Практикум частина перша 2004 передмова



Сторінка3/17
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.39 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ СЛІВ З РЯДКА В РЯДОК




Орфограма: перенос слів з рядка в рядок (2)




З одного рядка на другий слова переносяться за складами: до-ля, ву-ли-ця, шко-ляр-ський.

Слід дотримувати таких правил:


  1. Одна буква не переноситься і не залишається в попередньому рядку: яб-лу-ня (не я-блу-ня), ар-мія (не ар-мі-я).

  2. Не можна розривати буквосполучень дж, дз, які позначають на письмі один звук: хо-джу, си-джу; якщо дж, дз не становлять одного звуку, їх слід розривати: під-зем-ний, над-зви-чай-ний.

  3. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюються від попередньої букви: від-їха-ти, пять-ма, паль-ці.

  4. Не розриваються абревіатури: УАПЦ, МАГАТЕ.

  5. При перенесенні прізвищ не можна залишати на попередньому рядку ініціали або інші умовні скорочення: І.Я.Франко (не І.Я. // Франко), проф.Нечуйвітер (не проф.//Нечуйвітер).

  6. При переносі складних слів не залишають на попередньому рядку початкову частину другої основи, якщо вона не становить складу: семи-струнний (не семис-трунний), восьми-гранний (не восьмиг-ранний).

  7. Слова довільно переносяться за складами: Дні-про і Дніп-ро; це правило поширюється і на суфікси: товари-ство, товарис-тво, товарист-во.


@ 19. Подані слова поділити рисками на частини для переносу.

Зразок. Яго/да.
Ялина, надія, раджу, подзвін, підземелля, почуття, єднання, натхнення, український, серйозність, одинадцять, п’ятизначний, розм’якшувати, гудзик, середньовіччя, Наддніпров’я, Примор’я, десятирічний, дитинство, святість.
20. Переписати, виділені слова поділивши рисками для переносу. Підкреслити слова, які переносу з рядка в рядок не підлягають.

Свобода існує зовнішня і внутрішня. Зовнішня свобода – це свобода від чужої волі, залежності, заборон, наказів, обмежень. Це протистояння грубому втручанню, будь-яким насильницьким діям.

Але зовнішня свобода дається людині тільки заради свободи внутрішньої. Така свобода звернена до себе. Її головна духовна риса – самовимогливість.

Свобода обтяжлива, бо передбачає самостійність рішень і дій. Несвобода має ту перевагу, що не треба думати. За тебе думають інші.

Без свободи індивідуальної не може бути свободи колективної. Відпущений на свободу раб незрідка залишається рабом. Він не готовий до свободи розумово, морально й психологічно.

З журналу.



СТОП! У кожному з поданих слів позначити орфограму. Погрупувати слова з буквеними і небуквеними орфограмами (див.передмову).

Зразок. Буквені: Марія, земля. Небуквені: ко/са, з усіма, по-нашому.
Шко/ляр, зерно, Дніпро, на завтра, веселка, по-модному, діт/во/ра, день, Говерла, рівнозначний, по/ша/на.

ПРАВОПИС СЛІВ З НЕНАГОЛОШЕНИМИ ГОЛОСНИМИ



НЕНАГОЛОШЕНІ ГОЛОСНІ ЗВУКИ
Орфограма: букви е, и, що позначають ненаголошені голосні в коренях слів (3)
21. Прочитати, дотримуючи орфоепічних норм. Підкреслити слова з ненаголошеними голосними [е], [и], [о]. Як вимовляються голосні [е], [и], [о] в ненаголошених складах? Виділені слова записати фонетичною транскрипцією.

Зразок: човен [ч о в е и н ]
Погойдує вітер калину, гортає листок за листочком. (П.Перебийніс.) Хлібів золоті перегони пливуть аж за обрій життя. (В.Василашко.) Вітер казку у житах читає. (Г.Коваль.) Райдуги бринять під небесами. (М.Гурець.)

І знову вересень в тихому березі багряний свій човен ладнає в дорогу. (Г.Коваль.)



Ненаголошені голосні [е], [и], [о] у вимові наближаються до інших голосних: земля [з е и м л’ а], життя [ж и е т’: а], учень [у ч е и н’], розумник [р о у з у м н и к], зозуля [з о у з у л' а].


Щоб не допустити в таких словах помилок, слід пам’ятати:
з метою з’ясування, яку букву треба писати в ненаголошеному складі з [е] або [и], слід поставити слово в такій формі, щоб сумнівний голосний стояв під наголосом (з?ма – зими, м?не – до мене) або ж дібрати спільнокореневе слово, у якому сумнівний голосний є наголошеним (н?бесний - небо, т?хенько – тиша);

ненаголошений [о] вимовляється як [у] в коренях українських слів перед складом з наголошеними [у] або [і] (кожух [к о у ж у х],



ходім [ х о у д і м]), з’ясувати, яку букву слід писати, потрібно добором перевірного слова: голубка, бо голуб;

якщо при зміні форми слова сумнівний голосний випав, слід писати букву е: учень, бо учня, справедливий, бо правда;

у сполученнях –ере-, -еле- завжди пишуть букву е: очерет, шелест;

у сполученнях –оро-, -оло- завжди пишуть букву о: боротьба, волос;

у сполученнях -ри-, -ли- у відкритих складах між приголосними завжди пишуть букву и (криниця, глитати), інколи ненаголошений [и] в таких сполученнях можна перевірити наголосом: гриміти, бо гримнути; блищати, бо блиск;

у суфіксах –ен-, -ен(я), -енн(я), -енк-, -еньк-, -есеньк-, -ечк-, -тель, -ер(о) завжди пишуть букву е: запрошений, кошеня, перенесення, Кравченко, маленький, дрібнесенький, качечка, учитель, пятеро;

якщо написання букв е, и, о не можна перевірити наголосом (левада, пшениця, козак, зозулинець, кропива), слід звернутися до орфографічного словника.



22. Переписати, на місці крапок уставляючи пропущені букви. В дужках записати перевірні слова.

Зразок. Шумить і вирує (вир) вечірнє (вечір) місто. (В.Сосюра.)
І. І небо т..плотою (?) гл..биніє (?), і радість нал..вається (?) в серця. (В.Симоненко.) Т..чуть (?), як мед, осінні в..чори (?), ч..рвоним (?) глодом заглядають в хату. (А.Малишко.) Гр..бник (?) граблями гріб гр..би (?) і примовляв: “Гр..би, гр..би..” (А.Качан.)

ІІ. Набл..жається (?) ніч, вона гл..бока (?) і зоряна. (В.Сосюра.) Мов нам..стинкою (?) бл..скучою (?), м..гнула (?) вологим оком білочка руда. (В.Грінчак.) Ч..рвона (?) ружа з чорними л..сточками (?) тремтить на полотні, немов ж..ва.(?) (Н.Волотовська.)



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка