Практикум частина перша 2004 передмова



Сторінка5/17
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.39 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

УЖИВАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА І АПОСТРОФА


УЖИВАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА
Орфограма: м’який знак (10)

М’якість приголосних на письмі позначають літерами і (сік), я (зоря), ююк), є (синє), а також м’яким знаком (день, сіль, батько, вільно).


М’який знак пишеться:
1. Після букв д, т, з, с, дз, ц, л, н, що позначають м’які приголосні у кінці слова та складу: мідь, гедзь, палець, кільце, скринька.

2. У прикметникових суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк- (київський, козацький, ризький), у суфіксах із пестливим значенням - оньк-, –еньк-, -есеньк-, -ісіньк, -юсіньк- (брівонька, біленький, гарнесенький, малюсінький).

3. Після букв, що передають на письмі м’які приголосні, у середині складу перед о: льон, сьогодні, синього.

4. Після букви л перед буквами, що передають на письмі м’які приголосні: сільський, ковальський, польський, пальці.

5. У буквосполученнях –льц-, -ньц-, -льч-, -ньч-, які походять від буквосполучень льк-, -ньк-: Гальці, Гальчин (бо Галька); неньці, неньчин (бо ненька).

Примітка. Не ставиться м’який знак після л у сполученнях -лц-, -лч-, якщо вони походять із -лк-: Наталці, Наталчин (бо Наталка), рибалці, рибалчин (бо рибалка).

6. У родовому відмінку множини іменників жіночого роду на –а (-я): пісень, яблунь, вулиць, читалень, паляниць та іменників середнього роду на нн(я), -ц(е): знань, доручень, питань, сердець, кілець.

7. В особових формах дієслів теперішнього і майбутнього часу дійсного способу (знають, напишуть), у другій особі однини наказового способу (стань, їдь, повісьте), а також перед афіксом –ся: змагається, миряться, посунься.



81. Прочитати. Виписати слова з м’яким знаком, записати їх фонетичною транскрипцією.

Зразок. [м’іс’ац’].
Дивиться двір твій на місяць в підзорну трубу криниці. (Ю.Ряст.) Відро до криниченьки дзвонить. (В.Василашко.) Дивлюсь крізь спомини з журбою, як хлопчик з відрами іде. (В.Сосюра.) Місяць – срібне відерце, і зоря горілиць. Хтось налив моє серце срібним дзвоном криниць. (Г.Коваль.) Хай любов’ю нашою святиться чарівна криничка-крижаниця! (П.Перебийніс.)
82. Переписати. Виділені слова розібрати за будовою, обгрунтувати вживання в них м’якого знака.
І. Нахилили квіти голівоньки скрізь. (В.Сосюра.) Мені мов сестроньки оці берези та калини. (Д.Луценко.) Козацький вітер вишмагає душу. (Л.Костенко.) Вирізьбляє блискавиця шви на синім полотні. (М.Стельмах.) На спориші легенький слід. (В.Мордань.) Молоденький місяць став шляхи верстати, щоб могла людина ріг його дістати. (А.Малишко.) Я череду у полі доглядаю, цілісінькую ніч не спочиваю! (Л.Глібов.) Стьмяніли браслети і гребені. (Л.Костенко.) У європейськім костюмі я не такий, як колись. (В.Сосюра.) Приймачі підбадьорливо сиплють прогнозами (Б.Олійник.) Аж тепер вже видно, хто ми до самісіньких глибин. (Л.Костенко.)

ІІ. Лети собі, ворононьку, мені – в іншу сторононьку. (Ю.Ряст.) Волошки, ніби сині зіроньки, блищать. (М.Рильський.) Схожі на малесенькі сонця, підвелися втомлені ромашки. (О.Вертіль.) Між кручами петляє до Дністра тонесенькою жилкою Мурашка. (П.Перебийніс.) Які солодісінькі години перебуваю я, сидячи там в самотині. (І.Нечуй-Левицький.) Верба у котиках – як срібний злет брови, ні, не брови – тонесенької брівки. (Н.Волотовська.) В оченьках чистих сонечко грає. У радість перекуй дрібненький свій одчай. (М.Рильський.)



Вимова наступного м’якого приголосного може впливати на вимову попереднього приголосного, який під таким впливом теж звучить м’яко: пісня [п’іс’н’а], кузня [куз’н’а]. Таким чином звукосполучення [сн’] перетворилось на [с’н’]. На письмі таке уподібнення за м’якістю не позначається.

У результаті впливу попереднього м’якого приголосного [л’] на наступний твердий [с] утворився дуже поширений в українській мові прикметниковий суфікс –ськ- [с’к’]: сільський [с’іл’с’кий] польський [пол’с’кий].



83. Прочитати. Обгрунтувати вживання і невживання м’якого знака у виділених словах. У яких випадках м’яка вимова приголосного та відповідне до неї вживання на письмі м’якого знака зумовлюється таким фонетичним явищем, як уподібнення за м’якістю?
І. А з берега, немов вінок купальський, пливе водою пісня. (М.Рильський.) А на душі пресвітло й тепло: я вірші Рильського згадав. (В.Мордань.) Яка в Коцюбинського посмішка мила! (А.Малишко.) Синіми пальцями вітер стукає у шибки. (В.Сосюра.) Я кров’ю молодою побратався із полем у подільській стороні. (П.Перебийніс.) А материнська пісня пломінка усюди піде слідом за тобою. (Л.Забашта.) Люблю хати древлянського Полісся. (Л.Костенко.) А нового уже не догнати на старих українських волах. (В.Сосюра.) Мчить крізь теплі ночі і світанки на кур’єрській швидкості життя. (Д.Луценко.) Інші нехай співають про громадянську війну. (В.Сосюра.) У сумці солдата лежить маршальський жезл. (Наполеон.)

ІІ. Я тут в сільській родині ріс. (Д.Луценко.) Хвала тобі, селянська чесна піч! (Л.Забашта.) І пливуть в намулі та імлі слізоньки усіх земних народів по моїй чорнобильській землі. (Г.Фалькович.) І знову теплі пальці сонця хвилюють радісний бузок. (В.Гнатюк.) Ковальський міх натруджено кректав, танцюючи в розплавленому горні. (Д.Луценко.) Чую польської мови лагідні дзвони. (Д.Павличко.) Я б літаком за годину дістався Гданська чи Гдині! (М.Самійленко.) Карпати, Карпати, зелені Карпати, гуцульського краю довічна краса. (Д.Луценко.) А день рибальський – не перший день, але щораз новий! (М.Рильський.) Сопе, як ковальський міх. Янгольський голосок, та чортова думка. У дитини заболить пальчик, а в мами – серце. (Нар.творч.)

ІІІ. Академік Володимир Вернадський, педагог Василь Сухомлинський, режисер Олексій Суходольський, гіркий полин, письменник Максим Горький, Уральські гори, порт Гданськ, міста Братськ і Тобольськ.
@ 84. Подані іменники поставити у формі давального відмінка однини. Обгрунтувати вживання і невживання м’якого знака.
Донька, Оксанка, Маринка, нянька, дитинка, матінка, мамонька, калинка, калинонька, краплинка, хатинка, Галька, голка, Галинка, Юленька, Лізонька, Маланка, Валька, Валентинка, Васька, паска, праска, сопілка, бурулька, гілка, лялька, рибалка, зозулька, спілка, кілька, ополонка, синька, пінка, Жмеринка.
@ 85. Переписати, вставляючи на місці крапок, де потрібно, м’який знак. Позначити в словах орфограму “м’який знак”.
І. В “Енеїді” і в “Натал..ці Полтавці” Іван Котляревський утвердив високе почуття людської і національної гідності, без чого не можна було б і думати про відродження культури пригнобленого краю. (Є.Сверстюк.) Весняний гомін народився у вербовій брун..ці. (Г.Коваль.) Висить зоря на срібній павутин..ці. (Л.Закордонець.) “Щасливого лову!”- кивала вона головою рибал..ці. (М.Коцюбинський.) І сняться мені й дотепер русал..чині зоряні очі. (Л.Тендюк.) Човен хлюпа в річен..ці – не біда. З річки синій місяченько вигляда. (Г.Коваль.) Сонний місяць, мов в колис..ці, в синій вишині. (В.Сосюра.) Ой не можна березон..ці край тину не витись. (М.Костомаров.) Виходить, полохливій перепіл..ці тепер не так лячно. (М.Стельмах.) Господи, яка то була радість Пріс..ці! (Панас Мирний.) Засіли ліньки Зін..ці в колін..ці. У кишен..ці вітер гуляє. При сухій гіл..ці й сира запалає. (Нар.творч.)

ІІ. Ми будемо жити в спіл..ці із людьми-братами. (Б.Грінченко.) ...Благання я посилаю долен..ці своїй. (Леся Українка.) Зіграй мені, вівчарю, на сопіл..ці, коли під вечір стелеться туман. (Л.Забашта.) Смаглява ніч в колис..ці гір гойдала місяця малого. (Д.Павличко.) Зачіплянка полюбилася Вірун..ці ще й тим, що тут люди рано встають, схід-сонця не просипають. (О.Гончар.) І корали, дон..чині корали зорями ранковими палали. (Д.Луценко.) Знов зоря світання стерла сон крилом, цвірін..чить горобчик срібно за вікном. (В.Сосюра.) А на гіл..ці лист пожовклий затремтить в конанні. (Олександр Олесь.) Тут що не двір, то квітне по Натал..ці, і кожна хоче у кіно й на тан..ці. (Л.Костенко.) Горенько Парас..ці! (Панас Мирний.) Козак на коника схопився, Марусен..ці вклонився. Рибал..ці дощ не перешкода. Хлопчикові хочеться рушниці, а дівчин..ці – голки. Сухо в жмен..ці, порожньо в кишен..ці. Чоловік у горіл..ці, як собака в скаженівці. Любо нен..ці, як дитина в честі. (Нар.творч.)


86. Подані іменники поставити у формі родового відмінка множини. Обгрунтувати вживання м’якого знака.
Столиця, паляниця, вишня, пісня, кузня, будівля, питання, звільнення, застереження, розв’язання.
87. Переписати, подані в дужках іменники ставлячи в формі родового відмінка множини. Позначити в словах орфограму “м’який знак”.
І. Всіх слів і (брехня) не бери на віру, на фальш і зраду май порядний дрюк. (І.Франко.) Міняється душа від жару (таємниця) народу рідного. (А.Малишко.) Один Язик під час розмов (дурниця) чимало намолов. (А.Качан.) Ще багато (пісня) непочатих у закоханім серці моїм. (В.Сосюра.) Я вийду до своєї вишеньки через пісень калинові мости (Б.Олійник.) А мій дужий спів лунає і гуде над шумом (хвиля). (Олександр Олесь.) Я бачив багато (столиця) за горами, за долами. (Д.Луценко.) Тривога обняла всіх, і люди збіглись з усіх (вулиці). (П.Куліш.) Зелений степ зацвів маками, ударив струнами (пшениця). (М.Стельмах.) А як гнойку не буде в полі, то й (паляниці) не буде на столі. (В.Симоненко.)

ІІ. Як багато (птиця) – не буде (гусениця). У чужому хліві (вівця) не розведеш. Де багато (господиня), там хата не метена. У нього сім (п’ятниця) на тиждень. Вискочив, як Пилип з (конопля). З пуху (фортеця) не будують.

Народна творчість.

ІІІ. Од квіту вишень стало в світі біло так і чисто так! (Б.Олійник.) У осені бабиним літом іскриться обличчя, зеленою ряскою сяє із гострих (зіниця). (Є.Гуцало.) Як я губився в тих долонях (доля)! (В.Стус.) Мов подих вітру, срібно-синя тиша, і рідний силует на фоні (вишня). (Л.Косановська.) Нарвавши (черешеня), школярі втікали, неначе прудкі кози. (І.Нечуй-Левицький.) Не (весна) первоцвіт, не осінь злотокудра зронили в серце радість і тепло. (Л.Забашта.) Схилила осінь грона (горобина). (Л.Костенко.) Ліс зустрів мене як друга (горлиця) теплим воркуванням. (М.Рильський.) Жодних земля ця не має (безодня). (С.Кльонович.) І лобода одвіку для (синиця) зарані до зими готує сім’я. (М.Самійленко.) Бодай тобі, Горобчику, не брехать, а Горлицям твоїх (брехня) не чувать! (Л.Глібов.) І (птиця) лунав щасливий спів. (В.Сосюра.)


88. Переписати, вставляючи пропущені букви. Пояснити вживання м’якого знака у виділених словах.
Ці миті спалахів і пригасань, ця ока й неба мер..хтлива схожість! (М.Самійленко.) Україно, моя сторона, краю мій і сподівань, і мрій! (В.Сосюра.) Як не любити в..сни многошумної, меду пахучих суцвіть? (М.Рильський.) Кож..н день був жагучим чуттям передщасть. (Л.Костенко.) І ці стеб..линки, майбутні обжинки, ковтають промінчик злотистеньких сонць. (В.Родіонов.) О теплий тиск руки, о дружній стук с..рдець! (В.Сосюра.) І мислі гл..бина готує серцю свято мандрівок молодих, шукань і воскресінь. (А.Малишко.)
89. Переписати, подані в дужках іменники ставлячи у формі родового відмінка множини. Позначити в словах орфограму “м’який знак”.
(Серце) прихильних маємо доволі. (П.Куліш.) Не видно нікого, знайомих немає тут (лице). (В.Місевич.) (Дерзання) і мрій клекоче в серці грім. (А.Малишко.) Сповільнено твій час (прозріння). Не жди жалоб, не жди (моління). (В.Стус.) Безпредметні розмови про неньку Україну за нинішніх умов суворих (випробування) звучать чужим голосом. (Є.Сверстюк.) На Закарпатті поблизу села Корольове археологи виявили одне з найдавніших людських (поселення). (З підручн.)

У буквосполученнях –ть, -ться у дієсловах м’який знак пишеться, тоді як дієслова на –ш, -шся пишуться без мякого знака: навчають, пишаються, навчаєш, пишаєшся.




Орфограма: буквосполучення –ться, -шся у дієсловах (8)
90. Переписати, на місці крапок уставляючи, де потрібно, м’який знак. Обгрунтувати його вживання. Позначити в словах орфограму “буквосполучення –ться, -шся у дієсловах”.
І. І посієт..ся, і зазернит..ся думки звичної дивина. (О.Довгий.) І легко тобі, хоч і дивиш..ся ниць, аби не спіткнутись ні разу. (О.Ольжич.) Тримаєт..ся душа на слові честі. (Ю.Каплан.) Сріблит..ся нитка часу. (Л.Талалай.) Часу і далі не осягнеш.. оком. (А.Малишко.) Шкребет..ся поглинал..ний час. (А.Коляновський.) Чого являєш..ся мені у сні? (І.Франко.) Добро між нами, і ти зживеш..ся, як з братами. (І.Срезневський.) Ой доле, доле, що з люд..ми ти коїш..? (Л.Костенко.) Вогон.. не гасит..ся вогнем, і ніч.. не здовжуєт..ся днем. Не пнет..ся з вірності біда, не ллєт..ся з кременю вода... (А.Малишко.) Чорний сон віків не збудет..ся, що мине, а що забудет..ся, що засне, а що й розбудит..ся. (Л.Костенко.) “Ораторами роблят..ся, поетами народжуют..ся”, - каже латинс..ка приказка. (М.Рильський.)

ІІ. Вересен.. ясний склит..ся над селом. (М.Рильський.) Ден.. золотими очима дивит..ся в синє вікно. (В.Сосюра.) Осін.. на землю тихен..ко спускаєт..ся, крилами-хмарами небо вкриваєт..ся. (М.Рильський.) Розквітлу папорот.. шукаєш.. ти в лісах, і вся ідеш.. в крові, і вся ідеш.. в сль..озах. (Олександр Олесь.) Доки гай сліз..ми не засл..озит..ся, сміх калиновий не заросит..ся. (Г.Коваль.)

ІІІ. Не журис.. же, сиротино, що долі не маєш...! Як полюбит.. дівчинонька, то й долю придбаєш.. . (О.Корсун.) Є ті години, що хочеш.. співати, але чи всякий піс..ню собі зложит..! А як глянеш.., то побачиш.., що не всі сміют..ся. Коли сохнеш.. од печалі, самі сл..ози ллют..ся. (О.Афанасьєв-Чужбинський.) Туман з поля піднімет..ся, сонечко прогляне, і минет..ся негодон..ка, й долен..ка настане. (Я.Щоголев.) Ти груди краєш.. поглядом дитини, печеш.. і мучиш.., рідний краю мій, п’яниш.., як жоден на землі напій. (М.Рильський.)

ІУ. Ти знов оживаєш.., надіє! Світліє душа, молодіє... (І.Франко.) Захочеш.. – і будеш.. . В людині, затям, лежит.. невідгадана сила. (О.Ольжич.) Геть, боягузе підлий, що за плату живеш.. у деспота рабом, що корчиш..ся під батогом і хвалиш.. руку, що тебе катує! (Р.Бернс.) Дарма просиш..ся ти, зрадник, не пущу тебе ніколи. (М.Костомаров.) І починаєш.. все спочатку, коли об труднощі спіткнеш..ся. Скажи, чому зникає щастя, коли до н..ого доторкнеш..ся? (О.Радішевська.) Навчиш..ся надать блискавичніст.. думкам. Та ти не відхилиш.. свойого вінця, підеш.. неухильно, підеш.. до кін..ця. (О.Ольжич.)

V. Надвечір’я ллєт..ся білим димом. (М.Самійленко.) Чи в думон..ках літа вертаєш..? Степи і ниви розстеляєш.. і в небо молиш..ся комус..? (Олександр Олесь.) Мережит..ся між травами струмок, рясна калина гронами багрит..ся. (Д.Луценко.) Сумно в жоржини всміхают..ся всі пелюстини. (Є.Гуцало.) Під ноги стелит..ся дорога ще й кучерявит..ся чебрец.. . (С.Тен.) Стебел..ця росяні конвалій тобі вклоняют..ся до ніг. (В.Сосюра.)

VІ. Працюй, наче збираєш..ся сто літ жити. Танцювати не хочет..ся, та черевики просят..ся. Доки не впрієш.., доти не зігрієш..ся. Що в серці варит..ся, на лиці не втаїт..ся. Поки не намучиш..ся, доти не научиш..ся. Як не візьмеш.. доїнням, не доцівкаєш..ся додоюванням. Трапляєт..ся, що й на мудрому чорт катаєт..ся. Здавна так ведет..ся, що хата віником метет..ся.

Народна творчість.
91. Розкрити значення поданих фразеологізмів. Виписати слова з орфограмою “м’який знак”. Обгрунтувати написання виділених слів.
Сидіти між двох стільців. Палець об палець не вдарити (Пальцем не зачепити). Дядькові своєму розкажи. Стати на слизький шлях. Відпустити гальма. Троянський кінь. Тепленьке гніздечко. З сивини століть. Фільчина грамота. Стиміти гвіздком у голівоньці. Буря у склянці води. Сім неділь на тиждень справляти. Аж кури сміються. Скупчуються хмари.
& 92. Записати під диктовку. Позначити в словах орфограму “м’який знак”. Написане звірити з надрукованим.
Вона йде лугом, зеленою високою травою. Трава чіпляється за ноги, перечіпає... Злякані коники роєм знімаються з-під трави і стрибають на всі боки. Сюрчать, галасують, мов дають звістку переднім товаришам, щоб береглися. Між ними метелики носяться, грають. Що за розкіш, що за приволля серед степу! Стихають всі болі пекучі, тиха радість голубить душу, легкі почуття забавляють серце. Чуєш, як життя проходить крізь тебе шелестом тихим трави, неугавним голосом коників, підпадьомканням перепелиним... І почуваєш, що ти тільки невеличка частина всесвітнього життя, що розвернулось кругом тебе. І почуваєш, що говорить травина травині, що сюрчить коник коникові, що гукає перепел. То життя в ньому говорить, то воно шелестить і сюрчить. А твоє серце зливається з цим гомоном.

За Панасом Мирним.



М’який знак не пишеться:




  1. Після букв, що позначають губні та шиплячі приголосні звуки: степ, любов, сім, ніч, ріж, вчиш, мусиш.

  2. Після букви р, що позначає кінцевий звук слова і складу: кобзар, буквар, повір, чотирма, Харків (але Горький).

  3. Після н перед буквами ч, ш, щ ( кінчик, менший, барабанщик) та перед суфіксами -ськ-, -ств- (панський, селянський, українство).

  4. Між буквами, що позначають м’які приголосні звуки: пісня, кузня, веснянка, радість (але тьмяний, різьбяр).

  5. Між буквами, які позначають подовжений м’який приголосний: зілля, волосся, ллє, тінню.


@ 93. Прочитати. В яких словах на місці крапок потрібно поставити м’який знак? Слова з м’яким знаком і без нього записати в дві колонки.
Кін.., піч.., в’яз.., календар.., ніч.., міц.., верф.., любов.., Суламіф.., навчан..ня, близ..ко, маз..зю, суміш.., батен..ко, матін..ці, нен..ці, вісім, сут.., дяд..ко, сип..те, дріб.., полтавс..кий, сіл..с..кий, селян..ство, рибал..ство, він..чати, тон..ший, бакен..щик, балкон..чик, майбут..нє, молод.., піс..ля, нал..лємо, колос..ся, збіж..жя, навман..ня.
94. Переписати, на місці крапок уставляючи, де потрібно, м’який знак. Позначити в словах орфограму “м’який знак”.
І. Памороз.. айстри цілує. (Г.Коваль.) Любов.. розгортає життя, як сюїту. (А.Кацнельсон.) І Хар..ків ось шумить. (В.Сосюра.) Я обламаю хвилинам пал..ці, що не спліталис.. в печал.. годин. (Л.Костенко.) Не вернеш.. втрачені хвилини. (Д.Луценко.) Тебе в піснях здіймаю я до зір.. . (В.Сосюра.) І серце вогневіє на кін..чику пера. (П.Перебийніс.) Не вір.. безвірникам. (В.Крикуненко.) Зрідка сонце блисне промін..цем. (Л.Закордонець.) Я у садку з Богдан..чиком вовтузився. (М.Рильський.) І смугляве хлоп’я в хворостян..ці цілу ніч..ку складало вірші. (В.Сосюра.) І гачки, і блешні, і вудки – рибал..с..ких душ німі товаришки. (М.Рильський.) Світ у ракетнім колі змен..шився до зернини. (Б.Олійник.) Люблю, як ти ходиш.. і дишеш.. . (В.Сосюра.) Вбога геран.. на вікні велетен..с..ким росте баобабом. (М.Рильський.) Був там, де тепер.. нема. Хоч об дорогу вдар.. . Сипати червін..цями. Бити карбован..цем. (Нар.творч.)

ІІ. Чого марсел..с..ку пісню чути? Хіба ден.. слави вже настав? (Леся Українка.) Ми не пішли молитис.. на червін..ці. (Б.Олійник.) І натомлена ніч.. гасить місячну піч.. . (Г.Коваль.) Сип.. вогнями, ніч..ко, сип.. вогнями! (М.Гурець.) Тріпочут.. білі лебеді крил..ми. (Г.Коваль.) Люди! Не ріж..те безвинно лебедю біле крило! (П.Перебийніс.) Піс..ня завмирає, піс..ня погаса. (М.Рильський.) Пісен.. пташиних звуки замовкли в деревах оголених, смутних. (В.Сосюра.) Всі знали в куз..ні коваля, бо линув гук зблизу, здаля. (А.Малишко.) Заздалегід.. все треба врахувати перед сівбою завше до дрібниц.., як хочеш.. гарний урожай зібрати, як хочеш.., щоб шумів прибій пшениц... (Д.Луценко.) Тут мати пестила мене в березовій колис..ці. (Д.Луценко.) Леген..кий вітрец.. подихає - і скріз.. розносит..ся тепло ранн..ого літн..ого ранку. (Панас Мирний.)

ІІІ. Шершаве вмій зробити гладен..ким. Ростуть опен..ки – в них ніжен..ки тонен..кі. Просо дрібнен..ке – то й каша ріден..ка. Який кухар.., такий борщ.. . Коли біл..шає пастухів, мен..шає корів. Коли ти обманувся вперше, винен обман..щик, коли вдруге, винен ти сам. Пропало, як пан..щина. Той біл..ше знає, хто мен..ше відпочиває. Раніше почнеш.. – раніше кінчиш.. . Де мен..ше псів, там мен..ше бліх. Хто в темряву дивит..ся, той од світла кривит..ся. Хто за працю берет..ся, тому все вдаєт..ся. Сам землі не вклониш..ся, і вона ц..ого не зробит.., бо старша за тебе. Ноги спотикают..ся, а голові дістаєт..ся. У рукавичках шовку не скроїш.. . Вогонь.. мстит..ся, якщо його не шануєш.. .

Народна творчість.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка