Пояснювальна записка фахове вступне випробування з української мови є не тільки перевіркою теоретичних знань І практичних навичок абітурієнтів, які здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста, з усіх лінгвістичних дисциплін



Сторінка7/9
Дата конвертації20.02.2016
Розмір1.66 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Естетична концепція жіночої прози. Термін “жіноча література” (“жіноча проза”, „жіноча поезія”, “жіноче письмо”). Специфіка жіночої літератури і, зокрема, жіночої прози. Відношення „жіночої літератури” до фемінізму. Проблема репрезентації жінки жіночою літературою. Відображаження у прозі унікального життєвого досвіду переважно сучасниці.

Зміна традиційних жіночих ролей у жіночій прозі к. ХХ ст. філософствуванням про жінку в сучасному світі. Насиченість жіночої прози апокаліптичними мотивами, онтологічною проблематикою. Відгомони загальносвітової постмодерної ситуації, для якої характерне усвідомлення взаємин людини і тексту, людини і віртуальної реальності.

Місце О.Забужко в “новій хвилі” жіночої прози української літератури порубіжжя. ґендерна та філософська проблематика прози О.Забужко. Проблема взаємовпливу двох світів – людського та віртуального світу телебачення у повісті О.Забужко “Я, Мілена”. Роздвоєння особистості жінки під тиском влади віртуальності. Проблема незреалізованої української жінки як проблема доби у романі О.Забужко “Польові дослідження з українського сексу”. Риси фройдівського психоаналізу у творі; сповідальна форма викладу; утвердження жіночої цінності національного світу. Гострі дискусії в літературознавстві навколо твору. Проблема втраченого сестринства як наслідок конфлікту особистості з тоталітаризмом („Сестро, сестро”) та втрати духовності (“Дівчатка”). Художня трансформація традиційного сюжету про Каїна та Авеля з жіночого погляду в повісті „Казка про калинову сопілку”. Риси постмодерністської естетики у прозі О.Забужко. Синтез масового й елітарного. Утвердження жіночої цінності національного світу.

Мотив “переживання кінця” у повісті С.Йовенко “Жінка в зоні”. Образ зони як замкненого. відокремленого простору. Зображення місця жінки в чоловічому світі. Художня трансформація біблійного мотиву “Божої кари” у романі С.Майданської “Землетрус”. Екзистенційно-психологічне наповнення образу зони лихоліття. Художнє осмислення природного лихоліття як біблійного покарання за гріх. Проблема екзистенційного страждання людини в постчорнобильському світі. Морально-етична та ґендерна проблематика прози Євгенії Кононенко («Зрада», «Імітація»), Надії Тубальцевої („Визига по-тьмутороканськи”, «З нами Бог»): іпостасі образу жінки, зміна традиційних жіночих ролей; зубожіння патріархальної моделі суспільства, розвінчуваня ґендерних стереотипів посттоталітарної доби.

Жанрово-стильові пошуки В.Шевчука у прозі 1990-х рр. Екзистенційні мотиви у „міській” прозі на сучасну тематику („Юнаки з огненної печі”, „Дзиґар одвічний”, „Камінна луна”, „Чудо”, „Двоє на березі” та ін.): відчуження особистості від абсурдного світу; проблема морального вибору людини за умов абсурдного існування; метафізичне страждання людини, її страх перед своїм безповоротним зникненням; мотив самотності, одинокості; монотонність, механічність буття; мотив проминальності часу та ін. боротьбА за ,,автентичну людину”, заперечення ,,несправжнього буття” (соціальне й національне пристосуванство, ,,імітація щастя” та ін.). Екзистенцйний мотив втрати свого «Я» в абсурдному світі. Суперечність між «буттям у собі» і «буттям у суспільстві» («Середохрестя», «Юнаки з вогненної печі» ті ін.). Мотив метафізичного страждання (“Набережна, 12”, “Гість удома”, “Білецькі”). Екзистенційний мотив монотонності, механічності життя (“Місяцева зозулька з Ластів’ячого гнізда”).

Міфологічні мотиви у прозі В.Шевчука (”Дім на горі”). Трансформація образу демонічної жіночності у „пізній” прозі („Горбунка Зоя”, „Чортиця”, „Жінка-змія”, „Місяцева зозулька з Ластів’ячого гнізда”). Образ демонічної жіночност. Конфлікт між демонічною жіночістю і пересічною чоловічістю. Проблема гріховності жінки. Архетип Аніми, дух жінки-демона, тотальної жінки, яка підштовхує чоловіків до вчинків, неспокою, мук.



Проблема співвідношення масової та елітарної літератури в українському письменстві к. ХХ – на п. ХХІ ст. Основні риси та жанрові різновиди масової літератури. Український художній бестселер та його представники. Сучасна масова українська література: тенденції розвитку. Концепція двох полюсів української літератури – елітарності й масовізму. Жанрове розмаїття “масової літератури”. Елітарна література: ускладненість стилю, обтяженість багатоповерховими метафорами (романи Валерія Шевчука, Юрія Андруховича). Намагання зблизити елітарну й масову літературу (О.Забужко, Ю.Андрухович). Поняття “бестселер”. Специфічні умови його розвитку в українській літературі порубіжжя. Авантюрно-психологічні романи бестселери Василя Шкляра, Євгенії Кононенко та ін.

Проза Любка Дереша на перетині філософського, містичного, психоаналітичного дискурсів («Культ», «Поклоніння ящірці», «Архе»). Детективний жанр як явище масової літератури доби порубіжжя, його художні особливості та репрезентанти (Андрій Кокотюха, Леонід Кононович, Євгенія Кононенко, Ірен Роздобудько та ін.).

Проблематика, жанрові різновиди прози Марії Матіос («Щоденник страченої», «Бульварний роман»). Художнє осмислення драматичних сторінок української історії в романі Марії Матіос «Солодка Даруся». Епічно-драматична організація тексту. Філософський і психологічний художній аналіз руйнації підвалин буття української нації. Трагедія Дарусі – трагедія України. Становлення жанру політичної сатири в українській прозі к. ХХ – п. ХХІ ст. (Ю.Рогоза, М.Матіос). Роман Марії Матіос «Містер і місіс Ю-Ко в країні укрів»: роль фантастичного сюжету, майстерність засобів комічного зображення, глибокий підтекст, блискуча публіцистичність.

Методика викладання української літератури як наукова дисципліна та навчальний предмет. Шляхи розвитку методики викладання української літератури

Місце курсу методики викладання української літератури в загальноосвітньої школі в системі підготовки вчителів-словесників, його об'єкт, предмет, зміст та значення. Структура дисципліни (історія, теорія та практика), їх взаємозв'язок.

Завдання методики викладання української літератури в загальноосвітньої школі. Досягнення високої ефективності навчально-виховного процесу в школі. Посилення ідейно-виховного впливу літератури як виду мистецтва. Удосконалення методів викладання, запровадження нових ефективних методів, методичних прийомів і засобів навчання. Комплексна система керівництва позакласним читанням учнів.

Зв'язок методики викладання української літератури з іншими науками. Зв'язок методики літератури з літературознавчими дисциплінами: історією літератури, теорією літератури, літературною критикою; педагогікою, психологією, тестологією, методикою викладання української мови, методикою викладання зарубіжної літератури, зарубіжними літературами, мовознавством, естетикою, етикою, історією, соціологією, мистецтвами та ін. Філософія як методологічна основа методики викладання української літератури.

Методи наукового дослідження. Школа як експериментальна база методики літератури. Емпіричний аналіз. Методи цілеспрямованого спостереження, масового усного й письмового опитування. Педагогічний експеримент.

З історії викладання словесності у старій школі (до 1917 р.). Шкільна освіта в період миколаївської реакції. Вплив філософії та освітньої діяльності Г. С. Сковороди, думок провідних діячів мистецтва XIX ст. Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, X. Д. Алчевської на становлення методики викладання української літератури.

Викладання літератури в середній школі першого десятиліття XX ст. Розвиток методики літератури в радянський період. Періодизація історії нової методики викладання літератури В. В. Голубковим. Перші спроби систематизації курсу МВУЛ. „Порадник по соціальному вихованню дітей" (1921 р.) як перша спроба визначити обсяг знань учнів з літератури. Критика комплексної системи навчання, „Метод проектів", Дальтон-план та інші прожекторські нововведення, їх негативний вплив на навчання. Всеросійська конференція вчителів-словесників 1928 р. Методичні пошуки 30-х років. Питання вивчення художніх творів учнями у працях О. Дорошкевича, А. П. Машкіна, О. І. Білецького. Створення стабільних програм та підручників.

Діяльність Т. Ф. Бугайко як вчителя та видатного методиста. Активізація методичної думки в післявоєнний період. Праці П. К. Волинського, М. І. Кудряшова, Г. О. Гуковського, М. О. Корста, Л. І. Тимофеєва, В. А. Никольського, О. Р. Мазуркевича, К. М. Сторчака, П. Г. Моринця, Г. М. Литвиненка, К. П. Фролової, В. В. Лазаревського.

Стан і шляхи розвитку сучасної методики викладання української літератури.

Внесок у розвиток сучасної методики О. М. Бандури, Е. О. Шаповалової, Н. И. Волошиної, Б. І. Степанишина, Г. Л. Токмань, А. Л. Ситченко, В. І. Шуляра. Вузівські підручники Є. А. Пасічника, В. Я. Неділька. Наукова періодика методичного спрямування. Поширення передового педагогічного досвіду. Джерела та перспективи розвитку методичної думки.



Зміст і структура шкільного курсу української літератури. Навчально-виховні завдання вивчення української літератури в середній школі.

Основні принципи побудови курсу літературної освіти учнів. Система літературної освіти, чотири рівні її структури: пояснювальне читання в 1 – 4 кл., тематичний принцип побудови курсу в 5 – 7 кл., пропедевтичний у 8-му кл., послідовний історико-літературний курсу 9 – 11 кл. Етапи літературної освіти у 12-річній школі.

Завдання літературної освіти як навчально-виховний комплекс. Вирішення завдань засобами художніх творів на уроках, позакласних та позашкільних заняттях.

Концептуальне, нормативно-правове та науково-методичне забезпечення вивчення української літератури в школі

Програми з української літератури - державний документ, що визначає зміст, обсяг і структуру літературного курсу в кожному класі. Підручник як основний навчальний посібник для учнів. Хрестоматія з української літератури. Інші документи та методичні посібники.



Види планування роботи вчителя-словесника

Календарне планування - розподіл програмового матеріалу за уроками, вимоги до оформлення цього документу. Тематичне планування - планування вивчення окремої теми. Календарно-тематичне планування.

Вимоги до оформлення розгорнутого плану-конспекту уроку. Використання комплексних карток.

Учитель та його професійні навички. Вивчення, узагальнення та поширення передового досвіду вчителя літератури

Професійні якості вчителя-словесника, його роль у системі літературної освіти школярів. Критерії ефективності роботи вчителя літератури, його якості та професійні уміння, глибина знань. Мовна культура, види діяльності (дослідницька, конструкторська, організаторська, комунікативна). Проблеми педагогічного спілкування вчителя та учнів. Психологічні якості вчителя, необхідні для викладання літератури: інтелектуалізм, розвиненість емоційної сфери та комунікативних можливостей, здатність до емпатії, демократизм у спілкуванні, екзистенційне сприйняття світу, повага до особистості учня тощо. Основні рівні професійної підготовленості словесника: філософсько-методологічний – засвоєння світоглядних концепцій, які вироблені людською думкою, уміння їх застосовувати з метою осмислення духовних, мистецьких та інших проблем; культурологічний – усвідомлення глобальних проблем світової і вітчизняної культури, тенденцій та шляхів їх розвитку, художньо-естетичної багатогранності і різноплановості; літературознавчий – розуміння місця літератури в загальнокультурних процесах, її специфіки як мистецтва слова, засвоєння художнього, літературно-критичного, літературно-теоретичного комплексу знань, які сформовані в процесі духовного становлення людства; психолого-педагогічний – знання психологічних закономірностей розвитку дитини, вікових особливостей сприйняття нею літератури, уміння використовувати мистецтво слова як засіб навчального і виховного впливу, формувати з його допомогою духовні якості школярів; методичний – оволодіння сумарною кількістю знань, умінь і навичок, які допомагають організовувати процес викладання літератури, засвоєння учнями словесності, здатність їх застосовувати на практиці. Учителі-новатори як взірець педагогічної майстерності. Педагогічний досвід учителів-практиків і його роль у підвищенні професійної майстерності.

Критерії оцінювання педагогічного досвіду. Етапи вивчення й узагальнення передового досвіду. Методика вивчення та поширення досвіду.

Підвищення кваліфікації вчителів-словесників, їх самоосвіта

Підвищення кваліфікації вчителів-словесників. Види самоосвіти. Вимоги до змісту самоосвіти вчителя-словесника.

Поняття про метод навчання та методичний прийом. Проблема класифікації методів.

Поняття про метод навчання та методичний прийом. Проблематика класифікації методів. Навчальні методи в науці й у шкільній практиці. Класифікація методів за І. Я. Лернером і І. М. Скаткіним (за характером і рівнем пізнавальної діяльності учнів).

Врахування особливостей вивчення літератури М. Кудряшовим, його система класифікації. Класифікації за Т. Ф. Бугайко, О. Р. Мазуркевичем, В. В. Голубковим, Б. І. Степанишиним.

Основні методи та прийоми викладання літератури в школі: лекція, бесіда, самостійна робота

Лекція, слово вчителя, усне повідомлення та їх властивості. Педагогічна суть методу. Вступна, настановча, оглядова лекції, лекція-розповідь, лекція-уявна літературна мандрівка, асоціативна, підсумкова лекції. Позитивні сторони лекції: велика навчально-інформативна спроможність, економність у часі, прогнозованість ходу і змісту, ефективність в умовах викладу об'ємного, складного і малодоступного матеріалу. Основні вимоги до шкільної лекції. Характер взаємодії вчителя та учнів під час лекції. Можливі негативні сторони лекції: схильність до пасивності з боку школярів, гальмування зворотного зв'язку між вчителем та учнями, утруднення диференційованого підходу. Засоби активізації пізнавальної активності учнів під час сприймання лекції: яскравий фактаж, лекторська майстерність вчителя, нестандартність викладу, проблемність, поєднання наукових матеріалів з художніми (фрагментами фольклорних та літературних творів, живописом, музикою тощо). Введення до, структури лекції елементів бесіди, самостійної роботи, програвання, ілюстрування, демонстрування та ін.

Метод бесіди. Педагогічна суть методу бесіди, його мета. Вимоги до підготовки до проведення бесіди. Репродуктивна й евристична, вступна, підсумкова, порівнювальна, завершальна (узагальнююча) бесіди. Переваги й недоліки методу: високий ступінь активізації школярів; неповна прогнозованість розвитку; неефективність в умовах відсутності первинних знань; неекономність у часі.

Метод самостійної роботи. Педагогічна суть методу, роль вчителя. Види й форми самостійної роботи, її ступені (за Б. І. Степанишиним). Рівні методу. Метод самостійної роботи як засіб диференційного підходу до навчання учнів. Переваги й недоліки методу самостійної роботи: розвиток самостійності учнів, практичних умінь і навичок; недостатня передбачуваність результатів, низький ступінь контрольованості діяльності школярів під час виконання, певний розрив між результатами роботи учнів з різними пізнавальними можливостями.



Основні методи та прийоми викладання літератури в школі: репродуктивний, евристичний, дослідницький. Вибір методу вчителем

Педагогічна суть репродуктивного, евристичного, дослідницького методів і методу творчого читання. Методичні прийоми та види навчальної діяльності учнів в яких реалізуються репродуктивний, евристичний, дослідницький методи та метод творчого читання.

Вплив на вибір методу вчителем таких чинників як характер виучуваного матеріалу, дидактичні завдання уроку, вікові особливості та пізнавальні можливості учнів, бюджет часу тощо

Проблемний підхід до вивчення літератури

Обґрунтування питання проблемності в навчанні в працях вітчизняних та зарубіжних педагогів. Поняття про проблемну , ситуацію, проблемне запитання. Типи проблемних запитань за Г. Л. Токмань. Троїста функція проблемної ситуації. Шляхи створення проблемних ситуацій. Рівні й форми виявлення проблемності в навчанні.



Методичні проблеми застосування наочності та ТЗН на уроках української літератури

Місце і роль наочності в процесі літературної освіти учнів. Наочність як один з важливих принципів навчання. Доцільність використання наочності та ТЗН: поглиблення знань дітей, підсилення емоційних вражень школярів, раціональна мінімалізація їх присутності на уроках, підпорядкованість дидактичним завданням, розвиток відтворюючої та творчої уяви.

Види наочності, вимоги до неї та методика її використання. Місце наочності на уроках літератури. Наочність предметна й образна, словесно-образна, умовно-схематична зображувальна, динамічна синтетична. Виготовлення наочності учнями. Умови інтенсивного та результативного використання ТЗН і наочності.

Література й образотворче мистецтво. Мета та особливості методики використання картин та ілюстрацій на уроках літератури.

Особливості використання ТЗН. Переваги й недоліки використання ТЗН. Екранні, звукові, аудіовізуальні ТЗН. Ефективність використання екранних посібників. Навчальні, науково-популярні фільми як джерело нових знань і як засіб ілюстрації й конкретизації вивченого матеріалу. Фільми-екранізації на уроках літератури. Методика використання навчальних телепередач. Статичні екранні посібники. Діафільми. Значення художнього читання майстрами слова творів, листів, спогадів, щоденників та ін. Для поглиблення знань та формування естетичних смаків та морально-етичних ідеалів учнів.

Шкільний літературний кабінет

Навчальний кабінет літератури, його обладнання та принципи роботи. Ефективність уроку в кабінеті літератури. Наукова організація праці вчителя та учнів у кабінеті літератури. Облік навчальних посібників, підбір ілюстративного матеріалу, виготовлення тематичних папок та інше. План роботи кабінету. Самостійна робота учнів у кабінеті літератури( робота з довідковою літературою, періодичними виданнями, допомога у виготовленні дидактичного матеріалу та ін.) Бібліографічна робота кабінету літератури.



Своєрідність літератури як шкільного предмету. Сучасний урок української літератури, його типи та специфіка

Багатофункціональність, інтегральність призначення уроків літератури. Пізнавальне, виховне й розвиваюче значення літератури. Формування в учнів уявлення про специфіку словесного мистецтва. Літературний твір як вид мистецтва й об'єкт літературознавчої науки. Розвиток усного й писемного мовлення, творчої уяви, образного мислення, емоційної пам'яті, пізнавальних сил школярів. Асоціативність як одна з найважливіших особливостей літератури й пов'язані з цим навчально-виховні можливості уроків літератури.

Специфіка та ефективність сучасного уроку літератури. Форми вивчання літератури: класно-урочні, факультативні, позакласні та позашкільні. Урок літератури як найефективніша форма літературного розвитку школярів. Характеристика сучасного уроку літератури, його особливості та вимоги до нього.

Мотиваційне забезпечення уроку літератури. Поняття про мотиваційне забезпечення уроку літератури. Врахування потреб як своєрідного регулятора творчої активності учнів. Найважливіші потреби, які необхідно розвивати у дітей: потреба в самоствердженні і самовираженні, потреба в пізнанні, потреба знати, потреба вміти. Потреби в самореалізації особистості, які породжують потребу в діяльності. Формування позитивної мотивації на уроках літератури. Система взаємодіючих факторів, що стимулюють потреби дітей в самореалізації особистості.

Проблема типології уроків літератури. Визначення типу уроку відповідно до його дидактичної мети, форм та методів роботи, змісту й характеру матеріалу, що вивчається, рівнів пізнавальної активності тощо. Класифікація типів уроків за В. О. Онищуком, В. Я. Недільком та Є. А. Пасічником. Критерії оцінки уроку літератури, схема аналізу уроку.

Структура та методика уроку літератури

Урок як діалектична єдність двох видів діяльності: вчителя та учнів. Структура традиційного чотириелементного уроку, особливості кожного з елементів, їх мета й методика (перевірка вивченого матеріалу; вивчення нового матеріалу; закріплення вивченого й підсумки; повідомлення домашнього завдання).

Місце в системі уроків, педагогічна мета уроків повторювання та узагальнення знань. Фронтальна бесіда, оглядова лекція та метод самостійної роботи – найефективніші методи на цих уроках.

Особливості структури уроків розвитку зв'язного мовлення в залежності від їх навчальної мети й характеру.

Залежність загального розвитку, естетичних критеріїв учнів, їх смаків і моральних якостей від того, що вони читають. Методика вивчення читацьких інтересів і літературних запитів дітей, форми рекомендації книжки учням, керівництво процесом читання. Типи уроків позакласного читання: урок рекомендації книжок, урок бесіда за конкретним твором, уроки-конкурси, конференції, композиції, вікторини, диспути, семінари. Зміст та структура уроків позакласного читання, форми роботи ефективні на цих уроках, їх мета. Принципи організації позакласного читання учнів. Уроки літератури рідного краю.

Специфіка та методика організації й проведення уроків нетрадиційної форми.



Система розвитку зв'язного мовлення учнів на уроках літератури. Особливості структури уроків підготовки до написання творів різних типів

Джерела та основні прийоми розвитку усного та писемного мовлення учнів. Значення формування в учнів умінь і навичок усного та писемного зв'язного мовлення. Підготовка до різних видів творчих робіт, написання й редагування їх, робота над допущеними помилками. Формування в учнів понять про текст, засоби його організації, функціональні стилі, типи мовленню. Творчі письмові роботи як завершальний етап вивчення життєвого і творчого шляху письменників, окремих розділів програми. Творчий плагіат учнів як психолого-педагогічна проблема. Значення творчих робіт у формуванні теоретико-літературних понять, у виявленні рівня грамотності учнів, загальних та індивідуальних особливостей сприймання ними художньої літератури в цілому. Словникова робота у системі розвитку зв'язного усного та писемного мовлення.

Проблема класифікації письмових робіт з літератури. Питання підходу до творчих письмових робіт учнів в історіїшколи. Класифікація письмових творчих робіт учнівВ. В. Голубковим, Т. Ф. Бугайко, Ф. Ф. Бугайком, В. Я. Недільком, Є. А. Пасічником. Твори класні та домашні, навчальні (тренувальні) та контрольні. Класифікація творів за тематикою і педагогічними цілями, за об'ємом, за формою. Вимоги до учнівських творчих робіт.

Система письмових робіт з літератури, її складники. Особливості письмових робіт учнів середніх класів. Перекази, твори з досвіду, твори за малюнком, твори типу індивідуальної характеристики персонажів. Освітньо-виховне значення письмових творів у 9-11 кл. Найпоширеніші види робіт: виклад за сюжетом літературного твору; твір типу характеристики персонажів; літературознавчий аналіз окремого художнього твору; твір узагальненого плану на літературознавчу тему; власне творчі роботи учнів (нарис, оповідання, вірш, байка); твір публіцистичного характеру; рецензії та анотації художніх творів; реферати учнів; доповіді та інші – методика їх підготовки та проведення. Письмові твори в системі факультативних занять.

Перевірка й оцінювання письмових робіт з літератури. Методика аналізу письмових творів. Загальна характеристика творів вчителем, індивідуальна робота з учнями, взаємоперевірка та взаєморецензування творчих робіт учнями. Норми оцінювання робіт.

Навчальні твори. Особливості структури та методики уроку підготовки учнів до написання твору. Тренувальні вправи для

підготовки учнів до написання творів логічного типу. Тлумачення змісту теми письмової роботи, добір епіграфів; актуалізація опорних знань школярів про вид та структуру письмової роботи, яка буде виконуватися, складання та вдосконалення плану; проблеми, порушені темою твору; обговорення кожної частини творчої роботи; запитання-відповіді школярів до літературного тексту як тренувальна вправа перед написанням твору; добір цитат та тлумачення їх змісту; повторне перечитування та коментування тих епізодів художнього твору, які в першу чергу стануть матеріалом для осмислення в письмовій роботі; аналіз літературно-критичних праць, суголосних із темами учнівських письмових робіт, складання твору в усній формі; його виголошення обговорення та вдосконалення; робота з чернетками, написання відредагованого варіанту твору.

Підготовка учнів до написання творів художнього типу. Ознайомлення учнів із жанровими особливостями художнього твору, що буде створюватися; актуалізація знань дітей про жанрові особливості; написання творів за поданим початком, кінцівкою або серединою, на основі запропонованого плану; придумування вставних фрагментів до відомих фольклорних або літературних творів; виявлення структурних схем відомих літературних текстів, написання власних творів на їх основі.

Створення вчителем пам'яток для написання різних видів творчих письмових робіт.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка