Позакласний захід Квіти це історія нашого народу



Скачати 121.16 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір121.16 Kb.
Позакласний захід
Квіти – це історія нашого народу
Мета виховного заходу:

Збагатити знання учнів про чудодійні обереги нашого життя - квіти і виховувати глибокі почуття любові до маминої пісні, рідного краю, батьків, свого народу; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.


Обладнання:

Святково прибраний зал. На столах розміщені букети і композиції з квітів.

Вступ
Квіти! Ми так радіємо, коли бачимо їх, вони так прикрашають наше життя своїми кольорами та ароматами! Не дивно, що про цю красу складено багато легенд, міфів, поезій.

У своїй роботі я викладу легенди про квіти, які ростуть у наших краях та про ті, які кожен з нас вирощує вдома.

Я вважаю, що цей позакласний захід збагатить знання учнів про ці чудодійні обереги нашого життя, допоможе виховувати глибокі почуття любові до маминої пісні, рідного краю, батьків, свого народу, сприятиме розвитку творчих здібностей дітей, бажанню примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

Ведучий 1. Протягом всього свого життя людина не перестає пізнавати світ. Це пізнання починається з добра. Природу, зокрема рослинний світ, людина шанувала і обожнювала в усі часи.


Ведучий 2. Тому сьогодні ми поговоримо про вічні супутники людського життя і в горі, і в радощах — квіти.

(Лунає пісня «Червона рута» у виконанні учениці)
Учень 1.

Україно! Краю милий,

Краю золотавий!

Поля твої широкополі,

Пісні дзвінкоголосі,

Міста наші рідні,

Сади пишноцвіті,

Пшениці ряснії,

Городи багатії.
Учень 2.

Українська земле!

Де є краще,

Де миліше,


Як не на Вкраїні?

Тут городи і сади,

Тут яблука і гарбузи.

Тут олія й буряки,

Тут ягоди червоні,

Тут пшениці золоті, _

Тут річки молочні,

Кавуни красносочні,

Худоба і птиця

І всяка пашниця.


Учень 3.

Я землі цієї паросток зелений,

Я землі цієї крапля дощова,

Заплелись у мене, приросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава.
Учень 4.

Як багато різнобарвних квітів

Розцвітають на нашій землі,
Їх так люблять всі люди на світі:

І дорослі, і діти малі.


Учень 5.

Ніжні квіти дарують нам радість,

Радість серцю, душевне тепло.

Земля стала б сумна, як могила,

Якби квітів на ній не було.
Учень 6.

Нема жита без колосся,

Нема ночі без роси,

Якби в нас не було квітів,

То не знали б ми краси.
Ведучий 1. Біля вікон українських осель палахкотять живим вогнем мальви і жоржини, чорнобривці й маки, буяють різнобарв'ям нагідки, рожі, ромашки, калина, любисток і м'ята - ці незрадливі обереги нашої духовної спадщини. Усім, хто вирушав у далеку дорогу, хто волею долі був далеко від батьківського порогу, вони нагадували: «Там земля мила, де мати народила».
Ведучий 2. Квіти - це постійні супутники нашого життя. Вони на клумбах, у кімнаті, у вазонах. Ними розмальовували печі, стіни осель. Їх засушені клали за образи, з них робили різні напої, відвари. А ще квіти - на вишитих рушниках, на нашому національному одязі.
(Демонстрація рушників, плахти, корсетки, сорочки)
Учень7.

Всюди квіти - самоцвіти,

Їх дарують батькам діти.

Юнак дівчині дарує,

Як любов до неї чує.

Переможців як вітають.

Живі квіти їм вручають.
Учень 8.

Квітів, як піску у морі,

Листя у зеленім борі.

Щоби їх перелічити,

Треба 200 років жити.

Чорнобривці, орхідеї,

Гладіолуси, лілеї.

Магнолії і гвоздики,

Квіти дрібні і великі...

Серед них царівни гожі –

Пелюсткові ніжні рожі.
Ведучий 1. Найбільша відзнака українського національного вбрання - віночок зі стрічками.
Учень 9.

Сплетімо вінок український сьогодні

Із мальв, чорнобривців, калини,

З барвінку та жита, із м'яти, нагідок,

З жоржини, чебрецю та вербини.
Учень 10.

І ромашок, і волошок

Повні поли нарвемо.

На межі з квіток пахучих

Ми віночки сплетемо.
Ведучий 2. Український віночок… Оспіваний у піснях, оповитий легендами та переказами, опоетизований майстрами пензля і слова, він був і є одвічним символом добра і надії.

Віночок - це плетене коло із квітів, листя, гілок. Вони бувають різних видів.


(Демонстрація вінків)
Є вінок лавровий. Його одягали на переможців. Терновий вінок завжди був символом страждання. Дівочий віночок носять юнаки кожної весни і літа. Весільний віночок одягають тільки раз - на весілля. А є ще віночок український, він символізує молодість і кохання, може визначити долю.
Ведучий 1. А чи знаємо ми ці квіти? Давайте проведемо квіткову вікторину.
(Два учні загадують загадки, а присутні відповідають)
1. На горі тичка, а на тичці капличка.

Без вікон, без верха, а в ній людей без числа.(Мак)

2. Синьоока чарівниця,

Де вінки вона спліта,-

Часто в полі в нас вертиться,

В пшеницях і у житах. (Волошка)


3. А що за квітка є, що і сліпий взнає? (Будяк)
4. Стоять красу на воді,

Вінки в них білі й золоті. (Водяні лілії)


4. Цвіте синьо, лист зелений

Квітник прикрашає.

Хоч мороз усе побив –

Його не займає. (Барвінок)

5. В чистім полі він росте

На високих ніжках,

В зелених панчішках.

Квіточки блакитні.

Оченьки привітні. (Льон)
6. Що росте на підвіконні?

То не айстри у вазоні.

Не дзвіночки то, не мак...

Гляньте - то росте... їжак! (Кактус)


Ведучий 2. У народі квіти - обов'язкові атрибути народних обрядів та звичаїв.
Запитання до залу:

Як, з якою метою ви використовуєте квіти вдома?


Ведучий 1. Про квіти є чимало легенд, переказів. Послухаємо їх.
(Кілька учнів демонструють квіти і розповідають про них легенди)
Легенда про волошку

Красивий юнак Ціанус так захопився польовими квітами, що ходив полями і плів з них вінки. Якось богиня Флора знайшла його мертвим. Тоді вона перетворили його на волошку. Ціанус - означає «синій».


Легенда про грицики

Колись сільський пастушок Грицько пошкодив ногу. Що робити? Кров струмком біжить, не зупинити. Тоді зірвав він жмут невідомої трави, приклав до рани - і кровотеча вщухла. Відтоді вдячні нащадки і назвали непоказні квіти грициками.


Легенда про чорнобривці

Назва чорнобривців пов'язана зі старовинною легендою про майстрів-чоботарів, які виготовляли особливо гарні святкові жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки - чорнобривці.

Легенда про кульбабу

Кульбаба - це дуже допитлива квітка. Прокинувшись навесні, вона уважно подивилася навколо себе і побачила сонечко, яке теж помітило кульбабу і осяяло її жовтим промінчиком.

Пожовтіла кульбаба і так полюбили світило, що не може відірвати від нього свого захоплюючого погляду. Зійде сонце - кульбаба на схід дивиться, підніметься в зеніт – кульбаба піднімає голівку догори, наближається до заходу - кульбаба не відводить погляду від заходу. І так все життя, поки не постаріє і не стане сивим. А стане сивим - розпушиться і пустить за вітром пушинки-парашутики з насіннячком, щоб наступної весни знову десь прорости і знову ожити й радіти сонцю.
Легенда про нарцис

Променяста, ніжно-біла квітка нарцису завжди трохи схилена вбік, і коли вона росте біля водойми, то складається враження, що нарцис милується своїм відображенням.

За давньогрецькою легендою, гарний молодий юнак Нарцис жорстоко знехтував коханням німфи. Німфа від безнадійної пристрасті зсохлася і перетворилася в ехо, але перед смертю промовила прокляття: «Нехай не відповість Нарцису взаємністю той, кого він покохає».

Одного пекучого дня, змучений спекою молодий нарцис нахилився, щоб напитися води із струмка і побачив у його прозорих струменях своє відображення. Ніколи раніше нарцис не бачив такої краси і тому втратив спокій. Кожного ранку приходив він до струмка, занурював руки у воду, щоб обійняти того, кого бачив. Але все було марно.

Нарцис перестав їсти, пити, спати, тому що не мав сили відійти від струмка, і гаснув майже на очах, аж поки не зник зовсім. А на землі, де бачили його востаннє, виросла пахуча біла квітка з холодною красою. З тих пір міфічні богині відплати фурії прикрашали свої голови вінками з нарцисів.

Легенда про тюльпан

Коли розцвітають тюльпани, земля радіє і від надлишку щастя простягаються до кожного зустрічного різнокольорові бокальчики: і сніжно-білі, і темно-червоні, сонячні жовті.

Найперші відомості про тюльпани відносяться до літературних творів Персії. Тут квітка була відома як «дульбаш», або «тюрбан», - турецька чалма.

З глибокої давнини прийшла до нас легенда про тюльпан. Золотий бутон жовтого тюльпана символізував щастя. До цього щастя ніхто не міг дістатися, бо не було такої сили, яка могла б відкрити його бутон.

Але одного разу йшла полем жінка з дитиною. Хлопчик вирвався з рук матері, із дзвінким сміхом підбіг до квітки, і золотий бутон розкрився. Безтурботний дитячий сміх зробив те, чого не могла зробити ніяка сила. З тих пір і пішла традиція дарувати тюльпани тим, хто відчуває щастя.

Найблагоприємнішою землею для росту тюльпанів є земля Голландії. У 1634 - 1637 роках розведення цих квітів у цій країні дійшло апогею: їх вирощували на вулицях і площах, ними засівали великі поля, виводили нові сорти, які високо цінувалися. За одну цибулину сорту платили по 6 -13 тисяч гульденів. А один віце- король за одну цибулину тюльпану заплатив 24 чверті пшениці, 48 чвертей жита, 4 жирних бика, 8 свиней, 12 овець, 2 бочки вина, 4 бочки пива, 2 бочки масла, 4 пуди сиру, низку суконь та срібний кубок.

Зараз важко повірити, та в ті часи навколо тюльпана буяли справжні пристрасті. Так, негри Гаарлему захотіли мати свій чорний тюльпан і звернулись до всіх ботаніків світу з проханням виконати їх потребу. Переможцю було обіцяно винагороду - 100 тисяч гульденів золотом. Цей тюльпан повинен був розповісти світу, що чорний колір не менш гарний у порівнянні з іншими кольорами. І до того ж, він був би символом краси людей з чорною шкірою.

15 травня 1637 року, дякуючи незліченним дослідам ботаніків, на світ з’явився чорний, як південна ніч, тюльпан. Цей день був оголошений величезним святом. Центральною вулицею йшли чоловіки в чорних сутанах, у руках тримали тюльпани різних кольорів. За чоловіками несли ноші, застелені білосніжним оксамитом, у центрі яких стояла кришталева ваза, а із вази дивився на світ чорний тюльпан.

Садовода, який вивів чорний тюльпан, було нагороджено почесною пергаментною грамотою, засіяною перлами. Після цього цибулини рідкісних сортів цінувалися ще вище: як перли, діаманти і золото.

Легенда про троянду

Родовід троянди, яка пішла від шипшини, сягає в сиву давнину. Найперші відомості про неї зустрічаються в давньоіндійських переказах. Хоча батьківщиною «королеви квітів» вважається Персія, по-перськи троянда називається «гюль». У Персії кажуть, що коли зривають троянду, то скрикує соловей...

У давнину індуси зв'язували з трояндою любов, радість, таємницю і тишу. За однією античною легендою, троянда почервоніла від того, що на її пелюстки впала крапля крові з ноги Афродіти, яка вкололася шипом троянди, коли шукала Адоніса. З Купідоном пов'язують походження шипів троянди. Насолоджуючись ароматом троянди, Купідон був ужалений бджолою. Розгніваний, він вистрелив у троянду стрілою, і стріла перетворилася у колючку-шип.

У 80-х роках XX століття в Італії квітникар Доменіко Маісуіно вивів троянду без шипів.

Троянди бувають білі, рожеві, жовті і темно-червоні, чорні і блакитні, смарагдові.

Легенда про мак



(Учень читає легенду на фоні запису пісні «Маки червоні» (муз. О.Злотника, сл.. В.Герасімова) у виконанні Т.Повалій та Й. Кобзона)
Мак - найстародавніша рослина. Його насіння знаходили ще в залишках житла первісної людини.

Легенди говорять, що коли на землі з'явилися перші люди, то природа потурбувалася про те, щоб вони не тільки працювали, а й спокійно відпочивали. Для відпочинку вона подарувала людям ніч. Ніч ховала від людей красу і здобич для того, щоб вони нічого не бачили і нічого не робили. Але і вночі люди, не дивлячись ні на що, не спали.

Ніч, відчувши безсилля, закутала голову в туман і тихенько плакала. Побачивши зажурену ніч, природа вирішила дати їй в чоловіки сон: удвох з чоловіком, думала природа, ніч зможе заспокоїти людей і примусить їх спати. І справді, ночі і сну стало легше справлятися з людьми, але не всі їм підкорялися. Тоді природа послала ночі і дітей - сновидіння, які зможуть відволікати людей і примушувати їх спати.

І все ж, ні сон, ні ніч, ні сновидіння не змогли одного разу приспати одного чоловіка. Він лежав серед вночі на запашному лузі і ніяк не міг заснути. Як не старалися і сон, і ніч, і сновидіння - чоловік не спав.

Тоді сон розсердився на свою слабкість, зі злістю встромив у землю царський жезл і полетів геть. Сновидіння обкутали жезл повітряними мріями, ніч вдихнула в нього життя, і жезл пустив коріння, зазеленів і розкрився.

Ми знаємо мак як червону або білу квітку. Але в далеких Гімалайських горах росте блакитний мак, а на півночі Росії квітнуть жовті полярні маки, які виживають під льодом.

Вьюги белые атаки,

Неземные холода

Зацветающие маки

Одевают в панцирь льда.

Содрогаешься от боли

Над поверженным цветком,

Сколько надо силы воли,

Чтобы выжить подо льдом?

У німців мак вважається символом родючості. У Сибіру його сиплять в черевики молодят, щоб вони не були бездітними.

Але не в усіх народів мак є символом благополуччя і щастя. Так, наприклад, у Китаї мак зв’язують з недобрим повір'ям, можливо, тому, що з маку люди навчилися виготовляти не тільки цінні ліки - морфій, а й використовувати його у зло.

А в Україні цю квітку вважають символом краси і молодості.
Ведучий 2. Мова квітів зародилася давно, кілька століть тому на Сході. Букет, як лист, приносив звістки, призначав зустрічі, висловлював почуття. Символіка квітів і на сьогодні збереглася.
Ведучий 1. А ще: айстра символізує сум, волошка - простоту і ніжність, мальва - красу, дзвоник польовий - вдячність, троянда - кохання і здоров я, ромашка - кохання і мир, фіалка - сором'язливість, барвінок - символ життя, любисток та васильки - символ людської відданості.
Ведучий 2. З рослинами пов'язано багато прикмет. Нині доведено, що понад 400 представників флори по-своєму реагують на зміну погоди. Їх так і називають - рослини-барометри.

Якщо квіти жовтої акації сильно пахнуть і над ним в'ються комахи - бути негоді. Якщо вранці не розпустилися білі квіти мальви - на дощ. Це ж саме віщують стулені листочки конюшини, згорнуте суцвіття кульбаби, сплюснуті пелюстки паничів.


Ведучий 1. Не тільки у вінок плетуть з квітів. На Україні віддавна поширився звичай класти у першу купіль дитини різні ароматичні рослини, примовляючи при цьому побажання. Використовували для цього квіти, які за народним розумінням, давали силу, здоров'я, доброту.

Так, у купіль хлопчика клали любисток (щоб любили), гілочку дуба (щоб був міцний), барвінок (щоб довго жив), чорнобривець (щоб був чорнобривий). А в купіль дівчинки – ромашку (щоб була красива), калину (щоб була рум'яна), любисток (щоб люб'язна була).


Ведучий 2. За віки народна мудрість України ввібрала в себе безмежну красу природи, увічнила її в легендах, переказах. Тож ми не повинні допустити їхнє зникнення, ми повинні захищати таємниці про квіти, трави і дерева, яких люди наділяли чарами, цілющою силою, магічними властивостями, що стали символом нашого буття. Раніше народ був ближче до природи, шанував її, освячував, переймався її красою. Ми ж часто забуваємо, що природа подарувала свої цілющі скарби людині навік. І ми маємо берегти їх, як своє життя.
(Лунає пісня «Чорнобривці» у виконанні учениці)
Учень 11.

Люби природу не як символ

Душі своєї,

Люби природу не для себе,

Люби для неї.
Учень 12.

Квіти - це історія нашого народу.

Учень 13.

Квіти - це наша природа.

Учень 14.

Квіти - це ми.


Література


1. Квітковий етикет./ за ред. Білоконя І.М. – К., 1999.

2. Красиков С. Легенды о цветах. – М.: Молодая гвардия, 1990. – 303 с.

3. Смірнов А.С. Про що говорять квіти. – К., 2001.

4. Українське народознавство: навч. посіб./ за ред. Павлюка С.П. – К.: Знання, 2006. – с. 173 – 176.



5. Яременко В.А. Мова квітів: сьогодні і вчора. – Л., 1996.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка