Права свої знай, обов´язки не забувай



Сторінка1/4
Дата конвертації05.03.2016
Розмір0.64 Mb.
  1   2   3   4
 

Права свої знай, обов´язки не забувай



 

Завдання: вчити дітей висловлювати свої думки, міркувати, робити висновки; закріплювати й поповнювати знання щодо захисту прав дітей та дотримання ними своїх обов’язків. Довести до свідомості дошкільнят, що вони теж не повинні порушувати права інших людей. Закріпити розуміння того, що кожна людина має право на власне ім’я, воно вказує на її індивідуальність, статеву та національну приналежність; заохочувати радити своєму імені; знати свої пестливі прізвиська. Сформувати уявлення про те, що люди – це дорослі і діти; хоча вони і різні, але між ними багато спільного; кожна людина живе у світі поряд з іншими людьми, які мають рівні з нею права. Вправляти у впізнаванні та називанні міжнародних знаків прав дитини за Конвенцією, прийнятою ГенеральноюАсамблеєю ООН. Збагачувати активний словник. Виховувати позитивне ставлення до товаришів, спонукати до взаємодопомоги.

Попередня робота: проведення дидактичних ігор: «Добре – погано», «Добрі вчинки»; читання оповідань, обговорення життєвих ситуацій; проведення бесід: «Почуття та емоції», «Уроки доброти», «Права дитини»; розваги «Твої права»; опрацювання таблиці «Права дитини».

Матеріал: «чарівна скринька», люстерко, набори картинок, знаків прав та обов’язків, сюжетні картинки за казками, обладнання для малювання.

Хід заняття

- Діти, ми з вами вже говорили про те, що всі діти на світі, як і дорослі, мають свої права. Вони записані ось у цьому міжнародному документі, який називається Конвенція про права дитини. У ній зазначено, що дитям треба давати все найкраще, щоб вони добре росли і розвивалися. Але, нажаль, не всі дбають про дітей, тому вам обов’язково треба знати ці права, щоб ви могли себе захистити.

Вихователь звертає увагу дітей на барвисту хустину, якою щось накрито. Вона, мовляв, чарівна, тому треба сказати ввічливі слова, й хустина відкриє свою таємницю. Діти промовляють ці слова: будь ласка, дякую, спасибі, вибачте, перепрошую, смачного, на здоров’я, доброго ранку, добридень, на добраніч, будьте здорові. Під хустиною скринька, а в ній люстерко (діти поки що не бачать його).

- Яка гарна скринька! Вона теж чарівна: коли зазирнете в неї, то когось побачите. Там живе хтось єдиний у всьому світі. Тільки він ось так усміхається, тільки в нього такі гарні вушка, такий симпатичний носик, такі симпатичні щічки… Він не на кого іншого не схожий, він –  не повторний. То хочете дізнатися, хто ховається у скриньці? Дивиться по черзі, але не розкривайте нікому таємницю, доки кожен з вас не зазирне у скриньку.

Діти один за одним зазирають у середину й відходять.

- Кого ви там побачили? (- Себе.) А як можна назвати вас усіх разом? (- Діти, малята, дошкільнята, українці.) Так, але насамперед ви – люди, і кожен із вас, можна сказати єдиний на землі. Серед вас є хлопчики й дівчатка, високі й низькі, біляві й чорняві. То яку таємницю  ми відкрили в чарівній скриньці? (Звертається до когось із дітей). Кого ти побачив? (- Самого себе.) Яке твоє ім’я? (Дитина називає своє ім’я).

Поміркуймо, що ж таке ім’я? (- Це слово, яке дають дитини при народженні. Воно «росте» разом з нею.) А як воно росте? (- Спочатку Даринка, потім – Дарина, Дарина Василівна.)

Вихователь підсумовує дитячі відповіді, нагадує, що кожна людина і кожна дитина зокрема, має право на власне ім’я. Зауважує, що доросли й виховані діти завжди звертаються  одне  до одного на ім’я. Запитує, чи  хтось  хотів  би назвати себе пестливо. (- Катя, Катруся, Катеринка.)

Пропонує пограти у гру «Імена». Діти стають кружка, і кожен називає якесь ім’я (або промовляє будь яке інше слово). Звучить хлоп’яче ім’я – всі присідають, дівчаче – плескають у долоні, «чуже» слово – обертаються на місці.

Вихователь



Багато країн є на наший Землі,

I в кожній країні є діти малі:

З волоссям русявим, чорнявим, білявим,

З волоссям без кучерів і кучерявим.

I всі вони, нібито квити в букеті,

Життя прикрашають на нашій планеті.

- Справді, малята, всі ви схожі на квіти й такі ж гарні, як ці букети. (Бере в руки кілька маленьких букетиків.) Пограймо зараз із ними. (Роздає.)

Проводиться гра «Подаруй букет». Дитина дає кому хоче букетик і каже щось гарне, комплімент: «Я дарую тобі цей букет, бо ти справжній товариш (найкраще малюєш, спиваєш; добрий, веселий, завжди допомагаєш…)

- Як приємно бачити, що ви справжні товариші, вмієте приятелювати і дружити.

Після фізкультхвилинки проводиться бесіда за картинками на теми казок.

1. Хто це сидить і плаче? (- Зайчик.) Чому він плаче? (Лисиця вигнала зайчика з хати, йому немає де жити.) Яке право порушила Лисиця? (Право на житло.)

2. – « Ну й гарна ж твоя пісня! – каже Лисиця. – От тільки я не дочуваю трохи. Заспівай іще раз, та сідай мені на язик, щоб чутніше було.» На що зазіхала Лисиця? (На життя.) Що колобок зробив неправильно? (- Треба було бути обережнішим і не вірити хитрій Лисиці.)

3. Чому з Червоною шапочкою сталася лиха пригода? (Бо дівчинка була дуже довірливою, необережною. Вона й гадки не мала, що Вовк може скривдити її та бабусю.) Чи мав Вовк право самочинно захопити бабусине житло? Про порушення яких прав ідеться в казці? (- Право на житло, право на життя.)

- Кожна Людина має право на життя і житло. Ніхто не має права силоміць вдертися до вашої осели й зазіхнути на неї. Всім слід пам’ятати: діти народилися на світ, щоб жити і бути щасливими. Ніхто не повинен порушувати нічиїх прав

I дорослий, і дитина,

I пташина, і тварина,

I метелик, і жучок –

Всі, хто є на білім світі,

Мають право бути й жити!

Вихователь роздає дітям малюнки з альбома «Права дитини», де зображені різні ситуації, частина – з порушенням прав. Діти аналізують їх. Далі пропонуються інші сюжетні картинки та знаки. Дитина, відповідаючи на запитання, що зображене на картинці каже: « Я маю право, але не повинен…» Викладає відповідний знак.  Наприклад:

-  Я маю право на житло, але  не повинен його псувати, ламати речи.

-  Я маю право гратися, але  не повинен заважати гратися іншим.

-  Я маю право на корисну їжу, але  не повинен забирати її в інших; слід їсти охайно, не кидати хліб.

-  Я маю право на навчання, але  не повинен псувати книжки; заважати вчитися іншим дітям.

-  Я маю право на любов, але  не повинен ображати батьків; треба слухатися їх, допомагати.

Вихователь підсумовує дитячі відповіді.

- Мені було втішно спостерігати ваше добре ставлення одне до одного. Особливо приємно було слухати, як добре ви знаєте свої права та обов’язки. Сподіваюся ви ніколи не ображатимете інших, не даватимете їм погані прізвиська. Бо роблячи так, порушуєте їхнє право на ім’я.

Знайте, що усі ми рівні

Від народження в правах,

Що Людина – змалку вільна,

Наче в небі синій птах.

Треба дітям всього світу

Не сваритись, а дружити,

I за правилами чітко

По закону треба жити!

http://cl.rushkolnik.ru/tw_files2/urls_81/1430/d-1429245/1429245_html_m426aa273.jpg


МІСЦЕ ПЕДАГОГА В РОБОТІ З ПРАВОВОГО

ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ






Освіта дитини має бути спрямована:

  1. на розвиток особистості, розумових, фізичних та творчих здібностей у їх якнайповнішому обсязі;

  2. на виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також до принципів, проголошених у Статуті ООН;

  3. до національних цінностей країни, в якій живе дитина;

  4. на підготовку до свідомого життя у вільному суспільстві чоловіків і жінок в умовах дружби між усіма народами, етнічними а релігійними групами, а також особами з-поміж корінного населення;

  5. на виховання поваги до природного довкілля.


Сьогодні педагог – основна особа, яка проводить просвітницьку, діагностичну та корекційну роботу з дітьми. Його думка для дітей часто є більш авторитетною, ніж думка батьків.
У роботі з правового виховання дошкільників варто зважати на морально-психологічні особливості дітей. У дошкільному віці діти дуже вразливі, емоційні. У зв’язку з цим виховна робота чуттєвого сприймання дитиною життєвих стосунків. На прикладах конкретних ситуацій важливо дохідливо пояснювати дітям категорії добра, зла, жорстокості, справедливості, заздрощів.
Водночас у доступній формі потрібно давати дітям елементарні уявлення про правила праці й поведінки в дитячому садку, вдома, на вулиці, пояснювати роль людей, які охороняють порядок у місті, селі, прищеплювати повагу до цих людей. Діти тоді прагнуть дотримуватися цих правил, у них формується уявлення про свою відповідальність.
Важливе значення у правовому вихованні має емоційний настрій людини. Ось чому заняття, на яких порушуються ці питання, мають бути емоційно насиченими, викликати переживання, здивування, захоплення, залучення чи обурення. Доцільно при цьому звертатися до особистого досвіду дітей, пропонувати їм згадати і розповісти про хороші вчинки їхніх друзів, знайомих, дорослих. Крім того, у групі варто завести рубрику “Наші добрі справи”, в якій поміщати замітки про хороші справи дітей.
Важливе місце у правовому вихованні належить читанню художньої літератури та розвитку мовлення. В усіх без винятку темах є тексти, які розкривають перед дітьми красу людини, різні сторони її діяльності та стосунків з іншими людьми. Аналізуючи вчинки героїв різних оповідань, діти визначають для себе, які вчинки вважаються поганими і які хорошими, за що можна поважати людину, а за що вона може бути покарана.
Значні виховні можливості закладені в заняттях з розділу “Дитина і навколишній світ”, які мають своїм завданням ознайомлення з певними морально-правовими питаннями.
Вивчення теми “Твоя сім’я” використовується для формування в дітей ввічливого і турботливого ставлення до членів сім’ї, сумлінного виконання ними своїх домашніх обов’язків, піклування про здоров’я.

Тема “Наша вулиця” передбачає ознайомлення дітей з правилами переходу вулиць, з різними видами транспорту, правилами поведінки в громадських місцях. Особлива увага при цьому звертається на ту небезпеку, яку приховує у собі гра на вулиці.


Під час вивчення теми “Рідна країна” дітям розповідають, як називається наша держава, її столиця – ознайомлюють з прапором, гербом, гімном, звичаями і традиціями українського народу.
У розділі “Рідна природа” особливу увагу звертають на дотримання дитиною правил поведінки на природі, на показ праці людини з використання та охорони природних багатств. Ознайомлення дітей з рослинами, комахами, птахами і тваринами допомагає виділити ті види їх, що вимагають охорони, бо їх стає дедалі менше. Наразі діти дізнаються про Червону книгу, де записано назви тварин і рослин, яких залишилось мало або які вже взагалі зникають.
Морально-правові знання, здобуті дітьми на заняттях, у поєднанні з їхніми власними спостереженнями, певна практична діяльність з підтримання дисципліни, збереження навколишнього природного середовища відіграють важливу роль у їхньому моральному та правовому вихованні, формуванні їхньої правової культури.



/files/images/vihovannya/пам_по_правам1.jpg
/files/images/vihovannya/пам_по_правам_2.jpg

Дидактичні ігри з правового виховання



http://t0.gstatic.com/images?q=tbn:and9gcsdwbd9t-w3dqlx6gehv6mtlke--es6uiaoivz6aja1emoummsv

Гра «Як тебе звати?».


Мета: Усвідомлення дітьми того, що кожна людина має ім’я та по батькові.
Правила гри:

Малята стають колом, кожен передає «сердечко» і називає того, хто стоїть поруч, пестливим іменем. Останнім у колі опиняється вихователь. Вихователь привертає увагу дітей до того, що його ім’я прозвучало разом із по батькові. Пояснює , що дорослих називають на ім’я та по батькові на роботі, а на ім’я – лише близькі люди.

А як вас називатимуть, коли ви станете дорослими?

Вихователь передає сердечко і кожен називає себе на ім’я та по батькові.


Гра «Мій день народження».
Мета: Усвідомлення дітьми того, що діти однієї вікової групи мають різні дати народження.
Правила гри:

Вихователь пояснює призначення круга поділеного на чотири сектори: зима, весна, літо, осінь. Пропонує дітям розмістити свої фотографії в секторах за датою народження та поділитися на чотири команди.


Завдання:

Придумати, якими плодами (овочами, фруктами, ягодами) іменинники частуватимуть своїх гостей. Діти колективно вибирають і викладають плоскі зображення на круг, що символізує тацю.


Гра «Я і моя родина»
Мета: Усвідомлення взаємопов’язаності людей у родині, свого місця у сім’ї відносно старших і молодших.

Словник: сім’я, тато, мама, брат, сестра, бабуся, дідусь, син, дочка, онук, онучка.
Правила гри:

Вихователь підводить дітей до висновку, що у кожного з них є родина. Пояснює, що родини бувають різні за складом, кількістю дітей і дорослих. Вправляти малят в називанні себе онуком, братом, сином, або онукою, сестрою, дочкою.


Завдання:

  1. Малюк вибирає матрицю, яка на його думку відповідає

складу його сім’ї.

  1. Навпроти зображення дитини ставить літеру «Я» і далі

пояснює: «для мами я дочка, для бабусі я - онука, для брата я - сестра».

  1. Складання розповіді про свою родину (прізвище, ім’я по

батькові членів сім’ї, рід занять, як відпочивають удома).

Гра: «І це чудово!»


Мета: Усвідомлення відповідальності перед своїми близькими, осмислення дієвого піклування.
Правила гри:

Малята стають колом. Вихователь дає зразок мовлення: «Мене звати Віра Іванівна. Я люблю частувати свою родину смачними пирогами». Діти роблять жест схвалення (великий палець відігнуто і піднято вгору, інші стиснуті в кулак) і хором промовляють: «І це чудово». Кожен малюк неодмінно повідомляє щось пов’язане з його піклуванням про свою сім’ю і отримує схвалення дітей.


Гра «Сонечко веселе - сонечко сумне»
Мета: Усвідомлення дітьми того, що кожна людина має права і їх не можна порушувати.
Правила гри:

Гра використовується як частина заняття під час ознайомлення з правами дитини, їх закріплення.

Вихователь пропонує дітям пригадати, які права були порушені в казках: Г.АНДЕРСЕНА «Гидке каченя»; Ш.ПЕРО «Червона Шапочка»; Українська народна казка «Коза - дереза».

Вихователь пропонує дітям викладати промінці до веселого або сумного сонечка, відповідно моральної ситуації в казці:

До якого сонечка ми звертаємось?

КОНСПЕКТ


заняття з правового виховання у середній групі
ТЕМА: «МОЄ ІМ’Я - ДОРОГА ДО ЖИТТЯ»

Програмовий зміст:

Формувати у дітей знання про те, що кожна дитина має право на життя та ім’я.

Учити дітей утворювати ім’я за допомогою зменшувально-пестливих суфіксів.

Формувати у дітей поняття про сім’ю про взаємопов’язаність людей у родині.

Закріплювати вміння називати своє ім’я і по батькові.

Розвивати почуття індивідуальності, власної значущості, самоповаги.

Продовжувати розвивати уяву, увагу, креативне мислення.

Виховувати почуття любові, шанобливе ціннісне ставлення до себе, до свого імені.


Методи і прийоми:

Словесні: бесіда, розповідь, художнє слово (віршовані тексти, прислів’я, загадки)

Наочні: квітка, картина , лялька-художник, обличчя з настроєм.

Практичні : дидактична гра «Мій настрій».


Обладнання та дидактичний матеріал:

Пелюстки для моделювання квітки, картина з зображенням родини, лялька-художник, квіти-наголовники для дітей, заготовки для викладання обличчя з настроєм, ляльки.




Попередня робота:

Вивчення прислів’їв, віршів, анкетування батьків: «Ім’я вашої дитини».


Опрацьована література:

Конституція України , Конвенція ООН «Про права дитини», газети «Дитячий садок» - стаття на тему: «План реалізації конвенції ООН про права дитини», посібник «Правова абетка для дошкільнят».


Діти, сьогодні я запрошую вас помандрувати в чудову, незвичайну і загадкову країну імен.

А поїдемо ми в країну імен поїздом з іменем. Зараз кожен з вас буде перетворюватися у вагончик з іменем ( кожен називає ім’я та прізвище і стає вагончиком потягу).

- Ось ми і приїхали в Країну імен. (Діти сідають на стільчики).

За ширмою з’являється лялька-художник.

- Добрий день, малята. Ви в Країні імен, а я – художник, і зі мною як завжди мій чарівний пензлик і олівець. А це –палітра.

Я дуже люблю малювати. Хотів подарувати вам квітку, але не знаю, які фарби мені взяти. Підкажіть, яка найкраща?

1. Синьої фарби візьміть трошки.

Нею так гарно квітнуть волошки.


2. Найкращий колір у мене

Надворі стало все зелене-зелене.


3. Найкращий колір білий

Це білі лебедині крила.

І лілея і ромашка

Молочко і молочна кашка.


4. Гарні червоні ягідки в калини

І намисто у шипшини.


5. Жовті кульбабки цвітуть на галявах

Сонечко ясне сміється з гори.


6. Візьмемо братика жовто-оранжевий

Колір апельсина.


(Діти з пелюсток викладають квітку на дошці).
Вихователь:

-Діти, ми з вами склали гарну «сімейну квітку». Ця квітка на неї дуже схожа. Кожна пелюстка ніби хлопчик чи дівчинка.


Художник:

-Малята, а як би ви хотіли її назвати? (Квітка-веселка, квітка дружби, сімейна.)

- Так, мені сподобались всі ці назви, а найбільше – квітка дружби.

Пелюстки в неї різні, як і ми з вами. Але всі ми – це одна сім’я, одна родина.


Вихователь:

- Діти, а що таке сім’я? ( відповіді дітей)

- Кожен з вас має право жити зі своїми близькими. Перша сім’я для вас та, з ким ви живете. Ви прийшли в дитячий садок – і тут ваші друзі, вихователі – це ваша сім’я. А коли ви підете до школи у вас буде більша сім’я, шкільна сім’я. І найбільша наша сім’я – це наша рідна Україна, де ми з вами живемо.

- Малята, давайте пригадаємо прислів’я про родину, сім’ю і розкажемо художнику.



  • Сім’я – ключ до щастя.

  • З родини йде життя людини.

  • Без сім’ї немає щастя на землі.

  • Шануй батька, неньку – буде тобі скрізь гладенько.

- Діти, а в Країні імен є куточок Квітляндія, де багато квітів. У кожної квітки є своє ім’я. Ось вони. Давайте з ними познайомимось і подивимось, як вони дружать між собою (діти в наголовниках).

Ромашка: Я гарненька і тендітна

Личенько біленьке маю

Найулюбленіша квітка

І про це тут кожен знає.


Троянда: Ні, найкраща квітка –я

Значна вродонька моя

Ніжні пахощі мої

Любі та привітні всім.


Нарцис: Я найкращий від усіх

Недаремно звуть нарцис.

В мене ніжки і жупан

Із квітів я справжній пан.


(Хлопчик плаче у куточку)
Вихователь: Хто там плаче у куточку

У рожевенькій сорочці?


Будяк: Та це я, доленька моя гірка

Вас он люблять, доглядають

А мене лиш обминають.
Тюльпан: Не гаразд чинити так

Ну то що , що ти будяк.

З нами ти завжди привітний

І в природі теж помітний.


Вихователь: І дорослий, і дитина, і пташина, і тварина,

І метелик, і жучок, і маленький будячок.

Всі, хто є на білім світі мають право бути, жити!

Кожна рослина, кожна тварина і дитина має право на життя, яке б воно не було, на своє ім’я, щоб до неї ставилися як до рівної з усіма.

А зараз всі станемо і перетворимося на квіточки.
Наші гарні квіточки

Розпустили пелюсточки.

Вітерець ледь-ледь літає

Пелюсточки гойдає.

Наші гарні квіточки

Закривають пелюсточки

Тихо засипають

Голівкою хитають.



Художник:

У кожній родині є гарне свято - це народження діток, продовження роду. Саме це свято я постараюсь зобразити. Всі члени родини задумались. А от про що вони задумались, ви дізнаєтесь, коли відгадаєте загадку.

Всі хочуть, як народиться дитина

Щоб Я було красиве і дзвінке

Бо носить все життя мене людина. (ім’я)

Так діти-це - ім’я. На землі сталося диво - народилася дитина. Якою вона буде ще невідомо, але одне вже можна сказати - ця дитина носитиме те ім’я, яке їй дадуть батьки. Кожне ім’я - це любов і надія, які вкладають у нього батьки і воно залишається на все життя.

- Малята, а хто вам дав ім’я?

Вихователь:

- Так, вас назвали батьки, а чи ви знаєте, що означає ваше ім’я?

( відповіді дітей)
Вихователь:

- Дітей маленьких називають лагідно, пестливо, в цьому люди передають свою любов до дитини. І ми з вами пограємо в гру «Назви лагідно ім’я».

А мене ви назвали по імені та по батькові, тому що я не маленька, а доросла. А коли ви станете дорослими, як вас будуть називати? ( продовження гри в колі).

- Молодці, всі знають своє ім’я та по батькові (сіли на стільці).

- А зараз давайте придумаємо імена нашим лялькам (вихователь пропонує дати таке ім’я, якого немає у дітей нашої групи).

- Які гарні ви придумали імена. Діти, колись давно-давно люди не знали так багато імен і вони своїх дітей називали такими іменами, як Лев, Вовк, Веселка. Іноді за місцем, де народились називали Ліс, Берег, Ніч, День, Зима, Весна…
Художник:

- Ви дуже багато розказували про імена, і я хочу пограти з вами в цікаву гру «Імена», де перевірю, які ви уважні і як добре ви вмієте слухати. Коли я буду називати жіноче ім’я, ви плескаєте в долоні, коли чоловіче ім’я - ви тупаєте ніжками, а коли слово буде не ім’ям – ви сидіть тихенько.


Художник:

  • Малята, у вас всіх гарні імена, але ж пам’ятайте, що найкраще ім’я можна забруднити поганими вчинками і навпаки, звичайне ім’я можна зробити дорогим, незабутнім для людей. Бережіть чистоту свого імені, прославляйте його хорошими ділами та вчинками і ніколи не забувайте народну мудрість « Не ім’я прикрашає людину, а людина прикрашає ім’я».


Художник:

- Малята, ви так дружно грали, гарно поводилися в країні імен, ви веселі і розумні діти. Вам сподобалось у Країні імен? Який у вас настрій: веселий чи сумний?


Вихователь:

- А зараз підійдіть до своїх столів і викладіть обличчя зі своїм настроєм, а художник подивиться, чи всі ви задоволені (діти викладають обличчя з настроєм).


Художник:

Я впевнений, що вам усім сподобалось в Країні імен і настрій у вас веселий і гарний.


Вихователь:

- От і закінчується наша подорож у Країну імен. Про що ви тут дізналися? Так, ви дізналися, що означають ваші імена, які дали вам батьки, ви всі маєте право жити, право носити і пишатися своїм ім’ям, бо воно найкраще, неповторне.

А зараз всі діти стають вагончиком з іменем і потягом їдуть у дитячий садок.

Конспект

заняття з правового виховання у старшій групі


Тема:«Ким я буду в майбутньому»

Програмовий зміст:

Створити соціально - педагогічні передумови для комфортного спілкування дітей і дорослих.

Закріпити знання дітей про право «всі діти мають право на освіту і вибір професії». Привернути увагу дітей до професій їхніх батьків, до власної особистості.

Продовжувати вчити мріяти про майбутнє, зв’язно висловлювати свої думки й міркування. Показати наочно інтелектуальне зростання дитини.

Сприяти формуванню нових якостей особистості, спрямувати енергетичний потенціал дитини до дій, роздумів, допомогти сприйняти свою мрію «своє я», як індивідуальність у суспільстві. Формувати позитивний образ дитячого «Я».

Розвивати творчу уяву, мислення, почуття самоконтролю. Виховувати цілеспрямованість, позитивне ставлення до себе і впевненість у собі, соціальну відповідальність, значимість кожної професії.


Матеріал:

Іграшка-хлопчик; ліжко; магнітофон; сюжетні ілюстрації («На будівництві», «На прийомі у лікаря», «Кухар готує смачний обід», «Двірник поливає квітник», «Листоноша розносить листи, газети»); ігрове поле із зображенням сходинок; набір сюжетних картинок з теми: «Я пізнаю свій світ».


Методи і прийоми:

Наочні, словесні, ігрові.


Попередня робота:

Читання художньої літератури, бесіди, заучування віршів, складання розповідей, розгляд ілюстрацій, спостереження, екскурсії.


Хід заняття
Вихователь з дітьми заходить у групу. Звучить колискова пісня.

Вихователь: Діти, що це за музика звучить?

Коли співають колискові пісні?

А вам мама співає колискові пісні? (відповіді дітей) Чому ж це у нас у групі лунає колискова пісня? І для кого вона звучить?

Вихователь з дітьми проходять в групу, помічають ліжечко, на якому спить «хлопчик» (іграшка).


Вихователь:

Хто це спить у нас на ліжечку? Тс-с-с-с, та це ж наш Василько. Він прихворів трішечки, а наша помічник вихователя наспівувала йому колискову пісню, щоб він заснув. Не будимо йому заважати, нехай поспить, відпочине. А ми з вами, поки спить Василько, розглянемо ось ці картинки.



(На дошці сюжетні ілюстрації: «На будівництві », « На прийомі у лікаря», «Кухар готує смачний обід», «Двірник поливає квітник», «Листоноша розносить листи, газети»).

Запитання до дітей:



  • Що було б на землі, якби не було лікарів?

  • Чи можна приготувати компот з картоплі та цибулі?

Чому?

  • Як ви думаєте, який би вигляд мало б наше місто, якби двірники не прибирали щодня вулиці та території біля будинків?

- Чи зміг би будівельник обійтись без своїх помічників - машин на будівництві? Чому?

  • Що було б , якби не було листонош?

(Вихователь з дітьми підходять до ліжечка, на якому «спить» Василько).

Вихователь: Поки ми з вами розглядали малюнки, вже і Василько прокинувся.

  • Як спалось, Василько? Як ти себе почуваєш? Що тобі снилось?


Василько: Ой малята, наснився мені дивний сон. Ніби я не маленький хлопчик, а вже дорослий чоловік. Сиджу я в кабіні дивної машини високо над землею. Як глянув у віконце, аж дух перехопило!.. Внизу якісь люди метушаться, вантажівки пісок, цеглу возять. І так мені страшно стало. Заплющив я очі та … враз опинився за кермом автобуса. Швидко мчить мій автобус. Позаду лишаються будинки, дерева. І тут злякався: «Я ж не вмію керувати автобусом!» Бачу: попереду через дорогу біжить котик. Що робити? Як зупинити автобус? Хотів вискочити з автобуса, але як? Я закричав: «Ой лишенько!»… І ось я вже в білому халаті, на голові біла шапочка, в руках якийсь чемоданчик з червоним хрестом, а на кушетці лежить котик з поламаною лапкою і плаче: «Допоможи, боляче!» Що робити? Так мені стало шкода того котика. Але чим я можу допомогти, адже я нічого не знаю! І тут я прокинувся. Що це було? Що за дивний сон?
Вихователь: Діти, а ви зрозуміли щось з того, що розповів Василько?

  • Де він був спочатку ?

  • А в якій це дивній машині він сидів високо над землею?

  • А ким був Василько за кермом автобуса?

  • Куди прийшов котик з поломаною лапкою?

  • Ким був Василько у білому халаті?


Вихователь: Наш Василько зовсім заплутався і налякався. Як бачите, не так просто бути чи то лікарем, чи шофером, чи будівельником, чи людиною якоїсь іншої професії. Як ви думаєте, чому? ( Відповіді дітей )
Вихователь: Так, малята, треба багато вчитись, докладати немало зусиль, щоб оволодіти тією чи іншою професією.

  • А які ви знаєте професії? (діти називають)

  • А ким працюють ваші батьки? (відповіді дітей)


Проводиться
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка