Постанова президії вак україни від 14. 10. 09 №1-05/4



Сторінка5/47
Дата конвертації08.03.2016
Розмір8.17 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   47

Висновки та перспективи подальших досліджень. Зважаючи на особливості й проблеми розвитку сільських територій на сучасному етапі, радикально змінюється мета державного регулювання цього процесу: якщо раніше вона полягала в забезпеченні рівномірного розподілу ресурсів за територіями, то тепер – у створенні умов для формування нових джерел саморозвитку (соціально-економічної динамізації) для різних категорій сільських територій. Щодо подальших досліджень за зазначеною тематикою, то надто важливим є розроблення організаційно-економічного механізму сталого розвитку сільських територій з максимальним урахуванням проблем і специфіки їх функціонування на нинішньому етапі та глобалізаційних перспектив України.
Список використаних джерел:

1.Проект концепції Загальнодержавної програми сталого розвитку сільських територій до 2020 року. - [електронний ресурс]. - Режим доступу:www.radakmu.org.ua/file/p_koncepcia_selo-2020.doc.

2. Могильний О.М. Державна політика у розвитку сільських територій//Економіка АПК. - 2010. - №10. - С.125-131.

3. Прокопа І.В., Попова О.Л. Заселеність сільських територій: деструктивні зміни і загрози // Економіка і прогнозування. – 2008. – №1. – С.63-84.

4. Райнсберг К. Развитие сельской местности как элемент региональной аграрной политики / Региональные аспекты аграрных преобразований: политика, реструктуризация, рыночная адаптация. Под ред. П.Тиллака и В.Зиновчука. – ІАМО, 2003. – С. 73.

5. Людський розвиток регіонів України: аналіз та прогноз (колективна монографія) / За ред. Е.М.Лібанової. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007. – С. 103.

6. Губені Ю. Розвиток сільських територій: деякі аспекти європейської теорії і практики // Економіка України. – 2007. – №4. – С. 67.

7. Прокопа І.В., Попова О.Л. Депресивні сільські території: методичні засади визначення // Економіка України. – 2007. – №8. – С. 61-70.

8. Стан світу 2002. Доповідь Інституту Всесвітнього спостереження про прогрес до сталого суспільства. – Київ: “Інтелсфера”, 2002 – С. 74.

УДК 336.75

Божидарнік Н.В., Пех Т.І.

Луцький національний технічний університет


ДЕРЖАВНЕ ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В УМОВАХ КРИЗИ
На основі зібраних даних визначено суть поняття "валютне регулювання", яке разом з державним регулюванням охоплює систему ринкових регуляторів на національному та міжнародному рівнях, проведено оцінку сучасного стану валютного ринку та наведено шляхи вирішення наявних проблем для підвищення ефективності функціонування.

Ключові слова: валютне регулювання, валютний ринок.

Bozhidarnik N. , Peh T.



STATE CURRENCY REGULATION
Based on data collected detected the essence of the concept of "currency regulation, which together with government regulation covering the system of market regulators at national and international levels, evaluated the current state of the currency market and provides solutions to existing problems to improve the efficiency of.

Key words: currency regulation, foreign exchange market.
Божидарник Н.В., Пех Т.И.

ГОСУДАРСТВЕННОЕ ВАЛЮТНОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ В УСЛОВИЯХ КРИЗИСА

На основе собранных данных определена суть понятия "валютное регулирование", которое вместе с государственным регулированием охватывает систему рыночных регуляторов на национальном и международном уровнях, проведена оценка современного состояния валютного рынка и приведены пути решения имеющихся проблем для повышения эффективности функционирования.



Ключевые слова: валютное регулирование, валютный рынок.
Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями Валютне регулювання займає провідне місце в економічній політиці держави. В залежності від мети валютне регулювання може стимулювати або стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприє­м­ств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин, та відповідним чином коригують валютну політику, що проводиться в державі.

Створення дієвої системи валютного регулювання України не можливе без глибокого вивчення теоретичних аспектів, досвіду інших держав світу, існуючої в країні практики, а також перспектив розвитку цієї системи. Саме такий підхід дозволить нашій країні розробити  оптимальний режим валютного регулювання, який має відповідати вимогам та особливостям періоду ринкової трансформації економіки. Отже, необхідність удосконалення чинної системи валютного регулювання в Україні, як однієї з обов`язкових умов забезпечення сталого економічного зростання, обумовлює актуальність теми даного дослідження.



Аналiз останнiх дослiджень, у яких започатковано вирiшення проблеми. В економічній літературі існує чимало робіт, присвячених висвітленню окремих теоретичних та практичних питань валютного регулювання. Найбільш відомими авторами цих досліджень є: Брайан Р.С., Браун С., Булатов А.С., Долан Е.Дж., Елайбер Р.З., Ікенгрін Б, Кемп­­­­­­­­­белл К.Д., Кемпбелл Р.Дж., Красавіна Л.М., Ліндерт П.Х.,      Ломакін В.К., Мейєр Г.М., Менкью Н.Г., Пебро М.,  Платонова І.Н., Фрідмен М.

Вітчизняними економістами, в роботах яких висвітлюються питання валютного регулювання, є: Береславська О.І., Бураковський І.В., Важеєвська Т.А., Василенко Ю.В.,           Галь В.М., Гальчинський А.С., Гетьман В.П., Гребеник Н.І., Дробязко А.І, Єременко О.К., Кредісов А.І., Лук`яненко Д.Г.,  Луцишин З.О., Міщенко В.І., Михайличенко  С.Ю.,       Науменкова С.В., Петрик О.І., Плотніков О.В., Пуховкіна М.Ф., Степаненко В.О., Суторміна В.М., Федосов В.М., Філіпенко А.С., Шаров О.М., Юрчишин В.В.,  Ющенко В.А.



Цілі статті: проведення аналiзу стану валютного ринку, з метою подати рекомендацiї для його покращення.

Виклад основного матерiалу дослiдження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатiв.

В Україні валютне регулювання базується на Конституції України та Законі України "Про Національний банк України", Декреті Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Митному кодексі України, Законі України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а також нормативних актах Національного банку України, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю [4].

Одне із важливих місць в системі економічних відносин займає валютне регулювання шляхом впливу на загальний стан економіки країни, валютне регулювання, в свою чергу, значною мірою визначається ним та залежить від ролі держави у міжнародних відносинах.

Валютне регулювання – це система взаємопов`язаних механізмів державного та ринкового регулювання курсу валюти та руху валютних цінностей на національному та міжнародному рівнях.

Поняття “державне валютне регулювання” визначається як сукупність форм та заходів, які запроваджуються уповноваженими державними органами на національному та міжна­род­ному рівнях в межах законодавчо встановленого порядку відповідно до цілей валютної політики [1].

Проблеми у фінансовій сфері України в умовах кризових ситуацій (великі зовнішні та внутрішні борги, відсутність валютних резервів та інвестицій) призвели до посилення державного регулювання валютного ринку.

Основні завдання валютного регулювання:

1) організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;

2) регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу;

3) організація внутрішнього валютного ринку;

4) регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

5) регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій;

6) встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей;

7) забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок [3].

Найбільш пріоритетними цілями державної політики у сфері валютного регулювання є:


  • стабілізація валютного курсу та забезпечення оптимального ступеня зовнішньої та внутрішньої конвертованості національної грошової одиниці;

  • забезпечення надійних джерел надходжень валютних цінностей на валютний ринок;

  • стимулювання експортного потенціалу;

  • урівноваження платіжного балансу.

Регулювання валютної сфери України за сучасних умов передбачає підтримку стабільного становища на валютному ринку, нейтралізацію різких коливань валютних курсів. Стабільність валютного ринку в свою чергу забезпечує нормальний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків держави і всієї економіки. Валютні інтервенції, які здійснюються центральним банком, на сучасному етапі розвитку ринкових відносин є головним інструментом формування ефективного валютного регулювання.

На сучасному етапі розвитку підтримання макроекономічної стабільності національної валютної одиниці є найактуальнішою проблемою державного регулювання валютного ринку в Україні. Основним органом який здійснює державне регулювання валютного ринку нашої країни є НБУ. Головним методом НБУ, за допомогою якого впроваджується національне регулювання валютного курсу, є валютна інтервенція (запобігання зниженню (підвищенню) валютного курсу національної грошової одиниці). Його повноваження у сфері валютного регулювання визначені Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

НБУ, впроваджуючи політику валютної інтервенції з метою призупинення девальвації курсу гривні до валютних одиниць інших країн, вживає такі заходи:


  • збільшення облікової ставки центрального банку та норми обов'язкового резервування комерційних банків;

  • заборона українським комерційним банкам кредитувань із ЛОРО – рахунків банків-нерезидентів гривневими коштами, подовження раніше укладених кредитних угод та розміщення гривневих депозитів на кореспондентських рахунках банків-нерезидентів тощо.

Основний недолік валютної інтервенції, що вона має тільки короткостроковий ефект і не може забезпечити високого рівня макроекономічних показників, від яких залежить стабільність національної грошової одиниці.

Існує тісний взаємозв'язок між інвестиціями та стабільністю на валютному ринку. На сучасному етапі українській економіці потрібно вдвічі більше інвестицій, ніж вона отримала їх за весь перехідний період. Тому завдання уряду полягає в створенні сприятливих стабільних умов, які сприятимуть залученню іноземних партнерів до співробітництва та вкладення їх коштів в прибуткові, перспективні проекти.

Але є й інша сторона питання. В Україні стабільність на валютному ринку має досить високий ступінь залежності від руху іноземних інвестицій. Підтвердженням цього стали події другої половини 1997 року. Через зміну політики Мінфіну щодо зниження дохідності облігацій внутрішньодержавної позики (ОВДП) та нерозвиненості ринку корпоративних цінних паперів іноземні інвестори почали забирати свої кошти з території України, що вже наприкінці серпня позначилось на збільшенні попиту на іноземну валюту, а період серпень – грудень на валютному ринку увійшов у стадію повільної девальвації курсу гривні.

За умов політичної кризи та деяких прорахунків уряду в обраній політиці відплив іноземного капіталу досить сильно позначається на стабільності національної валютної одиниці, а отже, і на макроекономічних показниках.



Обраний напрям політики держави щодо проблем валютного регулювання необхідно узгоджувати з валютною політикою НБУ. На даний час всі дії щодо валютного регулювання спрямовані або на ліквідацію наслідків фінансової кризи, або на адміністративне регулювання утримання курсу гривні щодо валютного коридору. І немає жодної програми або дії, які були б спрямовані на ліквідацію причин нестабільності національної валюти, яка сьогодні очевидна, – вона не має потужності насамперед тому, що не підтверджена підвищенням макроекономічних показників [2].

Висновки. З вище сказаного та в результаті проведеного дослідження сформу­льовано наступні висновки і пропозиції по удосконаленню системи валютного регулювання в Україні:

  1. Суть валютного регулювання значною мірою визначає характер дій держави у цій сфері, дозволяє виявити глибинні взаємозв`язки між валютним регулюванням та економікою в цілому.

Обрані заходи держави мають посилювати та доповнювати дію ринкових механізмів, а не суперечити їм. Саме такий підхід дозволяє досягти бажаних результатів в сфері валютного регулювання  в більш стислі терміни, а також із значною економією бюджетних коштів.

  1. Вагома роль у валютному регулюванні та у розвитку світової економіки належить державі. Зростання відкритості національних економік та посилення у зв`язку з цим загрози “імпортування нестабільності” обумовлюють необхідність такого процесу. Особливо потребують активного втручання держави валютні відносин на національному рівні та країни, що знаходяться в стадії ринкових перетворень.

В сучасних умовах підвищується необхідність державного валютного регулювання і на міжнародному рівні. Зміни валютної політики одних держав можуть суттєво впливати на національні економіки інших. Фінансова криза 1997-1998 років, що набула світового масштабу, підтвердила актуальність глобалізації державного валютного регулювання.

  1. Ефективність державного валютного регулювання залежить від того, економічним чи адміністративним методам надається перевага. Найбільші результати дають економічні методи: коли для досягнення поставленої мети держава створює суб`єктам господарської діяльності  сприятливі умови, які заохочують їх до необхідних дій. І навпаки, адміністративні методи валютного регулювання не завжди дозволяють досягти встановлених цілей через відсутність достатніх для цього стимулів. 

  1. Система валютного регулювання України потребує удосконалення. Це передбачає: погодженість дій держави з ринковими механізмами; підвищення якості валютного законодавства, зростання ролі державних інститутів в сфері валютного регулювання.

В процесі удосконалення системи валютного регулювання в Україні необхідно користуватись досвідом зарубіжних країн. На сучасному етапі в Україні ефективно можуть бути застосовані такі механізми валютного регулювання країн з розвиненою ринковою економікою, що пов`язані з оптимізацією режиму валютного курсу; особливістю застосування валютних інтервенцій за умови дії плаваючого валютного курсу; репатріацією валютних цінностей.

  1. Одним з пріоритетних на даний час напрямків реформування системи валютного регулювання в Україні є удосконалення чинного валютного законодавства.

  2. При визначенні перспективних напрямків розвитку системи валютного регулювання України мають враховуватися особливості валютних політик зарубіжних країн, оскільки економіка України є відкритою, а отже, залежною певною мірою від дій основних зовнішньоекономічних партнерів [1].


Список використаних джерел:

1.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/inode/37816.html

2.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vuzlib.net/birz_d/9-3.htm

3.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://oodri.narod.ru/mvko11.html

4.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://apelyacia.org.ua/node/3838

УДК 336.75

Божидарнік Н.В.

Луцький національний технічний університет


ОСОБЛИВОСТІ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ
У публікації розкриваються стан сучасного валютного ринку України, його сутність і структура. Розглядаються особливості регулювання валютного ринку в Україні.

Ключові слова: валюта, валютний ринок України, валютні операції, валютна політика, Національний банк України
Bozhidarnik N.

FEATURES OF FOREIGN EXCHANGE CONTROL IN UKRAINE
The publication reveals the condition of the modern currency market in Ukraine, its substance and structure. The features of the currency market regulation in Ukraine

Keywords currency, currency market of Ukraine, foreign exchange transactions, currency policy, National Bank of Ukraine.
Божидарник Н.В.

ОСОБЕННОСТИ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЯ В УКРАИНЕ
В публикации раскрываются состояние современного валютного рынка Украины, его сущность и структура. Рассматриваются особенности регулирования валютного рынка в Украине.

Ключевые слова: валюта, валютный рынок Украины, валютные операции, валютная политика, Национальный банк Украины
Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями. Валютний ринок та його регулювання займає провідне місце в економічній політиці держави. В залежності від мети валютне регулювання може стимулювати або стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин, та відповідним чином коригують валютну політику, що проводиться в державі.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Регулюванню валютних відносин через валютний контроль присвячена значна кількість наукових праць. В Україні проблеми валютного контролю висвітлені у працях таких вітчизняних економістів як: Б.Адамик, О.Бакун, О.Барановський, Я.Белінська, О.Береславська, С.Боринець, Т.Вахненко, Г.Вознюк, А.Гальчинський, О.Гриценко, О.Дзюблюк, В.Козюк, З.Луцишин, В.Міщенко, С.Михайличенко, А.Мороз, Т.Мусієнко, О.Петрик, В.Романишин, М.Савлук, А.Філіпенко, О.Шаров, В.Юрчишин, В.Ющенко, С.Яременко та ін. Значний внесок у розроблення теоретичних та практичних питань організації системи валютного регулювання зробили західні та російські економісти: Дж.М.Кейнс, П.Кенен, Л.Красавіна, Р.МакКінон, Р.Манделл, Ф.С.Мишкін, А.Мовсеян, С.Моісєєв, М.Монтес, М.Пебро, І.Платонова, В.Попов. М.Фрідмен, Ф.Хайек, Г.Хоггарт та ін.

Цілі статті. проведення аналiзу здійснення контролю валютного ринку, з метою подати рекомендацiї для його покращення

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. Валютний ринок — це економічні відносини, що виникають у процесі купівлі-продажу іноземних валют за курсом національної валюти, який складається на основі співвідношення попиту і пропозиції на ці валюти.

Особливістю механізму нормативно-правового регулювання валютних відносин є їх особлива природа, яка визначається розробленою державою моделлю функціонування національного валютного ринку України, формами участі резидентів в іноземних та міжнародних валютних ринках. Валютні відносини в цілому регулюються за допомогою трьох засобів правового регулювання: припису, дозволу і заборони.

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень. Сутність такого режиму полягає в законодавчій або адміністративній забороні, лімітуванні або регламентуванні операцій з валютою або валютними цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або політичними причинами.

Валютні обмеження полягають у дорученні Національному банку керувати валютними операціями, їх ліцензуванні, можливості блокування валютних рахунків, вимозі обов´язкового продажу 50 % надходжень в іноземній валюті на валютному ринку України. Одним із важливих валютних обмежень є заборона обігу і використання іноземних валют як платіжного засобу.

Таким чином, законодавство України надає загальний дозвіл на ведення валютних операцій, але в суворо обмеженому порядку і при забороні здійснення певних дій. Згідно з цим вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб´єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма повноваженнями, що з цього випливають: володіння, користування і розпорядження валютними цінностями. Але при загальному дозволі є певні обмеження:

1. Регулювання переказів та платежів за кордон, вивезення капіталу, репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів.

2. Обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюти та зобов´язання продавати частину іноземної валюти в обмін на національну валюту.

3. Здійснення валютних операцій у центральних або спеціально уповноважених банках.

4. Контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів у країні (авуари — це кошти, що належать резидентам або нерезидентам і зберігаються на рахунках в іноземних банках).

5. Контроль за створенням та ліквідацією авуарів нерезидентів — учасників валютних операцій в країні.

6. Контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн.

7. Здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони у здійсненні окремих видів валютних операцій.

Основним документом нормативно-правової бази, що регулює валютні операції учасників ЗЕД, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р. Цей Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов´язки суб´єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Декрет визначає також повноваження державних органів і функції банківської системи у сфері валютного регулювання і валютного контролю. Так, Національний банк України:

— здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

— складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

— контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

— визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

— видає у межах, передбачених цим Декретом, обов´язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

— нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

— видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

— установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях, згідно зі ст. 8 зазначеного Декрету;

— установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

— забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Кабінет Міністрів України:

— визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

— бере участь у складанні платіжного балансу України;

— забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

— забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України згідно із ст. 14 цього Декрету;

— визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Розрахунок офіційного курсу гривні до іноземних валют здійснюється Департаментом валютного регулювання та затверджується Головою Національного банку України або його першим заступником. Національний банк установлює офіційний курс гривні до іноземних валют без зобов´язання здійснювати за ним операції з купівлі-продажу іноземної валюти. Офіційний курс гривні до іноземних валют використовується резидентами та нерезидентами України для здійснення бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Національний банк у межах своїх повноважень щодо забезпечення стабільності гривні може впливати на формування офіційного валютного курсу в результаті купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України.

Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов´язаних зі строковими (ф´ючерсними) угодами.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов´язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Порядок, види, форми і терміни подання звітності резидентами і нерезидентами про їх валютні операції визначаються Національним банком України за погодженням з Міністерством статистики України з урахуванням чинного законодавства України. Несвоєчасне подання, приховування або перекручування звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Валютному контролю підлягають також зобов´язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна.

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах своїх повноважень.

Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів, забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України, а Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   47


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка