План роботи методоб’єднання класних керівників



Скачати 364.15 Kb.
Дата конвертації16.03.2016
Розмір364.15 Kb.
"Затверджую"

Директор школи: Попович О.О.
План роботи

методоб’єднання класних керівників

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів смт. Чинадієво

на 2012-2013 н.р.
І. ВСТУП

У минулому навчальному році виховна робота в школі була спрямована на реалізацію Державної національної програми „ Освіта. Україна XXІ століття" та Закону України „Про загальну середню освіту". Форми і методи виховної роботи були різноманітними. З метою підвищення ефективності виховної роботи у школі працює методоб’єднання класних керівників. У минулому навчальному році МО головну увагу приділяло першочерговим завданням виховання учнів у сучасних умовах. Враховуючи рівень організації навчально-виховного процесу , особливостей складу учнів мета виховної роботи Чинадіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів полягала у створенні необхідних комфортних умов для розвитку учнів, їхніх здібностей, підвищення якості знань на підставі особисто-орієнтовного підходу творчої ініціативи, активної позиції. Методо′єднання працювало над проблемним питанням „Формування морально-етичних якостей учнівської молоді"

Колектив школи реалізовував такі основні виховні завдання:


  1. Утвердження принципів загальнолюдської моралі, формування морально-етичних якостей.

  2. Виховання духовної культури особистості, створення умов для вільного вибору нею своєї світоглядної позиції.

  3. Формування творчої, працелюбної особистості.

  4. Розвиток індивідуальних здібностей і талантів, забезпечення умов їх саморегуляції.

  5. Забезпечення високої художньо-естетичної освіченості особисті, формування у підростаючого покоління інформаційної культури, погляду на книгу та інші види інформації як на важливий засіб розвитку й самореалізації особистості.

  6. Формування національної самосвідомості, любов до рідної землі, свого народу, бажання працювати для розквіту держави, готовності її захищати.

  7. Забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорони та зміцнення їхнього здоров'я

Протягом навчального року відбулося 5 засідань, під час яких було проведено відкриті виховні заходи, обговорювалися проблемні питання, обмінювалися досвідом роботи, опрацьовувались новинки науково-методичної літератури.

Методоб’єднання працювало чітко і злагоджено, згідно затвердженого плану роботи.

Цікавою і змістовною була в школі виховна робота. Особлива увага зверталася на родинно-сімейне, громадянське, моральне, екологічне, превентивне виховання, хоча поза увагою не залишалось і художньо-естетичне та трудове. Школа має добрі традиції громадянського та національно-патріотичного виховання.

Учні школи були також активними учасниками конкурсів дитячої творчості, що організовувалися районним відділом та обласним управлінням освіти, наприклад: „Безпека дорожнього руху – запорука життя", „ Збережи легенди свого краю", "Історія міст і сіл України", "Стежками минулого" „ Шевченко у моїй долі", „ Мої права", „Об’єднаймося ж, брати мої!", "Вірю в майбутнє твоє, Україно!", "Вчитель – моє покликання" тощо.

Протягом року було проведено ряд заходів, як у рамках школи, так і для учнів та вчителів району. Зокрема, з вересня по травень проведено ряд заходів, конкурсів, тижнів, місячників, у проведенні яких значну роль відігравали класні керівники.

Вересень:


  • Свято Першого Дзвоника. Міжнародний день грамотності. Класні збори "Організація життя діяльності класу в новому навчальному році" . День фізичної культури та спорту

Тиждень права та закону. Тиждень фізичної культури та спорту . Конкурс на кращий учнівський куток та фотостенд. Міжнародний день миру – конкурс малюнків "Бережімо планету" та виховні заходи "Дітям – мирне небо" . День партизанської слави.

Відзначення міжнародного дня туризму. Місячник безпеки руху "Увага! Діти на дорозі".


Жовтень:

Місячник милосердя. Привітання до Дня вчителя. Відзначено всесвітній день бібліотек.

Декада правової освіти з нагоди дня юриста. Проведено конкурс малюнків "Майбутнє очима дітей" Відзначено міжнародний день музики – виховні години та святковий концерт. Проведено конкурс малюнків до всесвітнього дня захисту тварин "Мій домашній улюбленець". Проведено конкурс малюнків, плакатів та стіннівок "Барви осені". Проведено вечір відпочинку "Осінній бал". Відзначено день українського козацтва – виховні години, фестиваль "Нащадки козацької слави" Відзначено міжнародний день студента – проведено зустріч з випускниками минулих літ. Проведено лекції на тему "Попередження насильства в сім'ї". Проведено комплекс інформаційно- просвітницьких заходів щодо профілактики туберкульозу – тематичні бесіди, конкурс рефератів, малюнків, плакатів "Дитинство без туберкульозу". Проведено класні збори "Наша поведінка та навчання". Місячник патріотичного виховання учнів.
Листопад:

Акція "Забуті могили". Конкурс декоративно-прикладного мистецтва – "Знай і люби свій рідний край" . День української писемності та мови. Тиждень іноземних мов. Міжнародний день толерантності – конкурс малюнка "Моя сім'я та мої інтереси" позакласний захід "Що таке толерантність" Вечір відпочинку "Посвята в старшокласники". Всесвітній день іграшок – парад іграшок (класоводи), виховні години ( Класні керівники). День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій. Шкільні етапи Всеукраїнських конкурсів "Мій край – моя земля", "Галерея кімнатних рослин", "Географічний майданчик в дії", "Флора України – компас в зеленому світі", "Пізнай свою країну". Шкільний етап конкурсу знавців української мови ім. П.Яцика. Шкільні предметні олімпіади. Свято – "Українська мова – диво калинове". Змагання по волейболу, баскетболу, футболу. Шкільний етап конкурсу учнівської творчості "Єднаймося ж, брати мої".


Грудень:

Декада правових знань "Права свої ти добре знай, їх люби і поважай". Відзначення міжнародного дня боротьби зі СНІДом. Відзначення міжнародного дня інвалідів. Заходи, присвячені вшануванню ліквідаторів на ЧАЕС. Конкурс творчих робіт "Мої права". День збройних сил України. Свято "Андріївські вечорниці" . Тематичні ранки "Подарунки від святого Миколая." Всеукраїнська історико-географічна експедиція "Сто чудес України". Огляд-конкурс "Замість ялинки – зимовий букет" . Класні збори "Як ми закінчили І семестр". Новорічне свято.


Січень:


Вертепне дійство. Класні збори" Організація життя і діяльності класу в ІІ семестрі"

День соборності України. Уроки пам’яті, виховні години до чергової річниці бою під

Крутами "От, де люди, наша слава, слава України". Рейд-обстеження класних

приміщень.


Лютий:

Конкурс "Краса і біль України", "Історія міст і сіл України" . Шкільний етап конкурсу літературних та образотворчих творів "Безсмертний подвиг українського народу". Конкурс малюнків, плакатів, творчих робіт та рефератів "Космічні фантазії". День святого Валентина за планом: поштова скринька для закоханих; конкурс газет-вітань " Серця двох"; година спілкування "Цей прекрасний світ кохання"; конкурс на кращу листівку-валентинку; виховна година "Несімо істину й любов". Вечір відпочинку до дня святого Валентина. Міжнародний день української мови. Святкове привітання до Дня захисника Вітчизни. Конкурс на кращий літературний твір "Вірю в майбутнє твоє, Україно" .


Березень:

Виховні години "Доземний уклін, тобі жінко" Свято зустрічі птахів. Свято до Дня Жінок за окремим сценарій: привітання, конкурс стіннівок та листівок-платівок. Свято "Ми чуємо тебе, Кобзарю" Тиждень української мови та літератури, присвячений Шевченківським дням. Шкільний етап виставки-конкурсу "Наш пошук і творчість – тобі, Україно". Тиждень профілактики з дорожньо-транспортного травматизму Конкурс малюнків та творчих робіт "Податки очима дітей" . Шкільний етап всеукраїнського конкурсу експериментально-дослідницьких робіт із біології. Відзначення всесвітнього дня поезії. Відзначення всесвітнього дня води. Шкільний етап конкурсу юних фотолюбителів "Моя Україно" . Відзначення всесвітнього дня боротьби туберкульозом Тиждень сімיї . Веселі старти Відзначення міжнародного дня театру . Міжшкільний огляд-конкурс художньої самодіяльності.


Квітень:

Відзначення дня гумору. Конкурс малюнків. Заходи за окремим планом. Відзначення Всесвітнього Дня Здоров’я . Акція "Забуті могили" . Конкурс малюнку та твору "Безпека руху- безпека життя" . Відзначення Дня довкілля. Конкурс малюнків "Я хочу жити в якісному світі" до чергової річниці Чорнобильської трагедії. Місячник попередження дитячих пустощів з вогнем . Місячник оборонно-масової роботи.


Травень:

Акція "Посади дерево". Виховні години " Тих днів не змовкне слава". День Перемоги. Виступ за окремим сценарієм у Парку Слави. Ранки, виховні години, родинні свята, присвячені Дню матері. Екологічна акція "Затишок". Класні збори " Ось і стали ми на рік старшими ". Свято Останнього Дзвоника.


Всі вище згадані заходи проходили на належному рівні, з максимальною віддачею та добросовісним ставленням до проведення та участі в них.

Аналіз роботи свідчить, що за минулий навчальний рік посилилась увага до виховної роботи, до пошуку нових ефективних форм і методів виховання класними керівниками школи. Це дає підстави зробити висновок, що завдання, які випливають із науково – методичної проблеми МО, в основному виконано.

У поточному навчальному році МО буде працювати над проблемним питанням: „Формування морально-етичних якостей учнівської молоді" та продовжуватиме реалізовувати завдання, які постійно ставить перед собою. Слід зауважити, що цього навчального року МО класних керівників буде спиратися на основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх закладів України.

Мета та принципи виховання

Метою виховання є формування морально-духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал. Виховна мета є спільною для всіх ланок системи виховання та є критерієм ефективності виховного процесу.

У процесі привласнення особистістю вироблених людством морально-духовних цінностей коригується її потребнісна, когнітивна та Діяльнісна сфери. Загальній меті виховання підпорядковується спеціально спроектована система супідрядних, поетапно конкре­тизованих цілей за напрямами виховання, сконцентрованих на вихованні цінностей природи, культури, соціальних цінностей та цінностей "Я". Послідовне досягнення цих цілей дедалі більше наближає вихователя до мети як ідеального образу вихованої особистості.


Основні принципи виховання

Принцип національної спрямованості. Передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідного краю, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантне ставлення до культури всіх національностей, які проживають в Україні.

Принцип культуровідповідності. Вихованець і педагог спільними зусиллями перетворюють зміст історичного морально-етичного досвіду людства на систему відкритих проблем. Така проблематизація моральної культури слугує джерелом особистісного розвитку дитини, умовою засвоєння нею загальнокультурних надбань, а саме виховання здійснюється як культурологічний процес, формування базису культури особистості.

Принцип цілісності. Виховання організовується як системний педагогічний процес; спрямовується на гармонійний та всебічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу. Передбачає наступність в реалізації напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях: охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється різними соціальними інститутами, а також у навчальній та позанавчальній діяльності.

Акмеологічний принцип. Вихователь будує виховний процес так, щоб вихованець засвоїв найвищі морально-духовні цінності; створює умови для оптимальної самореалізації підростаючої особистості, розвитку її індивідуальних можливостей і здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах — міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення нових, соціально значущих задумів; формування умінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх учинків; здатності свідомо приймати рішення.

Принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Учасники виховного процесу є рівноправними партнерами у процесі спілкування, ставляться уважно до поглядів один одного, визнають право на відмінність, узгоджують свої позиції. Вихователь уникає жорстких приписів, не ставиться до вихованця як до пасивного об'єкта своїх впливів; зважає на його психічний стан, життєвий досвід, систему звичок і цінностей; виявляє емпатію, вдається до конструктивних та продуктивних виховних дій; схильний до творчості та педагогічної рефлексії.

Принцип адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості. Вихователь зосереджує свою увагу на дитині, бере до уваги її вікові та індивідуальні особливості, не форсує її розвитку, задовольняє фундаментальні потреби дитини (у розумінні, визнанні, сприйнятті, широкому ставленні до неї); виробляє індивідуальну програму її розвитку; стимулює розвиток в особистості свідомого ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвого вибору.

Принцип особистісної орієнтації. Означає, що загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно. Педагог культивує у зростаючої особистості почуття самоцінності, впевненості у собі, визнає її право на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей; не обмежує її в правах почуватися індивідуальністю; виробляє оптимістичну стратегію розвитку кожного вихованця; спрямовує зусилля на розвиток світогляду, самосвідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості, довільної поведінки, базових якостей особистості.

Принцип превентивності. Держава, виховні інститути здійснюють профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, допомагають їм виробити імунітет до негативних впливів соціального середовища. При цьому має бути забезпечена система заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього характеру з формування позитивних соціальних настанов, запобігання вживанню наркотичних речовин та різному прояву деструктивної поведінки, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків.

Принцип технологізації. Виховний процес передбачає науково обгрунтовані дії педагога та відповідно організовані ним дії вихованців, підпорядковані досягненню спеціально спроектованої системи виховних цілей, що узгоджуються з психологічними механізмами розвитку особистості та ведуть до кінцевої мети виховання. Побудований таким чином виховний процес має ознаки проективності, певною мірою гарантує позитивний кінцевий результат.

Вказані принципи складають певну систему. Кожний принцип як важлива складова системи, взаємопов'язаний з іншими, їх гармонійне поєднання є запорукою ефективного виховного процесу.



Зміст виховання

Сучасний зміст виховання в Україні — це науково обгрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характе­ризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загально визначеними цінностями і якостями. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення.


ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ДО СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИ виявляється у патріотизмі, національній самосвідомості, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.

Патріотизм виявляється в любові до свого народу, повазі до українських звичаїв і обрядів, відчутті своєї належності до України, усвідомленні спільності власної долі з долею Батьківщини, досконалому володінні української мовою. Національна само­свідомість — це особиста ідентифікація із своєю нацією, віра в духовні сили та майбутнє; воля до праці на користь народу; усвідомлення моральних та культурних цінностей, знання історії, звичаїв, обрядів, символіки: система вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, осмисленням відповідальності перед своєю нацією Розвинена правосвідомість виявляється в усвідомленні особистістю своїх прав, свобод, обов'язків, свідомому ставленні до законів та державної влади. Політична культура — це політична компетентність (наявність знань про типи держав, політичні організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему), а також лояльне й водночас вимогливе ставлення громадян до держави, її установ, органів влади, здатність брати активну участь в ухваленні політичних рішень. Культура міжетнічних відносин передбачає поважання дітьми та учнівською молоддю прав людини; сформованість інтересу до представників інших народів; толерантне ставлення до їхніх цінностей, традицій, мови, вірувань; вміння виважено поступатися своїми інтересами на догоду етнічним та релігійним групам заради громадянської злагоди.
ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ЛЮДЕЙ виявляється у моральній активності особистості, прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совісті, терпимості до іншого, миролюбності, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості. Показник моральної вихованості особистості — це єдність моральної свідомості та поведінки, єдність слова і діла, наявність активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.

Характер ставлення особистості до соціального довкілля змінюється з віком. У молодшому шкільному віці дитина оволодіває елементарним умінням та навичками підтримки та збереження міжособистісної злагоди, запобігання та мирного розв'язування конфліктів; здатністю брати до уваги думку товаришів та опонентів; орієнтацією на дорослого як носія суспільних еталонів та морального авторитета. . У підлітковому віці зростає цінність дружби з однолітками, відбувається емансипація від безпосереднього впливу дорослих, розширюється сфера соціального спілкування, засвоюються суспільні цінності, формуються соціальні мотиви поведінки, виникає критичне ставлення до людей як регулятор поведінки. У юнацькому віці збільшується кількість виконуваних старшокласником соціальних ролей, зростають вимоги до відповідальності за дії та вчинки, формуються мотиви самовизначення, вдосконалюється вміння керуватися свідомо поставленою метою, зростає роль самостійних форм діяльності: формується суспільна активність.


ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ формується у процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житті людини, самоцінності природи; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; поводитися компетентно, екологічно безпечно; критичній оцінці споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи; вмінні протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активній участі у практичних природоохоронних заходах: здійсненні природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильному екологічному просвітництві. Ціннісне ставлення до природи і сформована на його основі екологічна культура є обов'язковою умовою сталого розвитку суспільства, узгодження економічних, екологічних і соціальних чинників розвитку.

Ставлення вихованців до природи має специфічні вікові особливості. Молодшому шкільному віку властиве непрагматичне ставлення, що грунтується на суб'єктифікації, коли природні об'єкти стають "значущими іншими"; посилюються мотиви спілкування з природою. Для підліткового віку характерне ставлення до природи як до об'єкта охорони, а не користі. Наприкінці цього віку виникає "об'єктна" настанова користі. При цьому виявляється суперечливість у ставленні до природи: прагматичні настанови декларуються природоохоронними мотивами. Юнацькому віку властиве об'єктно-непрагматичне ставлення до природи, що грунтується на естетичній настанові.


ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО МИСТЕЦТВА формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецтвом. Особистість, якій властиве це ставлення, володіє системою елементарних мистецьких знань, адекватно сприймає художні твори, здатна збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва, прагне та вміє здійснювати творчу діяльність у мистецькій сфері.

Естетичне виховання спрямоване на розвиток у зростаючої особистості широкого спектра почуттів — здатності збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва. Важливим є сприймання об'єктів довкілля як естетичної цінності, ерудиція у галузі мистецтва (володіння системою елементарних мистецьких знань, понять, термінів, адекватне сприйняття художніх творів, творча діяльність в мистецькій сфері), власний погляд на світ, здатність радіти за інших як ознака духовної зрілості.

Використовуючи мистецтво як основний чинник естетичного виховання, педагог враховує вікові особливості школярів: відкритість учнів початкової школи по сприймання художніх творів, їхню емоційну мобільність та готовність з насолодою виконувати творчі завдання; концентрацію підлітків на пізнанні свого внутрішнього світу, а отже, використанні мистецтва як засобу духовного становлення, що проходить шлях від почуттєвого сприймання до осмислених естетичний дій; усвідомлення старшокласниками (вік, коли почуття набувають якісно нового характеру, переживання стають змістов­нішими і доволі глибоко впливають на емоційне сприйняття життя) того факту, що мистецтво безпосередньо пов'язане з життям народу, його культурою.
ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРАЦІ є важливою складовою змісту виховання особистості. Воно передбачає усвідомлення дітьми та учнівською молоддю соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, схильність до підприємництва; розуміння економічних законів і проблем суспільства та засобів їх розв'язання, готовність до творчої діяльності, конкурентоспроможності й самореалізації за умов ринкових відносин, сформованість працелюбності як базової якості особистості.

Трудове виховання є системою виховних впливів, мета яких полягає у морально-психологічній підготовці учнів до майбутньої професійної діяльності. Високий рівень її розвитку передбачає оволодіння особистістю загальними основами наукової організації праці, вмінням ставити мету, планувати її досягнення, організовувати своє робоче місце, раціонально розподіляти сили і засоби досягнення бажаного результату, аналізувати процес і наслідки власних трудових зусиль, виконувати необхідні корективи.

Основним завданням молодшої школи є формування в учнів уявлення про важливість праці для суспільства і для кожного з них. Педагог ознайомлює учнів з різними видами праці, з світом професій та якостями особистості, потрібними сучасному працівникові. Трудове виховання учнів основної школи — це розвиток свідомого ставлення до праці, знайомство з працею людини у різних галузях економіки, формування вмінь працювати у колективі, становлення професійних інтересів, творення реального образу "Я". Одним із результатів трудового виховання і професійної орієнтації на цьому етапі є вибір учнем напряму майбутньої трудової діяльності та відповідного йому профілю навчання у старшій школі. Головними завданнями навчально-виховної роботи з старшокласниками є формування в них здатності до усвідомленого вибору майбутньої професії, розвиток загальнотрудових та професійно важливих якостей особистості.
ЦІННІСНЕ СТАВЛЕННЯ ДО СЕБЕ передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції.

Ціннісне ставлення до свого фізичного "Я" — це вміння особистості оцінювати свою зовнішність, тілобудову, поставу, роз­виток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу праце­здатність, функціональну спроможність, здатність відновлювати силу після фізичного навантаження, вольові риси, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров'я та турбуватися про безпеку власної життєдіяльності, вести здоровий спосіб життя, активно відпочивати.

Ціннісне ставлення до свого психічного "Я" передбачає вихованість у дітей та учнівської молоді культури пізнання власного внутрішнього світу — думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей, ставлень. Важливо навчити зростаючу особистість сприймати себе такою, якою вона є, знати свої позитивні і негативні якості, сприяти формуванню у неї реалістичної Я-концепції, готовності та здатності до самовдосконалення, конструктивної самокритичності.

Ціннісне ставлення до свого соціального "Я" виявляється у таких ознаках: здатності орієнтуватися та пристосовуватися до нових умов життя, конструктивно на них впливати; визначенні свого статусу в соціальній групі, налагодженні спільної праці з дорослими та однолітками; вмінні запобігати конфліктам, справедливому і шляхетному ставленні до інших людей.

Характер ціннісного ставлення особистості до себе істотно змінюється з віком. У молодшому шкільному віці розвивається рефлексія, формується вміння оцінювати себе як предмет змін. У підлітковому віці формується прагнення до самоствердження, з'являється хворобливе переживання неуспіху, зростає роль самооцінки в регуляції поведінки. У юнацькому віці актуалізується потреба у самовизначенні, оцінці своїх здібностей і можливостей; виникає процес визначення сенсу життя та свого місця в ньому.


Культурно-національні чинники виховання

Найбільш ефективним завжди вважалося виховання на прикладах життєдіяльності батьків (історії роду, що органічно контамінує з історією народу), навколишньої природи, розкриття секретів і величі національно-державної мови, культури, міжнародної ролі і місії Батьківщини, видатних здобутків її славних синів і дочок у всіх сферах світового поступу, зокрема — педагогіки, починаючи від авторів літописів, Ярослава Мудрого, митрополита Іларіона і Володимира Мономаха, Ю. Котермака і Г. Русина, П. Сагайдачного і Б. Хмельницького, Л. Барановича, Ф. Прокоповича, Г. Сковороди, Т. Шевченка, М. Максимовича і В. Каразіна, Ю. Федьковича, М. Шашкевича, О. Потебні, П. Юркевича і М. Драгоманова, Б. Грінченка, І. Франка і М. Грушевського, К. Ушинського і С. Русової, С. Сірополко, Г. Ващенка і В. Яніва, А. Волошина і О. Шаяна, Д. Чижевського, Ю. Бойка-Блохіна, Ю. Шевельова і В. Сухомлинського.

Маємо бачити й усвідомлювати світ, таємниці життя і рух до нього через найголовніші етапи, закономірності, особливості, інтереси, уроки життя та розвитку рідної Батьківщини — органічно пов'язаної зі світовою еволюцією ще з найдавніших епох та формацій, коли вона була активним суб'єктом розвитку світової цивілізації та культури.

Першими вчителями дітей є їхні батьки (члени роду). Тому й виховний процес має починатися з виховної роботи педагогічних колективів з батьками; з роз'яснення батькам та усвідомлення ними сутності й ролі матері та батька, природи і прав дитини; розуміння того, яку роль відіграє в житті немовляти (дитини) особистий приклад батьків: і в сімейно-родових стосунках, і в ставленні до їхніх батьків, до історії народу, до рідної природи, мови, культури, нації і держави; до принципів і норм поведінки, праці та побуту; зрештою — до процесу власного навчання й громадянсько-культурного зростання, бажання й уміння виховувати дітей.

Найвищою турботою вихователів є дитина; метою і мірою успіху діяльності педагогів — міра фізично-духовного, ідейно-культурного, політичного розвитку дітей (учнів, студентів) як свідомих носіїв інтересів громадянського суспільства.

Визначальною постаттю навчальних закладів був, є і буде УЧИТЕЛЬ.

Найпершою рисою (якістю) кожного вчителя має бути вроджена любов до дитини та природний нахил до виховання, до синтезу народної й академічної педагогіки.

Народну педагогіку упродовж тисяч років творили люблячі матері, батьки (бабусі та дідусі), які заради щастя дітей самі проявляли взірці праці й культури (побутової, виробничої, суспільних відносин, ставлення до природи, рослинного і тваринного світу, слави далеких і близьких предків), людяності та громадянського сумління, совісті й честі, вміння матерів берегти і множити культурні традиції, родинний добробут, сім'ю як основу держави, а батьків мужньо й жертовно захищати і рід, і Батьківщину та славу і будучину своєї етнонації, держави, мови, культури, активну роль народу в світовому розвитку. А всім разом — творити освіту й науку, мистецтво високої гуманістичної правди й краси, незрадливої любові та вірності національним святиням, і тим самим творити загальнолюдські цінності.

Великою скарбницею народної педагогіки стали "Велесова книга", міфологія і фольклор як утілення загальнонародного досвіду, мудрості, моралі й етики поколінь.

Втіленням єдності народної й державницької педагогіки стало "Поучення дітям" Володимира Мономаха. Природно, що його педагогіка стала і синтезом грецько-еллінських, візантійських, рим­ських, англійських виховних традицій, і вершиною вітчизняної суспільно-політичної думки, а завдяки цьому — вершиною всієї тогочасної європейської педагогіки.

Думки про роль людини та роль своєї держави в загально­світовому процесі визначають і принципи виховання митрополита Іларіона та Кирила Туровського, церковної і військової тогочасної еліти, літописців Київської держави.

Переконливі приклади тому — "Літопис Аскольда", "Повість минулих літ" і Галицько-Волинський літопис з їх провідною ідеєю: розкрити поколінням, "як виникла руська земля, хто в ній першим почав урядувати та як руська земля постала". Бо хто не знає свого минулого, той приречений не знати щасливого майбутнього, шляхів до нього.

Для відповіді на питання автори використовують і міфологію, Біблію та фольклор; й інформацію про мало не всі зарубіжні країни, — однак в ім'я виховання людини-громадянина Київської держави усе те подано через призму зародження, становлення, розвитку своєї Батьківщини — суб'єкта й об'єкта світового процесу.
Технологія виховного процесу

Зміст та організацію виховного процесу визначає його мета як очікуваний ідеальний результат. Кінцева мета виховання поетапно конкретизується, виділяються проміжні виховні цілі, проектуються дії педагога й вихованців, орієнтовані на досягнення виділених цілей.

Технологічний підхід дає змогу активізувати, інтенсифікувати процес виховання, наблизити його до оптимального. Технологія є основою сучасного виховного процесу, оскільки як форма виховного впливу характеризується високою наукоємністю і цим самим оптимізує його.

Особистісне долучення вихованців до спільної з вихователем діяльності у процесі застосування сучасних виховних технологій здійснюється через розв'язання соціально-моральних завдань, шо ставлять вихованців в умови свідомого вибору і практичної реалізації особистісної позиції, стилю поведінки.

Технологія виховного процесу з поєднанням педагогічних приписів, здійснюваних на рівні етапів та дій суб'єктів, з широкою варіативністю операціональної структури суб'єкт-суб'єктної взає­модії. Водночас вона є проявом індивідуальної майстерності педагога за умов використання ним оптимальних форм, методів та прийомів впливу на розвиток особистості.

Процес виховання, окрім власне наукового підходу, складається з творчих актів, засадами яких є відчуття вихователем конкретної життєвої ситуації, його такт. Ця особливість виховної діяльності має переваги у ситуаціях екстремальних, недостатньо детермінованих, плинних, змінних.

Складовими виховних технологій є форми організації та способи виховання. Процес виховання здійснюється у певних організаційних формах (індивідуальні, групові, колективні, масові). Сфера виховання є відкритою до пошуку альтернативних способів виховання.

Використання виховної технології є завжди вибором стратегії, пріоритетів, системотвірних чинників взаємодії вихователя і вихованців, а також вибором тактики та стилю виховної роботи з ними.

Високий суб'єктивний компонент виховних технологій, пріоритет унікальності кожної особистості вимагає відповідального ставлення до технологізації виховного процесу, високого професіоналізму педагога.
Виховний простір розвитку особистості

Головне завдання сьогоднішньої практики — створення виховного простору. Виховний простір — це не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, це простір культури, що впливає на розвиток особистості. У ньому має бути представлений весь спектр цінностей культури і культурних форм життя. Це простір соціальних, культурних, життєвих виборів особистості, котра самореалізується у різних виховних середовищах (академічне середовище, клубне, середовище творчих майстерень тощо).



Основні вимоги до створення виховного простору:

психологізація як здатність враховувати у комплексі всі зовнішні й внутрішні впливи на дитину й одночасно творити духовно-творче розвивальне середовище, нейтралізуючи негативні з них та посилюючи позитивні;

відкритість до соціуму, діяти у співпраці з сім'єю, громадськістю;

залучення дітей до розв'язання суспільно значущих і особистісних життєвих проблем, формувати досвід громадянської поведінки;

розвиток творчого потенціалу всіх суб'єктів навчально-виховного процесу;

спонукання школярів до самостійного розв'язання власних життєвих проблем у нестабільному суспільстві;

життєтворчість як здатність забезпечити дитині можливість облаштувати власне життя, творити колективні та міжособистісні взаємини;

педагогічна культура вчителів і вихователів, невід'ємними особливостями якої є людяність, інтелігентність, толерантність, розуміння, здатність до взаємодії;

педагогічний захист й підтримка дітей у розв'язанні їхніх життєвих проблем та в індивідуальному саморозвитку, забезпечення їхньої особистісної недоторканності та безпеки;

самореалізація людини в особистісній, професійній та со­ціальній сферах її життєдіяльності.



Структура виховної моделі національного виховання

Виховна система — це цілісний організм, який виникає у процесі інтеграції основних компонентів виховання (мета, суб'єкти вихо­вання, їх діяльність, спілкування, відносини, кадровий потенціал, матеріальна база), що сприяє духовному розвитку і саморозвитку особистості, створенню своєрідного, за визначенням К.Ушинського, "духу школи".

Організаційно-структурна модель виховання

Реалізація сучасних технологій виховної роботи на практиці можлива на основі проектування розвитку особистості. Таким чином відбувається перехід від "педагогіки заходів" до педагогіки фор­мування особистісних рис і якостей. У цьому підході основними елементами розвитку особистості виступають: вікові особливості дитини ; власне зміст виховної діяльності як спільної діяльності вихователя і вихованця основні очікувані результати на певному етапі вікового розвитку, що складаються з трьох основних елементів: набуті знання і цінності , сформоване ставлення до себе, оточуючого природного і соціального світу; життєві компетентності, тобто можливість діяти у конкретній життєвій ситуації відповідно до власних цінностей, ставлень та знань.

Серцевиною виховного процесу є особистість — її нахили, здібності, потреби, інтереси, соціальний досвід, самовідданість, характер.

Одним із визначальних принципів виховної системи є взаємо­зв'язок впливів: родини; вчителя; соціальних об'єктів; довкілля (освітнього простору).

Родина, її цінності є складниками суспільства, яке будується на родинних принципах співжиття, дбайливого ставлення до дитини на тих чинниках, що допомагають розкрити творчий потенціал дитини.

Залучення до співпраці управлінської, духовної, культурно-мистецької еліти та громадських інституцій створює унікальне середовище координації та інтеграції всіх ланок виховної системи.

Розуміючи українську національну систему виховання як самобутнє і водночас споріднене з вселюдським культурно-історичне явище, акцентуємо увагу на усвідомленні педагогами кінцевого результату своєї праці — виховання свідомого громадянина, патріота.

Такий підхід дає можливість оцінити ефективність проведеної виховної роботи на кожному віковому етапі розвитку вихованця. Оцінка здійснюється через порівняння очікуваних результатів виховної роботи з її реальними результатами. При цьому стає можливою оцінка ефективності виховання як окремої особистості, так і класу та школи в цілому.

урахуванням творчого підходу класних керівників, батьків, інтересів, запитів та потреб дітей.

У програмі визначено орієнтири для роботи з конкретними класними колективами. Програма виховання для роботи з кон­кретним класом повинна вирізнятися творчим характером, власною специфікою, що зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку, провідною діяльністю, виховними впливами мікро- та макросоціумів, рівнями розвитку особистостей та класних колективів, індивідуальними можливостями педагога.

У проектній діяльності увага класного керівника (вихователя) акцентується на таких аспектах:

— розвиток творчої особистості дитини;

— виявлення та становлення індивідуальних особливостей школярів;

— рівні особистісно-виховних досягнення учнів;

створення відповідних умов у школі для всебічного розвитку учнів;

функціонування системи медично-психологічного та соціально-педагогічного забезпечення процесу розвитку школярів.

У процесі поетапної реалізації програми виховання класний керівник (вихователь) керується особистісно зорієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожного учня, тим самим створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей.

Програма виховання учнів реалізується у процесі організації:

навчально-виховної діяльності;

позаурочної та позакласної діяльності;

позашкільної освіти;

роботи органів учнівського самоврядування;

— взаємодії з батьками, громадськими організаціями, держав­ними установами.

Дитина є суб'єктом виховного процесу, тому доцільно у прак­тику роботи школи впроваджувати такі виховні технології, інтерактивні методи та форми діяльності, які ставлять за мету не нав'язування правил і норм та примусове їх виконання, а створення умов для осмислення суті моральних правил і норм, їх доцільності, добровільного сприйняття, творчого застосування, набуття досвіду морально-ціннісного ставлення до самого себе, до людей, до навколишнього світу. А це потребує розвитку таких механізмів морального становлення особистості, як ідентифікація, децентрація, позитивний образ "Я", емпатія, совість, рефлексивно-вольові механізми.

Для реалізації програми необхідно створити відповідні психолого-педагогічні умови у навчальному закладі, а саме:

— відповідність виховної практики засадам особистісно орієнтованої гуманістичної парадигми освіти;

— ставлення до особистості дитини як до суб'єкта виховання;

перцептивна, комунікативна, інтерактивна взаємодія всіх суб'єктів виховного процесу; створення необхідних умов для розвитку творчого потенціалу особистості, перспектив її саморозвитку в колективі;

— захист і підтримка інтересів особистості дитини;

— самоідентифікація та суспільно-значиме особистісне само­визначення дитини;

— стимулювання ініціативності та життєвої активності дитини;

— створення і набуття практичних навичок, необхідних для особистісної гармонізації;

— інтеграція виховних впливів освітнього середовища;

— практичне спрямування виховного процесу навчального закладу;

— культивування цінностей особистості.

Урахування вікових та індивідуальних особливостей старших школярів передбачає добір доцільного змісту, методів, форм та відповідних виховних технологій:

навчально-виховних (формування необхідних знань, стійких поведінкових норм);

особистісно орієнтованих (створення ситуацій взаємодії, емпатії, використання активних та інтерактивних технік);

— культурологічних;

— дитиноцентричних (основа виховного процесу — створення умов для розвитку дитини);

— соціоорієнтованих.
ІІ. ТЕМАТИКА ЗАСІДАНЬ



Зміст роботи

Дата

відповідальні

1.
2.

3.


І засідання (організаційне): „Організація виховної діяльності з класом"

Про стан виховної роботи за 2011-2012 навчальний рік.

Основні напрями виховної роботи та методичної роботи на новий навчальний рік. Про планування роботи класного керівника., оформлення документації.

Затвердження плану роботи на новий навчальний рік.



Вересень

Дзямко Ж.В.


Дзямко Ж.В.

Члени МО


1.
2.

3.

4.

5.



ІІ засідання "Удосконалення родинного

виховання учнів

Огляд літератури з проблем виховної роботи.

Показові виховні години.

Доповідь на тему: „ Спільна робота школи та сім’ї у становленні особистості школяра"

Індивідуальна робота класного керівника з батьками ( з досвіду роботи)

Відкриті виховні години.


Жовтень

Дзямко Ж.В.


Члени МО
Барчій Г.І.

Члени МО


1.

2.


3.

4.


ІІІ засідання "Робота з дітьми, схильними до девіантної поведінки"

Доповідь на тему: „ Проблеми профілактичної виховної роботи з неповнолітніми".



Система роботи з попередження правопорушень.

Аналіз стану профілактичної роботи з учнями.
Відкриті виховні години.


Грудень

Дзямко Ж.В.

Рейпаші П.П.
Дзямко Ж.В.

Члени МО




1.


2.

3.


ІV засідання "Моральне виховання у системі виховної роботи школи"
Моральне виховання учнів у системі виховної роботи в навчальному процесі (обмін досвідом).
Здійснення огляду літератури з проблем виховання.
Відкриті виховні години.

Лютий

Члени МО

Дзямко Ж.В.

Члени МО

1.
2.


V засідання " Про результати роботи з виховання учнів у навчальному році і завдання колективу на новий навчальний рік"
Анкетування за підсумками роботи за рік.

Підведення результатів змагань на найкращого учасника загально- шкільних свят. Підведення підсумків роботи з виховання учнів у навчальному році та визначення завдань на наступний навчальний рік.

Травень

Дзямко Ж.В.


Члени МО


ІV. ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ, НАД ВИРІШЕННЯМ

ЯКИХ ПРАЦЮЮТЬ КЛАСНІ КЕРІВНИКИ


№ п.п.

Клас

Прізвище, ім’я, по батькові

Фах,освіта

Категорія

Проблемне питання



5-А

Сабова Вікторія Іванівна

Вч. математики

Вища

Сімейне виховання як гарант морального становлення особистості.



5-Б

Густі Людмила Юріївна

Вч.

світової літ



Вища

Духовно-моральне виховання, головною особистістю якого є орієнтація на загальнолюдські цінності.



6-А

Гуляй Світлана Петрівна

Вч. світової літ

Вища

Розвиток творчої особистості учнів, формування пізнаваної діяльності та виховання національної свідомості, громадянської активності



6-Б

Денісова

Алла Олександрівна

Вч. фізики, матем.

Вища

Сімейне виховання як складова розвитку особистості



6-В

Джугля Ірина Іванівна

Вч. фізики

Вища

Робота з дітьми ромської національності: проблема становлення у колективі, розвиток індивідуальності



7-А

Рейпаші Петро Петрович

Вч. історії

Вища, старший вчитель

Виховання патріотизму в учнів.



7-Б

Бігунець Наталія Семенівна

Вч. світової літ.

Вища

Формування всебічно розвинутої особистості, залучення учнів до активної суспільної діяльності, формування активної життєвої позиції



8-А

Санойца Оксана Михайлівна

Вч. історії

Вища ,

На основі оптимістичного підходу до учня, формувати високоморального вольового патріота своєї Батьківщини



8-Б

Барчій Ганна Іванівна

Вч. світової літ.

Вища, вч.-методист

Родинно-сімейне виховання.



9-А

Домбай Тетяна Андріївна

Вч. біології

Вища

Формування вміння бачити прекрасне в природі, екологічне виховання учнів.



9-Б

Фекете Тамара Іванівна

Вч. математики

Вища

Формування дружнього, організованого колективу через активізацію форм індивідуального впливу та колективної виховної роботи.



9-В

Гливляс Вероніка Василівна

Вч.фіз.вих

Вища,

Формування здорового способу життя, моральне виховання.



10-А

Турянчик Ольга Іванівна

Вч. хімії

Вища

Розвиток інтересу до навчання, формування потреби постійно активізувати свою пізнавальну діяльність.



11-А

Гойдош Валерія Емерихівна

Вч.хімії

Вища

Формування учнівського колективу, міжособистісних взаємин та єдності в ньому.



11-Б

Кіріа Вікторія Іванівна

Вч. укр..мови та літ

вища

Формування в учнів потреби у громадянській діяльності, виховання бажання і готовності виконувати доручення, ширше залучати їх до справ і турбот класу.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка