Положення про самоосвітню діяльність вчителя



Скачати 114.79 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір114.79 Kb.
ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні педагогічної ради

від 24.03.2014 р

Директор навчально-виховного

комплексу

_____________ Н.В.Ляшенко

Положення

про самоосвітню діяльність вчителя

 1. Загальні положення

        Виклики 21 століття зумовлюють вимоги до професійної компетентності учителя. Без постійного навчання, підвищення свого фахового рівня сучасному вчителю важко зорієнтуватись у лабіринтах реформ, постійних змінах в освітньому процесі. Самоосвіта вчителя є необхідною умовою професійної діяльності педагога. Суспільство завжди пред'являло, і буде пред'являти до вчителя найвищі вимоги. Знання не повинні обмежуватися предметом і методикою його викладання. Учитель повинен бути в курсі передових технологій, мати знання в різних сферах суспільного життя, орієнтуватися в сучасній політиці, економіці та інше. Учитель повинен вчитися всьому постійно, тому що сама його робота пов'язана з постійним оновленням.

Велика роль у процесі професійного зростання вчителя належить самоосвіті. Як підтверджує досвід, основними принципами самостійної роботи педагога на всіх етапах удосконалення його професійної майстерності є модель організаційно-педагогічної діяльності через самоосвіту вчителів.



2. Мета самоосвітньої діяльності:

2.1.задоволення інтересів педагогів у постійному підвищенні свого професійного рівня;

2.2.стимулювання творчого потенціалу вчителя  на основі сучасного освітнього рівня;

2.3.набуття педагогічними працівниками важливих фахових компетентностей, які дозволяють упевнено орієнтуватися в інформаційному просторі, досягати успіху в професійному самовираженні та відчутно впливають на розвиток школярів.



3. Завдання самоосвітньої діяльності :

3.1. мотивація освітньої діяльності вчителя;

3.2.  озброєння знаннями сучасної науки і практики;

3.3. розвиток умінь і навичок самоосвіти;

3.4.  стимулювання експериментальної та дослідницької діяльності вчителя.

4. Форми самоосвіти:

4.1. педагогічна рада;

4.2. робота МО;

4.3. творчі групи;

4.4. семінари;

4.5. тренінги;

4.6. лекції;

4.7. відкриті уроки;

4.8. доповідь на засіданні МО тощо

5. Методи самоосвіти:

5.1. діагностика;

5.2.  тренінги;

5.3. моделювання ситуацій;

5.4. розробка уроків та позакласних заходів;

5.5. самостійна діяльність;

5.6. самоаналіз та самозвіт;

5.7. опрацювання фахової літератури.

 6. Етапи  організації самоосвітньої діяльності педагогів:



Етап самоосвітньої діяльності

Зміст роботи

Адміністративний контроль

Результат діяльності

1

Підготовчий

Перспективне та річне планування

Перевірка плану самоосвітньої діяльності

План самоосвіти

(річний, перспективний)



 2

Теоретичний

Знаходження та опрацювання літератури, Інтернет ресурсів  та матеріалів передового педагогічного досвіду за обраною темою

 

Складання спискуінформаційних джерел

3

Аналітичний

Впровадження в практику здобутих знань, під час якої відбувається нагромадження педагогічних фактів, їх добір та аналіз, перевірка нових методів роботи

 

Обмін думками, ознайомлення з  результатами самоосвіти колег

4

Узагальнюючий

Аналіз, узагальнення, систематизація нових форм і методів навчально-виховної діяльності, накопичення педагогічних фактів

Моніторинг за станом самоосвітньої діяльності

Оволодіння та застосування сучасних педагогічних технологій, вдосконалення НВП

5

Підсумково-контрольний

Підбиття підсумків своєї самоосвітньої роботи, узагальнення спостереження, оформлення результатів

 

Творчий звіт, складання портфоліо

 

        Перший етап, організаційний або установчий, який передбачає створення певного настрою до самоосвітньої роботи; вибір мети роботи, виходячи з науково-методичної теми школи  та методичної проблеми методичного об’єднання; формування особистої індивідуальної теми, осмислення послідовності  дій.

        Другий етап – удосконалення теоретичної підготовки з даної проблеми, навчаючий, на якому педагог самостійно знайомиться з психолого-педагогічною та методичною літературою з обраної проблеми, вивчення досягнень науки, ППД тощо.

       Третій етап – впровадження в практику здобутих знань, під час якого відбувається нагромадження педагогічних фактів, їх добір та аналіз, перевірка нових методів роботи, постановка експерименту. Практична робота продовжує супроводжуватись вивченням літератури.

       Четвертий етап – теоретичне осмислення, аналіз, узагальнення, систематизація нових форм і методів навчально-виховної діяльності, накопичення педагогічних фактів. На даному етапі доречно організувати колективне обговорення прочитаної педагогічної літератури; творчі звіти про хід самоосвіти; відвідування, з наступним обговоренням, відкритих уроків з обраної проблеми та інші колективні форми роботи.

        П’ятий етаппідсумково-контрольний, на якому педагог підбиває підсумки своєї самоосвітньої роботи, узагальнює спостереження, оформлює результати. При цьому головним виступає опис проведеної роботи й установлених фактів, їх аналіз, теоретичне обґрунтування результатів, формулювання загальних висновків та визначення перспектив у роботі   (виступ на засіданні педагогічної ради, засіданні методичного об’єднання, оформлення портфоліо вчителя, випуску друкованої продукції).



7. Показники ефективності  самоосвітньої діяльності учителя:

 7.1. якість організованого педагогом навчально-виховного процесу;

7.2. професійно-кваліфікаційне зростання педагога;

7.3. результати ДПА випускників з даного предмета;

7.4. результативність участі учнів у олімпіадах, виставках, оглядах, кількість і якість учнівських науково-дослідницьких робіт;

7.5. будь-які форми пропаганди та поширення досвіду роботи педагога: публікації в періодичних виданнях, виступи та творчі звіти на педагогічних радах, семінарах, на засіданнях ПК, науково - практичних конференціях та педагогічних читаннях;

7.6. підготовка навчально-методичних та методичних рекомендацій посібників, випуск збірок, альманахів;

7.7. підготовка рефератів для курсової перепідготовки.



8. Завершення роботи над темою самоосвіти

Підсумком роботи стає творчий звіт педагога, який може здійснюватися у різних формах: відкритий урок, позакласний захід, доповідь на засіданні МО, участь в роботі педагогічної ради, оформлення папки матеріалів.

Ознайомлені:

Н.І.Лисенко А.М.Капиця

Т.М.Благомислова О.М.Сокальська

Л.П.Мельниченко О.М.Карпенко

І.І.Водяніцька Л.М.Барахтян

Н.В.Черняшенко С.О.Іщенко

О.О.Герасименко М.Я.Семераз

Ю.О.Балабушка І.М.Шолудько

Л.Я.Колюка С.В.Коняєва

Л.В.Феокрітова В.Ю.Дрига



Самоосвіта вчителя. Чи можливо й потрібно управляти самоосвітою?







Погрібняк Тамара Іванівна,

заступник директора з навчально-виховної роботи

Бранепільського навчально - виховного комплексу

«ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок»

 

Сьогодення вимагає розв’язання у системі методичної роботи таких завдань, як сприяння вироблення в учителів умінь і навичок  самостійної роботи з метою безперервного підвищення своєї кваліфікації і вдосконалення педагогічної майстерності. Тому вирішальною ланкою системи методичної роботи є самоосвітня діяльність педагогів. Відомо, що систематичне відвідування занять на курсах, участь у семінарах та в інших формах роботи не розв’язують повністю проблеми підвищення кваліфікації вчителів, тому що найдосконаліша колективна система методичної роботи не може врахувати індивідуальної потреби вчителя у новітній інформації, ознайомити його з необхідною літературою з фаху. Самоосвіта є елементом виробничої діяльності кожного вчителя, який вільно обирає матеріал,прийоми і засоби роботи на собою.



        Відповідно до діючих нормативних документів не можливо вимагати від вчителя планування самоосвітньої діяльності, але це не виключає необхідності організовувати та корегувати самоосвітню діяльність педагогів. Конкретний зміст і форми самоосвіти вчителя залежать від багатьох обставин: віку, педагогічного стажу, місця проживання, предмету, що викладається, індивідуальних інтересів і захоплень, віку і рівня підготовленості учнів, з якими вчитель працює, атмосфери педагогічного колективу і так далі.

  У педагогічній літературі виділяються такі принципи самоосвіти вчителя:

1.  Принцип цілісності (системність самоосвітньої діяльності).

2.  Принцип діяльності (практична спрямованість роботи).

3. Принцип мобільності (відповідність змісту самоосвіти рівню професійної компетентності).

4. Принцип самореалізації (впровадження в життя своїх внутрішніх можливостей та здібностей).

5. Принцип самореалізації (здатність особистості раціонально організувати свою діяльність).

Досконала організація самоосвіти залежить від багатьох факторів. Багато залежить від мотивів самоосвіти, об’єктивної  і суб’єктивної  значущості, теоретичної і практичної підготовки, ступеня оволодіння вміннями здійснювати  самоосвітню роботу, фізіологічного й емоційного стану та інших факторів.

Необхідними умовами організації роботи педагогів є відповідна організація самоосвіти:

-створення умов для самоосвітної роботи: визначення пріоритетних завдань, надання списків літератури, сайтів, де можливо знайти необхідну інформацію, визначення часу для можливої самостійної роботи  та інше;

-визначення конкретних вимог для педагогів стосовно самоосвіти;

-організація навчальної роботи для вчителів з питань прийомів і засобів організації самоосвіти.

Що залежить від адміністрації у справі створення максимально сприятливих умов для плідної самоосвітньої роботи вчителя?

-встановлення стабільного режиму установи, оптимальний  та раціональний розклад уроків,

-вивільнення часу в канікулярний період для роботи у бібліотеці,

-створення  хорошої бази методичного кабінету,

-наявність бібліотеки.

Оскільки урок – це головний простір для учителя й аналітичної роботи адміністрації школи, то на шкільному етапі діагностики звичайний для кожного адміністратора внутрішкільний контроль вже є видом діагностики професійної компетентності педагогічних працівників

Психологи доводять, що кожна особистість потребує досягнень, більш того, поривання  до успіху – процес керований, а до самовдосконалення – природний, даний нам від народження. Стимулювання діяльності творчого вчителя є однією з функцій адміністрації школи. Причому можна виділити зовнішні стимули, які сприяють розвитку творчої активності, які є ведучими. Для вчителя особливого значення набувають такі стимули як: повага членів колективу, співпраця з учнями і колегами, доброзичливі стосунки з адміністрацією, підвищення кваліфікації, творча атмосфера у колективі, використання досвіду інформаційної діяльності тощо.

Науковці вважають, що структура процесу самовдосконалення має 4 етапи:

• самоусвідомлення та прийняття рішення здійснювати процес самовдосконалення;

• планування та вироблення програми самовдосконалення;

• безпосередня практична діяльність з реалізації поставлених завдань, пов’язаних із роботою над самим собою;

• самоконтроль та самокорекція цієї діяльності.

Щоб педагог мав мотивацію на самоосвіту й саморозвиток, потрібно, щоб у нього, по перше, було адекватне уявлення про свою діяльність і особистісні якості; по-друге, щоб він знав, якими є вимоги, що ставить перед ним як професіоналом суспільство.

Методика та техніка самоосвіти безпосередньо пов’язані з рівнем сформованості в педагогів системи основних педагогічних умінь:

• вивчити необхідну літературу та передовий педагогічний досвід;

• виокремлювати з літератури, що вивчається, та передового педагогічного досвіду основні актуальні положення, факти, явища, що піднімають теоретичний та методичний рівень педагога;

• відбирати з прочитаного та побаченого педагогом думки та методичні знахідки для апробації власній педагогічній діяльності;

• систематизувати та розробити науково-методичні узагальнення;

• впроваджувати досягнення психолого-педагогічної науки та шкільної практики у власний досвід роботи з дітьми учнями.

Можливо організовувати такі форми самоосвіти як  індивідуальна, групова та  колективна. Ініціатором є сам педагог, хоча на її організацію часто впливають інші: керівники методичних об`єднань, курсів підвищення кваліфікації, які ініціюють та стимулюють діяльність вчителя, вихователя. Групові форми у вигляді діяльності методичного об`єднання, семінарів, практикумів тощо організуються адміністрацією.

Педагоги, як результат самоосвіти, можуть подавати у формі:


  • доповіді, виступи на семінарі, педагогічній раді, методичному об`єднанні;

·        - реферату;

·        - програми;

·         - методичного посібника;

·        - статті до фахового видання;

·        - дидактичного матеріалу;

·        - науково-методичної розробки;

·         - проекту;

·         - методичного чи діагностичного кейсу

·        - компютерної презентації, тощо.

Самоосвіта педагога повинна бути добре обміркованою, систематизованою, здійснюватись відповідно до складеного самим вчителем плану роботи.

В нашому закладі пройшла апробацію така форма плану самоосвітньої діяльності вчителя:

 


№п/п

Назва статті,книги

Автор


Місце і рік видання

Коротка анотація

 

За такими розділами:



1.Вивчення нормативних документів.

2.Науково - теоретична, фахова підготовка.

3.Робота над реалізацією проблемної теми комплексу.

4.Робота над власною проблемною темою.

Відповідно до плану кожен вчитель визначає вид опрацювання та форми застосування  на практиці.

За результатами власної діяльності кожен вчитель робить самоаналіз та визначає подальші напрямки своєї діяльності.



Самоосвіта вчителя – необхідна умова ефективності педагогічної діяльності. Як справедливо вважав К.Д.Ушинський, вчитель живе до тих пір, поки він вчиться, як тільки він перестає вчитися, в нім вмирає вчитель.

 

 

 


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка