Практикум директорів шкіл «Менеджмент управління інноваціями у школі» «Державно-громадське управління школою»



Сторінка1/6
Дата конвертації12.03.2016
Розмір0.82 Mb.
  1   2   3   4   5   6
Відділ освіти Сокальської РДА

Сокальський районний методичний кабінет




Семінар-практикум директорів шкіл

«Менеджмент управління інноваціями у школі»

«Державно-громадське управління школою»

Сокаль-2011
Державно-громадське управління школою./ Упорядники Гібляк Г.В., Побережник П.Г. – Сокаль: РМК. – 2011. – 68ст..

Навчально-методичний посібник підготовлено для учасників семінару-практикуму директорів шкіл на тему «Державно-громадське управління школою».

У посібнику подано пояснення поняття «державно-громадське управління», мети, завдань, змісту, принципів державно-громадського управління; перелік нормативно-правових норм, що регулюють управління школою за державно-громадською моделлю; описано зміст, завдання, принципи роботи колегіальних органів управління школою; описано декілька моделей державно-громадського управління школою. У розділі «Взаємовигода як результат структурованої співпраці» описано схему, зміст, форми та очікувані результати співпраці школи з громадою, бізнесом, місцевою владою, громадськими організаціями. У другій частині посібника описано інноваційну діяльність дирекції Сілецької ЗШ І-ІІІ ст. з проблеми «Державно-громадська модель в управлінні інноваційним розвитком навчального закладу». Посібник призначено для керівників навчальних закладів.

Зміст
Вступ………………………………………………………………….2
І. Деякі аспекти державно-громадського управління школою.


  1. Поняття, предмет, завдання державно-громадського управління…………………………………………………..6

  2. Нормативно-правове забезпечення державно-громадського управління школою………………………

  3. Колегіальні органи демократичного управління школою………………………………………………………12

  4. Моделі державно-громадського управління школою…......24

  5. Взаємовигода як результат структурованої співпраці…....30

ІІ. Державно-громадська модель в управлінні інноваційним розвитком навчального закладу (з досвіду роботи директора Сілецької ЗШ І-ІІІст. Побережника Петра Григоровича)………..43


Висновки……………………………………………………………..65

Список використаної літератури…………………………………...67



Вступ

У країнах з розвиненою ринковою економікою важливе місце в розвитку сучасної школи посідає менеджмент освітньої політи­ки - процес планування, організації, мотивації та контролю наяв­них ресурсів, якісного використання інтелектуального потенціа­лу, спрямований на результативність та ефективність досягнення поставлених цілей в освітніх процесах (регулює процеси транс­формації змісту освітньої діяльності). Використання в робо­ті засад освітнього менеджменту допомагає керівникам й іншим учасникам навчально-виховного процесу адаптуватися до нового економічного і соціокультурного середовища, яке потребує вміння користуватися методами прогнозування й моделювання, брати на себе відповідальність за власний вибір і постійно вдосконалювати свої знання. Однією з актуальних тем освітнього менеджменту є впровадження громадсько-державного управління як нової демократичної моделі управління розвитком навчального закладу.

У Декларації прав люди­ни оголошено, що освіта має бути спрямована на загальний роз­виток людини. Це принципове положення зафіксоване майже в усіх сучасних іноземних програмах розвитку освіти в цілому, і в Україні - зокрема. Акценти в освітній політиці урядів більшості розвинутих країн світу міняються. Роль держави все більше зосереджується на загальному регулюванні, забезпеченні правового поля і законодавчих гарантій для дотримання умов контрактів між учасниками освітнього процесу. Державне втручання або домінантна роль держави в наданні освітніх послуг актуалізується лише стосовно тих категорій населення, які ма­ють ризик з різних причин бути неохопленими освітою — неповно-справних, малозабезпечених.

Поширюється процес децентралізації управління: деякі функ­ції, що раніше виконувала держава, передають місцевим органам влади, громадським і приватним організаціям. Держава все біль­ше відмовляється від функції надання освіти і передає контроль за змістом, затвердженням стандартів і програм освітянським й академічним асоціаціям. Функції державних органів управління освітою в розвинутих країнах також переходять на рівень місце­вих органів влади, громадських організацій і приватного сектору. Загалом, структура державного управління освітніх систем скла­дається із трьох рівнів: виший - центральні органи влади; серед­ній — регіональне керівництво: низовий — місцеве керівництво - територіальні громади. Особливе місце посідають територіальні громади, оскільки саме вони є споживачами освітніх послуг та формують вимоги до їх якісного надання, саме на них спрямова­на робота всієї освітньої системи. При цьому реалізацію освітян­ський завдань покладено на керівників шкіл чи їхні асоціації.

Для досягнення позитивних змін в інтересах українського сус­пільства варто забезпечити такі кроки в освіті:


  • Переглянути навчальні програми.

  • Розвинути сучасну освітню інфраструктуру, яка зробить мак­симально доступними знання та інформацію для всіх катего­рій населення.

  • Забезпечити прозорість і ефективність використання наявних ресурсів через громадський контроль і підзвітність у наданні державних послуг в освіті.

  • Створити нормативне і регуляторне середовище, в якому бізнес, громадські організації, зацікавлені в компетентних працівниках, свідомих громадянах, долучені до фінансування освіти.

  • Диференціювати функції щодо середньої освіти (роль дер­жави — розроблення і впровадження національної доктрини розвитку освіти; роль територій, батьків та місцевих громад - здійснення місії середньої освіти, тобто окреслення потреби
    в освіті з боку суспільних груп).

  • Посилити роль органів місцевої влади - функцію політичного менеджменту в освіті можуть виконувати працівники відді­лів, управлінь освіти, працівники органів місцевого самовря­дуванні. Для цього треба розробити і впровадити ефективну програму перепідготовки освітянських кадрів та персоналу муніципальних структур.

Виконання зазначених завдань суттєво вплине на інтенсивність розвитку та підвищення якості освітніх послуг. А запорукою прогресивних змін в освіті має стати утвердження державно-громадської моделі управління.

У фахових журналах для керівників нещодавно було надруковано результати опитування директорів шкіл з приводу впровадження державно-громадського управління. До позитиву можна віднес­ти той факт, що 75 % керівників ЗНЗ вважають доцільним створення центру розвитку громади на території школи, а 58 % — уже використову­ють елементи ГАШ в управлінні ЗНЗ. До загально позитивної тенденції слід віднести те, що 22 % шкіл є ініціаторами програм/проектів, спрямова­них на розвиток громади. До впровадження демо­кратичних перетворень у здійсненні практичного управління ЗНЗ воліють 87 % директорів.

Проте, як свідчить проведене анкетування, 73 % керівників ЗНЗ взагалі не обізнані з діяльністю ГАШ; 78 % — не ініціюють створення й реалізацію програм/проектів, спрямованих на розвиток міс­цевої громади; 69 % керівників ЗНЗ відзначають використання вчителями в навчально-виховному процесі пасивних методів передачі інформації; ли­ше 4 % — використання Інтернету; 11 % — про­ектної діяльності. 84 % респондентів не змогли назвати чинники, що засвідчують демократизацію школи, 71 % — класу; 42 % оцінює залучення громади до діяль­ності школи як незадовільне; п'ята частина рес­пондентів у тій чи іншій мірі опирається створен­ню центру розвитку громади на території школи.

Необхідно зазначити, що 25 % опитаних керівників ЗНЗ не співпрацюють із засобами масової інформації, що є неприпустимим у світлі сучасних тенденцій роз­витку й демократизації загальної середньої освіти.

Отже, опитування показало, що у практичній діяльності керівники ЗНЗ не приділяють належної уваги розвитку громадсько спрямованого управ­ління школою, не володіють належною інформа­цією і, зокрема, не обізнані з такими питаннями:


  • упровадження демократичних перетворень
    у здійсненні практичного управління ЗНЗ, у тому
    числі громадсько спрямованого;

  • організація й розбудова ГАШ як осередку роз­
    витку місцевої громади;

  • залучення громади до діяльності школи
    для забезпечення нагальних і довготривалих цілей
    школи й громади, зміцнення партнерства між ними;

  • розробка програм/проектів, спрямованих
    на розвиток місцевої громади;

  • створення оптимальних умов для широкого
    залучення учнів, батьків і громади до діяльності
    навчального закладу;

  • співпраця зі ЗМІ.

Як бачимо, сьогодні у своїй більшості керівни­ки ЗНЗ залишаються прихильниками усталених класичних підходів до теорії та практики управ­ління навчальними закладами.

На основі зазначеного, можна зробити виснов­ки про необхідність популяризації ідей державно-громадського чи громадсько-активного управління, на­вчання керівників ЗНЗ основам громадсько спря­мованого управління й спеціальної підготовки керівників ЗНЗ у системі післядипломної педаго­гічної освіти до його впровадження.

У посібнику подано пояснення поняття «державно-громадське управління», мети, завдань, змісту, принципів державно-громадського управління; подано перелік нормативно-правових норм, що регулюють управління школою за державно-громадською моделлю; описано зміст, завдання, принципи роботи колегіальних органів управління школою; описано декілька моделей державно-громадського управління школою. У розділі «Взаємовигода як результат структурованої співпраці» описано схему, зміст, форми та очікувані результати співпраці школи з громадою, бізнесом, місцевою владою, громадськими організаціями. У другій частині посібника описано інноваційну діяльність дирекції Сілецької ЗШ І-ІІІст. з проблеми «Державно-громадська модель в управлінні інноваційним розвитком навчального закладу».
Поняття, предмет, завдання державно-громадського управління
Під державно-громадським управлінням розуміють процес поєднання різноспрямованої діяльності державних та суспільних суб'єктів управління в інтересах людини, соціуму, влади. Державно-громадське управління наголошує на пріоритеті дер­жави з обов'язковим урахуванням громадської думки. При цьому роль державного управління в суспільному житті полягає в непе­рервному регулюванні динамічних процесів життєдіяльності сус­пільства в усіх його сферах, зокрема й освітній. Державно-громадське управління передбачає взаємодію суб'єктів державного та громадського управління, спрямовану на функціонування й розвиток сільсь­кої школи, що базується на принципах делегування повноважень та залучення громадськості до управ­ління школою.

Методологічною основою державно-громадського управлін­ня освітою є адаптивне управління (АУ). Державно-громадське управління освітою науковці розглядають як різновид адаптивного управління.

Основною метою державно-громадського управління освітою є інтеграція державного вертикального управління та партнерсько­го горизонтального управління на основі врахування громадської думки й залучення громадян до ухвалення управлінських рішень, оптимальне поєднан­ня державних і громадських структур в управлінні школою на користь учасників навчально-виховного процесу, громадськості і держави.

Предметом державно-громадського управління освітою є вза­ємоузгодження за спрямування дій різних за природою і напрямом сил на розвиток освітньої системи.



Зміст державно-громадського управління складає діяльність його суб'єктів з ін­теграції таких напрямів роботи:

  • демократизація діяльності органів державної
    влади й управління школою;

  • розвиток самоврядних асоціацій учасників ос­вітньої діяльності (професійних асоціацій педагогів,
    органів учнівського й батьківського самоврядуван­ня всіх рівнів);

  • створення та організація діяльності громадсь­ких органів управління освітою, де представлено всі
    верстви населення;

  • створення освітніх округів із відповідними гро­мадськими структурами.


Завданнями державно-громадського управління є:

  • реалізація законодавчо визначених прав педагогів, учнів, їх­ніх батьків на участь в управлінні закладами та установами освіти (встановлення рухомої рівноваги між запитами грома­ди та наданням освітніх послуг загальноосвітнім навчальним закладом, щоб досягти максимального результату в навчанні та вихованні учнів, розвитку місцевої громади);

  • демократизація державного управління освітою;

  • задоволення потреб та інтересів учасників освітнього процесу (адаптація та узгодження змісту навчання в ЗНЗ з освітніми по­требами громадян.

При громадсько спрямованому управлінні змінюється вектор впливу "знизу" - "догори", що створює умови для природного розвитку дитини в освітньому процесі школи, вирішення освітніх та загальнокультурних потреб громади); інспекції з фізичної освіти та спорту, художньої освіти, пенсії.

Державно-громадське управління сільською школою базується на принципах:



  • демократичності;

  • прозорості управлінських рішень;

  • колегіальності;

  • громадського обговорення важливих питань
    життя школи;

  • звітності органів управління перед шкільною
    громадою та засновником.


Нормативно-правове забезпечення

Державно-громадського управління школою
У Конституції України наголошено на тому, що гро­мадяни України мають право на свободу об'єднання в громадські організації для здійснення й захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціальних, культурних та інших інтересів (ст. 36); брати участь в управлінні державними справами (ст. 38).

Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття») наголошує на забезпеченні оптимальних умов функціонування галузі освіти й створенні системного механізму її саморегуляції на всіх управлінських рівнях на основі дотримання чинного законодавства та ефективного використання інтелектуальних ресурсів суб'єктів освітнього про­цесу.

У Національній доктрині розвитку освіти звертається увага на розробку моделей управління освітою з підключенням до управління громадян для підвищення його гнучкості, демократичності й надання державно-громадського характеру. Сьо­годні освіта стає важливим чинником гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості, яка готова до спів­праці та міжкультурної взаємодії. Важливим є те, що освітянська політика спрямовується на посилення ролі органів місцевого самоврядування, активізацію участі батьків, піклувальних рад, меценатів, громад­ських організацій, фондів, засобів масової інформації в навчально-виховній, науково-методичній, економіч­ній діяльності навчальних закладів, прогнозуванні їх розвитку, оцінці якості освітніх послуг, поєднанні державного й громадського контролю.

Щодо окремих статей закону «Про освіту», то одним з основних принципів освіти в Україні визначено «поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті» (ст. 4); для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування, які діють у межах повноважень, визначених законо­давством (ст. 10); місцеві органи створюють належні умови для координації дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей за місцем проживання (ст. 14). Окрім того, органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування дер­жавної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, економічної й фінансово-господарської діяльності навчальних закладів (ст. 16). При цьому учасниками навчально-виховного процесу визнані представники підприємств, установ, кооперативних, громадських організацій, які беруть участь у навчально-виховній роботі (ст. 50). З'ясовано роль батьків і осіб, які їх за­мінюють: вони мають право обирати й бути обраними до органів громадського самоврядування навчальних закладів; звертатися до державних органів управління освітою з питань навчання, виховання дітей (ст. 60).

Зазначені положення відображено також у Законі України «Про загальну середню освіту», зокрема в розділі VI, у якому йдеться про органи управління системою загальної середньої освіти, їх основні завдання, повноваження; розкриваються форми управління й громадського самоврядування ЗНЗ та державного контролю за діяльністю закладів загальної середньої освіти (ст. 35—40).


Акцентуємо увагу на «Положенні про піклувальну раду загальноосвітнього навчального закладу», яке було затверджено Міністерством освіти і науки України у 2001 р. Основною метою діяльності піклувальної ради є забезпечення доступності загальної середньої освіти для всіх громадян, задоволення їхніх освітніх потреб, залучення широкої громадськості до вирішення проблем навчання і виховання. Цей орган формується з представників виконавчої влади, підприємств, установ, навчальних закладів, окремих громадян, що є свідченням демократизації процесів щодо розвитку громадсько спрямованого управління ЗНЗ.

Висвітлені документи складають правове підґрун­тя щодо вироблення основних засад розвитку громад­сько спрямованого управління школою.

Підсумуємо та назвемо основні нормативно-правові документи, які визначають юри­дичну можливість впровадження державно-громадського управ­ління в загальноосвітньому навчальному закладі:


  • Конвенція про прав дитини (прийнята Генеральною Асамб­леєю ООН 20 листопада 1989 року, для України чинна з 27 ве­ресня 1991 року);

  • Європейська хартія про участь молоді в житті комун та регіо­нів (прийнята Конгресом місцевих і регіональних влад Євро­пи 14 січня 1991 року);

  • Конституція України (прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 року);

  • Закон України "Про освіту" (в редакції від 20 вересня 2003 року);

  • Закон України "Про загальну середню освіту" (від 13 травня 1999 року);

  • Закон України «Про об'єднання громадян» віл 16 червня
    1992 р.);

  • Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (від 13 грудня 2001 р.);

  • Закон України "Про благодійництво та благодійні ор­ганізації"(від 13 грудня 2001 р.);

  • Національна доктрина розвитку освіти (затверджена Указом Президента України від 17квітня 2002 року);

  • Концепція загальної середньої освіти (12-річна
    школа) (постанова МОН та президії АПН України
    від 22 листопада 2001 р.);

  • Положення про середній загальноосвітній навчальний заклад (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року №778);

  • Примірне положення про раду загальноосвіт­нього навчального закладу (наказ МОН України
    від 27 березня 2001 р.);

  • Положення про піклувальну раду загально­
    освітнього навчального закладу (наказ МОН Украї­ни від 5 лютого 2001р.);

  • Наказ МОН "Про орієнтовні критерії оцінювання діяльності загальноос­вітнього навчального закладу " (2005);

  • "Примірне положення про порядок звітування керівників дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних на­вчальних закладів про свою діяльність перед педагогічним ко­лективом та громадськістю " (2005).

  • Типове положення про батьківську ра­ду та батьківський комітет у загальноосвітніх на­вчальних закладах (лист МОН України від 27 жов­тня 2003р.) ;

  • Примірне положення про освітній округ (на­каз МОН України від 5 квітня 2006 р.).

Така законодавча база дає можливість не тільки створити дієву систему засобів правового регулювання державно-громадського управління закладом освіти, а й конкретизувати, доповнити її вну­трішніми документами. Такими документами в закладі освіти ма­ють бути:



  • Статут.

  • Положення про раду закладу освіти.

  • Положення про піклувальну раду.

  • Положення про батьківський комітет загальноосвітнього на­вчального закладу.

  • Угода про співпрацю між педагогічною радою та радою за­кладу освіти.

  • Правила внутрішкільного розпорядку та ін.

Сучасна нормативно-правова база України декларує необхід­ність модернізації управління освітою, проте ефективних механіз­мів децентралізації вертикалі державного управління в освіті та впровадження громадського компонента управління вироблено мало.


Колегіальні органи демократичного управління школою в системі державно-громадського управління
Упровадження в життя державно-громадської моделі управлін­ня повинно передбачати створення й забезпечення активної участі в управлінні школою таких представників:

  • ради школи (обов 'язковий орган);

  • піклувальної ради;

  • батьківського комітету;

  • адміністрації школи;

  • педагогічної ради;

  • органів учнівського самоврядування.

Така система роботи закладу освіти має урівноважити вплив державного та громадського факторів в управлінні, налагодити зворотний зв'язок з урахуванням думок батьків і громадськості, реально здійснювати партнерство в освіті, поєднати відпо­відальність за ухвалення колективних рішень, демократизувати управління.

Нижче подано деякі аспекти роботи деяких колегіальних органів.


Піклувальна рада
Дієвим органом залучення громадськості до справ вихован­ня та навчання було визнано піклувальні ради, які, відповідно до Положення про загальноосвітній навчальний заклад, створюють­ся в закладах освіти різних типів та форм власності. Піклувальна рада організовує роботу на основі «Положення про піклувальну раду школи, яке розробляється на підставі Наказу Міністерства освіти і науки України № 45 05.02. 2001 р. «Про затвердження Положення про піклувальну раду загального навчального закладу».

Піклувальна рада - це орган самоврядування. Положення про піклувальну раду загальноосвітній навчальний заклад розробляє на основі типового Положення. Піклувальна рада як суб'єкт державно-гро­мадського управління є саме тим органом, котрий дійсно має всі можливості впливу громадськості на розвиток школи (схема 4).



Метою діяльності ради є забезпечення доступності за­гальної середньої освіти для всіх громадян, задоволення освітніх потреб особи, залучення широкої громадськості до вирішення про­блем навчання і виховання.

Основними завданнями піклувальної ради, згідно з положенням, стали:



  • сприяння зміцненню навчально-виробничої, наукової, матеріально-технічної, культурно-спортивної, корекційно-відновлювальної та ліку­вально-оздоровчої бази загальноосвітнього навчального закладу;

  • сприяння організації та проведенню заходів, спрямованих на охоро­ну життя та здоров'я учасників навчально-виховного процесу;

  • організація дозвілля (конкурси, вечори, спортивні змагання тощо) та
    оздоровлення учнів (вихованців), педагогічних працівників;

  • стимулювання творчої праці педагогічних працівників та учнів;

  • сприяння соціально-правовому захисту учасників навчально-вихов­ного процесу.

Піклувальні ради допомагають вирішувати актуальні про­блеми розвитку шкіл, навчання та виховання учнів; беруть активну участь в обговоренні питань організації навчально-виховного процесу проведенні круглих столів, у роботі загальношкільних батьківських зогрів: вони нагороджують грамотами та цінними подарунками переможців та призерів всеукраїнської учнівської олімпіади з базових предметів, всеукраїнських та міжнародних конкурсів. Завданням піклувальних рад є турбота про дітей, яким батьки не приділяють належної уваги. Піклувальні ради надають матеріальну допомогу в організації та проведенні ювілейних свят, ремонтних робіт сприяють поповненню фонду науково-методичної літератури.
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка