Права І обов’язки за педагогічними принципами В. Сухомлинського з досвіду роботи



Скачати 373.62 Kb.
Дата конвертації23.02.2016
Розмір373.62 Kb.


Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)№24 «Вогник»

ім. В.О.Сухомлинського комбінованого типу



Права і обов’язки за педагогічними принципами В.Сухомлинського

З досвіду роботи

педагогічного колективу

м.Кіровоград, 2013

До посібника ввійшли матеріали з досвіду роботи педагогічного колективу ДНЗ №24 з проблеми правового виховання дошкільників з використанням педагогічної спадщини В.Сухомлинського.

Для вихователів дошкільних навчальних закладів.


Рецензент:

Ніколаєнко Т.Д., вихователь-методист ДНЗ №24

Відповідальний за випуск:

Васютинська Т.В., завідувач ДНЗ №24

ЗМІСТ


  1. Опис досвіду………………………………………………………4

  2. Оповідання та казки В.Сухомлинського для читання й бесід по правовому вихованню……………………………………………8

  3. Конспекти занять з правового виховання з використанням творів В.Сухомлинського:

    • Я маю права……………………………………………..9

    • Про права граючи………………………………………13

    • Людей люби, добро і ласку їм твори………………….18

  4. Додаток.

  5. Список використаних джерел……………………………….....42

«Перш ніж дитина осмислить усю глибину

тієї істини, що вона громадянин своєї країни,

і це покладає на неї великі обов’язки, вона має

навчитись платити добром за добро, творити

своїми силами щастя і радість іншим людям»

(В.Сухомлинський)

Дитинство – найважливіший період у житті дитини. І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги і захисту.

Формування ціннісної моральної та правової практики для найкращого забезпечення інтересів дітей – одне з найважливіших завдань, що стоїть перед колективом нашого навчального закладу.

Захист прав дитини, забезпечення нормативів законодавчої бази потребує участі кожного педагога, кожного працівника дитячого садка. Всі зусилля колективу направлені на створення комфортного життя, змістового в усьому розмаїтті, емоційно насиченого, позитивно забарвленого.

Слова В.Сухомлинського: «Дитина – ніжний пагін, слабенька гілочка, що стане могутнім деревом, і тому дитинство потребує особливої турботи, ніжності, обережності», стали однією сходинкою, яка забезпечує комфортність дитини в широкому значенні цього слова.

Навчання правам людини – це довготривалий процес і здійснюється він на всіх етапах навчання і виховання дитини.

Вже багато років в нашому дошкільному закладі триває робота з формування у дітей початкової правової освіти з використанням надбань В.Сухомлинського, яка в першу чергу спрямована на розвиток у дітей правової культури, тобто почуття впевненості у собі і соціальної терпимості.

Основними напрямками нашої роботи з дітьми з правової культури є:




  • Допомогти кожній дитині проявити свою індивідуальність; разом з тим показати як унікальність, так і рівність кожної дитини.

  • Вчити толерантно спілкуватися один з одним; виховувати вміння мати свою точку зору та з повагою відноситись до думок інших.

  • Формувати уявлення про основні потреби дитини (здоров’я, житло, їжа, відпочинок).

  • Заохочувати дітей до знань про родинні стосунки, особливості різних народів світу, формування розуміння важливості миру в суспільстві.

Роль педагога в наданні цих знань складно переоцінити. Саме від нього залежить, яку атмосферу, який настрій він створить.

Для вирішення цих проблем в дошкільному закладі створені належні умови для фізичного і психічного розвитку дитини та відповідне предметне середовище: на території садочку є куточок лісу, лугу, Думки, Чудес; завдяки вмілим рукам педагогів та батьків обладнані кімната Казок, кімната-музей «Бабусина світлиця»; естетично оформлені музичний, хореографічний, фізкультурний зали; діють фізіотерапевтичний та психологічний кабінети тощо.

Ввести дитину в складний світ людських взаємин, відносин – першочергове завдання, над яким працюють педагоги закладу. Саме з раннього віку діти проходять емоційну школу, школу добрих почуттів, де в грі вони відображають добре ставлення до дійсності, до рідних людей, тварин, природи.

«Умій відчувати поряд із собою людину, умій розуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ…» - ці слова нашого земляка В.Сухомлинського пам’ятають вихователі під час формування у дітей початкової правової освіти. Серед різноманіття ігор, які проводяться у дошкільному закладі, значне місце посідають дидактичні ігри: «Лото настроїв», «Добери почуття», «Порівняй героїв казки»; ігри-вправи на актуалізацію «Я»: «Хто в нашій групі найбільш відповідальний (працьовитий, сміливий)», «Кому можна доручити…?»; ігри-вправи, в яких дітям пропонують розв’язати ситуації з певним морально-правовим змістом (старші, підготовчі групи).

Значну роль приділяють вихователі читанню творів художньої літератури, зокрема казок та оповідань В.Сухомлинського. Ознайомлюючи дітей з творчістю Василя Олександровича, читаючи оповідання та казки «Як котові соромно стало», «Будем із гнізда випадати?» , вихователі Грузденко Л.А., Герасименко О.В., Софянчук Л.Р. дають знання дітям про право на життя; «Мати – єдина», «Мокра і суха сорочка» (Лісовенко М.О., Ковальова С.І.) – на ім’я; «Та й поклала кладочку», «Куди поспішають мурашки» (Малмига Н.В., Болгарчук Н.Л.) – право на харчування; «Гудуть, а меду не приносять», «Як їжачок піч змурував», «Лялька під дощем» (Гаврильченко В.Ю., Махиня Т.І..) – право на житло тощо.

Заняття «Захистіть нас від жорстокості тих, хто погано поводиться з нами», «Про права, граючи», «Що добре, що погано», «Людей люби, добро і ласку їм твори» дають можливість поповнити знання дітей з правового виховання, повноцінно формувати особистість дитини.

Великий і різнобічний вплив мають на особистість дитини театралізовані ігри, драматизація казок В.Сухомлинського. Музкерівники Онуфрієва Н.М., Охотнікова О.О. оформляють прозові твори Василя Олександровича в віршовану форму. Це дає можливість краще і швидше сприйняти і запам’ятати зміст твору, включаючи пісеньки та таночки окремих героїв. Яскраве, образне забарвлення соціальної дійсності знайомить дітей з навколишнім світом в усьому його розмаїтті. А вміло поставлені запитання педагогів спонукають дітей міркувати, аналізувати складні ситуації, робити висновки і узагальнення. Цікаво проходять розваги «В гостях у казки», «Незвичайні пригоди Вогника», «Казки В.Сухомлинського», «На пташиному дворі» та інші.

Активізації уваги батьків щодо підвищення інтересу до правового виховання дітей, збереження і захисту прав дитини вихователі надають великого значення. В дошкільному закладі проводяться індивідуальні консультації, анкетування «Діти та їх права», «Що знають батьки про права своєї дитини», етичні бесіди, заняття Школи молодих батьків, використовуючи спадщину В.Сухомлинського. Його «Батьківська педагогіка» стала порадником для багатьох сімей, допомагає виховати дитину, учасника всіх сімейних справ.

З метою підвищення правових знань серед педагогічних працівників в дошкільному навчальному закладі пройшли семінари: «Морально-естетичне виховання дітей дошкільного віку на засадах педагогіки В.Сухомлинського», «Дошкільнята та їхні права»; семінар-практикум «Концептуальні основи гуманістичної педагогіки В.Сухомлинського» (керівник вихователь-методист Ніколаєнко Т.Д.); педагогічні читання «Василь Сухомлинський і сучасність». Розроблена система роботи з правового виховання з використання спадщини В.Сухомлинського. Методичний кабінет закладу являється своєрідною лабораторією, де зосереджені засоби для надання «швидкої» методичної допомоги і для організації щоденної, копіткої, вдумливої роботи педагогічних працівників з правового виховання.

Девізом своєї роботи колектив ДНЗ №24 обрав «Виховувати серцем, через серце, для серця». Наші педагоги розуміють, що найкращі людські почуття – любов, дружба, взаємоповага, доброзичливість, відвертість душі йдуть від серця. Щоб стати чутливим, серце має бути вихованим, культурним, витонченим. І в цьому їм допомагає педагогічна спадщина В.Сухомлинського.



Ознайомлюючи з творчістю Василя Олександровича, застосовуючи його ідеї виховання, ми переконуємось ще і ще раз в тому, що з дітьми не можна бути нещирим, дітям належить дарувати любов та, люблячи, виховувати та навчати, разом з тим досліджувати, мріяти і фантазувати, захоплюватись і радіти, дарувати лише радість життя. У нашому садочку діти живуть у затишному світі тепла і добра, у світі творчості і фантазії.

Оповідання та казки В.О.Сухомлинського для читання й бесід по правовому вихованню


Право

Назва оповідання

Право на життя

Як котові соромно стало

Будеш із гнізда випадати?

Право на ім’я

Мати – єдина.

Мокра і суха сорочка

Право на харчування

Та й поклала кладочку

Куди поспішали мурашки.

Право на житло

Гудуть, а меду не приносять.

Як їжачок піч змурував.

Лялька під дощем.

Право на сім’ю

Півень проса накосив

Поздоровляємо

Материнське щастя

Право на відпочинок

Як діти раділи, а Ялинка плакала

Чого синичка плаче?

Лижі і ковзани

Право на власну думку

Молоко ж чисте

Я хочу сказати своє слово

Право на захист від фізичного та психологічного насилля

Покинуте кошеня

Через потік

Котик і їжачок

Білка І Добра Людина

Чи винен м’яч



Конспекти

занять з правового виховання з використанням творів В.О.Сухомлинського

*******************************************************
«Я маю права»

Середня група

Програмовий зміст. Дати дітям загальне уявлення про їх права. Сприяти розвитку правового світогляду і етичних уявлень. Виховувати почуття самоповаги і пошани до інших. За допомогою ігрових ситуацій вчити дітей вести діалог з казковим персонажем, активізувати в їх мові вирази прохання, подяки. Виховувати почуття самоповаги і пошани до інших.
Матеріал:

  • Книга «Права дитини»;

  • Жетони –символи;

  • Кубики;

  • Будинок лисички;

  • Музичне оформлення;

  • Аудіо запис «Голос птахів».


Попередня робота:

  • Рольові, театралізовані , дидактичні ігри;

  • Читання оповідань: В.Сухомлинського «Скажи людині, здрастуйте», К.Ушинського «Дідусь, онук».

Хід заняття:

Вихователь.

  • Сьогодні ми з вами ще раз зустрінемося з однією чудовою книгою. Вона називається «Права дитини» (показ). Це диво-книга розповість вам про права дітей.

З’являється Лисичка (дорослий)

Лисичка. (забирає книгу у вихователя)

  • Малі ви ще вивчати цю книгу! Цю книгу я почитаю (йде)

Вихователь.

  • Ну і лисичка! Відібрала книгу і була така…! Що ж нам тепер робити?

Відповіді дітей.

Вихователь. Правильно, давайте наздоженемо її і повернемо нашу книгу. А як віднімемо, вибачимо?

Вихователь показує будинок, покритий тканиною.

  • Ось за цією сніжною горою, в лісі живе Лисичка. Важко через гору перебратися, але нам допоможуть чарівні хмаринки-кубики. Сідайте швидше і полетіли!

Діти сідають на кубики.

  • Ми полетимо дуже швидко, тому закриємо очі, щоб вони не сльозилися від вітру. Злітаємо! Тримайтеся міцніше. Ось вже гора позаду.

Включають магнітофон із записом голосів птахів. Поволі збільшується звук. Знімають тканину з будинку лисички.

Вихователь. Чуєте? Птахи співають. Ми підлітаємо до лісу. Розплющуємо очі. Приземляємося на поляну. Ось хатинка лисички, постукайте Діана з Олегом.

Лисичка. Хто ви такі? Чого з’явилися? Я гостей не чекаю.

Вихователь. (вимикає магнітофон)

  • Ой, Лисичко! Яка ти сердита. Який голос у тебе грубий і слова непривітні. Ти навіть птахів своїм криком налякала. І хіба можна так грубо розмовляти? Діти, як треба правильно звертатися до інших людей?

Лисичка: Досить розмовляти! Навіщо з’явилися?

(Відповіді дітей)

Вихователь: Так, Лисичко, ми прийшли забрати свою книгу, яку ти у нас вкрала.

Лисичка: Нічого я у вас не крала, просто забрала. Ви на цю книгу ніяких прав не маєте та і на всі права, про які в книзі написано.

Вихователь: Діти, а як ви думаєте, справедливо те, про що говорить Лисичка?

Відповіді дітей.

Вихователь: Лисичко, поверни нам, будь ласка, книгу.

Лисичка: Ой,ой! Розумні які! Нумо, нумо, підійди до мене, ось ти, номер1 (указує на дитину)

Вихователь: Лисичко! Чому ти так дивно звертаєшся до дітей? Адже в них є імена, у кожного своє, і коли дитина народжується, дають йому свідоцтво про народження, це перший його документ (показ).

Лисичка: Імена? А навіщо їм давати імена, якщо діти всі однакові? Обійдуться номерами.

Вихователь: Ви згодні, що всі діти однакові? (ні) Доведіть це Лисичці.

Дитина: У мене чорне волосся і блакитні очі, звати мене Сергійко.

Дитина: А я світловолоса, дуже весела і спритна. Моє ім’я – Світланка.

Вихователь: Ну що, Лисичко, переконали ми тебе? Тепер ти згодна, що всі діти різні і кожен з народження має своє ім’я.

Показ жетона «Право на ім’я»

Лисичка: Ну, добре! Визнаю за вами це право.

Вихователь: Діти, давайте познайомимось з Лисичкою. Пограємо в гру «Ехо». Станемо всі в коло. В центр кола стане Лисичка, вона буде «ехом». А тепер кожен по черзі називає своє ім’я, а лисичка-ехо повторює.

Читання уривку з твору В.Сухомлинського «Мати- єдина»

Вихователь: Лисичко! Поверни нам книгу, будь ласка, щоб ми познайомилися з іншими правами дітей.

Лисичка: Поверну, якщо у кого-небудь з вас мама працює у бібліотеці.

Вихователь: Це ще чому?

Лисичка: Тому що книги мають право читати тільки діти бібліотекарів, в будинках жити – тільки діти будівельників, а лікуватися – тільки діти лікарів.

Вихователь: Ну ти і наговорила! Діти, як ви думаєте, справедливо те, що сказала Лисичка?

Відповіді дітей.

Вихователь: Лисичко, кожна дитина має право на харчування, лікування, навчання, дім і сім’ю.

Показ жетонів. Обговорення.

Вихователь: У наших дітей прекрасні сім’ї, де їх люблять і поважають.

Дитина: (дерево-життя) – розповідь.

Вірші про тата й маму.

Лисичка: Ну і що, я ось говорю, що потрібно дружити тільки з Вовком і зі мною.

Вихователь: Діти, чи має рацію Лисичка?

Вихователь: Наші діти дружні, у них багато друзів в групі і у дворі. І кожна людина має право на вибір (показ).
Гра «Якщо друг до тебе прийшов»
Вихователь: Мені чомусь стало жаль Лисичку. Може вона тому погані вчинки робить, що ніхто її не любить, ніхто про неї не піклується. Адже всі мають право на любов і турботу. Це право маєте і ви (показ жетона).

Лисичку навіть з днем народження ніхто не привітав. Давайте ми це зробимо.



Хлопчики роблять пано. Дівчатка придумують поздоровлення. Потім стукають у двері хатинки. Лисичка виходить.. діти поздоровляють її з днем народження і дарують подарунок. Лисичка бентежиться, дякує.

Вихователь: Нам пора повертатися. Сідайте на ваші диво-кубики і полетимо додому.

Лисичка: Почекайте! Візьміть вашу книгу. Адже я теж здатна на хороші справи.

Вихователь: Спасибі, Лисичко. Приходь до нас в гості. У нас є багато цікавих книг. До побачення.

Лисичка: До побачення! Спасибі за запрошення, я обов’язково прийду.

Вихователь: Всі на місці? Полетіли. Не забудьте закрити очі.

(Раз, два, три, чотири, п’ять – ось і удома ми знову. Чи сподобалась вам подорож?


«Про права граючи»

старша група

Програмовий зміст;

Дати дітям загальне уявлення про їх права.

Сприяти розвитку правового світогляду і етичних уявлень.

Розвивати уміння міркувати, зіставляти, робити логічні висновки, свобода вибору. Виховувати почуття самоповаги і пошани до інших.

За допомогою ігрових ситуацій допомогти дітям вести діалог з казковим персонажем, активізувати в їх мові вирази прохання, подяки.

Матеріал:

Книга «Права дитини», Жетони - символи «Має» рацію, дерево життя «Сім'я Діми С.», кубики, будинок Баби Яги.



Музичне оформлення:

Аудіозапис «Голосу птахів», «Політ».



Попередня робота:

Рольові ігри, ігри - театралізації, дидактичні : «Якщо друг до тебе прийшов», «Струмочок», «Садівник», «Сиди - сиди, Ваня», «Назви лагідно», «Якщо весело живеться...», «Подарунки».

Ігри і вправи на розвиток емоційної сфери, комунікативних навичків і умінь: «Я маю права», «Я не винен», «Швидка допомога», Якщо виникла пожежа», «Допоможіть! Міліція!», «Якщо чужий стукає в двері», «Руки знайомляться, руки сваряться, руки миряться», «Ребуси» « Допоможи собі сам», «Поводир». «Про права в малюнках». Малюємо - виготовляємо емблеми, плакати «дерев - житія».

Робота і батьками:

Родинна розвага «Осінь щедра пора. Що ти, осінь принесла?» (вироби з природного матеріалу). Свята «Дідусь поряд з бабусею», «Мій любимий дитсадок»



Тестування:

«Який я батько»», чи «Потрібні покарання?».



Вихователь: Сьогодні ми з вами ще раз зустрінемося з однією чудовою книгою. Вона називається «Права дитини» (показ). Це диво - книга розповіс ть вам про права дітей.

З'являється баба-яга (дорослий).



Баба-яга: (забирає книгу у вихователя) Малі ви ще має рацію вивчати! Цю книгу я почитав. (Йде). Вихователь: Ну і Баба-яга! Відібрала книгу, і була така! Що ж нам тепер робити?

Відповіді дітей(?)



Вихователь: Правильно, давайте наздоженемо її і повернемо нашу книгу. А як, віднімемо, вибачимо?

Вихователь: (показує будинок, покритий білою тканиною). Ось за цією сніжною горою, в лісі живе Баба-яга. Важко через гору перебратися, але нам допоможуть чарівні хмаринки-кубики. Сідаєте швидше, і - полетіли!

(Діти сідають на кубики)

Ми полетимо дуже швидко, тому закрийте очі, щоб вони не сльозилися від вітру. Злітаємо! Тримаєтеся міцнішим. Ось вже гора позаду.

Включають магнітофон із записом голосів птахів. Поволі збільшується звук. Знімає тканину з будинку Б.Я.



Ви хователь: Чуєте? Птахи співають. Ми підлітаємо до лісу. Розплющуємо очі. Приземляємося на поляну. Ось хатинка БабіОяги, постукаєте Діма з Вовою.

Баба-яга: Хто ви такі? Чого з'явилися? Я гостей не чекаю?

Вихователь: (вимикає магнітофон)

Ой, Баба-яга, яка ти сердита, який голос у тебе грубий і слова непривітні. Ти навіть птахів своїм криком налякала. І хіба можна так грубо розмовляти? Показ (захист від грубого звернення).



Баба-яга: Хватить розмови розмовляти! Навіщо з'явилися? (відповіді дітей

Вихователь: Гак, Баба-яга, ми прийшли забрати свою книгу, яку ти у нас вкрала.

Баба-яга: Нічого я у вас не крала, просто забрала. Ви на цю книгу ніяких прав не маєте. Та і на всі права, які в книзі написані, можуть розраховувати тільки діги і внуки Кощея Безсмертного і Солов'я - розбійника. А ще діти, які люблять Бабу-ягу і Змія Горинича і одного з Бабою-ягою кольору шкіри і однієї національності з нею. Ось так!

Вихователь: як ви думаєте, справедливо те, про що говорить Баба-яга? Відповіді дітей: розповідь дитини, іншої національності про себе.

Вихователь: Звичайно, немає. Адже всі ви маєте рівні має рацію. І не важливо, хто ваші батьки, який у вас колір шкіри і в кого ви вірите.

Показ жетона «Всі мають рівні має рацію»



Отже, Баба-яга, ти не маєш рації, поверни нам книгу.

Баба-яга: Ой! Ой! Розумні які! Нумо, Нумо, підійди до мене ось ти, номер один. (Указує на дитину)

Вихователь: Баба-яга, чому ти гак дивно звертаєшся до дітей? Адже них є імена, у кожного своє. І коли дитина народжується, дають йому свідоцтво про народження, це його перший документ. (Показ).

Баба-яга: Імена? А навіщо їм давати імена, якщо діти всі маленькі, всі однакові? Обійдуться номерами.

Вихователь: Ви згодні, що всі діти однакові? (ні) Доведіть це бабі-язі.

Дитина: У однієї дитини чорне волосся і блакитні очі, він високий і повільний.

Дитина: Я світловолоса, дуже весела і спритна, і ім'я мос означає - вознесена....

Вихователь: Ну, що Баба-яга, переконали ми тебе? Тепер ти згодна, що кожна дитина з дня свого народження має право на власне ім'я?

Показ жетона «1 Іраво на ім'я».

Баба-яга: Ну добре, визнаю за вами це право.

Вихователь: Годі давайте представимося все Бабі-язі, а луна нам допоможе. Малорухлива гра «Ехо» (луна - Баба-яга). Діти стають в коло і по черзі називають свої імена, «Ехо» повторює.

Вихователь: Тепер, Баба-яга, поверни нам книгу, будь ласка, щоб ми познайомилися з іншими правами дітей.

Баба-яга: Поверну, якщо у кого-небудь з вас мама працює в бібліотеці. Вихователь: І Де ще чому?

Баба-яга: Тому що книги мають право читати 'тільки діти бібліотекарів, в будинках жити - тільки діти будівельників, а лікуватися - діти лікарів.

Вихователь:ну ти і наговорила! Діти, як ви думаєте, справедливе те, що сказала Баба-яга?

(відповіді дітей)

Вихователь: Баба-яга, кожна дитина має право на харчування, лікування, навчання, дім і сім'ю.

Показ жетонів. Обговорення.

У наших дітей прекрасні сім'ї, де їх люблять і поважають.

Дитина, (дерево-життя) - розповідь.

Вірші про тата і маму.

Баба-яга: Ну і що, а ось я говорю, що потрібно дружити тільки з лісовиком, кощеєм і мною.

Вихователь: Діти, чи має рацію Баба-яга?

Баба-яга, наші діти дружні, у них багато друзів в групі і у дворі. І кожна людина має право на вибір. (Показ).

1 ра «Якщо друг до тебе прийшов».

Баба-яга махає рукою, йде плачучи в будинок.

Вихователь: Мені чомусь стало жалко Бабу-ягу. Може, вона тому погані вчинки здійснює, що ніхто її не любить, ніхто про неї не піклується.

Адже всі мають право на любов і турботу. Це право маєте і ви. (Показ жетона).

Бабу-ягу навіть з днем народження ніхто не привітав. Давайте ми це зробимо. Хлопчики роблять панно. Дівчатка придумують поздоровлення. Потім стукають в двері хатинки. Баба-яга виходить. Діти поздоровляють її з днем народження і дарують подарунок. Баба-яга бентежиться, дякує.

Вихователь: Нам пора повертатися. Сідаєте на ваших диво кубики, і полетимо додому.

Баба-яга: Почекайте! Візьміть вашу книгу. Адже я теж здатна на хороші справи.

Вихователь: Спасибі, Баба-яга. Приходь до нас в гості.

У нас є ще багато цікавих книг. До побачення!
Людей люби, добро й ласку їм твори

Старша група

Програмовий зміст: розширити знання дітей про людські чесноти;

з’ясувати зміст понять " доброта", "добрий”, "милосердний", "співчутливий"; навчити оцінювати вчинки дійових осіб; виростити "дерево добра";иоглиблювати уміння творчо працювати; розвивати мову, вміння критично мислити; на прикладах життєвих ситуацій викликати бажання бути добрим, милосердним;виховувати у дітей чуйність, любов до ближнього, бажання творити добро.



Обладнання: картки з проблемними ситуаціями, іграшковий мікрофон, картки з прислів’ями, серце, паперові сердечка, ребуси, 'івори В. О. Сухомлинського, "дерево добра", паперові яблука, малюнки казкових героїв.

Хід заняття

Вступна бесіда.

Кожного дня ми спілкуємося з вами. Але, напевно, не помічаємо, що робимо комусь приємність, вітаючись з кимось, чи дякуючи за щось, чи просто усміхаючись до когось.

Слухання вірша.

Вря тує сві т краса - Завжди так говорили.

Тепер врятує світ лиш доброта.

Бо однієї вже краси занадто мало,

Бо стільки всюди зла - людина вже не та.

Тож, люди на землі!

Спіші ть добро творити,

Щоб нам не згинути у морі зла,

Щоб кожен міг серед краси прожити

У царстві справедливості й добра.



  • Про що розповідається у вірші?

  • Для чого треба творити добро?

  • Чи можна жити в світі без добра?

Сьогодні ми зібралися для того, щоб поговорити про добро і милосердя. Ми будемо вчитися відчувати один одного, аналізувати життєві ситуації та робити висновки з них. Ми повинні показати, що вчимося жити добрими людьми.

Вправи "Очікування ".

Діти, тцо ви очікуєте від нашого заняття?



  • Надання необхідної інформації

Метод "Мікрофон"

  • Як ви вважаєте, що означає слово "добрий"?

  • Що означає слово "милосердний"?

  • Що означає " співчувати"?

Довідкове бюро.

Добрий -той, який робить людям добро, чуйно ставиться до людей, поважає людей, прихильний та уважний до людей.

Милосердний - той, хто готовий надати допомогу, поспівчувати.

Співчувати - ставитись з розумінням до горя іншого.

Розповідь вихователя.

  • Що ж таке доброта?

  • Доброта - це чутливе, дружнє ставлення до людей; привітність, ласка, прихильність. Доброта - це ще й співчуття, щирість і любов до людей.

  • Як нам не вистачає добра! Але хто в цьому винен? Хіба це не деякі з нас наповнюють світ злом, висловлюють брутальні слова, ображають друзів, радіють, коли у когось невдача?

  • Людина приходить в світ для добра. Вона наділена розумом, тому може багато навчитися, здатна сама творити свою долю. Але, щоб чогось досягти, треба бути мудрою, доброю та милосердною людиною.

  • У ставленні до хворих, немічних людей виявляється, якою є людина - жорстокою чи милосердною.

  • Добра людина схожа на ясне сонечко, тому що всіх вона вміє зігріти своєю любов ю, турботою, щирістю та ласкою.

Запитання — загадка.

  1. А що в людини є таке, що сумує і радіє разом з нею? (Серце ).

  2. А що робить серце жорстоким та черствим?

Ігровий момент.

До нас сьогодні завітала Фея Доброти. Вона розповіла, що в її країні сталося лихо. Чаклун перетворив жителів її країни на злих, байдужих людей. У них стали чорні, кам’яні серця. Надія, діти, тільки на вас. Допоможемо Феї?



Складання павутинки.

  1. Діти, що таке доброта?

  2. Якими словами можна замінит и слово доброта

(Щирість, .иобов, ласка, уважність, чуйність, ввічливість, доброзичливість, милосердя )

Робота над проблемними ситуаціями в малих групах.

Фея Доброти хоче перевірити чи справді ви дружні, бо в цей час є прикладом для жителів її країни з кам’яними серцями Діти поділені на 4 групи. Кожна група отримує конверт, в якому аркуш з проблемною ситуацією. Діти в групах чигають, обговорюють, дають відповіді на питання, роблять висновок.

Група. Допомагай друзям.

Група. Ділись іграшками.

Група. Будь привітним.

Група. І Ірийдіть на допомогу в скрутну хвилину.

Висновки - правила можна прикріпити на настінному панно.

Вихователь: Зробивши добро, ніколи цим не вихваляйтесь, не згадуйте тому, кому ви його зробили.Цим ви ображаєте людину. Робити добро тому, кому і так добре - невелика заслуга. Пожалійте бідного, старого, хворого, немічного.

Робота над творами В. О. Сухомлинського.

І варіант.

"Миколі стало прикро", " Склянка води".

На столах кожен мас розрізане серце (скільки дітей в групі, стільки і частинок ). Вихователь читає твори В.О. Сухомлипського. Під час слухання діти думають, якби повелися, аби не завдати шкоди ближньому, який би добрий вчинок зробили в даній ситуації? Кожен з групи записує па частинці серця добру справу.Потім кожна група з частинок складає серце та презентує його.

Зумів скривдити, умій вибачитися.

-Діти, поясніть це прислів’я.

-Як ви думаєте, чи може це прислів’я бути висновком прочитаного оповідання?

Скарбничка народної мудрості. Групова робота.

Наша гостя приготувала нам ще одне завдання. Один представник від групи виходить і бере в скарбничці конверт з розрізаними картками.

  • Діти, в цих конвертах приховані прислів’я. Давайте спробуємо їх скласти і пояснити.

Група. Без добра і лихо не родить

Група. Хто людям добра бажає, той і собі має.

Група. Добро всі люблять, та не всі роблять.Група. Не одяг красить людину, а добрі діла.

Мандрівка у зачарований сад.

(Звучить запис голосів птахів ).

Я Фея Доброти. Вітаю вас у своєму саду.У цьому саду ростуть дві яблуні - доброти і зла. З’їси яблучко з доброї яблуні - будеш доброю людиною. Зїси яблучко зі злої яблуні - станеш злою людиною.

З якої яблуні ви б хотіли з їсти яблучко?

Подув сердитий вітер, зірвав яблучка з обох дерев і вони змішались. І перед вами складне завдання:знайти яблука, які росли на добрій яблуні і почепити їх назад. Я впевнена, що ви справитесь з цим завданням.

(На столі лежать яблука з кольорового картону.На них написані позитивні і негативні якості.Діти їх розділяють і чіпляют на дерева )

Фея Доброти:

Діти, подивіться, яка гарна у нас яблуня "добра". Давайте ще раз зачитаємо, що таке доброта.

(На великому аркуші паперу зображене дерево. Діти прикріплюють до дерева яблука з надписами: злагода, мир, допомога, підтримка, любов.добро. довіра, милосердя)

Галявина казок.

Фея Доброти: Діти пригадайте, які ви знаєте казки про перемогу добра?

(Діти самі називають, або вчитель показує казкових героїв, а діти називають казку.)

Метод "Мікрофон "

- Як і чим можна допомогти героям казок?

(Червоній Шапочці, Попелюшці, Колобкові, трьом поросятам)

Терези Добра і Зла.

У країні Доброти мають проживати лише добрі істоти. Деякі казкові герої роблять добрі вчинки, а інколи — погані. Як вчинити з 'такими героями? Чи не завадя ть вони добробуту країни?

Вихователь.Пригадайте позитивні та негативні вчинки героя та за кількістю переваг визначте добрий він чи злий?

(Буратіноо, Лисичка-сестричка, Кіт у чоботях, Шапокляк...)

А ще Фея приготувала нам останнє завдання: визначити, що добре, а що ні.

Гра "Так чи ні"


З

1. До чужої біди я не байдужий.



  1. Вдячний друзям за співчуття.

  2. Байдуже с тавлюсь до іншої людини.

  3. Допомагаю друзям.

  4. Залишаю товаришів в біді.

  5. Сміюсь над невдачами інших.

  6. Поважаю людей.

10.Відповідаю за кожен свій вчинок.

Отже, запам'ятайте назавжди ці моральні правила



Підсумок заняття.

  • Діти, що ви дізналися нового на занятті?

  • Що вам найбільше сподобалось?

  • Який висновок ви зробили для себе?

Я хочу, щоб ви ніколи не забували, що людина починається з добра.

Додаток.



ОПОВІДАННЯ В. СУХОМЛИНСЬКОГО ДЛЯ ЧИТАННЯ й БЕСІД ІЗ ДІТЬМИ ПО ПРАВОВОМУ ВИХОВАННЮ

Право на життя
Як котові соромно стало
Вийшов кіт на поріг. Мружиться від ясного сонечка. Аж чує — горобці зацвірінькали. Принишк, насторожився. Тихесенько пробирається до тину. А там горобці сидять.

Підкрався аж до тину та як плигне. Хотів горобця схопити. А горобчик — пурх та й утік. Кіт перелетів через тин у калюжу. Вискочив мокрий, брудний. Чалапає додому. Соромно йому. А горобці позліталися з усього двору, над невдахою шугають та цвірінчать. Сміються над котом. Хто розмалював півника

У бабусі Марії два онуки — Миколка і Юрко. Якось прийшли хлопці в гості до бабусі. Побачили на високому даху бабусиної хати дерев'яного півника. Півник сидів на гострому шпилі, піднявши голову.

Микола взяв фарби, виліз на дах, по тонкому шпилю дістався до півника й розмалював його. Півник став як живий — з барвистим хво­стом, червоним гребінцем.

Юрко сидів на траві, йому було страшно. Здавалося, от-от Миколка впаде... Ой, сваритиметься бабуся! Ой, біда буде Миколці.

Нарешті Миколка спустився додолу.

Прийшла бабуся. Побачила розмальованого півника й питає строго:


  • Хто лазив на дах? Хто розмалював півника?

- Не я, бабусю... — каже Юрко. Миколка стоїть собі мовчки.

—Значить, не ти? — спитала бабуся у Юрка й похитала головою.

Будеш із гнізда випадати?
У дятлихи в гнізді було четверо пташенят. Одно з них таке неспокійне. Виглядає з гніздечка, все йому хочеться знати: а що там, далі?


  • Виростеш, полетиш — то побачиш, що за гніздом. Але неспокійне дятленя не захотіло слухати маму, висунулося з гнізда й упало додолу. Сидить на траві, плаче.

і Ірилетіла мати до малого.

—- Як же тебе врятувати, неслухняний сину? Сідай мені на спину, берися дзьобом за пір'я та держись міцно.

Сіло п ташеня матері на спину, вчепилося дзьобиком за пір'я. Полетіла мати.

Принесла своє дитя у гніздо, поклала та й питає:

- Будеш із гнізда випадати?


  • Не буду, — сказало, плачучи, п ташеня й підняло голівку, щоб виглянути з гнізда.


Право на ім 'я

Матиєдина


У череді було триста корів. І всі вони сірі. Не могли чередники відрізнити одну від одної. Щоб якось запримітити корову, передни-, ки на лівому розі в кожної написали її кличку: Зірка, Щира, Добра, Лиска, Фіалка...

І от в одної корови вночі народилося теля. Ледве з'явилося, зараз же до вимені — ссе молочко. Корова його облизує, хвостом від нього мух відганяє.

Теля не відходить від матері. Коли вночі лягає відпочити, корова стоїть над ним, береже його сон.

Та якось теля відстало від матері. Пасеться череда, і мати чомусь не йде до теляти. Мукає воно й жалібно дивиться на череду. Потім побігло. Бігає від однієї корови до другої, обнюхує всіх. І таки знайшло свою матір.



  • Як же воно її знайшло? — питає підпасич Юрко в старого че­редника діда Панаса.

  • Знайшло, бо мати — єдина, — відповів дід Панас.

Мокра і суха сорочка
У матері двоє синів — Іван і Сергій. Коли почалися літні канікули, мати сказала синам:

  • Беріть, хлопці, сапи та йдіть на роботу в колгосп.

Ще й сонце не сходило, збудила мати синів. Взяли вони сапи й пішли прополювати соняшники.

Увечері хлопці повернулися з роботи. В Івана мокра сорочка, у Сергія — суха.

Вмилися хлопці, повечеряли. Іван ліг спати, бо завтра знову на ро­боту. А Сергій вийшов на подвір'я, сів собі на лавці та й сидить. Наступного дня ще тільки хлопці на поріг, а мати вже дивиться на сорочки. В Івана — мокра, у Сергія — суха. Подивиться на Івана — усміхнеться. Подивиться на Сергія — тяжко зітхне.

Право на харчування

Та й поклала кладочку


Біжить лісовою стежкою маленька мурашка. Біжить вона по їжу, бо вдома дітки маленькі її чекають. Коли це стежечку перетнув струмок. А на тому боці пахучі зернята лежать. Як же добратися до тих зерняток? Бачить мурашка — на березі струмка росте висока стеблина. Зрізала мурашка стеблину, бо в неї зуби такі гострі, як ножі. Впала стеблина через струмок. Перелізла мурашка по ній на гой берег. Ось і зернята пахучі. Чекайте, дітки, матуся вже їсти несе.
Куди поспішали мурашки
На дереві сиділа Білочка. Вона їла горішок. Смачний, бо аж очі заплющила. Крихітка горішка впала на землю. Друга, третя. Чимало крихіток упало додолу.

А стежкою між травою бігла Мурашка. Поспішала по їжу для му- рашенят. Вона чимчикувала на баштан: чула, є там багато солодких кавунячих шматочків. Коли це падають із дерева крихітки горішка. Покуштувала Мурашка — горішок добрий та пахучий. Понесла вона крихітку горішка до мурашника, розповіла сусідам. «Бігаймо по горішки!» — зібралися в дорогу. А дітки Мурашки їдять крихітку, що принесла мама, діляться з іншими. Всім діткам у мурашнику вистачило, ще й лишилося. А мурашки вже під великим деревом. Зібрали крихітки й понесли додому. Буде на цілу зиму.

Право на житло

Гудуть, а меду не приносять


Матка — найстарша бджола у вулику й мати всіх бджіл. Гарячої літньої пори через кожну годину посилає вона до льотка чотирьох молодих бджіл і наказує: «Пильнуйте, не підпускайте ос до льотка, бо весь мед поїдять».

Сторожують бджоли льоток. Дивляться — як крильця жовтенькі, мов сонечко, то це бджоли. Як гудуть по-бджолиному й пахнуть воском, то це бджоли.

Аж ось підкралися до льотка дві оси. Швидко пірнули вони в льоток. Гуділи по-бджолиному, і сторожові бджоли не помітили їх.

Увірвалися оси до вулика і ну їсти мед. Зчинився переполох. Кричить матка:



  • Куди ви дивитесь, голови цвілі? Як могли пропустити злодіїв!

  • Але ж вони гудуть по-бджолиному. — виправдовуються ті. — І крильця жовтенькі. І пахнуть воском. — Гудуть вони по-бджолиному, але ж меду не приносять.

Як їжачок піч змурував
У їжачка було і ніздо. А їжачиха й каже їжакові:

  • Узимку буде холодно нашим діткам. Змуруй піч. Наробив їжак цегли і склав ніч. Лринесла їжачиха дров. Запалили в печі. Стало в гнізді тепло, їжаченята раді, стрибають, граються. Полізли на теплу піч. Казки розповідають. Гак і поснули. А за вікном — завірюха, мороз тріщить, дерева від вітру стогнуть. Пташка біля ополонки плаче.


Лялька під дощем
Зіна вклалася спати. А надворі заходило на грозу. Гримів грім, з-за Дніпра насувалися чорні хмари. По залізному даху застукотів дощ.

Блиснула блискавка, на мить стало ясно, як удень. Зіна побачила: на подвір'ї уже стоять калюжі і — ой, горе, що ж не таке? — на лавці, під дощем, лежить її лялька Зоя. Вона забула Зою на лавці. Як же це с талося, що лягала спати й не згадала про неї. А тепер он її Зоя лежить під холодним дощем. Від цих думок Зіні стало тяжко, і вона заплакала.

Тут дівчинка встала з ліжка, тихо відчинила двері й вибігла надвір.

Дощ миттю змочив її сорочечку. Зіна кинулась до лавки, схопила Зою й пригорнула її до себе.

Коли верталась у хату, мама увімкнула світло й наполохано дивилася на порожнє ліжко.

Аж бачить: мокра, як хлющ, Зіна стоїть із лялькою на порозі. Мама скинула з доні мокре, витерла її рушничком і наділа сухеньку сорочечку. Потім дала їй рушник і сказала:

—Витри ж і Зою... Як це ти її забула на вулиці?

—Більше ніколи цього не буде, матусю...



Право на сім 'ю
Півень проса накосив
Квочка сиділа на яйцях. Чує, в яєчках курчатка ворушаться. Вона й каже Півневі:

  • Півню, не гуляй, іди проса накоси, намолоти й пшінця курчаткам приготуй.

Узяв Півень косу, накосив проса. Намолотив. Натовк. Приніс повне відро пшона. А курчатка вже повилазили з яєчок. Насипав Півень пшонця. Кличе Квочка маленьких курчаток:

  • Їжте, дітки, наїдайтесь, а татко нам водички принесе.

Поздоровляємо
Урок у другому класі. Галя підносить руку.

  • Що ти хочеш сказати, Г алю? — питає Ганна Олексіївна.

—У Марійки братик народився,— сповіщає Галя. А Марійка — це її подруга. Діти оглядаються з цікавістю на Марійку. Дівчинка аж знітилася.

—Як це добре! — каже Г анна Олексіївна, вона підходить до Марійки й цілує її. — Поздоровляємо Марійчину маму з сином, а Марійку з братиком.

У класі тихо.


  • А що це значить — поздоровляємо? — питає Микола.

  • - Це значить, що в Марійчиної мами, у татка й у самої Марійки — велике щастя. Народилась людина — й принесла щастя багатьом людям.

У Марійчиної мами народився син.

У Марійчиного тата народився син.

У Марійки народився брат.

У Марійчиного дідуся народився онук.

У бабусі Марійчиної народився онук.

У дядька Марійчиного народився племінник, небіж.

А в нас народився новий приятель.

Он скільки людей стали щасливіші.

Он скільком людям приніс Марійчин браг щастя.

Он чого ми поздоровляємо.

Поздоровляємо — це значить: радіємо разом із Марійчиними мамою й татом, бабусею і дідусем, і з дядьком Марійчиним. Діти радісно загомоніли: І [оздоровляємо... Поздоровляємо...

Материнське щастя


Гарячого літнього дня вивела гуска своїх маленьких жовтеньких гусенят на прогулянку. Вона показувала діткам великий світ. Цей світбув зелений і радісний — перед гусенятами простягнувся величезний луг. Гуска навчала діток скубти молоду травичку. Травичка була солодка, сонечко тепле й ласкаве, моріг м'якенький, світ співав багатьма голосами жучків, метеликів, комах. Гусенята були щасливі.

Коли це налетіла чорна хмара, на землю впали краплі дощу. А потім посипались чималі, як горобині яєчка, градинки. Гусенята прибігли до мами, вона підняла крила й накрила ними дітей. Під крильми було тепло й затишно, гусенята чули, як нібито звідкись і здалеку долинає гуркіт грому, виття вітру й стукіт градинок. їм навіть стало весело: за материнськими крилами твориться щось страшне, а вони в теплі й затишку.

І потім усе вщухло. Гусенятам захотілось мерщій на зелений луг, але мати не піднімала крил. Гусенята вимогливо запищали: «Випускай нас, мамо!».

Тихо підняла мати крила. Гусенята вибігли на траву. Вони побачили, що в матері крила зранені, вирвано чимало пір'я. Мати тяжко дихала. Але сві т навколо був такий радісний, сонечко сяяло так яскраво й лагідно, жучки, бджоли, джмелі співали так гарно, що гусенятам чомусь і на думку не спало поцікавитись: «Мамо, що з тобою?». І коли одне найменше і найслабше гусеня підійшло до мами й запитало: «Чого в тебе зранені крила?», — вона тихо відповіла: «Все добре, мій синку».

Жовтенькі гусенята розсипались по траві. Мати була щаслива.

Право па відпочинок

Як діти раділи, а Ялинка плакала


Наближався Новий рік. Поїхали люди до лісу, зрубали ялинку. Привезли її у велику світлу кімнату. Поставили посередині, прикрасами та цукерками прибрали. Бігають діти навколо ялинки, милуються, пісні співають. Радісно дітям. А ялинці страшно й сумно. Бо немає ні лісу темного, ні зайчика сірого, ні неба синього, ні місяця ясного. Бо в ногах у неї не снігова ковдра, а папірці барвисті всякі.

Заплакала з туги ялинка, та ніхто й не помітив гіркої сльози, що впала з гілки на підлогу. Одна тільки дівчинка синьоока помітила, зітхнула й тихо прошепотіла: «Ялинка плаче...»

Закінчилося новорічне свято. Поїли діти цукерки, познімали прикраси. А ялинку викинули на подвір'я... Біля неї стояла синьоока дівчинка.

Чого синичка плаче?


У хаті край села жили чоловік і жінка. Було в них двоє дітей — Мишко й Оля. Біля хати ріс високий гіллястий осокір.

  • Зробимо на осокорі гойдалку, — сказав раз Мишко.

- Ой, добре буде г ойдатися, — зраділа Оля. Поліз Мишко на осокір, прив'язав до гілки вірьовку. Стали на гойдалку Мишко й Оля та й давай гойдатися.

Гойдаються діти, й осокір гойдається. Гойдаються діти, а навколо них синичка літає та співає, співає. Мишко каже: «І синичці весело, що ми гойдаємось. Як вона радісно співає».

Глянула Оля на стовбур осокора й побачила дупло, а в дуплі гніздечко синиччине, а в гніздечку пташенята маленькі.

—Синичка не радіє, а плаче, — сказала Оля.

-Чого ж їй плакати? — здивувався Мишко.

—Подумай чого, — відповіла Оля.

Мишко зліз із гойдалки, став на землю, дивиться на синиччине гніздо й думає: «Чого синичка плаче?»

Лижі і ковзани


Восени Борисові батько купив ковзани. А його другу, Євгенові, по­дарував батько лижі.

Думає Борис, що краще —ковзани чи лижі? Мабуть, лижі. Адже на лижах можна кататися скрізь — і в селі, і в лісі. А на ковзанах — тільки на ставку.

От і каже Борис Свгенові:


  • Поміняємось, Свгене? Я дам тобі ковзани, а ти мені лижі.

І помінялись.

Настали морози, а снігу немає. Замерз ставок. Катається Євген на ковзанах, а Борис сидить дома з лижами. Узяв Борис лижі, поніс до Євгена й каже:

— Не будемо мінятись... Поверни мої ковзани, візьми свої лижі. Євген нічого не сказав, віддав Борисові ковзани, а лижі забрав.

Того ж дня пішов сніг. Цілу добу кружляли лапаті сніжинки, килимом устеляли землю. Засипало снігом і лід на ставку.

Катається Євген на лижах, а Борис сидить дома з ковзанами. Минас тиждень, два. Щодня йде сніг.

Узяв Борис ковзани, прийшов до Євгена й каже:



  • Ні, Євгене, таки поміняймось... Дай мені лижі, а собі візьми ковзани.

  • А як завтра сніг розтане? — запитав Євген.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

  • Закон У каїн и «Про дошкільну освіту» // Освіта

України. Ненормативно-правові документи. К.: Міленіум. 2001. С.63-86.

  • Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2012.

  • Національна програма правової освіти населення, затверджена Указом Президента України від 18 жовтня 2001 року №992/2001;

  • Александрова Т.В. Формування правової компетентності підлітків як соціально- педагогічна проблема // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зо. наук, праць / Ін-т пробл. виховання АПН України,- К., 2004- Вип. 6, Кн. 2,- (’. 218 -221.

  • Бабенко К. 111,0 роби ти, щоб тебе не принижували / К. Бабенко. І. Дідковська Психолог. 2004. №3 4. січ. С. 38 40.

  • Відомі педагоги про захист прав дітей: Япуш Корчак (1878-4 942) // 111 к. б-ка.-2006. - № 5,- С. 42-47.

  • Володарська М.О. Світ прав дитини: Уроки громад, освіти: інтеракт. методики.

X.: Скорпіон. 2005.- 107 с.

  • Дітям про Декларацію та Конвенцію із захисту прав дитини: Захист прав та гідності мал. дитини у системі роботи з дітьми у ДНЗ Дит. садок. 2006,- № 22- 24. С. 22 -34.;

  • Василь Сухомлинський «Вічна тополя». – Киїів: «Генеза», 2003.




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка