Положення про організацію освітнього процесу у Харківському національному медичному університеті 23. 09. 2015 Харків 246



Сторінка1/4
Дата конвертації21.03.2016
Розмір0.84 Mb.
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ ХНМУ

_23.09.2015_№_336

Положення

про організацію освітнього процесу

у Харківському національному медичному університеті

_23.09.2015___ Харків _246__


Положення про організацію освітнього процесу у Харківському національному медичному університеті (далі – Положення) є документом, що регламентує організацію та проведення освітнього процесу в Харківському національному медичному університеті (далі – Університет).


1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Освітня діяльність в Університеті спрямована на створення умов для особистого розвитку і творчої самореалізації людини, формування національних та загальнолюдських цінностей, створення рівних можливостей для молоді у здобутті якісної освіти, підготовки до життя і праці в сучасних умовах, розроблення та запровадження освітніх інноваційних технологій, демократизації освіти та навчально-виховного процесу, розвитку безперервної освіти впродовж життя, інтеграції української освіти в європейський і світовий простір, забезпечення соціального захисту Студентів та Науково-педагогічних працівників, відповідального ставлення до власного здоров’я, охорони навколишнього середовища, створення найбільш сприятливих умов життєдіяльності суспільства.

1.2. Положення розроблено на підставі:

Закону України «Про вищу освіту»;

Закону України «Про освіту»;

Нормативно-правових актів Міністерства освіти і науки України;

Нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України;

Статуту Університету;

Колективного договору Університету;

Державних стандартів освіти;

інших нормативно-правових актів чинного законодавства.

1.3 Освітній процес організується на принципах науковості, гуманізму, демократизму, наступності та безперервності, незалежності від впливу будь-яких політичних партій, громадських та релігійних організацій.

Організація освітнього процесу в університеті здійснюється на засадах Болонського процесу. Болонський процес - це діяльність європейських країн, спрямована на узгодження систем вищої освіти континенту.

Вихідні позиції учасників процесу в контексті Болонської декларації формулюються таким чином: «Європа знань» є на сьогодні широко визнаним незамінним фактором соціального і людського розвитку, а також невід’ємною складовою зміцнення та інтелектуального збагачення європейських громадян, оскільки саме така Європа здатна надати їм необхідні знання для протистояння викликам нового тисячоліття разом із усвідомленням спільних цінностей та належності до єдиної соціальної та культурної сфери».

1.4 Болонський процес – один з інструментів не лише інтеграції освіти та науки в Європі, а й загальної світової тенденції нашого часу - глобалізації.

У рамках Болонського процесу передбачається:

• запровадження європейської кредитно - трансферної системи (далі - ЕСТS).

ЕСТS – це система трансферу і накопичення кредитів, що використовуються в європейському просторі вищої освіти з метою надання, визнання, підтвердження кваліфікацій та освітніх компонентів, і сприяє академічній мобільності здобувачів вищої освіти. Система ґрунтується на визначенні навчального навантаження здобувача вищої освіти, необхідного для досягнення визначених результатів навчання та обліковується у кредитах ЕСТS;

• створення системи контролю якості освіти, яка передбачає організацію акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка ґрунтуватиметься не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно встановлюються стандарти транснаціональної освіти;

• розширення мобільності студентів і викладачів для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців у країнах Європи;

• забезпечення працевлаштування випускників, яке передбачає використання їх знань та умінь на користь усієї Європи. З цією метою вищі навчальні заклади країн Європейського освітнього простору будуть орієнтовані на кінцевий результат. Визнання іноземних освітніх кваліфікацій, академічне і професійне визнання здійснюють компетентні органи з урахуванням уніфікованого зразка «Додатка до диплома про освіту» (Diploma Supplement), який рекомендований ЮНЕСКО;

• забезпечення привабливості європейської системи освіти, що передбачає залучення у Європу більшої кількості Студентів з інших регіонів світу. Це можливо за умови введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легкодоступних кваліфікацій тощо і сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти;

• створення Зони європейської вищої освіти має відбуватися одночасно і паралельно зі створенням Зони європейських наукових досліджень;

• стратегія навчання упродовж усього життя як основа конкурентоспроможності та використання нових технологій, поліпшення якості життя.

1.4.1 Кредит ЕСТS – одиниця вимірювання обсягу навчального навантаження здобувачів вищої освіти, необхідного для досягнення визначених результатів навчання.

Обсяг одного кредиту ЕСТS становить 30 годин.

Навантаження одного навчального року за денною формою навчання становить , як правило, 60 кредитів ЕСТS.

Кредит ЕСТS включає навчальне навантаження, яке складається з годин лекцій, практичних занять, семінарських занять, самостійної роботи здобувача вищої освіти.

1.4.2 Академічна мобільність здобувачів вищої освіти – можливість навчатися в іншому вищому навчальному закладі на території України чи поза її межами.

1.4.3 Здобувачі вищої освіти – особи, які навчаються в Університеті на певному рівні вищої освіти з метою здобуття відповідного ступеня і кваліфікації.

Кваліфікація – офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту;

Компетентність – динамічна комбінація знань, вмінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, яка визначає здатність особи успішно здійснювати професійну та подальшу навчальну діяльність і є результатом навчання на певному рівні вищої освіти;

1.5 Мова навчання в Університеті визначається законодавством України.

1.6 Відповідальність за якість освітнього процесу в Університеті несе ректор.



2 Рівні та ступені вищої освіти в Університеті

2.1 Підготовка фахівців з вищою освітою в Університеті здійснюється за наступними рівнями та ступенями вищої освіти

- Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти відповідає п’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою загальнокультурної та професійно орієнтованої підготовки, спеціальних умінь і знань, а також певного досвіду їх практичного застосування з метою виконання типових завдань, що передбачені для первинних посад у відповідній галузі професійної діяльності.

- Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти відповідає шостому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань та практичних умінь і навичок, достатніх для успішного виконання професійних обов’язків за обраною спеціальністю.

- Другий (магістерський) рівень вищої освіти відповідає сьомому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою поглиблених теоретичних та/або практичних знань, умінь, навичок за обраною спеціальністю (чи спеціалізацією), загальних засад методології наукової та/або професійної діяльності, інших компетентностей, достатніх для ефективного виконання завдань інноваційного характеру відповідного рівня професійної діяльності.

- Третій (освітньо-науковий) рівень вищої освіти відповідає восьмому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає здобуття особою теоретичних знань, умінь, навичок та інших компетентностей, достатніх для продуктування нових ідей, розв’язання комплексних проблем у галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, оволодіння методологією наукової та педагогічної діяльності, а також проведення власного наукового дослідження, результати якого мають наукову новизну, теоретичне та практичне значення.

- Науковий рівень вищої освіти відповідає дев’ятому кваліфікаційному рівню Національної рамки кваліфікацій і передбачає набуття компетентностей з розроблення і впровадження методології та методики дослідницької роботи, створення нових системоутворюючих знань та/або прогресивних технологій, розв’язання важливої наукової або прикладної проблеми, яка має загальнонаціональне або світове значення.

2.2 Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою відповідної освітньої (освітньо-професійної чи освітньо-наукової) або наукової програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти:

- молодший бакалавр (молодший спеціаліст);

- бакалавр;

- магістр (спеціаліст);

- доктор філософії;

- доктор наук.

2.2.1 Молодший бакалавр – це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні вищої освіти і присуджується у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 90-120 кредитів ЕСТS.

Особа має право здобути ступень молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

2.2.2 Бакалавр – це освітній ступень, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЕСТS. Обсяг освітньо-професійної програми для здобуття ступеня бакалавра на основі ступеня молодшого бакалавра визначається вищим навчальним закладом.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

2.2.3 Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЕСТS, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЕСТS. Освітньо-наукова програма магістра обов’язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.

Ступінь магістра медичного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти і присуджується у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої становить 300-360 кредитів ЕСТS.

2.2.4 Доктор філософії - це освітній і водночас перший науковий ступінь, що здобувається на третьому рівні вищої освіти на основі ступеня магістра. Ступінь доктора філософії присуджується спеціалізованою Вченою радою в результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації.

Особа має право здобувати ступінь доктора філософії під час навчання в аспірантурі. Особи, які професійно здійснюють наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи, мають право здобувати ступінь доктора філософії поза аспірантурою, зокрема під час перебування у творчій відпустці, за умови успішного виконання відповідної освітньо-наукової програми та публічного захисту дисертації у спеціалізованій вченій раді.

Нормативний строк підготовки доктора філософії в аспірантурі становить чотири роки. Обсяг освітньої складової освітньо-наукової програми підготовки доктора філософії становить 30-60 кредитів ЄКТС.

2.2.5 Доктор наук - це другий науковий ступінь, що здобувається особою на науковому рівні вищої освіти на основі ступеня доктора філософії і передбачає набуття найвищих компетентностей у галузі розроблення і впровадження методології дослідницької роботи, проведення оригінальних досліджень, отримання наукових результатів, які забезпечують розв’язання важливої теоретичної або прикладної проблеми, мають загальнонаціональне або світове значення та опубліковані в наукових виданнях.

Ступінь доктора наук присуджується спеціалізованою вченою радою університету за результатами публічного захисту наукових досягнень у вигляді дисертації або опублікованої монографії, або за сукупністю статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних рецензованих фахових виданнях, перелік яких затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

3 Зміст та формування освітнього процесу.

3.1 Зміст та формування Освітнього процесу в Університеті відповідає стандартам вищої освіти.

3.2 Стандарт вищої освіти - це сукупність вимог до змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів за кожним рівнем вищої освіти в межах кожної спеціальності.

3.3 Стандарти вищої освіти розробляються для кожного рівня вищої освіти в межах кожної спеціальності відповідно до Національної рамки кваліфікацій і використовуються для визначення та оцінювання якості змісту та результатів освітньої діяльності вищих навчальних закладів.

3.4 Стандарт вищої освіти визначає такі вимоги до освітньої програми:

- обсяг кредитів ЕСТS, необхідний для здобуття відповідного ступеня вищої освіти;

- перелік компетентностей випускника;

- нормативний зміст підготовки здобувачів вищої освіти, сформульований у термінах результатів навчання;

- форми атестації здобувачів вищої освіти;

- вимоги до наявності системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти;

- вимоги професійних стандартів (у разі їх наявності).

3.5 Професійні стандарти вищої освіти включають складові:

- освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників ВНЗ;

- освітньо-професійні програми підготовки;

- засоби діагностики якості вищої освіти.

3.5.1 Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) випускника вищого навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначає місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації.

Освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики.

3.5.2 Освітньо-професійна програма підготовки (ОПП) визначає нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітнього рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця.

Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки встановлюється відповідно до визначеного рівня професійної діяльності.

3.5.3 Засоби діагностики (ЗД) якості вищої освіти визначають стандартизовані методики, призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, а також її професійних, світоглядних та громадянських якостей.

Засоби діагностики якості вищої освіти використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

3.5.4 Зміст навчання – структура, зміст і обсяг навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації. Зміст навчання визначається ОПП підготовки фахівців, а також навчальним планом, навчальними програмами дисциплін тощо. Навчальна програма з дисципліни є складовою державного стандарту освіти.

- Для кожної навчальної дисципліни, що входить до плану підготовки здобувача вищої освіти за певним рівнем, кафедрою, яка провадить викладання цієї дисципліни, розробляється робоча навчальна програма дисципліни. Робоча навчальна програма з дисципліни є обов’язковим нормативним документом.

- Робоча навчальна програма дисципліни містить виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність, організаційні форми її вивчення та їх обсяг, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролю.

3.5.5 Нормативна частина змісту навчання – це перелік обов’язкових навчальних дисциплін та видів практичної підготовки із зазначенням мінімального обсягу кредитів і годин, відведених на їх засвоєння. Дотримання переліку дисциплін та обсягів кредитів і годин, що складають нормативну частину змісту освіти, є обов’язковим.

3.5.6 Варіативна частина змісту навчання містить цикл дисциплін за вибором навчального закладу і цикл дисциплін вільного вибору Студентів. Дисципліни за вибором навчального закладу визначаються особливостями регіональних потреб у фахівцях певної спеціальності та спеціалізації, певним досвідом підготовки фахівців у навчальному закладі, особливостями наукових шкіл.

3.5.7 Дисципліни вільного вибору Студентів можуть бути орієнтовані на задоволення їх освітніх і культурних потреб, додаткову фундаментальну і спеціальну підготовку. Дисципліни вільного вибору Студентів повинні складати не менш 25 відсотків загальної кількості кредитів ЕСТS, передбачених для даного рівня вищої освіти.

3.6 Університет на підставі освітньо-професійної (освітньо-наукової) програми за кожною спеціальністю розробляє навчальний план, графік навчального процесу, робочий навчальний план.

3.6.1 Навчальний план визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін у кредитах ЕСТS, послідовність вивчення дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми поточного і підсумкового контролю.

3.6.2 Графік навчального процесу (далі – Графік) складається щороку.

Він структурований на семестри, екзаменаційну сесію, виробничу (переддипломну) практику, атестацію, канікули.

Кількість навчальних тижнів у навчальному році залежить від навчального плану спеціальності.

Зазвичай навчальний рік включає два семестри, канікули встановлюються двічі на рік. Канікули на всіх курсах крім випускних становлять не менш 8 тижнів.

Екзаменаційна сесія, виробнича (переддипломна практика) планується відповідно до навчального плану спеціальності.

Атестація проводиться на випускних курсах відповідно до стандартів вищої освіти, навчального плану спеціальності.

До атестації здобувачів вищої освіти медичного спрямування входять ліцензійні інтегровані іспити «Крок».

Нормативний термін навчання за певним освітнім рівнем визначається стандартами вищої освіти.

3.6.3 Для конкретизації планування навчального процесу на кожний навчальний рік складається робочий навчальний план, який затверджується Першим проректором з науково-педагогічної роботи.

Робочий навчальний план визначає перелік та обсяг навчальних дисциплін у кредитах ЕСТS, які вивчаються в даному навчальному році, зокрема за рівнями підготовки, курсами та спеціальностями, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми поточного і підсумкового контролю.


4 Форми і порядок організації освітнього процесу в Університеті

4.1 Для студентів:

4.1.1 Навчання Студентів в університеті здійснюється за такими формами:

- денна (очна);

- вечірня (очна) без відриву від виробництва.

Денна (очна) форма навчання є основною формою здобуття певного рівня вищої освіти з відривом від виробництва.

Вечірня (очна) форма навчання є формою здобуття певного рівня вищої освіти без відриву від виробництва.

Терміни навчання за відповідними формами визначаються можливостями виконання освітньо-професійної програми підготовки (ОПП) фахівців певного рівня вищої освіти.

Організація освітнього процесу здійснюється в Університеті згідно зі стандартами вищої освіти і даним Положенням.

4.1.2 Форми організації освітнього процесу в Університеті.

Освітній процес в Університеті здійснюється у таких формах: навчальні заняття, самостійна робота, практична підготовка, виконання індивідуальних завдань, контрольні заходи.

4.1.3 Основними видами навчальних занять є: лекція, практичне, лабораторне, семінарське, індивідуальне заняття, консультація.

Відвідування навчальних занять (лекція, практичне, семінарське) Студентами є обов’язковим, в разі відсутності на занятті Студент повинен його відпрацювати у вільний від занять час(за платню або безкоштовно).

- Лекція - основний вид навчальних занять, призначених для викладення теоретичного матеріалу.

Як правило, окрема лекція є елементом курсу лекцій, що охоплює основний теоретичний матеріал одної або декількох тем навчальної дисципліни. Тематика лекцій визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

Лекції проводяться науково-педагогічними працівниками, як правило, професорами, доцентами і старшими викладачами. Лектор, який читатиме курс лекцій вперше, повинен подати складений ним конспект лекцій.

Лектор зобов’язаний дотримуватися робочої навчальної програми щодо тематики та змісту лекційних занять, але є вільним в інтерпретації навчального матеріалу, формах і способах його викладення.

Лекція проводиться для одного лекційного потоку у відповідно обладнаних приміщеннях - аудиторіях.

- Практичне заняття - вид навчального заняття, на якому Студенти під керівництвом науково-педагогічного працівника закріплюють теоретичні положення навчальної дисципліни і набувають вмінь та навичок їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття проводяться в аудиторіях, в навчальних кімнатах, лікарнях, поліклініках, оснащених необхідними засобами навчання, медичною апаратурою тощо.

Практичне заняття провадиться з однією академічною групою. З окремих навчальних дисциплін допускається поділ академічної групи на підгрупи, що повинно бути зазначено в наказі про кількість академічних груп та враховано у педагогічному навантаженні на кафедру.

Перелік тем практичних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Науково-педагогічний працівник, якому доручено проведення практичних занять, розробляє методичне забезпечення: індивідуальні завдання різної складності, контрольні завдання для виявлення ступеня сформованості необхідних умінь тощо. Практичне заняття включає проведення контролю знань, вмінь та навичок, постановку загальної проблеми (завдання) науково-педагогічним працівником та її обговорення за участю Студентів, розв’язання задач з їх обговоренням, розв’язання контрольних завдань, їх перевірку та оцінювання. Оцінки, одержані студентом за практичні заняття (поточна успішність), враховуються при визначенні семестрової підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

- Лабораторне заняття - форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень даної навчальної дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, обчислювальною технікою, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Лабораторні заняття проводяться у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях з використанням устаткування, пристосованого до умов навчального процесу (лабораторні макети, установки тощо). В окремих випадках лабораторні заняття можуть проводитися в умовах реального професійного середовища (наприклад, у лікарні, на виробництві, в наукових лабораторіях). Лабораторне заняття проводиться зі студентами, кількість яких не перевищує однієї академічної групи.

Перелік тем лабораторних занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Заміна лабораторних занять іншими видами навчальних занять, як правило, не дозволяється.

Лабораторне заняття включає проведення поточного контролю підготовленості студентів до виконання конкретної лабораторної роботи, виконання завдань теми заняття, оформлення індивідуального звіту з виконаної роботи та його захист перед викладачем. Виконання лабораторної роботи оцінюється викладачем. Підсумкові оцінки, отримані студентом за виконання лабораторних робіт, враховуються при виставленні семестрової підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

- Семінарське заняття – вид навчального заняття, на якому науково-педагогічний працівник організує дискусію з попередньо визначених проблем.

Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни. На кожному семінарському занятті науково-педагогічний працівник оцінює підготовлені Студентами реферати, їх виступи, активність в дискусії, вміння формулювати та відстоювати свою позицію та ін. Одержані Студентом оцінки за окремі семінарські заняття(поточна успішність) враховуються при визначенні семестрової, підсумкової оцінки з даної навчальної дисципліни.

Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або навчальних кабінетах з двома академічними групами, що повинно бути зазначено в наказі про кількість академічних груп та враховано у педагогічному навантаженні на кафедру.

- Індивідуальне навчальне заняття – форма навчального заняття, яке проводиться з окремими Студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей. Індивідуальні навчальні заняття організуються за окремим графіком, затвердженим завідувачем кафедри, з урахуванням індивідуального плану Студента і можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін, а в окремих випадках – повний обсяг навчальних занять для конкретного рівня вищої освіти.

Проведення індивідуальних навчальних занять науково-педагогічними і педагогічними працівниками кафедри фіксується в журналі обліку індивідуальних занять науково-педагогічних працівників кафедри.

- Консультація - форма навчального заняття, при якій Студент отримує від науково-педагогічного працівника відповіді на конкретні питання або пояснення окремих теоретичних положень чи їх практичного використання. Консультація може бути індивідуальною або проводитись для групи Студентів. Під час підготовки до екзаменів (семестрових, державних) проводяться групові консультації.

Протягом семестру консультації з навчальних дисциплін проводиться за встановленим кафедрою розкладом із розрахунку відповідного часу, що планується на консультації з певної навчальної дисципліни. Обсяг часу, відведений науково-педагогічному працівнику для проведення консультацій з конкретної дисципліни, визначається робочим навчальним планом.

4.1.4 Самостійна робота Студентів є основним засобом засвоєння навчального матеріалу у вільний від аудиторних занять час.

Самостійна робота Студента включає: опрацювання навчального матеріалу, виконання індивідуальних завдань, науково-дослідну роботу.

Зміст самостійної роботи Студента над конкретною дисципліною визначається робочою навчальною програмою, методичними матеріалами, завданнями та вказівками науково-педагогічного працівника.

Самостійна робота Студента забезпечується системою навчально-методичного забезпечення, передбаченою робочою навчальною програмою дисципліни: підручниками, навчальними та методичними посібниками, конспектами лекцій, збірниками завдань, комплектами індивідуальних семестрових завдань, методичними рекомендаціями з організації самостійної роботи та виконання окремих завдань, електронними та іншими навчально-методичними матеріалами.

Методичні матеріали для самостійної роботи Студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку Студента. Для самостійної роботи Студенту також рекомендується відповідна наукова та професійна монографічна і періодична література.

Самостійна робота Студента з вивчення навчального матеріалу з конкретної дисципліни може проходити в Науковій бібліотеці Університету, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах, лабораторіях, лікарнях, поліклініках, гуртожитках, а також в домашніх умовах.

Для забезпечення належних умов роботи Студентів, у разі необхідності, ця робота здійснюється за попередньо складеним на факультеті графіком, що гарантує можливість індивідуального доступу Студента до необхідних дидактичних і технічних засобів загального користування. Графік доводиться до відома Студентів на початку навчального семестру.

При організації самостійної роботи Студентів з використанням складного обладнання, установок, інформаційних систем забезпечується можливість одержання необхідної консультації або допомоги з боку спеціалістів кафедри.

Навчальний матеріал дисципліни, передбачений для засвоєння Студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль разом з навчальним матеріалом, що вивчався при проведенні аудиторних навчальних занять.

4.1.5 Індивідуальні завдання - з дисципліни (реферати, розрахункові, графічні, розрахунково-графічні роботи, контрольні роботи, що виконуються під час самостійної роботи, історії хвороби, акти обстеження тощо) сприяють більш поглибленому вивченню Студентом теоретичного матеріалу, формуванню вмінь використання знань для вирішення відповідних практичних завдань.

Види індивідуальних завдань з певних навчальних дисциплін визначаються навчальною програмою з дисципліни. Терміни видачі, виконання і захисту індивідуальних завдань визначаються графіком, що розробляється кафедрою на кожний семестр. Індивідуальні завдання виконуються Студентами самостійно із одержанням необхідних консультацій з боку науково-педагогічного працівника.

Допускаються випадки виконання робіт комплексної тематики кількома студентами.

4.1.6 Практична підготовка осіб, які навчаються в Університеті здійснюється шляхом проходження ними практики в лікарнях, поліклініках, в установах та організаціях згідно з укладеними договорами, також в структурних підрозділах Університету, що забезпечують практичну підготовку.

Практична підготовка є обов’язковим компонентом програми підготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня. Мета практичної підготовки – набуття студентами професійних навичок і вмінь для подальшого використання їх у реальних виробничих умовах, виховання потреби систематично поновлювати свої знання та творчо їх застосовувати в практичній діяльності.

Практична підготовка проводиться відповідно до діючих програм і нормативних документів про проведення практичної підготовки за різними рівнями вищої освіти, у строки, передбачені навчальним планом. Передбачає безперервність та послідовність її проведення.

Види, послідовність проходження та кількість кредитів практичної підготовки визначені у навчальному плані відповідного рівня вищої освіти та спеціальності.

Зміст практичної підготовки визначаються робочими навчальними програмами практики.

4.1.7 Контрольні заходи є необхідним елементом зворотного зв’язку у процесі навчання. Вони визначають відповідність рівня набутих Студентами знань, умінь та навичок вимогам нормативних документів щодо вищої освіти.

4.1.8 Критерії оцінювання навчальних досягнень Студентів

Знання Студентів оцінюються з усіх видів навчальних занять за такими критеріями:

1) «відмінно» – відповідає високому (творчому) рівню компетентності:

- Студент виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача знаходить та опрацьовує необхідну інформацію, вміє використовувати набуті знання і вміння для прийняття рішень у нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розкриває власні обдарування і нахили;

2) «добре» – отримує Студент за двома рівнями оцінювання залежно від набраної кількості балів та відповідає достатньому (конструктивно-варіативному) рівню компетентності:

- Студент вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв’язує вправи і задачі у стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна;

- Студент вміє порівнювати, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача; в цілому самостійно застосовувати її на практиці; контролювати власну діяльність; виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи для підтвердження думок;

3) «задовільно» – отримує Студент за двома рівнями оцінювання залежно від набраної кількості балів та відповідає середньому (репродуктивному) рівню компетентності:

- Студент відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень; з допомогою викладача може аналізувати навчальний матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих;

- Студент володіє навчальним матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на репродуктивному рівні

4) «незадовільно» – відповідає низькому (рецептивно-продуктивному) рівню компетентності:

- Студент не опанував навчальний матеріал дисципліни, не знає наукових фактів, визначень, майже не орієнтується в першоджерелах та рекомендованій літературі, відсутні наукове мислення, практичні навички не сформовані.

4.1.9 Рівні контролю

За рівнями контролю розрізняють: самоконтроль, кафедральний, незалежний тестовий, ректорський та міністерський.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка