Повідомлення про виконання якоїсь роботи за певний період часу. Автобіографія документ, у якому особа, яка його складає, власноручно подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності з посиланням на склад сім’ї. Адрес



Скачати 204.5 Kb.
Дата конвертації08.03.2016
Розмір204.5 Kb.
СЛОВНИК ВЖИВАНИЙ ТЕРМІНІВ ТА НАЗВ ДОКУМЕНТІВ

Абзац – відступ праворуч на початку першого рядка кожної частини документа.

Абревіатура – складноскорочене слово, утворено поєднанням початкових складів, перших літер чи частин слів.

Авансовий звіт – документ, у якому в цифровій формі на спеціальному бланку подається повідомлення про виконання якоїсь роботи за певний період часу.

Автобіографія – документ, у якому особа, яка його складає, власноручно подає опис свого життя та діяльності в хронологічній послідовності з посиланням на склад сім’ї.

Адрес – письмове вітання особи чи організації, переважно з нагоди ювілею.

Адреса – місце проживання чи перебування особи, місце розташування установи, організації чи підприємства.

Адресат – установа чи особа, якій надіслано документ.

Адресант – установа чи особа, яка відправляє документ.

Акт – офіційний документ, складений кількома особами, що підтверджує факти чи дії.

Акцент – виділення фонетичними засобами складу в слові.

Акція – цінний папір, що приносить дивіденди, свідоцтво, що підтверджує участь його власника в акціонерному товаристві.

Анкета – документ, що являє собою трафаретний текст, який містить питання щодо певної теми і місце для відповідей на них.

Анонс – попереднє оголошення про майбутні заплановані гастролі, спектаклі, концерти, художні виставки. Анансовані усні повідомлення роблять по радіо, телебаченню, письмові – в газетах, підписується анонс від імені фірми, що проводить відповідний захід.

Анотація – короткий, стислий виклад змісту статті, звіту, рукописного тексту, тощо.

Атестат – документ, що засвідчує закінчення навчання.

Архів – це організація чи її структурний підрозділ, який здійснює прийняття і зберігання документів з метою використання ретроспективної документаційної інформації.

Архів відомчий – архів, який перебуває в безпосередньому підпорядкуванні відомчої організації, що не входить до системи державної архівної служби чи є структурним підрозділом установи.

Архів державний – архів, що безпосередньо підпорядкований якомусь державному органу управління архівною справою.

Архівна довідка – офіційний документ архіву, що містить відомості з архівних документів, які стосуються предмета запиту із зазначенням адреси документів.

Бізнес-план – письмовий документ, що підсумовує ділові можливості й визначає перспективи фінансово-економічної діяльності підприємства.

Бланк – стандартний аркуш паперу з відтвореними на ньому незмінними реквізитами документа і місцем, відведеним для інформації.

Витяг – копія документа, що відтворює його частину і засвідчена в установленому порядку. На відміну від повної копії витяг лише засвідчується.

Витяг з протоколу – коротка форма протоколу, частина резолюції, ухвали, рішення певного зібрання, необхідна у справі особи, про яку йшла мова на засіданні, зборах тощо.

Висновок – документ, що містить думку, висновок установи, спеціаліста щодо якогось документа чи питання.

Відгук – документ, що містить думку (оцінку, враження) організації чи фахівця з приводу будь-якої роботи, яка надійшла на розгляд.

Відомість – перелік будь-яких даних, розташований у певному порядку.

Вказівка – розпорядчий документ, що видається керівником органу управління і має організаційно-методичний характер щодо виконання правових документів цього органу.

Відрядження службове – поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства для виконання службового завдання.

Віза – підпис посадової особи на документі, що свідчить про її згоду над змістом документа чи ознайомлення з ним, цей реквізит складається з підпису і дати.

Герб – розпізнавальний знак держави, міста, роду, зображення на прапорі, монеті, документу.

Гриф – позначка про ступінь таємності, важливості, затвердження, терміновості виконання документа.

Дата – число, місяць, рік складання чи підписання документу.

Дедуктивний виклад – виклад від загального до часткового. Перевага його в тому, що від самого початку можна ознайомити слухачів з головною думкою, основною ідеєю, а потім розвинути, уточнити її.

Державний класифікатор управлінської документації – номенклатурний перелік назв уніфікованих форм документів з управлінськими кодовими позначеннями.

Диплом – документ, що засвідчує закінчення навчального закладу, про здобуття вчених звань, присвоєння наукових ступенів, нагорода переможцям та учасникам конкурсів, змагань.

Ділова доповідь – це діловий документ, що містить виклад певних питань обов’язково з висновками та припущеннями.

Діловодство – діяльність, що охоплює питання документування та організації роботи з документами у процесі виконання управлінських дій.

Довідка – документ, що містить опис і підтвердження тих чи інших фактів чи подій.

Довідково-інформаційні документи – це документи, що містять інформацію про фактичний стан справ.

Довіреність – письмове уповноваження, яке видає одна особа (довіритель) іншій особі (повіреному) для представництва перед третіми особами.

Договір – документ, що фіксує угоду двох чи більше сторін (осіб) про встановлення змін чи припинення громадянських прав і обов’язків. При недотриманні умов договору сторона, що порушила їх, несе майнову відповідальність, компенсує у встановленому порядку збитки, нанесені іншою стороною.

Додаток до особового листа – документ, що слугує для оперативного внесення змін, що сталися з часу його оформлення особової справи.

Документ – матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформленний1 у заведеному порядку і має юридичну силу відповідно до чинного законодавства.

Документ з високим рівнем стандартизації – це такий документ, що містить вибір серед досить обмеженої кількості стандартних конструкцій потрібної в тому чи іншому випадку, заповнення формуляра, побудова за готовими зразками тих словосполучень, речень, які не передбачені формулярами бланків.

Документознавство – наукова дисципліна, яка вивчає закономірності створення документів у різних галузях людської діяльності і розробляє принципи побудови системи документування й діловодства.

Документування – сам процес створення документів тобто їх підготовка, складання, оформлення та виготовлення.

Документообіг – рух документів у структурі з часу їх створення чи одержання до завершення виконання або відправлення.

Документи з кадрових питань – це такі документи, що містять інформацію про особовий склад підприємства.

Доповідна записка – службовий документ, адресований керівникові цієї чи вищої установи з інформацією про ситуацію, що склалася, про наявні факти, явища, про виконану роботу з висновками та пропозиціями автора, поділяються на звітні, інформаційні, ініціативні.

Доповідь – документ, у якому викладаються певні питання, висновки, робляться пропозиції.

Доручення – двостороння угода, за якою одна сторона зобов’язується виконувати від імені й за рахунок другої сторони певні юридичні дії.

Досьє – сукупність документів, матеріалів, що стосується певного питання, справи, особи, а також папка, в якій містяться ці матеріали.

Дублікат – точний примірник документа, що створюється на заміну оригінала, і який має однакову з оригіналом силу.

Єдина державна система діловодства – це науково впорядкований комплекс основний положень, норм, правил і рекомендацій, які регламентують процеси діловодства.

Жаргон професійний – замінники термінів, властиві мові певної вузької групи працівників, що знижують загальний рівень мовленнєвої культури.

Заголовок до тексту – реквізит, що відбиває головну ідею тексту, і формується за допомогою віддієслівного іменника.

Закон – нормативно-правовий акт вищого представницького органу державної влади або самого народу, який регулює найбільш важливі суспільні відносини.

Замітка – один із різновидів ділових паперів, що вміщує стислий запис думок, спостережень, подій, зроблений з певною метою.

Заповіт – документ, у якому викладено волевиявлення заповідача, щодо розпорядження належному йому майном або частиною майна одній чи кільком особам, як таким, що входять або не входять до кола законних спадкоємців, державі або державним органам на випадок його смерті.

Запрошення – документ, що адресується конкретній особі і містить пропозиції щодо участі в події, заході, з прохання взяти в ній участь (активну чи споглядальну). Запрошення бувають іменні, що вимагають наявність посвідчення, та неіменні офіційна листівка, яка є вхідною перепусткою на урочисті збори, святкову подію, засідання з певного приводу, на концерт чи вечір відпочинку.

Заява – документ, що містить прохання чи пропозицію особи (про прийом на роботу, надання відпустки, матеріальної допомоги, тощо), публічне офіційне повідомлення з проханням чи пропозицією.

Заява (як звернення громадян) – звернення, направлене на реалізацію наданих законом суб’єктивних прав чи інтересів громадян.

Заява-зобовязання – документ, що містить прохання окремих осіб про надання будь-чого.

Зведення – документ, що являє собою узагальнені відомості з певного питання.

Звіт – документ, що містить відомості про виконання плану, завдання, підготовки заходів, доручень і проведення заходів, подається вищий посадовій особі чи установі.

Інструкція – правовий акт, який видається чи затверджується органом управління з метою встановлення певних правил, що регулюють різного роду спеціальні сторони діяльності організацій, установ, посадових осіб та громадян.

Інструкція посадова – правовий акт, що видається в організації з метою регламентації організаційно-правового становища працівника, його обов’язків, прав, відповідальності й забезпечення умов для його ефективної роботи.

Індекс – умовне позначення, що присвоюється документам у процесі обліку та виконання.

Індекс справи – порядковий номер справи за номенклатурою та умовне позначення структурної частини установи, що проставляється на обкладинці справи.

Індуктивний виклад – це виклад від часткового до загального. В процесі викладу треба йти від простого до складнішого або від того, що слухачі знають, до невідомого їм.

Каталог – системний перелік предметів, розміщених за певною ознакою список, укладений в алфавітному порядку.

Квитанція – документ, що видається і одержується в разі сплати за певні грошові суми, цінності, матеріали, устаткування або за виконану роботу.

Класифікація документів – це поділ документів на класи за узагальнюючими ознаками – подібність та відмінність.

Кліше – установлені словесні формули, закріплені за певним ситуаціями, це мовні конструкції (словосполучення чи слово з прийменником), яким властиві постійний склад компонентів і їх порядок, звичність звучання, та відтворюваність готових блоків (мовний штамп).

Комерційна таємниця – це відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням (фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, передача, розголошення чи витік який може завдавати шкоди його інтересам).

Контракт – правовий документ, що засвідчує певну домовленість між партнерами (установою та працівником) про засади спільної виробничої і творчої діяльності.

Контракт – комерційний документ, що являє собою угоду про постачання товару (надання послуг), погоджений і підписаний експортером та імпортером, обумовлений певним терміном.

Конфіденційний документ – таємний, довірчий, той, що не підлягає розголошенні чи публікації.

Кореспондент – установа чи окрема особа, з якою ведеться листування.

Копія документа – документ, що відтворює інформацію іншого документа і всі його зовнішні ознаки чи їх частину.

Кошторис – план передбачуваних доходів і витрат, необхідних для діяльності установи, підприємства.

Ліцензія – дозвіл державних органів на здійснення зовнішньоторговельної діяльності.

Манускрипт – це рукопис.

Наказ – основний розпорядний документ, який видає керівник підприємства, організації чи установи на правах єдиноначальності і в межах своєї компетенції.

Накладна – обліковий документ, який дає право на отримання чи відправлення вантажів та матеріальних цінностей.

Нарада – це такий вид управлінської діяльності, коли певна кількість учасників збирається в певному місці в обумовлений час для обговорення і прийняття рішень за раніше поставленими питаннями.

Наукова робота – письмовий виклад власних результатів наукового дослідження, що ґрунтується на критичному огляді бібліографічних джерел.

Номенклатура – перелік найменувань.

Номенклатура справ – систематизований перелік чи список найменувань справ, які заведені в діловодстві установи, з терміном їх зберігання та оформлення в установленому порядку.

Нормативно-правовий акт – письмовий документ комплектованого державного органу, в якому закріплено формально – обов’язкове правило поведінки загального типу.

Нормативно – методична база діловодства – це сукупність законів, нормативних актів і методичних документів, що регламентують технологію створення, обробки, зберігання й використання документів у діяльності установи, а також ті, що регламентують роботу діловодства, її структуру, функції, штати, технічне забезпечення тощо.

Нумерація частин тексту – числове чи за допомогою літер позначення послідовності розташування його складових частин.

Обсяг документообігу – кількість документів, що надійшли до організації і створені нею за певний період.

Огляд – різновид довідки, який складається для інформування підвідомчий та інших організацій про хід робіт чи їх підсумки за певний період.

Оголошення – документ, в якому подається потрібна інформація, адресована певному колу зацікавлених осіб.

Опис (текст) – висловлювання про певні ознаки, властивості предмета чи явища, їх характеристика.

Опис документів – виклад відомостей про склад і зміст документів.

Організація роботи з документами – створення умов, що забезпечують рух, пошук та зберігання документів у діловодстві.

Оригінал – основний вид документа, його перший примірник. Він має підпис повноважної особи, і в разі потреби, оформляється штампом і печаткою.

Особова картка – документ, що слугує для аналізу складу й обліку руху кадрів.

Особова справа – сукупність документів, які, містять найповніші матеріали, що характеризують особистість і службову діяльність працівника.

Оферта – комерційний документ, заява експерта про бажання укласти угоду із зазначенням її конкретних умов.

Офіційно-діловий стиль – це стиль, що обслуговує адміністративно-господарську діяльність, законодавство та інші ділянки пов’язані з діловодством, звітністю та документацією, є необхідним для зв’язку державних і громадянських установ як між собою, так і з населенням, для оформлення різного роду документів.

Офіційний документ – документ, створений установою чи посадовою особою й оформлений в установленому порядку.

Оформлення справи – визначена встановленими правилами підготовка справи до зберігання.

Параграф – частина тексту, що починається з нового рядка, має самостійне значення.

Паспорт – офіційний документ, що посвідчує особу власника, його громадянство.

Патент – свідоцтво, видано урядом винахідникові на право виняткового користування винаходом, документ на право ведення торгівлі, свідоцтво про санітарний стан судна.

Перепустка – засвідчувальний документ, що дає право працювати в тій чи іншій установі, організації.

Підстава – причина, достатній привід, який виправдовує дію чи вчинок.

План – документ, що встановлює точний перелік робіт чи заходів, що намічаються до виконання, їх послідовність, обсяг, тимчасові координати керівників та конкретних виконавців.

Повідомлення – документ, який інформує про якийсь захід з пропозицією взяти у ній участь, офіційне повідомлення приватній особі з проханням прийти до установи чи організації – прислати свого представника.

Подання – документ про призначення, переміщення чи заохочення особового складу, а також рекомендацію певних дій чи заходів з питань діяльності установи.

Позовна заява – документ, з проханням про стягнення з примусовим порядком претензійних сум або повного майна.

Положення – правовий акт, що встановлює основні правила організаційної діяльності органів управління, їх структурних підрозділів, а також підпорядкований установ, організацій та підприємств визначає порядок утворення, права, обов’язки та організацію роботи.

Посвідчення – документ, який засвідчує особу й посаду того, хто виконує службове доручення, окреслює його повноваження, місце й термін виконання.

Постанова – правовий нормативний акт, який приймається вищим і деякими центральними органами колегіального управління, що стосується кардинальних проблем вирішення найбільш важливих та принципових завдань, встановлення стабільних норм і правил поведінки, визначення вищим органам державного управління завдань та підпорядкованих установ і значення шляхів їх виконання.

Пояснювальна записка – документ, що пояснює зміст окремих положень основного документа, документ особистого характеру, в якому пояснюються певні дії, вчинки або факти, ситуація, що склалась, чи поведінка працівника на вимогу керівника установи, членів, адміністрації, з ініціативи самого підлеглого.

Правила – службові документи організаційного характеру, в яких викладаються постанови або вимоги, що регламентують визначений порядок дій, поведінки юридичних і фізичних осіб.

Прес-реліз – документ, в якому установа відповідає інформацією про певну подію або захід до засобів масової інформації.

Претензія – лист, складений для обґрунтування вимог про порушення договірних зобов’язань, спільно прийнятих домовленостей, інколи через бухгалтерський недогляд, безпідставні зауваження у виробничих прорахунках тощо. Служать обов’язковою попереджуванню стадією перед позиванням через суд.

Припис – різновид вказівки,. Розпорядчий документ, який видається щодо виконання вказівки, інструкцій та інших актів єдиноначального органу державного управління.

Програма – плановий документ, що містить основні напрями роботи установи на певний період часу чи етапи і строки їх здійснення.

Проект документа – попередній варіант документа, призначений для розгляду.

Пропозиція – це документ, мета якого, по-перше, звернути увагу на необхідність вдосконалення роботи структури, установи, підприємства, по-друге рекомендувати конкретні шляхи і способи вирішення поставлених завдань.

Протокол – документ, що фіксує хід обговорення питань і прийняття рішень на зборах, нарадах, конференціях і засіданнях колегіальних органів.

Протокол розбіжностей – документ, який складається у разі виникнення суперечності між текстом договору і доданою на нього специфікацією.

Професіоналізми – слова, або вислови, властиві мові певної вузької професійної групи людей, поставлених в особливі умови життя та праці.

Рапорт – повідомлення про важливу подію керівництву або вищій установі, звіт про виконання зобов’язань.

Ревізія – вивчення діяльності певної установи чи посадової особи з метою перевірки правильності і законності дій.

Регламент – порядок ведення засідань, зборів, сесій.

Реєстраційний номер – порядковий номер, що присвоюється вхідним чи вихідним документам при їх реєстрації, що є частиною індексу діловодства.

Реєстрація документів – запис коротких даних про документ і проставлення на ньому індексу і дати реєстрації.

Резолюція – письмова вказівка керівника установи виконавцю про характер і терміни виконання документа, рішення, постанова з’їзду, комітету, завершальна частина судового рішення.

Резюме – короткий виклад суті документа, якщо він складний чи великий за обсягом.

Реквізити – обов’язкові елементи службового документа.

Рекламація – претензія, протест проти недоброякісної продукції, виконання пунктів угоди, недостача товару чи просрочений термін його поставки, незадовільний зовнішній вигляд упаковки тощо.

Реферат – публічна доповідь, викладення суті певного питання, короткий письмовий або усний виклад першоджерела.

Рецензія – критичний відгук на друковану працю.

Рішення – нормативний правовий акт, що приймається місцевими органами виконавчої влади в колегіальному порядку з метою вирішення найбільш важливих питань їх компетенції.

Роздум – висловлювання про причини якостей, ознак, подій, спосіб викладу, при якому логічно-послідовний ряд визначень, суджень та висновків розкриває внутрішній зв'язок явищ, доводить певне положення через причинно-наслідкові зв’язки, через зіставлення, порівняння, розкриття змісту цих зв’язків.

Розписка – письмове підтвердження певної події, яку вже завершено.

Розпорядження – правовий акт управління, що видається одноособово керівником, головним чином колегіального органу державного управління з метою вирішення оперативних питань, виконання яких не потребує обговорення.

Розпорядчі документи – це документи, за допомогою яких здійснюється розпорядча діяльність, оперативне керівництво в певній установі, організації тощо.

Розповідь – повідомлення про події, явища, факти в їх хронологічній послідовності, що гіозгорнулися в часі за певних обставин, при яких вони відбувалися.

Рубрикація – членування тексту на складові частини, графічне відділення однієї частини від іншої, використання заголовків, нумерація тощо.

Свідоцтво – факультативна назва повідкових документів (свідоцтво про народження, закінчення курсів тощо).

Система документації – сукупність певних документів, взаємопов’язаних за ознаками походження, призначення, виду, сфери діяльності та єдиних вимог до їх оформлення.

Скарга – документ, в якому йде мова про порушення суб’єктивних прав чи інтересів громадян, що оберігаються законом, прохання виправити становище, що склалося.

Скорочення графічні – це економічне позначення слів у документах.

Службова записка – записка про виконання якоїсь роботи, що надсилається однією посадовою особою іншій.

Службовий лист – узагальнена назва різних за змістом документів, що слугують засобом обміну інформацією і оперативного управління процесами.

Список – документ, що містить перелік осіб чи предметів у певному порядку, складений з метою інформації чи реєстрації.

Справа – документ чи сукупність документів, що стосуються одного питання чи виду діяльності й поміщені в окрему папку.

Стандарт – документ, що встановлює єдині норми та вимоги до документів.

Стандартизація – установлення правил добору слів І термінів, правил побудови речення словосполучення.

Статут – юридичний акт, що визначає структуру, функції, взаємовідносин з іншими організаціями та права підприємства, організації, установи, зведення правил, положень, які регулюють основи організації і діяльності установ певної галузі господарства.

Стенограма – запис промови, доповіді, переговорів, виконаний скорописом, способи швидкого і точного записування за допомогою скорочень і умовних знаків.

Стиль – особливість мови, яка проявляється у відборі та організації мовних засобів у зв’язку з завданням спілкування.

Таблиця – документ, складений табулятором на основі автоматичного сприйняття даних, документ, що містить цифрові дані і є формою висвітлення фактичного матеріалу.

Текст – основний реквізит документа, який має чітке й переконливо відбивати причину й мету написаного, розкрити суть конкретної справи, містити докази, висновки.

Телеграма – це документ, що передбачає телетайпом-апаратом, який застосовується безпосередньо для телеграфного зв’язку.

Телефонограма – службовий документ, що становить оперативне повідомлення, передано телефоном з особливим способом передачі тексту, передається усно через канали телефонного зв’язку і записується особою, яка її отримує.

Термін – слово чи словосполучення, що чітко й однозначно позначає певне поняття в будь-якій галузі й має точно сферу використання.

Типові документи – це нормативні й розпорядчі документи, що визначають порядок роботи установ або окремих сторін їх діяльності і є зразками для складання установами однойменних документів з урахуванням специфіки їх діяльності.

Титульний список – поіменний список будов, що вносяться в плани капітально будівництва із зазначенням місця, термінів початку й завершення будівельно-монтажних робіт, проектної потужності й кошторисної вартості.

Трафарет – форма подання уніфікованого тексту, що містить постійну інформацію і пробіли, призначені для заповнення їх перемінною інформацією.

Трафаретний документ – документ, що має надрукований стандартний текст і конкретний зміст, що його доповнює.

Трудова книжка – це основний документ установленого зразка, в якому записані відомості про трудову діяльність робітника чи службовця, нагороди, заохочення і служить основою для встановлення загального, безперервного і спеціального трудового стажу.

Трудова угода – документ, який регламентує стосунки між установою і позаштатним працівником.

Уніфікована система документації – система документації, що являє собою раціонально організований комплекс взаємопов’язаних документів, які відповідають єдиним правилам і вимогам.

Ухвала – розпорядний документ, що приймається місцевими радами або їх виконконами в колегіальному порядку для розвязання найважливіших питань їх компетенції.

Факсиміле – кліше-печатка для відтворення власноручного підпису, точне відтворення будь-якого графічного оригіналу фотографічним способом або печаткою.

Факсограма – одержана на папері копія документа, що передається через канали теле-комунікативного зв’язку.

Формування справи – віднесення документів до певної справи і систематизація їх.

Формуляр-зразок – єдина модель побудови форми документів, яка встановлює галузь використання, формати, розміри полів, вимоги до побудови конкретної сітки та сукупність властивих їм реквізитів, розташований у сталій послідовності.

Характеристика – документ з особового складу, у якому в офіційній формі дається оцінка ділових та моральних якостей працівника, учня як члена колективу.

Характеристика-подання – документ, що застосовується під час висування на виборі посади, присвоєння військового чи наукового звання, обрання на посаду за конкурсом у наукових закладах.

Циркуляр – різновид інструктивного листа вищого органу, що видається на додаток і роз’яснення до раніше випущеного документа, розсилається певному колу підвідомчих установ або підлеглим посадовим особам.

Штамп – відбуток штемпеля на документі: шаблон, трафарет, клеймо.

Штатно-посадова книга – основний робочий документ, відділу кадрів, що відображає стан комплектації апарату підприємства та його підрозділів, керівниками, спеціалістами та службовцями.

Штемпель – прилад з випуклим стороннім зображенням малюнка чи напису, що слугує для одержання відбитку, накладання печатки, клейма.

Юридична сила – специфічна властивість нормативно-правових актів, яка розкриває їх співвідношення і взаємозалежність за формальною обов’язковістю та визначається місцем правотворчого органу в державному апараті.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка