Політологія як наука. Предмет політології



Сторінка20/28
Дата конвертації21.02.2016
Розмір1.69 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   28

Лібералізм та неолібералізм.

Лібералізм (від лат. liberalis -вільний) - політична та ідеолог. течія, що об'єднує прихильників парламент, ладу, вільного під­приємництва і дем.свобод. Тер­мін «Л.» увійшов до широкого вжитку в першій пол. XIX ст., коли в ряді країн зх. Європи ви­никли політ, партії «лібералів». Однак витоки Л. сягають епохи бурж. революцій XVII-XVIII ст. Ідеологія раннього Л. відіграва­ла прогресивну роль, тому що в ній були сформульовані осн. принципи нового сусп. устрою, який прийшов на зміну феодаліз­му. Прибічники Л. вимагали об­меження прав монарха парла­ментом, встановлення конституц. ладу і допущення вихідців з третього стану до управління д-вою, запровадження дем. свобод, скасування привілеїв дворянства і духовенства. Ідеологи бурж. рево­люцій зробили суттєвий внесок у розробку і втілення в практику пар­ламент. устрою. Пізніше багато з ідей, витриманих у дусі концепції «правової держави» - конституцій­ного правління, заснованого на поділі влади на законодавчу, вико­навчу і судову; забезпечення осн. політ, прав громадян, включаючи свободу слова, друку, віроспові­дань, проведення зборів тощо -увійшли в ідейно-політ. арсенал Л.

Ринкова економіка сприяла формуванню середнього стану (купців, підприємців, управлін­ців, інтелігенції) з різночинців, тобто недворян; інституцій соц. спрямування і різної політ, орі­єнтації, незалежних від д-ви. Внас­лідок багатолітньої еволюції на­званих чинників і сформувались цінності сучас. Л. як системи соц.-екон. та політ, поглядів, яка за­хищає свободи та права особи, приватну власність, демократію, громадян, сусп-во, договірний характер держ. влади, вільну кон­куренцію тощо. Л. виходить з положення, що світ підпорядко­вується законам, які нам не під­владні. Тому природним принци­пом поведінки людини повинні бути здоровий глузд, адаптація до обставин і вимог сусп-ва. Л. від самого початку не був тотожним егоїзму, аморальності, відходу від участі у виконанні сусп. завдань. Він звертався до високомораль­ної особи, яка діє зважено, поєд­нує свої інтереси з інтересами соц. цілого й несе за нього відпові­дальність. Л., на думку його ідео­логів (Д.Локк, Ш.Монтеск'є, І.Кант, Г.Гегель, Є.Бентам, Б.Кон-стан, Т.Джефферсон, Д.Медісон, М.Острогельський, Б.Кістяківсь-кий, М.Драгоманов та ін.),-це за­снований на особистій ініціативі й свободі вибору спосіб дій, готов­ність до сприйняття нових ідей і разом з тим заперечення диктату ідеологій, політики, влади. Такий «спонтанний порядок», на думку деяких вчених (Гі Сорман), спро­можний забезпечити саморегулю­вання сусп. організму краще за будь-які плани. Елементами спон­танного порядку є окремі госп-ва як індивідів, так і орг-цій, якими керують свідомо. Розвиток при­ватного права полягає значною мірою у наданні можливості для створення добровільних асоціа­цій, які не мають тієї чи ін. приму­сової влади. Найважл. постулат Л. - встановлення балансу між сфе­рами сусп. та особистих інтересів. Вважається, що Л. - це не ідеолог. догма, а «проект суспільства», який може бути адаптований до місцевих іст., нац. і культурних умов.

Згідно з ліберальним ідеалом мета створення д-ви - збережен­ня і захист природних прав лю­дини, відносини між окремою людиною і д-вою повинні мати договірний характер, а верховен­ство закону є інструментом соц. контролю. У сусп-ві надається пріоритет громадян, свободам над політ., юрид. та моральн. нормами. Вплив д-ви конститу­ційне обмежений, вона не повина втручатись в екон. життя сусп-ва. Політ, стилю Л. властиві праг­матизм, меркантилізм, раціона­лізм. Спосіб політ, відносин - по­шуки і досягнення консенсусу; засоби поліпшення сусп. умов -реформування, філантропія, до­бродійність.

«Етатистським» різновидом Л. є неолібералізм з характерними для нього посиленням держ.-монопо­ліст. регулювання економіки, інституціоналізацією нових форм держ. втручання в сусп. життя.

Більшість партій - прихильників Л. - об'єднані в Ліберальний Інтернаціонал, створений 1947 p. Партіями-засновниками прийня­то «Маніфест лібералів». В Євро-парламенті ці партії (понад ЗО) ма­ють п'яту за чисельністю фрак­цію.


Неолібералізм (від грец. neos - новин і лат. liberalis - віль­ний)-сучас. політ, течія, різновид традиц. ліберальної ідеології і пол­ітики, що сформувався як відоб­раження трансформації бурж. сусп-ва від вільного підприємниц­тва до державно-монополіст. ре­гулювання економіки, інституціо-налізації нових форм держ. втру­чання в сусп. життя; «етатистсь-кии» різновид лібералізму зі збе­реженням вірності принципам де­мократії, вільної конкуренції, при­ватного підприємництва.

Практичне втілення Н. дістав у політиці «нового курсу» Ф.Руз­вельта, особливо в роки другої світової війни та у повоєнні роки, що було зумовлено значною мі­рою науково-техніч. революцією, яка потребувала значних держ. капіталовкладень в основні фон­ди невиробничої сфери, у розви­ток освіти й науки, у підвищення кваліфікації робочої сили, в охо­рону здоров'я. В основу політ. програми Н. лягли ідеї: консенсу­су між тими, хто управляє, й тими, ким управляють; необхід­ності участі мас у політ, процесі, демократизації процедури прий­няття управлінських рішень; плю­ралізм форм організації і здій­снення держ. влади. Завдячуючи теорет. розробкам відомих неолі-бералів Р.Даля, Ч.Ліндблюма, Ф.Хайєка, Д.Ешера, Г.Олсона, формуються принципово нові уявлення про роль і 4)ункції д-ви. Місце ліберальної теорії «держа­ви нічного сторожа» займає ідея «держави добробуту», суть якої полягає в суттєвій зміні функцій і завдань, тобто втручання д-ви в економіку, що має на меті ство­рення і підтримку сприятливих умов для конкуренції. Держ. ре­гулювання соц. життя через ве­личезні соц.витрати і перерозпо­діл коштів засобом держ. бюдже­ту створювало певні соц.-політ. умови для збереження сусп. ком­промісу. Ідея «відповідальності держави» за добробут усіх гро­мадян, що лежить в основі цієї концепції, принципово проти­стоїть ідеї ринкового регулюван­ня відносин розподілу. Саме ці егалітарні риси теорії і практи­ки неолібералів були піддані критиці в 70-80-х pp. представ­никами «неоконсервативної хвилі», які побачили в державі -покровителі небезпеку для ефек­тивного функціонування капіта­лів, а також для існуючої систе­ми цінностей. Нові явища у роз­витку країн Заходу вплинули на еволюцію ідеології Н., деякі з представників якого (Д.Белл, Д.Мойніхен, Н.Глейзер та ін.) сприйняли неоконсервативні ідеї.


1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   28


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка