Пояснювальна записка фахове вступне випробування з української мови є не тільки перевіркою теоретичних знань І практичних навичок абітурієнтів, які здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, з усіх лінгвістичних дисциплін



Сторінка1/9
Дата конвертації20.02.2016
Розмір1.66 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Фахове вступне випробування з української мови є не тільки перевіркою теоретичних знань і практичних навичок абітурієнтів, які здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, з усіх лінгвістичних дисциплін, що вивчалися впродовж чотирьох років їхнього навчання в університеті за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр», але й важливим критерієм визначення рівня підготовки майбутніх учителів української філології для подальшої професійної діяльності. Випробування має на меті виявити, наскільки студенти оволоділи культурою українського літературного мовлення, опанували основні розділи науки про українську літературну мову, як глибоко усвідомили основні процеси і шляхи формування й розвитку української національної мови.

Програма складена переважно на базі програми з курсу сучасної української літературної мови, який є основною фаховою дисципліною. Вона охоплює всі розділи вищеназваної програми. Крім того, до програми вступного випробування також унесено деякі важливі теми з інших мовознавчих дисциплін, зокрема історичної граматики української мови, української діалектології, історії української літературної мови, стилістики української мови.

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
ВСТУП
Зміни у функціонуванні української мови у зв’язку з проголошенням незалежності України. Надання українській мові статусу державної.

Літературна українська мова і діалекти. Роль середньонаддніпрянських (київcько-полтавських) говорів у формуванні сучасної української літературної мови.

Писемна й усна форми сучасної української літературної мови, їхня стильова диференціація. Поняття про колоритно-стильові різновиди української мови: урочистий, офіційний, ввічливий, фамільярний, жартівливий, інтимно-ласкавий.

Шляхи і тенденції розвитку української мови в період становлення незалежної України. Дискусійні погляди щодо походження української мови.


ФОНЕТИКА І ФОНОЛОГІЯ. ОРФОЕПІЯ
Фонетика української мови як учення про її звукову систему, про артикуляційні й акустичні характеристики звуків та закономірності їх сполучуваності.

Фізично-акустичний, фізіолого-артикуляційний і лінгвістичний (фонологічний) аспекти вивчення мовних звуків.

Поділ звуків на голосні і приголосні. Загальні умови творення голосних і приголосних звуків.

Фонологічна система сучасної української літературної мови. Поняття фонеми, її функції. Інваріант і варіанти фонеми. Артикуляторно-акустична класифікація голосних та приголосних української мови.

Позиційні модифікації голосних.

Позиційні і комбінаторні модифікації приголосних. Асиміляція і дисиміляція в системі приголосних (з історичними коментарями).

Чергування голосних та приголосних фонем при словотворенні й словозміні (з історичними коментарями).

Склад і складоподіл.

Основні риси української літературної вимови голосних, приголосних і груп приголосних.

ГРАФІКА І ОРФОГРАФІЯ
Особливості графіки сучасної української мови. Співвідношення між буквами українського алфавіту й фонемами сучасної української літературної мови. Вживання м’якого знака й апострофа.

Орфографія сучасної української літературної мови. Принципи українського правопису. Написання слів разом, окремо і через дефіс. Принципи вживання великої літери. Правопис слів іншомовного походження.



ЛЕКСИКОЛОГІЯ. ФРАЗЕОЛОГІЯ. ЛЕКСИКОГРАФІЯ
Ознаки слова як мовної одиниці. Знакова природа слова. Лексичне значення слова. Типи лексичних значень слів: прямі, переносні, коннотативно зумовлені; фразеологічно обмежені й синтаксично зумовлені лексичні значення. Поняття лексеми. Багатозначні й однозначні слова.

Лексичні омоніми: повні і часткові. Омоформи, омофони, омографи. Відмінність омонімії від полісемії.

Синоніми: семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні. Синонімічний ряд.

Антоніми. Контрарні, комплементарні, векторні антоніми. Однокореневі й різнокореневі антоніми.

Пароніми.

Лексика сучасної української літературної мови з погляду її походження. Споконвічна українська лексика. Слова іншомовного походження.

Лексика української мови з погляду сфер вживання. Загальновживана і спеціальна лексика. Термінологічна лексика. Професіоналізми. Діалектизми. Жаргонна і арготична лексика.

Активна й пасивна лексика сучасної української літературної мови. Застаріла лексика: історизми, архаїзми. Неологізми: узуальні й оказіональні.

Стилістична диференціація лексики. Міжстильова й стилістично забарвлена лексика.

Фразеологічні одиниці в сучасній українській літературній мові, їхні основні типологічні ознаки. Класифікація фразеологізмів. Джерела фразеології. Прислів’я і приказки. Крилаті слова.

Словники, їхні основні типи. Характеристика найважливіших лексикографічних праць української мови.
СЛОВОТВІР. МОРФЕМІКА. МОРФОЛОГІЯ
Морфемний склад слова. Основа слова і закінчення. Вільні і зв’язані основи. Поняття морфеми, морфа, аломорфа. Типи морфем (кореневі й афіксальні), їх характеристика. Історичні зміни в морфемній структурі слова (перерозклад, спрощення, ускладнення).

Словотвір як розділ мовознавчої науки. Твірне й похідне слово. Твірна основа. Словотворчі форманти. Способи словотворення в українській мові (морфологічні й неморфологічні). Словотвір іменників, прикметників, дієслів і прислівників.

Морфологія. Граматичне значення, граматична форма і граматична категорія.

Іменник, його значення, морфологічні ознаки і синтаксична роль. Лексико-граматичні розряди іменників: власні й загальні іменники, конкретні й абстрактні іменники, матеріально-речовинні іменники, збірні іменники, іменники – назви істот і неістот.

Граматичні категорії іменника: категорія роду, категорія числа, категорія відмінка.

Поділ іменників на відміни та групи.

Особливості словозміни іменників I, II, III і IV відміни.

Іменники, що перебувають поза відмінами.

Прикметник, його значення, морфологічні категорії, синтаксична роль. Лексико-граматичні розряди прикметників. Ступені порівняння якісних прикметників. Словозміна прикметників.

Числівник, його значення, основні граматичні ознаки. Функціональні розряди числівників: означено кількісні (власне-кількісні, збірні, дробові), неозначено-кількісні. Структурні розряди числівників. Особливості сполучуваності числівників з іменниками. Словозміна числівників.

Займенник, розряди займенників за значенням, їхня граматична характеристика.

Дієслово. Категоріальне значення, морфологічні ознаки і синтаксична роль дієслова. Морфологічні категорії дієслова: категорія виду, способу, часу. Дієслова дійсного, умовного та наказового способів. Безособові дієслова.

Дієприкметник і дієприслівник як особливі форми дієслова. Специфіка дієслівних форм на -но, -то в українській мові. Інфінітив.

Прислівник. Значення, морфологічні ознаки і синтаксична роль прислівників. Означальні й обставинні прислівники. Ступені порівняння означальних прислівників.

Службові частини мови в сучасній українській літературній мові: прийменник, сполучник, частка.

Вигук.


СИНТАКСИС
Основні синтаксичні одиниці: речення, словосполучення і мінімальні синтаксичні одиниці. Типи синтаксичних словосполучень у сучасній українській літературній мові.

Синтаксичні зв’язки у словосполученні та реченні: предикативний, сурядний, підрядний. Синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення.

Типи речень за структурою та комунікативним призначенням.

Просте двоскладне речення. Головні та другорядні члени простого двоскладного речення. Способи їх вираження.

Односкладні речення. Структурно-семантичні типи односкладних речень. Головний член односкладних речень.

Прості ускладнені речення. Речення з однорідними та відокремленими членами, вставними і вставленими словами та конструкціями.

Способи передачі чужого мовлення на письмі. Пряма, непряма і невласне пряма мова.

Складне речення, його типи, засоби зв’язку між частинами складного речення.

Складносурядне речення. Структурно-семантичні типи складносурядних речень.

Складнопідрядне речення. Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень.

Складнопідрядні речення з кількома підрядними частинами, їх різновиди.

Безсполучникові складні речення, їх типи.


ІСТОРИЧНА ГРАМАТИКА
Основні історичні зміни у фонетичній системі української мови. Занепад зредукованих і його наслідки.

Історичні зміни у графічній системі української мови, зникнення частини літер. Різновиди кириличного письма: устав, напівустав, скоропис.

Історичні зміни у морфемній будові слова, їх основні причини.

Зміни у системі відмін іменника. Категорія числа (однина, множина, двоїна).

Історія становлення форм прикметників (коротка, повна нестягнена, повна стягнена).

Категорія часу дієслова в історичному аспекті.



ДІАЛЕКТОЛОГІЯ

Основні діалектні масиви української мови. Їхня загальна характеристика.


СТИЛІСТИКА
Основні стилі сучасної української літературної мови, історія їхнього становлення. Книжні стилі.

Науковий стиль, його різновиди. Загальна характеристика наукового стилю.

Публіцистичний стиль, його особливості, сфера використання.

Художній стиль. Характерні риси художнього стилю.

Офіційно-діловий стиль. Вимоги до нього.

Розмовно-побутовий стиль, його особливості.


ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
Проблема періодизації української мови.

Роль І.П.Котляревського та Т.Г.Шевченка у становленні сучасної української літературної мови.

Розвиток української літературної мови у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття.

Українська мова в період з 1917 р. по 1991 р. Внесок українських письменників у розвиток літературної мови цього періоду.

Зміни у функціонуванні української мови після проголошення незалежності України.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. – К.: Вища школа, 1997. – 494 с.

  2. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища школа, 2000. – 430 с.

  3. Сучасна українська мова / За ред. О.Д. Пономарева. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.

  4. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1989. – 350 с.

  5. Сучасна українська мова: Вступ. Фонетика / За ред. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1971. – 436 с.

  6. Сучасна українська мова: Морфологія / За ред. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1969. – 583 с.

  7. Сучасна українська мова : Синтаксис / За ред. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1972. – 515 с.

  8. Сучасна українська мова: Лексика і фразеологія / За ред. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1970. – 438 с.

  9. Сучасна українська літературна мова: Лексикологія. Фонетика : підручник / А.К. Мойсеєнко, О.В. Бас-Кононенко, В.В. Бондаренко та ін. – К. : Знання, 2010. – 270 с.

  10. Загнітко А.П. Український синтаксис : навчально-практичний комплекс: [в 2 ч.]. / А.П. Загнітко, М.О. Вівтонів, Л.В. Сегін. – 2-ге вид., доповн. – Донецьк - Слов’янськ : ДонНУ, 2011. – 652 с.

  11. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Частина 1. – К.: Вища школа, 1972. – 402 с.

  12. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. – 368 с.

  13. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. – К.: Либідь, 1993. – 336 с.

  14. Слинько І.І., Гуйванюк Н.В., Кобилянська М.Ф. Синтаксис сучасної української мови: Проблемні питання. – К.: Вища школа, 1994. – 670 с.

  15. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія.– К.: ВЦ “Академія”, 2006.

  16. Горпинич В.О. Морфологія української мови. – К.: ВЦ Академія, 2004. – 336 с.

  17. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови. Підручник. – К.: ВЦ Академія, 2004. – 408 с.

  18. Бевзенко С.П. Українська діалектологія / С.П. Бевзенко. – К., 1980. – 246 с.

  19. Матвіяс І.Г. Українська мова і її говори / І.Г. Матвіяс. – К., 1990. – 163с.



ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
В умовах реалізації концепції навчання школярів української мови ставляться нові вимоги до підготовки вчителя-словесника, відповідно до яких випускники педагогічних закладів повинні оволодіти сучасними теоретичними знаннями, здобути ґрунтовні практичні навички, набути творчих якостей та високої професійної майстерності.

Основи професійної майстерності майбутнього вчителя формуються під час вивчення фахових дисциплін у вищому навальному закладі, проте провідна роль у системі підготовки викладача української мови належить методиці викладання української мови.

Основу курсу складають важливі, професійно необхідні відомості про загальні питання методики навчання української мови, питання методики вивчення основних розділів курсу української мови, питання формування мовної культури, умінь та навичок текстотворення та інших складників, які забезпечують становлення риторичної культури усної і письмової, її варіантів.

Програма вступного екзамену покликана перевірити гностичні, проектувальні, конструктивні, комунікативні та організаторські вміння (аналізувати методичні системи минулого і сучасності, їх категорії, досвід учителів української мови тощо; моделювати, конструювати й орга­нізовувати класну та позакласну роботу учнів з української мови) з опорою на знання фактів, термінології, методів навчання, принципів, закономірностей і тенденцій розвитку сучасної методичної науки.

На вступному екзамені абітурієнти мають показати своє розуміння значення методики навчання української мови, її зв`язку з мовознавством як наукою, що визначає зміст і характер виучуваного матеріалу, зв`язку з педагогікою, зокрема з дидактикою, що є теоретичною основою для методики; з основними психологічними закономірностями формування і розвитку особистості учня.

Майбутні вчителі мають продемонструвати розуміння загально-дидактичних та методичних принципів і вміння їх застосовувати у вивченні української мови в школі, глибоке усвідомлення освітньо-виховної ролі і значення української мови як навчальної дисципліни, аналізува­ти програми і підручники.

Знання методів теоретичного вивчення української мови і вміння обрати найбільш потрібний метод у кожному конкретному ви­падку, розуміння і володіння всією системою усних і письмових тре­нувальних вправ та методикою їх проведення необхідні для майбут­нього викладача.

Абітурієнти мають показати обізнаність щодо:



    • реформування змісту мовної освіти, зокрема Державних стандартів, чинних програм і підручників;

    • переорієнтації процесу навчання на розвиток особистості учня;

    • формування компетентностей учня.

Абітурієнтам необхідно мати глибокі знання основних принципів ме­тодики навчання орфографії і пунктуації та всіх аспектів роботи вчи­теля, які забезпечують високу орфографічно-пунктуаційну грамот­ність.

Майбутні вчителі мають виявити знання того, що завдяки здійсненню внутрішньопредметних зв`язків: лексико-фразеологічний матеріал, граматичні засоби, питання мовної культури та стилістики і текстотворчі проблеми, тобто складники, які забезпечують становлення риторичної культури, комунікативно-функціональний підхід до вивчення української мови повинен проводитися через увесь шкільний курс, а не лише через уроки розвитку зв`язного мовлення. Наявність цього інноваційного елемента у структурі і змісті навчання української мови сприяє мотивації пізнавальної діяльності школярів, оскільки кожен з них пересвідчується в тому, що вивчає мовну теорію не лише задля розширення і поглиблення своїх знань, але й задля практичної потреби вдосконалення власного мовлення.

Абітурієнти повинні мати чітке й конкретне уявлення про місце й значення роботи з розвитку мовлення, про зв'язок цієї роботи з усіма іншими розділами шкільного курсу української мови, про види робіт з розвитку мовлен­ня взагалі і розвитку зв'язного мовлення зокрема та методику їх про­ведення.

Дуже важливо, щоб майбутні вчителі зрозуміли, що в педагогічному вищому навчальному закладі одержали тільки основи методичних знань, які треба повсякчас­но збагачувати, використовуючи для цього всі існуючі шляхи підвищення професійної кваліфікації.

Отже, завдання вступного екзамену з методики навчання української мови − виявити рівень теоретичних знань абітурієнта, його мож­ливості творчо застосовувати методи та прийоми в практичній діяльно­сті, можливості вести наукові пошуки в галузі методики, узагальнюва­ти свій досвід і досвід своїх колег, ділитися наслідками узагальнення на сторінках методичних журналів і збірників, на засіданнях методичних об'єднань, вивчати усе нове і впроваджувати в практику навчання.

Майбутній вчитель, таким чином, повинен бути творчою особистістю з високим рівнем здатності до продукування нових ідей, з нетрадиційним мисленням, готовим швидко й оригінально розв`язувати навчальні проблемні завдання.

Програма вступного екзамену з ме­тодики навчання української мови має на меті визначити єдині вимоги до вступного іспиту і забезпечити необхідний рівень його проведення, допомогти абітурієнтам зосередити увагу на сис­тематизації й повторенні найважливішого з опрацьованого матеріалу.

Програма складена на основі діючих типових та робочих програм педагогічних закладів для спеціальності "Українська мова та літерату­ра".



ПРОГРАМА КУРСУ

«МЕТОДИКА НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ»

І. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ
1.1. Методика української мови як наука і навчальна дисципліна

Предмет і завдання курсу. Значення методики для викладання української мови у школі. Концепції мовної освіти та їх роль у її стандар­тизації.

Зв'язок методики навчання української мови з суміжними дисциплі­нами: філософією, мовознавством, педагогікою і психологією, етнопедагогікою і етнопсихологією. Системний підхід до мовних явищ та відтворення його в методиці.

Передовий досвід та використання методичної спадщини мину­лого, дані наукових досліджень у галузі методики навчання мови, мовознавства, педагогіки, психології.

Методи наукового дослідження: вивчення літератури з методики викладання мови і суміжних дисциплін, спостереження за навчально-виховним процесом, вивчення й узагальнення передового досвіду, педагогічний експеримент та ін. Застосування статистичних методів обробки одержаних даних.

Зміст і будова курсу методики навчання української мови.

Короткий огляд історії розвитку методики навчання української мови. Основна література до курсу.
1. 2. Українська мова як навчальна дисципліна в загальноосвітній школі

Значення шкільного курсу української мови і його місце серед ін­ших навчальних дисциплін. Освітньо-виховні цілі і завдання вивчення української мови в школі. Рідна мова - основа духовного та інтелекту­ального розвитку особистості.

Зміст і принципи побудови шкільного курсу "Українська мова". Варіативність структури і змісту шкільного курсу мови. Основні аспекти навчання мови. Комунікативне спрямування у навчанні мови.

Розвиток національної самосвідомості учнів, формування в них мовної і мовленнєвої компетенції. Значення мови у культурному й мовленнєвому розвитку особистості.


1. 3. Програми і підручники з української мови

Короткий огляд програм і підручників з української мови. Причини переходу школи на нові навчальні плани і програми.

Принципи побудови й зміст чинних програм з української мови для 1-4 і 5-12 класів. Змістові лінії програми, їх суть і принципи реалізації. Особливості програм для шкіл нового типу, професійно-технічних училищ, коледжів, ліцеїв тощо.

Принципи побудови підручників з української мови. Посібники з української мови.

Вивчення програмового матеріалу з мови укрупненими частинами (блоками). Міжпредметні зв'язки у шкільному курсі української мови. Роль учителя в реалізації мети і завдань шкільного курсу мови.
1. 4. Психологічні й дидактичні основи навчання української мови

Психологічна наука про шляхи засвоєння знань, умінь і навичок української мови. Мовна особистість та шляхи її розвитку. Психологічні передумови успішного засвоєння мовного матеріалу. Інтенсифікація нав­чального процесу і розвиток пізнавальних здібностей учнів у процесі вив­чення мови (уваги, пам'яті, мислення, дару слова, мовної інтуїції тощо).

Психолінгвістичні основи мовленнєвої діяльності й формування комунікативних умінь.

Дидактичні основи навчання. Закономірності засвоєння мови. Застосування загальнодидактичних принципів у процесі викладання української мови. Питання про власне методичні принципи навчання мови і розвитку мовлення.

Наукові основи й особливості викладання української мови в шко­лах з російською (національною) мовою навчання.
1. 5. Методи, прийоми і засоби навчання української мови

Теоретичне осмислення методів і прийомів навчання мови. Різні підходи до класифікації методів навчання: за джерелами знань, характе­ром пізнавальної діяльності учнів, характером навчального матеріалу тощо. Залежність вибору методів і прийомів навчання від специфіки навчального матеріалу, підготовки учнів до його сприйняття і засвоєння.

Характеристика основних методів навчання мови: зв'язного викладу вчителя, бесіди, спостереження й аналізу мовних явищ, роботи з підруч­ником, методу вправ.

Проблемне навчання: способи створення проблемних ситуацій, постановка проблемних питань, керування пізнавальною діяльністю учнів.

Програмування. Алгоритмізація та комп'ютеризація.

Засоби навчання мови. Дидактичний матеріал для занять з україн­ської мови та вимоги до нього. Наочність і технічні засоби навчання, їх види й методика використання. Методика складання опорних таблиць, схем.


1. 6. Типи уроків української мови, їх структура і методика проведення

Урок як основна форма організації навчання. Основні вимоги до уроку української мови на сучасному папі.

Мета і зміст уроку: правильне співвідношення між теорією і практи­кою на уроці мови, організація навчальної діяльності учнів, значення системи завдань і вправ для вироблення комунікативних умінь; виховна спрямованість уроків.

Проблема типології уроків: загальнодидактична типологія і типи уроків з мови з урахуванням специфіки предмета. Типи уроків за метою проведення.

Структура уроку мови, основні її компоненти. Методичні вимоги до окремих компонентів уроків різних типів: повідомлення теми і мети уроку, мотивація навчальних завдань, перевірка вивченого, актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів, вивчення нового матеріалу, закріплення вивченого, підбиття підсумків уроку, домашнє завдання.

Особливості технології основних типів уроків: уроку вивчення нового матеріалу, уроку закріплення знань, умінь і навичок; уроку перевірки й обліку набутих знань і вмінь; уроку аналізу контрольних робіт; уроку узагальнення і систематизації; уроку повторення теми, розділу; уроків розвитку зв'язного мовлення; нестандартні форми проведення уроку. Модульна система уроків, її значення для вивчення теми (розділу). Аналіз уроку мови. Планування програмового матеріалу з української мови. Види планування.


II. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ОСНОВНИХ РОЗДІЛІВ ШКІЛЬНОГО КУРСУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
2. 1. Методика навчання фонетики й орфоепії

Зміст шкільного курсу фонетики та його значення. Зв'язок занять з фонетики з вивченням графіки, орфографії, орфоепії, граматики, із занят­тями з розвитку мовлення. Ознайомлення із засобами милозвучності української мови.

Завдання вивчення фонетики: вироблення вмінь і навичок правиль­но артикулювати звуки; розвиток мовного слуху учнів, мовної та слухо­вої пам'яті; чітке розмежування звуків і літер; установлення відповід­ності чи невідповідності між вимовою і написанням. Формування орфоепічних навичок, удосконалення дикції й розвиток умінь володіти голо­сом (змінювати його за висотою, силою, темпом, тембром). Зіставлення діалектної й літературної вимови. Подолання фонетичних діалектизмів. Помилки інтерферуючого характеру та шляхи їх попередження і виправ­лення.

Методи і прийоми вивчення фонетики й орфоепії: спостереження над звуковим складом слів, фонетичний розбір, визначення наголосу в словах, списування з фонетичним завданням, правильна літературна вимова звуків і звукосполучень, виразне читання текстів, з'ясування співвідношень між написанням і вимовою в словах та ін. Особливості вивчення фонетики й орфоепії української мови в школах з національною мовою навчання.

Використання наочності й ТЗН у процесі вивчення фонетики й орфоепії. Роль, орфоепічних словників.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка