Посвята в першокласники-однокашники



Скачати 103.35 Kb.
Дата конвертації03.03.2016
Розмір103.35 Kb.
ПОСВЯТА В ПЕРШОКЛАСНИКИ-ОДНОКАШНИКИ
(Лунає музика, на сцені декорації української хати, плакат з написом “Наум, настав дітей на ум”. До зали запрошуються першокласники).
Ведуча: Вітаємо вас, діти вільної України, зі святом першокласника.

Вчитель: Вітаю вас і я з цим знаменним днем. Але, щоб розпочати свято,

першокласники повинні відгадати загадку.



Великий будинок дітей завжди жде

І часто, як вулик бджолиний гуде.

Як чаша, він повен знаннями.

Ласкавий будинок цей з нами

(школа)

На сцену виходять 5 першокласників.

1 учень: Школа! Вулик ти дитячий,

Ну, а діти, як бджолиний рій.


Вчаться тут і йдуть сюди терпляче


І беруть початок з нього свій.

2 учень: Як були ми дошкільнята,

То ходили в дитсадок.

А тепер вже інший час –

Зустріла радо школа нас.



3 учень: Ми тепер – не просто діти,

Шестирічки-неумійки,

Шестирічки – перший клас,

Школярі тепер всі з нас.



4 учень: Якщо вчимося ми у школі,

То звемося – школярі.

Радо в школі зустрічають

Однокласники мої

5 учень: У цьому році перший раз

Пішов я в школу в перший клас,

І першим в класі з того дня

З”являтись став до школи я.



(Діти співають пісню про школу).

Ведучий 1: Рідний, рідна, рідне – корінь роду, народу. Рідна мама, рідний тато,

рідна земля і рідна Україна, рідна мова і рідна школа.



Ведучий 2: Святі слова тримають нас на світі і вчать любові до берегів, між

якими з віків у віки тече ріка нашого народу, нашої нації, нашої

України. Школу, так, саме школу українці поставили в один ряд з

такими словами як мама, Україна, мама. Ми - українці – нація, яка

споконвіку прагне багато знати.

Ведучий 3: Ми відроджуємося , живемо, ростемо і дужчаємо, воскресаємо із

вічності. Школа плекає розум нації. Давні і добрі традиції шанобливого ставлення до освіти живуть на теренах України.



Сьогодні,14 грудня, особливий день – день Наума.

Ведучий 1: У давні часи навчання в школі починалося взимку. Це була найзручніша пора, коли сільські діти мали змогу здобувати освіту. Батьки відводили до школи дітей саме в цей день, бо “Пророк Наум наведе на ум”.

Ведучий 2: За народними уявленнями, Наум-покровитель розуму, знань і доброчинства. А тому селяни були переконані: якщо на це свято розпочати навчання, то дитина успішно засвоїть знання, набереться розуму.

Ведучий 3: Тяжко давалось в ті давні роки наука дітям. По-перше, вчителями на той час були малоосвічені дячки; використовувався метод заучування різних складів. Як правило, до школи ходити було далеко. Незважаючи ні на що, батьки віддавали дітей в школу, бо знання були у повазі. Саме в цей день існували певні традиції, пов”язані з навчанням.

Розповідь з елементами гри


Ведучий 2: Напередодні Наума батьки відвідували дячка і домовлялись про оплату: за науку сина чи дочки потрібно було забезпечити вчителя дровами на зиму, обдарувати салом чи ковбасами на різдвяні свята. Ввечері до ”кашоїда” має прийти хрещений батько з букварем.

(Міні-сценка)

Дійові особи: кашоїд, хрещений батько, мати

Хрещений

батько: Доброго вечора вашій хаті!

Господиня: Добрий вечір, проходьте. Сідайте ось тут, будь ласка. Як добре, що ви завітали до нас на день Наума.

Ведучий 2

Коментує: Посеред хати ставили пісну діжку, застеляли її кожухом і гість, взявши ножиці, підстригав хрещенника – “щоб добре в голову лізла наука”.

Хрещений

батько: Батюшка Наум, виведи синка на ум. Сідай, сину, до столу. Повторюй за мною, це -–аз, це – буки…

Ведучий 1: Батько говорив, а хрещенник повторював .

Хрещений

батько: Що ж, сину, думаю буде тобі наука даватися.

Ведучий 1: А господиня тим часом готувала пшоняну кашу на ознаку доброго навчання.

Господиня: Їж, синку, нехай навчання для тебе буде легким. А ще, хочу всіх пригостити кашею, щоб добре навчались. Адже “треба чимало каші з”їсти”, щоб опанувати наукою.

(Господиня пригощає присутніх).

Ведучий 2: Вранці син з батьком йшли до церкви. Коли повертались додому, мати подавала кашу на сніданок і благословляла на добре навчання.

Господиня: (з іконою) Благословляю тебе, сину.

Ведучий 2: А батько витягував свячену вербову галузку і тричі стьобав нею сина, примовляючи:

Батько: Святою вербицею, якою Христа зустрічали, виряджаємо тебе, щоб тобі, сину, наука давалась.

Ведучий 2: Батько з сином йшли до школи, несучи горщик з кашею і гостинцями для вчителя. В школі учню показували різки, що стояли в кутку. І учень знав, що йому потрібно бути слухняним і чемним.

Ведучий 1: Хоч згодом терміни початку навчання були змінені, але в ремісничих цехах і братствах продовжували давню традицію – майстри набирали учнів на свято Наума. На його честь влаштовували цікаві обряди. З цього дня починали вчити гри на музичних інструментах (бандурі чи скрипці).

Ведучий 3: Цей день обов”язково настає для кожної людини, але буває один-єдиний раз у житті. Може тому він такий хвилюючий. Хвилюються всі: і мама, і тато. Раз у раз підносить до очей хусточку схвильована бабуся. Насуваючи на себе веселу бадьорість, метушиться дідусь. І, звичайно, хвилюєшся ти. Ще б пак! Від сьогодні починається для тебе нове життя – шкільне.

Ведучий 1: То ж нехай твоє шкільне життя буде для тебе щасливим, хай стеляться тобі сонячні дороги у широкий світ знань.

Ведучий 2: То ж сподіваємось, що ті, хто вперше переступив поріг нашої школи, набуватимуть знань на славу Україні.

Вчитель: Наші першокласники вже багато чого навчились: в букварі добралися до букви , закінчили першу частину пропису, вивчили числа першого десятка, люблять малювати і працювати.

А про перші наші кроки


І тяжкі хвилинки


Нагадають вам, напевно,

Веселі смішинки.



(Виступають першокласники).

Учениця: Годинник

Щось годинник,- каже тато,-

Раптом зупинився.

Треба в чистку віддавати,

Мабуть, запилився.

-Звідки взятись тому пилу? – мовила Алінка.-

Я ж годинник з милом мила,

Там нема й пилинки!



Учень з мамою

і татом: Батьки-чомучки

Ну і мама! Ну і тато!


Наче справжні дошколята!

Нічогісінько не знають,

Смішно і сказать комусь.

Бо щодня мене питають

Лиш одне: чому й чому?


  • Ти чому образив Віту?

  • А чому отримав двійку?

  • І чому прийшов так пізно?

  • Та чому в шкарпетках різних?

  • Ти чому такий непослух?

  • А чому не стелеш постіль?

  • Ти чому це вірш не учиш?

  • А чому портфель без ручки?

  • І чому такий синець?

Ох, настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи –

Хоч би й дуже захотів…

Треба їх віддать до школи –

Хай питають вчителів.

Учень: Коли б начальником я став,

Хоч на одну годину,

То я б одразу наказав

Закон ввести єдиний:

У дні святкові й вихідні

Батьків не допускати

Без нас у парк, на стадіон,

До цирку й до театру.

Ще й всюди входи б спорядив

Словами охоронними.

“Вхід без дітей для всіх батьків –

Суворо заборонено!”



(Учні співають пісню “Коник-стрибунець”).

Звучить музика. На сцену виходять сім дівчаток-старшокласниць у сукнях кольору веселки. Кожна з них підходить до квітки-семицвітки, бере одну плюстку, читає прислів”я і розповідає про свій предмет.



Дівчатка (разом): Ми - сім кольорів веселки.

Вводимо вас, діти, в веселковий світ знань.



1 дівчинка (в червоному): У школі вас навчать читати,

Бо хто багато читає, той багато знає.

А книжка вчить, як на світі жить.

На читанні вас навчать читати,

Вчення – світ, а невчення – тьма.

З книги легко світ пізнати,

Книга все розкаже вам сама.

Книга допоможе мандрувати

По землі і навіть до зірок,

З нею можете повсюди побувати,

Ви ж зробили лише перший крок.

Книга мудра і багато знає,

Вчить людину, як на світі жить.

Мудрий той, хто книжечку читає,

Знайко завжди спереду біжить.

2 дівчинка ( у жовтогарячому – рідна мова):

Пишуть не пером, а розумом,

Хто навчиться грамотно писати,

Тому всі відкриються путі

Й допоможе іншим у житті.

Той, хто рідну мову поважає,

Живучи у рідному краю,

Той усі вершини подолає

І не зрадить матінку свою.

Свою рідну неньку Україну

Берегтиме кожен день і час.

І стоятиме за неї до загину,

Бо земля ця дорога для нас.

3 дівчинка ( у жовтому) – математика:

“Математика – гімнастика для розуму”.

Математика- наука найточніша,

Її треба наполегливо учить.

І чим далі – тим вона складніша,

Та без неї людям не прожить.



4 дівчинка ( у зеленому) – природознавство:

“Весна красна квітами, а осінь – плодами”.

Земля – це найбільше диво.

Оточує нас дивосвіт.

І довкілля таке красиве

Всіх приваблює з юних літ,

Все в гармонії в цьому світі,

Флора, фауна і зірки.

Тож природу потрібно любити.

І другом їй бути завжди.

Кожну річечку і озерце,

Не забруднюй, а очищай.

Полюби і прийми до серця,

Бережи зелен світ і знай!



5 дівчина (у блакитному) – світ музики:

“Музика без язика, а людей скликає”

Всіх людей краса єднає,

Щастя, радість нам дає:

Всяк від радості співає –

І такі уроки є!

Всіх тут музики навчають,

Лунай, пісенний водограю!

Котки весело стрибають,

Ну, а ти їх заспівай.

(Першокласники співають пісню “Лисичка”)
6 дівчинка (у синьому) – фізкультура, спорт.

“У здоровому тілі – здоровий дух”.

Головне завдання – всім здоровим бути,

Мусиш сам подбати – і не вередуй.

Тож про фізкультуру як же нам забути?

Дух і волю, тіло вправами гартуй!

І зарядку треба нам щодня робити,

Й бігати, стрибати – всім потрібен рух!

А без цього, діти, в світі не прожити.

Лиш в здоровім тілі є здоровий дух!



(Проводить з першокласниками фізкультхвилинку)

7 дівчинака (у фіолетовому)- праця, малювання:

“Праця людину годує, а лінь марнує”

Мала бджола, а й та працює!

Тому і ти живи в труді,

Бо труд годує, а лінь – марнує.

Працюй – не будеш у біді.

Привчай до праці руки, друже,

А голові давай знання.

Майстерності навчайся дужче,

Будь наполегливим щодня,

Ще вчися гарно малювати,

Бо в світі стільки є краси,

Щоб світ у фарбах передати,

І людям цю красу нести.



Лине тиха музика. Дівчатка-кольори залишають сцену. Виходять ведучі.

Ведучий 3: Бажаєм успіху і знань,

Змагань, і віри, і дерзань.

Знання потрібні для життя,

Для України майбуття…



Ведучий 2: Здолати труднощі зумій,

Своє завдання зрозумій,

Що лише той учитись зможе,

Хто власні ліньки переможе.



Ведучий 1: Ми раді вас вітать у цій світлиці

І дарувати хліб із золота пшениці,

І щоб знання у вас у всіх були,

І щоб щасливі ви були.

Сьогодні на наше свято прийшли учні випускного 11 класу, надаємо їм слово.

(Звучить “Шкільний вальс”).

1 учень: Найсвітліша дорога на світі –

Це дорога до знань, до школи,

Пам”ятайте це, любі діти,

Не забудьте цього ніколи.



2 учень: І хоч вчитись нелегко буває,

Та наука завжди хороша.

Кожна в світі людина знає,

Що знання – це найлегша ноша.



3 учень: Хай не ваблять витребеньки,

Хай вас лінощі не точать.

Хай живеться вам легенько

І навчається охоче!

- Дорогі першокласники, приймаємо вас до нашої шкільної родини і вручаємо цей чарівний ключик від Країни Знань. Успіхів вам!

Ведучий 1 : Сподіваємося, що ви наполегливо здобуватимете знання, будете гарно вчитися. Бо ж всім відомо, що Знайко по дорозі біжить, а

Незнайко в бур”янах лежить.



Ведучий 2: Вільні діти вільної країни!

Вчіться наполегливо щодня,

Щоб кувать майбутнє України,

Всім здоров”я треба і знання.



Вчитель: У нас є сьогодні гості з книжкового королівства. Це наш бібліотекар і казкові герої.

(Бібліотекар і його супутники вітають зі святом першокласників, проводять

вікторину, вручають читацькі формуляри тим дітям, які досягли найкращих результатів у читанні).

Вчитель: Учнів одного класу ми назиєвамо однокласниками. А раніше їх називали однокашниками. І ось чому колись діти вчились у церковно-приходській школі. Жили вони часом далеко і приходили

До неї з різних сел. Учні обідали всі разом. По черзі приносили горщик каші і їли її з однієї миски. Так і назвали їх однокашниками.

Ви, діти, теж навчаєтесь разом, тому сьогодні у вас посвята в однокашники. Але треба ще пройти невелике випробування,

відгадавши загадки.

Кожен учень і щоденно

На урок бере…

Щоденник! (діти хором)

Чудово!


Для письма, сказати прошу,

Що потрібно взяти?



  • Зошит!

  • Молодці!

Малювать в альбомі цім

Допоможуть…

-Олівці!

Ручки й олівці, щоб знали,

Ми кладемо у…у..

-Пенали!


Вчитель: Випробування пройшли. Молодці! А зараз приготуйтеся до

урочистого моменту – прийняття клятви однокашників.

Ви у школі вже прижились,

Правил добрих ви навчились,

І сердечно обіцяйте

“Клянусь” за мною повторяйте.

1: Перше правило – учитися дуже старанно і гарно – клянусь!

2: Друге правило – трудитися, батькам удома допомагати – клянусь!

3: Бути чесним і правдивим – третє правило у нас,

Бути другом незрадливим: клас – за тебе,

Ти за клас – клянусь!

4: Мудре правило четверте – знай і друзям розкажи,

Наполегливо й уперто економ і бережи:

Парту, книгу, кожну річ – клянусь!

5: П”яте правило – читати, малювати і співати,

гратися з товаришами і дружити з малюками – клянусь!

6: Шосте правило ти знай – старших себе поважай – клянусь!

Вітаємо вас, діти!

Ідіть навчайтесь,

Розуму набирайтесь,

З лихом не зустрічайтесь.

Хай вам щастить!

А зараз прийміть вітання від своїх батьків.

(Виходять мати й батько в українському нацональному одязі. Мати несе горщик з кашею, батько - велику миску з дерев”яними ложками – подарунок для однокашників).

Мати: До схід сонця раненько вставала,

У трьох водах крупу вимивала,

На жаркому вогні нашу кашу варила,

Щоб була у наших дітей сила.

Щоб ви гарно навчались і добра набували.

Батько: (Роздає дітям ложки)

Хто скільки з”їсть крупинок,

Той матиме стільки гарних оцінок.

Ложки діставайте, з Богом, починайте.

Кашу з”їдайте. Смачного!

(Звучить весела українська пісня. Мати підносить горщик з кашею до кожної дитини, діти по черзі набирають кашу, їдять, поки горщик не спорожніє).

Вчитель: Привітати вас зі святом, діти, прийшли керівники школи, надаємо

їм слово.



(Виступає директор школи, заступник директора).

Вчитель: Дорога класна родино! Наше свято добігає кінця. Ми дуже вдячні

всім, хто брав у ньому участь, всім, хто завітав до нас. Сподіваємось, що цікава розмова, теплота і щирість залишиться в наших серцях назавжди. Хай злагода і мир панують у ваших родинах! Однокашникам – бути гідним звання школяра і щасливої дороги до світу знань.

(Звучить “Пісня про рушник”. Під музику ведучий говорить:

Ведучий: В Україні є чудовий звичай – проводжаючи дітей у життєву дорогу,

мати дарує вишитий рушник, як символ материнського благословіння, материнської любові. Хай стеляться вам сонячні дороги в широкий світ знань, умінь, звершень. У добру путь, дорогі друзі.



(Учні виходять із зали під рушниками, які тримають мами).


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка