Практикум вчителів 1- 4 класів 11 березня 2010 року Освітні, виховні й розвивальні завдання навчання математики в початкових класах



Сторінка1/6
Дата конвертації21.02.2016
Розмір0.87 Mb.
  1   2   3   4   5   6
Старокостянтинівський районний методичний кабінет

Староостропільське НВО

«Дошкільний заклад, ЗОШ І-ІІІ ст, гімназія»

Семінар-практикум вчителів 1- 4 класів

11 березня 2010 року

Освітні, виховні й розвивальні завдання навчання математики в початкових класах



Старий Остропіль, 2010 р.

Структурно – часова модель проведення семінару - практикуму

9.00 – 9.15 Заїзд та реєстрація учасників семінару

9.15-9.30 Поїздка в Староостропільське НВО

9.30-9.40 Візитка учнів початкової школи



Голова МО Староостропільського НВО

Сороколіт Валентина Володимирівна

9.40- 9.45 Презентація навчального закладу

Директор Староостропільського НВО

Лавріна Ольга Сергіївна

9.45- 12.00 Заняття–тренінг « Освітні , виховні, розвивальні завдання навчання математики в початкових класах»

Робота в творчих групах.

  1. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу :

  • Контроль, корекція та закріплення знань учнів

Сороколіт Валентина Володимирівна- вчитель 2 класу

Савчук Тетяна Іванівна –вчитель 3 класу

  • Закріплення та узагальнення знань учнів.

Присич Анеля Едуардівна –вчитель 4 класу

  • Форми організації навчання учнів математики на уроці.

Одарич Людмила Зигмундівна - вчитель 1 класу

  • Перевірка і оцінювання знань, умінь і навичок учнів з математики

Куйдан Ольга Миколаївна

методист районного методичного кабінету

  1. Навчання учнів розв’язувати текстові задачі.

Назарчук Ольга Миколаївна

голова районного методичного об’єднання

вчителів 4 класув

  1. Вчимося розв’язувати задачі.

Робота в творчих групах вчителів.

Вчителі початкових класів Староостропільського НВО :

Сороколіт Валентина Володимирівна,

Савчук Тетяна Іванівна

Присич Анеля Едуардівна

Одарич Людмила Зигмундівна
4. Підведення підсумків семінару – практикуму. Вироблення методичних рекомендацій.

1. Складові частини уроку математики. Методи вивчення нового матеріалу.

Урок математики – основна форма організації навчальної діяльності молодших школярів. В уроці реалізується освітня, виховна та розвивальна мета навчання математики.

Освітня мета полягає в засвоєнні учнями математичних понять. У процесі навчання математики виховуються вольові якості, самостійність, кмітливість, ініціативність. Розвивальна мета, викладання математики в 1-4 класах спрямована на розвиток в учнів пізнавальних здібностей (сприйманні, пам’яті, уяви, мови), мотивів і потреб навчання, творчих можливостей, емоційної сфери.

Для ефективного уроку математики характерні такі особливості: широке застосування фронтальних форм перевірки знань, надання опитуванню навчального спрямування, поєднання функцій контролю і закріплення, проведення на уроці самостійної роботи, спрямованої на оволодіння новим матеріалом; посилення ролі первинного закріплення, збільшення обсягу практичних робіт і тренувальних вправ.



За основною дидактичною метою виділяють такі типи уроків:

  1. Урок засвоєння нових знань;

  2. Урок засвоєння навичок і умінь;

  3. Урок застосування знань, навичок і умінь;

  4. Урок узагальнення і систематизації знань;

  5. Урок перевірки, оцінювання і корекції знань, умінь і навичок;

  6. Комбінований урок.

Найпоширенішими у початкових класах є комбіновані уроки. Комбінований урок містить такі компоненти:

  1. Перевірка домашнього завдання;

  2. Опитування учнів;

  3. Усні обчислення;

  4. Підготовка до вивчення нового матеріалу і повідомлення теми заняття;



  1. Опрацювання нового матеріалу;

  2. Первинне закріплення;

  3. Закріплення і повторення;

  4. Домашнє завдання та підбиття підсумків уроку.

У структурі комбінованого уроку його компоненти можна об’єднати в такі три частини:

  1. Контроль, корекція та закріплення знань учнів (перевірка домашнього завдання, опитування учнів та усні обчислення).

  2. Опрацювання нового матеріалу (підготовка до вивчення нового матеріалу, його вивчення та первинне закріплення).

  3. Закріплення та узагальнення знань учнів (закріплення і повторення матеріалу, завдання додому, підбиття підсумків уроку).

Контроль, корекція та закріплення знань учнів

Компоненти першої частини уроку – перевірка домашньої роботи, опитування учнів і усні обчислення – взаємозв’язані.



Перевірка домашньої роботи

Щоб цей вид навчальної роботи був справді корисним і ефективним, потрібно звертати увагу на активізацію діяльності учнів під час перевірки домашньої роботи. Виконувати перевірку треба швидко, чітко, часто змінювати форму.

Ні в якому разі не можна погодитися з учителями, які вважають, що перевіряти в класі домашні завдання не варто, оскільки вчитель перевіряє зошити. Якщо не перевіряти домашні завдання, то втрачається виховне значення роботи.

Щоб перевірка не перетворювалася на нудну для школярів роботу, треба уникати одноманітності в її проведенні. Залежно від мети уроку і змісту домашнього завдання перевірка може бути повною, вибірковою, або зводитись до констатування самого факту, що завдання виконано. Форми перевірки чергуються протягом тижня. Причому повна і вибіркова перевірки, як правило,

поєднуються з опитуванням учнів та з усними обчисленнями.

На конкретних зразках розглянемо деякі прийоми перевірки домашньої роботи, що сприяють підвищенню активності учнів, розвитку їхньої самостійності, допомагають зекономити час на уроці. Реалізація таких прийомів найчастіше проводиться на основі попередніх записів на дошці.



Перевірка обчислення виразів

  1. Перед уроком записати на дошці обчислення виразів домашнього завдання (усіх або кількох). За цими записами учні перевіряють правильність своїх відповідей.

  2. Записати на дошці числові значення виразів ( у порядку зростання).Учні звіряють їх зі своїми результатами.

  3. Записати на дошці вирази. Учні по черзі виходять до дошки і записують значення виразів.

  4. На дошці записано рівності, в яких допущені помилки. Учні знаходять помилки і виправляють їх.

  5. Учитель пропонує дітям додати значення всіх виразів і результат порівняти з числом, записаним на дошці (це число і є сумою значень виразів).

  6. На дошці подано розгорнутий запис обчислення виразу. За допомогою такого запису треба пояснити хід розв’язання і вказати, на які властивості дій спирається застосований обчислювальний прийом.

  7. Перевірити обчислення виразів такими методами: повторно пояснити хід розв’язування; переставивши доданки чи множники; застосувавши зв'язок між арифметичними діями.

  8. На дошці подано записи письмового множення чи ділення. Назвати всі неповні добутки або неповні ділені.

  9. Розповісти про порядок виконання дій у виразі з дужками або на сумісні дії першого та другого ступенів.

  10. Назвати компоненти і результат одного - двох виразів, наприклад:

84:21=4; 84 – ділене; 21 – дільник; 4 – частка.

  1. Прочитати кількома способами рівності, наприклад:

73 – 19 =54 (від числа 73 відняти 19, буде 54; 73 мінус 19 дорівнює 54; 73 зменшити на 19, буде 54; зменшуване - 73, від’ємник – 19, різниця - 54; 73 більше від 19 на 54).

Перевірку розв’язання задачі можна провести так:

1.На дошці записано розв’язання задачі. Учні звіряють з ним свої записи.

2. Учитель або учень записує на дошці числовий вираз розв’язання задачі або окремі дії, а діти повідомляють план розв’язання і повну відповідь.

3. На дошці записано числові відповіді до кожної задачі. Учні мають звірити їх зі своїми, а потім прочитати повні відповіді.

4. Учитель записує план розв’язання задачі, а учні повинні записати дії, за допомогою яких цей план реалізується.

5. Розповісти, яка залежність існує між величинами, даними в задачі.

6. Один з учнів читає задачу і розповідає, як слід її розв’язувати. Після цього вчитель пропонує записати на дошці числовий вираз або окремі дії розв’язання за умови, що одне з даних задачі йшлось про купівлю 6 м тканини; змінено це число на 9 м .

7. Складену задачу перетворити на окремі прості задачі.

8. Скласти задачу аналогічну (обернену, з іншими запитаннями) до тієї, яка розв’язувалася вдома.

9.Порівняти розв’язання задачі з домашньої роботи із задачею, яка розглядалася раніше.



Усне опитування

Усне опитування – одна з форми динаміки вивчення успішності учня. Опитування передбачає: контроль і перевірку знань, умінь і навичок учнів, закріплення та поглиблення вивченого матеріалу, підготовку до сприймання нових знань.

Важливе значення має добір матеріалу для опитування. Наведемо перелік теоретичного матеріалу, вмінь і навичок у виконанні математичного завдань, рівень засвоєння яких учнями має перевірити вчитель.


  1. Знання таблиць арифметичних дій. Уміння самостійно скласти ту чи іншу таблицю додавання або віднімання, таблицю множення на основі означення дії множення і таблицю ділення на основі взаємозв’язку дій множення і ділення.

  2. Уміння усно виконувати арифметичні дії в межах 100 та над круглими числами в межах 1000.

  3. Знання алгоритмів письмового виконання арифметичних дій. Уміння письмового виконувати обчислення над багатоцифровими числами.

  4. Знання теоретичного матеріалу: побудова натуральної послідовності чисел, принципи усної і письмової нумерації чисел, властивості арифметичних дій, взаємозв’язку між компонентами і результатами арифметичних дій, порядок виконання дій у виразах без дужок і з дужками.

  5. Знання одиниць вимірювання величин ( довжин, маси, часу, площі).

  6. Уміння розв’язувати прості і складені задачі.

  7. Уміння обчислювати вирази на 2 – 4 дії.

  8. Знання таких геометричних фігур, як: точка, пряма лінія, відрізок, многокутник.

Індивідуальне опитування

Усне опитування біля дошки практикується майже на кожному уроці. Таким способом на одному уроці варто опитувати одного – двох учнів. Об’єктивність оцінки й активність дітей у

процесі усного опитування значною мірою залежать від обсягу і змісту поставлених завдань. Здебільшого одне із завдань чи запитань стосується матеріалу попереднього уроку, а інше – даної теми. Бажано, щоб від уроку до уроку спостерігалася певна наступність завдань.

Фронтальне опитування

У початкових класах фронтальне опитування подібне до усних обчислень. Проте його можна розглядати як самостійний вид навчальної роботи. Опитування проводиться у формі бесіди. На фронтальне опитування відводиться 5 -8 хв.

У початкових класах не слід ставити суворі вимоги в процесі усного опитування. Перш ніж контролювати знання учнів, треба їх озброїти цими знаннями.

Прийоми навчаючого опитування.


  1. Прийом типових структур. Опитування проводиться за тими наочними посібниками ( схеми, таблицями, малюнками), які використовував учитель для пояснення нового матеріалу.

  2. Прийом наочно – практичних дій. З погляду « навчального опитування» наочно – практична форма постановки завдань має великі переваги. ( Наприклад, користуючись паличками, знайдіть відповідь до прикладів: 6 -1 ; 6 – 2; 6 – 3; 6- 4; 6 -5).

  3. Прийоми підказування. Завдання для опитування поділяють на 2 частини. Перша будується на наочній основі ( запис на дошці, малюнок, таблиці). Це полегшує сприймання дітям самого завдання. Відповіді на запитання і вправи другої частини покажуть учителеві, чи свідомо учні засвоїли матеріал, чи вони вміють застосувати знання в дещо зміненій ситуації.

  4. Прийом опитування за планом. Застосування під час закріплення чи узагальнення знань з тієї чи іншої теми. Цей прийом є особливо зручним для закріплення алгоритмів виконання арифметичних дій.

  5. Прийом типових помилок і провокуючих вправ. Щоб цей прийом став навчальним, треба пропонувати дітям приклади з типовими помилками.

Усні обчислення

Головна мета усного обчислення – засвоєння таблиць арифметичних дій, формування обчислювальних навичок. Вони сприяють також формуванню у дітей вмінь і навичок розв’язувати задачі, розвитку уявлень про математичні поняття, засвоєння математичної термінології, дають змогу спостерігати деякі математичні закономірності. У ході обчислень пропонують також вправи на розпізнавання геометричних фігур, на порівняння чисел, на знаходження істотної ознаки ряду чисел чи множини фігур та ін..

Усні обчислення – специфічна самостійна частина уроку математики ( 4- 6 хв.), але в доборі змісту завдань вона нерідко пов’язується з опитуванням чи підготовкою до сприймання нового матеріалу. Добір завдань для усних обчислень визначається темою уроку, метою закріплення та ліквідації прогалин у знаннях учнів, розвивальною метою навчання математики.

Добираючи завдання для усних обчислень, варто використовувати той матеріал підручника, який з тих чи інших причин не застосовувався на попередніх уроках.

Для усних обчислень можна використовувати також вправи і задачі, опрацьовані на попередніх уроках: повторно знаходити значення виразів, повторно розв’язувати задачі чи тільки складати плани розв’язування задач; практикувати постановку додаткових запитань до завдань підручника.

Серед завдань для усних обчислень можна виділити такі: завдання для засвоєння таблиць арифметичних дій; вправи на формування обчислювальних навичок; завдання на засвоєння питань теорії арифметичних дій; задачі; усні вправи з геометрії; завдання з логічним навантаженням. Під час усних обчислень застосовуються цікаві форми роботи та елементи змагання.



Завдання для засвоєння таблиць арифметичних дій

Після складення кожної таблиці певної арифметичної дії проводиться систематична робота над вивченням її напам’ять. Дітям дають настанову на запам’ятовування. Цей процес відбувається на уроці і вдома.

Вправи на відтворення таблиць подають у більшості з опорою на записи:


  1. Назвіть таблицю на додавання числа 7, користуючись записами: 1 + 7,

2 + 7, 3 + 7, 4 + 7, 5 + 7, 6 + 7, 7 + 7, 8 + 7, 9 + 7

  1. Розкажіть таблицю віднімання числа 8, починаючи з більшого числа.

17

16

15

14

13

12

11

10

-8

3. Розкажіть таблицю ділення на 9.



18

27

36

45

54

63

72

81

:9

  1. Розкажіть таблиці множення чисел 5 і 6


2

3

4

5

6

7

8

9
5

6


  1. Назвіть результати зазначених випадків таблиці множення числа 4 і таблиці ділення на 4

    2 8

    3 7 36 24

    4 * : 4


    4 9 20 12

    5 32




  2. Повідомте результати зазначених дій:

24 3

16 : 9 * 7 4 * 6 : 6

56 9

Вправи на формування обчислювальних навичок


  1. Звичайні приклади: 20 – 3 *6; 3*9+3; 100-3*3

  2. Обчисліть вирази на дві дії: від числа 50 відняти 15; від числа 50 відняти 7; до числа 17 додати 7; до числа 17 додати 23.

  3. Завдання ущільненого характеру:ї

Кожне з чисел 5, 8, 20, 23, 37, 40 доповніть до 45.

Кожне з чисел 37, 30, 7, 14, 28, 55 збільшіть на 36.

До числа 12 додавайте послідовно число 6, поки не отримаєте число 66.

Від числа 90 віднімайте послідовно 15, поки це буде можливим.



Гра « Мовчанка».

19 3 39


81 -


17 81 - 21 0 60 27 0

30 14 2 2 4 75 51

35 8 0 0


  1. Обчислення « Ланцюжком»

Ланцюжки можна пропонувати у формі звичайних виразів: ( 320+40):4-20; (300+200)*2-400.

  1. Обчислювальні таблиці

(Рядки) (стовпчики)




I

II

III

IV

V

А
















Б
















В
















Г
















Додайте числа I і II стовпчиків

Перемножте числа I і III стовпчиків

Від чисел IV стовпчика відніміть числа I стовпчика

Числа III стовпчика помножте на 7

Аналогічно виконують завдання з числами, розміщеними в рядках.


  1. Структурні записи.

За кожним записом скласти й усно розв’язати приклади на дві дії.

32

: 4 * 3


6

5










2

3

4



+ 24 :





40




12

48

24

64

36







  1. Постановка комплексних завдань на основі вибірки

--Знайдіть і запишіть ті приклади, відповіді до яких дорівнюють числам 9, 17, 20, 31

25 - 0 81 + 9 18 – 9 40 – 25

17- 9 16 + 4 42 + 6 35 – 34

29 – 3 16 – 8 12 + 5 66 + 6

--Прочитайте вирази. Числове значення яких більш від 25

25 + 3 44 – 22 40 – 13 51 – 31

43 – 7 60 – 35 13 + 13 32 – 16

14 – 7 25 + 0 28 – 20 16 + 9

--Обчисліть значення тих виразів, які є різницями

3 + 8 ( 13 -8) + 4 43 – ( 25 + 4)42:6

93 -6 48 + (16 -9) ( 55+ 24)-83 *8

--Усно розв’яжіть рівняння, в яких невідомим є дільник

34 –Х =7 16 : Х = 8 х – 7 = 17

Х : 4 = 16 х * 3 = 9 36 : х = 4

--Знайдіть помилки

65 + 30 = 68 49 – 7 = 42 70 – 7 = 63 30 + 7 = 100

37 + 3 = 40 67 – 40 = 27 86 = 3 = 83 24 = 6 = 20

67 – 20 = 65 80 – 4 = 86 88 – 7 = 81 60 – 5 = 55



Ігри та ігрові форми завдань

  1. Кругові приклади

Їх складають так, щоб перший компонент кожного наступного був результат попереднього.

40 – 13 62 – 22 13 + 65 90 – 60

1+ 6 67 – 14 78 + 12 30 – 29


  1. Цікаві квадрати

Беруть 9 членів арифметичної прогресії, наприклад


14










17




26

5

20
5, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 26, 29

Три середніх члени записують по діагоналі квадрата ( у нашому прикладі 14, 17, 20). Біля найбільшого з них ( 20) записують найменше число прогресії (5). Це основа цікавого квадрата. Далі числа квадрата визначають обчисленням: 14 + 17 + 20 = 51 ( сума чисел стовпців чи рядків квадрата). 5 + 20 = 25; 51 – 25 = 26. Отже, у нижній порожній клітці треба записати число 26. Наступним обчисленням можна знайти ліве число середнього ряду.

Числа квадрата. Що становлять його основу. Записує вчитель, а доповнюють учні. Гру краще організувати у вигляді командних змагань між рядами парт. Учителі практикують ігри « Арифметичне лото», «Задумані числа», « Кращий обчислював», « Естафета», « У кожного своє число».

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка