоплений учнями, які цікавляться його предметом, дає їм спеціальні завдання, примушує відвідувати гуртки й проводить із ними факультативну роботу, не виявляючи уваги до решти;

• учитель стурбований слабкими учнями, постійно займається з ними, не беручи до уваги решту учнів, сподіваючись на те, що вони самі з усім упораються;

• не вміє сполучати фронтальний підхід із індивідуальним.



Негативні наслідки – на уроці не створюється цілісної та безперервної системи спілкування, вона підмінюється фрагментарною, ситуативною взаємодією. «Візерунок» спілкування на уроці постійно рветься, порушується його цілісний ритм, виникають перебої в міжособистісній взаємодії, що спричиняє дестабілізацію соціально - психологічної основи уроку.
Модель четверта

Педагог, взаємодіючи з учнями, чує тільки себе: під час пояснення нового матеріалу, опитування учнів, індивідуальних бесід із дітьми. Учитель

перебуває в полоні своїх думок, ідей, педагогічних завдань, не відчуває партнерів зі спілкування.

Негативні наслідки – втрачається зворотний зв’язок, навколо вчителя на уроці створюється своєрідний психологічний вакуум, педагог не сприймає психологічної атмосфери в класі, навчально-виховний ефект взаємодії з учнями знижується.
Модель пята

Педагог цілеспрямовано й послідовно діє на основі спланованої програми, не звертаючи жодної уваги на обставини, що змінюються та потребують нагальних змін у спілкуванні.

Негативні наслідки – такий педагог начебто все робить правильно: у нього є обґрунтований план, правильно сформульовані педагогічні завдання. Але він враховує, що педагогічна дійсність постійно змінюється, виникають нові й нові обставини, умови, що повинні негайно вловлюватися ним і викликати відповідні зміни в методичній і соціально-психологічному аранжуванні виховання й навчання. Під час навчально-виховного процесу чітко простежуються нібито дві лінії:

перша – ідеально спланована та друга – реальна. У такого педагога ці лінії не перетинаються.


Модель шоста

Учитель робить себе головним, а іноді й єдиним ініціатором педагогічного процесу, не зважаючи на решту форм навчальної ініціативи. Уся ініціатива виходить від педагога: питання, завдання, судження тощо.

Негативні наслідки – педагог перетворюється на єдину рушійну силу навчально-виховного процесу, зникає особиста ініціатива учнів, знижується пізнавальна й суспільна активність, а отже, не формується досить насичена мотиваційно - потрібнісна сфера навчання та виховання, утрачається психологічний зміст взаємодії педагога й дітей, учні орієнтуються тільки на однобічну активність педагога й усвідомлюють себе лише як виконавці, знижуються можливості творчого характеру навчання та виховання, школярі чекають на інструкцію, перетворюючись на пасивних споживачів інформації.
Модель сьома

Учитель страждає від постійних сумнівів: чи правильно його

розуміють, чи правильно тлумачать те або інше зауваження, чи не ображаються та ін..

Негативні наслідки – педагог стурбований не стільки змістовною стороною взаємодії, скільки аспектами взаємин, що набувають для нього гіпертрофованого значення; учитель постійно сумнівається, вагається, аналізує, що зрештою може спричинити неврози.
Модель восьма

У системі взаємин переважають дружні характеристики. Діти навчаються завдяки не наставлянням дорослого (педагога), а стилю взаємодії. Особистість педагога, його професійне спілкування, його успіх є ключем до успіху навчання та виховання дітей. А взаємини, що ґрунтуються на основі взаємоповаги, рівності, співучасті, віри у здібності, надають можливість самореалізації й особистісного розвитку кожного з учасників.


ІІ Практична робота
Девіз: «Бесіду слід завжди вести так, щоб кожен із співрозмовників здобув з неї користь, набуваючи більше знань.»

Піфагор

Організаційний момент.

Запрошуємо учасників семінару обрати колір свого жетона ( їх 4) та сформувати групи відповідно до обраного кольору: на кольорових жетонах, які ви обрали напишіть своє ім’я та прикріпіть до свого одягу.

Дякую,запрошую емоційно налаштуватися на роботу.



Вправа «Очікування»
Мета: визначити сподівання учасників тренінгового кола.
Перебіг роботи
Учасники на зворотному боці різнобарвних аркушів, що лежать у них на столах, записують свої очікування від семінару (однією фразою), озвучують їх та чіпляють біля чарівного деревця. По завершенні семінару ми перевіримо, чи справдились наші очікування, якщо так, то перенесемо їх на деревці.

(виконання вправи, озвучування очікувань, розміщення їх під деревом)


Вправа № 1 «Засвоюємо мовні стереотипи»
Мета: вивчити слова й вирази, необхідні для культури педагогічного спілкування.

• Висловлювання власної точки зору

• З’ясування думки співбесідника

• Згода. Незгода

• Сумнів, невпевненість, невизначеність

• Початок розмови. Припинення розмови


Вправа № 2
Групам пропонуються сюжетні малюнки.

Завдання: скласти монолог кожного із героїв на основі зображеної ситуації.
Вправа № 3 « Управління педагогічним спілкуванням»
Завдання: випробувати себе в наведених ситуаціях, проаналізувати ситуацію.

І гр. Уявіть, що ви – класний керівник і вам необхідно відразу після уроків мобілізувати клас на прибирання ділянки пришкільної території.

ІІ гр. Одинадцятикласник відмовляється займатися літературою: не вчить матеріал, пропускає уроки, мотивуючи тим, що він обрав собі в майбутньому технічну спеціальність і література йому не потрібна. Спробуйте переконати його.

ІІ гр. На перерві старшокласник скривдив другокласника. Поговори зі старшокласником.

ІVгр. Уявіть, що ви – класний керівник і дізналися про конфлікт учня з іншим учителем. Ваші дії.
Робота в групах( 5-7 хв). По закінченню представники груп пропонують варіанти вирішення педагогічних ситуацій.
ІІІ Підсумкова частина
Бажання й завдання кожного педагога - залишатися за будь-яких обставин:

• мудрим

• розсудливим

• справедливим

• тактовним

• чуйним


уважним

• доброзичливим

Ці якості допоможуть знайти рішення складних педагогічних ситуацій.

Шановні колеги, чи справдилися ваші очікування? Якщо «так», то перенесемо наші листочки на дерево.


Закінчити наше заняття хочеться словами Василя Сухомлинського: «Виховання чутливості до слова та його відтінків – одна з передумов гармонійного розвитку особистості. Від культури слова до емоційної культури, від емоційної культури до культури моральних почуттів і моральних відносин – такий шлях до гармонії знань і моральності»

На все добре! Дякуємо за увагу!



Література
1.Арват Ф.С., Коваленко В.І., Кириленко С.В., Щербань П.М., Культура спілкування: Навч.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1997
2.Адміністратору школи: Тренінги з розвитку комунікативності вчителів / уклад. А. Дербеньова, А. Кунцевська. – Х., 2009
3.Белкин А. Ситуация успеха. Как её создать. – М., 1991


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка