Постанова президії вак україни від 14. 10. 09 №1-05/4



Сторінка4/47
Дата конвертації08.03.2016
Розмір8.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   47

Висновки. Таким чином, запропонована класифікація дасть можливість не лише розподіляти витрати за підрозділами, видами діяльності, виробами, послугами, територіями, обчислювати фактичну собівартість, а й вирішувати ряд управлінських завдань, а саме прогнозувати майбутні стандартні, бажані та небажані витрати, виявляти альтернативні витрати, створювати проекти управлінських рішень щодо ціноутворення, здійснювати контроль, регулювання та управління витратами в цілому.
Список використаних джерел:

1. Басманов Н.А. Калькулирование себестоимости промышленной продукции: [учеб.пособие] / Н.А. Басманов. – Минск: Вышейшая школа, 1973. – 296 с.

2. Безруких П.С. Учет затрат и калькулирования в промышленности (вопросы теории, методологии и организации) / П.С. Безруких, А.Н. Кашаев, П.И. Комиссарова. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 223 с.

3. Калькуляция себестоимости продукции в промышленности: [учеб.пособие.] / В.А Белобродова, А.П. Чечета, В. Т. Слабинский и др. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1989. – 279 с.



  1. Котляров С.Я. Управления затратами / С.Я. Котляров. – СПб: Питер, 2001 – 160 с.

  2. Шим Дж. Методы управления стоимостью и анализа затрат / К. Дж. Шим, Г. Дж. Сигел; [пер. с англ.]– М.: Филинъ, 1996. – 344 с.

УДК 657.471.76:622.687

Бачинський В.І., к.е.н., доц., завідувач кафедри бухгалтерського обліку

Кузьмінська К.І., аспірантка кафедри бухгалтерського обліку



Львівська комерційна академія
СИСТЕМИ ТАРГЕТ-КОСТІНГ ТА КАЙЗДЕН-КОСТІНГ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ
У статті досліджено погляди різних вчених щодо застосування систем управління витратами. Проаналізовано системи таргет-костінг та кайдзер-костін та розглянуто технологічні особливості видобутку та збагачення руди. Запропоновано модель системи управління витратами гірничо-збагачувальних підприємств

Ключові слова: управління витратами, кайдзен-костінг, тангет-костінг, гірничо-збагачувальні підприємства
Bachinsky V., Kuzminska K.

SYSTEM AND TARGET-KOSTINH KAYZDEN-KOSTINH AND THEIR USES IN MINING SECTOR AND PROCESSING
The article examines the views of different scholars on the application of cost management systems. The analysis of tanhet-kostinh and kaizer-kostinh and discussed technological features extraction and enrichment of ore. A model of cost management of mining and processing enterprises

Keywords: cost management, Kaizen-kostinh, tanhet-kostinh, mining and processing enterprise
Бачинський В.И., Кузьминская К.И.

СИСТЕМЫ ТАРГЕТ-КОСТИНГ И КАЙЗДЕН-КОСТИНГ И ОСОБЕННОСТИ ИХ ПРИМЕНЕНИЯ НА ПРЕДПРИЯТИЯХ ГОРНООБОГАТИТЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСА
В статье исследованы взгляды различных ученых относительно применения систем управления затратами. Проанализированы системы таргет-костинг и кайдзер-Костин и рассмотрены технологические особенности добычи и обогащения руды. Предложена модель системы управления затратами горно-обогатительных предприятий.

Ключевые слова: управление затратами, кайдзен-костинг, тангет-костинг, горно-обогатительные предприятия
Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Одним із важливих факторів підтримання конкурентоспроможності продукції є організація ефективного процесу управління витратами, складовою якого виступає планування та контроль за витратами, облік витрат на виробництво й калькулювання собівартості продукції. Адже інформація про їх види, обсяг та поведінку дає можливість здійснювати контроль за ефективністю використання виробничих ресурсів, визначити резерви збільшення прибутку та зниження собівартості одиниці виготовленої продукції. Тому розрахунок собівартості виготовленої продукції завжди був і залишається одним з найважливіших показників як для прийняття управлінських рішень, так і для визначення фінансового результату діяльності підприємства. Внаслідок чого виникла необхідність у розробці та впровадженні адекватних систем управління виробництвом, мотиваційних механізмів, які б спонукали всіх учасників виробничих процесів до досягнення успіху і процвітання підприємств у ринковому середовищі.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Дослідженню теоретичних аспектів управління діяльністю та запровадження їх на практиці займались як вітчизняні так і зарубіжні вчені, зокрема у працях таких науковців: С.Ф. Голова, Масаакі Імаї [1], Л. В. Нападовської, В.Ф. Палія, М. Портер [2], К.І. Редченко [3], Тоширо Хиромото, Ясухіро Монден та інших. Проте питання щодо стратегічного управління витратами є достатньо новими для вітчизняної економіки, а тому серед літературних джерел переважають дослідження зарубіжних авторів. Найбільш актуальні аспекти даного проблемного питання знайшли відображення в працях К. Друри [4], Д. Дж. Шанка [5] та інших. Серед вчених авторів ближнього зарубіжжя, які працюють за темою стратегічного управління затратами, можна виділити В.П. Кустарева, О.Г. Печеніцину, Г.І. Хотинську та інших. В роботах вітчизняних авторів, таких як С.Ф. Голов, Г.В. Козаченко, Ю.С. Погорєлов, Л.Ю. Хлапьонов, та інші. Питання щодо стратегічного управління витратами зустрічаються в контексті загального управління затратами або в контексті стратегічного обліку в системі стратегічного управління підприємством. Зокрема останнім часом у багатьох країнах світу активно вивчаються японські системи управління діяльністю підприємства оскільки вони постійно удосконалюється та є раціональними і гнучкими у застосуванні. Зокрема вони зорієнтовані на досягнення визначеної стратегії. Г. Форд, Е. Демінг, Б. Кербер та інші вважають, що основні інструменти японських систем управління можуть бути з успіхом використані в практиці виробничих організацій інших країн. Про це свідчить діяльність японських компаній за кордоном, а також досвід ряду західних компаній, що використовують окремі елементи японської системи управління (Nissan, Chrysler, Canon, Honda). Проте при запровадженні таких систем на вітчизняних підприємствах потрібно враховувати економічні умови їх господарювання та організаційно технологічні особливості діяльності.

Цілі статті. Часто методи та інструменти, які покладені в основу сучасних концепцій управління витратами підприємства, не завжди придатні для вітчизняних підприємств, оскільки є достатньо специфічними і потребують певної адаптації та модифікації. Тому слід детальніше їх розглянути та визначити умови, які необхідні для їх адаптації на вітчизняних підприємствах, зокрема підприємствах гірничо-збагачувального комплексу.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Будь-яка створювана система оцінки та інформаційного забезпечення ефективного управління витратами повинна містити об’єднання окремих частин (елементів), які обов’язково володіють хоча б однією властивістю, що забезпечує досягнення поставленої цілі. Метою створення системи управління витратами є набір елементів (складових), за допомогою яких здійснюється збирання та оброблення даних про витрати, а також надання інформації для прийняття управлінських рішень саме в той момент, коли вона може бути використана найефективніше. Існують різні концепції, системи та методи управління витратами, уміле використання яких дає можливість сформувати власну ефективну модель як управління витратами, так і господарською діяльністю підприємства в цілому.

Менеджмент в Японії тісно пов'язаний з історичним минулим і культурою цієї країни. Тому, кожна японська система управління діяльністю передбачає застосування методів, що мають значні відмінності від американських і європейських. Це пов’язано із тим, що інтелектуальний капітал виступає головною цінністю підприємства. Така позиція дає можливість як найповніше використовувати у роботі знання та навички персоналу для досягнення поставлених цілей.

Слід відмітити, що в Європі на рубежі ХІХ-ХХ століть також розроблено системи, які передбачають виділення та управління інтелектуальним капіталом. Наприклад система збалансованих показників, основним призначенням якої виступає узгодження короткострокових цілей діяльності компанії із її місією та стратегією на довгостроковий період на основі визначення чотирьох основних аспектів діяльності: удосконалення фінансової діяльності, відносини з споживачами, організація внутрішніх бізнес-процесів, навчання та розвиток компанії.

Найпоширенішими в світі японськими концепціями управління вважають системи кайдзен-костінг, таргет-костінг та канбан. Зокрема, в основу концепції постійного вдосконалення, яка спрямована на зміну і вдосконалення кожної функціональної підсистеми підприємства, покладено саме систему управління кайдзен (від японських слів kai - зміна та zen - добрий, до кращого).

Канбан – система управління виробництвом і постачанням, в основу якої покладено використання методів логістики. Основними принципами функціонування системи є своєчасне постачання продукції замовнику, посилений контроль за якістю продукціі на всіх етапах виробництва, ретельне налагодження устаткування, виключаючи ймовірність виникнення браку, скорочення числа постачальників, максимальне наближення підприємств до місця розташування основного складального заводу. Головним завданням цієї системи є запобігання надвиробництва і виробництво тільки необхідної продукції в необхідній кількості і в потрібний час. Канбаном називається контрольна картка, свого роду наряд-замовлення на виконання роботи, що супроводжує будь-який виріб. На цій картці знаходитися інформація про те, звідки поступила та або інша деталь і куди вона має переміситися далі [7, с.14-15]. Використання даної системи на гірничо-збагачувальних підприємствах є недоцільним, оскільки вона не відповідає технології виробничого процесу (у нашому випадку видобутку і збагаченню руди).

Таргет-костінг являє собою цілісну концепцію управління, яка підтримує стратегію зниження витрат та реалізує функцію планування виробництва нової продукції (або запровадження нової чи удосконалення існуючої технології виробництва), превентивного контролю витрат і калькулювання цільової собівартості у співвідношенні з ринковими умовами господарювання. Слід відмітити, що в основу даної концепції покладена трансформована традиційна формула ціноутворення:



Таким чином, система таргет-костінг передбачає розрахунок собівартості продукції виходячи із прогнозованої ціни реалізації, яку визначають за даними проведених маркетингових досліджень. Для визначення цільової собівартості продукції знаходять різницю між ринковою ціною продукту та прогнозованою величиною прибутку. Далі всі працівники, що беруть участь у виробничому процесі, проектують та виготовляють продукцію, яка відповідає цільовій собівартості. Тобто суть таргет-костингу полягає у тому, що на підставі відомої (чи заданої) ціни реалізації виробу на ринку і бажаної величини прибутку встановлюється цільова собівартість, на досягнення якої надалі спрямовується зусилля всіх служб підприємства, передусім технічних. Застосування даного методу дає змогу не просто мінімізувати затрати, а й довести їх до необхідного рівня. При цьому перевагою використання такої системи виступає інтерактивний підхід до запровадження нових технологій на кожному етапі виробничого процесу та спонукання інженерів для застосування більш дешевих технологій виробництва. Таким чином продукція, що виробляється має інноваційний характер та не виходить за межі встановленої суми витрат. Враховуючи досвід запровадження системи таргет-костінг японськими та західними компаніями, слід відмітити, що:



  • розробка нової технології може збільшувати суму витрат у процесі перепроектування, тому потрібно вчасно зупинити дослідження;

  • керівники можуть негативно впливати на підлеглих, намагаючись за будь-яких обставин досягнути цільової собівартості;

  • можуть виникати конфлікти між інженерами та маркетологами, які часто відмовляються від скорочення витрат на реалізацію [8].

На відміну від системи таргет-костінг, в основу якої покладено американську концепцію загального управління якістю (total quality management), кайзер-костінг являється суто японською системою. Кайдзен означає поступове удосконалення якості та бізнес-процесів, а кайдзер-костінг – інструмент зниження витрат, який використовують менеджери для досягнення цільової собівартості та забезпечення прибутковості виробництва. Сутність і філософія кайдзен-костингу полягає не в досягненні певної величини граничних витрат (незважаючи на те, що сам метод застосовується для досягнення цільової собівартості), а в постійному і всеосяжному вдосконалюванні якості процесів у цілому на підприємстві за участі його працівників. Участь у постійному удосконаленні бізнес-процесів всіх працівників - від робітників до топ-менеджерів - визначальна риса кайдзен-костингу. Слід відмітити, що таргет- та кайзер-костінг мають однакове призначення (дотримання цільової собівартості продукції) тільки на різних стадіях життєвого циклу готової продукції:

  • на стадії розробки і планування (таргет-костінг);

  • на стадії виробництва (кайзер-костінг) [3; 8].

Поєднання даних систем дозволяє організовано і цілеспрямовано здійснювати політику зменшення собівартості, координувати дії всього персоналу підприємства, дає можливість вибору цінової політики для утримання переваг на ринку і спільними зусиллями досягнути поставлених цілей.

Слід відмітити, що запропоновані системи передбачають:



  • узгодження з діючою на підприємстві системою управління, особливо з функціями маркетингу, проектування та виробництва;

  • вони поєднуються з бюджетуванням, плануванням прибутку, формуванням центрів відповідальності, різноманітними стратегіями ціноутворення та можуть інтегруватись в систему стратегічного управлінського обліку;

  • підтримують стратегію зниження витрат на стадії проектування та передбачають зниження собівартості продукції у процесі виробництва;

  • створення ефективної системи збору інформації внутрішнього і зовнішнього характеру;

  • передбачає орієнтацію діяльності працівників до умов ринкового середовища, поєднання їх дій у співвідношенні із довгостроковою стратегією підприємства за допомогою методів мотивації.

Діяльність підприємств гірничо-збагачувального сектору у сучасних умовах господарювання, пов’язана із ризиком та значно відрізняється від інших галузей народного господарства, що й зумовлює особливості управління виробничими витратами.

Так, технологічний процес видобутку руди характеризується систематичним переміщенням зони очисних робіт. Наявність достатньої кількості вскритих, підготовлених та готових до видобутку запасів руди виступає однією із умов нормальної діяльності гірничо-збагачувального підприємства. Однак витрати на підготовку видобутку руди часто не відносять до звітного періоду, тому їх акумулюють як витрати майбутніх періодів і частинами включають до собівартості отриманого напівфабрикату. При цьому, на формування собівартості видобутої руди, впливає виробнича потужність та строки використання гірничодобувного підприємства, які залежать від покладів корисних копалин та інтенсивності проведення видобувних робіт. Це, в свою чергу, визначає термін експлуатації гірських родовищ та гірничо-технологічних споруд, порядок їх фінансування та покриття виробничих витрат шляхом включення до собівартості видобутих корисних копалин.

Розглянувши особливості діяльн6ості гірничо-збагачувальних підприємств та провівши дослідження систем кайдзен-костінг та таргет-костінг ми створили модель системи управління витратами, яка зображена на рис.1.

Рис.1. Модель системи управління витратами гірничо-збагачувального підприємства
Оскільки достовірне визначення собівартості продукції можливе лише за допомогою постійного удосконалення системи обліку та генерування релевантної інформації на гірничо-збагачувальних підприємствах, доцільним буде запровадження систем калькулювання «кайдзен-костинг» та «таргет-косотінг», оскільки в їх основі лежить процес удосконалення реєстрації, документування, узагальнення всіх виробничих процесів як на етапі планування, так і на стадіях видобутку і збагачення руди. Це стосується і обліку витрат підприємств, удосконалення яких є основою для їх подальшого розвитку. Тому менеджмент корпорацій здійснює управління витратами на основі їх удосконалення. Поєднання даних систем передбачає створення системи поступового зниження витрат шляхом безупинного її удосконалення. При цьому управлінський персонал гірничо-збагачувального підприємства буде отримувати інформацію не лише для зниження витрат, але й матиме можливість управляти ними.

Висновки Отже, при створенні системи управління діяльністю підприємства в цілому, та управління витратами зокрема слід:


  • використовувати окремі елементи іноземних систем та пристосовувати їх до конкретного підприємства;

  • враховуючи особливості його організаційної структури та технології виробничого процесу;

  • для підвищення ефективності управління господарською діяльністю підприємства потрібно враховувати елементи системи управління витратами;

  • запровадження моделі системи управління витратами дасть можливість продовжити наукові дослідження, щодо кожного її елементу.


Список використаних джерел.

1.Гемба кайдзен: Путь к снижению затрат и повышению качества/ Масааки Имаи; пер с англ. - 3-е изд. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. - 345 с.

2. Портер М. Конкуренция. – М.: Вильямс, 2000. – 496 c.

3.Редченко М.І. Маленькими шагами к більшому успіху: кайзер-костінг // http://www.management.com.ua

4.Друри К. Введение в управленческий и производственный учет: Учебное пособие для вузов / Пер. с англ. под ред. Н.Д. Эриашвили. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998. – 774 с.

5. Шанк Дж., Говиндараджан В. Стратегическое управление затратами: Новые методы увеличения конкурентоспособности. — СПб.: Бизнес Микро, 1999.

6.Козаченко Г.В., Погорелов Ю.С., Хлапьонов Л.Ю., Макухін Г.А. Управління затратами підприємства: Монографія. – К.: Лібра, 2007. – 320 с.

7. Луис Р. Система канбан. Практичиские советы по разработке в условиях вашей компании/ Пер. с англ. Е.В. Журиной; под науч. ред. Э. Б. Башкардина. – М. РИА «Стандарты и качество», 2008. – 216с.

8. Редченко М.І. Японский след в стратегическом управлении затратами: таргет-костінг // http://www.management.com.ua

УДК 330.526.34:332.14(1-22)

Бернадзіковська Л.О.

Вінницький національний аграрний університет


Економічні проблеми сталого розвитку сільських територій регіону та шляхи їх подолання
Розкрито особливості розвитку сільської місцевості на сучасному етапі, узагальнені основні проблеми сталого розвитку сільських територій, наведені загальні принципи політики сільського розвитку.

Ключові слова: сталий сільський розвиток, цілі сталого розвитку сільських територій, державна підтримка розвитку сільських територій, програми соціально-економічного розвитку сільських територій.
Bernadzikovska L.

ECONOMIC PROBLEMS OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF RURAL AREAS OF THE REGION AND WAYS OF OVERCOMING
Features of a rural development at the present stage are generalized, the main problems of sustainable rural development are summarized. General principle of rural development policy are given.

Keywords: sustainable rural development, the goals of sustainable rural development, goverment support of rural development, socio-economic development of rural areas.
Бернадзиковская Л.А.

ЭКОНОМИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ УСТОЙЧИВОГО РАЗВИТИЯ СЕЛЬСКИХ ТЕРРИТОРИЙ РЕГИОНА И ПУТИ ИХ ПРЕОДОЛЕНИЯ
Раскрыты особенности развития сельской местности на современном этапе, обобщены основные проблемы устойчивого развития сельских территорий, приведены общие принципы политики сельского развития.

Ключевые слова: устойчивое сельское развитие, цели устойчивого развития сельских территорий, государственная поддержка развития сельских территорий, программы социально-экономического развития сельских территорий.
Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Основними проблемами сільського населення України, яке історично вважалося носієм високих соціально - екологічних цінностей, є обмежені можливості у плані зайнятості та отримання доходу, низька мобільність, зростаючий рівень бідності. За таких умов має змінитися фокус державної допомоги розвитку: якщо раніше об’єктом допомоги були господарюючі суб’єкти, зокрема сільськогосподарські, які нині в частині сільських поселень згорнули свою діяльність, то тепер об’єктами підтримки мають стати сільські громади.

Тому головною метою політики соціально-економічного розвитку сільських територій має стати формування життєздатного середовища, зокрема через підвищення конкурентоспроможності трудових ресурсів, формування збалансованого ринку праці з чіткими соціальними орієнтирами, забезпечення продуктивної зайнятості та соціального захисту працездатного населення, сприяння розвитку підприємництва.



Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Актуальність проблем розвитку сільських територій активізувала відповідні дослідження. Фундаментальними є наукові публікації із зазначеної тематики вітчизняних дослідників: О.М. Бородіної, В.В. Юрчишина, Ю.Е. Губені, І.В. Прокопи, В.К. Терещенка.

Цілі статті. Висвітлити основні проблеми розвитку сільських територій, обґрунтувати основні засади сталого розвитку сільських територій з урахуванням забезпечення економічного добробуту, соціальної захищеності та якісного навколишнього середовища життєдіяльності сільських мешканців.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Реальністю на сьогодні є те, що структурно слабка сільська місцевість мало приваблива для заснування підприємств. Фінансова слабкість комунального господарства, низька платоспроможність домогосподарств, високий рівень безробіття та дефіцит як виробничої, так і соціальної інфраструктури є найбільш драматичним результатом трансформації [4].

Під сталим сільським розвитком (сталим розвитком сільських територій) розуміється поступальний розвиток сільської спільноти, за якого забезпечуватиметься виконання нею основної народногосподарської функції – виробництво агропродовольства, а також формування суспільних благ; збереження сільської культури та історично сформованих ландшафтів; надання рекреаційних послуг, соціальний контроль над територією; відтворення населення, підвищення рівня і покращання якості його життя; підтримання екологічної рівноваги.

У Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р. сільська місцевість не знайшла належного місця. За даними Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, диспропорція між областями, а також деградація села зросла. Тому основною метою державної регіональної політики, як задекларовано в проекті Концепції державної регіональної політики (2008 р.), є створення умов для поліпшення якості життя людини, незалежно від місця її проживання, через забезпечення територіально цілісного та збалансованого розвитку.

Ефективність регіональної політики, безумовно, значною мірою визначається точністю “діагнозу” стану території. При цьому важливим є диференціація політики щодо розвитку благополучних сільських регіонів – так званих “точок зростання”, найбільш інвестиційно привабливих територій, а також проблемних регіонів, що забезпечуватиме пом’якшення подальших міжрегіональних диспропорцій. В ЄС майже 75% усього фінансування регіональної політики передбачено виділяти на допомогу слаборозвиненим або депресивним регіонам [6].

В Україні вперше термін “депресивні території” офіційно окреслено в Концепції державної регіональної політики (2001 р.): регіони чи їх частини, у межах яких показники економічного розвитку та соціального забезпечення громадян за критеріями, визначеними законодавством, значно нижчі, ніж відповідні середні показники в державі (депресивні території) [1]. Відповідно до Закону України “Про стимулювання розвитку регіонів”, третій розділ якого присвячений депресивним територіям, має бути запроваджена система державної підтримки депресивних територій – регіонів, промислових районів, сільських районів, міст обласного значення, які відповідають встановленим критеріям. Хоча Закон й набув чинності з початку 2006 р., і в державному бюджеті 2007 р. передбачалося фінансування його реалізації, однак практично він не “запрацював”, у тому числі через складність методичних засад визначення депресивних сільських територій [7].

Сільські території нині стикаються зі значними проблемами і викликами. Для сільської місцевості звично характерна комбінація факторів: бідність, політична слабкість, низький рівень освіти, недосконалість як виробничої, так і соціальної інфраструктури, вразливість навколишнього середовища. Активно відбувається знелюднення сільських територій, в основі якого депопуляція (перевищення смертності над народжуваністю); скорочення сільського ринку праці та масштабна трудова міграція [3]. Якщо зменшення економічного і соціального значення аграрного сектора в розвитку сільської місцевості в країнах ЄС було поступовим процесом, який можна було пом’якшити, наприклад, урядовим втручанням у формі дотацій, то радикальні структурні зміни країн, які трансформують свою економіку, проходять швидко і пов’язані з гострими економічними і соціальними проблемами, які не можна розв’язати традиційними методами [4].

Тому для подолання цих проблем, незважаючи на велике різноманіття сільських регіонів, потрібно забезпечити деякі загальні принципи політики сільського розвитку, а саме:


  • Сільський розвиток має базуватись на програмах сталого соціально-економічного розвитку сільських територій, де визначаються відповідні цілі та інструменти;

  • Невід’ємними складовими ринку сільських регіонів має бути підприємництво, вільні ринки і конкуренція , оскільки саме вони забезпечують внутрішньо секторний, між секторний і міжрегіональний перерозподіл продуктивних ресурсів, зокрема капіталу, праці і ноу-хау;

  • Основними інструментами політики сільського розвитку мають стати розвиток інфраструктури, зокрема у сферах транспорту, комунікацій, освіти, професійної підготовки;

  • Сучасна політика сталого розвитку села має сприяти створенню надійних умов для відтворення кваліфікованої робочої сили і стабілізації високопродуктивних трудових колективів на селі [2].

Крім того аграрна політика має інтегруватися у програми соціально-економічного розвитку сільських територій, зокрема через планування агроструктурного розвитку, розвиток сільської місцевості, регіональний менеджмент.

Таким чином, політика і програми, спрямовані на розвиток підприємництва, стимулювання попиту на нього, збільшення позиції підприємців, розвиток ресурсних ринків, підвищення соціально-економічної та екологічної ефективності підприємців можуть активізувати підприємницьку діяльність на національному, регіональному і місцевому рівнях.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   47


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка