Посвята в читачі першокласників Сценарій свята Мета



Скачати 153.06 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір153.06 Kb.


Посвята в читачі першокласників

Сценарій свята

Мета: розкрити значення книги в житті людини; викликати інтерес до читання; показати цінність бібліотеки; виховувати бережне ставлення та любов до книги. Розвивати пізнавальний інтерес, навички виразного читання віршованих творів, зв’язне мовлення.

Обладнання: мультимедійна установка, відеозапис мультфільму, магнітофон, грам запис пісень.

Наочність: плакати «Навчання сонце, а книга – віконце»,

«Читання - ось найкраще навчання», «Книга вчить, як на світі жить», «Книгу читати – усе знати», «Книги – міст у світ знань».



Звучить музика «Чого вчать у школі» (сл.М.Пляцковського,муз.В.Шаінського) Бібліотекар: Дорогі друзі! Сьогодні у нас «Посвята в читачі першокласників» Ще зовсім недавно ви ходили в дитячий садок. Тепер ви підросли і вже три місяці є учнями нашої школи. Перед вами одна за одною відкриваються двері в чудову і неосяжну країну Знань. Хорошими учнями ви можете стати лише тоді, коли будете багато читати.

Деякі учні 1 класу вже вміють читати і, після екскурсії в бібліотеку, приходять і беруть книжечки у нашій шкільній бібліотеці. А називається вона «Книжкове містечко», де зберігається дуже багато мудрих та цікавих книжок. Вони поведуть вас в далекі мандри, в інші світи, разом із ними ви зможете побувати на всіх планетах, а захочете – опуститесь на дно океану, вони розкриють перед вами чарівний світ природи. Знають вони і казок багато.

А що означає слово «Бібліотека»?. Слово «бібліотека» складається з двох слів, «бібліо» - книга, «тека» - сховище, а разом – сховище для книг. Проте, книги тут не тільки зберігаються, а й видають додому.

Сьогодні ви, всі учні 1-а і 1-б класів станете читачами нашого бібліотечного царства. Але перш ніж стати читачами ви повинні пройти іспит. До нас на свято завітали казкові герої, щоб поспілкуватися з вами.

Ти знаєш, у нашому домі,

У шафі книжковій давно

Живе мій добрий знайомий

-Старенький книжковий гном.

Він дуже багато знає.

Прислухайся! Чуєш? Завжди

Клопочеться гном у шафі,

Читає розумні книжки.

Шепоче щось нишком в куточку

І чистить у шафі шибки.

І в довгі засніжені ночі

Нашіптує дітям казки.

- Добрий день, шановний! (З'являється Гном).

Цього разу ти теж розповідатимеш нам казки?



Гном: Добрий день! Ні, сьогодні я розповім вам про те, що дізнався з мудрих старих книг. (Розповідь супроводжується презентацією). Ось уявіть собі, що давно-давно на землі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. "Сторінками" найдавніших книжок були камені, стіни печер, сокири, вояцькі щити. Далі люди додумалися писати на глині, яку потім сушили й випалювали на вогні. Та хіба на глиняних сторінках багато напишеш? До того ж ці книжки були важкі та незручні. З часом люди навчилися робити зручні й легкі книжки - з тонкої козячої або телячої шкіри, пергаменту. Але ці книжки були дорогі. На виготовлення однієї книги потрібні були шкури з цілої череди телят. У далекій Африці писали на папірусі - стеблах болотяної рослини. Але через кілька років такі "книги"-сувої ламалися і розсипалися. Справжній папір, що на ньому пишуть зараз, люди навчилися робити дві тисячі років тому у Китаї. Тоді й почали у багатьох країнах писати книги на папері, саме писати, бо книги тоді були рукописними. Минуло ще багато часу, поки з'явилися перші друковані книжки. А зараз їх дуже багато і деякі з них живуть у нашій бібліотеці.

Бібліотекар: Дякуємо, тобі, Гномику за цікаву, корисну і пізнавальну інформацію, залишайся з нами на святі. А до нас поспішають цікаві персонажі.

вучить пісня про Незнайку, з’являється Знайко і Незнайко)



Незнайко. Зачекай, Знайко! Куди це ти так поспішаєш?

Знайко. Я іду в бібліотеку.

Незнайко. Куди? Куди? В білібілітеку?

Знайко. Не в білібілітеку, а в бібліотеку.

Незнайко. А! Знаю, знаю. Ти ідеш в білу аптеку.

Знайко. Запам’ятай, Незнайко. В біб-лі-о-те-ку!

Незнайко. А що воно за дивне слово таке біб-лі-о-те-ка?

Знайко. А ти запитай у дітей.

Незнайко. Любі дітки, скажіть мені, що означає слово «бібліотека»?

(відповідь дітей)

Незнайко. О, тепер я знаю. Бібліотека – це місце, де ховають книги. Закопують їх у землю, щоб ніхто не знайшов, ще й соломкою притрушують.

Знайко. Та ні, Незнайко, книг ніхто не закопує, їх зберігають на спеціальних полицях, що називаються стелажами. І книги тут не тільки зберігають, а й видають дітям, щоб читали.

Незнайко. А навіщо їх читати?

Знайко. А ти запитай у дітей.

Незнайко. Дітки, мені соромно, але ще раз підкажіть: навіщо треба читати книги?

(відповідь дітей)

Знайко. Зрозумів тепер, Незнайко?

Незнайко. Ой, зрозумів, ще й як зрозумів. Я тепер ніколи не розлучатимуся з книгою. Куди б не йшов, завжди буду брати з собою, читатиму в автобусі, і в тролейбусі, і коли буду обідати, а на ніч кластиму під подушку. Ох і розумним я буду!

Знайко. Та ти що, Незнайко, серйозно це говориш?

Незнайко. Серйозно! А ще я можу битися нею з хлопцями, кататимуся на ній з гірки, нею можна в футбол пограти.

Знайко. Ой, Незнайко. Хіба можна таке робити?

Незнайко. А чому не можна? Всі так роблять. Правда ж, діти? Ви теж так робити?

Інсценівка «Сон».

Хлопчик читає книгу, кидає її у куток та засинає

1. Книжка. Ой. Ой, ой як боляче! У мене вся палітурка облетіла! От цей Міша

2. Книжка. А з мене він листочки повиривав, бутерброди загортав.

3. Книжка. А на мене наступив брудними черевиками, як боляче, слід так і залишився.

4. Книжка. А на мене склянку з варенням перевернув, всі сторінки злипаються.

5. Книжка. А мене всю пом’яв.

1. Книжка. Як погано нам живеться! Що ж ми будемо робити?

2. Книжка. Я придумала! Давайте ми йому повідриваймо ніс, вуха, повидираємо волосся, вимажемо обличчя варенням, та втечемо у бібліотеку.



Всі. Давайте!

(підходять до хлопчика та щипають його)

Хлопчик. Ой! Мамо! Мамо! Рятуй! Книжки тікають, держи їх!

(збираючи книжки)

Книжечки мої, пробачте мене. Тебе я підклею. З тебе витру ці брудні плями. Я буду з вами дуже добре поводитись, тільки не тікайте від мене.



3. Книга: Лячно книгам: хто нас візьме?

Читачі бувають різні.

Той у книжку, от порода!

Запихає бутерброда…

Той, - чи є бруднулі гірші? -

Залива чорнилом вірші…

Бідні ви прозаїки.

Бідні ви поети!

Не відомо, у які

Попадем лабети…

Недарма в бібліотеці

Книги ледь зажурені:

Хоч би не потрапити

В руки мацапурині.



4. Книжка:Дуже я потрібна всім -

І дорослим, і малим.

Всіх я розуму учу,

А сама завжди мовчу.

Завжди можу стати в пригоді.

Моїх вам порад не злічить.

І кажуть про мене в народі:

"Мовчить, а сто дурнів навчить".



Знайко: Для того, щоб книжки не страждали від таких читачів, я негайно нагадаю всім учням, як потрібно бережно ставитись до книги.

  • Не можна читати під час їжі.

  • Не читай у ліжку.

  • Не читай під час руху.

  • Якщо книга порвалась – обов’язково її підклей.

  • Загортай книгу в обгортку, не забрудниться обкладинка.

  • Зроби собі закладку і користуйся нею, не загинай сторінок.

  • Не клади речей в книгу, книга від цього псується.

Незнайко. Тепер я зрозумів. І буду берегти книгу. Братиму її завжди чистими руками. Я навіть про книгу вірш склав. Ось послухай:

У Знайка під подушкою

Лежить книжка з пампушкою.

Правда ж здорово!



Знайко. Здорово та не дуже. Давай краще, Незнайко, дітей послухаємо. Вони, напевне, знають кращі вірші, ніж ти.

(діти читають вірші)

1 учень.

Лиш з малими читачами

В хаті клопіт вечорами:

Від книжок, хоч треба спати,

Їх ніяк не відірвати!

2 учень.

І за тиждень розмаїті

Полюбились так книжки,

Що кладуть донині діти

На ніч їх під подушки.

3 учень.

В нас сьогодні з вами свято

Будемо, любі хлопчики й дівчата!

Нині ми відзначати,

Книгу – друга шанувати.

4 учень.

Усе, чим так цікавитесь,

Ви знайдете в книжках.

На всі питання – відповіді

На їхніх сторінках.

5 учень.

Все ми в книзі знайдемо.

Кращої не знаємо,

Доброї і вірної

Подруги малят!
6 учень.

І найменшенька дитина,

Що не вміє ще читать,

Лиш колисочку покине –

Просить книжку показать.

7 учень.

В день народження до друга

Доведеться тобі йти.

То казок чудову книгу,

Принеси в дарунок ти!

8 учень.

Книги дружать з дітворою,

Полюби їх у житті –

І улюблені герої

Будуть друзями в путі.

Незнайко. Ну, тепер я запишуся до бібліотеки, щоб теж усе знати. Пішли, Знайко, допоможеш мені вибрати книгу. До побачення, діти!

Знайко: Друзі, я поведу Незнайка у Книжкове містечко, а ви зустрічайте

Фарбу, з допомогою якої наші книжки стають красивими, привабливими, яскравими.



Фарба:Добрий день, любі діти! Подивіться, які гарні малюнки в дитячих книжках! Вони допомагають вам зрозуміти зміст, вибрати книжки для читання. Відгадайте-но, скількома кольорами керує мій пензлик:

Любить Пензлик мій до свята

Собі чубчик фарбувати.

Він у райдугу пірнає

Кожний колір називає:

Голубий - як у краплині.

А наступний колір - синій.

Синій колір - ніби річка.

Це червоний, жар неначе,

Це оранжевий, гарячий.

Жовтий - як пшениця в полі.

Мов трава - зелений колір.

Фіолетовий - як нічка.

Скільки всього кольорів

Назвав Пензлик дітворі?

(діти відповідають)

Бібліотекар: Правильно, сім кольорів веселки. І всі вони можуть ожити не лише в ілюстраціях до книги, але й у ваших малюнках. Малюйте своїх улюблених літературних героїв і ваші малюнки прикрасять бібліотечні книжкові виставки так, як прикрашають дитячі книжки.

А зараз Фарба загадає вам, діти, цікаві загадки про персонажі, якими вона часто прикрашає сторінки книжок.



Фарба: Живе спокійно, не спішить,

Вона ніколи не біжить,

Під панцирем без страху

Гуляє (Черепаха)


Я на сонці сонцем сяю.

Родичів багато маю.

Гарбузову господиню

Усі знають. Хто я? (Диня)


Багатьом був невідомий,

Нині з кожним подружив.

З казки в кожного удома

Хлопчик-цибулинка жив.

Дуже просто, мелодійно

Він зоветься (Чипполіно)


Прийшла вона із довгим віником

На бесіду із півником.

Схопила півня на обід

І замела мітлою слід. (Лисиця)

За три копи куплена,

Півбока луплена. (Коза-дереза)


Він не тигр і не комашка,

Не котисько і не пташка,

Він знімається в кіно

І відомий всім давно.

Упізнать його неважко.

А зоветься. (Чебурашка)


Біюліотекар: Спробуємо відгадати ще одну:

Він веселий і незлобний

Цей хороший дивачок.

З ним господар - хлопчик Робін

І товариш - П'ятачок.

До прогулянки він ласий,

Є на мед чутливий нюх.

Зветься плюшевий балясник,

Цей ведмедик (Вінні-Пух)

(З'являється Вінні-Пух)

Вінні-Пух:Славно бути ведмедем. Ура!

Слава Пухові! Тричі - ура!

Не страшні мені буря і град,

Ні тумани, ані зорепад,

Ні холодні дощі проливні,

Тільки б меду побільше на носик мені.

Крізь хурделицю-злюку, найглибший замет

Я сміливо піду хоч куди уперед,

Все вперед та вперед, та вперед,

-Тільки лапки гарненько

вмочіть мені в мед.

Хай живе Вінні-Пух! Гей, ура!

Слава Пухові! Тричі ура!

Добре він попоїв, трам-тара…



Бібліотекар: Ох, і вихваляєш ти себе!

Вінні-Пух: А що, хіба я не молодець? В голові моїй тирса, а я пишу вірші. І дуже гарно їх читаю. А щоб їх прочитати, треба гарно Букварик вивчати.

Бібліотекар:Ось так віршованими сходинками ми зустрічаємо вашого друга Букваря.

( заходить Буквар під веселу музику)

Буквар : Привіт вам, любі малюки!

Читати хочете книжки?

Давайте спершу, любі діти,

Вивчимо всі букви в Алфавіті.

Живуть тут літери в словах,

А кожне слово - звір чи птах,

Травиця, чи барвистий цвіт.

Веселе місто Алфавіт!

В нім кожне слово - цілий світ.

В нім кожна літера жива -

Із них складаються слова.
Так я навчаю вас читати і писати,

Слово «бабуся» і слово «мати»,

Слова «хлібина», «світ», «дитя»,

«Тато», «учителька», «правда», «знання»

Я залишуся назавжди з вами.

Щоб ви подружили із знаннями.

А чи знаєте ви, мої друзі, що я, як і інші книги, живу в Книжковому королівстві. Нас оберігає і зберігає від проблем і незгод, від всіляких напастей могутня чарівниця - Королева Книга.

Бажаєте з нею зустрітися?



(Діти відповідають)

(Входить Королева книг. На її сукні кольорові титульні сторінки книг. В руках у неї чарівний ключик).
Королева Книга: О, як багато вас зійшлось

Дівчатка і хлоп’ята.

Та бачу місця всім знайшлось,

Хоч може тіснувато.

У володіннях книжкових весь час

Мільйони підданих чекають на вас.

Ви зможете пізнати їх з одного мигу,

Як тільки я себе назву: Я - Королева Книга!

Ось ми і зустрілися, мої маленькі, добрі і кмітливі друзі! Я рада вітати вас тут! Але ви повинні знати, що мешканці мого царства розмовляють мовчки.

Адже недарма про книгу написано так:

Бачить – не бачить,

Чути – не чує,

Мовчки говорить,

Добре мудрує.

Кривду соромить,

Правди навчає,

Часом жартує,

Смішки справляє.

Сьогодні на нашому святі ми посвятимо вас у коло СПРАВЖНІХ ЧИТАЧІВ!

Чи готові ви пройти випробування та виконати наші завдання?



(Діти відповідають)

Ну, от і добре.

Дуже багато казкових героїв не змогли прибути до нас на свято, але вони надіслали телеграми.

(Дістає телеграми).

Казкові герої забули поставити свої підписи. Давайте, діти, разом розгадаємо, від кого ж надійшли святкові телеграми.



Королева Книга и Буквар: (читають по черзі)

1. Працювала я у хатці,

Танцювала у палаці,

Десь загубила черевичка...



(Попелюшка із казки «Попелюшка»)

2. «З’їв семеро козенят, болить живіт»



(Вовк із казки „Вовк і семеро козенят”)

3. «Моє гусенятко десь забарилось, тому прилетіти не можу»



(Івасик – Телесик з української народної казки)

4. «Дорогі друзі, мене потрібно рятувати! Павука – злодія зарубати!»



(Муха із казки К.І.Чуковського «Муха – цокотуха»)

5. «Від дідуся я утік, від бабусі втік, а до вас на свято не прибіг»



(Колобок із народної казки «Колобок»)

6. «Пришліть, будь ласка, краплі.

Ми жабенятами об’їлись і у нас животи розболілись»

(Чаплі із казки К.І.Чуковського «Телефон»)

7. «На свято не зможу прибути. Розбила золоте яйце»



( Мишка із народної казки «Курка рябенька»)

8. «Врятуйте мене від Лиски, яка занесла мене за зелені ліси, за жовтії піски, за бистрії води, за високі гори»



(Котик і Півник).

9. «Хочу на свято, але сиджу на дереві, бо злякався кабана, скочив на гілку, на якій сидить Ведмідь, а під деревом лежить Вовк»



(Цап та Баран)

(діти відгадують)

Королева Книга : Молодці, діти, всі телеграми розгадали. Якщо ви такі кмітливі, то загадаю ще одну загадку.

В нагороду за відгадку я познайомлю вас з дуже цікавим і добрим книжковим героєм.

Він звірят усіх лікує

Від халеп різних рятує,

І зайчат, і мавпенят,

Бегемотів, тигренят.

Вилікує він за мить

Все, що в звірів так болить

Наш добрий ...

Діти: Лікар Айболить!

Лікар Айболить: Чи мені почулось, чи дійсно мене хтось кличе! Агов! Я тут! Кому потрібна моя допомога? (Виходить з-за дверей, стає перед дітьми).

Це ви малята – першачки! Добрий день, любі! Я лікую не тільки звірят, а й книги, коли вони старіють і хворіють. У нас, навіть, є книжкова лікарня, в якій ми збираємося кожної середи в бібліотеці і допомагаємо хворим книгам. А чи знаєте ви, діти, чому старіють книги?



Учень.

Мама Ірочці в книгарні

Книжечки купила гарні.

В них чого тільки немає,

Іра з втіхи аж співає.
День минув – і книги плачуть.

Бо постарілись неначе.

Іра їх як оглядала,

Часто в ротик палець клала,

Став папір такий брудний,

Хоч бери його і мий.



Лікар Айболить: Щоб ніколи не плакали книги ви повинні дотримуватись певних правил. Ви , напевне, вже знаєте їх.

Я пропоную подивитися мультфільм «Грицеві книжки» за мотивами вірша відомого російського письменника Самуїла Яковича Маршака «Гришкины книжки»



(перегляд мультфільму 8 хвилин)

Бібліотекар:. Діти! Я сподіваюсь, що серед вас немає таких «Гришок»?

Книжка – це ваше обличчя. Коли книжка чистенька, охайна, то говорять, що у неї добрий господар. То ж будьте добрими господарями для своїх книг.

А чи знаєте ви, що для виготовлення одного підручника треба спиляти тисячу ялинок? З дерева роблять папір, який потрібен нам для друкування книг. А ще його можна виготовити з макулатури. Тому в нашій школі організовано збір макулатури, в якому і ми приймаємо активну участь.

А тепер, коли ви знаєте, як ставитися до книги, прошу приготуватись до найурочистішого моменту сьогоднішнього свята. Зараз ви будете давати

ОБІЦЯНКУ СПРАВЖНЬОГО ЧИТАЧА

Королева Книг: Для прийняття урочистої обіцянки, всім першокласникам встати струнко.

Я, вступаючи у ряди читачів, урочисто обіцяю:



  • Поважати книгу.

  • Виконувати всі правила користування книгою!

  • Не рвати, не бруднити, не малювати їх.

Всі діти. Обіцяємо!

Якщо якійсь книжці потрібна допомога, зробити все, щоб книжка не «хворіла».



Діти. Обіцяємо!

Ніколи не проходить спокійно повз тих, хто «ображає» книгу.



Діти. Обіцяємо!

Королева Книг:

Буду я в школі вчитись читати,

Гарно писати і рахувати,

Буду в альбомі своїм малювати,

Твори писати, вірші вивчати.

Обіцяєте?



Діти: Обіцяємо!

Королева Книг: Книги й зошити любити,

Берегти, а не губити.

Акуратним завжди бути,

Щоб нічого не забути.



Діти: Обіцяємо!

Бібліотекар. Дорогі діти! Від сьогодні всі ви читачі нашої шкільної бібліотеки. У кожного з вас є формуляр, куди будуть записуватись книги, які ви будете брати в бібліотеці. А зараз я хочу відзначити кращих читачів нашої шкільної бібліотеки і подарувати їм на згадку цікаві книжечки. Це, звичайно, учні початкової школи, і серед них вже є першокласники, які люблять читати, і збагачувати свої знання. (Проводиться нагородження). А кожному першокласнику Королева Книжкового царства дарує закладинку для книжки, яка буде вам нагадувати про правила користування книгою.

(Королева книг дарує закладинки)

І на завершення я хочу побажати вам бути активними читачами нашої бібліотеки. І нехай книги стануть вашими друзями не тільки під час навчання , а й на все життя. Якщо ви багато читатимете – станете освіченими, розумними. Намагайтеся щодня прочитати хоча б одну сторінку з нової книги. Людина, яка любить і вміє читати – щаслива, тому що поруч з нею завжди найкращий друг і порадник – книга.

«… учитесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.»

Цими словами Тараса Григоровича Шевченка я хочу закінчити наше свято.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка