Практикум частина перша 2004 передмова



Сторінка8/17
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.39 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17

ЧЕРГУВАННЯ ЗВУКІВ



ЧЕРГУВАННЯ ГОЛОСНИХ
Орфограма: букви о – і, е – і , є –ї в коренях слів (13)

Звуки [о], [е] (у відкритих складах) чергуються з [і] (в закритих складах): слово – слів, особа – осіб, Канева – Канів, Києва [к и й е ив а] – Київ

[ к и й і в].



117. До поданих слів дібрати споріднені з чергуванням [о], [е] з [і].

Зразок. Творчий - твір.
Летіти, гора, зоря, воля, дорога, ягода, входини, село, дворище, ягода, вести, мозок, кора, ночівля, сльоза, дротяний.
118. Переписати, в дужках після виділених слів записуючи слово з чергуванням. Позначити в словах орфограму “букви о – і, е – і , є –ї в коренях слів”.
О свято осені (?) в багряному вінку! В лузі калину чатує явора (?) тінь хитка. (Г.Коваль.) Живе од кореня (?) калина так само, як народ (?) од слова (?) “рід” (?). (М.Малахута.) Хмарина тінь згубила в ячмені. (?) (Г.Коваль.) М’язи обличчя керують рухом щік (?), брів (?), носа (?), рота, нижньої щелепи. (З підруч.)
119. Слова змінити так, щоб відбулося чергування голосних звуків.

Зразок. Канів – Канева, Кривий Ріг – Кривого Рогу.
Київ, Львів, Чернігів, Харків, Миколаїв, Тернопіль, Ржищів, Обухів, Бориспіль, Ірпінь, Бердичів, Здолбунів.
& 120. Записати під диктовку. Підкреслити слова, в яких відбувається чергування голосних [о], [е] - [і].
Нема старому вороття ані у Києві, ні в Львові. (М.Рильський.) Пливли тумани в Лютежі, гули вітри сполохані. (Д.Луценко.) Я з поезій зведу вам до Києва міст. (Б.Олійник.) Гомонять під Каневом селяни. (М.Рильський.) Страх і покора множать недорік. (Л.Костенко.) І мало що у Ірпені нагадує минулі дні. (М.Луків.) В’яне серце під осені спів. (В.Сосюра.) Над озірцем журавель споважніло в академічній задумі ступав. (Б.Олійник.)

Орфограма: букви е – і в коренях дієслів (14)

Букву і пишуть у коренях дієслів перед наголошеним суфіксом –а (-я): стріляти, згрібати. В окремих словах літеру і пишуть перед суфіксом –ува (-юва): стрелити - прострілювати, викоренити – викорінювати.




121. Прочитати, прокоментувати чергування голосних звуків.

Летіти – літати, садити – сідати, гребти – загрібати.


@ 122. Переписати, вибираючи з дужок потрібну букву. Позначити в словах орфограму “букви е – і в коренях дієслів”.
Скочив Тиміш, побіг, ухопив рушницю та й устр(е,і)лив чорного ворона. (Марко Вовчок.) Кого б стр(е,і)ляти із рушниці? В нас горобці, шпаки, синиці. (Олександр Олесь.) Кожен засмаглий в боях рудокоп навчить вас застр(е,і)лити ворога в лоб. (М.Бажан.) Ой, я постр(е,і)ляна, порубана словами, душа моя на рани знемагає. (Леся Українка.) Не стр(е,і)ляй перед тим, як вискочить заєць. (Нар.творч.) В простр(е,і)лених полях ніхто вже не гравець. (Ю.Ковалів.) Як стрель стр(е,і)льнув у дівчину. (Панас Мирний.) Зайця бубном не встр(е,і)лиш. Не штука стр(е,і)ляти – штука вцілити. Одним пострілом сорок качок позастр(е,і)лював. (Нар.творч.)

Орфограма: букви е - и в коренях дієслів (15)




Випадний [е] чергується з [и] перед [л], [р] і наголошеним суфіксом –а (я): : беру – брати – вибирати, вистелю – вислати - вистилати, завмер – замри – завмирати, стер – зітри – стирати.




123. Прочитати, прокоментувати чергування голосних звуків.
Завмерти – завмирати, беру – перебирати, стерти – витирати, спертися – спиратися.
124. Переписати, вибираючи з дужок потрібну літеру. Позначити в словах орфограму “букви е – и в коренях дієслів”.
І. Народжується все і пом(е,и)ра... І все ж безсмертні і життя, й природа. (Д.Луценко.) Час вм(е,и)рати, бо страшно, тяжко в світі жить. Ох, як болить! (І.Франко.) І чудно, і страшно, що так трудно вм(е,и)рти. (М.Коцюбинський.) Чи тільки в казці лебідь ум(е,и)рає не з криком навісним, а з любим співом? (Леся Українка.) Тихо зграя спала, тихо плакав лебідь, тихо кров’ю сходив, тихо ум(и,е)рав. (Олександр Олесь.) Страшніше смерті, як нема де вм(е,и)рти. (Б.Олійник.) Вм(е,и)рати так вм(е,и)рати – все одно день втрачати. Добрі люди ум(е,и)рають, а діла їхні живуть. (Нар.творч.)

ІІ. Мудрець мусить і з гною виб(е,и)рати золото. (Г.Сковорода.) Життя б(е,и)рем мов на бігу ми. (В.Сосюра.) Можна все на світі виб(е,и)рати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину. (В.Симоненко.) Тільки пісня за серце б(е,и)ре. (В.Сосюра.) Ніч проміння позб(и,е)рала і змотала у клубок. (Олександр Олесь.) Розб(е,и)рається, як свиня в апельсинах. Як зб(е,и)руться тучки в кучку – буде громовиця. Час, терпіння й сумління приб(и,е)рають з дороги каміння. За нашим городом зацвіла калина, не виб(и,е)рай, батьку, багатого сина. (Нар.творч.)


125. Пояснити значення фразеологізмів. Прокоментувати чергування голосних звуків у словах .
Завмирати (завмерти) серцем. Вмирати (вмерти) зо сміху. Вносити (внести) у вуха. Туман застелив (застилає) очі.
& 126. Записати під диктовку. Позначити в словах орфограму “букви е - и в коренях дієслів”. Написане звірити з надрукованим.
І. Будуть зорі встилати розложистий шлях. (Леся Українка.) Я візьму той рушник, простелю, наче долю. (А.Малишко.) Чи бачиш, брате, ниву, що широко покосом встелена, як лиш засягне око? (І.Франко.) Ось луки оксамит зелений простилають. (П.Куліш.) Ламайте калину, встеляйте долину молодій, молодому до весільного дому. Застилайте тесовії столи, накладайте пшеничнії хліби! (Нар.творч.) Спадав вечірній сутінок і звільна тонув у темряві, що низ встеляла. (І.Франко.) Чому я барвінком в гаю не стелюсь? Ліворуч місяць сплів мережку і застилає нею стежку. (Олександр Олесь.) Ні, туман до ніг не простилався, лиховісний вітер не корився! (М.Рильський.) Прийди до мене ввечері, коли зоря вишневі рушники простеле. (Є.Гуцало.) Пригадуєш, як соняхи цвіли, пилок жовтавий землю устилав? (А.Камінчук.) Вересень сипле сині загати, листям багряним шлях застила. (А.Малишко.)

ІІ. У жорнах сумнівів перетираю душу. (С.Тихолоз.) Літа пливуть, а ми йдемо і ярем дерево тремо, хоч до кісток ми шиї стерли і кращі спільники умерли. І де ми сили беремо тягти віки своє ярмо, ворожі сльози утирати і посміхатися крізь грати? (Олександр Олесь.) За тисячу років стирається навіть камінь, а народне слово - вічне. Були в кози роги, та стерлися. “Чим ви, хлопці, вдома втираєтесь?” – “Батько – рукавом, мати - подолом, а я на печі так сохну!”. Ворона літає, а дурень голову задирає. Суха ложка рот дере. (Нар.творч.)


Орфограма: букви о – а в коренях дієслів (16)


Літеру а пишуть у коренях дієслів перед наголошеним суфіксом -а(-я): скочити - скакати, загонити – заганяти, допомога - допомагати.

У деяких дієсловах перед наголошеним суфіксом -а (-я) вимовляють [о] і пишуть літеру о: простити – прощати, вимовити- вимовляти, потопити – потопати.





@ 127. Записати, вставляючи пропущені букви.
І. Я не л..мивсь ні в які двері, неправді я не бив чолом. (А.Григоренко.) Тільки не бачать моєї муки, як в самотині л..маю руки. (Л.Костенко.) Як я зл..млюсь не плачте по мені! (Леся Українка.) Гуде вітер вельми в полі, гуде, ліс л..має. (В.Забіла.) Устала дівчина, ручки зал..мила: “Ой Боже мій, Боже, що я наробила!” (Нар.творч.) Схопилась буря і зл..мила деревце бідне з корінцем. (Л.Глібов.) Дуб л..мається, а людина нахиляється. Так тепло, аж пара кості л..мить. Віника не перел..миш, а дерево зл..мати можеш. Як на біду, то і в киселі палець зл..миш. (Нар.творч.) Не л..май же, вітре, днів моїх колосся. (В.Сосюра.) Хто прудко гонить, той голову зл..мить. Чого громада забажає, того й пан не пол..має. (Нар.творч.)

ІІ. Коли б я був вітром буйним, я б розг..нив чорні хмари. (Олександр Олесь.) Я розг..няю тіні хмар. (Є.Будницька.) Вітер в небі за хмарами г..ниться. (В.Симоненко.) Відчуття вторинності, комплекс меншовартості треба нам із себе виг..няти. (З газ.) Г..нить дівка парубка, а сама від нього не йде. Сідлай, мила, коня вороного та дог..няй хлопця молодого! (Нар.творч.) А поки що – ні просвітку, ні дня. Світ мене ловить – ловить... дог..ня! (Л.Костенко.) Хоч вовків г..няй, такий в хаті рай. Голод з лісу вовка г..нить. Грім такий, що хоч тури г..ни, так не почують. Минулося, коли я пог..няв і сльози втирав, тепер пог..няю і співаю. Густа каша дітей не розг..нить. Охота від роботи не втікає, а її дог..няє. (Нар.творч.)


128. Розкрити значення фразеологізмів. Прокоментувати чергування в словах голосних звуків.
Зламати (зломити) слово. Заганяти (загонити) голки в серце. Перемагати (перемогти) серце.
& 129. Записати під диктовку. Позначити в словах орфограму «букви о – а в коренях дієслів”. Написане звірити з надрукованим.
І. Боролась наша Леся Українка з нападницькими силами недуги і відганяла смерть саму від себе зневажливо-коротким словом: проч! І чи не так сама ти, Україно, як ворон віщував тобі загин, не раз у чорну, у тяжку годину відгонила від себе смерть і тлін? (За М.Рильським.) Через тумани лихі, через великеє горе ти світиш мені, моя зоре! Тільки в тебе я вірю і віри повік не зламаю, а як зламаю, зломлюсь тоді, певне, сама, бо задавить ворожая тьма. (Леся Українка.) Що швидше кінь біжить, тим більше його поганяють. Як прудко гониш, голову зломиш. (Нар.творч.)

ІІ. Дома й стіни помагають. І комар коня з’їсть, якщо вовк поможе. Муха коня з’їла, а вовк помагав. Погана прикмета, як не помагає голові газета. Як комусь допомогти, то руки не слухаються. Не допоможеш грошима, коли треба плечима. Якщо допомагати, то не ледарювати. Ні грач, ні помагач. На своїм коні як хочу, так скочу. Як би кицька не скакала, не бачити їй сала. Хто камінь не підніме, має його котити. Свиня не з’їсть, поки не покачає. Один на тракторі оре, а другий тільки катається.

Народна творчість.

ІІІ. Майстер читати, писати і з горшків хапати. Вхопив борщу швайкою, а меду голкою. Не всі й щуки карасів хапають. Біс чорта не вхопить. Де нашому теляті вовка хапати! Щоб час перемогти, треба рахувати секунди,а між цим – щось робити. Хто лінь перемагає, той перешкоди долає.

Народна творчість.
Орфограма: букви е – о після ж, ч, ш, щ, дж та й (17)

У багатьох українських словах [е] чергується з [о] після ж, ч, ш, щ, дж, й.

Буква е (є) пишеться після ж, ч, ш, щ, дж, й перед м’якими приголосними: шепіт, щебінь, а також перед складами з е та и, що походять з давнього и: джерело, пшениця, щетина, лієчка [л’ і й еи ч к а], копієчка [к о п’ і й еи ч к а].

Буква о пишеться після ж, ч, ш, щ, дж, й перед твердими приголосними, а також перед складами з а, о, у та и, що походять з давнього ы: чоло, бджола, щока, чорний, жовтий, лійок, копійок.




130. Переписати, вставляючи пропущені букви.
І. Колись пісня в бандурі жила, дзуменіла вона, як бдж..ла. (В.Осадчий.) Бдж..лки золотисті в квітах літають. (М.Рильський.) Страшно осінньої ночі думать про ч..рні степи. (Л.Чернов.) Сюди колись приходили ч..рнички. (Л.Костенко.) Галю, Галю ч..рнобрива, чому в тебе брови криво? (Нар.творч.) Мені ще світить мамине лице, та вже у білій хаті веч..ріє. (П.Перебийніс.) Сніг ляга на веч..рні панелі. (В.Сосюра.) І ми з гори йдемо у веч..ровий час. (Л.Костенко.) Невже ж таки ніхто не ж..нихався? (Л.Костенко.) Добре жить в своїм дому неж..натому тому, перед ним і стіл, і страва, батько, мати при ньому. (А.Малишко.)

ІІ. Від місяця не зріє пш..ниця. За бдж..лу не скажу, а мед солодкий. Куди матка, туди й бдж..лка. Що мені – молодому та неж..натому? Без мене мене ж..нили. Ворон висміює свиню за те, що ч..рна. Забив, як ведмедя ж..лудь.

Народна творчість.

Слова, в коренях яких після шиплячих пишуться букви е, о, можна поділити на три групи:



  1. слова, у яких постійно пишеться е: через, очерет, джерело, шелест;

  2. слова, у яких постійно пишеться и: чоловік, жовтий, шовк, чого;

  3. слова, у яких після шиплячих відбувається чергування е – о: вечеря – вечори; четверо- чотири; шестірка – шостий; женити – жонатий.


@ 131. До поданих слів дібрати спільнокореневі слова з чергуванням [е] - [о]
Чернетка, вечеря, четвертий, шестірня, пшеничний, женити.
132. Після кожного з виділених слів записати в дужках слово з чергуванням голосних звуків.

Зразок. З пшона (пшениця) і дурень кашу зварить. (Нар.творч.)
Паски, як правило, випікали в четвер (?) із пшеничного (?) борошна на яєчних жовтках. (І.Ільченко.) На чуже пшонце (?) окропу не приставляй. (Нар.творч.) На білу гречку впали роси, веселі бджоли (?) одгули. (М.Рильський.) Цвіте дочка рум’янцем на щоці (?). (П.Перебийніс.) А сама я женихів (?) своїх люблю – у серденьку, як у пеклі, потоплю. (П.Куліш.) І кожна справа почорніє (?), як стане підлою душа. (В.Грінчак.) Тихий вечір (?) од журби хмурить чорні (?) брови. (В.Сосюра.) Вечоровими (?) фіолетами зацвітає на серці мак. (А.Малишко.) Земля повечеряла (?) сонцем і облягалася на ніч. (М.Коцюбинський.) Все шестірка (?) шлях мені віщує, туз жировий – на казьонний дім. (А.Малишко.)
133. Пояснити значення кожного з фразеологізмів, за потреби звернувшись до словника. Виписати слова з орфограмою “букви е – о після ж, ч, ш, щ, дж та й
У поті чола (не схилити чола). Жорстокий вік. Потовкти на пшоно. Відділяти кукіль від пшениці. Як з шовку виплетений. На всі чотири сторони. Всипати по шосте число. Про (на) чорний день. Чорнильна душа. Після дощика в четвер. Свояк з лівої щоки.
& 134. Записати під диктовку. Позначити в словах орфограму “букви е – о після ж, ч, ш, щ, дж та й . Написане звірити з надрукованим.
І. У лузі жевріє калина. (Г.Коваль.) Вже жовтий жовтень гетьманує. (Є.Маланюк.) Золоті жоржини – осені краса. (В.Сосюра.) Сухий, як жерсть, чортоплох. (М.Стельмах.) Пожовтіла вже трава загубила вроду. (В.Сосюра.) Зелений став жабами жебонів. (Л.Костенко.) Принишкло за парканами подвір’я, дріма в саду шовковиця стара. (Д.Луценко.) Старі хатки в солом’яних скафандрах стояли в чорних кратерах села. (Л.Костенко.) Війна по щоці прокотилась сльозами. (М.Стельмах.) Шоломом із Збруча черпали чорну воду. О, жовті черепи зіницями на схід... (М.Бажан.) Ой цить, мати, не журися, вже ж бо син твій оженився, узяв собі за жіночку та крутую могилочку. (Нар.творч.) Жовто тяглася за мною пустеля, як згуба. (Б.Олійник.) Перо й чорнило маю, натхнення лиш нема! (Леся Українка.) Вечеря тяглася допізна. (П.Куліш.) А вночі крізь село пролітають жовті вікна швидких поїздів. (В.Сосюра.) Дві долоні бабиного літа жовтень вчора ще позолотив. (В.Черепков.) День вечору – сніг, що розтанув. Терпець обертає шовковицю на шовк. (Нар.творч.)

ІІ. Чи дійду до мети з потом я на чолі? Розляглися дороги на чотири кінці. Шлях пролягає, ніби річка жовта. Ми збирали з сином жолуді дубові. На сонці ясени горять, спадають ягоди з шовковиць.

З творів М.Рильського.
ЧЕРГУВАННЯ ПРИГОЛОСНИХ

При творенні або змінюванні слів певний приголосний звук може замінюватися на інший, тобто відбувається чергування звуків.

Найпоширеніші такі чергування приголосних:

[г] - [з] - [ж]: дорога – дорозі – доріжка;

[к] - [ц] - [ч]: ріка – ріці – річенька;

[х] - [с] - [ш]: вухо – у вусі - вушко.



135. До поданих слів дібрати спільнокореневі слова із чергуванням приголосних.
Книга, око, берег, лопух, друг, вовк, рука, поріг, муха, горох, сніг.
136. Переписати. Після виділених слів записати в дужках слова з чергуванням приголосних.

Зразок. Як на молоці (молоко) обпікся, на зимну воду дмухатимеш. (Нар.творч.)
Надія в Бозі (?), коли хліб на возі. Скосив сіно в лузі (?) – буде віл у плузі (?). У корови молоко на язиці (?). На рівній дорозі (?) і кінь розумний. Де ріки (?) текли, там і будуть. На печі лежати – горошини (?) не мати. Аби мед, а мухи (?) налізуть. Лізе, як оса в очі (?). Були б пиріжки (?), будуть і дружки (?). Боржник (?) весело бере, та сумно віддає. У кожної пташки (?) свої замашки (?). Буде втіха (?), як з дірявого міха (?). Холодний, як крига (?). Катюзі (?) буде по заслузі (?).

Народна творчість.


137. Переписати, вставляючи пропущені букви та підкреслюючи слова, у яких при відмінюванні відбувається чергування приголосних.
Не спіши яз..ком, поспішай ділом! Без вірного друга в..лика туга. Дівчина – як в лузі калина. Закр..віла на ногу, та не знає, на котору. Тому добре в дорозі, хто с..дить на возі. Віддав коні, а сам на батозі приїхав. Без праці нема ж..ття й собаці. Не риба, що в ріці, а риба, що в руці. Удалося, як Солосі. Р..зумний, як овечка, а х..трий, як блоха. Свасі перша чарка і перша палка.

Народна творчість.


& 138. Записати під диктовку. Слова, у яких відбувається чергування приголосних, підкреслити.
І. Я зупиняю в лузі вітер. (Є.Будницька.) Життя в труді й напрузі проліта. (Д.Луценко.) Я біля мосту стишую ходу. (В.Симоненко.) По доріжці по зеленій з гаю в сад ідуть сліди. (М.Стельмах.) В руці горять, як свічі, три золоті лілеї. (Д.Павличко.) Дорога тікала за гони крізь пил і звороти круті. (Є.Будницька.) Де твій народ? То в черзі, то в юрбі. (Л.Костенко.) На шумному розі книгарня, не раз я заходив туди. (В.Сосюра.) Тривожні останні хвилини віками здавались мені. (В.Грінчак.) Моя душа зболілася в кольчузі. (Л.Костенко.) Яким вогнем спокутувати мушу хронічну українську доброту? (Л.Костенко.) Внизу далеко смужечка дороги. (Л.Костенко.)

ІІ. А на порозі мати залатаним махнула рукавом. (М.Рильський.) Проснулась на стрісі лелека і дивиться чуло кругом. (В.Сосюра.) Висить густа луна, як у порожнім глеці, і вже нема куди вертатися лелеці. (Ю.Ковалів.) Груша цвіте, наче скупана у молоці. (Є.Гуцало.) У лепесі сховався шерех. (М.Малахута.) Хто це руки лама в завірюсі? (В.Сосюра.) Конюшина падає під ноги, в тузі клонить голови червоні. (М.Рильський.) Загубилися вірші у мотлосі папірців. (В.Слабеняк.)


@ 139. Переписати, подані в дужках іменники ставлячи у формі кличного відмінка. На місці крапок вставити пропущені букви.
Ой, не шуми, (луг), з..лений (байрак)! (Нар.творч.) Д..вися, (князь)! Бачиш ти, як близько за пагорбом бл..щить монгольський спис? (М.Бажан.) Cмійся, лютий (враг), та не дуже... (Т.Шевченко.) Не ходи, (козак), понад б..регами, не суши с..рденька чорними бровами. (Нар.творч.) Жити, жити, (друг), поспішім. (П.Перебийніс.) Ох, коли б скоріше, (хлопець), мрії ті твої справдились. (Леся Українка.) Жду тебе, (парубок), у батьківській хаті, у твоєму ріднім краю. (В.Симоненко.) Чом ти жив не по правді, (з..мляк)? (С.Литвин.) Підведись, (юнак), серце дай г..ряче. (А.Малишко.) А ти ж куди мандруєш, ласкавий (чоловік)? (А.Малишко.) (Мисливець) юний, вже пора на лови. (Є.Гуцало.) Жорстокий (стрілець)! Будь проклятий твій недобрий зір, що цілить і вб..ває! (Р.Бернс.) Я знаю, ти створений так і не можеш інакше, проте бер..жись мого пострілу, чуєш, (х..жак)! (Н.Диб’як.)

У дієсловах першої дієвідміни відбувається чергування приголосних [г] – [ж], [к] – [ч], [ х] – [ш], [з] – [ж], [с] – [ш], [т] – [ч], [ст] –[шч] (позначаються буквою щ), [ск] - [шч] (позначаються буквою щ), якщо чергування є в першій особі однини теперішнього часу: могти – можеш, бо можу, пекти – печеш, бо печу; колихати – колише бо колишу; хотіти – хочемо, бо хочу; в’язати – в’яжи, бо в’яжу; свистіти – свищеш, бо свищу; полоскати – полощи, бо полощу.




140. Переписати. Після виділених слів записати в дужках форми дієслів з чергуванням приголосних.

Зразок. Не поможе (помогти) вороні шампунь, а крукові мило. (Нар.творч.)
І. Дім без господаря плаче (?). Скільки під деревом не лежи (?), не виростуть коржі. Скачу (?), як хліб побачу. Сонько хліба не спече (?). Любиш квіти – бережи (?) віти. З горшка не потече (?), поки його не припече (?). Вівцю стрижуть (?), а баран трясеться. Одні тчуть (?) полотно, а іншим сорочки шиють. Яка пряжа,таке й полотно ляже (?) Аби голова пройшла, а хвіст дожене (?). Він з піску мотузки суче (?). Збреше (?) і оком не моргне. Разом і стриже (?), і голить. Пташка невеличка, а як діток захищає (?), то й гадюку здолає.

Народна творчість.

ІІ. Колише (?) рідна пісня нашу долю. (П.Перебийніс.) Як все біжить, як міниться, тече (?)! (Б.Олександрів.) Ллється море, плеще (?) в берег, б’ється в сірі скелі. (Олександр Олесь.) З туманів осінь тче (?) рясну кулісу. (В.Сторожук.) Важкими росами трава намокла плаче. (?) (І.Качуровський.) А вітер не співає вже, а свище (?). (М.Гриценко.) Поруч у росах купається птах, поруч у росах полощеться (?) сарна. (М.Петренко.)

ІІІ. Сидить гультяй на лавиці, кучерики чеше (?). Своїм маслом та сам себе вимажу. (?) (Нар.творч.) Всіх вас зараз пригощу (?). Вам, медведику, борщу? (Олександр Олесь.) Пущу (?) коня убрід і полегесеньку впишуся в літній краєвид. (М.Басьо.) Свище (?) вітер над світами дзвінко і заносить попіл давніх бід. (А.Малишко.) Чотири вітри полощуть (?) душу. (В.Стус.) Плещуть (?) весла, гнуться щогли... Ось і пристань затишна! (І.Франко.) Тебе ще сон ясний колише (?) в країнах див, утіх і тиші. (Олександр Олесь.)


141. Переписати, на місці крапок уставляючи пропущені літери.
І. Кожна корова своє теля ли..е. Сові сонце очі рі..е. Собака бре..е, дощ че..е, а вітер далі несе. Гострий ніж швидше відрі..е шмат. Стри..и, та не обдирай. Як рубаєш дерево, бере..и себе. Розумний і на шкапі зайця наздо..ене. Вода очи..ає лише тіло, а сльоза – усе єство. Вода все споло..е, тільки злого слова – ніколи.

Народна творчість.

ІІ. Вечір че..е розпущені коси в золотому, як сон, ручаї. (Г.Коваль.) Місяць пла..е і сонця шукає. (М.Рильський.) І на верстатах різьблених воріт т..е лабіринти вулиць живопліт. (Л.Костенко.) Коли у моєму слові олжа павутиння зіт..е, жбурни його, як полову. (Б.Олійник.) Кре..е іскри шлях на Шепетівку. (П.Перебийніс.) Я сонцем очи..аюсь, мов кришталь (В.Коваль.).

У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні [д], [т],[з], [с] змінюються на [дж], [ч], [ж], [ш], а [зд], [ст] на [ждж], [шч] (позначаються буквою щ): водити – воджу, крутити – кручу, возити – вожу, носити – ношу, їздити – їжджу, мостити – мощу.




@ 142. Переписати, до виділених дієслів дібравши й записавши в дужках форми дієслів із чергуванням приголосних.
І. Ходжу, сумую і питаю, за що я мушу сумувать? (М.Рильський.) Не пущу тебе по воду, бо розкажеш роду про свою пригоду. (Нар.творч.) Сиджу на березі ріки, дивлюсь вогким навколо зором. (В.Сосюра.) Часто я в думці з тобою великі розмови проваджу. (Леся Українка.) Тривожно в даль гляджу, а в серці тяжкий жаль. (І.Франко.) Не раджу я, синку, тобі кров людськую річеньками марне проливати. (П.Куліш.) Радію я, коли знаходжу слово із пахощами й кольором. (А.Малишко.) Ненавиджу я слабкості свої. (Л.Костенко.) Пса бійся не того, що гавка, а того, що лащиться. (Нар.творчі.)

ІІ. Дзижчать і жалять міріади версій. (Л.Костенко.) І я з землі підводжусь знов, і знов в мені вогонь палає. (Олександр Олесь.) Мене куплять і спродувать не раджу. А не клянусь, тому що я не зраджу. (Л.Костенко.) В поля виходжу і, здається, бачу і цвіт очей, і посмішку гарячу. Нехай поляжу при меті, хай плоть і кров моя зітліє, але не зраджу в самоті моєї мрії і надії. (А.Малишко.) Тихо відводжу обійми ясних моїх мрій. (Леся Українка.) Отак собі гарненько сам посиджу, із молодим дубком погомоню.(А.Малишко.)



При творенні багатьох форм дієслів ІІ дієвідміни група приголосних [зк] змінюється на [жч]: брязк – бряжчати, бряжчу, бряжчиш, групи приголосних [ск], [ст] змінюються на [шч] (на письмі – буква щ): вереск – верещати, верещиш; простити – прощати, прощаю (але простиш, простить).





143. Пояснити фонетичні зміни, що відбулись у виділених словах.
І. Сонце блищить, а мороз тріщить. І коза верещить, як мороз тріщить. Прощавайте навіки, старі постоли, ми нові сплели! Уночі ллється, а вдень плющить. Буває, що й черепок блищить. Зробив, як комар надзижчав.

Народна творчість.

ІІ. Посріблив траву мороз осінній, і блищить вона, немов парча. (В.Грінчак.) Соловейко на валині так лящить, аж серцю любо. (І.Франко.) Молода кукурудза лущить під ногами. (І.Нечуй-Левицький.) У вогні тріщать похилі стіни. (А.Малишко.) За плату ви закохані в ідею і зморшки морщите на ситому чолі. (В.Симоненко.)

ІІІ. Кайдани, шаленіючи, бряжчали, щоб заглушити пісню Кобзаря. (Л.Костенко.) В бою загинути не гріх, але кулі тільки дзижчали круг мене. (І.Борозна.) Ось галера блищить золота перед нами: рушаймо! (П.Куліш.) Блищать росою довгі пасма нив. (Д.Павличко.) Під яблуню лащиться дим. (М.Малахута.) Соловейки аж лящали внизу над Россю. (І.Нечуй-Левицький.) Тихо море щось воркує, ледве лащить береги. (Олександр Олесь.)




У похідних дієсловах із суфіксами -ува- та –а- відбувається чергування приголосних: [г], [з] змінюється на [ж]; [к], [т] переходить в [ч]; [с] змінюється на [ш]; [д], [дз] – на [дж], [ст], [ск] – на [шч] (на письмі буква щ): заморожувати, виношувати, принаджувати, виїжджати, вимощувати.





@ 144. Від поданих дієслів утворити форми або дібрати спільнокореневі дієслова з суфіксами –ува- та –а-, в яких відбувається чергування приголосних звуків.
Звузити, крутити, повісити, виїздити, садити, розрадити, розгладити, змастити.
145. Розкрити значення поданих фразеологізмів. Вказати чергування приголосних звуків у дієсловах.
Саджати за стіл. Зраджує пам’ять. Тріщати по всіх швах. Згущувати фарби. Аж за вухами лящить. Розтроюджувати серце.

Групи приголосних [ск], [шк] при творенні прикметників та іменників із суфіксом –ан- (-ян-) змінюються на [шч] (на письмі – буква щ): віск – вощаний – вощанка, дошка – дощаний, пісок – піщаний.





146. Переписати, після виділених слів записавши в дужках твірні слова.
Перейшовши довгим дощаним мостом через Дніпро, подорожні обернулись назад і поклали три земних поклони святому місту. (П.Куліш.) По теплому дощі вгрузають босі ноги в м’яку, живу теплінь піщаної дороги. (М.Рильський.) Тут валка старих, зморщених, як гриби, відьом водила журавля, пританцьовуючи сухими своїми ногами так, що дзвін од кісток розсипався довкруж. (О.Сомів.) Крізь решето сіють піщаний берег стрижі. (Л.Костенко.)
Орфограма: буквосполучення –чн-

у прикметниках з суфіксом –н- (18)

Приголосні основи [к], [ц] перед суфіксом –н- змінюються на [ч]: вік – вічний, молоко – молочний, пшениця – пшеничний, сонце – сонячний, яйце - яєчня.

Винятки: рушник, рушниця, соняшник, мірошник, дворушник, сердешний (у значенні бідолашний, нещасний), а також слова. утворені від прислівників: торік – торішній, завтра – завтрашній (але довіку – довічний).



147. З поданих речень виписати слова, при творенні яких від іменників відбулося чергування [к], [ц][ч] перед суфіксом –н-. Від яких іменників ці слова утворено? Виписані слова розібрати за будовою.
Як праця важка, то їжа смачна. Небезпечна їда з часником лобода. Пасічник і в лісі ситий. Хто з сонцем встає, той сонячно живе. Не клади яєчної шкаралупи, а клади пшеничне слово. Їлося б смачно, та робити лячно.

Народна творчість.



148. Від поданих слів утворити прикметники.
Безпека, сонце, серце, пшениця, рік, вік, рука, молоко, фортеця, залізниця.
149. Переписати, вставляючи пропущені букви. Позначити в словах орфограму “буквосполучення чн- у прикметниках з суфіксом –н-“. Слова, які є винятками з правила, підкреслити.
І. З..мля на теплій соня..ній орбіті пл..ве у вічність. (Н.Диб’як.) Лиш правда є ві..на, а то все трава. (П.Тичина.) Соня..ник злотоголовий лице за сонцем пов..рта. (В.Сосюра.) Перел..лася на терасу моло..на піна чер..мшин. (Л.Костенко.) І вишні по садках стояли з ру..никами, ч..кали на сватів, які давно не йшли. (Є.Гуцало.) Міро..ник той Хомою звався. (Л.Глібов.) Колише на пшени..нім узбережжі мене ст..жина пам’яті жива. (П.Перебийніс.) Кожний ніжний рух серде..ний в пісню срібну переллю. (Олександр Олесь.) Довго того розказувати, як наша серде..на Оксана проб..ралась чер..з усі міста до свого с..ла. (Г.Квітка-Основ’яненко.) Не пали гніздо торі..нє, в ньому ще т..пло зосталось. (К.Басистий.)

ІІ. Міся..ним шляхом пішов я із дому, соня..ним шляхом прийшов. (В.Сосюра.) Ой у тебе, отамане, замовна ру..ниця. (П.Куліш.) На г..рячих сковорідках ш..піли, купаючись в олії, пшени..ні горішки, ячні млинці і сластьони. (Г.Данилевський.) Він викладав слова, наче зі сковороди оладки, печені на олії соня..никовій. (Є.Гуцало.) Гл..боке небо полини очима п’ють торі..німи. (В.Місевич.) Я візьму той ру..ник, прост..лю, наче долю, в тихім шелесті трав, щеб..танні дібров. (А.Малишко.) І здається, що я володію вікові..ним с..кретом краси. (В.Симоненко.) Дуже мучилась Маруся, бо вірно любила, прийняла серде..ну скоро с..рая могила. (В.Забіла.) Кож..н про свою біду, а міро..ник – про воду. Труд ску..ний, та плід його сма..ний. Ру..ниця раз на рік сама стр..ляє. Краще врані..ній збиток, ніж вечірній прибуток. (Нар.творч.)



ІІ. Якби ти знав, як много важить слово, одно серде..не, теплеє слівце! (І.Франко.) Сліпого в шахті я коня побачив. ...Авжеж, немає сумніву, це ти, приборканий володар в..соти, я взнав тебе, серде..ний мій Пегасе. (Д.Паламарчук.) Ой ви, слова, страшна, двусі..на зброє, сп..ніться, дайте спокій на хв..линку. (Леся Українка.) Вдя..ні нащадки дбайливо об..рігають історичні пам’ятки. (З газ.) Трад..ціям це доконе..на дань, освячена, як кажуть, давниною. (М.Рильський.) З..рно пшени..не диха, мов д..тина, в важкій ріллі, під шубами снігів. (А.Малишко.) Я хочу пити соня..ні настої, пізнать до краю радощі з..мні! (В.Симоненко.) Міся..ні плями – як вибухи світла ру..ничні. (Є.Гуцало.) Основні залізни..ні станції мають довідкові бюро, де можна дізнатися розклад руху. (З інструкції.) І торі..нє листя ворушилось у вузлуватих коренях дубів. (М.Рильський.)
150. Самодиктант. З пам’яті записати винятки – слова, при творенні яких не відбувається чергування [к], [ ц] [ч] перед суфіксом -н-.
151. Переписати, записуючи в дужках після виділених прикметників слова, від яких їх утворено. Слова, що є винятками, підкреслити.

Зразок. Я тут пізнав любов і прикру зраду, сердечну (серце) ласку і печаль образ. (Д.Луценко.)
І грає чарівний Орфей на сонячних (?) струнах дощу срібні мелодії. (Г.Коваль.) Сміється жінка штучним (?) сміхом. (Л.Костенко.) Наснились мальви, рута-м’ята, і скрип криничний (?) журавля, і смерекова отча хата, котру давно покинув я. (П.Дворський.) І що таке сердечна (?) спрага, я взнав нерано по собі. (М.Стельмах.) Я скочив за нею, але бистрина з такою силою потягла сердешну (?), що я не зміг її врятувати. (І.Борозна.) Я без рушниці (?), як без рук: без нії я боюся й мух! (Олександр Олесь.) Безсмертники у мене на столі, торішні (?) чи позаторішні (?) навіть. (Л.Дмитерко.) У багатті місячнім (?) дівчата понад степом пісню понесли. (Г.Коваль.)
152. Розкрити значення поданих фразеологізмів. Визначити орфограми у виділених словах.
Вже рушники тчуться (готувати рушники). Як торішні бублики. Як позаторішній сніг. Заварювати соняшниці (ставити банки).
& 153. Записати під диктовку. Позначити в словах орфограму “буквосполученнячн- у прикметниках з суфіксом –н-“. Написане звірити з надрукованим.
І. Тільки квітом своїм при моєму вікні не опав соняшник. Я несу його в світ, щоб не тільки мені, щоб і вам – сонячно. (Б.Олійник.) На возі сидів старий мірошник і, задерши голову, дивився в небо. (Г.Данилевський.) І знову весільні музики заграли, і знов молоді на рушник ставали. (І.Гущак.) А в присмерковій далині все ті ж красоти віковічні! (М.Самійленко.) Лебеді плавають в місячнім сріблі, в срібнім саду. (Олександр Олесь.) Чорніє шрам торішньої ріллі. (Л.Тендюк.) На полі Вовк Овечку взяв, потяг, сердешную, в діброву. (Л.Глібов.) Рушниця може підвести, а ломака – ні. Який мірошник, такий і млин. (Нар.творч.)

ІІ. І простелена місячна стежка на плесі. (Н.Диб’як.) Ми, неначе Моло..ная путь, мусим довго світитись поволі. (Леся Українка.) Мене здаля, як сонце, гріє усмішка сонячна твоя. (Олександр Олесь.) За ставом біліла під солом’яною покрівлею мірошникова хата з городом, з якого визирало багато золотих соняшників і смуга розквітлого маку. (П.Куліш.) Галузиться яро торішній пеньок. (М.Самійленко.)Опустім нестріляні рушниці! (А.Малишко.) Хлібина, щоб розширить кругозір, грайливо випнула пшеничні груди та й стала оглядати двір. (В.Симоненко.) На грудях патронташ, в руках рушниця чорна. (В.Сосюра.) Скільки мірошників, стільки й мір. (Нар.творч.)


Орфограма: букви –чч-, -щ- в іменниках з суфіксом

ин(а) (19)



При творенні іменників із суфіксом -ин(а) сполучення -цьк- змінюється на -чч-: турецький – Туреччина, німецький – Німеччина, гайдамацький – гайдамаччина ( але галицький – Галичина).

Сполучення –ськ-, -ск- змінюється на -щ-: київський – Київщина, харківський – Харківщина, плоский – площина, віск – вощина, ліска - ліщина.



@ 154. Від поданих прикметників утворити іменники з суфіксом –ин(а). Утворені власні й загальні назви записати в дві колонки.

Зразок. овруцький – Овруччина.


Житомирський, львівський, козацький, кролевецький, кріпацький, корсунський, угорський, панський, німецький, брацлавський, вінницький, рівенський, солдатський, берестейський, галицький, панський, віск.
155. Переписати, в дужках після виділених іменників записуючи прикметники (іменники), від яких їх утворено. Пояснити, чергування яких звуків відбулося при творенні.

Зразок. Десь там за морем, за туманом уже Туреччина (турецький) була. (Л.Костенко.)
І. Гуцульщино (?)! Яких дібрати слів по Коцюбинськім для краси твоєї? (М.Рильський.) Франківщино (?)! Моя висока земле! (Д.Павличко.) По Вінничині (?) мандрували ми. (М.Рильський.) В світлий день шляхи твої, Сумщино (?)! (М.Гурець.) Ні, без Донеччини (?) навіки зів’яли б всі мої пісні! (В.Сосюра.) На зламі 80-90-х років минулого століття виникли незалежні держави Україна та Словаччина (?). (А.Ковач.) Люблю тебе, словянщино (?) зелена. (Д.Павличко.) В якійсь далекій стороні... В Німеччині (?)... в Туреччині (?)... Та ні!.. Таку ледачу пам’ять маю, що й не згадаю. (Л.Глібов.) А святую батьківщину (?) оддав Мороз сину, нехай веде в стару хату любую дружину. (П.Куліш.) Ти в горі, нужді б’єшся, мов риба у саку, працюєш, тачку тягнеш, мов панщину (?) важку. (І.Франко.) Обізвалась у ліщині (?) старая Сова: “А що ж, - каже, - на цім світі усяке бува”. (Л.Глібов.) Придбай вощину (?) штучну. Інвентар відремонтуй і сітку зший лицеву. (Є.Гуцало.)

ІІ. Про Жовтії Води і про Корсунщину (?) шепче вітер по дібровах. (П.Куліш.) Не за вас се діялось, давно колись, як панували на Вкраїні Польща і Московщина (?). (Марко Вовчок.) Хмельниччиною (?) скрізь по Вкраїні запахло. (П.Куліш.) А в наших пущах вистачить гілляк для вибіглих з Німеччини (?) собак. (М.Бажан.) Видатний педагог Григорій Ващенко народився на Прилуччині (?). (З календ.) Автор пісні “Повій, вітре, на Вкраїну” Степан Руданський народився на Вінниччині (?) в сім’ї священика. (І.Скрипник.) Письменник Кость Буревій народився на півдні Воронежчини (?). (Н.Миронець.) В’ячеслав Чорновіл родом з Черкащини (?), що межує з Кіровоградщиною (?). (З газ.) Господар наш був голова сільради. До речі, був із Пензенщини (?) він чи з Курщини (?) – гаразд не пригадаю. (М.Рильський.) Нічого Новий рік не змінить в душі, де вмерла батьківщина (?). (Д.Павличко.) Чоловік не чує себе, не пам’ятає. Піщина (?) він серед сього безмірного світу, невеличка цяточка його. (Панас Мирний.) Вощина – воскова основа стільника, а також видобутий з неї неочищений віск. (Зі словн.) Якщо попаде піщинка (?) мала в черепашку молюска й поранить її, болем нестерпним пройме, тоді з тої муки народяться перли безцінні. (Л.Забашта.) Там, де малина й ліщина докупи зрослися, вітер натхнення гілля їхнє перемішав. (Є.Гуцало.)


156. Зробити словотвірний розбір кожного слова. Обгрунтувати чергування приголосних звуків.
Миколаївщина, Кременеччина, Слобожанщина, Путивльщина, Німеччина, Угорщина, Хмельниччина, Гетьманщина, Коліївщина, гадамаччина, колчаківщина, солдатчина.
157. Переписати, вставляючи пропущені букви.
Наші напівоф..ційні, ледь не лір..чні найменування областей із суф..ксом

-ин припали багатьом до смаку: Житомир..ина, Оде..ина, Вінни..ина тощо. Їх запозичили навіть інші мови. Та дехто почав уже й назви районів сліпо натягувати на вдало знайдений копил. Пишуть: “народився на Богуслав..ині, що на Київ..ині”; “це діялося на Самбір..ині на Львів..ині”.

Справді, навіщо передавати куті меду? Як не хочеться вживати казенщини, можна підмогти прегарним словом “терен”: “на Богуславських теренах”.

Прихильники ширшого використання іменників з суфіксом –ин посилаються на те, що чимало таких назв склалося істор..чно, їх вживали відомі письменники, наприклад, Брацлав..ина. Проте Брацлав..ина у другій половині ХVІ–ХVІІІ ст. була історичною областю, Брацлавським воєводством, обіймала територію теперішньої Вінницької та Хмельницької областей. Якщо ж сучасний Брацлавський район називати Брацлав..иною, це означатиме свідоме чи несвідоме введення людей в оману.

За П.Федотюком.


@ 158. Розкрити значення слів, з’ясувати їх походження. Від яких прикметників утворено іменники з суфіксом –ин-? Чи відбулося при творенні чергування звуків?
Обломовщина, хлестаковщина, маніловщина, сталінщина.
& 159. Записати під диктовку. Позначити в словах орфограму “букви –чч-, -щ- в іменниках з суфіксом –ин(а)”. Звірити написане з надрукованим.
З одного кореня Харківщини, Полтавщини, Київщини виросли Сковорода, Квітка, Гоголь, Щепкін, Остроградський, Тарас Шевченко, Микола Лисенко і сотні інших, напоєних тими соками, наповнених піснею, вихованих в підсонні тієї землі, в її традиціях. (Є.Сверстюк.) Була колись шляхетчина, вельможная пані. (Т.Шевченко.) Після кривавої доби сталінщини на Україні з’явилася інтелігенція, що почала свій родовід не від “щасливих” трудівників соціалістичних ланів, а від безпаспортного колгоспного люду. (В.Стус.) Де Волинщина і Поліщина, грає зорями синь обічна. (А.Малишко.) Похилився дуб на дуба, ліщина підперла. (Нар.творч.) Його предківщина, корчована земля лежала облогом у Фастівській пустині. (П.Куліш.) Воскресла знов у пам’яті Ярина, кріпаччиною зігнута сестра. (Д.Луценко.) Яка то мала були Шевченкова праця, щоб після десяти років солдатчини за два роки освоїти техніку гравірування і стати академіком! (Є.Сверстюк.) Свавілля шляхти породило спротив українського народу, що вилився у повстання під назвою “Коліївщина”. (З журн.) Зненавиділи люди пана, а скоро почули про гайдамаччину. (П.Куліш.) Гетьманщина – напівофіційна назва території Лівобережної України, якою з 1667 по 1764 рр управляв гетьман. (Зі словн.) О Дністре, річко славна рицарями, межо Волощини страшна, кривава! (П.Куліш.) В дальній Кавказчині, в краї чужому мріється рідная хата. (А.Кримський.) Романи деякі в францужчині читала, хоч, розмовляючи, подекуди й кульгала. (П.Куліш.) А заспівайте мені, серце дідусю, тих пісень, що з старосвітщини позоставались! Ледве долітала довгою луною пісня з найдальшого кінця Воронежа, де-небудь на Спащині чи Перечистенщині. (П.Куліш.) Друзі далекі, приходьте на землю Орловщини славну! (Л.Забашта.)
Орфограма: буквосполучення –зьк-, -цьк-, -ськ-, -зтв-, -цтв-, -ств- (20)

Перед суфіксами –ськ(ий), -ств(о) при словотворенні відбуваються такі зміни приголосних:



к, ц, ч + -ськ(ий), -ств(о) = -цьк(ий), -цтв(о): козак – козацький, козацтво; молодець – молодецький, молодецтво; ткач – ткацький, ткацтво;

г, ж, з + ськ(ий), -ств(о) = -зьк(ий), -зтв(о): Запоріжжя – запорізький, вбогий – убозтво; боягуз – боягузький, боягузтво;

х, ш, с + ськ(ий, -ств(о) = -ськ(ий), -ств(о): птах - птаство; товариш – товариський, товариство; Полісся – поліський.

Винятки: казах – казахський, Цюріх – цюріхський, баски – баскський, тюрки – тюркський.

Інші приголосні перед суфіксами –ськ(ий), -ств(о) на письмі зберігаються: студент – студентський, студентство; завод – заводський.





@ 160. Від поданих іменників утворити прикметники. Виділити в утворених словах суфікси.
І. Одеса, Париж, Прилуки, Острог, Рига, Владивосток, Овруч, Волга, Буг, Черкаси, Кагарлик, Виборг, Запоріжжя, Страсбург, Кривий Ріг, Кременчук, Вернигородок, Шліссельбург, Бангладеш, Гамбург, Лейпциг, Чикаго, Кавказ, Карабах, Сиваш.

ІІ. Козак, чех, чуваш, німець, турок, латиш, бунтівник, варяг, невольник, басмач, дворушник, архіпелаг, казах, таджик, брат, лаборант.


161. Переписати, після виділених слів записуючи слова, від яких вони утворені.

Зразок. Турецьке (турок) зілля хиже і безнебе. (Л.Костенко.)
Таке п’янке повітря, як воля запорозьких (?) козаків. (М.Федунець.) Не засліпиш сріблом-злотом козацького (?) ока. (П.Куліш.) Не боюся я вовка із лісу, хоч не маю стрілецького хисту. (І.Франко.) Повростали половецькі (?) зорі у мою густу словянську (?) кров. (Є.Гуцало.) В мужицькій (?) хаті більший злюб і злад, чим в орденах царевих преподобій. (А.Малишко.) Поліська (?) діброво, почуй моє слово! (О.Ковальчук.) Чумак черкаський (?), каневський (?), брацлавський (?) іде по сіль степами до лиману. (П.Куліш.) Кролевецькі (?), глухівські (?), путивльські (?) хай шумлять нескорені ліси. (М.Гурець.) В Паризькій (?) окрузі живуть мої друзі. (П.Воронько.) Людські (?) обличчя міняться в очах. (М.Рильський.) Стежки сирітські (?) половіють житом. (А.Малишко.) Волоський (?) горіх – південне горіхове дерево, а також плід такого дерева. (Зі словн.) Твори М.Коцюбинського перекладені на французьку (?), німецьку (?), шведську (?), чеську (?), польську і російську мови. (З підр.)
@ 162. Переписати, від поданих у дужках слів утворюючи прикметники. В утворених прикметниках виділити суфікси.
І. Верблюжа шерсть степів, і шерсть степів овеча, (калмик) небеса взяли мене на плечі. То в байраці туман а чи валка (чумак) з туману? Хліба цілушка у торбі лежить полотняній, дрібочка солі (Сиваш) в торбі лежить. Ти (пасічник) перевір димар. Хата гриміла (ткач) вестатом.

З творів Є.Гуцала.

ІІ. Королівська (Грінвіч) обсерваторія була заснована королем Карлом ІІ і збудована в 1675 р. 1880 р. був введений стандарт середнього часу за Грінвічем. Упродовж ХV-ХVІІ ст. (Магдебург) право було надане Києву, Львову, Кам’янцю-Подільському та іншим містам. (З підручн.) (Француз) філософ Руссо писав, що людина народжується вільною, та повсюдно живе в кайданах. Завдяки його працям до свободи почали ставитись як до соціального права, а не дарунку короля.

З підручника.

ІІІ. (Единбург) міжнародний фестиваль – це щорічне свято мистецтв, яке проводиться в Единбурзі протягом серпня та вересня. (З календ.) Уторопи – перше місто Гуцульщини з наданим 1524 року (Магдебург) правом. (З газ.) Та доля (мандрівник) нам сприяла і добру хату на нічліг послала. (М.Рильський.) Розхитана вибухом (Волга) вода від намулу, попелу й нафти руда. (М.Бажан.) Не дивися їжаком, закури чи випий кави із (француз) пиріжком. (А.Малишко.)

У вимові деяких слів з твірною основою на д, т відбуваються зміни: солдатський [солдац’кий], піратський [п’ірац’кий], людський [л’удз’кий], братство [брацтво], людство [л’удзтво].

Причиною такого уподібнення є те, що українська мова уникає важкого для вимови збігу приголосних. Проте на письмі це фонетичне явище не відбивається.



163. Прочитати. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією, пояснити причину уподібнення приголосних. Прокоментувати написання цих слів.
І. Її інститутські погляди були такі не схожі з батьківськими, що вона аж здивувалась. (І.Нечуй-Левицький.) Хай згине шляхетська натура стара, шляхетське недбальство й неробство! (І.Франко.) Небагато свят мають людське серце, і найбільше з них – кохання. (М.Стельмах.) Як багато людством утрачено, і не знайдено, і не бачено! (Г.Коваль.) Ревло над шляхом сиве небо про світ, сирітство і життя. (А.Малишко.)

ІІ. І грізні полки Богдана шляхетську орду женуть. (В.Симоненко.) Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть. (Б.Олійник.) Завдяки телебаченню романтика бандитського життя, на жаль, стала популярною в молодіжному середовищі. (З журн.) У полі хліб людський людська рука скосила. (М.Рильський.) Праця – багатство, що не заведе у рабство. (Нар.творч.)


164. Переписати, вставляючи пропущені букви. Позначити в словах орфограму “буквосполучення зьк-, -цьк-, -ськ-, -зтв-, -цтв-, -ств-“.
І. Бігли коні, полове..ькі коні, досі ще з..мля од них гуде. (В.Артамонова.) Чи серце хижа..ьке когось погубило і кров’ю ж..вою пісок напоїло? (П.Куліш.) У поглядах – язични..ька молитва. (Н.Диб’як.) Ті струни славу рокотали і підіймали руський дух серед варя..ьких (?) завірюх. (П.Куліш.) Юна..ькі марення захмарні. (Д.Білоус.) Але коза..ький рід не забува, як дзвонить зброя, як шумить трава. (Г.Коваль.) Як дзв..ніли копита ковані запоро..ьких козаків! (Л.Забашта.) Сірий шлях скр..пить важкими гарбами, стогне під чума..ькими возами. (Д.Луценко.) Мокрина стояла проти сонця під воло..ьким горіхом. (І.Нечуй-Левицький.) Вол..ький степ безкраїй, рудий та сивий, випалений сонцем. (А.Малишко.) Пісні злітають над Карпатами, в херсон..ьких котяться степах. (М.Рильський.) З Парижем було покінчено, власне, не з Парижем, а з пари..ьким життям. (О.Іваненко.) Про смак францу..ького вина не маю жодного поняття. (Олександр Олесь.) Ударив сім разів годинник месни..ький. (М.Рильський.)

ІІ. На полове..ькому коні гнідому князь Ігор їхав із війни додому. (Д.Павличко.) В тебе кінь кр..латий, чарівни..ький. (Леся Українка.) Браві мав кучері, парубо..ькі. (М.Самійленко.) Хай же знає тьма безкрила грім коза..ького пістоля на погибель ворогам! (М.Рильський.) Незалежну д..ржавни..ьку хату добудуєм, хоч згаяли час. (В.Мордань.) На граніті, край петербур..ької води, спл..ли, як золотисті ниті, Шевченко з Пушкіним сліди. (М.Рильський.) Тараня світиться навпроти сонця – чума..ька, справжня! (М.Рильський.) Над ранком дощ пари..ькими дахами забігав і збудив мене. (Д.Павличко.) Це ти француз..кими духами змутила голову мою! (В.Сосюра.)

ІІІ. І вже стоїть Богдан на каламутнім Збручі, зм..тнувши гнівний зір до Збара..ьких воріт. (А.Малишко.) І слово те огнисте і суворе в кріпа..ьку душу билося, як море. (А.Малишко.) Проро..ький дар у тебе лиш на те, щоб іншим край обіцяний вказав ти. (І.Франко.) Місяць, як ніж гайдама..ький, бл..щить у глибокому броді. (Є.Гуцало.) Незабаром задзвонили в дзвони на шести вороні..ьких дзвіницях. (П.Куліш.) Упаду я зорею, мій вічний народе, на трагічний і довгий Чума..ький твій шлях. (В.Симоненко.) Сказано: жіно..ький розум на що добре здатний? От любий, любий, та й годі! (Марко Вовчок.) У петербур..ькому заметі на скам’янілім битюгу сп..нився Олександер Третій, народ зігнувши у дугу. (М.Рильський.) Хоч я пут не ношу на руках, на ногах, але і нервах ношу все невольни..ький страх. (І.Франко.) Праз..кі дзвони скл..кають усі мої спомини. (В.Незвал.) Ах, я проте, до болю зрозумів: ці чорнобривці – цвіт францу..ьких брів. (М.Рильський.) І твоя приладо..ькая мова в українській запл..лась моїй. (А.Малишко.)

ІV. Страдни..ькі в кущів калини лики. (Є.Гуцало.) І крокує в ш..нелях юність розп’ята через вол..ькі сніги на дороги Європи. (Д.Луценко.) Чорнозем свіжий над бійцем полеглим між зяючих хрещати..ьких руїн. (М.Бажан.) Та ладо..ька грайлива скоромовка, що пер..бором срібним та ж..вим розвес..лила б серце навіть вовку. (М.Рильський.) Під пра..ьких веж і кам’яних хрестів, від звалених бомбьожкою мостів підводься, серце, і л..ти додому! (А.Малишко.) Я бачив міст в землі чехослова..ькій. (М.Рильський.) Вслухається у космос мисль люд..ька. (Г.Коваль.)


& 165. Записати під диктовку. Написане звірити з надрукованим.
І. Галицькі українці, варязький меч, язичницькі ідоли, збруцький кумир, грецькі ченці Кирило та Мефодій, Острозький замок, волоський воєвода, турецький султан, козацький лист, подвижницький дух Григорія Сковороди, братська школа, гайдамацький ватажок, чумацькі пісні, католицька громада, християнські церкви, уніатський собор, мученицький подвиг, страдницький погляд.

ІІ. Магдебурзьке право, Кавказькі гори, Базавлуцька Січ, Бузький лиман, Біловезька Пуща, Велика французька революція, Бранденбурзькі ворота, Нюрнберзький трибунал, волзькі береги, ладозьке дно, повість Олександра Ільченка “Петербурзька осінь”, оренбурзький платок, матроський танець, празький торт, читацький смак, ризькі вулички, казахські степи, баскська мова, студентський квиток.

ІІІ. Хазяйська курка комірницькій корові ногу переломила. Гультяйська молодість – жебрацька старість. Він як різницький пес: тут дадуть, то до другого побіжить. Моє діло мірошницьке: підкрутив та сів. Він такий, як литовський ціп: і туди, і сюди. Сусідські кури несуть найкрупніші яйця.

Народна творчість.


@ 166. Від поданих слів утворити збірні іменники з суфіксом –ств(о).
Жінка, робітник, парубок, боягуз, люди, діти, учитель, рабовласник, чиновник, виробник, свідок, ворожбит, меценат, школяр, шахрай, браконьєр. .

167. Переписати, на місці крапок уставляючи пропущені літери.
Коза..ьке молоде..тво, д..коративне м..сте..тво, Кирило-Мефодіївське бра..ство, ідеї просвітни..тва, українське пер..клада..тво, Січове стріле..тво, монум..нтальне будівни..тво, кр..мінальне слі..ство, персп..ктиви буряківни..тва, хутрове звіровод..тво та кролівни..тво, іноземне пр..дставни..тво.
@ 168. Від поданих іменників утворити назви ремесел.
Ткач, стельмах, кравець, швець, коваль, гончар, бджільник, пасічник, птахівник, гутник, кушнір, бортник, ворожбит.
@ 169. Переписати, від поданих у дужках словах утворюючи іменники на –ство.
З появою Запорізької Січі нерозривно пов’язане формування (козак) як окремої суспільної верстви, стану зі своїм устроєм, звичаями, побутом. (З підручн.) Ішло (вояк), (брат) ратних діл, і сходило із пагорба на діл. (М.Бажан.) Не знаю, чи ворожки й ворожбити зуміли те (пророк) розкусити. (В.Симоненко.) Невмируще в віках (побратим). (Є.Гуцало.) (Рабовласник) було заборонене в США в 1863 р, на Кубі – 1886 р, в Бразилії – 1888 р. (З підруч.) З дрібного (птах) вибирайте гуску. (Нар.творч.)

У прикметниках на –ськ(ий) та збірних іменниках на ств(о), утворених від іншомовних слів, відбувається спрощення: студенський [студен’с’кий], гігантський [г’іган’с’кий], агентство [агенство].

Спрощення – явище усного мовлення. У цьому випадку його результат на письмі не позначається.



170. Прочитати слова, назвати групи приголосних звуків, у яких відбулося спрощення. Зіставити вимову та написання слів. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією.
Туристський, активістський, журналістський, абонентський, альпіністський, модерністський, декадентський, мілітаристський, студентство, президентство, агентство.
171. Переписати, вставляючи пропущені букви. Підкреслити слова, в яких відбувається спрощення. Прочитати речення, дотримуючи орфоепічних норм.
Роберт Брюс – король шотландський, Роберт Бернс – поет шотландський, а Шотланд..я чия? (В.Пасічник.) Він не боявся ні заграв, ні грому, коли студентству в Києві палкому ч..тав полуменистий свій “Кавказ”. (М.Рильський.) Неначе Моцарт ноти ро..гортає і д..ригентську пал..чку здійма... Така врочиста радість обійма, коли Максима Рил..ського ч..таю. (С.Тихолоз.) Фаш..стських павуків огидно чорні рила вже вивергла з..мля! Аби не повторила! (А.Малишко.)
172. Переписати, вставляючи пропущені букви. Підкреслити збірні іменники, розібрати їх за будовою.
І. Усією громадою коза..ьке товари..тво на раді обирало військову старшину. (З підручн.) Ро..летілось по Вкраїні бе..хатнєє пта..тво, затрусилось по будинках в..льможнеє пан..тво. (П.Куліш.) Нема полону й раб..тва для душі. (Д.Павличко.) Затаїло дух л..царство, пишні дами всі поблідли. (Леся Українка.) І досі сниться їм гулящеє юна..тво, те коза..тво, гайдама..тво, що не знало волі впину, що боролось до загину. (І.Франко.) Гетьман..твом я в..соко не н..суся. (П.Куліш.) Ой виходьте в поле, в..льможне жовнір..тво, буде вам в..лика дяка за все добродійство. (П.Куліш.) Буває час орлів, а нині різне пта..тво. (Л.Костенко.) Це ж покликання вічне моє, таємниця ж..ття мого й росту - із душі, що в падлю..тві гниє, повипалювати коросту! (Д.Павличко.) Світають отро..тва язични..ькі світанки і вітряться юна..ьких марень паруси. (Є.Гуцало.) Козак наш – рицар, воїн благородний, коза..ьке варварство йому противне. (П.Куліш.) Фарисейству й л..цемірству я концесій не робив, люд..ькій кривді, злості й звірству я ні раз не підхлібив. (І.Франко.) Покінчать навіки з жебра..твом ще незміцнілі й голі кибитки і кишлаки. (І.Калянник.) Пісня любові й д..тинства в серці бр..нить, як струна. (Д.Луценко.) В пр..роді чаклунство творення не знає меж! (М.Самійленко.)

ІІ. Гей, як посідало на човни коза..тво... (Л.Забашта.) Ой ти знаєш, отамане, всяке характерство: шкода, шкода товариства, любого братерства! (П.Куліш.) “Бач, - каже, - де я з ч..рнецтва оп..нився! У гайдама..тві!” (П.Куліш.) Яскраву сторінку в історію Українських Січових стрільців вписало жіно..тво. Улюбленицею Січового стріле..тва була Софія Галечко. (П.Гуцал.) А геній, виграний в кріпа..тва в лотерею, стоїть в неосяжних висотах зорею! (М.Самійленко.) Ласка панська, вплив жіно..тва вищі понад всі свідо..тва. (І.Франко.) Так прагло пта..тво з вирію в..рнуться. (Д.Луценко.) В..ртається з Дону чума..тва б..гато, чи не під’їжджає і наш рідний тато? (П.Куліш.) Діди прийшли з лісни..тва на зорі. (М.Стельмах.) Мене так ранили і неу..тво, й бездушність, лихі слова і дріб’язковість дум. (Л.Забашта.) Мрійни..тво! Жаго моя! Ж..ви! (В.Симоненко.) Солодкий вітер віє із Дніпра, і пта..тво гомонить, як дітвора. (Д.Павличко.) А далі з дверей висипало гамірке, безтурботне студен..ство. (М.Стельмах.)

ІІІ. П..льнуй, кравче, свого краве..тва, а в шевство не сунься. Всяке р..месло славне, крім злодійства. Пия..тво лікується в..ликою л..патою. Добре братство краще всякого б..гатства. Темпи без якості – не героїзм, а рва..тво. Що вивчиш у д..тинстві, те знадобиться на старість. Всяке напівзнання краще невігла..тва.

Народна творчість.


173. Слова з орфограмою ““буквосполученнязьк-, -цьк-, -ськ-, -зтв-, -цтв-, -ств- виписати з текстів диктантів 2, 3, 10, 11, 19, 22, 27.
& 174. Записати під диктовку. Позначити в словах орфограму “буквосполученнязьк-, -цьк-, -ськ-, -зтв-, -цтв-, -ств- “. Написане звірити з надрукованим.
І. Найгіршу славу з-поміж усіх войовничих сусідів Русі-України залишили печеніги. 915 року вони прийшли на Руську землю і, уклавши мир з Ігорем, попрямували до Дунаю. Печенізька орда мала допомогти Візантії у її боротьбі проти болгарського царя Симеона. Літопис розповідає, що печеніги були незадоволені умовами найму, тому повернули назад, у заволзькі степи.

З цього часу київським князям доводилося мати справу з печенігами. Їх воєнна допомога дорого коштувала русичам, оскільки супроводжувалася розбоєм і грабіжництвом.

Коли знесилена дружина Святослава поверталася з грецького походу, печеніги напали на неї із засідки. У жорстокій битві князь загинув.

Остаточний розгром печенігів пов’язують з ім’ям Ярослава Мудрого. Сталося це на місці, де зараз стоїть Софійський собор у Києві. (За С.Павленко.)

ІІ. 1570 року князь Костянтин Острозький задумав надрукувати переклад Біблії українською мовою. Книга мала бути масовою та дешевою.

До роботи було запрошено Івана Федорова, а для підготовки тексту створено своєрідну редакційну раду з викладачів Острозької академії. До неї увійшли Герасим Смотрицький, Дем’ян Наливайко, Мелетій Смотрицький та Василь Суразький.

Монах Василь народився в Суражі. Йому судилося стати відомим письменником і педагогом. Книга Василя Суразького “Правила істинного життя” вважалася кодексом поведінки християнина.

Знамениту Острозьку Біблію було надруковано. Проте через якийсь рік стався конфлікст між князем та друкарем Іваном Федоровим. Першодрукар переїхав до Львова.

На чолі друкарні став Василь Суразький. Під його керівництвом вийшло двадцять п’ять книжок. Це зробило Острозьку друкарню відомою в Східній Європі. (За С.Синюком.)

СТОП! Після виділених слів позначити в дужках номери наявних у них орфограм.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка