Постанова президії вак україни від 14. 10. 09 №1-05/4



Сторінка25/47
Дата конвертації08.03.2016
Розмір8.17 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   47

Цілі статті. Однією із найістотніших проблем обліку лісових ресурсів є інформаційне забезпечення, організація первинного обліку та інвентаризації лісових ресурсів, що не достатньо висвітлено в економічній літературі і є метою даної статті.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Бухгалтерський облік є найважливішим джерелом інформації про виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств, необхідної для прийняття та реалізації управлінських рішень. Відправним моментом будь-якої діяльності є інформаційне забезпечення, поряд з технічним та методологічним забезпеченням. Під інформаційним забезпеченням розуміють сукупність облікових даних на всіх етапах процесу бухгалтерського обліку [2]. Від того, наскільки скрупульозно, з урахуванням існуючих можливостей і потенційних потреб, визначено обсяг та склад вхідної обліково-економічної інформації, залежатиме сама технологія облікового процесу, якість і достовірність вихідної інформації.

В результаті проведеного дослідження, було з’ясовано, що з метою ведення бухгалтерського обліку лісових ресурсів вхідною інформацією може бути використана технічна документація про лісогосподарську діяльність, яка подається підприємствами для ведення державного лісового кадастру, а саме:

1) матеріали лісовпорядкування;

2) рішення про передачу у власність, надання в постійне користування земельних лісових ділянок, їх вилучення (викуп), зміну поділу лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій, які, на нашу думку, можуть бути юридичною підставою для складання бухгалтерських документів;

3) акти огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів;

4) акти технічного приймання лісових культур;

5) акти переведення не вкритих лісовою рослинністю земель у вкриті лісовою рослинністю землі;

6) акти обстеження в разі зміни категорій земель у результаті господарської діяльності, стихійних явищ та інших факторів.

Основними завданнями лісовпорядкування є отримання достовірної і різнобічної інформації про лісові ресурси, стан і динаміку лісового фонду, здійснення внутрішньогосподарської організації земель державного лісового фонду, документальне оформлення обліку та інвентаризації лісів, визначення науково обґрунтованих розмірів і просторового розміщення невиснажливого і раціонального використання лісових ресурсів, здійснення заходів щодо відтворення, охорони і захисту лісів та інших лісогосподарських заходів.

Обстеження лісів і розробка планів лісогосподарської діяльності повністю централізовані. Основними цілями стратегічного плану відносно лісових ресурсів є розробка інформаційної системи, системи планування і моніторингу, яка б підтримувала стійкий розвиток і ефективне використання лісового фонду. Лісогосподарську галузь України обслуговують лісовпорядні експедиції державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання "Укрдержліспроект". З 2000 року державні лісогосподарські підприємства всіх областей охоплені технологією безперервного лісовпорядкування. ВО "Укрдержліспроект" працює над вирішенням цілого ряду завдань, в тому числі з підвищення якості даних про стан земель лісового фонду, підготовці пропозицій з уточнення віків стиглості, удосконалення технології безперервного лісовпорядкування, розширення видів робіт, що виконуються на договірних умовах [3]. Щорічно під час здійснення лісовпорядкування проводиться інвентаризація лісового фонду України, яка покликана визначити породний та віковий склад деревостанів, їх стан, якісні і кількісні характеристики лісових ресурсів. Лісовпорядна експедиція інвентаризує та обробляє дані інвентаризації, складає карти і розробляє плани господарювання. У комп'ютерному центрі Укрдержліспроекту карти відцифровуються і кожне насадження ув'язується з інформацією бази даних.

Джерелами інформації, які використовуються для ведення державного лісового кадастру, є також рішення про передачу земельних лісових ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування можуть бути прийняті рішення про зміну цільового призначення лісових ділянок, відмінного від лісогосподарського.

Але зазначені рішення визначають правовий режим використання земельних ділянок лісового фонду, і є не бухгалтерськими документами, а юридичною підставою для їх складання. Тому для обліку лісових ресурсів, на підставі відповідних рішень, пропонуємо складати акти приймання-передачі земель, зайнятих розсадниками, шкілками і плантаціями, промисловими плантаціями чи захисними насадженнями, вкритих лісовою рослинністю тощо. Зазначені акти можуть бути підставою для відображення в обліку надходження або вибуття деревних лісових ресурсів.

Таким чином, матеріали лісовпорядкування та рішення про правовий режим використання земельних ділянок лісового фонду надає всеосяжну і детальну зовнішню інформацію про лісовий фонд, яка може використовуватись як первинна з метою бухгалтерського обліку лісових ресурсів. Крім даних про лісогосподарську діяльність підприємства, як вхідна використовується нормативно-довідкова інформація.

Окрім зовнішньої інформації про лісовий фонд, джерелами інформації для обліку лісових ресурсів може бути використана внутрішня інформація підприємств лісового господарства, яка також надається для державного обліку лісів. Так, під час використання деревних та недеревних лісових ресурсів лісогосподарськими підприємствами складаються акти огляду місць заготівлі деревини, інших продуктів лісу та використання корисних властивостей лісів. В актах зазначається кількість заготовленої деревини, живиці, другорядних лісових матеріалів та обсяг інших лісових користувань. Огляд місць здійснюються з метою виявлення повноти і правильності розробки лісосік, проведення підсочки, заготівлі другорядних лісових матеріалів, а також виявлення залишених недорубів, невивезеної деревини і другорядних лісових матеріалів та перевірки додержання вимог лісового законодавства під час здійснення лісових користувань.

Окрім використання лісових ресурсів, підприємства лісового господарства здійснюють заходи щодо відтворення лісів, яке, залежно від ступеня участі людини, поділяють на природне і штучне. Штучні насадження, створені висаджуванням сіянців, саджанців, живців дерев і чагарників чи висіванням їхнього насіння, називають лісовими культурами [4, с.348]. Лісогосподарські підприємства також вживають заходів щодо сприяння природному поновленню лісів, якому в сучасних умовах господарювання надають перевагу над штучним.

Для технічного приймання лісових культур наказом керівника лісогосподарського підприємства створюється комісія у складі представника лісгоспу (голови), лісничого, майстра лісу, лісника обходу, де велися роботи. При технічному прийманні, яке проводиться одразу після закінчення лісокультурних робіт, перевіряють якість їх виконання і відповідність проекту створення лісових культур. На кожну ділянку складається: акт технічного приймання робіт в посівних відділеннях розсадників (Ф. 06), акт технічного приймання робіт в шкілках і плантаціях (Ф. 08), акт технічного приймання лісових культур, промислових плантацій і захисних насаджень (Ф. 09) або акт технічного приймання ділянок природного поновлення (Ф. 10), в яких зазначають всі показники лісових культур і якість виконання робіт. Акти технічного приймання підписуються членами комісії і зберігаються разом із проектами лісових культур.

З метою уточнення виконаних обсягів, визначення ефективності лісовідновлюваних робіт, якісного стану створених культур, їх відповідності діючим стандартам і технічним умовам тощо, підприємства лісового господарства самостійно здійснюють інвентаризацію лісових культур, захисних лісонасаджень, посадкового матеріалу, площ з проведеними заходами природному поновленню лісу, переведення у вкриті лісом землі лісових культур і введення молодняків в категорію цінних деревних насаджень.

До початку інвентаризації за книгами обліку лісових культур, обліку захисних лісонасаджень визначають ділянки лісових культур і захисних лісонасаджень, які підлягають переведенню у вкриті лісом землі або передачі в експлуатацію. На кожну таку ділянку складають польову картку. Польові картки групують за роками закладання переведених лісових культур у вкриті лісом землі, а також за їх якісним станом.

Інвентаризації підлягають всі одно-, дво- та трирічні лісові культури. Для чотирьохрічних і старших культур до переведення у вкриті лісом землі проводять атестацію. За кожним календарним роком уточнюються обсяги інвентаризації на основі записів в книзі лісових культур, звіряються зі статистичними і бухгалтерськими даними (в частині обсягів виконаних робіт за нарядами), актами технічного приймання робіт, результатами оцінки якості за попередній рік. Ці дані заносяться в польові робочі картки інвентаризації лісових культур одно-, дво- та трирічного віку (або польові картки атестації незімкнутих лісових культур 4-річних і старшого віку), які підписуються всіма членами комісії і є основними первинними документами обліку лісових культур, та зберігаються протягом 2-х років.

Строк проведення інвентаризації встановлюється зазвичай з 1 жовтня. Перед початком інвентаризації проводиться рекогносцирувальне обстеження культур: візуально визначають стан культур, ступінь і особливості відпаду саджанців (сіянців) та інтенсивність заростання ділянки трав’яною рослинністю. При описуванні ділянки вказують рельєф місцевості, тип лісорослинних умов, способи обробітку грунту, садіння чи висіву, склад і схему змішування порід, розміщення садивних місць [4, с.425].

Комісія безпосередньо на місцевості проводить облік і оцінку якості лісових культур і захисних насаджень, визначає ефективність природного поновлення, кількість і якість садивного матеріалу в розсадниках, переводить лісові культури і природне поновлення у вкриті лісовою рослинністю землі, передає в експлуатацію захисні насадження, оформляє всі первинні документи. Стан рослин оцінюють за зовнішніми ознаками, поділяючи на здорові, слаборозвинені і пошкоджені (сумнівні), загиблі і відсутні. За даними інвентаризації комісія намічає заходи з поліпшення лісових культур і захисних насаджень, вказує площу, яка потребує доповнення, догляду за грунтом, внесення добрив, проведення освітлення тощо.

Лісові культури і захисні лісонасадження, з приживлюваністю менше 25 % вважаються загиблими і підлягають списанню. Списання загиблих лісових культур здійснюється комісією підприємства після огляду усіх ділянок загиблих культур на підставі Акту про списання незімкнутих лісових культур, які загинули внаслідок суб'єктивних і об'єктивних причин (Ф. 20) або Акту про списання лісових культур, які загинули внаслідок стихійного лиха (Ф. 21). Акти складаються в цілому по лісництву, з розподілом їх за категоріями (лісові культури, насадження в ярах і балках) і вказівкою місцезнаходження ділянок, року закладання і причини загибелі. В актах також вказуються витрачені кошти на вирощування загиблих лісових культур і захисних насаджень з початку їх створення. Не зважаючи на важливість даного показника для обліку деревних лісових ресурсів, Інструкцією з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об’єктів [5] не визначено джерела для їх заповнення. Тому, вважаємо, що для накопичення інформації про витрачені кошти на вирощування лісових культур, доцільно впровадити у практику використання калькуляційних карток для кожної ділянки, які складатимуться відповідно до технологічних карток, нарядів тощо.

На підставі польових карток та актів на списання лісових культур складають у лісництвах акти про переведення у вкриті лісовою рослинністю землі та передачі в експлуатацію лісових культур, промислових плантацій або акти переведення природного поновлення у вкриті лісовою рослинністю землі. Всі акти, складені у лісництвах, потім узагальнюються по лісгоспу в цілому у звіті про переведення у вкриті лісовою рослинністю землі і передачі в експлуатацію лісових культур, промислових плантацій (Ф. 23) або звіті про переведення природного поновлення у вкриті лісовою рослинністю землі (Ф. 25).

Таким чином, на підприємствах лісового господарства періодично збирається та узагальнюється достовірна технічна інформація про площі деревних насаджень різних вікових груп та оцінюється якість проведених заходів щодо відновлення лісів. Технічна документація, яка складається підприємствами лісового господарства та підпорядкованими їм лісництвами, містить переважно натуральні та якісні показники. Статистичні дані узагальнюються у Звіті про проведення лісокультурних робіт (Ф. 1-лг), який також складається у натуральних показниках. Інформація про дорослі деревні насадження уточнюється під час проведення лісовпорядкування і відображається за площею в матеріалах лісовпорядкування, а поточному вартісному обліку на підприємстві не підлягають. Підприємство лише здійснює заходи по догляду за насадженнями та охороняє їх. Але, залежно від потреби користувачів, ліс може виступати як основне джерело лісових ресурсів, які мають ознаки матеріальних цінностей наряду з іншими об’єктами обліку, головним продуктом лісогосподарської діяльності, предметом і засобом праці. Крім того, такими науковцями, як І.В. Воронін [6, с.25], Т.А. Кислова [7], Т.С. Лобовіков [8, с.126-140], І.В. Туркевич [8, с.169-174] та ін. доведено можливіть грошової оцінки лісів і лісових ресурсів за різними методами, але при цьому вони ані до оборотних, ані до необоротних засобів підприємств лісового господарства не включаються. Тому, охарактеризовані вище польві картки, акти та звіти, які фіксують та узагальнюють інформацію про наявність і стан лісових ресурсів за їх місцезнаходженням, породами, площею, кількістю на облікових площах і на загальній, цільовим призначенням та обсягу деревного запасу, який визначається при переведенні культур та природного поновлення у вкриті лісом площі, доцільно доповнити вартісними показниками. Таким показниками, на нашу думку, можуть виступати суми витрат на здійснювані заходи в розрізі місцезнаходження ділянок, вікових груп та цільового призначення лісокультурних об’єктів (лісорозсадники, шкілки і плантації, лісові культури і промислові плантації тощо), а також справедлива вартість фактичного обсягу деревини на відповідній ділянці, визначеного за нормативами [9] продуктивності кореневих деревостанів. Грошові показники забезпечать ефективний контроль за реалізацією планів та нададуть можливість включення технічної інформації про стан та наявність лісових ресурсів у систему поточного і підсумкового бухгалтерського обліку. Це також забезпечить можливість узагальнення інформації на макрорівні шляхом включення показників наявності та зміни лісових ресурсів, підпорядкованих Державному комітету лісового господарства України, в систему національних рахунків та урахування в складі національного багатства.



Висновки. Нові цілі європейської організації ведення лісового господарства вимагають змін у ряді методів управління, планування та господарювання. Тому лісгоспам необхідно дати можливість адаптувати плани лісовпорядкування до кон'юнктури ринку в рамках загальних положень законодавства. Існуючі приписи, розроблені на центральному рівні, не враховують реалій ринку і в остаточному підсумку можуть суперечити невиснажливому користуванню. Стратегія лісгоспу повинна відповідати національній політиці й стратегії в галузі лісового господарства. У існуючій системі інформація відносно лісового фонду збирається і обробляється Укрдержліспроектом, який також розробляє плани господарювання для лісгоспів. Проте, для збільшення ефективності бажано дозволити лісгоспам здійснювати планування лісогосподарських заходів з урахуванням власних цілей, а також фіксувати результати діяльності в бухгалтерському обліку в частині наявності та зміни обсягів, якості і вартості лісових ресурсів, що забезпечить достовірну інформацію для здійснення аналізу, внутрішнього і зовнішнього контролю за їх збереженістю та використанням.
Список використаних джерел:

1. Лісовий кодекс України: за станом на 31.07.2009 р. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3852-12

2. Свірко С.В. Організація бухгалтерського обліку в бюджетних установах [Електронний ресурс] / Свірко С.В. // Економічна онлайн бібліотека – Режим доступу: http://ecolib.com.ua/article.php?book=27&article=3322 – Назва з екрана.

3. Лісова галузь. Лісовпорядкування [Електронний ресурс] // WoodEx.ua.– Режим доступу: http://woodex.com.ua/?menu_id=11&spi=35&page_id=30

4. Гордієнко М.І. Лісові культури / Гордієнко М.І., Гузь М.М., Дебринюк Ю.М., Маурер В.М. – Львів: Камула, 2005. – 608 с.: іл.

5. Інструкція з проектування, технічного приймання, обліку та оцінки якості лісокультурних об’єктів: затв. Наказом Міністерства лісового господарства України від 08.07.97 р. № 62 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.10.97 р. за № 512/2316 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0512-97&p=1269465921478185

6. Воронин И.В. Производственные фонды в лесном хозяйстве / Воронин И.В. – М.: «Лесная промышленность», 1975.– 40 с.

7. Кислова Т.А. Экономические категории в лесном хозяйстве / Кислова Т.А.– Львов: Издательское объединение «Вища школа», 1988.- 165 с.

8. Вопросы экономики лесного хозяйства: Материалы межвузовской лесоэкономической конференции при Воронежском лесотехническом институте /Отв. ред. И.В. Воронин. – Воронеж, 1968. – 440 с.

9. Нормативно-справочные материалы для таксации лесов Украины и Молдавии / [сост. Швиденко А.З., Савич Ю.Н., Строчинский А.А., Поляков В.К., Канунников Н.Е.; науч. ред. Швиденко А.З., Строчинский А.А., Савич Ю.Н., Кашпор С.Н.]./ Государственный комитет СССР по лесному хозяйству.– К.: «Урожай», 1987.– 558 с.

УДК 620.952:504.03(477)

Кравчук О.О.

Інститут агроекології та економіки природокористування
Соціально-економічні аспекти розвитку виробництва біопалива в Україні
Визначено основні аспекти економічної доцільності розвитку виробництва біопалива з метою зміцнення екологічної та енергетичної безпеки України.

Ключові слова: біопаливо, енергетична та екологічна безпека, біоетанол, біодизель, біогаз.
Kravchuk О.

SOCIO-ECONOMIC ASPECTS OF BIOFUEL PRODUCTION IN UKRAINE
The basic aspects of financial viability of development of production of biotopliva are certain with the purpose of strengthening of safety of Ukraine ecological and power.

Keywords: biotoplivo, safety power and ecological, and bioеtanol, biodizel, biogaz.
Кравчук О.О.

СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ РАЗВИТИЯ ПРОИЗВОДСТВА БИОТОПЛИВА В УКРАИНЕ
Определены основные аспекты экономической целесообразности развития производства биотоплива в целях укрепления экологической и энергетической безопасности Украины.

Ключевые слова: биотопливо, энергетическая и экологическая безопасность, биоэтанол, биодизель, биогаз.
Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. В останні роки все більше збільшується залежність України від імпортованих традиційних первинних енергоносіїв. Загострюються екологічні проблеми. Тому в даний час для країни просто необхідно впровадити ряд заходів щодо підвищення енергетичної та екологічної безпеки держави, оскільки вона є важливою складовою національної та економічної безпеки кожної країни. І впроваджуватися ці заходи повинні якомога скоріше, оскільки з плином часу ці проблеми тільки загострюватимуться.

Підвищення цін на енергоносії та невпевненість в стабільності та надійності постачальників нафти призвело до занепокоєння серед країн - імпортерів нафти в усьому світі, не лише України. Оскільки традиційних нафтопродуктів світовому масштабі вистачить приблизно на 30-40 років. Саме такі умови сприяють детальнішому вивченню та розвитку відновлювальних джерел енергії, як наприклад, біопаливо. Але лобіювання нафтових компаній на сьогодні надто велике щоб людство відмовилось від використання нафти. Хоча, це неминуче в майбутньому.



Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Вивченню теоретичних та практичних питань розвитку біологічних видів палива приділяють увагу у своїх працях такі дослідники як Г.М. Калетнік, В.Г. Андрійчук, А.О. Бабич, В.І. Бойко, В.В. Вітвіцький, П.І. Гайдуцький, М.В. Зубець, П.Т. Саблук, та інші українські вчені.

Цілі статті. Метою даної статті є обґрунтування доцільності впровадження виробництва та споживання рідких видів біологічного палива та його споживання на території української держави в контексті глобалізаційних проблем людства.

Україна має всі об’єктивні можливості для розвитку ринку біопалива. В неї є сприятливе поєднання кліматичних умов, величезний потенціал в аграрному секторі та кваліфікована робоча сила, що робить її надзвичайно привабливою в очах потенційних інвесторів, оскільки це передбачає велику кількість позитивних змін для національної економіки в цілому.



Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Особливо актуальною тема альтернативного палива стає в сезон посівних робіт та збирання врожаю, коли підвищуються ціни на паливно-мастильні матеріали. Для гарантованого проведення сільськогосподарських робіт за технологічними нормами щороку необхідно близько 1870 тис. тонн дизельного палива і 620 тис. тонн бензину. Для виробництва такої кількості пального використовується близько 4,5 млн. тонн нафти, що переважно імпортується [1]. Останніми роками ціна на нафту має тенденцію до зростання, тільки за останній рік вона зросла на 12,3% (рис.1).

Що стосується дизельних двигунів, то від початку їх винаходу передбачалось, що вони будуть працювати саме на біологічному паливі. Саме Рудольф Дизель у 1900 році продемонстрував роботу двигуна на пальному з арахісової олії [1].


Рис. 1. Динаміка цін на нафту за період з липня 2009 р. по липень 2010 р. [7]


Загальний соціально-економічний ефект виробництва дизельного біопалива визначатиметься підвищенням рівня енергетичної безпеки країни, зокрема, завдяки стабільнішому постачанню енергоресурсів аграрному сектору, вироблених із власних відновлюваних джерел, що сприятиме: зменшенню залежності національної економіки від імпорту нафтопродуктів, поліпшенню екологічної ситуації; зменшенню викидів вуглекислого газу; збільшенню експортного потенціалу України; забезпеченню сталого розвитку сільських населених пунктів; підвищенню рівня зайнятості населення.

В Україні є всі можливості виробляти біопаливо для власних потреб і для експорту. Прогнозні розрахунки незалежних експертів свідчать, що у 2020 році обсяг виробництва біопалива в Україні може скласти 6 млн. тонн. При цьому слід збільшити площі під ріпак та сою до 4 млн. га під кожну культуру. При цьому соя і ріпак займуть біля 20% посівних площ, що є припустимим з екологічної і агротехнічної точок зору. При виробництві 6 млн. тон біопалива сільське господарство України отримає в якості супутнього продукту біля 13 млн. т шроту, еквівалентного 40 млн. т кормового зерна по вмісту білку[1].

Виробництво біоетанолу здатне стабілізувати ситуацію на ринку бензину. Біоетанол може бути використаний як добавка до бензину у кількості до 6% і дизельному пальному у кількості 10-12%. При цьому потреба в біоетанолі буде складати 1 млн.т на рік (1,25 млрд. л ) [1].

Загальновідомо, що спирт виробляють із високоякісних сортів пшениці, кукурудзи, цукрових буряків тощо. Звісно, мова йде про продукт харчування. Але багато галузей не обходиться без технічного спирту, біоетанолу. Так ось для виробництва останнього не потребується сировина високої якості, оскільки його можна добувати і від звичайних харчових відходів. Ці, здавалось би необхідні «продукти», за твердженнями науковців, є доброю сировиною для виробництва не тільки метану, але й біопалива (етанолу).

Окрім того, використання сировини рослинного походження не дає поштовху до зменшення кількості харчових ресурсів як і в світі, так і в Україні та підвищення цін на продукти харчування. Це і викликає такий великий інтерес до виробництва палива з біомаси.

В Україні існують вільні потужності спиртової і олійно-жирової галузей, які при невеликих фінансових витратах готові уже сьогодні виробити ту кількість біопалива, яке відповідає нормам, передбачених директивами ЄС.

Для створення ринку біопалива та залучення в Україну серйозних інвесторів необхідний чіткій політичний курс, підкріплений функціонуючою законодавчо - нормативною базою. Як свідчить міжнародний досвід, країни широко застосовували різноманітні механізми державної підтримки, особливо на початковій стадії.

Однак споживачі не довіряють незвичайного пальному, особливо — моторному. Кілька невдалих дослідів показало, що наша держава не може забезпечити належний контроль якості. Приміром, у 2003-му, коли нафтопереробні заводи зобов'язали додавати в паливо етанол, під виглядом біопалива в країні продавали нафтопродукти сумнівного походження. Не раз на ринок намагалися виводити паливо БІО-100 (на 65% складається з спирту), але безуспішно. На автомобільних форумах водії, що ризикнули купити його, скаржилися на поломки, пов'язані саме з застосуванням пального, який містить спирт. Разом з тим, під виглядом паливного виробляли спирт харчової — для «лівої» горілки [2].

Аналіз сучасного ринку енергоресурсів свідчить, що біопаливо навряд чи зможе конкурувати за ціною з традиційною соляркою. В останні роки ціна ріпаку в Європі (куди йшов майже весь український врожай цієї культури) залежала від цін на нафту. У цьому році ціни на ріпак сягнули рівня 3650 грн/т [3]. Отже, собівартість біодизеля ніяк не може бути менше 11,5 грн/л (з тонни ріпаку виходить 270 кг біодизеля щільністю 0,85 г/куб.см). Оптова ціна звичайного дизпалива становила на початку серпня 7415 грн за тону. Зрозуміло, що без державної підтримки реалізація біодизеля просто неможлива1.

Сьогодні слід законодавчо врегулювати ринок виробництва та споживання біологічних видів палив й створити необхідні та сприятливі умови для заохочення їх виробництва та широкого використання цього продукту в Україні. Адже, як свідчить міжнародний досвід, наприклад, у Європі всіляко застосовують різноманітні механізми державної підтримки і стимулювання цих виробників, особливо на початкових стадіях виготовлення біопалив.

У жовтні 2009 року у парламент було подано проект відповідного закону, який передбачає встановлення для всіх виробників бензинів моторних сумішевих та дизельного палива в Україні норми обов’язкового використання біоетанолу та біодизелю при виробництві вказаних видів моторного палива по роках: 2010 - не менше 2%, 2011 - не менше 3%, 2012 - не менше 4%, 2013 - не менше 5%, 2014 - не менше 5,75% [3].

Рис.2. Альтернативна схема маркетингової системи функціонування ринку біопалива в Україні

Основними аргументами позитиву для розвитку таких виробництв та споживання біологічних палив на основі біоетанолу та біодизелю є:



  • безумовно вагоме зменшення залежності держави від імпорту енергоносіїв;

  • підвищення рівня її енергетичної безпеки;

  • розвиток та стабільність роботи агропромислового комплексу країни;

  • створення нових додаткових робочих місць;

  • помітне збільшення надходжень до місцевих бюджетів та в державну казну;

  • покращення в цілому екологічної ситуації.

Широке використання біоетанолу та біодизелю в якості палива в Україні також забезпечує реалізацію механізмів ратифікованого в Україні Кіотського протоколу щодо зменшення викидів СО2 в атмосферу.

Враховуючи передумови розвитку виробництва біопалива, нами визначено альтернативний варіант маркетингової системи функціонування ринку біопалива в Україні (рис.2).

Ефективне виробництво біопалива в Україні, з використанням в якості сировини енергетичних культур, передбачає ряд економічних вигід з точки зору гуманного маркетингу:


  • збільшення обсягів дешевих, відновлюваних енергоресурсів для задоволення потреб промисловості АПК та країни в цілому;

  • вирощування енергетичних сільськогосподарських культур може стати позитивним чинником економічного розвитку сільської місцевості;

  • створення нових робочих місць на переробних теплових та енергетичних потужностях, зміна система комунального забезпечення підвищуватиме соціальні стандарти життя населення;

  • зменшення обсягу використання природного газу та нафтопродуктів;

  • підвищення рівня економічної та екологічної безпеки країни;

  • підвищення рівня охорони навколишнього природного середовища.

1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   47


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка