Пояснювальна записка фахове вступне випробування з української мови є не тільки перевіркою теоретичних знань І практичних навичок абітурієнтів, які здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, з усіх лінгвістичних дисциплін



Сторінка2/9
Дата конвертації20.02.2016
Розмір1.66 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

2. 2. Методика навчання лексики і фразеології

Зміст шкільного курсу лексикології. Значення, місце й принципи вивчення лексики. Труднощі у засвоєнні учнями лексичних понять. Методика засвоєння учнями багатозначності, прямого і переносного зна­чення слів та їх уживання, синонімів, омонімів, антонімів, архаїзмів та інших лексичних категорій, вивчення яких передбачене програмою. Подолання діалектизмів, жаргонізмів та росіянізмів у мовленні учнів.

Методика вивчення фразеології української мови, шляхи її засвоєння.

Система тренувальних вправ з лексики і фразеології. Вироблення навичок користування словниками різних типів. Лексичний аналіз тексту.

Словникова робота у зв'язку з вивченням інших розділів шкільного курсу мови. Лексична робота у системі занять з розвитку мовлення.

Наочні посібники з лексики і фразеології, методика їх використання.

Робота з тлумачним словником, словниками синонімів, фразео­логізмів, іншомовних слів. Особливості вивчення лексики і фразеології у школах з російською (національною) мовою навчання.
2. 3. Методика вивчення будови слова і словотвору

Значення і завдання вивчення будови слова. Методика поглиблення знань про значущі частини мови (морфеми). Наступність і перспектив­ність у вивченні матеріалу, шляхи подолання труднощів у виділенні осно­ви (похідної й непохідної), кореня, префікса, суфікса. Розкриття значення морфем; уточнення й збагачення лексичного запасу учнів у процесі вивчення морфологічної будови слова; вироблення орфографічних навичок.

Прийоми вивчення морфемної будови слова: морфемний аналіз, розбір слів з однаковими морфемами (коренем, префіксом, суфіксом); добір антонімів і синонімів до поданих слів; етимологічний аналіз.

Використання наочності й ТЗН під час вивчення будови слова. Методика словотвору: значення, зміст, завдання і принципи вивчен­ня словотвору в школі. Зв'язок з будовою слова, фонетикою, лексикою, морфологією, орфографією. Ознайомлення учнів із способами слово­твору: труднощі у засвоєнні словотворчих понять; система вправ; словотворчий аналіз, методика його проведення. Лексична робота: утво­рення слів за даними моделями, використання словотворчих синонімів; робота із словниками. Попередження і виправлення помилок інтерферуючого характеру у мовленні учнів. Використання наочності та ТЗН під час вивчення словотвору.


2. 4. Загальні питання методики вивчення граматики

Місце граматики в шкільному курсі української мови. Пізнавальне і практичне значення граматики, її роль у формуванні вмінь і навичок (мовленнєво-розумових, орфографічних, пунктуаційних), у попередженні та подоланні граматич­них помилок, збагаченні мовлення.

Короткий огляд основних напрямків методики викладання грама­тики. Основи і принципи методики викладання граматики в школі: вивчення граматичних значень, категорій, форм у тісному зв'язку із зна­ченням слова; свідоме засвоєння граматичних понять, визначень, правил і граматичної термінології; взаємозв'язок у вивченні морфології й синтак­сису, фонетики й морфології, зв'язок вивчення граматики з формуванням орфографічних і пунктуаційних навичок, роботою над розвитком мовлення, міжпредметні зв'язки при вивченні граматики.

Методи і прийоми вивчення граматики; спостереження над мовни­ми явищами, бесіда, слово вчителя, робота з підручником; граматичний розбір (значення, види і прийоми виконання); пояснення граматичної форми за системою питань; заміна одних форм і конструкцій іншими, граматичне конструювання: програмування, алгоритмізація.


2. 5. Методика вивчення частин мови

Значення, завдання, зміст і принципи вивчення частин мови у шкіль­ному курсі. Зв'язок вивчення частин мови з фонетикою, лексикою, сло­вотвором, синтаксисом, орфографією і розвитком мовлення. Вивчення частин мови на синтаксичній основі. Наступність і перспективність у вивченні частин мови в початкових, середніх і старших класах.

Формування поняття про частини мови на основі їх лексичного значення, морфологічних ознак, синтаксичної ролі й особливостей словотвору. Вивчення системи відмінювання і словотвору частин мови у зв'язку з орфографією та розвитком мовлення.

Методи й прийоми теоретично-практичного вивчення чистин мови: морфологічний розбір, утворення різних форм слів і нових слів за допомогою словотворчих морфем, установлення пропущених слів у відповідній формі, заміна одних форм іншими, складання слово­сполучень і речень, спостереження над уживанням паралельних морфо­логічних форм, програмування, алгоритмізація. Особливості вивчення морфології у школах з російською (націо­нальною) мовою навчання.

Наочність і ТЗН, методика використання їх у процесі вивчення мови.
2. 6. Методика вивчення синтаксису

Значення, завдання, зміст і принципи вивчення синтаксису в школі. Етапи вивчення синтаксису: практичне засвоєння синтаксису, поновлен­ня знань з синтаксису при опрацюванні морфології; систематичне вивчення синтаксису. Зв'язок синтаксису з лексикою, морфологією і розвитком мовлення учнів.

Методика ознайомлення з поняттями словосполучення і речення, зв'язок слів у словосполученні й реченні, типи речень. Методична пробле­ма вивчення складного синтаксичного цілого, тексту та його актуального членування. Характер умінь і навичок з синтаксису.

Шляхи подолання труднощів у вивченні головних і другорядних членів речення, відокремлених та однорідних членів речення; встанов­лення зв'язків між частинами складного речення і тексту.

Методи й прийоми теоретично-практичного вивчення синтаксису: аналіз словосполучень, синтаксичний розбір речення, заміна одних синтаксичних конструкцій іншими, поширення й скорочення речень, складання речень за опорними словами, схемами, інтонаційно-смисло­вий розбір речень і текстів.

Використання наочності й ТЗН у процесі вивчення синтаксису. Особливості вивчення синтаксису в школах з російською (націо­нальною) мовою навчання.


2. 7. Методика навчання орфографії.

Значення орфографії та її місце у шкільному курсі української мови. Завдання навчання орфографії. Природа орфографічних навичок та психологічні основи їх формування.

Короткий огляд історії й методики навчання орфографії. Основні принципи навчання орфографії: зв'язок навчання орфогра­фії з граматикою і розвитком мовлення, роль свідомості й автоматизму у навчанні орфографії. Роль правил.

Поняття про орфограму. Класифікація орфограм. Залежність навчання орфографії від принципів українського право­пису, характеру орфограм, етапів навчання, діалектних особливостей мовлення учнів.

Методика вивчення орфографічних правил. Основні прийоми навчання орфографії. Види орфографічних вправ, методика їх проведення: орфографічний розбір, різні види списування, диктанти, запис вивченого напам'ять, робота з орфографічним словни­ком, творчі вправи та ін.

Труднощі у вивченні орфографії, шляхи їх подолання. Система роботи над орфографічними помилками. Методика виправлення, обліку й класифікації помилок. Норми й критерії оці­нювання орфографічних навичок учнів. Аналіз орфографічних помилок. Причини виникнення орфографічних помилок, способи їх запобігання. Подолання помилок інтерферуючого характеру.

Наочні й технічні засоби при вивченні орфографії, методика їх використання.
2. 8. Методика навчання пунктуації

Значення пунктуації та її основи. Місце пунктуації у шкільному курсі мови. Питання про етапи (рівні) у навчання пунктуації. Завдання пунктуації.

Короткий огляд історії методики вивчення пунктуації.

Найважливіші принципи навчання пунктуації: зв'язок у навчанні пунктуації з синтаксисом, розвитком мовлення і мислення учнів, вироб­ленням навичок виразного читання.

Поняття про пунктограму. Пунктуаційні правила, їх класифікація, методика вивчення пунктуаційних правил. Залежність навчання пунктуа­ції від основ пунктуації, характеру пунктограм, етапів навчання.

Основні методичні прийоми навчання пунктуації. Види вправ із пунктуації, методика їх проведення: пунктуаційний розбір, інтонаційно-смисловий аналіз, робота над текстом з пропущеними розділовими знаками, самостійний добір або самостійне складання речень, та пункту­аційні правила, видозміна синтаксичних конструкцій, що зумовлює заміну розділових знаків, диктанти, творчі вправи, складання схем з певними розділовими знаками і складання речень за даними схемами, вправи з використанням технічних засобів навчання. Пунктуація суцільного тексту.

Труднощі у вивченні окремих питань пунктуації (розділові знаки при відокремлених членах речення, вставних реченнях, у безсполуч­никових складних конструкціях тощо), шляхи їх подолання.

Типи пунктуаційних помилок. Причини пунктуаційних помилок, їх попередження. Методика виправлення, обліку й класифікації пунктуа­ційних помилок. Система роботи над пунктуаційними помилками.


III. МЕТОДИКА ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ
Зв'язне мовлення як методичне поняття. Значення і завдання роботи з розвитку вмінь і навичок усного та писемного зв'язного мовлення. Місце занять із розвитку зв'язного мовлення у шкільному курсі мови.

Питання розвитку зв'язного мовлення в історії методичної науки.

Основні принципи методики розвитку мовлення: єдність розвитку мовлення і мислення, взаємозв'язок розвитку усного і писемного мов­лення, зв'язок розвитку мовлення з вивченням граматики, орфографії, пунктуації та української літератури. Розвиток усного мовлення учнів. Основні форми роботи, методика їх проведення. Формування в учнів навичок різних видів читання у процесі вивчення шкільного курсу мови.

Види робіт з розвитку зв'язного писемного мовлення, їх значення й методика проведення: робота над текстом, тема і основна думка тексту, смислова, граматична, структурна та інтонаційна цілість тексту, способи зв'язку речень у тексті (ланцюжковий і паралельний), композиційно-структурні особливості тексту, абзац; методика роботи над переказами (докладними, стислими, вибірковими, переказами – перекладами, творчи­ми); формування комунікативних умінь школярів у процесі роботи над творами (уміння визначати головну думку твору, складати план, працю­вати над мовним оформленням твору, редагувати написане); робота над творами різних видів і стилів (твори-розповіді, твори-описи, твори-роздуми).



Перевірка творчих робіт. Прийоми виправлення, обліку і класифі­кації помилок. Критерії й норми оцінювання. Робота над лексичними, стилістичними та іншими помилками. Ознайомлення учнів з публіцистичним і діловим мовленням. Мето­дика написання замітки-інформації, статті-нарису до газети та різних видів ділових паперів (адреса, лист, оголошення, розписка, доручення, заява, протокол, звіт, автобіографія тощо). Наочні й технічні засоби з розвитку мовлення, методика їх застосування.
IV. МЕТОДИКА РОБОТИ ЗІ СТИЛІСТИКИ
Завдання, зміст і місце роботи зі стилістики у 5-11-х класах. Озна­йомлення учнів з функціональними стилями мовлення, стилістичними ресурсами лексики, фразеології, морфології, синтаксису. Функціонально-стилістичний підхід до вивчення мови. Основні стилістичні уміння. Методи і прийоми вивчення стиліс­тики; спостереження над мовою взірцевих текстів різних стилів мовлення; стилістичний аналіз; стилістичний експеримент; аналіз і характеристика виражальних мовних засобів; редагування текстів; добір лексичних, морфологічних і синтаксичних синонімів; конструювання речень і текстів різних типів і стилів мовлення. Систематизація й узагальнення знань зі стилістики, одержаних у процесі вивчення різних розділів шкільного курсу мови. Елементи риторики та методика їх опрацювання.

СПИСОК РЕкомендованої літератури

ОСНОВНА літературА


  1. Біляєв О.М. Методика мови як наука. // Дивослово. – 2002. - № 11. – С. 20 – 24.

  2. Біляєв О., Мельничайко В., Пентилюк М. Методика вивчення державної мови в школах Концепція навчання державної мови в школах України //Дивослово. – 1996. - № 1.- С.16 - 21.

  3. Біляєв О.М. Інтегровані уроки рідної мови // Дивослово. – 2003. - №5. – С.36-40.

  4. Біляєв О. Доказова розповідь та евристична бесіда у навчанні мови // Українська мова та література в школі. – 2003. - №8. – С.2-5.

  5. Бондаренко Н., Ярмолюк А. Концепція вивчення української мови в 5-11 класах загальноосвітньої школи з російською мовою навчання // Українська мова і література в школі. – 2002. - № 5. – С.43-51.

  6. Босак С. Особистісно-орієнтоване навчання – у практиці. // Українська мова та література в школі. – 2003. - № 8. – С. 37 – 41.

  7. Бачинська А.Л. Морфологія, орфографія: Диктанти з української мови // Українська мова та література. – 1998. – №3. – С.29-32.

  8. Болтівець С. Психологія диктанту // Дивослово. – 1994. – №9. – С. 16-22.

  9. Голуб Н. Лексика усного мовлення учнів 5-7 класів // Дивослово. – 1997. - № 1. – С. 51-53.

  10. Варзацька Л., Дворецька Л. Методика інтегрованого уроку мови // Дивослово. – 2004. – №3. – С.31-50.

  11. Варзацька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади // Дивослово. – 2004. – №11, (продовження)

  12. Варзацька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади // Дивослово. – 2005. – №2. – С. 5-19, (продовження).

  13. Валентій Л.В. Мовний аналіз як метод навчання в школі // Українська мова та література в школі. – 1996. – №3. – С.40-43.

  14. Ґудзик І.П. Аудіювання українською мовою (для шкіл національних меншин): Посібник для вчителів. – К.: Педагогічна думка. – 2003. – 137с.

  15. Ґудзик І.П. Навчаємо слухати-розуміти українську мову // Рідні джерела. – 1998. – №1-2. – С.4-8.

  16. Девдера М. Узагальнення та повторення вивченого матеріалу та «диктантний алгоритм» // Українська мова та література в школі. – 2004. – №5. – С.40-44.

  17. Дика Н. Робота над граматичними (морфологічними) помилками // Дивослово. – 2002. – №12. – С. 30-33.

  18. Дороз В. Лінгвокультурологічний підхід до вивчення української лексики учнями 5-6-х класів російської та болгарської національностей // Українська мова та література. – 8 (360), лютий 2004. – С. 9-16.

  19. Дороз В. Вивчення української лексики в 5-6 класах шкіл з багатонаціональним контингентом (Лінгвокультурологічний підхід) // Дивослово. – 2005. – № 10. – С. 4-8.

  20. Дубовик С. Формування граматичних навичок: функціональна орієнтація // Дивослово. – 1998. – №6. – С. 29- 32.

  21. Заболотний О. Розвиток навчально-пізнавальної активності учнів (Проблемні ситуації) // Дивослово. – 2004. - №12. – С. 29.

  22. Кащук А. Будова слова в українській мові (у завданнях, запитаннях і відповідях) // Українська мова та література в школі. – 2002. – №7. – С.26-30.

  23. Кратасюк Л. Інтерактивні методи навчання: лінгводидактичні засади // Дивослово. – 2004. - №10. – С. 2-11, (початок).

  24. Кравченко Л.П. Сучасні комп’ютерні технології на уроках філології // Вивчаємо українську мову та літературу. – №17-18 (57-58) червень 2005 р. – С. 9-13.

  25. Коршун Т. Слово – основний продукт мовленнєвої діяльності, центральна одиниця внутрішнього лексикону // Рідні джерела. – 2001. – № 2. – С. 14-17.

  26. Ляшкевич А. Генезис бесіди як дидактичної основи діалогічного мовлення // Українська мова та література в школі. – 2001. – №2. – С.7-9.

  27. Мельничайко В.Я. Види мовного розбору. Українська мова. Довідник. Т.: «Богдан». 1997. – 120 с.

  28. Мельник Н. Опорні конспекти з української мови // Українська мова та література в школі. – 2001. – №2. – С.50-55.

  29. Мовчун Ф. Етимологія як засіб патріотичного виховання // Початкова школа. – 1998. – №5. – С. 8-12.

  30. Мовчун Ф. Слово, його етимологія і … виховання // Рідні джерела. – 2000. – №2. – С. 6-9.

  31. Мовчун Ф. Про що розповідають слова // Рідні джерела. – 2000. – №3. – С. 6-10.

  32. Омельчук С. Формування навичок стилістичного аналізу складних синтаксичних конструкцій // Дивослово. - № 2003. – № 12. – С. 33-35.

  33. Ощипко І.Й. Вивчення теми «Будова слова» та «Словотвір» у школі. – Львів. – 1998. – 136с.

  34. Пентилюк М., Нікітіна А., Горюшкіна О. Концепція когнітивної методики навчання української мови // Дивослово. – 2004. – № 8. – С. 5-9.

  35. Плиско К.М. Синтаксис рідної мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. – Х., 1992.

  36. Плиско К.М. Синтаксис української мови в опорних конспектах, таблицях і завданнях. - Х.: Вид. група «Основа», 2004. – 96 с.

  37. Полєвікова О.Б. Творча робота як засіб розвитку мотивації навчання школярів // Початкова школа. – 2002. - № 3. – С.27-28.

  38. Полєвікова О.Б. Використання творчих вправ як засобу мотиваційного забезпечення процесу навчання рідної мови // Початкова школа. – 2004. – № 3. – С.15-18.

  39. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Рідна мова. – 5-11 класи. – К., 2001. – 128с.

  40. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова. – 5-11 класи. – К., 2001. – 128с.

  41. Програми спецкурсів для ліцеїв та гімназій гуманітарного профілю. Українська мова та література. – К., 1996. – 215с.

  42. Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики (Розділ 4. Когнітологічний напрям сучасної лінгвістики). К.: вид. українського фітосоціологічного центру. – 1999. – С.65-85.

  43. Сікорська З.С. Українсько-російський словотворчий словник. – К., 1995. – 258с.

  44. Скуратівський Л., Шелехова Г. Концепція підручника рідної мови // Українська мова і література в школі. – 2001. – №3. – С. 5-7.

  45. Скуратівський Л. Концепція мовної освіти 12-річної школи (українська мова) // Українська мова і література в школі. – 2001. – №2. – С.4-10)

  46. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.: метод. посібник / Пометун О.І., Пироженко Л.В. За ред. О.І. Пометуна. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

  47. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Завдання і вправи. К., 1995.

  48. Усатенко Т.П. Лексична семантика і розвиток мовлення учнів. – К., 1984.

  49. Українська мова: Програма для 5-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання / Н.В.Бондаренко, О.М.Біляєв, Л.М.Паламар, В.Л.Кононенко. – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2005. – 152с.

  50. Українська мова: Програма для 5-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів з російською мовою навчання / Н.В.Бондаренко, О.М.Біляєв, Л.М.Паламар, В.Л.Кононенко. – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2005. – 152с.

  51. Фасоля А. Мета, зміст, технологія уроку // Довослово. – 2004. – № 8. – С. 19 – 25.

  52. Фасоля А. Азбука особистісно-зорієнтованого навчання // Українська мова й література в середніх школах…. – 2004. – №4. – С. 62- 67.

  53. Федоренко О. Узагальнюючі логічні схеми на уроках мови // Українська мова та література в школі. – 2001. – №2. – С.23-24.

  54. Хом’як І. Визначення орфограми у писемному мовленні // Дивослово. – 2000. – №2. – С.29-31.

  55. Хом’як І. Навчання орфографії в сучасних умовах // Українська мова та література в школі. – 1999. – №2. – С.4-6.

  56. Хом’як І. Практика навчання орфографії в загальноосвітній школі // Українська мова та література в школі. – 2000. – №4. – С.14-17.

  57. Хом’як І. Алгоритмування навчального матеріалу з орфографії // Дивослово. – 1999. – № 5. – С.18-20.

  58. Чешуріна Т.Г. Словникова робота на уроках української мови // Вивчаємо українську мову та літературу. – № 17-18 (57-58) червень 2005. – С. 19-22.

  59. Щербина В.І. Інтерактивні технології на уроках української мови та літератури / В.І. Щербина, О.В. Волкова, О.В. Романенко. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 96с.

  60. Шляхова В. Опанування способів тлумачення лексичного значення // Українська мова і література в школі. – 2003. – №3. – С. 30-34.

  61. Якименко Н., Рибалко К. Урок мови з використанням комп’ютерних програм // Дивослово. – 2001. – №11. – С. 49-51.


ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

  1. Баранов Н.П. Методика лексики и фразеологии на уроках русского языка: Пособие для учителя. – М., 1988. – 128с.

  2. Біляєв О.М., Мельничайко В.Я., Пентилюк М.І., Передрій Г.Р., Рожило Л.П. Методика вивчення української мови в школі. // К.,1987. – 324с.

  3. Блинов Г.И. Методика пунктуации в школе. – М., 1978. – 125с.

  4. Горбачук В.Т. Виправлення й аналіз пунктуаційних помилок у диктантах // Українська мова і література в школі. – 1989. – №7. – С. 59-63.

  5. Вашуленко М.С. Орфоепія й орфографія в 1-3 класах. Посібник для вчи­телів. К. 1982. – 128с.

  6. Блик О.П. Фонетика. Орфоепія. Графіка. Орфографія: Посібник для вчителів. – К.: Рад. школа, 1988. – 216с.

  7. Горбачук В.Т. Види диктантів і методика їх проведення. – К., 1989. − 112с.

  8. Горпинич В.О. Будова слова і словотвір. – К.: Рад. школа, 1977. – 204с.

  9. Глазова О.П. Дидактичні матеріали з морфології української мови. 5-6 класи. – К., 1985. – 364с.

  10. Іваницька Н.Л. Синтаксис простого речення. Складні випадки аналізу: (Навч.-метод. посібник). – К.: Вища шк. Головне видавництво, 1989. – 63с.

  11. Іваницька Н.Л. Вивчення членів речення у 4-8 класах. – К., 1982. – 168с.

  12. Кравчук Д.М. Творчі роботи з української мови в IV-VIII класах. К.: Рад. школа. – 1971. – 119 с.

  13. Кулінська Л.П. Екранна і звукова наочність на уроках української мови: посібник для вчителів. – К., 1986. – 118 с.

  14. Лукач С. Бесіда на уроках мови. – К.: Рад. школа, 1990. – 160с.

  15. Ніколенко Л.Д. Питання методики повторення. К.: «Рад. школа». – 1968. – 118с.

  16. Олійник І., Іваненко В., Рожило Л., Скорик О. Методика викладання української мови в середній школі. – К.: Вища шк., 1989. – 312с.

  17. Олійник І.С. Методика роботи з розвитку мови в 5-8 класах: Навч. посібник для вчителів. К.: Рад. школа, 1964. – 179с.

  18. Передрій Г.Р. Самостійна робота учнів 5-8 класів на уроках української мови (посібник для вчителів). К.: «Рад. школа». – 1968. – 155с.

  19. Передрій Г.Р., Смолянінова Г.М. Лексика і фразеологія української мови. – К.: Рад. школа. – 1983. – 207с.

  20. Плиско К.М. Викладання синтаксису української мови. – К.: Рад. школа, 1978. – 184с.

  21. Плющ М.Я. Словотворення та вивчення його в школі. – К., 1985. – 212с.

  22. Плющ М.Я. Вивчення морфології в 5-6 класах: Посібник для вчителів. – К., 1988. – 316с.

  23. Сікорська З.С. Морфемний аналіз слова // Українська мова і література в школі. – 1984. − №8. – С.44-48.

  24. Симоненкова Л.М. Вивчення фонетики і морфології в умовах місцевих говорів. - К., 1986. – 246с.

  25. Тоцька Н.І. Фонетика української мови та її вивчення в початкових класах. К.: Рад. школа. _ 1976. – 176с.

  26. Ужченко В.Д. Вивчення фразеології в середній школі: Посібник для вчителя. – К., 1990. – 318с.

  27. Христіанінова Р.О. Просте речення в шкільному курсі української мови: Посібник для вчителя. – К.: Рад. школа,1991. – 160 с.

  28. Чак Є.Д. Складні питання граматики та орфографії. – К., 1978. – 216с.

  29. Шкуратяна Н.Г. Методика вивчення орфографії: Посібник для вчителів. – К., 1985. – 324с.

  30. Шкільник М. Проблемний підхід до вивчення частин мови. – К.: Рад. школа. – 1986. – 136с.

  31. Шульжук К.Ф. Складне речення в українській мові: Навч.-метод. посібник. – К., 1989. – 224с.


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Літературі як універсальному виду мистецтва належить особливе місце в системі освіти. Саме вона може найбільше впливати на формування світогляду, характеру студентської молоді, сприяє моральному становленню особистості, її естетичному розвитку, виробляє навички самостійного мислення, вміння давати будь-яким життєвим чи літературним явищам власну обґрунтовану оцінку.

Вища школа покликана підготувати такого фахівця, який би вніс свіжий струмінь у реформу освіти взагалі та у підвищення літературної освіти зокрема. Визначальною сутністю вчителя-словесника має бути його висока національна свідомість, розуміння того, що українська література – це могутній засіб боротьби за збереження і ствердження української нації. Українська література завжди була обсерватором високої духовності народу, його поводирем у багатовіковій тьмі бездержавності. Це зумовило наявність у художньому процесі яскраво виражених загальнолюдських цінностей.

Вузівський курс літератури, на відміну від шкільного, - це курс історії літератури. Він будується за історико-літературним принципом і має завданням не тільки вивчення творів, які дають найбільші можливості для виховання й загального розвитку, збагачення знань про довкілля, вироблення естетичного сприйняття мистецтва слова, а, головне, - дати студентам чіткі та глибокі знання про закономірності розвитку літературного процесу, тому програмою Державного екзамену передбачено саме такий аспект вивчення предмету.

Крім основного, викладання літератури у вищій школі, передбачає реалізацію багатьох завдань. Одне з них – утвердження естетичної функції мистецтва слова, через яке увиразнюємо високу національну ідею, формуємо національну самосвідомість, почуття сучасного патріота України, який спроможний гідно представляти себе і свій народ у світовій цивілізації. Курс історії української літератури вводить студентів у світ прекрасного, прилучаючи їх до національного і світового мистецтва слова у взаємозв’язках з мовою, історією, релігією, філософією, музикою, живописом, а водночас з розвитком всієї світової гуманістичної естетичної сфери.

Вивчення художньої літератури передбачає також формування читацьких якостей студентів, розвиток їх творчої уяви, здатність осмислювати створені письменником характери. Формування духовного світу особистості засобами літератури є найважливішим завданням сучасної літературознавчої освіти як вищої, так і загальноосвітньої школи. Цей процес відбувається через проникнення студентів у духовний світ автора твору та його героїв і засвоєння на цій основі моральних цінностей, вироблення морального ідеалу, формування національної свідомості, волі, визнання почуттів патріотизму, обов’язку, честі, гідності як основних складників в ієрархії моральних рис.

Викладання української літератури у вищій школі повинно зорієнтувати студентів на різні напрямки ознайомлення з художнім твором, що є необхідною умовою для цілеспрямованої підготовки майбутнього фахівця-філолога. Літературний твір розглядається як своєрідне художнє розв’язання певної загальнолюдської проблеми, контекст твору формують також загальні властивості художнього світу письменника, які виявляються в усіх його творах, незважаючи на відмінності літературних родів і жанрів. Головним предметом вивчення стає контекст літературної епохи – певного напряму чи стадії його формування, пов’язаної з особливостями жанру і стилю. Таким чином, під час викладання української літератури у вищій школі осягнення сенсу окремого твору як цілого поєднується з аналізом історичних закономірностей художнього розвитку: історія побутування морально-філософської проблеми в літературі, її художніх вирішень різними авторами в різні епохи; художній світ письменника як частина національної літератури та прояв її розвитку; зміна великих літературних епох (напрямів і стилів) в історії національної літератури. Отже, поєднуються загально гуманітарний, філологічно-гуманітарний та історично-філологічний варіанти вивчення літератури.

Нові підходи до викладання у вищій школі мистецтва слова ґрунтуються на загальній концепції літературної освіти, тобто, на філософських, історичних, культурологічних, народознавчих, соціологічних, етичних, психологічних, естетичних і мовних засадах. Особлива увага звертається на оновлені літературознавчі основи, які, орієнтуючись на досягнення кращих представників української літературознавчої науки (М.Грушевський, І.Франко, М.Возняк, С.Єфремов, Д.Чижевський та ін), презентують українське слово на світовому рівні.

Вища школа покликана підготувати такого фахівця, який би вніс свіжий струмінь у реформу освіти взагалі, у підвищення гуманітарної освіти зокрема. Визначальною сутністю вчителя-словесника має бути його висока національна свідомість, розуміння того, що література – це могутній засіб боротьби за збереження і ствердження української нації. Учитель має добре знати історію нашого народу, його матеріальну й духовну культуру, дотримуватися принципів народної етики й моралі.

У системі підготовки студентів-філологів педагогічного інституту до роботи в школі важливе місце належить методиці викладання літератури. Майбутній учитель-словесник повинен знати наукові закономірності педагогічного процесу, завдання уроків української літератури в світлі сучасних концепцій літературного розвитку учнів на Україні, повинен уміти раціонально використовувати форми і прийоми роботи, щоб ефективно впливати на учнів засобами художнього слова.

"Шкільний курс української літератури та методика її викладання" є вищим рівнем узагальнення тієї методичної роботи, яку здійснили літературознавці, методисти і вчителі-практики в галузі викладання української літератури в школі протягом останніх десяти років. Він підбиває підсумки і окреслює перспективи на майбутнє. Його головною метою є підготовка висококваліфікованих учителів-словесників. Шкільний курс української літератури дає майбутньому вчителю уявлення про методологічні основи курсу, систему теоретичних знань, формує професійні уміння й навички, необхідні для практичної діяльності в умовах сучасної загальноосвітньої школи.

Основними завданнями курсу є формування у студентів-філологів:



  • ґрунтовних теоретичних знань у галузі методики викладання української літератури, завдяки чому студенти повинні усвідомити специфіку цього предмета в системі інших шкільних предметів;

  • особистісно зорієнтованого підходу до навчання і виховання учнів, навичок розвитку в них критичного мислення і творчих здібностей;

  • навичок науково обґрунтованого планування навчально-виховного процесу, організації та проведення сучасного уроку української літератури завдяки комбінуванню змісту, форм і методів художнього пізнання;

  • умінь здійснювати різні види аналізу художніх творів;

  • розуміння педагогічної інноватики, технології літературного аналізу, готовності до технологізації вивчення української літератури в школі;

  • умінь застосовувати засоби розвитку читацької культури учнів, навичок інтерпретації та ідейно-художньої оцінки літературного твору;

  • здатності застосовувати різні прийоми засвоєння учнями понять і явищ теорії та історії літератури;

  • навичок використовувати основні види, методи і способи вивчення біографії письменника.

  • умінь роботи з фаховими виданнями і методичними джерелами.

Викладання "Шкільного курсу української літератури та методики її викладання" — невід'ємна частина літературознавчого циклу підготовки фахівця (бакалавра, спеціаліста) з української філології.
ЗМІСТ ДИСЦИПЛІН

«ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ» та «МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ»
Поняття «українська література». Проблеми періодизації української літератури.

Поняття «українська література». Література іншими мовами. Основні історії української літератури (праці І.Франка, М.Грушевського, М.Возняка, С.Єфремова, Д.Чижевського, М.Наєнка, колективні історії української літератури ХХ століття). Хронологічна періодизація. Періодизація Дмитра Чижевського. Фахові періодичні видання («Слово і час», «Дивослово», «УМЛШ», «Дніпро», «Літературна Україна», «Українська літературна газета» та ін.).



Загальна характеристика перекладної літератури Київської Русі. Біблія як джерело сюжетів та образів у творчості українських письменників. Формування літописного жанру в Київській Русі. Основні жанри перекладної літератури. Біблійні книги (Старий та Новий Завіт). Апокрифи, їх мотиви та художні особливості. Житійна (агіографічна література) література – “Четьї-мінеї”, “Прологи”, “Патерики”. Ораторсько-проповідницька проза (Іоанн Златоуст). Збірники афоризмів (“Пчола”). Книги природничо-наукового змісту (“Фізіолог”, “Шестоднев”, “Християнська топографія” Козьми Індикоплава). Історичні хроніки Георгія Амартола та Іоанна Малали. Використання перекладної літератури українськими письменниками (Т.Шевченко, І.Франко, Леся Українка та ін.).

Оригінальна література Київської Русі Тематика та художні особливості "Велесової книги". Історичні умови виникнення літописання. Ідейно-художня своєрідність літописів Київської Русі, жанрові особливості. "Повчання дітям" Володимира Мономаха. Паломницька література. "Моленіє" Данила Заточника.

"Повість временних літ": композиція та художньо-стильові особливості Стиль і мова літопису. Літописи як видатні історичні та літературні твори, що виникли на основі усних народних переказів та окремих записів з метою з’ясування історичного минулого руського народу та його місця у світовій історії. Світове значення давнього літопису східних слов’ян. “Повість временних літ” – підсумок розвитку руського літописання в ХІ ст. Ідейно-тематичний зміст літопису, його легендарно-оповідні жанри. Синкретизм як головна риса стилю літопису. Риси епічного героя в зображенні князя Святослава. Особливості характеротворення образу княгині Ольги. Народнопоетичні легенди та перекази в літописі, їх значення. Культурно-історичне значення “Повісті…” та її роль у подальшому розвитку літописного жанру.

"Слово о полку Ігоревім": образи та художня специфіка. Історична основа “Слова о полку Ігоревім”. Питання часу, місця написання та авторства твору. Образи “Слова о полку Ігоревім”, засоби їх характеротворення. Жанр, ритміка, зображувально-виражальні засоби. “Слово о полку Ігоревім” (1185) – найвеличніша пам’ятка літератури Київської русі. Історія відкриття та видання. Найважливіші етапи вивчення “Слова”. Історична основа твору. Літописні пам’ятки про похід Ігоря Святославича. Питання про автентичність “Слова”. Проблема авторства та жанру твору. Композиція твору. Образи. Патріотизм “Слова”. Художні особливості твору. Художні переклади та переспіви “Слова о полку Ігоревім”.

Українська література пізнього середньовіччя: джерела, система жанрів.

Ренесанс та реформація в українській літературі.

Ренесанс: гуманізм, Реформація й Контрреформація, літературні осередки України. Генеза літератури ренесансу та реформації. Характерні риси естетики Відродження. Гуманізм як напрям епохи українського Відродження. Українська латиномовна література як форма синтезу вітчизняних та загальноєвропейських традицій. Літературна спадщина Юрія Дрогобича. Ідейно-тематична своєрідність поезії Павла Русина з Кросна. Ренесансне спрямування творів Станіслава Оріховського-Роксолана. Загальна характеристика літературної спадщини Себастіана Кленовича.

Паломницька та агіографічна література

Паломницький жанр в українській літературі. Літературні та позалітературні причини становлення паломницького жанру. Етапи розвитку паломницької прози : від середньовіччя до бароко. Ігумен Данило – основоположник української паломницької літератури. Особливості поетики «Житья і хожденья Данила русьскыя земли игумена» ( Поняття, що становлять основу жанру ходіння, семантичне поле та принципи організації матеріалу. Змістові та художні особливості твору. Художній час у «Хожденьи» ігумена Данила. «Модель світу» у ходінні. Образ дії ). Природа в описах Данила Паломника.

Художня своєрідність пам’ятки агіографічного письменства "Києво-Печерський патерик". Листування Симона і Полікарпа (20-ті рр. ХІІІ ст.) як основа Києво-Печерського патерика. Структура пам’ятки, її джерела, нові редакції як наслідок переосмислення тексту крізь призму барокової естетики. Пам’ятка в оцінці І.Франка, М.Грушевського. Роль житій Нестора, Симона і Полікарпа у структурі "Києво-Печерського патерика". Барокова поетика патерикових новел. Мотив чуда в новелах про Алимпія-іконника, Агапіта-лікаря, Прохора-Лободника, Мойсея-угрина та інших

Полемічно-публіцистична література

Виникнення і розвиток полемічно-публіцистичної літератури. Берестейська унія. Міжконфесійна полеміка епохи Ренесансу. Діяльність Герасима Смотрицького, Василя Суразького (Острозького), Стефана Зизанія. Анонімні твори. . Полемічні памфлети. "Тренос" Мелетія Смотрицького. "Палінодії" Захарії Копистенського. Літературна діяльність Іпатія Потія.

Модель біографії Івана Вишенського, прийнята наукою. Світогляд письменника, його особливості. Провідні твори письменника, проблема їх поширення і впливу на українську культуру. Особливості стилю послань І.Вишенського. Історична основа, проблематика, образи “Послання до єпископів”.

Характерні риси доби бароко як епохи та художнього стилю. Генеза українського літературного бароко. Проблеми дослідження та періодизації українського літературного бароко. Поетики і риторики, їх значення для розвитку літератури. Нові редакції літературних пам’яток. Явище синкретизму поезії та прози в українській літературі барокової доби. (в учительних текстах, в рамцях барокового полемічного дискурсу, в панегіриках). Чинники, що зумовили появу синкретичності прозових і поетичних текстів.

Художній світ української барокової поезії. Київські поетики та риторики ХVІІ ст. та їх вплив на тогочасну літературу. Провідні жанри поезії: панегірик, елегія, епіграми. Культивування "курйозних" віршів.

Панегірична поезія раннього Бароко. Художня своєрідність творів Герасима Смотрицького. Оплакувальні панегірики як жанровий різновид. Своєрідність твору Касіяна Саковича “Вірші на жалісний погреб рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного”. Антипанегірики, їх художні особливості: “пасквіль” невідомого поета на гетьмана Івана Самойловича.

Художня своєрідність поетичної творчості Івана Величковського. Біографічні відомості. Поетична спадщина - збірники віршів "Зегар з полузегарком" (1690) і "Мле­ко от овцы пастыру належное" (1691). Риси поетики бароко. "Передмова до читальника", її значення. Проблематика.

Художній світ Климентія Зиновіїва (тематика, образи, жанрова природа). Риси барокового стилю в поезії Лазаря Барановича, Данила Братковського. Гетьман Іван Мазепа як поет.



Українська віршована сатира ХVІІІ ст. Обставини виникнення української віршової сатири ХУІІІ ст. Питання авторства. Вірші - травестії мандрівних дяків на різдвяні й великодні сюжети. "Різдвяна вірша". Висміювання зажерливості, жадібності і пияцтва, викриття продажності у сатирично-гумористичних віршованих оповіданнях “Отець Негребецький”, “Пекельний Марко”, “Вірша про Кирика”. Показ сили та героїзму козаків. Соціально-політична віршована сатира. Особливості мови і стилю віршової сатири, зв’язок із фольклором. Елементи реалізму.

Іван Некрашевич. Біографічні відомості про письменника. Обсяг і характер творчості. Віршовані листи побутового характеру.

Українські ліричні твори XVIII ст., шляхи їх поширення й характерні риси. Різноманітна тематика ліричних віршів. Основні групи ліричної поезії. Любовна лірика. Духовна лірика.

Особливості розвитку української барокової прози

Барокова ораторсько-проповідницька проза. Історичні умови розвитку літератури та культури. Нова проповідницька й публіцистична проза. .Ораторсько-проповідницька проза. Розвиток в ній християнських тем. Проблематика суспільна. Дві стильові форми в розвитку української проповіді: традиційна та нова мистецька форма проповіді, яка орієнтувалася на досвід західних проповідників. Використання українськими проповідниками стилю бароко, його харак­терних рис: вишуканості, надмірної словесної орнаментації, складності порівнянь і алегорій ефективності тез, сполучення християнської символіки з образами античної міфології.

Іоанникій Галятовський. Біографічні відомості та світогляд письменника. Його трактат "Наука, албо Способ зложення казання" як перша спроба викладу теорії церковного красномовства. Збірка проповідей "Ключ розуміння", загальна характеристика змісту и стильових особливостей.

Лазар Баранович. Обставини життя письменника. Суспільно-політичні погляди и літературна діяльність Барановича. Збірники проповідей: "Меч духовный" і "Трубы словес проповедных", їх зміст і стиль.

Антоній Радивиловський. Біографічні відомості. Погляди на ораторське мистецтво. Збірники проповідей "Огородок" і "Вінець Христов". Загальна характеристика їх змісту. Мова і стиль творів Радивиловського.



Літописання та історіографія. Характеристика історіографічної та паломницької прози. Історична проза. Записи в цей час важливих подій минулого и сучасного України. "Густинський літопис", його проблематика, джерела. "Кройника" Феодосія Сафоновича, "Синопсис" невідомого автора. Особливості висвітлення історії України. Характер розповіді. Літопис Самовидця. Час написання твору та головне завдання літописця. Зміст літопису. Образ Богдана Хмельницького. Мова і стиль літопису Самовидця. Висока оцінка твору відомими українськими істориками, філологами, письменниками. Літопис Самійла Величка "Летопись событий в Юго-Западной России в XVII веке..." як явище українського літературного бароко. Біографічні відомості про автора. Широкі та різноманітні джерела Літопису. Його пафосно-патріотична спрямованість. Основний зміст і форма твору, його обсяг і час написання. Образ Богдана Хмельницького. Мова і характерні особливості стилю літопису.

Українська барокова драматургія Початок драматургії. Ідейно-художня своєрідність драматургії. Перші згадки про існування в Україні драми і комедії. Шкільне походження драми, зв' язок ії з польським і західноєвропейським театром. Драматичні діалоги: різдвяний Памви Беринди (1616) і великодній Іоаникія Волковича (1630-1631). Значення цих діалогів як зародковоі форми шкільної драми.

Інтермедії як форма драматичної творчості. Найдавніші відомі драматичні твори - анонімні українські інтермедії до драми Якуба Гаватовича. Народний характер сюжетів та дійових осіб. Літературно-мистецькі якості. Драматична література Київського шкільного театру - визначний етап у розвитку української драматургії. Характерні особливості цього театру. Поступове розширення тематики п'єс. Основні тематичні групи шкільних драм. Українська барокова драматургія ХVІІ століття: образна та тематична специфіка. Піднесення жанру інтермедії в кінці XVII ст. на вищий щабель. Драма типу міраклів "Алексей человек Божий". Зміст п'єси та її джерела. П'єса "Слово о збуренню пекла". Питання про час написания твору. Особливості сюжету. Тема й образи драми, її сценічність.

Барокова образність драми Лаврентія Горки "Йосиф-патріарха". Історична драма Ф.Прокоповича “Володимир”: стильовий синкретизм твору, особливості характеротворення. Тематика та особливості поетики драми невідомого автора “Милість Божа”. Барокова образність драми Г.Кониського “Воскресеніє мертвих”. Поетика інтермедій до драм Митрофана Довгалевського та Георгія Кониського. Вертепна драма ХVІІІ століття. Редакції вертепної драми. Гумор і сати­ра вертепної драми, її вплив на комедійні твори I.Котляревського, Г. Квітки-0снов'яненка та ін.

Григорій Сковорода як видатний український філософ і письменник.

Загальна характеристика суспільно-політичних та філософських поглядів Григорія Сковороди. Художня творчість письменника як своєрідний перехідний етап від давньої до нової літератури. Вчення Сковороди про три світи. Теорія самопізнання (“Наркісс. Розглагол о том: узнай себе”). Ідея “сродної праці” як засобу досягнення людиною особистого щастя.

“Байки Харківські” як вираження суспільно-філософських та морально-етичних поглядів Григорія Сковороди: утвердження чесності, доброти (“Собака і Волк”, “Соловей, Жаворонок і Дрозд”, “Сова і Дрозд”, “Собака і Кобила”, “Конь і Косик”), працьовитості, скромності, природного розуму, дружби людей, осуд жадоби, багатства, чинів, високих титулів (“Голова і тулуб”, “Олениця і Кабан”, “Пчела і Шершень”).Філософські твори Сковороди: "Наркісс Розглагол о том: узнай себе", "Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира», «Разговор дружеский о душевном мире)», «Израильскій змій». Їх основні ідеї та положення. Використання у філософських трактатах творів різних літературних та фольклорних жанрів (байки, притчі, легенди, вірші, прислів'я, казки і пісні) .

Поетична творчість Григорія Сковороди. Збірка “Сад божественних пісень” як зразок духовної лірики. Структура збірки "Сад божественних пісень". Характер взаємодії епіграфів і текстів. Біблійна основа творів. Пейзажні вірші – нове явище тогочасної української літератури. Оспівування краси рідної природи та життя людини в гармонії з нею (“Весна люба, ах, прийшла!..”, “Ах поля, поля зелены…”), філософські роздуми про сенс людського життя, щастя, доброту, свободу, ненависть до тиранії (“De libertate”, “Песнь 9-я”, “Песнь 12-я”, “Песнь 20-я”). Філософське та соціальне наповнення твору “Всякому городу нрав і права” (“Песнь 10-я”). Ритмомелодика і строфіка віршів, синтез традиції силабічного віршування та народної пісні. Художні особливості пісень Г.Сковороди. Новаторство поета. Поєднання книжних і народних елементів. Багатство нових образів, порівнянь, метафор.

Притчі Г.Сковороди: "Благодарний Еродій" і "Убогий Жайворонок". Основна їх тенденція - засудження методів тогочасного виховання. Глибокий патріотизм, демократизм і гуманізм у педагогічних поглядах Сковороди. Літературне значення притч. Значення творчості Григорія Сковороди для розвитку нової української літератури.

І.Котляревський як зачинатель нової української літератури. Жанрово-стильова та художня своєрідність поеми «Енеїда». Новаторство драматургії І.Котляревського. Особливості композиції та характеротворення “Наталки Полтавки” та “Москаля–чарівника”. “Енеїда” – перший твір нової української літератури. Жанр твору. Сюжет “Енеїди”. Образи “Енеїди” в світлі проблем позитивного героя в сатирично-гумористичному творі. Різні точки зору на стильову домінанту поеми (явище бароко, класицизму, просвітительського реалізму). Поема як енциклопедія українських старожитностей та специфічна картина суспільних взаємовідносин в Україні кінця ХVІІІ ст.

“Наталка Полтавка”. Новаторство драматурга. Соціально-побутовий характер конфлікту п’єси. Життєва основа драми. Полемічна спрямованість. Народність твору. Життєва переконливість дійових осіб, майстерність їх індивідуалізації. Художня досконалість твору. Історико-культурне значення драми.

“Москаль-чарівник”. Водевіль як жанр. Жанрово-композиційна структура твору. Морально-етична суть конфлікту. Протиставлення народної моралі пансько-чиновницькій етиці. Продовження традицій І.Котляревського в розвитку жанру.

Становлення нової української прози. Творчість Г.Квітки-Основ’яненка як явище просвітительського реалізму. Тематично-жанрові групи української прози Г. Квітки–Основ’яненка. Психологізм повісті “Маруся”. Г.Квітка-Основ’яненко – основоположник художньої прози в новій українській літературі. Гуманістичний ідеал просвітительського реалізму в українських повістях та оповіданнях Г.Квітки-Основ’яненка. Особливості художнього методу письменника. Концепція позитивного героя.

Бурлескно-реалістичні твори: оповідання (“Салдацький патрет”, “Мертвецький великдень”, “Пархімове снідання”) та повість “Конотопська відьма”. Сатиричне змалювання у повісті обмеженості, неуцтва, паразитичного життя козацької верхівки. Просвітительсько-дидактична спрямованість бурлескно-реалістичних творів Квітки-Основ’яненка.

Реалістично-сентиментальна проза Г.Квітки-Основ’яненка “Маруся”. Психологізм повісті, розкриття душевного світу героїв. Певна ідеалізацій селянського побуту. Гармонія у змалюванні людських настроїв і картин природи. І.Франко про Г.Квітку-Основ’яненка як творця “людової повісті”, одного “з перших того роду творців у європейських письменствах”.

Проблематика соціально-побутової повісті “Козир-дівка”. Викриття свавільності, бюрократизму й хабарництва нижчих чиновників, судових канцеляристів – з одного боку, та віра письменника у “доброго пана”, у високе начальство – з другого. Правдивий показ морально-етичних рис людини з народу. Рішучість, наполегливість у боротьбі за щастя – нові риси жіночого образу в письменника.

Сентиментальне й реалістичне у повісті “Сердешна Оксана”. Засудження панської аморальності. Ліричний образ головної героїні. Значення авторських відступів у творі.



Розвиток жанру байки в українській літературі першої половини ХІХ ст.

Історія розвитку жанру байки в українській літературі. Поетика байки у трактуванні О.Потебні. Жанрові різновиди та художні особливості байок Петра Гулака-Артемовського. Новаторство байок Євгена Гребінки. Ідейно-тематичне спрямування та художня форма байок Левка Боровиковського.


1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка