Практикум частина перша 2004 передмова



Сторінка9/17
Дата конвертації19.02.2016
Розмір2.39 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17

Стан відчаю небезпечний тому, що породжує гайдамаччину, революції, кров і хаос. (Л.Танюк.) Не Марусю Чурай, не славну Богуславку, а мильну гаремну інтриганку Роксолану всаджують у свідомість нашої молоді. (З журн.) Онімечена Німеччина, потуречена Туреччина, оспідничена Шотландія, затюльпанена Голландія, бабуїнська Бабуїнщина і зросійщена Вкраїнщина. (В.Баранов.) Споживацька стихія – не вітер, а щось на зразок липучки. (Є.Сверстюк.) Є на світі страшний сколіоз – сколіоз підлабузницьких поз, сколіоз жалюгідних хребтів, що вражає сестер і братів. (А.Матвійчук.) Які сніги лежали у дитинстві від отчого порогу й до воріт! (М.Малахута.) Ми врятуємо всесвіт од сорому, од брехні, боягузтва й ганьби. (В.Симоненко.)

ПОДВОЄННЯ БУКВ




Орфограма: подвоєні букви (21)



ПОДВОЄННЯ БУКВ УНАСЛІДОК ЗБІГУ

Подвоєння приголосних унаслідок збігу відбувається:


на межі префікса і кореня: наддніпрянський, віддаль, ззаду, заввишки, роззброїти, беззахисний;
на межі кореня або основи на –н- і суфікса –н(ий): туман – туманний, рано – ранній, баштан – баштанник, година – годинник;

Примітка. У прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів -ан-, -ян-, -ин-, -їн- , -н- не подвоюється: вода – водяний, глина – глиняний, орел – орлиний.
коли після основи дієслова минулого часу на с наявний постфікс –ся: розріс – розрісся, тряс – трясся, пас – пасся;
на межі першої та другої частин складноскорочених слів: юннат (юний натураліст), військкомат (військовий комісаріат).



175. Прочитати речення. Вказати слова з подвоєними приголосними, обгрунтувати їх написання.
За добро віддячують добром, а не злом. Хіба сонце винне, що кажани вдень не бачить? Рання пташка росу оббиває. Зароблене потом віддається медом. Та людина цінна, в якої любов до праці незмінна. Плуг, коса і небесна роса людей в біду ще не вводили. Піший кінного не дожене. Як не вертись, собако, а хвіст ззаду. І глибока криниця – не бездонна. Не вважай на врожай, а жито сій, то й хліб буде. Якою міркою міряєш, такою тобі й віддадуть. Приївся, як сухий ячмінь беззубій кобилі. Тим рак страшний, що очі ззаду.

Народна творчість.


176. Переписати, на місці крапок уставляючи, де потрібно, літеру. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією.
Без..астережний, роз..олочений, безборон..ий, роз..лючений, в..ічливий, без..вучний, веснян..ий, вікон..иця, солов’їн..ий, кін..ий, лебедин..ий, без..бройний, пташин..ий, об..ити, в..ажати, воз..’єднати, пів..ійська, пів..ікна, без..містовний, нав..ипередки, роз..утий, без..оряний, без..убий, бездон..ий, перед..ень, під..анець, страйк..ом, в..імкнути, бетон..ий, спів..ітчизник.
177. Переписати, вставляючи пропущені букви та від поданих у дужках іменників утворюючи прикметники. Позначити в словах орфограму “подвоєні букви”.
Ч..брецями й мат..ринкою дні (осінь) відцвіли. (О.Довгий.) Пл..ве (орган) звук бджолиного екстазу. (Г.Пастушенко.) Між скель снується неба (сон) акварель. (А.Малишко.) Розцвіла зоря (шипшина) в гуркоті прибою. (В.Сосюра.) Кр..вавлять вовчі ягоди (кармін). (П.Перебийніс.) Над з..млею пл..ве ледь помітний (туман) с..рпанок. (В.Раєвський.) Як молоко, біліє (сани) шлях. (Є.Гуцало.) Цього дня буря досягла (ураган) сили. (О.Гончар.) Чотири роки дід був (курінь) отаманом. (О.Стороженко.) А вогнище гуло, к..піло, як (вулкан) дж..рело. (Д.Павличко.)
178. Переписати, на місці крапок уставляючи, де потрібно, пропущені літери. Позначити в словах орфограму “подвоєні букви”.
І. О мово рідна! Їй гаряче від..ав я серце недарма. (В.Сосюра.) Україно, краю мій, пісне тополин..а! (В.Сосюра.) Поети славили в піснях від..авна Україну. (Леся Українка.) Що за поет, як пів..іку лякався? (Л.Костенко.) Не хочу я на Вкраїні паном панувати і пихою безталан..им жалю завдавати. (П.Куліш.) Краще голий і правдивий, ніж багатий і без..акон..ий. (Г.Сковорода.) Воскресайте, камін..і душі! (В.Симоненко.) Доле-Вкраїно! Торую стежку стрімку, зав..ишки до зірки твоєї! (М.Самійленко.) Надія має бездон..ий вимір. (Нар.творч.) Вже птиці осін..ю ожину клюють на своєму пташин..ому святі. (Г.Коваль.) Я чув, як дихав сон..ий ліс у прохолодному тумані. (О.Довгий.) Сосновий від..алік шепоче бір. (М.Рильський.) І вдень, і в..ечері там соловей співав. (Л.Глібов.) Я закоханий в синь океан..у, а ще дужче – у зорі рум’ян..і. (В.Сосюра.) Я плив у море під чаїн..ий галас, під клекіт штормової крутії. (П.Перебийніс.) Циферблат годин..ика на розі хуртовини снігом замели. (Л.Костенко.) Від серця теплого тобі я посилаю під сю хуртовину хуртовин..і слова. (П.Куліш.) Я вгору зводжу крила соколин..і. (Д.Павличко.) З високих круч луна орлин..ий клекіт. (Леся Українка.) І зараз є на кого подивитись військ..омові, коли проходять перед ним на медогляд юнаки робітничих передмість. (О.Гончар.) Усе зійшло у сон, від..аленіло. (М.Самійленко.) Прийшлось роз..явитись дурному горлу: “Кра! Кра!” – а ковбаса додолу, Лисичка хап - і у кущі мерщій. (Л.Глібов.)

ІІ. Лунають над..ніпрянські співи, зозуля золото кує. (М.Рильський.) Кров свою від..ав пісням моїм я. (В.Сосюра.) Руїн..і гріхи з себе змиймо! (П.Куліш.) Обрії кармін..і, далі журавлин..і, спів пташин..ий в сині... (В.Сосюра.) Ці червоні, негаснучі ночі Подніпров’я стали військ..омові рідними. (О.Гончар.) Роз..олочен..е поле безкрає врожаями дорідними грає. (Д.Луценко.) Вечоріло. Поменшала вже цілоден..ая спека. (І.Франко.) Озвались голоском перепелин..им відгомонілі, пройдені літа. (Л.Тендюк.) Плаче завірюха, наче рій бджолин..ий. (І.Павлюк.) Наче крики журавлин..і, голоси дзвенять людські. Виводок качин..ий полощеться, забравшись у гущак. (М.Рильський.) А щастя – тільки в долі вогнян..ій. (Д.Павличко.) У важкий воєн..ий час в медсанбаті дві Марусі об..интовували нас. (Д.Луценко.) Очі в загадок бездон..і. (Л.Костенко.)


179. Переписати, від поданих у дужках слів утворивши за допомогою самостійно дібраних префіксів слова з подвоєнням. Позначити в словах орфограму “подвоєні букви”.
Добрим паростам ти (давай) і любов і увагу. Округлі груди піднімає море і опускає з (дихом) тяжким. То хмарка набіжить, і бризне дощ краплистий, ясною вільгістю (бризкавши) цвітінь, то сонце вигляне ласкаво-променисте.

З творів М.Рильського.


180. Переписати. Слова з подвоєнням букв розібрати за будовою.
І. Нісся місяць ясним небом там, де зоря ясна. Летів хлопець чистим полем, де дівчина красна. (М.Шашкевич.) Я здавна міфом гір прорісся. (Г.Коваль.) Лиш криком пронісся той гнів над глибинами часу. (М.Самійленко.) “Ну, оце ж і настала моя остання година!” – проказав козак і притисся до землі. (О.Сомів.) Пахне пусткою в будинках, де із ляку трясся раб. (М.Костомаров.) Україна пам’ятала свого Богдана, який піднісся на найвищий щабель почестей і влади. (І.Борозна.)

ІІ. Затрясся луг, хитнулися діброви. (М.Бажан.) Так уже доймає спека в цьому степу, хоч повісся на цепу. Але хто ж тоді за сторожа буде? (В.Бровченко.) “Хто там?” – донісся з хати голос. (Панас Мирний.) Тобі, Миколо, схуднути не завадить. Розпасся на жінчиних галушках. (М.Стельмах.) А кущ туману, як бузок, розрісся. (Л.Костенко.)

ІІІ. ...Піднісся нині пам’ятник незримий Катерині. (М.Рильський.) Під вікнами розкущивсь і розрісся, як в зорях, фіолетовий мороз. (Д.Луценко.) Я знов понісся в царство див. (Олександр Олесь.) Бій пронісся, як шквал, як залізний смерч. (Б.Олійник.)
@ 181. Переписати, вставляючи на місці крапок, де потрібно, букву.
І. Годин..ик, гривен..ик, водян..ик, гобелен..ик, бездзвон..ий, дзвін..иця, священ..ик, буквен..ий, мучен..ик.

ІІ. Шануйте ж тих, хто для ідеї себе на жертвен..ик кладе. (Олександр Олесь.) Кайдан..ики тавровані встають, і хмари сунуть, і громи гудуть. (М.Рильський.) Зосталася Ганна сама в хаті безталан..ицею. (І.Нечуй-Левицький.) Годин..ик дзенькнув і розбився на дріб’язки. (І.Нечуй-Левицький.) Стій же, шибен..ику, стій! Розкажу я все до крихтоньки завтра матері твоїй... (Олександр Олесь.) Чиясь невидима рука тихо зводила половинки вікон..иць, наче очі до сну стуляли повіки. (М.Коцюбинський.) Богдан загнав новий патрон у патрон..ик, зірвався з землі і побіг наздоганяти стрільців. (М.Стельмах.) Щось приходжу я в невідповідність і чомусь, злочин..иця, не каюсь. (Л.Костенко.) Сріблян..ик – наукова назва перших срібних монет, що карбувались у Київській державі у Х-ХІ ст. (Зі словн.) Зробив на п’ятак, а зіпсував на гривен..ик. Щастить як утоплен..ику. Борода – як у владики, а сумління – як у шибен..ика. Дивитися іменин..иком. Зводити до спільного знамен..ика.

Народна творчість.
& 182. Записати під диктовку. Позначити в словах орфограму “подвоєні букви”. Написане звірити з надрукованим.
І. Переливається намисто понаддніпрянських ліхтарів. (М.Рильський.) Прожекторами блиснуло з долинної пітьми. (А.Малишко.) Вві сні здригнулась липа мовчазна. (П.Перебийніс.) Оддзвеніли коси, одшуміло літо. (В.Сосюра.) Лягає наш літак у вишині на вивірену трасу закордонну. (П.Перебийніс.) Тільки манить ввечері дорога у казково загадковий світ. (В.Симоненко.) Бджолиним взятком і гречаним літом людей чарує вистояне літо. (Д.Луценко.) З туманної річки у жменю живої води набираю. (П.Перебийніс.) Плаче небо важкими дощами, віддзеркалює чорний асфальт. (О.Буднікова.) Я золотим квіткам віддам всі мрії, а вітрові свою дівочу долю. (Леся Українка.) Не віддзвеніли повені блакитні, не відшуміла спогадів ріка. (А.Малишко.) От коли б наструнить крила і рвонути гордо ввись! (П.Перебийніс.) Павутинні заметілі пролетіли, перетліли. (В.Мордань.) В спокій тут душа моя ввійде. (Н.Диб’як.) Поети, мов боги, ні на що не вважають. (П.Куліш.) Ми всі в пісенному розгоні. (В.Бобинський.) Безсмертен, хто прийшов у світ як первоук і міцю генія піднісся на вершини. (М.Рильський.) Віддавна сонце сяє зрячим і чуйних закликає грім. (М.Рильський.) Життя невпинна колісниця. (Д.Білоус.) Я пам’ятаю вечори зимові, дозвілля, тихій віддане розмові. (М.Рильський.) І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: “Люди, будьте взаємно ввічливі!” (Л.Костенко.)

ІІ. Та серця ти за тим собі не рви, що все життя віддав я Україні. (Д.Павличко.) Свободи й честі піддані і слуги, ви йшли на кривду з праведним мечем, нерідко забуваючи кольчуги. (Б.Олійник.) Кайданники тавровані встають, а хмари сунуть, і громи гудуть., і пісня котиться Кармелюкова. (М.Рильський.) Мій предок скрушно з Нестором ззирнувсь. (М.Самійленко.) Вони вдвох приятелювали ще ззамолоду, ще змалку. (І.Нечуй-Левицький.) Неважко віддати народу усе, що народне сповна. (А.Коляновський.) Солодке, а чи полинне життя нам дано єдине. (М.Луків.) Покидайте, дракони, беззаконні закони! (П.Куліш.) Нетлінну віру ти зберігала, скорботна мати. (М.Рильський.) У печері в самім вході згорблений сидить пустинник. (І.Франко.) Скільки треба ввібрати в серце волі й доброти, щоб все життя в душі вогонь нести? (Г.Коваль.) Безпощадній зброї сміху я боюся піддаватись. (Леся Українка.) Якщо Закон вважає лютим злом добро для всіх, здобуте кров’ю й потом, то чи законним є такий Закон? (Б.Олійник.) Не вірте штилеві! Не дивіться на своє віддзеркалення в голубій, як очі, воді! (М.Рильський.)

ІІІ. Прочах окріп гарячих жнивних справ. Годинник не позиркує спідлоба. (Б.Олійник.) Що ж тобі за сни ввижаються у далечі шовковій? (М.Рильський.) Відлюбило любистками літо, віддзвеніло в піснях солов”їв. (О.Буднікова.) Ти знов літаєш наді мною, галко, і крячеш горя пісню монотонну; глядиш у серця глибину бездонну і бачиш гниль, гидоту беззаконну. (І.Франко.) І Білочка свого дождала – старенька і беззуба стала. (Л.Глібов.) І шипшинні горять небокраї, щоб погаснуть і квітнути знов. (В.Сосюра.) Тоді віддав я вітрові свій розпач і одчай. (Б.Олійник.) Я – підданка своїх обов’язків. (Л.Костенко.) На віконниці зачинилося причілкове перше вікно. (Б.Олійник.) Мить ця теплим сміхом віддзвенить. (Н.Диб’як.) Щось у цьому світі сталось дивовижно злободенне. (В.Мороз.) Я всі свої борги, здається, віддавав. (В.Гужва.) Ми, забуваючи істинну вартість речей, прем в ювелірні, немов дикуни із печер. (Б.Олійник.)
ПОДОВЖЕННЯ М’ЯКИХ ПРИГОЛОСНИХ

М’які приголосні [д’], [т’], [з’], [с’], [л’], [н’], [ж’], [ш’], [ц’], [ч’], що стоять між двома голосними, у вимові подовжуються (на письмі позначаються двома літерами):


в іменниках другої відміни середнього роду: читання, обличчя, колосся, роздоріжжя, узбережжя, а також у похідних від них словах: життя – життєвий;
в окремих іменниках першої відміни чоловічого й жіночого роду: рілля, суддя, стаття та і похідних від них словах: суддівський.
Примітка. В таких іменниках подовження відбувається в усіх непрямих відмінках, крім родового множини: завданню, завданням, але завдань; обличчю, обличчями, але облич.



183. Прочитати. Вказати слова з подовженими приголосними. Записати ці слова фонетичною транскрипцією.

Зразок. Волосся [волос’:а]
Терпіння і час з усього зроблять атлас. Росяне світання – золоте орання. Від злого коріння таке й насіння. Не зазеленіють сходи, де всілося вороння. Від безділля і тарган на піч вилазить. Не рада коза торгу, а курка весіллю.

Народна творчість.


@ 184. Подані слова записати в дві колонки: 1) слова з подвоєнням через збіг; 2) слова з подовженими приголосними.
Підборіддя, роззява, зілля, відмінник, відділ, відлуння, гілляччя, віддзьобати, переживання, монотонний, запитання, натхнення, безвладдя, віддубасити, лимонний, багатоводдя, беззвукий, балконний, віддяка, ячмінний, спросоння.
@ 185. Дібрати й записати 5-8 слів з одночасним подовженням пом’якшених приголосних і подвоєнням приголосних через збіг.

Зразок. Відділення, беззаконня.
186. Переписати, вставляючи, де потрібно, пропущені літери. Позначити в словах орфограму “подвоєні букви”.
І. Не чванься зван..ям, а пишайся знан..ям. Куди хилить вітер, туди гіл..я гнеться. І на смітнику росте красне зіл..я. Віник задля сміт..я виник. Хто з ворон..ям поведеться, тому в сміт..і копирсатись. Кобила за зіл..ям, а лоша за весіл..ям. Для роботи без хотін..я не вистачить умін..я. Як добре знаряд..я, то веселіша робота. Вугіл..я скільки не мий, а білим не стане. Старан..я – запорука твого щаст..я. Без навчан..я нема пізнан..я. І в зайця зимою щаст..я, бо не кожен шубу має. Роботу роблять старан..ям і вмін..ям, ладом і терпін..ям.

Народна творчість.

ІІ. Надривно тужить соснами Поліс..я. (М.Стельмах.) Вже зацвіло моє залуж..я і ваше поле, мов кришталь. (А.Малишко.) Забіг із степу гай у передміст..я, в облогу взяв чиєсь старе обійст..я. (Л.Залата.) Одноманіт..я світ збіднить. (Д.Білоус.) Поміж людьми я жив і ріс, поміж людьми шукав я щаст..я. (М.Стельмах.) Чи вже, брате, тебе ждати від Дикого поля, чи від Чорного вже моря, чи від Запорож..я? (Нар.творч.) В роздол..ях житніх і полин..их навік ти серце полонив. (А.Малишко.) Густе пелюст..я вишня губить. (В.Місевич.) На узліс..і заростає чебрецем духмяний слід. (М.Стельмах.) Дуб уперся головою в піднебес..я. (А.Малишко.) Старий вітряк живе між селами, за перехрест..ям двох доріг. (А.Качан.) По мілковод..і скрізь розляглося широколисте латат..я. (І.Нечуй-Левицький.) Я знову пірну в гамірне велелюд..я майданів, зіллюся у русі з одвічним прискоренням траси. (Н.Диб’як.) Ми в’їхали у передміст..я. (Леся Українка.) Заскрипіла охоплена піддаш..ям хвіртка. (М.Стельмах.) Тільки голе гіл..я й мертве лист..я в саду шелестить під ногами востан..є. (В.Сосюра.) “Коли б не ми, то й ви б не шелестіли, - корін..я загуло із-під трави, - коли б ми вам не під..авали сили, то не бриніли б ви...” (Л.Глібов.) Ти не схиляйся на ріл..ю, не завдавай собі жалю. (А.Малишко.)

ІІІ. Творить, згорать без каят..я і в цьому бачить сенс жит..я! (Г.Коваль.) О, Боже! Без меж милосерд..я Твоє, і правда, о Боже, на світі ще є. (Олександр Олесь.) Хай промін..я б’є у сонні очі! Світлом виміряється жит..я. (П.Перебийніс.) Жити – то не є долан..я меж, а навикан..я і само собою наповнен..я. (В.Стус.) І зоря в полях біжить, як безсмерт..я наше. (А.Малишко.) Вечір нечутно спадає з лист..ям на землю вогку. (В.Сосюра.) Під жовтим смутком яворів колись давно я щаст..я стрів. (М.Стельмах.) Тіні згущає смеркан..я. (М.Стельмах.) Ти мене кличеш звечора й зран..я, ти мене кличеш в ясне розсвітан..я. (Л.Забашта.) Збагну безмеж..я неба і числа, добра відвертість і дволич..я зла. (Д.Павличко.) Ти на папері почут..ів моря переливаєш в строфи невеселі. (В.Симоненко.) Вінич..я - однорічна трав’яна рослина з пишним стеблом і дрібним лист..ям, використовується для виготовлен..я віників. (Зі словн.)


@ 187. Уставивши, де потрібно, пропущені букви, слова з подовженням і без нього записати в дві колонки.
Поліс?я, Побуж?я, Заволж?я, Запоріж?я, Правобереж?я, Закавказ?я, Прихорол?я, Приурал?я, Берест?я, Прикарпат?я, Придніпров?’я, Сухолуж?я, передміст?я, Середньовіч?я, перехрест?я, примирен?я, роззброєн?я, узвиш?я, підгрунт?я, безмеж?я, передвіст?я, пробуджен?я, десятиріч?я, милосерд?я, узбіч?я, піддаш?я, обійст?я, щеплен?я, безсмерт?я, бездоріж?я. передвіст?я, осеред?я, осерд?я.
188. Переписати. Обгрунтувати відсутність подовження у виділених словах.
І. На зеленій траві білі чайки сидять, білі свічі горять на тарелях латать. (Д.Павличко.) Ждемо слова, страждань, надії, чистоти. (М.Стельмах.) Немов страшна картина встане непроходимих протиріч. (А.Малишко.) Навіщо аж на Міст Зітхань мене занесли ноші Часу? (Ю.Каплан.) І віють зустрічі судьбою, і час прощань в’ялить судьба. (М.Стельмах.)

ІІ. Ударять бубни кличем до весіль. Хай сяє сонце з верховіть. Але з минулих протиріч мої світанки гасять ніч. Небес мальовані мережки кладуть шляхи для поколінь. Не треба ні слави, ні грому, вітань і запевнень мені. День старий заглох, як темна пуща, інше встало маєво століть. Трагічний блиск твоїх сторіч в мені новим живе сторіччям. Не в соннику і не в оракулі прощань і випробувань дати.

З творів А.Малишка.
@ 189. Переписати, подані в дужках іменники ставлячи в потрібній формі.
Вслухайтеся, земле і небо, у рокіт (страждання) моїх! (В.Симоненко.) Душа людська схиляє темну віть ридань і сміху, років і (століття). (А.Малишко.) Лечу над білим полем (бездоріжжя). (Л.Костенко.) Прилетиш навесні голубою співучою пташкою із далеких світів, із якихось чужих (узбережжя). (Б.Олександрів.) Одне погано - обступає ніч. А так усе без зайвих (протиріччя). (М.Шевченко.)


Подовження приголосних відбувається в формі орудного відмінка однини іменників третьої відміни перед закінченням -ю, якщо основа їх закінчується на м’який або шиплячий приголосний: міддю, сіллю, піччю, ніччю.
Примітка. У формі орудного відмінка однини іменників третьої відміни подовження приголосних не відбувається, якщо:

у кінці основи збігаються два або більше приголосних: скатертю, гордістю, повістю, нехворощю [н е х в о р о ш ч у], шерстю;

у називному відмінку однини іменник закінчується на губний звук [б], [п], [в], [м], [ф] або [р]: любовю, кровю, матірю.



Орфограма: одна і дві букви перед закінченням орудного відмінка однини іменників третьої відміни (35)
@ 190. Подані іменники поставити у формі орудного відмінка однини. Позначити в словах орфограму “подвоєні букви”.
Мідь, височінь, заметіль, любов, мить, кіновар, подорож, пригорщ, гостинність, рідкість, сіль, хоробрість, лють, розповідь, верф, Об, Руф, повсть, смерть, ненависть, молодість, кров.
@ 191. Переписати, подані в дужках іменники ставлячи в потрібній формі.
І. Історія підносить факел над (ніч) чорною. (М.Рильський.) Вдарив (мідь) оркестр духовий, що не вмерла іще Україна. (В.Осадчий.) Скрипалі смички скрипучі натирають (каніфоль). (Л.Костенко.) Про греків ми говоримо з (любов), і кожен з нас Гомера ввічі знає. (П.Куліш.) І далина озветься (щедрість) пісень, що рідна мати слала в узголов’я. (М.Стельмах.) Доле! (Кров) й потом ти плекалась! (Г.Коваль.) Життя жіноче – мов ота сорочка з (печаль) й (радість) на рукавах. (Н.Волотовська.) Образ Лесі Українки прекрасний у своїй (людяність), (незламність) духу й творчому горінні. (І.Матяш.) А це ж найнадійніший захист – (любов). (Н.Диб’як.)

ІІ. (Наполегливість) гори й доли здолаєш. Не хвалися (піч) в нетопленій хаті. (Рись) не зореш, а галопом до злиднів доскачешся. Сталь (сталь) гострять. Хвалися (сіль) як приправою, а маслом як прикрасою. Під великою (повінь) й високі гори тонуть. (Користь) діло одізветься. Сила з (кмітливість) не зрівняється. (Бідність) і (скнарість) не пишаються. (Кількість) взяв, та (якість) втратив. Порядком дім стоїть, (недбалість) й хлів розвалиться. Хто обслуговує вогонь, той знайомий з його (пекучість).

Народна творчість.
192. Переписати, вставляючи на місці крапок, де потрібно, пропущені букви. Позначити в словах орфограму “одна і дві букви перед закінченням орудного відмінка однини іменників третьої відміни”.
Тече річка між камін..ям, Рос..ю прозивають. (П.Куліш.) Над Прип’ят..ю коні прип’яті. (П.Воронько.) У княжий табір віс..ник вість приніс, що меч тевтона над Волин..ю звис. (М.Бажан.) Над Прип’ят..ю світан..я зайнялось. (В.Стус.) Блукав я самітно поміж деревами з моєю печал..ю один. (П.Куліш.) Не звикнуся з чужою рол..ю. (Т.Майданович.) Соковиту, напоєну зелен..ю порість розметали степи далечін..ю широкою. (А.Малишко.) Правдою, совіст..ю світиться нам людина щира і чесна. (В.Олійник.) Серце вбирає промені наснажених пристаст..ю днів. (І.Калянник.) Метеорити – короткочасні спалахи часточок космічної речовини, що з величезною швидкіст..ю влітають у атмосеру Землі. (З журн.)
& 193. Записати під диктовку. Написане звірити з надрукованим.
І. Шаллю зорі золотою синя цвіте далина. Знову пахне липа юністю, весною. Там десь за даллю голубою громів одходить тарарам. І кров’ю стукає у скроні прощальний рейок передзвін. Так шуміть же ви, довгії трави, перед тим, як під сталлю лягти!

З творів В.Сосюри.

ІІ. І пам’яттю синів живе земля під світлим небом України. Гойда, як море, Світязь хвилю синю, зовуся я красунею Волинню. Вклоняюсь кожному ліску з любов’ю й відданістю сина. Пахне зрілістю нив. Світилась радістю душа. Як хлюпочуть неспокійні ріки, голубою повінню налиті! Нам ще рясно щастя не цвіло папороттю у гаю густому.

З творів Д.Луценка.

ІІІ. Світлійте людяністю, люди! (М.Самійленко.) Наливається радістю зір. (М.Стельмах.) У теплий вечір міддю блисне просо, медова гречка в тиші і в цвіту. (А.Малишко.) Зрадить дорога слизькою гладінню. (В.Вознюк.) Плаче стріла за ціллю, вечір кличе світання. (Ф.Гарсіа Лорка.) За твоєю далеччю інша даль видніється. (А.Малишко.) Я спинаюсь на чотири вітри непохитним духом, міццю жил. (М.Самійленко.) Потвердьмо негнучістю спин непоклоніння ідолам. (М.Самійленко.) Оддудніла, одгупала, одклекотіла війна, за двобоєм і смертю залізною зникла луною. (А.Малишко.)

Подовжується приголосний ] у словах ллє, ллєш, ллється.

Подовжуються приголосні в словах бовван, овва, ссати, лляний (існує також написання льняний) та в похідних від них: бовваніти, ссавець, виссати.

Звук [н’] подовжується а прислівниках зрання, спросоння, навмання, попідвіконню, попідтинню.




194.Переписати. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією, обгрунтувати їх написання.
І. Лляний дідок пряде усмішку вусами, (Л.Костенко.) У мідні чаші різьблених дубів світанок щиро ллє меди зелені. (М.Стельмах.) Гули мости, двигтіли автостради, машини мчали наче навмання. (Л.Костенко.) Потрапивши у пекло, він сатані кива, щоб той свою корону йому віддав. Овва! (Р.Бернс.) Верба у тремкій, як сльоза, воді золоті коси спросоння мочить. (М.Самійленко.) І душу сонце знов торкне крізь скло морозне зрання. (М.Рильський.) Журно бовваніло обрубане, жахне кореневище. (П.Перебийніс.) Де ж Катруся блудить? Попідтинню ночувала, раненько вставала... (Т.Шевченко.) Я землі єдиній виллю свою тугу, а на цілім світі не знайшов я друга. (Ф.Г.Лорка.) Найдовшу тривалість життя з-поміж усіх ссавців має слон. (З підр.) І вік уже, мов п’явка, ссе, але душі не приневолю. (М.Самійленко.)

ІІ. Застерігає доля нас зарання, що калинова кров – така густа, така крута, як кров у наших жилах. (В.Стус.) От така правда! Співак же між вами часом без шапки у пору осінню сам собі, старцем, сліпий, з торбинками, ходить сердега мовчки попідтинню. (О.Афанасьєв-Чужбинський.) Знов жорстока безнадія ссе. (М.Самійленко.) Де задніпров’я, край опустілий. Де нема хат, бовваніють могили. (М.Костомаров.) Тут на лляному піску є гаптована стежка. (Є.Гуцало.) Мені ж пригадалось наразі дівча у кохтині льняній. (Б.Олійник.) Заверещав хлопчина іспросоння. (І.Франко.) Овва! В нього не тільки нема книжок, та у голові глузду нема на півкнижки. (Г.Квітка-Основ’яненко.) Я бачу: сите вороння клює поживу навмання. (А.Малишко.) І край шляху верб безлистих бовваніє довгий ряд. (І.Франко.) Попідтинню вночі по кропиві здригається світло зорі. (Є.Гуцало.) Як сто потів проллєш, то все буде до смаку. (Нар.творч.)


@ 195. Уставивши пропущені літери, записати слова з подовженням та без нього у дві колонки.
Лист?я, промін?я, зран?я, сторіч?я, підніж?я, безглузд?я, привид?я, креслен?я, знаряд?я, безліс?я, піддаш?я, безсмерт?я, молод?ю, сіл?ю, піч?ю, суміш?ю, артіл?ю, цвіл?ю, річ?ю, блакит?ю, снаст?ю, скатерт?ю, нит?ю, радіст?ю, матір?ю, повіст?ю, попідтин?ю, ртут?ю, чест?ю, сміливіст?ю, мит?ю, віддзеркален?я, щаст?я, міжряд?я, милосерд?я, відкрит?я, волос?я, л?яний, збіж?я.
& 196. Записати під диктовку. Позначити в словах орфограму “подвоєні букви”. Написане звірити з надрукованим.
І. Від серця до серця мелодія ллється. (П.Перебийніс.) За рікою чорнолісся крила зводить в пшеницях. (М.Стельмах.) Вітри гули віолончеллю, писали пальми акварель. (Л.Костенко.) І стала ненька на розпутті у чарах літнього тепла. (П.Перебийніс.) Із ледве чутним щебетанням низенько ластівка летить. (М.Рильський.) Село повесільне сховалося в листя, вернулися бузьки на рідне обійстя. (І.Гущак.) Над синім парком місяць блідне в передчутті нічної мли. (В.Сосюра.) Похмурий ліс не вабить тінню. (Є.Будницька.) І голубінню легко над снігами, немов димок, повзе хвиляста тінь. (М.Стельмах.) Здається, ріс я в полі, де туман і роси зацвітали на колоссі. (Г.Коваль.) Росту над світом соняхом кирпатим і падаю насінням у ріллю. (П.Перебийніс.) Дерева бовваніють навкруги в тумані надвечір’я, мов стоги. (Д.Павличко.) І боляче мені від обміління колодязя у рідному селі. І страшно, що підрубане коріння, з якого виріс я на цій землі. (В.Гей.) Всихає непокірне верховіття, і літнє листя бронзою дзвенить. (П.Перебийніс.)

ІІ. Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється. (М.Рильський.) Листя шелестить і тягнеться до мене і у вікно. (В.Грінчак.) Врятуй мене розлукою і віддаллю. (Л.Костенко.) Ковшами самотності сплачено мито за всі незнання і за всі навмання. (Л.Костенко.) І сопілочка до серця кожним звуком рветься, ллється. (Г.Коваль.) І лоскотливо зріє у мені передчуття далекої дороги. (П.Перебийніс.) Вітре тихий від заходу! Вволи волю мого серця! Повій чарами над воду, нехай ллється, нехай ллється. (П.Куліш.) А ти пливеш в снігах... І поруч квітнуть вишні. І я услід лечу в космічному піддашші. (Б.Олійник.) Ще дрімає телевізор більмооко, від антени бовваніє тінь вусата. (П.Перебийніс.) Шкода малих магнатами лякати, що кров людську, мов упиряки, ссали. (П.Куліш.) Ростом з Івана, а розумом з боввана. (Нар.творч.) Овва, чого тільки про неї не розповідають! (О.Сомів.) Мужчини, руки од мазуту вимивши, ковтали в пресі де яка стаття, оскільки людство допливло наввимашки до значно вищих форм свого буття. (Л.Костенко.)


НАПИСАННЯ НН У ПРИКМЕТНИКАХ І ПРИСЛІВНИКАХ



НН пишеться:
у збільшувально-підсилювальному суфіксі –енн(ий): височенний, товстенний, численний;
у прикметниках дієприкметникового походження з префіксом не- та наголошеними суфіксами -енн(ий), -анн(ий), -янн(ий) зі значенням можливості або неможливості здійснення дії: несказанний, незліченний, здійсненний;
у прикметниках старослов’янського походження на -енн(ий): благословенний, священний, огненний.
У пасивних дієприкметниках н не подвоюється: сказаний, записаний, здружений, обіцяний, обітований.



Орфограма: буква н у суфіксах дієприкметників (44)
197. Прочитати. Пояснити написання нн у виділених словах.
І. Козаче село Глибове при самому Дніпрі, та облягли його височенні гори. (Марко Вовчок.) Дивлюсь, аж супроти мене їде здоровенний запорожець... (П.Куліш.) Довга-довга і страшенна, мов гадюка здоровенна, голова десь за горами, ноги вперлись між лісами. То всесвітняя дорога, і далека, і розлога. (Л.Глібов.) Під літнім широченним небокраєм мене стрічають друзі і знайомі. (А.Малишко.) В долі добрій чи злиденній чесно, просто йшов весь вік і йду досі. (І.Франко.)

ІІ. Закипіла на Вкраїні страшенна тривога, як на шляхту піднялася сірома убога. (П.Куліш.) Стіна гладка, мов лід, і височенна, здається, аж до неба. (І.Франко.) Давно завалило ті двері важенними брилами скель. (І.Качуровський.) Мов оливо, тоді язик зробивсь у мене преваженний. (П.Куліш.) Мерзне мерзенна каша в калюжах. (Д.Павличко.) Туди ішли, як оживало літо. Назад брели по мертвенній стерні. (Л.Костенко.)


@ 198. Від поданих слів суфіксальним способом утворити слова зі збільшувально-згрубілим значенням

Зразок. Товстий – товстенний.


Широкий, здоровий, дебелий, густий, твердий.
199. Переписати, вставляючи пропущені літери. Позначити в словах орфограму «подвоєні букви».
О братику! Який важен..ий перстень надів мені той патр..арх на пал..ць! (П.Куліш.) Ось бовваніє завод. В..сочен..ий д..мар вик..дає клубки чорного диму. (Панас Мирний.) І раптом д..тячий зойк: «Ой жук в..личен..ий, ой лихо!» (В.Свідзинський.) Стоять два пр..в..сочен..і дуби, а поміж дубами с..дить стара жінка, стара-старенезна, аж її мох покрив. (Марко Вовчок.) Ро..чісує довжен..у сиву бороду дідусь туман гр..бінчиком ялиновим. (В.Сторожук.) Губи тоненькі, а рот від уха і до вуха, а як заговорить та роз..явить його, так здоровен..а голова з шапкою зовсім улізе. (Г.Квітка-Основ’яненко.) На риштованні сидів товстен..ий в..дмідь з двома мавпячими пащеками, цапиними рогами, зміїним хвостом, з руками к..стяка і котячими кі..тями на пальцях. (О.Сомів.) Півень сей – страшен..ий грішник, многоженець і насмішник. (І.Франко.) Усе частіше я себе прошу: укороти бажання здоровен..е! (В.Березінський.)
200. Прочитати, правильно наголошуючи виділені слова. Переписати, позначаючи в словах орфограму “подвоєні букви”.
І. Врятуй мою душу, Боже, благаю Тебе, нездвиженного. (Л.Костенко.) Силкуюсь уявить неуявленне. (Н.Тихий.) Вступила в мене сила незнищенна. (Д.Павличко.) Час летів, і пройшли над Єгиптом віки незчисленні. (Леся Українка.) Говори зі мною, зоре ясна, де твої нескорені сини? (М.Стельмах.) І зірок незліченні отари миготіли мені в саду. (В.Симоненко.) А що я знала про кохання? А це – печаль недоторканна. (О.Слоньовська.) О незміряне щастя над простором високим! (А.Малишко.) А головне, що десь вдалечині є хтось такий, як невтоленна спрага. (Л.Костенко.) Через вік, через роки і дати спів незнаний в серце доліта. (А.Малишко.) Дуби, дуби! Хоч ви душі промовте, одмовте на несказаний порив! (М.Рильський.)

ІІ. Сонцем щастя осіянна моя Україна. (В.Сосюра.) І нездоланна ти, отчизно непокорна. (А.Малишко.) І йшли назустріч вічності і смерті нездолані, гарячі і уперті дружини непокірливих слов’ян. (В.Симоненко.) Пощезне панська сила навіженна, і раюватимуть всі вбогі люди. (П.Куліш.) Несказанна краса землі оновлює мій світ. (Г.Коваль.) Незліченними гадками все тобі являться буду. (І.Франко.) Життя, мов казка здійснена, вставало. (Л.Забашта.) Та незліченне й для людини те, що зринає щохвилини. (М.Рильський.) Пора в дорогу. В путь щасливу нових незбагнених шукань. (А.Малишко.) Ми геть женем і осінь цю імлисту, і сірий дощ, і несказанний сум. (Д.Луценко.) Збагни цих гір неторкані глибини. (Л.Забашта.) І вище хмар встає зірниця над необміреним добром. (М.Стельмах.) Німі, нерозпізнанні вже уста... (В.Стус.) І хліб лежить перед тобою, що невтомленною рукою в змаганні з тугою-бідою солдатка сіяла й пекла. (М.Рильський.) Важка праця не є нездоланна. (Нар.творч.) Легенда починається з кохання, із подвигу і мужності людської, у ній краса одвічного змагання, незбореної сили молодої. (В.Грінчак.)

ІІІ. Козаки боролися з численними ворогами за православну віру, за українську народність, за свободу совісті, за людські права. (Д.Яворницький.) От саме правда і любов до правди – гаряча, невтоленна і невтомна. (М.Рильський.) Старіє Фауст, в’яне думки рух, і перед тьмою незбагненних явищ лякливо клякне невсипущий дух. (М.Бажан.) Всі розмови, нескінчені тут, на землі, десь кінчалися там, між зірками. (Леся Українка.) А слово – неблаганна твердь, над його покровом не царює смерть. (В.Китайгородська.) І бреде у даль, в нові орбіти неосміяний Сковорода. (А.Малишко.) Незбагненна, безвимірна вічність одна, в ній є сила земна і небесна. (Б.Дегтярьов.) А листя дубове лягало на плечі, шуміло й шуміло нескореним воям. (Л.Забашта.)
201. Переписати, на місці крапок уставляючи, де потрібно, пропущені букви.
І. В сліпучому сіянні непокори ми стали нездолан..і, як боги. Непогасен..е сяйво ідеалу. Невблаган..ий вогонь боротьби нечистоти від мене відверне. Болять мені рани нездійснен..ого польоту. Ти спиш в незбагнен..ім смутку.

З творів Д.Павличка.

ІІ. І вовік безсмертен рух нескінчен..ої спіралі. (Б.Олійник.) Як дуб на скелі, нездолан..і ми. (А.Малишко.) Порвалася нескінчен..а розмова, тремтить вона, мов порвана струна. (Леся Українка.) І невтомлен..а добра мати, прославши рушничок хрещатий, із печі вибира книші. (Г.Аврахов.) Ти друзів дорогих стрічаєш після бою і серед них живеш з несхилен..им чолом. (А.Малишко.) Відстань така близька від невблаган..ого пальця до спускового гачка. (П.Перебийніс.) І про хвилину цю забути хіба б мертворожден..ий міг! (М.Рильський.) Часу невблаган..а тятива наче стріли, розсилає дати. (В.Раєвський.) З нами серце навіки веде свою довгу розмову, все почате кнічає, незбагнен..е знов починає, бо воно – наче куля земна, що спочинку не має... (А.Малишко.) Скидає нездійснен..их обіцянок туманну ковдру стомлена ріка. (В.Раєвський.) Друже мій, це ж тебе я так довго шукала по світу, це ж про тебе неслися дівочі нездійснен..і сни. (Л.Забашта.) Не виношу сліз, скупих і незридан..их в самотині. (А.Малишко.) Скільки квітів в полях осіян..их, стільки співів у серці моїм. (В.Сосюра.) На рейдах сила ритму нездолан..а зриває пароплави з якорів. (П.Перебийніс.)
202. Прочитати. Виписати слова старослов’янського походження з суфіксом –енн-.
І. Блаженний муж, що йде на суд неправих і там за правду голос свій підносить. (І.Франко.) Перечитаймо знов божественні скрижалі, читання пильне нас до правди доведе. (П.Куліш.) Благословенна будь, людська робото, у щедрості краси і простоти! (П.Перебийніс.) Духом незлобним, умом благородним культурі спасенній служімо! (П.Куліш.) Ой тумане, латаний талане, що ходив тоді по Україні, ніби той сновида окаянний... (М.Рильський.) Дзвіниця літа - урочиста липа, священна й загадкова таїна. (Є.Гуцало.) Натхненний дух землі несе у висоту. (Г.Пастушенко.) Блаженним безтурботним малюком я всмоктував у серце рідну мову з цілющим материнським молоком. (Д.Луценко.) Ми не схитнемося в священній боротьбі, вогонь Шевченка візьмемо з собою. (В.Грінчак.) З блаженних намірів робив я дзвін добра. (Д.Павличко.) Беззахисній мурашці невідомо нічого про спасенні чудеса. (П.Перебийніс.) Тільки сниться огненне минуле. (В.Сосюра.)

ІІ. В серце вріс і древній Чигирин, і священний отчий край Тараса, і славетна Канівська гора, й слово Кобзаря благословенне... (Д.Луценко.) О предки Вишневецьких і Корецьких, фундатори монастирів спасенних! (П.Куліш.) Блаженний – переклад грецького makarios - щасливий. Літературне значення слова - щасливий, богобоязний. Народне – людина неповного розуму, простачок. (Зі словн.) В наших душах – смиренні поклони й вогневища вагань і бажань. (В.Вознюк.) Крізь темряву маяк спасенний бачу я. (П.Куліш.) Іржало сонце, як лошатко чале, десь потойбіч вогненної ріки. (Д.Павличко.) Збагни Тараса душу вогняну. (Д.Луценко.) І настає така блаженна тиша, зливаються і небо, і поля. (В.Сосюра.) Забудь мій гріх, мій розум окаянний! (П.Куліш.)


203. Прочитати. Пояснити відсутність подвоєння н у виділених словах.
І. Ця подорож така неждана. (Д.Павличко.) І в гостинній хаті лилася щира, бажана розмова. (В.Грінчак.) Вік такий, мамо: скажений, шалений, шосейний... (Б.Олійник.) А шмат життя змарнований болить. (Л.Костенко.) Лиш вітер стукає сердито в моє зачинене вікно. (В.Сосюра.) Студений вітер б’є в холодні вікна, і оловяний важко дише став. (М.Рильський.) Червоніє сосна, ніби кована мідь. (Д.Павличко.) Загавкав Кундель навіжений, аж затрусивсь Хом’як смиренний. (Л.Глібов.)

ІІ. І край наш рідний молоком та медом тече, мов та земля обітована. (П.Куліш.) Серпню мій, серпню мій, царствений місяцю року! (Є.Гуцало.) Від краю нежданої прірви дорога рвонеться назад. (В.Мороз.) Як та довгождана вістка, спадає роса. (Д.Павличко.) Глибока хлюпає криниця студеною водою. (П.Перебийніс.) Так пахне осінь листям і грибами, печеною картоплею, медами. (В.Грінчак.) Земля вдихне глибинно і жагучо на вишняках настояний озон. (Л.Костенко.)



& 204. Записати під диктовку. Написане звірити з надрукованим.
Ти завжди в моєму серці, як веселка осіянна, Україно, Україно, стороно моя кохана. (Л.Забашта.) Кому з вас любо за спасенну віру мечем утерти носа бузувіру? (П.Куліш.) Горниці – превисоченні, вікна великі, мов двері, а двері, як ворота. (Г.Квітка-Основ’яненко.) Траплялися мені такі, що пучку на тернику поколе та й реве до Бога, яке його страшенне лихо спостигло. (Марко Вовчок.) Над білими кістками, наче хвилі, переливались височенні трави. (Д.Павличко.) Серед безберегої калюжі, де нема спасенного човна, припада душа до цятки суші. (В.Базилевський.) Затоптані в пилюзі мій ясний меч, мій панцир, мій шолом і міражі нездійснених ілюзій. (З.Красівський.) Життя, повернуте трагічно, - несосвітенна каламуть! (М.Самійленко.)



Нн зберігається в іменниках, утворених від прикметників з нн: старанність, непримиренність, численність, незбагненність (від старанний, непримиренний, численний, незбагненний).

В іменниках, утворених від дієприкметників, н не подвоюється: згуртованість (від згуртований), відданість (від відданий).





@ 205. Від поданих слів утворити іменники.
Цінний, божественний, царствений, сумлінний, вишуканий, гостинний, нез’ясований, щоденний, нездоланний, нескінченний, неодмінний, плинний, незацікавлений, непередбачуваний.
206. Переписати, вставляючи на місці крапок, де потрібно, букви.
І. Тоді лише пізнається цін..ість (від цінний) часу, коли він втрачений. (Г.Сковорода.) То нового життя чистота і натхнен..ість (від натхненний) висока. (Д.Павличко.) Захлан..ість (від захланний) наче те грузьке багно. (І.Франко.) Невин..ість (від невинний) хитрощі свої й лукавства має, прикидності її сама любов навчає. (п.Куліш.) А за вікном голуба розтривожен..ість (від розтривожений) маю. (Б.Олійник.) Пахуче сіно і бджоли танок, і нескінчен.ість (від нескінченний) погляду небесна... (В.Гнатюк.) Я хочу в степ. Я хочу в непомічен..ість (від непомічений). (Л.Костенко.)

ІІ. Пройду степи безкраї й дикі пущі, моя любов і віддан..ість (від відданий) – цілющі. (Д.Луценко.) Особливо відзначають чужоземці внутрішню вишукан..ість (від вишуканий) українських жінок. (З журн.) Світ гув, як вулик, у стонадцять мов, дивуючи одмін..істю (від одмінний) ландшафтів, повір’їв, рас, і рис, і кольорів. (Б.Олійник.) Сузір’я Андромеди відоме завдяки славетній туман..ості (від туманний). (З журн.) Розкривалося серце, неначе троянда в маї, і з нього крізь кров запеклу гіркоти, і злість, і буден..ість (від буденний) линуло літепло ласки, самопожертви вогонь. (Л.Забашта.) То лиш поет своє життя у долі моральною повин..істю (від повинний) сповня. (М.Самійленко.) Старан..ість (від старанний) ніколи не просить. (Нар.творч.)


& 207. Записати під диктовку. Написане звірити з надрукованим.
Гуманний будь, і хай твоя гуманність пливе з криниці чистої любові, якої не мутить пиха й захланність. (І.Франко.) Що ж воно таке – справжнє кохання? Спорідненість душ? Близькість, в якій раптом починаєш почувати свою людську повноцінність? (О.Гончар.) Усе, добуте із буття глибин, це – незнищенність творчого людського духу. (М.Самійленко.) Занепокоєність загрозою екологічної катастрофи зростає у всьому світі. (З журн.) Був собі Лев – король силенний, такого не було ніде – страшенний, здоровенний... (Л.Глібов.)

У прислівниках, утворених від прикметників з нн, подвоєння зберігається: старанно, непримиренно, незрівнянно (від старанний, непримиренний, незрівнянний)..

У прислівниках, утворених від дієприкметників та прикметників без подвоєння, н не подвоюється: цілеспрямовано (від цілеспрямований), соловїно (від соловїний).



@ 208. Від поданих слів утворити прислівники. У прислівниках, утворених від виділених слів, поставити наголос.
Старанний, бездиханний, гортанний, безгомінний, бездонний, бездоганний, недоторканий, недоторканний, несподіваний.
& 209. Записати під диктовку. Виділені слова записати фонетичною транскрипцією. Написане звірити з надрукованим.
І. Співала осінь ніжно й журавлино. (Д.Павличко.) Ще ліс осінньо задививсь на води. (В.Місевич.) Хлібами пахне в полі незрівнянно. (Д.Луценко.) Божественно пахне паскою з печі. (О.Матійко.) Відкурликали осінньо, відгукали поїзди. (Б.Олійник.) Щоденно я блукав осінніми гаями. (В.Грінчак.) Тополиний світ, тополино будь! (Н.Кіт.) Так негадано ця осінь закурликала над степом. Так неждано за плечима затужилось мені небом... (Б.Олійник.) Над нами зоряно мовчить таке байдуже небо. (В.Сосюра.) Тебе цей сад прийняв гостинно в свою заквітчану сім’ю. (Д.Луценко.) Монотонно сосни дзвонять, роси ронять на долоні травам сонним. (Г.Коваль.) Вдарила ніжність у груди крилом лебедино. (Б.Олійник.) Але часом, буває, давні втрати і болі ріжуть душі солдатські невблаганно, як леза. (Д.Луценко.) Скорпіоном язик твій був нам, він труїв намс і жалив невпинно. (Леся Українка.) І похоронно над полями кричав і плакав чорний крук. (В.Сосюра.) Так царствено котило сонце в колісниці! (Б.Олійник.) А з неба місяць круторогий туманно дивиться в вікно. (В.Сосюра.) А мудрий час летить кудись невпинно. (П.Перебийніс.) Віками вітер безупинно горами хвилю підійма. (Д.Білоус.) Заіржав страшенно кінь і битися почав у своїм стійлі. (І.Франко.) Неждано ватра освітила тих, що надокруг були. І я застиг! (Д.Павличко.) Сніги іскряться. Бачу їх щоденно в синім сні. (В.Черепков.) Нас вітер стрів ожинно. (Ю.Каплан.) Сніг падав безшелесно й рівно, туманно танули огні. (М.Рильський.)

ІІ. Все, чим душею світлію щоденно, взяв я від матері і від землі ніжно, дитинно, натхненно! (В.Грінчак.) Гріш ціна тій нації, котра безборонно здає бастіон за бастіоном, п’ядь за п’яддю поступається грунтом, на якім зростало, буяло вкраїнське слово. (П.Гірник.) Предивний сон і звеселив і налякав мене неждано. І досі ті чудні дива морочать серце несказанно. (П.Куліш.) Час невблаганно й невпинно тече крізь наше щодення. (О.Матушек.) Місто дише напружено навіть у сонній млі. (М.Рильський.) Шумне місто скажено вирує. (В.Сосюра.) І так далеко і туманно гуркоче місто за вікном. (В.Сосюра.) Дружні, красиві і страшенно дотепні люди живуть тут. (М.Стельмах.) Покинуті, всіма забуті села натомлено присіли у степу. (Л.Тендюк.) В зажурі слухаю, як стишено багряний лист з дерев летить. (Г.Коваль.) Душа квилить, мов кобза, многострунно. (Д.Луценко.) Це пісня у полях, що дівчина співає невидима і несказанно гарна, певна річ! (М.Рильський.) Я ждав, коли прийде косуля їсти сіно, вона приходила щоночі неодмінно. (Д.Павличко.) Упевнено тримався на воді я, але далеко плавати не смів. (П.Перебийніс.) І щастя тихе і ясне по всій істоті неждано розлилось, як сяєво огнів. (М.Рильський.) Вітер осені шалено жовтий лист жене увись. Та у пісні він зелений і веселий, як колись.(В.Сосюра.)

ІІІ. Безнастанно трудитись повинна в повний голос душа! (М.Самійленко.) В генах нащадкам перейде незнищено Пам’ять. (Б.Олійник.) Чи віками не страждала ти, калино, чи Чорнобилем не згірчена полинно? (Д.Білоус.) Лиш дальніми лунами звали в дорогу вокзали нічні навмання безіменно. (Н.Диб’як.) Солодко плачуть в гаях солов’ї, так, як і завжди, незмінно. (В.Сосюра.) Журилася страшенно муха, спустила вуха. (Олександр Олесь.) Озветься журавлино у степу криниця, і синьою росою жито заіскриться. (М.Стельмах.) Життя безупинно і невблаганно іде на мене, як хвиля на берег. (М.Коцюбинський.) Мене безглузда й нескінченно вбога лякала смерть. (Д.Павличко.)
210. Пояснити значення кожного з афоризмів. Обгрунтувати подвоєння букв у словах. 3-4 фразеологізми ввести до самостійно складених речень, речення записати.
І. Віддати кесареве кесарю, а Боже Богові. Камінь спотикання. Показати справжнє (істинне) обличчя. Піддати анафемі. Мовчання – знак згоди. Останній з могікан.

ІІ. Із завмиранням серця. Оббивати чужі пороги. Пороззявляти роти. Стояти на розпутті. Вивести на денне світло. Ввігнати в піт. Як сонна муха (сонне царство). Віділлються сльози. Гадюка ссе коло серця.


СТОП! Після кожного з поданих слів позначити в дужках номери наявних у ньому кількох орфограм.

Зразок. Віддзеркалення {21, 3, 21}, товариський {20, 10}
Телефонний, юннатівський, козацький, Угорщина, перeв’язь, беззуб’я, роззброєння, під’яр’я, підчерев’я, возз’єднання.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка