«Правове виховання учнів в контексті креативної освіти»



Скачати 317.19 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір317.19 Kb.
Педагогічна рада на тему:

«Правове виховання учнів в контексті креативної освіти»
Заступник директора з ВР

КЗ «Нікопольська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №5»

Есаулова Олена Іванівна

План проведення педагогічної ради:
1.Доповідь «Правове виховання учнів. Шляхи подолання проявів девіантності»

Есаулова О.І. до 15 – 20 хв


2. Співдоповідь : «Аналіз проведеного в 6-б, 7-а, 8-а, 8-б класах анкетування учнів з метою вивчення рівня правової свідомості, схильності до проявів девіантної поведінки»

психолог,до 10 хв


3. Обговорення питань: (до 15 хв)

  • «Робота з педагогічно занедбаними дітьми як один з напрямів роботи класного керівника» (з досвіду роботи)

Горобченко О.В. до 5 хв


  • «Морально – психологічний клімат в колективі і шляхи його оздоровлення(з досвіду роботи)

Омельяненко О.В. до 5 хв


  • Особливості організації роботи на уроках з дітьми, що мають негативні прояви в поведінці

Ніколаєва М.О. до 5 хв
4. Обговорення відкритих класних годин, заходів (по 2 – 3 хв) (до 15- 20 хв)

Стаценко Н.В, Зель М.О., Баден Т.Д., Ємець Г.М., Ткачова М.І., Копилець Ю.О., Попова Н.М

5. Рішення педради - до 5 хв (Товпеко О.О., Олексієнко Л.Д., Попова Н.М.)
Всього: 1, 5 год

Проект рішення педагогічної ради на тему:

«Правове виховання учнів у контексті креативної освіти»
1.Педагогічному колективу продовжувати роботу щодо профілактики правопорушень та негативних проявів поведінки учнів

Постійно
2.Заступнику директора з виховної роботи:

2.1 Оновлювати банки даних про учнів, схильних до правопорушень, і організувати їх психолого-педагогічний супровід

Щоквартально


2.2 Створити банк виховних заходів з профілактики правопорушень та злочинності

Травень
3.Класним керівникам:

3.1.Забезпечувати належну якість масових та індивідуальних профілактичних заходів, залучати до цієї роботи фахівців, батьківську громадськість

Постійно
3.2. Запланувати на наступний навчальний рік засідання МО, на яких розглянути питання: «Нормативно-правова база профілактики правопорушень», «Форми та методи правовиховної роботи»

3.3. Провести батьківські збори, на яких довести до відома батьків інформацію щодо відповідальності батьків за навчання та виховання дітей.

Лютий – березень


3.4.Підготувати звіти щодо роботи з профілактики пропусків уроків без поважних причин

Кл. кер. 6-а,7-а,8-а,10, лютий


3.5.Щомісячно проводити моніторинг правопорушень скоєних учнями та моніторинг правопорушень, жертвами яких стали учні.

4. Психологу школи: систематично здійснювати психологічний супровід дітей, схильних до правопорушень



Доповідь на тему: «Креативний підхід до правового виховання та профілактики злочинності серед підлітків»

Останніми роками проблема злочинності неповнолітніх в Україні набула особливої гостроти і актуальності. Громадські діячі й суспільство загалом виказують тривогу з приводу деградації чималої частини підростаючого покоління, яке, ще не почавши жити, вже позбавило себе перспективи знайти гідне місце в суспільстві. Поширення різних форм девіантної поведінки, злочинності, аморальних проявів турбує батьків і вчителів, вчених і політиків, працівників міліції, судів, колоній і т.д. Постійно йде дискусія стосовно ролі міліції та соціальних служб держави у попередженні злочинності неповнолітніх, щодо доцільності створення системи ювенальної юстиції, орієнтованої не стільки на застосування репресивних заходів відносно неповнолітніх, скільки на надання соціальної підтримки і допомоги молодим людям, що мають проблеми із зайнятістю та вільним часом, наркотиками, порушують закон.

Тільки визнання суспільством своєї відповідальності за долю молоді та організація заходів щодо виправлення помилок світу дорослих можуть стати по–справжньому дієвим механізмом виправлення ситуації зі злочинністю неповнолітніх.

Звичайно ж, і батьки, і вчителі, й інспектори у справах неповнолітніх не бачать цей процес формування злочинця, вони просто виконують свої професійні обов'язки та соціальні ролі. Справедливості ради, варто обмовитися, що, зрозуміло, не всі батьки, вчителі і інші особи, які мають відношення до виховання дітей, схильні бути байдужими функціонерами. Проте конвеєр виробництва злочинців і злочинності діє в нашій країні безперебійно, свідченням чого можуть служити дані, що характеризують умови життя підлітків і ставлення до них у суспільстві. Саме ці умови є основними чинниками, які сприяють початку формування злочинної кар'єри, штовхають дітей на вулицю і до злочинності.

Відкрите і явне насильство відносно дітей з боку дорослих:

– рятуючись від жорстокого поводження, щорічно закінчують життя самогубством приблизно 700 дітей і підлітків, 1.5 тис. залишають сім'ї;

– близько 5 тис. неповнолітніх щорічно стають жертвами злочинних посягань, з них близько 400 гинуть, 2 тис. одержують тілесні ушкодження;

– в Україні реєструється понад 5 тис. сексуальних злочинів, що включають розтлінні дії дорослих осіб відносно малолітніх дітей; кількість зґвалтувань неповнолітніх сягає тисячі , а латентність цього виду злочинів на порядок вища. Як бачимо, насильство дорослого світу над дітьми абсолютно очевидне.

Не викликає сумніву, що таке насильство породжує відповідну реакцію у вигляді різних форм злочинної та девіантної поведінки.

Неявне насильство у процесі педагогічної дії. В практиці педіатрів зустрічається значна кількість хворих дітей і підлітків, що потребують також вирішення й психологічних проблем: більш як у 40% дітей виявляються соматогенні психічні розлади; у 20% випадків – різноманітна соматико-вегетативна симптоматика, переважно психогенного походження; у 10% – психосоматичні розлади; 14% дітей складають групу ризику, оскільки вони знаходилися в несприятливих сімейних умовах або неадекватно виховувалися.

Дослідження показали залежність між стилем виховання в сім'ї, психологічними змінами особистості дитини і поведінковими змінними: стилі потурання й авторитарного виховання викликають зниження толерантності до стресу, неуспішність, бунтарство, депресії, занижену самооцінку, агресивність, конфлікти з вчителями і однокласниками, алкоголізацію та наркотизацію, бродяжництво, дрібні крадіжки.

Інші несприятливі умови розвитку:

– у результаті розлучень тільки за один рік близько 100 000 дітей залишаються виховуватися у неповних сім’ях;

– продовжує збільшуватися позашлюбна народжуваність; інтенсивно зростає кількість позашлюбних дітей у неповнолітніх жінок, зокрема тих, хто молодше 14 років, матерів-одиначок.

– спостерігається зростання рівня загальної захворюваності неповнолітніх такими тяжкими „соціальними хворобами”, як туберкульоз, сифіліс; багато дітей та підлітків отримують поранення внаслідок НП і ДТП;

–щорічно близько 10 тис. жінок позбавляються материнських прав.

Результати такого ставлення до підростаючого покоління і “турботи” суспільства про них не забарилися позначитися на зростанні злочинності та збільшенні чисельності неповнолітнього населення у в'язницях і колоніях.

Статистичні дані засвідчують, що органи внутрішніх справ України щорічно реєструють тисячі неповнолітніх, які скоюють суспільно-небезпечні діяння: вимагання, грабежі, шахрайство, крадіжки, умисні вбивства тощо. Переважна частина цих злочинів скоюється у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння та відзначається цинізмом та особливою жорстокістю. Це викликає занепокоєння і примушує сконцентрувати увагу на профілактиці девіантної поведінки серед дітей, підлітків, учнівської молоді.

Не може не насторожувати агресивна поведінка неповнолітніх дівчат. Статистичні показники свідчать, що серед неповнолітніх, які перебувають на обліку в органах внутрішніх справ, частка дівчат збільшується з кожним роком.

Діти, підлітки та учнівська молодь – це та частина суспільства, яка знаходиться у процесі набуття соціального досвіду та визначення ціннісних орієнтирів. І педагоги мають використовувати механізми формування в учнів навичок свідомої і відповідальної поведінки у суспільстві, сумлінного і дбайливого ставлення до навчання, життя і здоров’я, зокрема власного. Слід пам’ятати, що у 12 – 17 річному віці відбуваються зміни в психофізіологічному розвитку дітей. У них починають вимальовуватись особливості характеру, формуються інтереси. Важливо, щоб у період активного зростання підлітків, фізичний розвиток йшов паралельно з психічним.

Саме цей період відзначається ростом дитячої та підліткової агресії, що зумовлюється не тільки загальною соціальною напруженістю в суспільстві, але й недоліками негуманного ставлення до особистості учня з боку батьків та педагогів. Очевидно, що підвищена агресивність дітей – це проблема загальнонаціональна. Науковці свідчать, що агресивна поведінка та нестійкість емоційних реакцій у дітей зумовлена не тільки гормональними, психічними змінами, а й умовами виховання, у першу чергу, сімейними. Переважна кількість батьків не приділяє належної уваги громадянському, патріотичному, правовому вихованню. Досить часто батьки не контролюють власних дітей щодо проведення вільного часу, не цікавляться інтересами та потребами дітей, що стає на перешкоді процесам соціальної адаптації.

Негативний вплив здійснюють засоби масової інформації, а особливо, комп’ютерні ігри, Інтернет, діяльність яких не контролюється ні державними, ні комерційними установами. Інтернет часто пропагує насильство та жорстокість, викликає різного роду залежності, штовхає дітей на протиправні дії.

Особливої уваги потребують учні із неблагополучних сімей. Алкоголізм, наркоманія, безвідповідальне батьківство є причиною агресивності, страху, задиркуватості у дітей. У випадках роздратування такі підлітки часто втрачають контроль над ситуацією і своїми вчинками, а агресивність переростає на аморальну, а то й злочинну поведінку.

В японській політології є теорія трьох поколінь, які послідовно змінюють одне одного: перше – активно розбудовує, друге – раціонально використовує зроблене, третє – промотує надбане. У країнах СНД, як твердять прихильники цієї теорії, зараз час третього покоління, але за ним обов’язково прийде перше.

Також останнім часом набув поширення термін «саморуйнівна поведінка». Він тлумачиться як такий спосіб буття, коли молода людина не зацікавлена у своєму майбутньому, не замислюється над проблемою позитивної реалізації свого потенціалу, конфліктує із суспільством, кидає йому виклик.

Однією зі складних проблем сучасної школи є проблема антисоціальної поведінки дітей та підлітків. Серед учнів стає все більше важковиховуваних (З нестандартною поведінкою, девіантних) У педагогічні літературі під девіантним поводженням розуміють відхилення від прийнятих у певному соціальному середовищі норм і цінностей, порушення процесу засвоєння і відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також саморозвитку й самореалізації в тому суспільстві, до якого людина належить.



Однією з головних причин появи важковиховуваних є:

  • Відсутність наступності в діяльності дитячого садка , батьків, що виховують дитину вдома і початкової ланки школи.

  • Відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінці

  • Несвоєчасне виявлення в дитини як позитивних, так і негативних якостей

  • Відсутність захисту і надання допомоги дитині в процесі її розвитку.

Фактори, що впливають на формування особистості важковиховуваного школяра можна класифікувати як соціальні та біологічні. Провідними є соціальні фактори. Педагогічно занедбані діти в переважній більшості є психічно і фізично здоровими. Провини та порушення дисципліни стали для них звичними, перетворилися у норму поведінки.

У їх стосунках з вчителями виявляється стійкий психологічний бар’єр. За своїми діями це ще не злочинці, але найменший зовнішній негативний вплив може призвести до правопорушень – «важковиховуваний» переходить до категорії «правопорушника», а потім і злочинця.



Причинами відхилень у поведінці є такі фактори:

  • втрата інтересу до школи

  • надзвичайно ускладнена життєва ситуація

  • несприятливе мікросоціальне середовище

  • психопатія та інші патології мозку

  • труднощі адаптації до шкільного життя

  • генетичний фактор


Класифікації дітей з нестандартною поведінкою

    1. Класифікація І.А. Невського (за поведінковими ознаками):

  • Важковиховувані

  • Педагогічно занедбані

  • Підлітки-правопорушники; неповнолітні злочинці.

    1. Класифікація П.В. Оржаховської (за спрямованістю особистості):

  • Конфліктно-ситуаційний з переважною позитивною спрямованістю

  • Неврівноважено-ситуаційний з переважно негативною спрямованістю

  • Нестійкий з переважаючою негативною спрямованістю



Психологічні й соціальні причини девіантності:

  • дефекти правової та моральної свідомості

  • зміст потреб особистості

  • особливості емоційно-вольової сфери, характеру

  • вплив сучасних молодіжних субкультур

Проблеми в родині, як причини відхилень у поведінці дитини:

  • неблагополуччя, негаразди в родині

  • педагогічна некомпетентність батьків, дорікання, лайка під час взаємодії із членами родини, покарання через дрібниці

  • нерозуміння або незнання батьками труднощів дітей

  • власне факт приналежності до неблагополучної родини

Проблеми дитини як передумова відхилень у її поведінці:

  • хвороби

  • відставання у навчанні

  • недостатня впевненість у собі

  • самотність

  • нерозуміння оточуючими людьми

  • окремі емоційні та інтелектуальні характеристики підлітка: підвищена збудливість, розгальмування потягів, низький рівень емоційно-вольового контролю

Загалом виокремлюють такі чинники злочинності неповнолітніх:

1. Негативний вплив сім’ї. Дослідження показують, що у переважній більшості неповнолітні злочинці мали неблагополучну сім’ю. Часто це загальна атмосфера неповаги батьків до дітей, жорстокість стосовно них, демонстративна байдужість, пияцтво. Неблагополучною може бути сім’я, в якій панує як злиденність, так і забезпеченість. Нині щодня у середньому 32 дитини (на рік близько 12 тис.) стають сиротами при живих батьках. Загалом, в Україні родинної опіки не мають 2,5 мільйона дітей. Близько 40 % неповнолітніх злочинців походять з неповних сімей, 5 % – взагалі не знали батьків. Між тим, кількість сімей, що розпадаються, постійно зростає. Це призводить до того, що діти почувають себе у своїй сім’ї непотрібними, чужими, починають шукати контактів поза родиною і, на противагу їй, переносять негативний досвід і накопичену озлобленість на оточуючих.

2. Недоліки у шкільному вихованні. В умовах глибокої соціально-економічної кризи загальноосвітні школи і профтехучилища далекі від того, що від них вимагається. Частина вчителів має низький рівень культури і професійної підготовки, не користується авторитетом в учнів. Кращі вчителі переходять до елітних шкіл – ліцеїв, гімназій тощо. Відсутня нова концепція освіти і виховання учнів. Все це відчужує дітей від школи, вони втрачають до неї інтерес. Кумирами у підлітковому середовищі стають удачливі бізнесмени, незважаючи на те, якою ціною вони розбагатіли (на зразок героїв телесеріалу „Бригада”), й валютні повії. У вкрай скрутному становищі опинилася система професійно-технічної освіти. Значна кількість профтехучилищ ліквідована або злита з іншими закладами, не забезпечена належним фінансуванням. Але саме в них перебувають десятки тисяч дітей з неблагополучних сімей, які потребують підвищеної уваги. Дозвілля та спорт все більше втрачають для них виховне значення, оскільки комерціалізуються.

3. Незайнятість суспільно корисною працею. Щорічно багатьом випускникам середніх шкіл не вдається працевлаштуватись впродовж року. Нині підприємства відмовляються брати їх на роботу. Не можуть знайти постійної роботи і «відсіяні» зі шкіл. Як наслідок, близько половини неповнолітніх злочинців ніде не вчилися й не працювали. А щодо працюючих неповнолітніх, то говорити про виховний вплив на них з боку трудових колективів сьогодні взагалі не доводиться. Для підприємств, які перебувають у скрутному економічному становищі, головне завдання – вижити будь-якими засобами. На жаль, неповнолітніх робітники відраховують у першу чергу. I це незважаючи на те, що в п. 2 розділу III Закону «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» записано: «Держава гарантує працездатній молоді надання першого робочого місця на строк не менше двох років після закінчення або припинення навчання у середніх загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах».

4. Негативний вплив мікросередовища. Підліткам властиве підвищене прагнення до спілкування, що полегшує їх соціалізацію. Знайшовши для себе референтну групу, підліток дуже дорожить своїм становищем у ній. Однак часто-густо він не може критично осмислити ситуацію. Груба сила, цинізм, нахабність, знущання над слабшими, які пропонує йому така група, сприймаються як еталон поведінки. Авторитетами нерідко є особи з солідним кримінальним досвідом. I тут роль дорослих у втягненні підлітків до злочинної діяльності прослідкується досить чітко.

Колишні “тусовки” підлітків зі своїми ознаками розрізнення – черепами, металевими бляхами тощо – втрачають свої позиції. Тепер створюються мобільні “бригади” по 10-20 осіб, які «працюють» під керівництвом дорослих, хоча у багатьох випадках виявляють і власну ініціативу: охорона «авторитетів», обкладання «податками», знищення на замовлення торгівельних точок, наркобізнес, проституція і т.п. Частина угруповань для вчинення злочинів виїжджає за межі місця постійного проживання (для викрадення автомобілів, крадіжки у сільській місцевості тощо).

5. Недоліки у діяльності правоохоронних органів з профілактики злочинів неповнолітніх. Зокрема, слабо працюють підрозділи кримінальної міліції у справах неповнолітніх, орієнтуючись головним чином на розкриття вже скоєних злочинів. Має місце небажання працівників проявляти активність у виявленні підлітків, яких потрібно ставити на облік та проводити з ними індивідуальну профілактичну роботу. Відсутня взаємодія з громадськістю. Що ж до служби в справах неповнолітніх, то вона сьогодні не в змозі дієво займатися профілактикою злочинів: бракує кадрів і фінансування. До мінімуму зведено правове виховання підростаючого покоління. Все це призводить до того, що неповнолітні правопорушники упевнюються у своїй безкарності, що, в свою чергу, сприяє їх подальшій криміналізації.
Отже, сучасний стан розвитку суспільства, складний характер політичної та соціально-економічної ситуації в державі вимагають визначити правову підготовку та правове виховання як пріоритетні напрями в освіті.

Загальновідомо, що моральний стан будь-якого суспільства залежить від того, як воно відноситься до своїх дітей. Якщо сьогодні юні громадяни визнаються самостійними особистостями зі своїми правами, то в цьому є велика заслуга сучасних стандартів прав людини, прав дитини, системи правової освіти та правового виховання школярів, яка існує та розвивається в Україні.

Ми вважаємо, що розвиток правової компетентності учнів повинен складати основу життєтворчості громадянина — патріота України. Подолати всеосяжний правовий нігілізм, розвинути високу правову культуру в суспільстві неможливо без зусиль сучасної школи, системи освіти в цілому, демократизації засад, що базуються на загальнолюдських правових цінностях: виховання поваги до прав людини й основних свобод, піднесення культури прав людини, утвердження людської гідності та вартісності особистості.

Сучасна школа має готувати конкурентоспроможну особистість, яка вміє планувати стратегію власного життя, орієнтуватися іу системі цінностей, визначати життєве кредо і стиль. Мета виховного процесу – підготувати підростаюче покоління до участі у розв’язанні завдань державного будівництва, виконання функцій трудівника і господаря, керівника і виконавця, громадського діяча і захисника Вітчизни. Актуальним залишається питання морального і правового виховання. Сьогодні воно означає систему матеріальних і духовних цінностей, що створені людством, впливають належним чином на поведінку людини і спрямовані на формування свідомості і почуттів.

Необхідність проблеми правового виховання школярів на сучасному етапі, крім цього, зумовлена наступними основними факторами:
- однією із сторін всебічного розвитку особистості є наявність у неї високої культури поведінки, адже не можна вважати фізично здорову людину культурною, коли вона, маючи ґрунтовні знання, добре працюючи або навчаючись, порушує норми моралі чи законів;
- в Україні спостерігається тенденція зростання дитячої злочинності, поширення злочинності серед неповнолітніх випереджає її загальне зростання, при цьому вона "омолоджується".
Тому здійснення правовиховної роботи з учнями є доцільним з перших днів перебування дитини у школі

Якщо підходити до проблеми правового виховання з урахуванням досягнень сучасних суспільствознавчих наук, то стає очевидним, що це – тривалий і суперечливий процес, в якому беруть участь усі громадяни протягом усього життя в якості вихованців і вихователів. Деякі дослідники пропонують навіть розрізняти виховання правове і протиправне – весь негативний вплив, якого зазнає молодь не тільки з боку телебачення,вулиці, а й з боку деяких вихователів, адже невихований вихователь може завдати шкоди всьому суспільству.



Правова освіта та правове виховання - це спеціалізована, систематична підготовка людей до суспільного життя в умовах демократії.
Правова освіта та правове виховання - це складна динамічна система, що поєднує:
- правові знання, на основі яких формуються уявлення про організацію життя громадян в політичному, правовому, економічному, соціальному та культурному середовищі демократичної держави;
- громадські чесноти - норми, установки, цінності та якості, притаманні громадянину демократичного суспільства.
Правова освіта і виховання є широким комплексом освітніх і виховних зусиль. Україна - держава молода, її правові норми ще тільки встановлюються.
Правове виховання є невід'ємною частиною громадянського виховання.
Школа визнається осередком формування громадськості, що має сприяти розвитку демократичної, політичної культури, формуванню громадянської компетентності політико-правових знань, політичних умінь, гідності та відповідальності у молодих людей, усвідомленню і прийняттю ними демократичних принципів життя аа пріоритету прав людини.

Мета та завдання правової освіти та виховання
Мета правової освіти та правового виховання - створення умов для формування особистості громадянина України, якому притаманні правова культура, усвідомлені цінності свободи, прав людини, відповідальність, готовність до компетентної участі у громадському житті.

Мета правового виховання – забезпечення правомірної поведінки. Для досягнення цієї мети ставлять три цілі:

  • формування системи правових знань (найближча мета)

  • формування правового переконання

  • формування мотивів і звичок правомірної, соціально активної поведінки (правова культура)

Завдання правової освіти та правового виховання:
- сприяти становленню активної позиції учнів щодо реалізації прав і свободи людини;
- надати основні правові знання, сформувати мотивацію та вміння, необхідні для відповідальної участі молоді в громадському житті;
- створити умови для набуття учнями досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та конструктивної взаємодії.

У рамках вирішення поставлених завдань визначаються об’єм, структура та зміст правового виховання, які покликані сформувати такі якості молодої людини:



  • усвідомлення значення права в суспільстві, напрямів і принципів правового регулювання;

  • знання норм та інститутів різних галузей права в межах, необхідних для побутової, навчальної, трудової діяльності;

  • володіння навичками застосування права в конкретних ситуаціях, уміння дати комплексну характеристику вчинків не тільки як правильних чи неправильних, поганих чи хороших, але й законних чи незаконних;

  • ставлення до права як високої соціальної цінності, носії ідеї справедливості;

  • внутрішня готовність до дотримання правових принципів і конкретних вимог правомірної поведінки;

  • готовність сприяти правомірній поведінці інших осіб
    Основні принципи правової освіти і виховання:
    - Зв'язок із практичною діяльністю: передбачає пріоритетність зорієнтованості учнів на навички соціальної взаємодії, вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, перш за все у своєму життєвому середовищі, вміння самостійно приймати рішення і діяти у правовому полі;
    - зорієнтованість на позитивні соціальні дії, що означає цілеспрямованість громадянської освіти на соціальні очікування учнів, виховання потреби вчитися громадськості протягом усього життя;
    - демократичність означає виховання духу соціальної солідарності, справедливості, вміння конструктивно взаємодіяти з суспільством, з колективом, передбачає гуманістичні відносини між педагогами й учнями, атмосферу взаємоповаги та довіри у шкільному колективі, учнівське самоврядування, відкритість і зв'язок школи з іншими соціальними угрупуваннями (сім'єю, дитячими і молодіжними організаціями, засобами масової інформації, церквою та ін.);
    - плюралізм означає виховання поваги до засад політичної, ідеологічної, етнонаціональної різноманітності; виховання толерантного ставлення до різних світоглядних, політичних доктрин, релігійних переконань, уникання екстремістських поглядів і поведінки у житті шкільного колективу.

    При реалізації змісту правової освіти і правового виховання в школі необхідно дотримуватись:
    - особистісно зорієнтованого підходу, за якого в центр навчально-виховного процесу ставляться інтереси особи учня. Центральною ідеєю правової освіти при цьому є виконання "Декларації прав людини", а зміст її спрямовується на виховання, громадянина демократичного суспільства, патріота України, який будує свою діяльність на основі визнання абсолютної цінності прав людини. Особистісно зорієнтований підхід при формуванні змісту правової освіти передбачає врахування вікових особливостей учнів, розробку змісту кожного конкретного етапу навчання і виховання за віковою вертикаллю у взаємозв'язаному контексті всього змісту освіти і виховання;
    - діяльність підходу, який визначає спрямування змісту правового виховання на формування вмінь, що забезпечують розвиток соціальної активності особистості. Цей підхід реалізується шляхом створення навчальних, виховних ситуацій, в яких апробуються на практиці засвоєні загальнолюдські та громадянські цінності. Реалізація цього підходу здійснюється через роботу шкільного співуправління шляхом реалізації глобальних проблем через локальні на основі позитивного досвіду участі учнів в окремих акціях, проектах тощо.

Своєрідність правового виховання полягає в тому, що правосвідомість накладається на певні, уже сформовані, потреби, схильності, звички, інтереси, цінності, «вбирає» їх та містить власні – правові.

Механізм правового виховання – порядок перенесення правових ідей і настанов, що містяться в суспільній правосвідомості, у свідомість вихованців. Елементами цього механізму є:

  • суспільна правосвідомість

  • система норм права

  • способи і закони правового виховання

  • правосвідомість виховуваних, яких необхідно збагатити правовими ідеями і настановами.

Пов’язує всі ланки механізму правового виховання правова інформація.

Форми правового виховання

1.Правова освіта – найбільш ефективна і результативна, оскільки дає певну систему правових знань. Здійснюється в школах, технікумах, вузах, на курсах підвищення кваліфікації.

2.Правова пропаганда – розповсюдження певних правових ідей, законодавства серед значної кількості населення . (Наприклад, правові програми по телебаченню, трансляції по радіо, окремі лекції.)

3.Правова агітація – розповсюдження правових знань, ідей серед невеличкої кількості населення, що здійснюється, як правило, безпосередньо агітатором. (наприклад, агітація під час виборів не лише за кандидата, але і за прийняття певного закону)

4. Правова просвіта – тісно пов’язана з правовим навчанням і пропагандою, але має обмежені завдання – дати певні знання з тих чи інших питань права, роз’яснити чинне законодавство.

5.Правомірна соціально-активна діяльність чи поведінка – здійснюється практично в процесі реалізації норм права: використання, дотримання, виконання і застосування. (участь в охороні громадського порядку, чергування)

Методи правового виховання – сукупність прийомів або способів, з допомогою яких здійснюється формування правових знань, умінь і навичок, формуються почуття поваги до права, закону і тих соціальних цінностей, які охороняються або регулюються правом.

До методів правового виховання належать: метод переконання, покарання, позитивного прикладу, наочності, розв’язання юридичних казусів, заохочення, критика і самокритика, навіювання, наслідування тощо.

Правове виховання може бути ефективним, коли воно здійснюється на основі певних принципів: має певну систему, здійснюється цілеспрямовано і безперервно, забезпечене певними засобами і кадрами.

Правовиховний процес можна зобразити у вигляді таких стадій:



  • накопичення правових знань, правової інформації

  • перетворення накопиченої інформації на правові переконання, звички правомірної поведінки

  • готовність діяти, керуючись правовими переконаннями (поводитись правомірно, відповідно закону)

Результатом дії механізму правового виховання є рівень правової вихованості особи, її правова культура.

Правова вихованість - внутрішній духовно-правовий стан, в якому перебуває особа в момент прийняття рішення, як поводить себе за тих чи інших обставин.

Об’єкт правового виховання (громадяни) у ході право виховного процесу зазнає впливу двох факторів, від яких залежить ефективність правового виховання:



  • об’єктивний фактор – позитивні зовнішні умови, що сприяють правовиховній діяльності (демократизація суспільства, захист прав особи, успіхи правотворчої діяльності, юридичної практики та ін.) або негативні умови, що ускладнюють право виховну діяльність ( недосконалість законодавства, невідпрацьованість способів і засобів правового виховання)

  • суб’єктивний фактор - позитивний внутрішній духовно-правовий стан особистості ( її правова вихованість, настанова на правомірну поведінку) або негативний (настанова на неправомірну поведінку, однією з підстав якої є правовий нігілізм)

Правовиховні заходи можна подати у вигляді сукупності засобів і способів правового виховання.

Способи правового виховання:

  • правова освіта або правовий всеобуч

  • правова пропаганда

  • юридична практика державних установ та інших організацій (суду, прокуратури, органів внутрішніх справ, юстиції, адвокатури тощо)

  • правомірна поведінка громадян, їх особиста участь у реалізації та охороні правових норм

  • самовиховання

  • нормативно-правові акти, акти застосування норм права :

  • ознайомлювальні та роз’яснювальні матеріали про правові акти в пресі

  • юридичні газети, метою яких є поширення правових знань

  • правові радіо та тележурнали, які систематично інформують про законодавчі та інші нормативні акти України, діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади, стан правопорядку.

  • Організаційно-освітні (прес-конференція, брифінги, зустрічі, лекції, бесіди, семінари, вечори запитань і відповідей, консультації тощо)

Зміст правового виховання
Одним із завдань, яке має бути розв'язане системою правового виховання є забезпечення функціональної правової вихованості. Тому зміст виховання в школі має бути спрямований на здобуття учнями знань, вмінь, досвіду правових дій, громадянських переживань, що забезпечують успішність реалізації інтересів особистості у всіх сферах життя.
Ідеї прав людини мають бути основними та наскрізними в системі всього шкільного життя, в його формальних та неформальних проявах.
Правове виховання в школі повинно здійснюватись засобом цілеспрямованого впливу на організацію навчально-виховного процесу за такими напрямами:
1.Створення тематичного курсу спілкування. Ознайомлення школярів з елементами правової освіти починається вже в школі І ступеня на годинах спілкування.У середніх і старших класах на таких бесідах треба давати учням певні знання щодо теоретичних засад демократії, історичного досвіду і життя сучасних демократичних суспільств, взаємозв'язку політичної та економічної системи, прав людини і механізмів їх захисту.
2. Введення змісту правового виховання до вже існуючих шкільних заходів.
Розробка і впровадження тематичних блоків у процесі виховної роботи. можливе введення окремих елементів змісту правового виховання при організації дозвілля і відпочинку школярів.
3.Організація правового виховання під час позакласної та позашкільної діяльності.
Для цього застосовуються найрізноманітніші форми та методи роботи: традиційні зустрічі з працівниками правоохоронних органів, з викладачами правових дисциплін, ВНЗ, екскурсії та експедиції, які мають право виховання спрямування, диспути, дебати, заходи змагального характеру. Це дає можливість учням набути безпосереднього досвіду в реалізації прав і свобод людини, сформувати організаційні та комунікативні вміння.
4.Організація демократичного шкільного життя.
Школа як цілісний інститут є середовищем реалізації правової освіти і виховання. Правові навички діти засвоюють, беручи участь у повсякденному житті школи, спільноти, громади. При цьому школа може виступати як модель світу дорослих. Практичною школою демократії має стати учнівське самоврядування.
Ефективне правове виховання можливе лише за реалізації прав і свобод людини в самій школі. Стиль спілкування, зокрема між адміністрацією та вчителями має бути для учнів практичним прикладом толерантності, взаємоповаги, відкритості, демократизму. Педагог повинен поважати людську гідність учня, його право на власну думку. Необхідно залучити до співпраці зі школою батьків (якщо такі є), культивувати серед них правову культуру.

Успішність здійснення правової освіти та правового виховання значною мірою визначається методами, які використовуються педагогом в процесі роботи. Пріоритетну роль у громадянській освіті відіграють активні та інтерактивні методи, що стимулюють творчість, ініціативу, самостійне та критичне мислення.


Можна використовувати також традиційні: лекції, диспути, бесіди, самостійна робота з періодикою, написання рефератів, учнівські доповіді, повідомлення.
Застосування наведених форм і методів правого виховання створює умови для формування в особистості поведінкових норм, здатності адаптуватися до нових соціальних умов, орієнтуватися в них, захищати свої права, поважати інтереси і права інших.
Правове виховання може бути ефективним лише за умови створення правового простору в класі та школі на засадах взаємної довіри, поваги до прав і свобод, толерантності, забезпечення умов для розвитку в учнів почуття власної гідності.
Одним із основних аспектів правовиховної роботи навчального закладу є формування у школярів правової культури.


Правова культура людини
Правова культура людини унікальна і полягає в тісному зв'язку основних її частин (знання законів - відношення до закону - поведінка).
Оволодівши в шкільні роки основами правових знань, учні протягом усього свого подальшого життя будуть збільшувати їхній обсяг, поглиблювати їх, тісніше зв'язувати з життям, з трудовою і суспільною практикою.
У школах має бути розроблено наскрізну систему бесід та тематичних годин з морально-правового, патріотичного виховання учнів. Правове виховання учнів у школах не повинно зводитись до ознайомлення їх з деякими питаннями кримінального права, з "літерою" закону. Працівники правоохоронних органів, виступаючи перед дітьми, не тільки висвітлюють конкретні злочини, механізми їх скоєння і розкриття, а й аналізують їх, дають морально-правову оцінку негативним вчинкам, підкреслюють невідворотність відповідальності за скоєння.
Особлива увага приділяється проблемі виховання в учнів поваги до тих, хто охороняє порядок і закон. З цією метою доцільно було би проводити екскурсії учнів у відділок міліції, на пост ДАІ, організувати зустріч з представниками правоохоронних органів (кримінальної міліції, прокуратури).
Здійснення правовиховної роботи з дітьми вимагає використання негативних прикладів, щоб показати недоцільність їх наслідування. По-перше, важливо не зловживати такими прикладами, щоб в учнів не сталося враження про навколишнє середовище як про сукупність тільки негативних явищ. По-друге, треба домагатися колективного осуду негативних проявів, які мають місце в класі чи школі. По-третє, якщо учні не розуміють суті негативного вчинку, є потреба розвінчати його на конкретних прикладах, зокрема зрозумілих і відомих їм, показати його аморальність. По-четверте, необхідно розкрити учням шкідливість і аморальність окремих звичок, які призводять до окремих негативних вчинків. По-п'яте, особлива виховна цінність у залученні школярів до посильної діяльності у боротьбі з проявами морального зла. Така орієнтація дає можливість формувати у школярів "імунітет" проти морального зла.
Крім того, слід зазначити, що "імунітет" проти морального зла формується також у дітей, що потребують підвищеної педагогічної уваги та схильні до правопорушень.
Складовою правового виховання є превентивне виховання школярів. Профілактика правопорушень неповнолітніх вимагає своєрідного підходу і до вибору методів та форм виховної роботи. У превентивній роботі рекомендується застосовувати такі методи, що сприяють формуванню у школярів умінь та навичок правомірної поведінки. Досвід переконує, що часто учні в певних ситуаціях діють неправомірно, тому що не мають досвіду, а теоретичні знання не спрацьовують. Тому дітей частіше треба ставити в ситуацію всеобучу того чи іншого типу поведінки, організовувати різноманітні рольові ігри привчати дотримуватись правил людського співжиття.
Слід наголосити на ще одному профілактичному аспекті діяльності учнів. Вони повинні розуміти користь знань, вмінь, отриманих у школі, для свого майбутнього. Це розуміння дасть можливість подолати такі моральні явища, як шпаргалки, намагання обманути педагога, обікрасти самого себе.
Попередження правопорушень серед школярів це справа не тільки дорослих, а й самих школярів. Вони повинні, по змозі, залучатися до цієї справи. Це реалізується в діяльності дитячого врядування, комісії з попередження правопорушень, де беруть участь діти. Випадки неадекватної поведінки, які трапляються в учнівському колективі, обговорюються на класних зборах, на робочих шкільних лінійках.
З дітьми, що потребують підвищеної педагогічної уваги вихователем, соціальним педагогом, педагогом-організатором проводиться індивідуальна робота згідно з планом
Правовиховна робота з учнями не може не враховувати тих умов, які склалися в їхніх сім'ях. Виявлення сімей, які продукують цю категорію неповнолітніх, вивчення стилю стосунків між батьками та дітьми, між подружжям, морально-психологічного клімату сім'ї допоможе налагодити контакти ж членами сім'ї.. відновити її виховні можливості. Робота вихователя з такими батьками надто складна і вимагає окремої розмови. Ця робота не завжди дає бажані результати і тоді доводиться вдаватися до радикальних заходів.
Формує відповідну правомірну поведінку в учнів стиль педагогічної діяльності і ставлення до них вчителя, вихователя. Якщо педагог не поспішає на заняття, якщо на уроці, на занятті дітям нудно, нецікаво, то чи можна чекати від учнів сумлінного ставлення до навчання, дисциплінованості, відповідальності? Якщо педагог недоброзичливий, нетактовний, то й учні негативно ставитимуться до нього, чинитимуть опір його виховному впливові. Цей негативний досвід вони переносять на ставлення до батьків і старших взагалі. Звідси і напрошується необхідність розробити своєрідний кодекс правил для вчителя, вихователя.
У межах шкільного співуправління необхідно розробити правила поведінки для учнів, а також правила внутрішкільного розпорядку та положення про чергування, затверджені Радою школи
Слід зазначити, що часто правопорушення скоюються не через велике бажання зробити щось недобре, не через нестаток матеріальних благ в сім'ї, а через те, що підліток не вміє організувати свій вільний час, не може реалізуватися в навчальній та позаурочній діяльності. Виховну роботу в школі можна організовувати за методикою колективної творчої діяльності, коли діти самі планують, самі готують, розробляють хід свят, виховних заходів, їх сценарії, проводять їх та аналізують досягнення і невдачі, результати. Особливістю проведення таких заходів є зайнятість кожного учня в тій чи іншій мірі, відповідальність кожного учня за якусь окрему ділянку роботи, що сприяє вихованню в учня соціальної активності, допомагає йому реалізувати себе, самоствердитися, вчить правильно і з користю для себе організувати свій вільний час.

Прийоми роботи з девіантними дітьми

Індивідуального педагогічного впливу

1.Прохання про допомогу. Щоб установити довірчий контакт і прихилити до себе учня, педагог розповідає про свої проблеми і звертається за порадою.



2.Оціни вчинок. Для з’ясування і коригування моральних позицій учня вчитель розповідає історію і просить оцінити вчинки її учасників.

3.Обговорення статті. Добирається низка статей про різні злочини та інші асоціальні вчинки людей. Правильні висновки щодо оцінки цих вчинків знаходяться у процесі дискусії.

4.Добрий вчинок. Підлітку пропонується надати допомогу тим, хто її потребує, але цей вчинок не зводиться у ранг «героїчного поводження»

5.Оголення протиріч. Передбачає розмежування позицій вихователя і вихованця з того чи іншого питання в процесі виконання творчого завдання з наступним зіткненням суперечливих суджень, різних точок зору.

6.Стратегія життя. Під час бесіди педагог з’ясовує життєві плани учня. Разом з ним визначає, що допоможе реалізувати ці плани, а що стане на їх перешкоді.

7.Розповідь про себе та інших. Учитель пропонує кожному розповісти по минулий день (тиждень, місяць) і відповісти на запитання: чи можна було б його прожити інакше?

8. Мій ідеал. У процесі бесіди з’ясовується ідеал школяра і робиться спроба оцінити його, виявивши позитивні моральні якості дитини.

9.Казка для підлітка. Вихователь складає казку, в якій герої дуже схожі на дитину та її оточення. Закінчення казки вигадують разом.

10. Рольова маска. Учням пропонується виступити від імені певного персонажа.
Організація групової діяльності

1.Безперервна естафета думок. Висловлювання на задану тему «ланцюжком» від простих суджень до аналітичних, проблемних висловлювань.

2.Самостимулювання. Учні, об’єднані в групи, готують один одному певну кількість зустрічних запитань. Поставлені запитання і відповіді на них потім колективно обговорюються.

3.Імпровізація на вільну тему. (що цікава учням)

4.Інструктування. На період виконання певного завдання встановлюються правила, що регламентують спілкування і поводження учнів6 в якому порядку можна вносити пропозиції, критикувати, доповнювати.

5. Розподіл ролей. Відповідно до рівня володіння тими знаннями, які необхідні для виконання завдання.

6.Коригування позицій. Тактовна зміна негативних думок учнів, що знижують продуктивність спілкування і перешкоджають виконанню творчих завдань.

7.Самоусунення вчителя. Вчитель ставить мету завдання і ніби самоусувається від прямого керівництва процесом або ж бере роль рядового учасника.

8.Розподіл ініціативи. Створення однакових умов для появу ініціативи всіма учнями. (особливо в ситуації, коли позиційні виступи і атаки одних гасять ініціативу і бажання спілкуватись інших)

9.Обмін ролями. Перерозподіл доручень в процесі виконання завдання між учнями або повна чи часткова передача вчителем своїх функцій групі учнів чи окремому учню.

10.Мізансцена. Активізація спілкування і зміна його характеру за допомогою розташування учнів у класі в певному об’єднанні один з одним у ті чи інші моменти виконання завдання.

На сьогодні також однією з актуальних проблем виховання є недостатня і малоефективна профілактика асоціальної поведінки учнів, що схильні до порушення соціальних норм. Попередження правопорушень і злочинності серед дітей - одне з головних завдань, що має вирішувати школа.

Отримання правових знань, формування переконань учнів доцільно здійснювати на основі загальнолюдських моральних принципів. Саме мораль є внутрішньою основою правових норм і принципів, що не дозволяють дітям та учнівській молоді скоювати протиправні вчинки. Виховання свідомого ставлення до норм права перебуває у прямій залежності від морального виховання, а право втілює моральні принципи справедливості і гуманності.

По –перше, до правовиховної діяльності треба готувати вчителів, психологів, соціальних педагогів, щоб вони володіли формами, методами та певним обсягом знань з теорії та методики правового виховання учнів. По-друге, зменшити рецидиви злочинності допоможе оволодіння учнями знаннями про свої права і обов’язки перед державою, суспільством, сім’єю, учнівським колективом.

На практиці слід проводити найпоширеніші форми роботи: евристичні бесіди, лекції, ділові ігри, усні журнали, тижні правових знань, засідання круглих столів, вечори запитань і відповідей на правову тематику, брейн-ринги, дискусії, конкурси малюнків, зустрічі з працівниками правоохоронних органів. Пропонується використання в практиці роботи таких технологій превентивного виховання як виконання проектів, диспути, філософський стіл, сократівська бесіда, інтелектуальний правовий хокей, правовий бліц-турнір, прес-конференціґ, зустріч на вищому рівні.(методичні рекомендації щодо організації цих форм роботи додаютьяс)

Також напрямами роботи з попередження аморальних вчинків є: заохочення активності підлітків, використання похвали та заохочень, забезпечення учню комфортних умов, надання самостійності, запобігання наклеюванню ярликів, адекватність та єдність вимого усіх учасників виховного процесу, а також визнання педагогом власних помилок та вибачення.

Максимальний розвиток організаторських здібностей, формування в учнів ініціативи, творчості, розкриття та утвердження кожної особистості, заохочення її до продуктивної діяльності, мають забезпечувати органи учнівського самоврядування. Важливим чинником у підтримці стабільного емоційно-психічного здоров’я дитини відіграє також правильна організація змістовного дозвілля. Саме змістовно організована дозвіллєва діяльність дає змогу підлітку обрати справу по душі, створює умови для самопізнання, самореалізації. Активна участь саме у позаурочній діяльності дає змогу учню набути суспільних знань, практичного суспільно-громадського досвіду, розвинути та реалізувати свій творчий потенціал. Також одним з найдієвіших засобів попередження злочинності та правопорушень в учнівському середовищі є залучення дітей та підлітків до участі в гуртках. 58% учнів нашої школи (362 учні)відвідують гуртки. Але більшість цих гуртків знаходяться за межами школи. Найбільше учнів відвідує спортивні секції.

У школі працює 10 гуртків спортивного, художньо – естетичного, інтелектуального, прикладного спрямування в яких у позаурочний час зайнято близько 100 учнів (15% від контингенту школи). А це свідчить про недостатню роботу з боку керівників гуртків по залученню дітей до роботи. На Вшо з початку навчального року стояло 12 учнів. На сьогодні на ВШО – 4 учнів.



Ми багато говоримо про те, що працюємо з дітьми, проводимо бесіди, але аналіз виховної роботи за І семестр показав, що у порівнянні з І семестром минулого року у школі порушень поведінки збільшилося майже вдвічі (протягом семестру проведено ….профілактичних бесід з учнями та їх батьками. І стають вони все серйознішими. Від батьків у цій ситуації допомоги чекати не доводиться, бо батьки постійно зайняті на роботі, а якщо просиш їх висловитися на засіданні батьківського комітету або сходити додому до правопорушника, то практично всі відмовляються, аргументуючи це тим, що і у самих «така ж дитина» За рік учнями шкіл міста скоєно 16 злочинів. Це найбільший показник за останні 9 років. Вік правопорушників – від 6 класу.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка