Принципи розроблення теорії та методики психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів о. М. Котикова



Скачати 113.47 Kb.
Дата конвертації29.03.2016
Розмір113.47 Kb.
УДК 37.032
ПРИНЦИПИ РОЗРОБЛЕННЯ ТЕОРІЇ ТА МЕТОДИКИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЮРИСТІВ
О.М.Котикова
У статті розкрито принципи розроблення теорії та методики психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів.
Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими і практичними завданнями. Розроблення психолого-педагогічної підготовки (ППП) майбутніх юристів до практичної діяльності передбачає попереднє обґрунтування її загальних принципів як засадничих орієнтирів з метою подальшого створення системи практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми. У процесі обґрунтування теоретико-методологічних засад практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів автором були визначені загально-педагогічні орієнтири вдосконалення психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів, обґрунтовані підходи до її реалізації [1]; завдання психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів та підходи до її реалізації [2; 3], які уможливили на основі інтеграції різних підходів обґрунтувати і розробити авторський, експірієнтально-рольовий підхід, який було покладено в основу розроблення авторської концепції і моделі такої підготовки майбутніх юристів [4]. Водночас, загальні принципи такої підготовки, які послугували для автора відправною точкою у розробленні системи такої підготовки ще не були відображені у публікаціях.

Формулювання цілей статті. Метою дослідження виступає обґрунтування загальних принципів розроблення теорії та методики психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів.

Виклад основного матеріалу дослідження. Загальнонаукові підходи, використані у дослідженні ППП майбутніх юристів, дозволяють визначити загальні принципи розроблення теорії і методики такої підготовки.

Системний підхід до розроблення ППП передбачає її фундаменталізацію [5]. Фундаментальність базової підготовки уможливлює для студента набуття ключової психолого-педагогічної компетентності, на основі якої значно полегшується як опанування психолого-педагогічними аспектами професійної діяльності, так і забезпечення мобільності фахівця, оскільки фундаментальна складова підготовки залишається актуальною не лише за умови зміни конкретної професії, а й сфери професійної діяльності в цілому.

Актуальність фундаменталізації викликана тим, що в інформаційному суспільстві спеціалісти, які мають універсальні знання і навички, здатні не лише адаптуватися до ціннісно-потребових інтересів суспільства, а й ураховувати водночас і власні потреби у саморозвитку. Важливою якістю сучасного спеціаліста стала готовність опановувати нові знання і технології, розширювати світогляд. Особистісно-зорієнтований характер фундаменталізації вищої освіти в руслі гуманістичної парадигми розкриває О. М. Новіков: « ...вихідним пріоритетом повинно бути формування вільної і відповідальної особистості, здатної конструктивно працювати у проблемних ситуаціях, яка поєднує професійну компетентність з громадянською відповідальністю, яка має відповідний світогляд і моральну свідомість. Саме «дефіцит» такої особистості виступає першопричиною усіх наших труднощів і лих» [6, с.121].

На нашу думку, завдяки такій фундаменталізації підготовки майбутні юристи у процесі навчання зможуть отримати необхідні для самоосвіти фундаментальні базові знання, сформовані у цілісну світоглядну позицію юриста.

Фундаменталізація як освітня тенденція спрямована на створення цілісного, узагальнюючого знання, своєрідного ядра і основи усіх уявлень. На наш погляд, в освітньому процесі вищого навчального закладу таким ядром можуть виступати дисципліни психолого-педагогічного спрямування. До фундаментальних психолого-педагогічних знань відносяться знання сутності законів, закономірностей, принципів навчання і виховання, розвитку і соціалізації особистості [6].

Сутність фундаменталізації полягає також у тому, що кожна галузь знання є частиною усього комплексу пов’язаних з нею наук, передбачає їх інтеграцію, на чому наголошує В. С. Ледньов [7]. Виходячи із такого розуміння фундаменталізації, сучасному юристу необхідне знання наук, що формують світоглядну основу майбутньої професії: юридична деонтологія, педагогіка, психологія, основи професійного спілкування, риторика, юридична психологія тощо, між якими мають існувати міжпредметні зв’язки.

Фундаменталізація освіти передбачає оптимізацію формування обсягу і змісту знань. Термін «оптимальний» означає найкращий для даних умов з точки зору певних критеріїв. У ролі критеріїв оптимальності можуть виступати ефективність і час вирішення поставлених завдань. У такому випадку під оптимізацією освітнього процесу розуміють цілеспрямований вибір педагогами найкращого варіанту побудови цього процесу, котрий забезпечує за визначений час максимально можливу ефективність вирішення завдань освіти.

Проблема оптимізації освіти розроблялася вітчизняною психолого-педагогічною наукою ретельно протягом 80х-90х років ХХ століття, проте у зв’язку з Болонським процесом не втратила своєї актуальності і в наші дні. Теоретичні основи оптимізації педагогічного процесу розробляли Ю. К. Бабанський [8], М. І. Скаткін [9], Л. В. Занков [10], Г. І. Щукіна [11], В. В. Давидов [12] та ін.

Розглядаючи трансформацію поглядів на оптимізацію навчання, переконуємось у тому, що поступово в них відбувається зміна акцентів у тлумаченні критеріїв оптимізації, а саме: досягнення максимально можливих за даних умов результатів у освіті при дотриманні встановлених нормативів, раціоналізація праці викладачів і студентів, зменшення перевантаження учасників освітнього процесу дедалі частіше пов’язується з розвитком особистості учня, забезпеченням його індивідуальних освітніх потреб на основі активізації навчання. «Достатній мінімум» підготовки, таким чином, передбачає, диференціацію й індивідуалізацію навчання, як це підкреслюється у дослідженнях останнього десятиліття [6; 13; 14].

Враховуючи певні розбіжності в розумінні диференціації й індивідуалізації навчання у вищій школі, уявляється доцільним їх зіставлення.

На сьогодні поняття «диференціація навчання» як засіб досягнення певної педагогічної мети не отримало однозначного теоретичного обґрунтування і реального втілення на практиці.

Диференціація виступає основним психолого-педагогічним і організаційно-методичним принципом у сучасній освіті (навчанні).

Розглянемо диференціацію як систему, що лежить в основі навчального процесу, через такі поняття, як «диференціація навчання» і «диференційований підхід» у навчанні.

У першому випадку йдеться про комплекс організаційних заходів, соціально-економічних, правових аспектів навчання, які створюють статус навчального закладу; у другому випадку – про принципи і технології індивідуального підходу до учнів з метою визначення рівня їх здібностей і можливостей, їх професійної спрямованості, максимального розвитку кожної особистості на всіх етапах навчання.

Проте таке визначення диференційованого підходу значною мірою ототожнює його з індивідуалізованим підходом до навчання учнів. В основі й диференційованого, й індивідуалізованого підходу лежить принцип розрізнення, розподілу учнів, проте попередній аналіз підстав для такого розрізнення відрізняється у зазначених підходах своєю глибиною. При диференційованому підході враховуються такі чинники, як вік, стать, інтереси, потреби, нахили, що надає можливість диференціювати навчання учнів, розподілити їх надалі на групи, наприклад – за рівнем інтересу до певних дисциплін або за рівнем успішності (адаптивне навчання). За останнього подальший навчальний вплив залежить від характеру відповіді учня, й учням, які зробили однакові помилки, надається однакова допомога, хоча причини таких помилок можуть бути різними, так само, як і інтелектуальні та психологічні характеристики учнів [15; 16]. При індивідуалізованому підході навчальний процес організовується згідно із суб’єктивною структурою знань та властивим учневі стилем учіння, який визначається особистісними чинниками, його когнітивними стилями, сформованими у нього стратегіями учіння.

На нашу думку, слід відрізняти індивідуальний підхід до учнів (студентів) у межах одного колективу від диференційованого підходу, коли студенти групуються на підставі певних особливостей для спеціального навчання, наприклад вивчення вибіркових (елективних) дисциплін для їх поглибленого опанування [17]. У такому розумінні індивідуальний підхід виконує завдання структурної диференціації, виступає одним із способів такої диференціації. Одним із напрямів вдосконалення психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів виступає її індивідуалізація та варіативність.

Оптимізація ППП майбутніх юристів передбачає також інтеграцію її теоретичної і практичної складової, зумовлену принципом зв’язку навчання з практикою. На необхідності підсилення практико-зорієнтованого характеру психолого-педагогічної підготовки майбутніх фахівців і удосконалення психолого-педагогічних дисциплін у цьому напрямі наголошує у своїх дослідженнях М. Б. Євтух [18; 19].

Принцип зорієнтованості навчання на практику є вже усталеним у дидактиці, проте, як зазначає Л. І. Даниленко, недоліком підготовки студентів до професійної діяльності залишаються недостатні вміння студентів вільно використовувати здобуті знання для розв’язання практичних завдань, аналізу нестандартних ситуацій [20].

Принципи системності, фундаменталізації, оптимізації, диференціації, індивідуалізації, зорієнтованості на практику виступали концептуальними орієнтирами для багатьох дослідників ППП у процесі визначення її завдань і розроблення конкретнонаукових підходів до її реалізації, що є актуальним і для нашого дослідження.

Висновки. Аналіз наукової літератури уможливив з’ясування принципів розроблення теорії та методики психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів.

У процесі розроблення системи практико-зорієнтованої психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів доцільно враховувати принципи системності, фундаменталізації, оптимізації, диференціації, індивідуалізації, зорієнтованості на практику.



Література

1. Котикова О. М. Загально-педагогічні орієнтири вдосконалення психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів / О. М. Котикова // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди : наук.-теор. зб. Сер. Педагогіка. Психологія. Філософія. – 2010. Вип. 19. 2010. С.9399.

2.Котикова О. М. Завдання психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів та підходи до її реалізації / О. М. Котикова // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського : зб. наук. праць. Сер. Педагогіка і психологія. 2010. – Вип. 31. – С. 299305.

3.Котикова О. М. Особистісно-діяльнісний підхід до психолого-педагогічної підготовки майбутніх юристів / О. М. Котикова // Нові технології навчання : наук.–метод. зб. / М-во освіти і науки України, Ін-т інноваційних технологій і змісту освіти. – К. : 2008. – Вип. 53. – С.60–65.

4.Котикова О. М. Експірієнтально-рольовий підхід до формування полірольової професійної спрямованості майбутніх юристів у процесі психолого-педагогічної підготовки / О. М. Котикова // Педагогіка і психологія формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школі : зб. наук. пр. Класичного приватного ун-ту. – Запоріжжя. 2010. № 10 (63). – С. 246254.

5.Балханов В. А. Встреча с прошлым и будущим (наука и фундаментализация образования в контексте целостного мировоззрения) / В. А. Балханов. – Улан-Удэ : Издательство БГУ, 2002. – 234 с.

6.Новиков А. М. Опережающее профессиональное образование : науч.-практич. пособие / А. М. Новиков, В. М. Зуев – М. : РГАТ и 3. – 2000. – 266 с.

7.Леднев В. С. Содержание образования: учеб. пособие / В. С. Леднев. – М.: Высшая школа, 1989. – 360 с.

8.Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса / Ю. К. Бабанский. – М. : Педагогика, 1982. – 198 с.

9.Скаткин М. И. Проблемы современой дидактики / М. И. Скаткин. – М.: Педагогика, 1984. – 96 с.

10.Занков Л. В. Обучение и развитие (Экспериментально-педагогические исследования) : Избранные педагогические труды /Л. В. Занков – М .: Педагогика, 1990. 418 с.

11.Щукина Г. И. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе / Г. И. Щукина. - М. : Просвещение, 1979. – 160 с.

12.Давыдов В. В. Проблемы развивающего обучения: опыт теоретического и экспериментального психологического исследования / В. В. Давыдов. – М. : Педагогика, 1986. – 240 с.

13.Новиков А. М. Постиндустриальное образование / А. М. Новиков. М. : Эгвес, 2008.  132 с.

14.Новиков А. М. Российское образование в новой эпохе: Парадоксы наследия; векторы развития / А. М. Новиков. – М. : Эгвес, 2000. – 288 с.

15.Коміссарова О. Ю. Диференційоване навчання / О. Ю. Комісарова //Психологічний довідник учителя: в 4 кн. / упоряд.: В. Андрієвська ; заг ред. С. Максименка – К. : Главник, 2005. Кн. 1. – С. 8385.

16.Кузьмина Н. В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения / Н. В. Кузьмина. – М.: Высшая школа, 1990. – 119 с.

17.Котикова О. М. Індивідуалізація навчання / О. М. Котикова // Психологічний довідник учителя : в 4 кн. / упоряд. В. Андрієвська; за заг ред. С. Максименка. – К. : Главник, 2005. – Кн. 2. С. 2930.

18.Євтух М. Б. Психолого-педагогічна підготовка спеціалістів у вищих закладах освіти України / М. Б. Євтух // Теоретичні питання освіти та виховання : зб. наук. праць / Київ. держ. лінгв. ун-т. – К., 2000. – Вип.7. – С.79.

19.Євтух М. Б. Роль і місце психолого-педагогічних дисциплін у підготовці сучасних спеціалістів у вищій школі України / М. Б. Євтух // Zarzadzanie i handel zagraniczny w malych i srednich przedsiębiorstwach w warunkach integracji eurohejskiej: Materialy z konferencji /Krakowska szkoła wjższa. – Kraków, 2001. – S.519526.

20.Даниленко Л. І. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.01 / Даниленко Лідія Іванівна. – К., 2004. – 487 с.



В статье раскрыты приципы разработки теории и методики психолого-педагогической пoдготовки будущих юристов

Ключевые слова: принципы обучения, психолого-педагогическая подготовка будущих юристов, фундаментализация, оптимизация, дифференциация обучения

The article describes the principles of the development of theory and methodology of the psychological and pedagogical training of future lawyers

Key words: principles of the learning, psychological and pedagogical training of future lawyers, fundamentalization, optimization, differentiation of training
Котикова Олена Михайлівна – кандидат педагогічних наук, професор кафедри педагогіки та психології Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (м.Київ).





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка