Постанова президії вак україни від 14. 10. 09 №1-05/4



Сторінка42/47
Дата конвертації08.03.2016
Розмір8.17 Mb.
1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47

Висновки та перспективи подальших досліджень. З усього вище зазначеного можна зробити висновок, що рішення відіграє надзвичайно важливу роль. По-перше, науково обґрунтоване управлінське рішення і своєчасно прийняте стимулює виробництво. По-друге, від якості прийнятих рішень залежить ефективність функціонування підприємства в цілому і кожного структурного підрозділу зокрема. А по-третє, від результату відповідного прийнятого рішення в деякій мірі залежить майбутній прибуток чи збиток підприємства.

Таким чином, вся діяльність підприємства функціонує на підставі відповідно прийнятих рішень.


Список використаних джерел:

  1. Вахрушина М.А. Бухгалтерский управленческий учёт: учеб. Для студентов вузов, обучающихся по эконом. Специальностям / М.А. Вахрушина. – 6-е изд., испр. – Москва: Омега-Л, 2007. – 570 с.

  2. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. -2-ге вид. – К.: Лібра, 2004. – 704 с.

  3. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб.пособие. – 2-е узд., перераб. И доп. – К.: МАУП, 2004.- 504 с.

  4. Моделі і методи прийняття рішень в аналізі та аудиті. Навчальний посібник для студентів спец. 7.050106 «Облік і аудит». / За ред. д.ек.н., проф. Ф.Ф. Бутинця, к.ек.н., доц. М.М. Шигун. – Житомир: ЖДТУ, 2004. – 352 с.

УДК 338.432.009.12:636.32.38

Туварчієва Г.А.

ПФ НУБ і П України «Кримський агротехнологічний університет»


ФАКТОРИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ ВІВЧАРСТВА
Розглянуто забезпеченість населення Криму в продуктах вівчарства та ефективність їх виробництва, як факторів конкурентоспроможності галузі.

Ключові слова: норма споживання, ефективність виробництва, конкурентоспроможність
Tuvarchiyeva G.

FACTORS OF COMPETITIVENESS

OF PRODUCTION SHEEP BREEDING
Are considered ensuring of the population of Crimea by products of sheep breeding and efficiency of their manufacture, as factors of competitiveness industry.

Key words: norm of consumption, production efficiency, competitiveness
Туварчиева Г.А.

ФАКТОРЫ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ ПРОИЗВОДСТВА ПРОДУКЦИИ ОВЦЕВОДСТВА
Рассмотрены обеспеченность населения в продуктах овцеводства и эффективность их производства, как факторов конкурентоспособности отрасли.

Ключевые слова: норма потребления, эффективность производства, конкурентоспособность
Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Вівчарська продукція має унікальні властивості. Овече молоко і продукти з нього містять гормони довголіття і вважаються універсальними ліками від старіння. Вироби з овечої вовни створюють здоровий мікроклімат, заспокоюють нервову систему та запобігають алергії. М'ясо овець рекомендується для вживання з метою природного захисту від таких захворювань, як туберкульоз і рак.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Популярність продуктів вівчарства у світі постійно зростає. За статистичними даними у світі виробляється понад 220 млн. т. м’яса, з яких близько 12% становить баранина. Нині виробництво баранини на душу населення, наприклад, у Нової Зеландії становить 30,5 кг, Австралії – 20, Греції – 14, тоді як в Україні – лише 0,7 кг або 17% від прийнятої раціональної норми її вживання [4]. Забезпеченість потреб країни продукцією власного виробництва, а також його ефективність характеризує конкуренто-спроможність. Багатогранність категорії конкурентоспроможності виробництва до того ж різноманітність продукції вівчарства, її високі біологічні якості та цінність, визначають актуальність теми дослідження.

Конкурентоспроможність – це поняття, яке в залежності від точки зору, може мати різні визначення та кількісні критерії виміру. Найбільш загальне тлумачення цього поняття ґрунтується на класичних категоріях економічної теорії – вартості та ціни, позначає професор Б.Пасхавер. Вартість – це суспільно признані витрати, а закон вартості – закон цін. Тому ціна ринкової рівноваги попиту і пропозиції є границя суспільного визнання витрат. Таким чином, перевищення ціни над витратами (рентабельність) свідчить про конкурентоспроможність, перевищення витрат над ціною (збитковість) – не конкурентоспроможність [2].

Академік УААН В.Я. Месель-Веселяк вважає, що конкурентоспроможність виробництва продукції характеризується рівнем забезпеченості внутрішнього попиту країни за рахунок власного виробництва. Внутрішній попит країни на сільськогосподарську продукцію визначається рівнем її споживання населенням і забезпеченості інших внутрішніх технологічних потреб сільськогосподарських виробників [1].

Цілі статті. Метою статті є вивчення рівня забезпеченості регіональних потреб у продуктах вівчарства та ефективності їх виробництва, як факторів конкурентоспроможності галузі.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. У різних регіонах нашої країни вівчарство з давніх часів було традиційною галуззю тваринництва. В Криму сьогодні нараховується близько 21% поголів’я овець України. Розвиток вівчарства забезпечує доступність продукції цієї галузі тваринництва жителів Криму та громадян, які прибувають на відпочинок. Однак фізіологічні потреби населення у продуктах вівчарства задовольняються недостатньо, що свідчить про не конкурентоспроможність виробництва продукції вівчарства (табл.1). Виробництво м’яса овець на одну особу в Криму складає майже 2,3 кілограма на рік, це на 43,9% менше сучасної норми споживання (4,1 кг), рекомендованої ФАО і Всесвітньою організацією охорони здоров’я [3] та на стільки ж менш, ніж вироблялося у 1990 році (4,2 кг). Виробництво вовни у 2009 році склало всього 680 г на особу [3], це на 7,5% менше мінімальної потреби (735г) і на 65,5% менш, ніж вироблялося на особу в 1990 році (1,97 кг).

Таблиця 1

Виробництво продукції вівчарства в АР Крим


Види продукції

роки

в %

2009 р. до 1990 р.



1990

2006

2007

2008

2009

М’ясо овець, тис. т

19,4

2,1

2,7

4,2

4,5

45,4

Вовна, т

4237

763

904

1087

1334

31,5

На одну особу:

м’яса овець,кг



4,2

1,1

1,4

2,1

2,3

54,5

вовни,кг

1,97

0,38

0,46

0,55

0,68

34,5

Тваринництво Автономної Республіки Крим: статистичний довідник/ за ред. О.В.Нагнібеда. - Сімферополь, 2010 - С.15-18
Зважаючи на значні зменшення поголів’я овець у 2009 році в порівнянні з 1990 роком на 63,5%, досягти рівня 1990 року з виробництва вівчарської продукції не вбачається можливим. Якщо у 1990 році було вироблено 19,4 тис. т. м’яса овець, 4237 т. вовни, то у 2009-му – лише 4,5 тис. т м’яса і 1334 т. вовни, це менше на 54,6% і 68,5% відповідно. Тому необхідно забезпечити приріст виробництва продукції вівчарства з тим, щоб задовольнити потреби населення регіону в продуктах галузі. Сприятиме цьому згідно Програми відродження вівчарства в Криму збільшення поголів’я овець, яке вже до 2012 року має бути доведено до 600-650 тисяч голів. Ураховуючи необхідний рівень фізіологічних норм, слід збільшити виробництво м’яса овець на 44,4%, вовни – на 7,7%. Такий рівень виробництва забезпечить регіональні потреби у продуктах вівчарства і підвищить його конкурентоспроможність.

Щодо ефективності виробництва основних видів продукції вівчарства, як фактора конкурентоспроможності, то він характеризується стабільною збитковістю (табл.2).


Таблиця 2



Ефективність виробництва вівчарської продукції в АР Крим




роки

у % 2009р до 1990р

1990

2006

2007

2008

2009

Рівень рентабельності виробництва,%

м'ясо овець та кіз

25,6

-32,7

-41,7

-41,9

-36,9




вовна

11,2

-74,9

-77,7

-71,3

-67,3




Повна собівартість реалізованої продукції, грн. за 1 ц.

приріст овець та кіз

184,32

879,93

976,78

1215,4

1434,9

7,8 р.

вовна

1022,06

1541,7

1559,8

1266,10

934,28

91,4

Середня ціна реалізації 1 ц, грн.

приріст овець та кіз

137,13

592,54

570,11

706,49

905,18

6,6 р.

вовна

907,59

387,20

347,54

362,71

305,19

33,6

Тваринництво Автономної Республіки Крим: статистичний довідник/ за ред. О.В.Нагнібеда. - Сімферополь, 2010 - С.15-18

Витрати та ефективність виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах (моніторинг) / [Воскобійник Ю.П., Шпикуляк О.Г., Тіней А.В. та ін.]; за ред. Ю.В. Воскобійника, О.Г.Шпикуляка .-К.:ННЦ ІАЕ, 2010.-343с.
На збитковість виробництва вівчарської продукції впливає досить високий рівень собівартості відносно ціни реалізації. В 2009 році собівартість м’яса овець збільшилася в 7,8 разів в порівнянні з 1990 роком і становила 1434,92 грн. за 1 центнер, це більше ціни реалізації (905,18 грн.) на 529,74 грн. Зменшилася собівартість вовни за 1990-2009 роки на 8,6% становив у 2009 році 934,28 грн. за центнер, однак це вище ціни реалізації в 3 рази. Перевищення витрат над ціною визначає збитковість виробництва вівчарської продукції, що є свідоцтвом його не конкурентоспроможності. Такий стан передусім обумовлюється недосконалістю цінового механізму в галузі і в цілому в АПК.

Висновки. З урахуванням ситуації, яка склалася у вівчарстві необхідно забезпечити підвищення ефективності виробництва за рахунок зниження собівартості продукції, удосконалення формування цін на вівчарську продукцію, а також збільшення поголів’я овець, забезпечення приросту виробництва м’яса, вовни - це все дасть змогу задовольнити потреби регіону в продуктах галузі на рівні раціональних норм і підвищить конкурентоспроможність виробництва вівчарської продукції.
Список використаних джерел:

  1. Месель-Веселяк В.Я. Напрями забезпечення конкурентоспроможності аграрного виробництва/ Месель-Веселяк В.Я.//Економіка АПК. – 2009. - №10. - С.7-14

  2. Пасхавер Б. Ценовая конкурентность аграрного сектора/ Б. Пасхавер// Экономика Украины.- 2007. - № 1.- С. 78-87

  3. Шайдулин И.Н. Рынок баранины и пути насыщения его отечественной продукцией/ Шайдулин И.Н., Фейзуллаев Ф.Р., Барсуков Ю.Г.// Зоотехния. - 2009. - №7. - С 25-27

  4. Штемпель М.В., Вовченко Б.О. Технологія виробництва продукції вівчарства/ Штемпель М.В., Вовченко Б.О.– К.: Вища освіта, 2005. – 343 с.

УДК 65.012.7

Харинович Д.О., аспірант

Київський національний торговельно-економічний інститут


МЕТОДИКА КОНТРОЛЮ ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ У КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ
У статті розглянуто основні критичні питання методики та організації внутрішнього контролю на підприємствах торгівлі та запропоновано заходи з їх удосконалення, як на рівні держави, так і на рівні підприємства.

Ключові слова: контроль, організація контрольних перевірок, контрольний процес, програма контрольних перевірок, методика контрольних перевірок.
Harynovych D.

CONTROL METHOD OF TRADING COMPANIES IN THE CONTEXT OF GLOBALIZATION OF ECONOMY
In the article the basic critical questions of methodology and organization of internal control are considered on the enterprises of trade and measures are offered on their improvement, both at the level of the state and at the level of enterprise.

Keywords: control, control checks of the organization, control process, the program control checks, methodіca control checks.
Харинович Д.О.

МЕТОДИКА КОНТРОЛЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ТОРГОВЫХ ПРЕДПРИЯТИЙ В КОНТЕКСТЕ ГЛОБАЛИЗАЦИИ ЭКОНОМИКИ
В статье рассмотрены основные критические вопросы методики и организации внутреннего контроля на предприятиях торговли и предложены меры по их совершенствованию, как на уровне государства, так и на уровне предприятия.

Ключевые слова: контроль, организация контрольных проверок, контрольный процесс, программа контрольных проверок, методика контрольных проверок.
Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. В умовах ринкової економіки, що характеризується високою невизначеністю і нестабільністю зовнішнього середовища, ефективне управління організацією припускає об'ємний спектр планової, а, відповідно, і контрольної роботи. Тому в сучасних умовах внутрішній контроль в організаціях набуває характеру основи, присутньої на всіх рівнях управління. Так як управлінський контроль, за інших рівних умов, є гарантією успішної діяльності організації, потрібно відзначити, що в практиці зарубіжних органів управління контроль розглядається як метод вдосконалення управління на всіх його рівнях. Це і визначає важливість питань щодо удосконалення методики та організації внутрішнього контролю, як однієї із головних функцій управління.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Проблемам розвитку внутрішнього контролю в Україні присвятили свої праці багато авторів, зокрема М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Н.Г. Виговська, Л.Д. Дікань, І.К. Дрозд, М.М. Каленський, Є.В. Калюга, М.В. Кужельний, І.Б. Стефанюк, М.Д. Корінько, Л.В. Нападовська, В.П. Пантелєєв, В.О. Шевчук.

Вагомий внесок у дослідженні проблем особливостей суті, функцій і змісту внутрішнього контролю та його місця у системі наук зробили праці таких відомих зарубіжних вчених як Р. Адамса, Е. Аренса, Дж. Бедді, Ф. Дефліз, Р. Додж, Г. Дженік, К. Друрі, Д. Кармайкла, Дж. Лоббека, Р. Монтогомері, Дж. Ріса, Ж. Рішара, Дж. Робертсона, А. Роджера та ін.

Проблеми сучасного трактування  поняття «внутрішній контроль» та його ролі як функції управління досліджувались у численних наукових працях російських (В. Андреєва, В. Бурцева, Ю. Данилевського, В. Подольського, В. Скобари, Я. Соколова, В. Суйца, А. Терехова, А. Шеремета та ін.) та вітчизняних авторів (М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, З. Гуцайлюк, Н. Дорош, С. Зубілевича, Л. Крамаровського, А. Кузьмінського, О. Петрик, В. Рудницького, В. Савченко, В. Сопко, Л. Сухарева, Л. Шатковська, М. Щирби та ін). Проте деякі питання залишаються недостатньо розкритими і потребують подальшого поглибленого серйозного дослідження.

Цілі статті. Метою статті є обґрунтування теоретичних засад методики та організації внутрішнього контролю на підприємствах у сфері торгівлі і розробка практичних рекомендацій щодо окремих елементів організаційної побудови контрольних процедур.

Основними завданнями є дослідження стану внутрішнього контролю на українських торговельних підприємствах, визначення основних проблем розвитку внутрішнього контролю, надання пропозицій щодо підвищення ефективності та вирішення існуючих проблемах в умовах глобалізації економіки.



Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Аналіз економічної літератури показав, що визначення внутрішнього контролю науковцями дається по-різному, але найбільш обґрунтованим є таке: внутрішній контроль - це система заходів, визначених управлінським персоналом підприємства та здійснюваних на підприємстві з метою найбільш ефективного використання усіма працівниками своїх обов'язків по забезпеченню та здійсненню господарських операцій [4, с. 46]. Внутрішній контроль визначає закономірність цих операцій і їх економічну доцільність для підприємства. А це можливо за умови використання передових досягнень науки в організації контролю: «Найважливішим напрямком удосконалення механізму контролю є його якісне перетворення із емпіричної діяльності, заснованої на досвіді і інтуїції керівників і фахівців на наукову систему» [5, с. 38].

Внутрішній контроль може бути спрямований як на окремий вид діяльності на підприємстві, так і на всю її сукупність. Для аналізу господарської діяльності його розподіляють на попередній, поточний та наступний.

Попередній контроль передує операції або процесу, діє до їх здійснення. Об’єктом виступають договірні зобов’язання, комерційні угоди, реалізаційні, розрахункові операції та операції з попереднього оформлення відповідних документів. Він може здійснюватись при плануванні прибутків.

Поточний контроль на підприємствах проводиться на стадії завершення фінансових операції реалізації продукції. З боку керівників та бухгалтерів даний вид контроль має особливе значення під час оформлення та аналізу грошових, розрахункових операцій, підписання документів і надходження їх до бухгалтерії.

Наступний контроль передбачає перевірку господарських операцій після їх здійснення. Так як він здійснюється на державному рівні, це дає можливість забезпечити всебічну і комплексну перевірку правильності та законності всіх операцій на підприємстві, виявляє всі порушення, які інколи можуть приховуватись системою поточного контролю.

До завдань внутрішньогосподарського контролю належать надання інформації про господарські процеси, які відбуваються; надання допомоги в прийнятті найбільш ефективних управлінських рішень; попередження ще на стадії прийняття управлінського рішення незаконних та неекономічних (з точки зору інтересів суспільства) господарських операцій; оцінка оптимальності прийнятих рішень, своєчасності та результативності їх виконання; своєчасне виявлення та усунення умов і факторів, які заважаю ефективній діяльності підприємства; коригування діяльності суб’єкта господарювання та його структурних підрозділів, виявлення передового досвіду господарської діяльності та шляхів досягнення найкращих результатів у роботі [2 c. 247]. Іншим його аспектом є забезпечення зворотного зв’язку між суб’єктом та об’єктом управління щодо оцінки ефективності прийнятих управлінських рішень.

Тому організація внутрішнього контролю повинна бути цілісною та єдиною системою взаємоузгоджених способів, методів і прийомів, які охоплюють увесь комплекс контрольних процедур, тому основними шляхами удосконалення організації є:


  • вибір оптимальної за складом та обсягом інформаційної бази, яка забезпечить реалізацію завдань, поставлених перед внутрішнім контролем;

  • розробка, вибір та запровадження удосконалених прийомів, здійснення контролю і способів його проведення, найбільш адаптованих до завдань контрольної перевірки;

  • розробка та запровадження раціональної технології вирішення завдань внутрішнього контролю, що забезпечить злагоджене функціонування його механізму.

Внутрішній контроль призначений забезпечити реалізацію завдань, зумовлених практичними потребами підприємства. Їх зміст і склад впливають на методику і організацію контролю, тому потребують конкретизації та обґрунтування як чинників оптимізації контрольного процесу.

Для забезпечення безпеки бізнесу, особливо торговельних підприємств, внутрішній контроль призначений насамперед оцінювати якість управлінських рішень, що приймаються керівництвом та менеджерами підприємства та виявляти їх економічний ефект у зростанні ефективності діяльності підприємства.

Реалії сучасного сьогодення показують, що підприємство може втрачати свої конкурентні переваги через невмілі дії адміністрації та її прорахунки в управлінні. Разом з тим, загрозу несуть інші порушення, що здійснюються адміністрацією та персоналом підприємства:


  • зловживання службовим становищем;

  • неякісне виконання службових обов’язків;

  • неправильна або недостовірна оцінка операцій із реалізації з точки зору економічності.

Щоб унеможливити ці дії та забезпечити збереження майна власників, необхідно запровадити цілісну систему методологічних прийомів і способів проведення контролю, що забезпечать взаємний контроль виконавців - коллацію [10, с. 19].

Внутрішній контроль здійснюється на підприємстві, в тому числі і торговому, своїм апаратом управління. Важливими є дії головного бухгалтера та юрисконсульта. Безсумнівно, що найбільша дієвість внутрішнього контролю усіх видів досягається у тому випадку, коли органи контролю усіх видів тісно взаємодіють і співпрацюють у своїй діяльності. І цим самим здійснюється швидке та своєчасне виявлення порушення у сфері господарської діяльності, та причин їх виникнення.

У протилежному випадку неспроможність апарату управління, організованого за принципом адміністративного підпорядкування контролерів керівництву підприємства, реалізувати поставлені перед ним завдання негативно відображається не лише на окремих підрозділах підприємства, але, через залежність стану соціально-економічного розвитку країни від сукупного результату роботи таких підприємств, і на рівні добробуту громадян та місці у світовому співтоваристві у процесі глобалізації економіки, тому потребує пошуку ефективних організаційних моделей побудови системи контролю.

Порушення, які виникають на підприємствах є наслідком не тільки поганої організації внутрішнього контролю, а й наявністю проблем на рівні держави, які створюють тенденції щодо зростання обсягів основних фінансових порушень. Наслідком чого стає тінізація економіки, спад ВВП, зменшення обсягу валових інвестицій, зростання державного боргу,що веде до зниження рейтингу країни та її економічного потенціалу.

Система контролю повинна бути спрямована на виправлення порушень і недопущення їх в подальшому, а тому необхідними є шляхи підвищення його ефективності як на державному рівні, так і на рівні підприємства.

На рівні держави пріоритетними напрямками є заходи, які б відновили та стабілізували фінансово-бюджетну дисципліну: створення умов на місцевому рівні з підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до нових кваліфікаційних методик; створення єдиної інформаційної бази у сфері державного фінансового контролю; запровадження оцінки ризиків при проведенні державного аудиту та прозорого механізму планування проведення контрольних заходів.

Для забезпечення об’єктивності, правдивості, неупередженості, якості висновків і пропозицій, що приймаються за результатами контрольних перевірок, на рівні підприємств, необхідно зменшити або зовсім унеможливити вплив суб’єктивних чинників на учасників контрольного процесу. Для цього необхідно оптимізувати організаційну побудову як контрольного процесу у цілому, так і кожної з контрольних процедур. Важливим є забезпечення незалежності контролерів від адміністрації підприємства, їх самостійності у проведенні контрольних перевірок і формулюванні висновків шляхом створення відокремлених підрозділів, які підпорядковуються лише власникам або засновникам підприємства як особам, що найбільше зацікавлені у збереженні та примноженні власного майна, та звітують за результати роботи лише перед ними.

Для перевірок необхідно залучати висококваліфікованих працівників певного профілю, які б могли надавати поради щодо підвищення ефективності певних рішень або уникнення конкретних помилок, і це б сприяло підвищенню ефективності діяльності підприємства.

Якість перевірок залежить від багатьох чинників. Серед них важливу роль відіграє нормативно-правова база, що регламентує методику і порядок проведення перевірок як на державному рівні, так і рівні підприємства.

Кожне підприємство повинно розробити і затвердити внутрішні регламенти, зокрема, плани поточного контролю, порядок організації перевірок робочими групами та методику перевірки діяльності підприємства. Вони визначають єдині підходи до організації процедури контролю, чим забезпечать її своєчасність, повноту всіх операцій, злагодженість і результативність.



На нашу думку, послідовність етапів внутрішнього контролю для перевірки економічної ефективності і доцільності господарських операцій, повинна бути наступною:

  • визначення об’єкта перевірки, її завдань, складу робочих груп;

  • аналіз основних показників діяльності структурного підрозділу за звітами;

  • складання робочої програми, конкретизація завдань кожного члена групи, їх обговорення з учасниками перевірок;

  • перевірка показників відповідно до робочої програми, вивчення та аналіз облікової документації;

  • перевірка і аналіз результатів перевірки;

  • систематизація результатів перевірки, формування висновків, пропозицій, рекомендацій;

  • узагальнення матеріалів перевірки, ознайомлення з результатами перевірки перевірених; оформлення акта, винесення пропозицій та рекомендацій.

Методика перевірок призначена для забезпечення єдиних підходів при оцінці стану підприємства та ступеня ефективності управління ним з боку менеджерів. Нею встановлюються напрями перевірок з метою встановлення причин збитковості за звітний період, виявлення невикористаних резервів і пошуку шляхів ефективного використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів, а також визначення факторів, які негативно впливають на фінансові результати для їх усунення. Для цього у методиці перевірок описується методика і техніка перевірок; порядок формування інформаційної бази, необхідної як для проведення поточної перевірки, так і для планування майбутніх; формулюються вимоги щодо документального оформлення перевірок; встановлюється склад та форма звітності за результатами перевірок; санкції, що можуть застосовуватись до суб’єктів перевірок при виявленні кожного виду порушень.
1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка