„Плекатимеш мову цвістимуть слова”



Скачати 120.44 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір120.44 Kb.
Свято української мови – „Плекатимеш мову - цвістимуть слова”
Святково прибраний актовий зал. Вишиті рушники. кетяги калини, коровай, уквітчаний барвінком
Вислови про мову:
Мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови….

М. Рильський

Мово українська! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна….



С. Плачинда
Ти велична і проста.

Ти стара і вічно нова.

Ти могутня, рідна мово!

Іван Багряний
Мово моя українська –

Батьківська, материнська,

Рідна мені до болю –

Дужий я із тобою!

В.Бичко
Ти наше диво калинове,

Кохана материнська мово

Дмитро Білоус
Купана-цілована хвилями Дніпровими,

Люблена-голублена сивими дібровами,

З колоска пахучого, з кореня цілющого,

Із усмішки і сльози, сонця, вітру і грози

Наша мова.

Наталка Білоцерківець


Учитель.

Собор, соборність, Україна –

Які то рідні нам слова.

Бо нація – одна-єдина

І Батьківщина лиш одна.

Учениця 1 Нам в Україні всім судилось жить,

В краю, де кожна квітка голос має!

Тож українська мова хай звучить,

Над цілим світом хай вона лунає!



Учениця 2 Не можна небо хусткою закрить,

Не можна океанів осушити...

Так мову рідну не заборонить –

Нам українською судилось говорити


Учениця 3 Хай рідна мова сили набира –

Свята і чиста мова материнська.

І ось для свята вже прийшла пора,

Нехай лунає мова українська


Ведучий 1 Рідне українське слово бринить, чарує серце кожного українця. Рідна мова дорога і

близька кожному з нас, вона дає наснагу, силу, радість спілкування.


Ведучий 2 Шановні друзі! Запрошуємо Вас на свято української мови – „Плекатимеш мову –

цвістимуть слова”, присвячене дню української писемності та мови.



На сцену виходять Соняшник, Калинка, Барвінок
Соняшник Я – син Сонця і Землі української, символ світла і життєствердження.
Калинка. Я – символ рідного краю, родинного достатку, а також – символ дівочої краси й вірності.
Барвінок. Я – символ віри у свої сили. Наукова моя назва походить від латинського слова і в

перекладі означає „перемагати”. Благословенним і чарівним вважається той край, де росте

барвінок. Недаремно Україну називають барвінковим краєм. А ще я – символ вродливого,

сильного парубка.



До зали заходить Мова
Мова. Я – ваша рідна українська мова.

Як путівець між нивами проста.

Барвиста, наче далеч веселкова –

Такою увійшла до вас в уста.


Пишаюсь, що у цій родині

Заясніла калинова мова

З роси, з проміння, з шуму колосків.

Я вам дарую чисте українське слово,

Аби з ясних слов’янських берегів

У світі засвітитися дніпрово.


Соняшник. Здрастуй, Слово, українська Мово,

Здрастуй на межі тисячоліть.

Квітни калиново, барвінково,

Засіяй мов соняшника віть.


Калинка. Тобі, Мово, ясна зоре,

Прекрасну пісню заспіваєм.

І над просторами твоїми

Думками гордості злітаєм.


Барвінок. З Шевченком у душі і серці

У синю даль ідем, прямуєм.

І пісню щиру, задушевну.

Вітчизні милій подаруєм



Звучить пісня
Ведучий 2. Мова українська – то невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна і ласкава,

ніжна і багата. Вона – порадник і вчитель тим, хто її любить і шанує, і суддя тим – хто її

зневажає.
Учень 1 Що для мене рідна мова?

Весняний пташиний спів?

Гомін тихої діброви?

Чи віночок дивних слів?

Чув заморські, та, далекі,

Ті не брали за живе.

А моя – то ніби лебідь,

Що по озеру пливе!

Ось почулося „Будь ласка”,

„Перепрошую”, „Пробач!” –

Як в дитинстві добра казка,

Так зворушують, хоч плач!

Чую лагідне, родинне:

„Мамо”, „мамочко”, „татусь

Зберігає Україна

Все, що мала Давня Русь.


Ведучий 1. Кожне слово української мови має своє обличчя. Як у квітки, у слова – неповторний аромат і

відтінок барви, - а цих відтінків кожна барва має тисячі.

То звідки ж до нас прийшло слово?
Ведучий 2. Воно – з гомону полів, лісів і морів, отчої землі, мережане сходом і заходом сонця, гаптоване

сяйвом місяця й зірок, переткане червоною калиною, уквітчане синім барвінком, осяяне золотими

соняхами.
Ведучий 1. Воно – з першого радісного щебету немовляти, з потаємного шепоту і зітхань закоханих. З роси і

води, ніжне і тендітне, бо єднає дух і тіло, бо в його основі – непорочність і чистота


Ведучий 2. Слово Богом дано нам, людям, і цей Дар Божий треба цінувати.

Слово. Мова. Книга. Без них не можна уявити нашого життя. І хоча з’явились вони у різний час,

але міцно пов’язані між собою.
Ведучий 1. Відомо, що Нестор-літописець народився в середині ХІ століття. Сімнадцятилітнім його

прийняли до Печерського монастиря – одного з найбільших культурних центрів Київської Русі.

Там перекладали, переписували книжки, складали житія святих, вели літопис. У церковному

календарі день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-літописця припадає на 9 листопада.

Цього дня в Україні починаючи з 1997-го року, відзначають День української писемності та мови.
Ведучий 2. Та хоч би яким складним був процес створення книги, вона ніколи не народиться без її

першотворця – письменника.

Українська література має свою могутню класику. По праву, основоположником української

літературної мови вважають Тараса Григоровича Шевченка, який відшліфував, і показав світу

дорогоцінне каміння – мову українського народу.

Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник – ці імена визнані

світом.
Ведучий 1. Золоту скарбницю рідної мови збагатили майстри художнього слова, сучасні українські

письменники: Ліна Костенко, Олесь Гончар, Дмитро Павличко, Іван Драч, Павло Загребельний.

Прислухаймось до чарівних слів животворного трепету й вогню, мудрості земної, втілених у

поетичне слово


Учень 2 Я - кровинка твоя, Україно.

Я - кровинка твоя, Україно,

Твоя крапля у вічному русі.

Піднімайся скоріше з руїни,

Я до тебе всім серцем горнуся.
Я ще юна та помислом дивним

Із минулого лину в грядуще.

Твоя мова – це пам’ять нетлінна,

Твоя мова – повік невмируща.


Симоненка це слово й Шевченка,

Слово Лесі і слово Олеся,

Моя мова – це Ліна Костенко,

Що лунає в святім піднебессі.


О мій боже, вклонюся доземно

Твоїй волі і духу святому.

В серці солодко, зоряно, щемно...

Я – дитя українського дому.


Звучить пісня

Ведучий 2 Рідне слово є важливим засобом виховання людини. Відомий український педагог Василь

Сухомлинський писав: „Мова – це віконце, через яке людина бачить світ”. Видатний учитель

вважав, що слово і мова є важливими складовими духовної культури людини
Ведучий 1. Кожен мовець повинен прагнути того, аби його мова стала досконалою, зрозумілою всім. Та

висловлювати свою думку логічно, ясно, грамотно, доречно, виразно і багато посильно не

кожному. Ось послухайте діалог двох юнаків:
Юнак 1. Слышь, ты, як попасти в магазин, де продають, як это називається, каструлі, чайники. Мені

потрібна чара, понімаеш? Недавно приехал у ваш город, поселився в общазі. А їсти готовити нема в

чому. Оце і мотаюсь шукаю інструмєнти для пріготовлєнія піщі.
Юнак 2. Вибачте, я вас зовсім не розумію. Мені здається, що вам потрібна крамниця „Тисяча і одна

дрібниця”. Однак за чарами вам варто було б звернутися до чаклунки. Тож чіткіше висловлюйте

свої думки.

Ведучий 2. Це типова ситуація. І, певно, дехто з вас потрапляв у неї. А причина непорозумінь – порушення

процесу спілкування, адже ці юнаки на різних рівнях володіють мовою


Ведучий 1. Перший учасник діалогу і не здогадується, що діалектні і жаргонні слова не є засобом

комунікації всіх мовців. Йому просто не доступний літературний рівень опанування мовою.

Від таких мовців нашу мову треба просто захищати

Ведучий 2 Приємно слухати ніжну, з душею скомпоновану гру слів. Тут і мовне багатство, і з граматикою

все гаразд. Але, на жаль, не завжди буває так. Дехто забуває, що чистота мови, її багатство –

така ж необхідна річ, як і чистота тіла, охайність одягу. А недбале ставлення до власного

мовлення викликає не лише зневагу, але й огиду.


Ведучий 1. Не вірите? Ми спробуємо вас переконати. Послухайте діалог двох однокласників, які зустрілися

після вихідних днів…


Розігрується драматизований діалог:


  • Хелоу, кент! Як ти тіпа на діскарі вчора оттягнувся?



  • Привіт, Олеже. Ми вчора відвідали вечір, присвячений Дню української писемності і мови

«Квітни, мово калинова».



  • Так що – і дискаря не було?



  • Ні, ми лише подивилися чудове літературно-мистецьке свято.



  • Во, блін, галімо було. Харашо, шо я не пішов. Ми з кентами у мене на хаузі отривались. Родаків дома не було. Кльово!



  • Що ж ви робили, Олеже? Як провели свій вільний час?



  • Повний отпад! Бабки зібрали, прикинь, такий балдьож – хавать є шо, музон ніштяк. Такі приколи були…



  • Слухай, братан…



  • Вибач, Олеже, не розумію я тебе. Ти якою мовою говориш?



  • Ну ти Андерсен! Якою мовою – українською в натуре!



  • Вибач, я знаю іншу мову. Таких слів немає у словниках. Перепрошую, я поспішаю. Зустрінемось потім. Бувай. (Іде).



  • Ну, братан, давай ше побазарим. Ех ти, а ще друг називається… І чого ото він випендрюється?


Ведучий 2: І справді, чого? А ви не здогадуєтесь?
Ведучий 1: Так буває, що, хто нехтує культурою рідної мови, потрапляє в жалюгідне становище, хоч, на

жаль, сам цього не усвідомлює.


Ведучий 2 :Чому ж так трапляється все-таки? А тому, що й досі тліє у душах багатьох отой комплекс

меншовартості, насаджуваний віками неволі! Мовляв, українською говорити не престижно, бо це

мова , сільська, та й не модна.
Учень 3 Ніжна, мила, світанкова,

Ясна, чиста, колискова,

Мелодійна, дзвінкотюча,

Дивна, радісна, співуча,

Лагідна, жива, казкова,

Красна, чарівна, шовкова,

Найдорожча, добра, владна,

Мудра, сонячна, принадна,

Солов’їна, барвінкова

Українська мова!



Ведучий 1. Сьогодні українська мова, пройшовши нелегкий шлях, знову починає жити. У 2000 році з

прекрасної ідеї відомого українського бізнесмена й мецената з Канади Петра Дмитровича Яцика

народився міжнародний конкурс знавців української мови. Приїхавши в незалежну Україну,

побачивши досить складну ситуацію з мовою, він сказав: „Не приведи Бог нам перетворитися на

націю нарікайлів, які ходять і нарікають на долю, на злих воріженьків, на себе”.

І не треба замахуватися на глобальне. Можна почати з малого. Наприклад, з конкурсу

української мови. І чим більше дітей долучиться до цього конкурсу, тим певніше, що молода

Україна говоритиме українською мовою, шануватиме її, вважатиме престижною.

На жаль, Петро Яцик побачив лише завершення першого конкурсу, він помер напередодні

другого. Його справу продовжила донька Надія. Сьогодні цей конкурс продовжує жити в Україні.


Ведучий 2 В цей день у нашій школі стартував перший етап Міжнародного конкурсу імені Петра Яцика.

У кожній людині криються великі потенційні можливості. І при правильному саморозвитку

вона перетворюється на освічену, інтелігентну, гармонійну особистість.

За результатами конкурсу справжніми знавцями української мови визнано учнів нашої

школи

Ведучий 1 Дорогі друзі! Для всіх учасників конкурсу – цей музичний подарунок
Лунає пісня.

Виходить Мова з маленькими українцями
Мова. Звідки ти і хто такий?
Хлопчик. Українець я малий
. Мова. І яку ти знаєш мову?
Хлопчик. Українську, чорноброву
. Мова. Де живеш ти, хлопчик, нині?
Хлопчик. В тополиній Україні
Мова. А ти хто така?
Дівчинка. Українка я маленька.

Українці – батько й ненька.

Все що рідне, я кохаю,

Всім, хто рідний, помагаю.

Своє ціную, свого вчуся,

До українського горнуся.

І чужого я навчаюсь,

І свого я не цураюсь



Мова Вивчайте мову українську –

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну,

Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.


Любіть красу своєї мови,

Звучання слів і запах слів,

Це квітка ніжна і чудова,

Кохання батьківських степів



Ведучий 1. Українська наша, рідна мово,

В кожнім слові твоїм – цілий світ.

Бачу барви у нім веселкові,

І калини червоної світ.


Ведучий 2. А ще небо блакитне бездонне,

І Ярило, й пшеничні поля.

Плескіт рік, шум гаїв невгамовний,
ВСІ: Це все наша вкраїнська земля
Ведучий 1: Усе є в нашій мові, тільки треба наполегливо вивчати, безмежно любити її і пишатися

нею!


Ведучий 2: Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи, слово рідне заграє новими гранями

краси і довершеності!




(Всі учасники шикуються зі свічками)
Молитва за мову

– Боже милосердний, що на небі,

Українську мову збережи.
– Всім, хто має в серці віру в Тебе,

Об’єднатись в слові поможи

.

– Уклади в уста мого народу



Незнищенні істини прості,
– Щоб ніколи рабству на догоду

Не збивався з істини путі.


– Дай нам милосердя і терпіння,
– До байдужості не доведи!
– Від змертвіння і від запустіння
Усі: Отче, збережи і захисти!
. Ведучий 1: Дорогі шанувальники рідного слова, зичимо вам творчих успіхів і перемог у районному

конкурсі знавців рідної мови. Щастя, натхнення, добра і миру всім!



Ваші оплески всім учасникам нашого свята.

(Масовий танець)


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка