Практикум частина перша 2004 передмова



Сторінка11/17
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.39 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   17

СТОП! Переписати, позначити після виділених слів у дужках номери орфограм.



Вигнанець Дант і дисидент да Вінчі творили славу, цінності довічні. А хіба менше важать в цьому світі Оранта Київська, Софіївські графіті? (В.Сичевський.) А ми раніш на цій землі, ніж на своїй Еллада. В свою історію всадили ніж ми, потім Рим ревів, як гладіатор. (М.Малахута.) Аннета Рів’єр – героїня роману французького письменника Ромена Роллана “Зачарована душа”. (З журн.)

НАПИСАННЯ ПРЕФІКСІВ



ПРЕФІКСИ РОЗ-, БЕЗ-
Орфограма: буква з у кінці префіксів (22)

Кінцевий приголосний префіксів роз-, без- вимовляється по-різному залежно від початкового звука кореня. Якщо корінь починається голосним звуком (безупинний, розораний) або ж дзвінким приголосним (крім шиплячого), кінцевий звук префікса звучить чітко: розвага [розвага], безриб’я [бе зрибйа].

Перед наступним глухим приголосним (крім шиплячого) кінцевий приголосний префіксів роз-, без- у залежності від темпу вимови може вимовлятися дзвінко і глухо: [розпиетати] і [роспиетати], [беизсмертний] і [беис:мертний].

Якщо корінь починається шиплячим приголосним, під його впливом кінцевий звук префікса змінюється на шиплячий: безчесний [беижчесний], розчистити [рожчистити], безшумний [беижшумний], розжитися

[рож:ити с’а].



225. Подані слова прочитати, дотримуючи орфоепічних норм.
І. Безвітряний, розгін, бездонний, безцінний, безшерстий, розширений, розжарити, розжувати, безсніжжя, черезплічник..

ІІ. Безкраїй, розчин, безсилий, безхаття, безхліб’я, черезсідельник.




У префіксах роз-, без-, через- завжди пишеться з: розмірковувати, розказати, безмірний, безсмертя, черезплічник.

Якщо корінь слова розпочинається сполученням кількох приголосних, вживається префікс розі- розірвати, розібрати, розісланий, розіпрілий.



226. Прочитати, дотримуючи орфоепічних норм. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією. Пояснити написання префіксів.
Погано жити безтурботному і безсловесному. Очі розсудливого дивляться вперед. Тямковиті руки краще безликого мозку. Краще певне ремесло, ніж безмежне поле. Роботящому безділля – мука. Де праця, там і розквіт. Чесної праці вітер не розвіє. Хто не тримає котів, той розводить мишей. Коли миші кота чують, то безпечно не танцюють. У кого добра паша, в того розсипчаста каша. Цибуля дивувалася, що петрушка розтанцювалася.

Народна творчість.


227. Слова з орфограмою “буква з у кінці префіксів” виписати з текстів диктантів 4, 35, 38.
228. Переписати, вставляючи пропущені букви. Позначити в словах орфограму “буква з у кінці префіксів”.
І. Тіні прадідів блукають, тіні ходять по землі, нам хорогви ро..гортають, нам дають свої шаблі. (Олександр Олесь.) Мені великих ро..кошів не треба, ро..кутими дорогами іду. (М.Гурець.) Бе..мірну силу чуєш у руках і весь ростеш у бе..мір. (І.Франко.) Ро..ступиться темная ніч на землі, і сонце ласкаве на обрії встане. (Олександр Олесь.) Мріє, не зрадь! Я так довго без тебе тужила, стільки бе..радісних днів, стільки бе..сонних ночей... (Леся Українка.) Ро..пустила душа крила, пісня ллється, ллється... (П.Куліш.) Відцвіте калина і ягоди ро..сипле на путі. (М.Шевченко.) Раби речей і бранці глупоти, не ро..ставляйте сітей слабосилим! (Л.Забашта.) Нас порятує тільки єдність. Де ро..брат, там загине все. (С.Литвин.) Ро..квіта й добрішає душа. (Д.Луценко.) Дорога слалася між гір і привела в бе..донну чашу. (Є.Будницька.) В бе..вітрі саду яблуня ро..квітла. (М.Самійленко.) Сонечко грало, мов ро..сипалось по землі золотим помінням. (Марко Вовчок.) Бе..жальний час замів свої сліди на ро..доріжжях вічності. (Г.Коваль.) Небагатьом в історії геній зберіг безсмертя. (Є.Будницька.) Що для бе..смертя народилось, від зброї смертних не умре! (М.Рильський.) А спокій схожий на бе..вітря. (О.Слоньовська.) Ро..жеврівся Огонь, аж іскри кидать став. (Л.Глібов.) Та в стогонах я ро..пізнав слова. (Д.Павличко.) Юне віття на сивих ро..шумілось деревах. (М.Рильський.) Люблю, коли в вікно ро..крите шумлять бе..журно дерева. (В.Сосюра.) Червона калино, ро..садися, ти, сирая земле, ро..ступися, кедровая труно, ро..говорися, ти, милая моя, обізвися. (Нар.творч.) І лагідні мальви ро..квітли мені на ро..раду. (Н.Диб’як.) Не зчувсь і сам, як ро..губив слова. (О.Довгий.) Я не хочу бе..думної гри! (В.Раєвський.) Тишина кругом бе..края. (В.Сосюра.) Багато зірочок блискучих ро..сипано по небесах. (Л.Глібов.) Ро..плітається уранці срібних снів мережка. (Олександр Олесь.) Здається, колеса трамваїв ро..чавлюють душу мою. (В.Сосюра.) Світять нашим бе..сонням дисплейні екрани, і життя на них – ще не ро..гаданий знак. (Н.Диб’як.)

ІІ. Ро..пались кайдани, минула зима, ро..віялись хмари, ро..тала пітьма. (Олександр Олесь.) Ро..плелись, ро..сипались, ро..пались, наче коси, вересневі дні. (Д.Павличко.) Золоті червінці ро..сипає осінь, ро..сипає осінь по землі моїй. Ро..пустила пісня крила, мов негода й не була, у вікно вона влетіла і у серці ро..цвіла. (В.Сосюра.) Космічний сад ро..цвів над головою. (В.Базилевський.) І знову джміль ро..мружить квітку. (Л.Костенко.) Тривожиться птиця у плавнях бе..сонних. (М.Стельмах.) Люблю, коли в вікно ро..крите шумлять бе..журно дерева. (В.Сосюра.) Як ро..казать тобі про те, що в серці ро..цвіло? (В.Сосюра.) І виводить зневіру на страту бе..пощадна моя любов. (В.Симоненко.) Може, серце моє ро..тривожили чари весняні? (Д.Луценко.) Кругом море ро..ляглося, із небом злилося. (Л.Глібов.) Вже сум ро..плескало вітром, ро..танули всі печалі. (Є.Будницька.) Хай не ро..будить смутку телефон, нехай печаль не зрушиться листами. (Л.Костенко.) Нехай же ро..пачу у вас не буде! (В.Сосюра.) Ро..шарування, ро..пилення душ людських рівнозначне кінцеві світу. (М.Самійленко.) Крізь плити строф бе..смертник проросте. (Л.Костенко.) Ро..кинув місяць срібні крила, усе промінням оповив. (М.Рильський.)


229. Переписати. Виділені слова розібрати за будовою. Обгрунтувати вживання в цих словах префікса розі-.
І. Тихо туман розіслався, землю всю криє. Мій Києве! Нема таких туманів, які б не розійшлися над тобою! Розірвалось небо синім клаптем, гримнув грому живодайний вибух.

З творів М.Рильського.

ІІ. Розішлю свої думи в дозори. (В.Симоненко.) Все рідше лагідне проміння на мить розірве товщу хмар. (Є.Будницька.) І сивий дуб від жару розімлів, а ген бринять валторни журавлів. (А.Малишко.) Пітьму співучі крила розітнули, і ось вікно світанком зацвіло. (П.Перебийніс.)
230. Розкрити значення та з’ясувати походження фразеологізмів, при потребі звернувшись до словника. Переписати, вставляючи пропущені букви.
Ро..верзлися хлябі небесні. Ро..тікатися мислію по древу. Ро..валилась зла руїна, покотилася лавина. Федір Бе..рідний. Ро..биває, та не вип’є живущої крові.
231. Розкрити значення фразеологізмів. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією.
Розсипатися бісером; розквасити губи; розсохлися клепки; розкривати карти, розплутувати клубок; розжувати і до рота вкласти; розжарилась атмосфера.
& 232. Записати під диктовку. Позначити в словах орфограму “буква з у кінці префіксів”. Записане звірити з надрукованим.
І. Люблю нести з криниці воду і не розхлюпати ні краплі. (А.Камінчук.) Страшно жити посеред калік, де ніхто розпрямлятись не звик, де не терплять прямої ходи, де осанка – ознака біди. Плачу я, від безсилля стогну, але спини своєї не гну. (А.Матвійчук.) Розкується, поскидає кайдани Вкраїна, аби у всіх була воля і дума єдина. (П.Куліш.) Шляхів нема, а тільки де-не-де поплутані стежинки йдуть на безвість. (Леся Українка.) Надто тяжко ступати безповоротною дорогою.Вбиває книжок заборона безбожна. (М.Самійленко.) А женці жнуть та розжинаються, а на чорну хмару не оглядаються. (Нар.творч.) Був колись Горщик, та розмок, тепер нікчемний черепок. (Л.Глібов.) Крапля скелю роздовбає і розрушить. Пішов посол та й упав у розсол. Чужий рот – не хлів, не зачиниш, як розчиниться. Розжалобився вовк над поросям: від’їв ніжка та й плаче. Нащо вороні довгі розмови, їй досить одного “кра”. (Нар.творч.)

ІІ. Понад Россю стояли рідко розкидані розкішні старі дуби з рідким розкидчастим гіллям, вони неначе порозпинали сотні рук на всі боки. Вузлуваті сучки та гілки стриміли вгору, наче розчепірені пальці рук. Дорога спускалась в глибокий вузький яр, знов піднімалась на горби. Попереду була прогалина. Тут неначе хто розкинув пишний фантастичний квітник. Розкидані кущики бузини, папороті та бур’яну були схожі на невидані квітки. Висока береза спустила до самого долу розкішні тонкі гілки, неначе розчісані довгі коси.(За І.Нечуєм-Левицьким.)


НАПИСАННЯ ПРЕФІКСА З-(С-)
Орфограма: букви з – с у префіксі з- (с-, зі) (23)

Префікс з- переходить у с- перед буквами к, п. т, ф, х: сказати, спитати, стиснути, сформований, схил.

Перед іншими буквами вживається префікс з-: збудувати, зліпити, зцементувати.

Якщо корінь починається сполученням кількох приголосних, уживається префікс зі-: зіскочити, зібганий, зіткнення.





@ 233. Утворивши від поданих слів нові слова за допомогою префіксів з- та с-, записати їх у дві колонки.
Берегти, клеїти, чіпляти, прямувати, молотити, мастити, фотографувати, творити, турбувати, сунутися.
234. Переписати, вибираючи з дужок префікс. Позначити в словах орфограму “букви з – с у префіксі з- (с-, зі)”.
І. Держава наша (з,с)будеться і буде. (Н.Диб’як.) (З,с)чепились на смерть на землі твоїй рабство й свобода. (М.Самійленко.) В дурних поклонах (з,с)чесані лоби. (М.Шевченко.) Нам важко стояти на (з,с)схилі куртому, та квітне бузок добровісно. (П.Перебийніс.) Ми всі (з,с)братались і (з,с)сестрились, новим овіявши старе. (М.Рильський.) Люблю вклонятися доземно землі, яка мене (з,с)родила. (А.Камінчук.) Вернися, синку, матір (з,с)пом’яни, щоб тільки серця не (з,с)сушила спрага! (А.Малишко.) Коли народу (з,с)ціпило уста, то я його словами говорила. (Г.Гордасевич.) Хай людям принесе це слово благовісне журбу (з,с)цілющую і животворний біль! (М.Рильський.) Розмахнулись до моря степи чорноземні, (з,с)колихнулися буйним пшеничним крилом. (М.Стельмах.)

ІІ. Робота сама за себе (з,с)скаже. Тварина ряба зовні, а людина – (з,с)середини. Мурашка хоч і мала, а гори (з,с)точує. Хто за листочком (з,с)ховається, а кого й за деревом видно. Як погано (з,с)шив, то хоч добре випрасуй. Як руки (з,с)кроять, так спина (з,с)носить. Уміла рука і вночі не (з,с)схибить. (З,с)сукане вдвоє довше тримається.

Народна творчість.

ІІІ. Міст (з,с)получає береги, що не (з,с)ливаються ніколи. (В.Раєвський.) А (з,с)погади, як птиці (з,с)томлені, у серце стукають моє. (Г.Коваль.) Химерний сон з душі (з,с)летів і (з,с)ник. (Д.Павличко.) І (з,с)чорніють троянди червоні, наче в ранах запечена кров. (Леся Українка.) Сумно в безвість (з,с)пливають дні. (В.Раєвський.) Може, стежку до тебе десь хрещатий барвінок (з,с)ховав? (Д.Луценко.) (З,с)жовкне лист уліті, відчахнеться віття. (М.Стельмах.) (З,с)черствіла вчорашня хлібина. (О.Вертіль.) Ніч (з,с)сідається, наче кришталь. (В.Стус.) Розтулило сонце золоті повіки, на сніги (з,с)чорнілі впали промені. (В.Сосюра.) Гострим полиском хвилі (з,с)палахують після бурі у місячну ніч. (Леся Українка.) (З,с)тишую, (з,с)повільнюю свій крок. (Д.Луценко.) В камінні, як голка в сіні, (з,с)губився струмок. (Д.Павличко.)


235. Переписати, додаючи потрібний префікс.
Мала мурашка, а гори ?точує. Праця й гори ?рівнює. Худоба ряба зверху, а людина ?середини. Уміла рука і вночі не ?хибить. ?садили з воза та прямо на лід. Добре ?шиті чоботи добре й носяться. Думай ?вечора, а починай удосвіта. З дурнем ?чепився – дурнем ?робився. Копійка карбованцем ?цементована.

Народна творчість.


236. Прочитати. Обгрунтувати вживання у виділених словах префікса зі-.
І. На землю по зоряних сходах задуманий вечір зійшов. (В.Сосюра.) Маки в житі ридали пелюстками зірваних сліз. (Є.Гуцало.) Змарніє день, зіщуляться берези, замре коріння в сизій мерзлоті... (Л.Костенко.) Зітхнуть поля всі подихом одним, гілля на липах оживе дебеле. (М.Рильський.) І тільки часом камінь з круч зірветься, впаде і кане в темних тихих водах. (Леся Українка.) Залітна сніжинка сльозою зійшла на долоні. (Б.Олійник.) Зігрій тугі маленькі парості, налиті соком через край. (А.Малишко.)

ІІ. Не вклонившись, ягідки не зірвеш. Поки не впрієш, поти не зігрієшся. Солодке зіпсувати легко, а гірке зіпсувати – нічим. Тримайся порога, перед котрим зістарився. За один раз дерево не зітнеш.

Народна творчість.
НАПИСАННЯ ПРЕФІКСІВ ПРЕ-, ПРИ-, ПРІ-
Орфограма: букви е – и у префіксах (24)
237. Прочитати, дотримуючи орфоепічних норм. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією. Чи розрізняються префікси пре- та при- у вимові?
І чисте око житньої роси мені явило Канів придніпрянський. (Б.Олійник.) І стиглі пресолодкі полуниці там на очах палали і росли. (М.Рильський.) Я слухав, як місяця в чистому полі губами листочків просила тополя принести із ставу води. (Г.Коваль.) За ніч листопад синьою рукою поля недбало снігом притрусив. (М.Стельмах.) Погляньте, яке прекрасне дерев осінніх прощання ясне! (В.Грінчак.)


Префікси пре- та при- слід розрізняти за значенням.

Префікс пре- надає словам значення збільшеної ознаки: пречистий, премудрий, презручно, премило.

Префікс при- надає словам значення наближення, приєднання: приїхати, приклеїти, прикріпити, а також значення неповноти дії або ознаки: приморозити, прилягти, причинений, примружений.

Префікс прі- вживається у словах прірва, прізвище, прізвисько.





238. Розкрити значення фразеологізмів. Переписати, вставляючи пропущені букви. Позначити в словах орфограму букви е – и у префіксах”.
Пр..хилити небо. Погляд пр..кипає. Пр..красна половина (стать). Пр..кусити язика (Пр..солоджувати язика). Пр..тиснути до стіни. Пр..гріти гадюку за пазухою. Пр..щемити хвіст. Опинитися над пр..рвою (на краю пр..рви).
239. Переписати, вставляючи пропущені букви.
І. Моя пр..красна Україна – квіток і сонця сторона. (В.Сосюра.) То була Пр..чиста Діва, на руках Дитина: ненаглядна християнству до кінця картина. (П.Куліш.) Та й мудра ж паска пр..далась! Височенька, легесенька, чепурна, жовта та пр..жовта! (Г.Квітка-Основ’яненко.) В своїй несхитності я пр..сягнувсь Тарасу. (М.Самійленко.) Так се ти пр..їхав у Київ пр..мудрості набиратись? (Панас Мирний.) І правди жар пр..ляже на серця. (А.Малишко.) Осінній сад пр..гадує весну. (Г.Коваль.) Ласкаво пахнуть пр..бережні луки. (М.Рильський.) Траві пр..снилася коса, тому й тремтить на ній роса. (А.Качан.) Добрий ранок, Пр..дніпров’я, що готуєш ти мені? (М.Стельмах.) Камінна баба, темна і важка, - Пр..чорномор’я давнього Вeнера. (П.Воронько.) Мені барвінку пр..неси в руках і пр..неси мені в очах любистку. (Є.Гуцало.) Хай буде світло спогадом пр..дивним. (Л.Костенко.) А у горниці тій хороше та пр..хороше, гарно та пр..гарно! (Г.Квітка-Основ’яненко.) Думку не пр..боркати розкуту. (М.Самійленко.) Сині очі я забуду, карі пр..гадаю. (В.Сосюра.) А ти не запізнюйся, в гості пр..їдь. (А.Малишко.) Скільки відтінків має чекання! Скільки пр..світлих і чорних глибин! (П.Воронько.) Пр..гаслий шепіт бродить між людьми. (Б.Олійник.) Осінь кленам фарбувала крони, пр..крашала їм багрянцем скроні. (В.Раєвський.) Мертві дерева стояли над ним, наче пр..цвинтарні старці. (М.Стельмах.) У пр..вокзальних квітниках жар чорнобривців дотліває. (А.Качан.) Зоряна нічка пр..мчала на конях, землю туманами вкрила. (Д.Луценко.) Тож не питайте, що мені іще пр..мріялось в блакитному сіянні. Мені в сю ніч пр..снився місяць ясний, високе небо, вільний виднокіл. (Леся Українка.) Пр..ліпилась до серця земля, і думки колосками пробиті. (Д.Павличко.) Візьми мене, пр..родо, і до своїх пр..числь! (П.Тичина.) На світі хліб земний пр..буде, і грозовиця весняна громами юними розбудить росточок вічного зерна. (П.Перебийніс.) Плакав жайвір наді мною у пр..рві голубої висоти. (П.Перебийніс.) От скоро вже і журавлі попр..літають в степ широкий. (Л.Глібов.) І пр..скорено серце стукоче на стрімкім перевалі життя. (П.Перебийніс.) Ранку раннього вино пр..прославлене давно. (М.Рильський.) Пр..рода пр..красного така, що чим більше на шляху до нього трапляється перешкод, тим більше воно вабить. (Г.Сковорода.) Які фатальні наслідки й пр..чини великий світ над пр..рвою пасе! (Л.Костенко.)

ІІ. Удача сама не прийде – її праця пр..веде. Як зерно зробиться, то золото пр..котиться. Не сам цвях лізе в стіну, його молоток пр..прошує. Не кожна Ганна пр..гарна. Робота з пальців пр..краси зніме. Робота пр..краша, а лінощі – іржа. Була б голова на плечах пр..мудра, а хліба вона пр..думає. З охотою мовжна і камінь пр..цвяхувати. Ласкою й тигра пр..спиш. Кому пр..пече, той з каменю пр..смачний хліб спече. Сам пр..кидай, де твій рай. Не пр..кладав муки – не простягай руки. Доки губки не пр..тиснеш, вода з неї не потече. Дерево зрубаєш – не пр..шиєш. Пр..лип, як до Ганни Пилип.

ІІІ. Пр..рівняв слона до комара. Кого не пр..пікає, той не відсувається. Підожди, Іване, аж пр..ложу гірчиці до рани. Як скаже, то ні пр..шити, ні пр..латати. Пр..ший кобилі хвіст, а вона тобі щось розповість. Пр..ставив до старої печери нові двері. Прип’явся, як реп’ях до кожуха. Розум пр..ходить не тільки з роками, а й з пр..колючими шипами. Травневі морози називають пр..морозками. Не пр..кидайся мерзлим індиком. Пр..ніс з бублика шнурочка. Била Хима Євдокима, пішла позивати. Пр..судили Євдокиму ще Химу прохати.

Народна творчість.

ІІІ. Не до пари Голубоньці Горобець, хоч який він пр..хороший молодець. Пр..лащиться підлиза хоч до кого: солодкії слова пр..манюють великого й малого. Пр..хитра, пане-брате, річка, дарма що невеличка. Який же там король став Жабам у пригоді? Такий король, що сміх та й годі: здоровий-пр..здоровий пень.

З творів Л.Глібова.


240. Розкрити значення та з’ясувати походження поданих фразеологізмів, за потреби скориставшись словником. Визначити орфограму у виділених словах.
Прекрасна Єлена. Прийшов, побачив, переміг. Приборкання непокірної. Премудрий піскар. Землячок признався.
& 241. Записати під диктовку. Позначити в словах орфограму “букви е – и у префіксах”. Написане звірити з надрукованим.
І. Я тихо молився, Боже, тепер я кричу уже криком. Прикрий мою душу, Боже, щитом малим і великим! (Л.Костенко.) Нам в домі затишно й прекрасно, ми всі святкуємо Різдво! (Н.Куфко.) Ви щасливі, пречистії зорі, ваші промені – ваша розмова. (Леся Українка.) Щасливий майстер, що з тяжкої брили прекрасну постать висікає вміло на радість людям. (М.Рильський.) Я – цар і буду ще предовго царювати, аж поки кращого над мене вродить мати. (П.Куліш.) А на кістках устав пр..славний Пітер. (З.Забашта.) Хай поможе пресвятий Наум, щоб наука легше йшла на ум. (Д.Білоус.) Горе і лихо поборем, книгу прекрасну розгорнем. (М.Рильський.) І чим моє слово для тебе привабне? Ні меду, ні ласки, ні пристані тихої. (А.Малишко.) Вічно пребудьмо в житті, як у пісні. Пісня ж – несмертна, як древо життя! (Б.Олійник.) Коли до гір прилине наш лелека, нехай розтане серця давній лід. (Л.Забашта.) Любо-пречудово розлило довкіль тепло слово “мама”. (М.Адаменко.) Ще буде світу доброго премного, пройдуть часи крові і сліз. (М.Стельмах.) А прізвисько прилипло, приклеїлося, невідомо яким побитом стало відоме всім. (В.Гужва.) Очевидно, прізвище Чубенко час прийшов на Лисенко змінить. (В.Чубенко.) Над притихлою долинкою дикі бджоли одгули. (О.Довгий.) Примружились гаї, замислились оселі. (П.Тичина.) Кактус є притулком для багатьох істот. До його квіток прилітають метелики і пташки колібрі. (З довідн.) Ні одна картина природи влітку не може прирівнятись до пишної фантастичної картини зими. (І.Нечуй-Левицький.) На Грубу Дрова затаїли злобу і вирішили добре припекти оцю не раз осмалену особу. (В.Симоненко.)

ІІ. Придесненський день в долині гасне. (М.Стельмах.) П’янко і принадно пахне вечір карий. (Д.Луценко.) В краю придніпровськім ми стрілись з тобою, веселко моя золота. (А.Малишко.) Прекрасні квітневі ранки лягають в рожевих горах розгорнутим оксамитом. (І.Калянник.) Он смарагдові жили струмків заплелись воєдино, якщо будеш притомленим – пий і вмивайся, людино! (А.Малишко.) Знов слова чиїсь причулись, знов рука плеча торкнулась. (М.Рильський.) Розвіялись давно всі мрії пречудові. Ми – вершники, авжеж, та тільки безголові. (Р.Чілачава.) У прізвищі моєму козацька кров кипить. (П.Перебийніс.) З житейського розбурханого виру туди, за обрій, у прекрасний вирій, можливо б, наше місто попливло. (Н.Диб’як.) Прийдуть гості до нашої хати - привітаєм за дружнім столом. (В.Мордань.) І знову сніг, немов самотній лебідь, з понаднебесся в тишу прилетів. (Л.Косановська.) Будуть нові міста височіти в прекрасному світі, будуть нові сади у щасливому краї цвісти. (Л.Забашта.) Відкілясь гроза примчала і розбила все. (В.Сосюра.) Мороз прилине синьо і прозоро, розвісить скрізь інею сивим дим. (В.Сосюра.) Є квітки, що звуть морозом, що і справді розцвітають в перших приморозків час. (М.Рильський.) Я не приховую дум і слів, людям дивлюсь в обличчя. (Є.Будницька.) А щоб доля в ці дні навмання не ішла, я ремнями її прикручу до сідла. (В.Сосюра.) З цих левів рідкісних прекрасний кожен звір. (Є.Гуцало.) І клекотить картопля в казанку, присолена не сіллю, а сльозою. (А.Малишко.) А поле колосилося без мене, і день, і ніч все кликало: “Прийди!” (Л.Тендюк.) А прірва в прірві – це уже безодня. (Н.Кіт.) О гарний сфінксе! Розгадай сю загадку предивну. (П.Куліш.) На стіні павук снує претонісінькую сітку. (І.Франко.) Бурмило – жартівливе прізвисько ведмедя. (Зі словн.) На крилах Змій прилинув, князівну ухопив і наче в прірву згинув. (Олександр Олесь.) Годинник бідкався: “Здоров’я препогане. А що ж то скоїться, як цокать перестану? Це ж час зупиниться! І всесвіт пропаде!” (В.Симоненко.)


1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка