Практикум вчителів 1- 4 класів 11 березня 2010 року Освітні, виховні й розвивальні завдання навчання математики в початкових класах



Сторінка2/6
Дата конвертації21.02.2016
Розмір0.87 Mb.
1   2   3   4   5   6

Завдання з термінологічним спрямуванням

Молодші школярі засвоюють математичну термінологію шляхом наслідування мови вчителя та в процесі виконання відповідних вправ. Навчальна ефективність таких вправ значно посилюється, якщо їх виконувати з опорою на записи термінів, що вивчаються, на дошці чи на окремих аркушах. Це забезпечує правильне співвідношення термінів і від них математичних понять, дає змогу учням не тільки сприймати терміни на слух, а й самостійно читати їх. Наведемо зразки вправ.



  1. Прочитайте завдання і виконуйте потрібне обчислення.

Відповіді повідомляйте усно.

Зменшити 32 на 7; 2; 9.

Збільшити 8 на 8; 32; 69.

На скільки 9 менше від 99; 81; 70?

Знайти різницю чисел 85 і 7.

Як дізнатися, на скільки одне число менше від іншого?



  1. Знайдіть результат дії над кожною парою поданих чисел

Числа

Що знайти

24 і 8

різницю

24 і 8

частку

24 і 8

суму

6 і 3

добуток

6 і 3

частку

18 і 5

добуток



  1. Прочитайте приклади по – різному, використовуючи зазначені слова

9 + 3 = 12

14 – 6 = 8




13 – 6 = 7

3 * 7 = 21

42 : 6 = 7

додати

мінус

відняти

помножити

частка

збільшити

різниця

на…більше

добуток

ділене,

дільник


плюс

зменшити

на…менше

збільшити

поділити

сума

відняти

зменшити

взяти…разів

зменшити



  1. Обчисліть вирази , в яких від’ємник дорівнює 8.

8 + 12 63 – 8 43 + 8 42 – ( 3 +5) 60 – ( 8 + 1)

12 – 8 8 – 5 50 – 8 ( 65 – 8) + 4 60 – ( 14 – 6)



  1. Вправи на закріплення усної і письмової нумерації ( в межах 100 ):

Назвіть числа, які можна утворити з двох десятків і одноцифрових чисел.

Назвіть числа другого десятка, четвертого десятка.

Запишіть усі числа сьомого десятка.

Назвіть сусідів кожного круглого числа.

Для засвоєння таблиці і формування обчислювальних навичок у шкільній практиці застосовуються математичні диктанти. У початкових класах математичні диктанти проводяться на різних етапах уроку. Вони є добрим засобом зворотного зв’язку між учителем і учнями. Виконуючи завдання диктантів, діти стають більш організованими, швидше зосереджуються. Проведення математичних диктантів на етапі усних обчислень сприяє не тільки розвитку навичок обчислення, а й підвищенню їх математичної культури, збагаченню математичної мови.

Подаємо зразок математичного диктанту, пов’язаного з математичною термінологією.



  1. Знайдіть різницю чисел 92 і 80.

  2. Зменшуване 78, від’ємник 70. Знайдіть різницю чисел.

  3. Зменшіть число 62 на 11.

  4. Від числа 45 відніміть 25. Яке число отримали?

  5. Сума двох чисел 84. Другий доданок 41. Знайдіть перший доданок?

  6. У змаганнях взяло участь 48 хлопчиків, а дівчаток – на 28 менше. Скільки дівчаток взяло участь у змаганнях?

Вправи на засвоєння питань теорії арифметичних дій

Чимало із завдань для усних обчислень можна і треба підпорядкувати засвоєнню властивостей арифметичних дій, зв’язку між результатами і компонентами арифметичних дій, прийомів послідовного множення і ділення та округлення при додаванні і відніманні.



  1. Знайдіть добутки, використовуючи перетворення множників .

25 * 3 *4 7 * 5 * 2 2 * 14 * 50

  1. Знайдіть частки, застосовуючи спосіб послідовного ділення.

80 : 16 256 : 8 120 : 15

  1. Знайдіть різницю, округлюючи зменшуване або від’ємник

597 – 140 358 – 196 647 – 289

  1. Знайдіть суму, округлюючи один з доданків.

293 + 198 688 + 340 399 + 176

  1. Розв’яжіть рівняння на знаходження від’ємника і діленого.

Х – 5 = 25 17 – х = 8 х + 4 = 12 44 –х = 20

Х : 5 = 20 20 : х = 4 х -4 = 12 42 + х = 96



Задачі

У навчанні молодших школярів важливе значення має як письмове, так і усне розв’язування задач. Розв’язуючи задачі письмово, діти краще уявляють план задачі і дії, за допомогою яких вона розв’язується, а тому глибше засвоюють спосіб розв’язання. Проте усно можна більше розв’язати задач. А це важливий фактор у навчанні.

Певну роботу над задачами і на етапі усних обчислень. Можна, звичайно, розв’язувати короткі текстові задачі на одну – дві дії, умову яких учнів сприймають на слух, але значно краще практикувати такі форми роботи, які спираються на зорові образи. З цією метою використовують таблиці із зображенням предметів ( або їх назви) і їх числовими характеристиками



4 кг 6 кг 2 кг 12 КГ 42 кг

Запитання: На скільки курка легша від зайця? Курка від вівці? У скільки разів заєць легший від вівці? Кріль від поросяти? На скільки вівця важча від двох зайців? Скільки кілограмів важить вівця і порося разом?

Під час усних обчислень широко застосовується усне розв’язання задач з опорю на їх короткий запис.

Така опора не потребує багаторазового повторення умови, а в деяких випадках учні спроможні сприйняти задачу безпосередньо за малюнком і числовими даними таблиці.

Хлопчик наловив окунів і щук. За числовими даними обчислити, скільки окунів і щук спіймав разом.


Окунів Щук

10 на 6 менше




Разом -?



Усні геометричні вправи

На етапі проведення усних обчислень варто практикувати усні вправи геометричного змісту. Таку роботу бажано проводити хоча б раз на тиждень. Організовують її, як правило, за наперед підготовленими таблицями. Здебільшого геометричні вправи мають комплексний характер.



Завдання з логічними навантаженням

Цікаві задачі, завдання підвищеної складності найчастіше практикують на етапі закріплення, але час від часу їх варто використовувати під час усних обчислень. У цьому разі бажано, щоб їх зміст був наближений до теми уроку.

Наведемо зразки різновидів задач, які доцільно пропонувати для усних обчислень.

Задачі – жарти ( Брат з»їв 4 сливи, а сестра – 3. Скільки слив з»їла їхня бабуся?)

Задачі, не зазначену в тексті. ( У сім»ї троє синів. Кожен має сестру. Скільки всього дітей у сім»ї?)

Задачі на знаходження всіх можливих відповідей

1.В ящику було три червоні і зелені палички. Хлопчик узяв чотири палички. Якого кольору вони могли бути? Скільки паличок кожного кольору взяв хлопчик?

2.Назвіть всі двоцифрові числа, які можна утворити за допомогою цифр 2, 5, 9 ).

Знаходження закономірності або їх « порушників»


  1. У кожному рядку знайдіть зайву величину.

23 м 4 см 18 дм 10 км

5 с 7 год 4 грн. 15 хв

14 т 16 кг 30 км 40 г


  1. Яке число в кожному рядку не є результатом таблиць множення?

6 12 18 20 23 30

7 14 21 28 32 37

4 6 8 12 17 24


  1. У кожному рядку знайдіть зайву фігуру









Головоломки

Застосовуючи знаки дій і дужки, записати числа 2, 3 і4 трьома трійками.



Висловлення

Висловлення або твердження бувають правильними і неправильними. « Усі птахи мають крила «- правильне висловлення, а висловлення « Усі кити вміють літати «- неправильне.

Які з поданих тверджень правильні, а які – ні?


  1. У кожному прямокутнику протилежні сторони рівні?

  2. 33 + 57 = 80 3. 23 – 8 >16

  1. Чи завжди пральне твердження, що один з місяців року має 28 днів?

Методика опрацювання нового матеріалу

Характер навчально - пізнавальної діяльності учнів у програмі опрацювання нового матеріалу визначає такі його структурні елементи : постановка й усвідомлення учнями пізнавального завдання; сприймання навчального матеріалу, осмислення навчального матеріалу і засвоєння основної його інформації.

Відповідно до цього в опрацюванні нового матеріалу виділяють такі компоненти: підготовка до вивчення нового матеріалу, вивчення нового матеріалу і первинне закріплення.

Підготовка до вивчення нового матеріалу

У вивченні нового матеріалу істотне значення має актуалізація опорних знань. Без повного й глибокого відтворення потрібних знань і вмінь важко добитися активності і певної самостійності учнів класу під час пояснення нового матеріалу. В широкому розумінні підготовчий етап передбачає такі завдання:

а) відтворення опорних знань, актуалізація знань;

б) уточнення чуттєвого досвіду дітей;

в) повідомлення теми і мотивація нового матеріалу.

Підготовка до вивчення нового матеріалу проводиться переважно у процесі виконання учнями системи вправ. Добираючи такі вправи, вчитель має враховувати особливості нового матеріалу: теоретичні знання ( поняття, закономірності), нові випадки усних або письмових обчислень, розв’язування задач нового виду.

Особливістю процесу актуалізації в початкових класах є те, що опорні знання й уміння треба не просто нагадати, а й застосовувати на практиці. Отже, актуалізації потрібних знань і вмінь необхідно створити в класі відповідний морально – емоційний клімат, забезпечити високий рівень уваги учнів.

Підготовка матеріалів для актуалізації знань учнів починається з аналізу нового матеріалу, в процесі якого потрібно з»ясувати, які старі ( попередні) знання є складовою частиною нових або основною для їх вивчення.

Підготовка до вивчення нового матеріалу завершується оголошенням нової теми і мотивування нового матеріалу. Мотивування нового матеріалу – цей засіб виховання в дітей позитивного ставлення до навчальної діяльності, зокрема пізнавальних мотивів, інтересу до знань і до самого процесу навчання. На етапі підготовки учнів до сприймання нового матеріалу вчитель розповідає їм про місце нових знань у системі початкового курсу математики, про їх значення для подальшого навчання і трудової діяльності. Отже, мотивування знань тісно пов’язане з формуванням мети і теми заняття.

У початкових класах тему і мету уроку (тему нового матеріалу) краще повідомляти не на початку заняття, а під час переходу до вивчення нового матеріалу. Бажано робити це різними способами і за можливості з проблемним підходом. Учитель створює проблемну ситуацію, яку учні не можуть розв’язати, оскільки немає потрібних знань, але інтерес до теми виникає.



Вивчення нового матеріалу

Вибір методів для засвоєння учнями того чи іншого матеріалу залежить від мети навчання, змісту навчального предмета, особливостей мислительної діяльності дітей і від рівня здобутих ними раніше знань, умінь і навичок.

Для ознайомлення учнів з новим матеріалом використовують такі методи підвищення активності пізнавальної діяльності учнів:


  1. Розповідь; 2) пояснення; 3) метод проблемного викладу знань учителем; 4) продуктивна бесіда; 5) бесіда із застосуванням прийому аналогії; 6) евристично –дедуктивна бесіда; 7) евристично – індуктивна бесіда; 8) експериментально – практичний метод; 9) самостійна робота учнів з підручником; 10) самостійно – пошуковий метод.

Традиційно перших три методи належать до методу усного ( зв’язного) викладу, четвертий – сьомий до методу бесіди, восьмий – до практичних методів і дев’ятий та десятий – до методу самостійної роботи.

Первинне закріплення йде після пояснення нового матеріалу і здійснюється під безпосереднім керівництвом учителя. Основна його мета полягає в тому, щоб дізнатися, чи зрозуміли діти новий матеріал, і показати, як його застосувати.

Закріплення й узагальнення знань учнів

На закріплення матеріалу не слід шкодувати часу. В середньому на цей етап уроку відводиться 15 хв. Важливо забезпечити максимальний вияв самостійності учнів. Для цього створюють різні ситуації щодо застосування знань, нові знання розглядаються в різних аспектах. Під час закріплення вдаються до конкретизації та узагальнення, порівняння, класифікації, з’ясування причино – наслідкових зв’язків.

На етапі закріплення застосовують знання під час фронтального виконання різного роду навчальних завдань ( під безпосереднім керівництвом учителя) та самостійної роботи.

При визначенні змісту повторення треба враховувати вимоги до знань, умінь і навичок на кінець навчання в кожному класі. Зважаючи на наявність дидактичних матеріалів, учитель уточнює зміст роботи, варіює завдання, визначає форму їх виконання ( фронтальна , колективно – групова, індивідуальна) , способи диференційованого підходу до учнів з різною успішністю, засоби зворотного зв’язку.

Розглянемо організацію навчальної діяльності дітей за матеріалами підручниками, індивідуальних карток та зошитів з друкованою основою. В організації роботи максимальну увагу треба приділити диференційованому підході.

Робота за підручниками та записами на дошці

Організацію навчальної роботи учнів поєднувати одночасно з розкриттям різних способів диференційованого підходу.

1 спосіб. Завдання для самостійної роботи пропонуються в одному чи двох варіантах. Для учнів, які виконують роботу раніше від інших, пропонуються додаткові завдання.

2 спосіб. Завдання для самостійної роботи добирають у двох варіантах, причому в кожному воно підпорядковане одній меті, але одне з них легше

3 спосіб. Завдання для всіх учнів пропонують в одному варіанті. До умови задачі подають 2 -3 запитання. Кожному учневі пропонують знайти відповіді на стільки запитань, на скільки він зможе.

4 спосіб. Завдання пропонують в одному чи двох варіантах. Слабшим учням надається допомога у вигляді індивідуальних карток.

Способи допомоги є різні: подання зразка розв’язання, плану або схеми розв’язання; інформації, потрібної для виконання завдання; повідомлення початку розв’язання завдання.

Навчальна робота за індивідуальними картками

Робота за індивідуальними картками є поширеною формою організації навчальної діяльності молодших школярів. Її практикують на всіх етапах уроку, але здебільшого під час закріплення.



Використання зошита з друкованою основою

Мета використання зошитів з друкованою основою на уроках математики – підвищити ефективність навчальної праці дітей, сприяти вихованню культури математичних записів, забезпечити умови для організації специфічних завдань ( сполучити дві точки відрізком, побудувати трикутник за трьома даними точками).



Подання домашнього завдання

Інструктаж учнів щодо виконання домашнього завдання розпочинається з оголошення його змісту. Це короткий, але важливий момент уроку, що пов’язує класну і домашню роботи школярів. Тому завдання додому треба давати своєчасно ( необов’язково в кінці уроку) і зосереджувати на ньому увагу всіх учнів. Іноді доцільно робити це і в середині уроку, наприклад, одночасно з оголошенням самостійного завдання на уроці.

Домашні завдання з математики за обсягом мають бути такими, щоб учні 2 класу встигли їх виконати за 15 – 20 хв, 3 класу – за 25 – 30 хв, 4 класу – 30 – 35 хв. Учням першого класу чотирирічної початкової школи домашніх завдань не задають. А на вихідні та святкові дні не дають завдань усім молодшим школярам.

Підсумок уроку

Підбиття підсумків уроку – найкоротший етап уроку. За цей час треба треба розв’язати три завдання: стисло проінформувати, про що дізналися учні на уроці, які знання здобули; зазначити, чи досягнуто поставленої мети; оцінити роботу окремих учнів, працю всього класу.

Для самого вчителя останнім етапом уроку має бути його самоаналіз. Треба зробити відповідні нотатки: що було вдалим, що не досягло мети. Особливу увагу в аналізі уроку звертають на діяльність дітей на уроці та позитивні зрушення в ставленні до навчання окремих з них, причини цих зрушень. Самоаналіз проведеного уроку – це підготовка до наступного уроку.

Підготовка вчителя до уроку

З огляду складових частин уроку випливають і вимоги до його підготовки. Хід уроку має бути відображений у плані – конспекті та достатньо забезпечений дидактичними матеріалами. Кожний учитель має розробити свою методику (технологію) підготовки до уроку. Насамперед, треба глибоко продумати тему і цільове спрямування уроку.

Намітивши навчальну мету уроку, вчитель продумує, як її найкраще реалізувати на конкретному дидактичному матеріалі з певним складом учнів, врахувавши їх загальні психологічні та індивідуальні можливості. При цьому потрібно ґрунтовно проаналізувати матеріал підручника: чи достатньо його на урок; чи повністю його використовувати, чи щось опустити; чим і зв’язки доповнити матеріал підручника; що є в підручнику для опитування, усних обчислень або актуалізації знань; яким методом передбачено опрацювання нового матеріалу в підручнику; що краще учні засвоюють під керівництвом учителя, а що самостійно.

Визначивши методику опрацювання нового матеріалу, час, потрібний для його пояснення і первинного закріплення, треба продумати, скільки можна виділити на інші складові частини уроку. З урахуванням часу визначають методику перевірки домашньої роботи, зміст завдань і запитань для опитування учнів та усних обчислень. Ці завдання і запитання, якщо їх взято не з підручника, варто записати у плані – конспекті. Крім цього, записують відповіді громіздких прикладів, складних задач та формування тих правил чи висновків, яких не подано у підручнику.

Добираючи матеріал для закріплення та повторення, продумують також способи диференційованого підходу чи організації виконання завдань за двома варіантами.

Абстрактний характер математичного матеріалу потребує використання відповідних наочних засобів, роздаткового матеріалу, іншого обладнання ( ігор, цікавих вправ).

Працюючи над планом уроку, треба врахувати всю систему уроків із загальної теми, вимоги до рівня її засвоєння.

Виконання виховних завдань на уроці сприяють весь навчальний процес загалом, методи навчальної роботи, чітка організація уроку. Проте в системі уроків з теми варто планувати матеріал для виховання в учнів спостережливості, сумлінності та ініціативності, чіткості та охайності в роботі. Задачі, які розв’язують і складають на уроці,мають бути практичного,

пізнавального характер, що сприяє встановленню зв’язку з життям.

У ході проведення уроку вчитель додержується плану, але при цьому зважає на всі обставини. У разі відхилення від плану важливо зорієнтуватися, як це може вплинути на всю передбачену роботу. Майстерність учителя проявляється в умінні відреагувати на те, як сприймають діти його пояснення, які в них виникають труднощі. Може виникнути потреба в додатковому поясненні, заміні методу роботи, використанні предметної ілюстрації.



Форми організації навчання учнів математики на уроці

Навчання учнів математики на уроці організовують у формі колективної фронтальної або індивідуальної самостійної роботи, застосовують також і групову форму, навчання.



Колективна форма роботи має характер бесіди вчителя й учнів з елементами зв’язного пояснення. В роботі над конкретним математичним матеріалом бесіда використовується на різних етапах його опрацювання.

Особливою формою фронтальної роботи є така, коли учитель сам ставить запитання і сам відповідає на них ( за суттю це метод зв’язного викладу, розповіді). Застосування такої форми в початкових класах доцільне, оскільки молодші школярі великою мірою у навчанні наслідують учителя. Коментоване розв’язування завдань учителем призначене найчастіше не для ознайомлення з новим матеріалом, а для подання учням зразків міркування.

У практиці навчання є багато ситуацій, коли необхідно, щоб те саме завдання діти розв»язали одночасно із записом його розв’язання на дошці. Це напівсамостійна робота: один з учнів розв’язує завдання на дошці або коментує розв’язання з місця, а решта розв’язує його в зошитах. Звичайно, вчитель рекомендує дітям працювати самостійно, але учень у будь – який час може побачити запис розв’язання чи почути пояснення ходу розв’язання і звірити його зі своїм.

Напівсамостійна форма роботи може бути застосована: а) у процесі первинного закріплення, тобто під час розв’язування перших після показу вчителем завдань на ознайомлення з новими поняттями чи новими видами задач; б) під час розв’язування завдань підвищеної складності; в) для порівняння різних способів розв»язування того самого завдання; г) для аналізу помилок, допущених учнями під час самостійного розв’язування завдань; д) у ході підготовки дітей до сприймання нового матеріалу, в тому числі задач нового типу.



Індивідуальна самостійна робота передбачає розв’язування завдання кожним учнем окремо. Вона застосовується на будь – якому з етапів навчання, але найчастіше в процесі розвитку вмінь виконувати завдання того чи іншого виду.

Практикуються також групові форми навчання. Здебільшого це парні, ланкові або диференційовано – групові. У початкових класах найчастіше використовують диференційовано – групову форму, що передбачає організацію роботи груп з різними навчальними можливостями. Найчастіше учнів поділяють на три групи: сильнішу, середню і слабку. За диференційовано – груповою формою навчання всі діти здебільшого працюють за завданнями, що мають спільну пізнавальну мету. Для різних за начальними можливостями груп учнів завдання відрізняються за обсягом, рівнем складності, мірою допомоги.

Під час ознайомлення, наприклад, з новою задачею, застосовують два способи диференціації. За першим способом диференційовану роботу організують у комплексі з фронтальною. Ознайомлення зі змістом нової задачі проводиться фронтально. Діти першої і другої груп працюють самостійно за картками або з підручником. З учнями третьої групи вчитель повторно аналізує задачі, розглядає окремі питання, в яких висвітлюється суть задачі, її новизна.

За другим способом учням першої групи надається можливість спробувати самостійно розв’язувати задачу нового типу. Вчитель повідомляє мету роботи. Потім роздає їм картки з текстами задач нового виду, а з учнями другої і третьої груп працює над задачами фронтально.


1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка