Постанова президії вак україни від 14. 10. 09 №1-05/4



Сторінка46/47
Дата конвертації08.03.2016
Розмір8.17 Mb.
1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47

МЕТОДИКА АНАЛІЗУ МАРКЕТИНГУ ВІДНОСИН НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
У статті досліджено взаємозв’язок між особливостями маркетингової діяльності на промислових ринках та специфічними ознаками аналізу маркетингу відносин; розроблено послідовність етапів для оцінювання взаємодії між учасниками бізнес-операцій, а також запропоновано можливі стратегії диверсифікації системи маркетингу відносин.

Ключові слова: маркетинг відносин, бізнес-партнери, методика аналізу маркетингу відносин, диверсифікація системи маркетингу відносин.
Shumska V.B.

Methodology MARKETING RELATIONS IN AGRICULTURAL ENTERPRISES
In the article the connection between the marketing activity’s particularities on the industrial markets and the particular features of the relationships marketing analyze are explored; the process for connection between business-partners estimating is resulted; and the possibilities of the relationships marketing system diversification are offered.

Keywords: relationship marketing, business-partners, methods of the relationships marketing analyze, relationships marketing system diversification.
Шумская В.Б.

Методика анализа МАРКЕТИНГА ОТНОШЕНИЙ НА СЕЛЬСКОХОЗЯЙСТВЕННЫХ ПРЕДПРИЯТИЯХ
В статье исследовано связь между особенностями маркетинговой деятельности на промышленных ринках и особенными характеристиками анализа маркетинга взаимоотношений; разработано процес анализа для оценивания взаимодействия между участниками бизнес-процессами, а также предложены возможности диверсификации системы маркетинга отношений.

Ключевые слова: маркетинг отношений, бизнес-партнеры, методика анализа маркетинга отношений, диверсификация системы маркетинга отношений.
Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Діяльність сільськогосподарських підприємств у галузі налагодження взаємовідносин із бізнес-партнерами повинна базуватись на багатьох аспектах, які виявляються в процесі глибокого аналізу їх ринкової взаємодії. Важливість обрання раціональних методичних рішень щодо оцінювання маркетингу відносин обумовлена тим, що сформульовані на основі аналізу управлінські рішення визначають майбутній розвиток співпраці та можливості позиціонування на відповідних ринках.

У сучасних умовах діяльності концептуальні особливості маркетингу відносин для більшості сільськогосподарських підприємств не мають чіткого відображення на практиці. Тобто, внаслідок відсутності систематичного аналізу аспектів взаємодії між учасниками ринку, підприємства не можуть здійснити раціональний вибір ринкових партнерів та обрати статегічні напрямки розвитку маркетингу відносин. Тому актуальність обраної теми полягає у розробленні методики аналізу взаємодії ринкових суб’єктів на основі комплексного дослідження аспектів здійснення бізнес-операцій.



Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. У науково-методичній літературі започатковані численні дослідження у галузі формулювання методики маркетингового аналізу. Актуальними є проблеми оцінювання взаємовідносин між учасниками ринку, які висвітлені у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних маркетологів, серед яких Л.Балабанова, М. Брун, С. Гаркавенко, Я. Гордон, Ф. Котлер, В. Липчук, Л.Мороз, Є. Крикавський, П. Островський, Р.Шоу, Н.Чухрай та ін. Однак, аналіз праць вищезазначених авторів дав змогу зробити висновок про те, що проблеми розроблення методики оцінювання маркетингу відносин для сільськогосподарських підприємств все ще залишаються недостатньо вивченими та розкритими.

Цілі статті полягають у визначенні особливостей аналізу маркетингу відносин на ринках товарів промислового призначення, детермінації чинників, які визначають направленість оцінювання взаємовідносин між бізнес-партнерами, а також у розробленні на основі цього методики аналізу маркетингу відносин на сільськогосподарських підприємствах.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Процес аналізу маркетингу відносин на сільськогосподарських підприємствах є одним із етапів комплексного впровадження даної концепції в їх практичну діяльність. Важливість ефективного здійснення маркетингового аналізу обумовлена тим, що його результат є основою для формування стратегічних та оперативних рішень у галузі налагодження партнерства із суб’єктами агроринку. Тому методика оцінювання повинна якнайточніше враховувати специфіку досліджуваної галузі, а також бути максимально адаптованою до можливостей підприємств.

Що стосується діяльності сільськогосподарських формувань, то саме аспект адаптації до можливостей повинен розглядатись при розробленні методики аналізу будь-якого господарського процессу як один із основних. Це пов’язано із двома важливими факторами: по-перше – відсутність системного підходу до формування маркетингової інформаційної системи на сільськогосподарських підприємствах; по-друге – багатоаспектність та складність ведення бухгалтерського обліку. Важливість першого фактору пояснюється залежністю ефективності аналізу та прийняття раціональних управлінських рішень від інформаційного забезпечення підприємств, а другий – впливає на можливості здійснення глибокого аналізу аспектів співпраці із окремими суб’єктами ринку, оскільки він ґрунтується на конкретних облікових даних.

Сьогодні вже сформульованими є різні методичні підходи до аналізу маркетингу відносин на підприємствах. Заслуговує на увагу підхід Н.Чухрай та Я. Криворучко, які пропонують здійснювати подібний аналіз за допомогою оцінювання елементів цінності відносин (вигод та втрат) за допомогою бальних оцінок. При цьому автори пропонують використовувати анкетні опитування з метою дослідження цінності відносин з точки зору усіх бізнес-партнерів[2, 114]. На думку німецького вченого Манфреда Бруна, основою аналізу маркетингу відносин має бути визначення рівня задоволеності партнерів та здійснення на базі цього багатофакторної сегментації [4, 95]. Однак, незважаючи на те, що першооснови виникнення даної концепції більшою мірою стосуються промислових ринків, дане питання є детальніше вивченим на прикладі підприємств, які представляють ринки товарів кінцевого споживання. Це обумовлює необхідність детермінації відмінностей у методиці аналізу маркетингу відносин на промислових (ТПП) та споживчих ринках (ТКС). Вважаємо, що такі розбіжності ґрунтуються на основних маркетингових характеристиках, які і відрізняють функціонування суб’єктів на ринках ТПП і ТКС (рис.1).


Показники

Відмінності між ринками

В п л и в

Аспекти аналізу

Особливості аналізу МВ на ринках

ТПП

ТКС

ТПП

ТКС

Обсяг збуту та закупівель

+


-



Вагомість детального аналізу індивідуальних операцій купівлі-продажу

+

-

Кількість споживачів

+

-

Вагомість дослідження індивідуальних умов співпраці

+

-

Географічне розміщення споживачів

+

-

Вагомість оцінювання поведінки сегментів

-

+

Прямі канали збуту

+

-

Концентрація уваги на аналізі співпраці із посередниками

-

+

Переважання персонального продажу

+

-

Переважання якісних методів аналізу

-

+

Колективні рішення про закупівлі

+

-

Значна кількість залучених до аналізу працівників

+

-

Рис.1. Взаємозв’язок між особливостями аналізу МВ та відмінностями між ринками ТПП і ТКС


Як видно із рис.1, особливості аналізу маркетингу відносин на промислових ринках зумовлені в основному тим, що тут значно зростає вагомість глибокого оцінювання окремих підприємств (покупців, постачальників, конкурентів) у зв’язку зі збільшенням обсягів купівлі-продажу у кількісному та вартісному вираженні. Ще одним визначальним фактором є географічна сконцентрованість бізнес-операцій, що сприяє зменшенню необхідності багатофакторної сегментації, проте при цьому все більшої важливості набуває аналіз індивідуальних аспектів співпраці. Тобто, із зазначених особливостей можна зробити висновок, що при розробленні методики аналізу маркетингу відносин на сільськогосподарських підприємствах потрібно сконцентрувати увагу на детальному оцінюванні факторів мікросередовища.

Рис. 2. Методика аналізу маркетингу відносин на ринках товарів промислового призначення

Рис. 2 демонструє послідовність етапів, за допомогою яких можна здійснювати оцінювання маркетингу відносин на сільськогосподарських підприємствах.

Представлена на рис. 2 послідовність етапів для аналізу маркетингу відносин може використовуватись будь-яким суб’єктом господарювання. Проте, визначальним фактором, який і детермінує область, у якій буде здійснюватись оцінювання є правильний вибір методів для його здійснення – кількісних чи якісних. Важливим у процесі аналізу маркетингу відносин є також розмежування підходів до дослідження макро- та мікросередовища, що обумовлено ширшими можливостями для формування аспектів партнерства у системі на мікрорівні. При цьому методика аналізу повинна обов’язково ґрунтуватись на використанні діалектичного методу пізнання.

Оцінювання системи маркетингу відносин полягає у дослідженні взаємозв’язків на мікро- і макрорівнях та ступеня їх інтегрованості. В залежності від характеристики відносин, підприємство повинне обрати відповідну стратегію:

- захисту або ж розвитку ( у випадку, коли у системі присутні досить міцні інтеграційні зв’язки, які не повинні піддатись загрозі з боку внутрішніх чи зовнішніх факторів);

- елімінування або диверсифікації (у тому разі, коли система маркетингу відносин не характеризується міцними інтеграційними зв’язками).

Шляхи диверсифікації системи маркетингу відносин демонструє табл. 1.

Однак, варто зазначити, що можливості диверсифікації дещо обмежені по відношенню до неконтрольованих підприємством макрочинників. Тому для зв’язків із суб’єктами макросередовища характерним є їх диференціація та посилення чи послаблення в залежності від макроекономічної ситуації на ринку.

Як уже було зазначено вище, для сільськогосподарських підприємств, які у більшості випадків працюють на ринках товарів промислового призначення, при розробленні методики аналізу маркетингу відносин потрібно зосередитись на детальному оцінюванні конкретних аспектів співпраці із окремими суб’єктами ринку.

Ми вважаємо, що здійснення аналізу маркетингу відносин на аграрних підприємствах на сучасному етапі розвитку маркетингової культури в цілому має ґрунтуватись на кількісних характеристиках співпраці, які формуються на основі використання облікових даних, а неформальна сторона взаємодії повинна досліджуватись шляхом вивчення скарг та пропозицій партнерів, які мають на меті закріпити тісні інтеграційні зв’язки у системі маркетингу відносин.

Таблиця 1

Можливості диверсифікації системи маркетингу відносин





Стратегії диверсифікації системи маркетингу відносин (МВ)

Характеристика

Концентрична диверсифікація

Горизонтальна диверсифікація

Конгломеративна диверсифікація

Новий комплекс маркетингу для обслуговування взаємозв’язків із існуючими суб’єктами системи МВ

Існуючий комплекс маркетингу для обслуговування взаємозв’язків із новими суб’єктами системи МВ

Новий комплекс маркетингу для обслуговування взаємозв’язків із новими суб’єктами системи МВ

Причини застосування

- неможливість задовольнити потреби учасників системи МВ;

- невідповідність персоналу.




- неспівпадання інтересів учасників системи МВ;

- нові можливості співпраці;

- невідповідність персоналу;


- неможливість задовольнити потреби учасників системи МВ;

- неспівпадання інтересів учасників системи МВ;

- нові можливості співпраці;

- невідповідність персоналу;

- можливості уникнення ризиків та конфліктних ситуацій




Висновки. Отже, зважаючи на вищезазначене, можна зробити висновок, що сільськогосподарські підприємства, які здійснюють бізнес-операції на ринках товарів промислового призначення, повинні розробляти методику аналізу маркетингу відносин із концентрацією уваги на оцінюванні аспектів співпраці із суб’єктами мікросередовища, що дасть змогу обрати раціональну стратегію розвитку системи маркетингу відносин та приймати ефективні маркетингові рішення.
Список використаних джерел

  1. Островський П.І. Аграрний маркетинг. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 224 с.

  2. Чухрай Н., Криворучко Я. Оцінювання і розвиток відносин між бізнес-пертнерами: Монографія / За наук.ред. Н.Чухрай – Л.: «Растр – 7», 2008. – 358 с.

  3. Шоу Р., Меррик Д. Прибыльный маркетинг: Окупается ли ваш маркетинг? / Пер.с англ. И. Коберник. – К.: Companion Group, 2007. – 496 c.

  4. Bruhn M. Relationship Marketing. Das Managament Kundenbeziehungen. –Verlag Franz Vahlen Muenchen. – 2008. – 401c.

УДК 338.65

Ячменьова В.М., д.е.н., професор,

Клевець М.І., к.т.н., доцент

Національної академії природоохоронного та курортного будівництва


Контроль як підсистема сучасного менеджменту підприємства
Проведено аналіз існуючих підходів щодо визначення контролю як процесу та складової системи управління, тобто її підсистеми. Встановлено, що зміни у зовнішньому середовищі вимагають від керівництва перетворення систем управління діяльністю підприємства, а саме, підсистеми контролю.

Ключові слова: контроль, форми контролю, функції контролю, управлінський контроль, процес контролю.
Yachmenova V., Кlevets M.

CONTROL SUBSYSTEM IN MODERN

MANAGEMENT COMPANY
The analysis of existent approaches is conducted in relation to determination of control as process and component control the system, that its subsystems. It is set that changes in an external environment require transformation of control the system by activity enterprise from guidance, namely, control subsystems.

Keywords: control, forms of control, control function, administrative control, control process.
Ячменьова В.М., Клевець М.И.

КОНТРОЛЬ КАК ПОДСИСТЕМА СОВРЕМЕННОГО МЕНЕДЖМЕНТА ПРЕДПРИЯТИЯ
Проведен анализ существующих подходов к определению контроля как процесса и составляющей системы управления, т.е. ее подсистемы. Установлено, что изменения во внешней среде требуют от руководства преобразования систем управления деятельностью предприятия, а именно, подсистемы контроля.

Ключевые слова: контроль, формы контроля, функции контроля, управленческий контроль, процесс контроля.
Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Контроль як функціональна підсистема розглядається у деяких випадках: по-перше, як високоавтоматизована система, що здійснює спостереження за діяльністю підприємства. В таких підсистема заздалегідь сформовано образ, з яким постійно ідентифікуються ключові параметри діяльності підприємства. Здійснення такої форми контролю за діяльністю промислового підприємства, скоріш за все потрібна на високотехнологічних підприємствах та з високим рівнем безпеки, таких як: теплоенергетичних підприємствах та підприємствах атомної енергетики, металургійних та глиноземних заводах тощо. По-друге, як підсистеми управління промисловим підприємством, то це змішана форма контролю де автоматизовані системи є одним з елементів підсистем. З точки зору підсистеми, на контроль покладаються більш широкі функції, які здатні не тільки спостерігати за діяльністю промислового підприємства, а, й приймати управлінські рішення, супроводжувати їх, забезпечувати їх здійснення ресурсами, прогнозувати та отримувати очікуваний результат. За своєю суттю це є складний алгоритм який має свої орієнтири обов’язків та відповідальності, що дають можливість: зупинити процес, якщо є суттєві відхилення і повернутися, за необхідності, на попередні позиції; призупинити процес і внести корективи (якісні, кількісні, технологічні, стандартні); продовжити процес, якщо проміжні показники мають відхилення, але їх рівень значно кращий ніж очікували.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Так на підставі системного підходу, розробленого Л. Берталанфі, ще у середині XX сторіччя, ми спостерігаємо яким чином властивості системи саморегулювання на підставі зворотного зв’язку впливають на теорію контролю в управлінні. На підставі цього, К.М. Лебедев доводить, що ігнорування самого впливу та зворотного зв’язку в контролі може призвести до небажаних наслідків у діяльності підприємства. Яскравим прикладом Теорії контролю є Теорія мотиваційного контролю Д. Хайленда, яка є узагальненням ідей і концепцій, що сформувалися на підставі теорій управління та психології, та за допомогою кібернетичних систем являє собою психологічний механізм контролю та планування дій.

Контроль   це не тільки одна з функцій менеджменту, це, ще й найважливіший елемент саме системи управління, під яким би кутом і в яких би структурних зрізах не розглядався (функціональних, процедурних, організаційних, технологічних, тощо). Варто відзначити, що у міжнародній практиці, контроль все частіше розглядається як метод вдосконалення управління на всіх рівнях органів управління як владного, так і господарського рівня. На наш погляд, гідний внесок у науку про контроль внесли такі провідні учені як: С. С. Фролов [1], Н. В. Клак [2], В. А. Гончарук [3], С. О. Kaлeнджян [4], Б. Т. Жарылгасова [5], И. Н. Герчикова [6], Д. Х. Акчурин [7], И. Касперович [8] І.А. Белобжецький, Н.Т. Білуха, Б.І. Валуїв, Ю.А. Данільовський, Е.А. Кочерін, В.П. Суйц, А.Д. Шеремет [цитується за 2, 6, 7].



Цілі статті. Метою дослідження є аналіз існуючих підходів щодо визначення контролю як процесу та складової системи управління, тобто її підсистеми. Довести, що зміни у зовнішньому середовищі вимагають від керівництва перетворення систем управління діяльністю підприємства, а саме, підсистеми контролю.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. З точки зору бухгалтерського обліку та оподаткування контроль виконує інші функції у підсистемі. Його діяльність спрямовано на фінансово-договірні відносини. Контроль у цьому випадку виступає, так як є проявом регулюючої функції оподаткування, з особливим комплексом дій своїми правилами організації, оцінки та узагальнення. Що стосується податкового контролю, то він, як і митний контроль, традиційно розглядається у якості державної регулюючої функції.

Інтеграційні процеси вимагають від вітчизняних підприємств реструктуризації систем господарювання, тому перед ними стають задачі структурної перебудови елементів системи управління, у тому числі і контролю. Ці перетворення не повинні суперечити існуючої концепції контролю і мають базуватися на наукових підходах. Сьогодні вітчизняна наука відчуває дефіцит у комплексних науково-практичних розробках, що здатні розкрити численні аспекти управлінського контролю. Проблема полягає у тому, що контроль як функція управління розглядається у доволі поширеному вигляді, такий підхід не є повним і свідчить про однобоке уявлення контролю як функції управління.

Поняття управлінського контролю можна інтерпретувати з двох точок зору: по-перше, як один з етапів процесу управління чи як одну з його функцій (такий підхід, як зазначалося вище, є одним з напрямів теорії управління); по-друге, як підсистему, що складається з низки елементів (що входять до складу системи управління діяльністю підприємства). Кожен з цих бачень поняття "контроль" по різному розкривають змістовність та мають свою сутність. Управлінський контроль підприємства, як один з етапів процесу управління це здійснення її суб'єктами, наділеними відповідними повноваженнями (тобто суб'єктами контролю), або в автоматичному режимі, заданому вказаними суб'єктами і під їх управлінням, таких дій: по-перше, це визначення фактичного стану або дії керованої ланки системи управління підприємством; по-друге, порівняння фактичних даних з нормативними або очікуваними, тобто з образом для порівняння, прийнятим на підприємстві, або заданим ззовні нормативом, або тим, що на думку керівництва є раціональним; по-третє, оцінка відхилень, що перевищують гранично припустимий рівень, на предмет ступеня їх впливу на аспекти діяльності підприємства; по-четверте, виявлення причин що сприяли виникненню відхилень у діяльності підприємства.

Відповідно до підходу як процесу управління, мета контролю полягає у забезпеченості інформаційної прозорості об'єкту управління що дає можливість ухвалити ефективні управлінські рішення. При цьому, поняття "інформаційна прозорість" об'єкту управління відбиває уявлення про ступінь керованості даного об'єкту, тобто про те, в якому ступені в результаті управління забезпечується (забезпечувалося або має забезпечуватися у майбутньому) підтримка необхідного стану або дії об'єкту управління у відповідний момент часу. Цілком очевидно, що без забезпечення інформаційної прозорості об'єкту управління адекватне його сприйняття неможливе, управлінська дія не приноситиме бажаний результат і управлінський зв'язок з об'єктом втрачається, що і обумовлює особливу важливість контролю в процесі управління. До функцій контролю можна віднести такі підфункції: оперативну, упорядковану, превентивну, комунікативну, інформативну і захисну.

Очевидно, що зі зміною умов господарювання контроль набуває характер основи, присутньої на всіх рівнях управління організацією, і забезпечує оптимальний хід процесу управління на всіх інших його стадіях (планування, організація, регулювання, облік, аналіз). При цьому, особливість контролю полягає в його подвійній ролі в процесі управління діяльністю підприємства. В результаті глибокої інтеграції контролю і інших елементів процесу управління діяльністю підприємства на практиці неможливо визначити коло діяльності для працівника таким чином, щоб воно відносилося тільки до якого-небудь одному елементу управління без його взаємозв'язку і взаємодії з контролем. Будь-яка управлінська функція, будь то функція планування, обліку тощо, обов'язково інтегрована з функцією контролю. Тому правомірно стверджувати, що контроль діяльності підприємства є: невід'ємним елементом кожної стадії процесу управління діяльністю підприємства; “відособленою” стадією, що забезпечує інформаційну прозорість на якість ходу процесу управління діяльністю підприємства на всіх інших стадіях. Для того, щоб глибше зрозуміти сутність контролю як найважливішої складової частині поняття управління діяльністю підприємства (або як управлінської категорії), розкрити механізм функціонування що відбиває якість стосунків, виявити специфічні особливості різних її складових, розглянемо контроль з практичної точки зору, як підсистему і складову частину системи управління діяльністю підприємства.

Отже, іншому сенсі управлінський контроль в сучасних умовах господарювання доцільно представити як підсистему, що складається з елементів входу (інформаційне забезпечення контролю), елементів виходу (інформація про об'єкт управління, отримана на підставі контролю) і сукупності таких взаємозв'язаних ланок як: центри відповідальності, техніка контролю (тобто інформаційно-обчислювальна техніка і технологія), процедури контролю, середовище контролю, система обліку. Ефективна система контролю передбачає певну мету і завдання. Основними цілями є: по-перше, є збереження і ефективне використання різноманітних ресурсів і потенціалу діяльністю підприємства; по-друге, забезпечення своєчасної адаптації підприємства до змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі; по-третє, забезпечення ефективної діяльності підприємства, а також її стійкості і максимального розвитку в умовах досконалої конкуренції.


1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   47


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка