Привіт тобі, прадідусю!



Скачати 22.09 Kb.
Дата конвертації26.02.2016
Розмір22.09 Kb.
Привіт тобі, прадідусю!

Звертаюсь до тебе, бо жодного ветерана Великої Вітчизняної війни в нашому селі Новоандріївка вже не лишилося, вони всі померли: хто від тяжких поранень, хто — від болючих душевних ран. Звертаюсь до тебе, бо вірю, звідти, з неба, ти все чуєш і все бачиш...

Мені так багато тобі треба розповісти, пояснити. Країни, за яку ти воював і загинув, уже давно не існує... 24 серпня ми відзначимо 23 роки з дня проголошення України вільною та незалежною державою. А ще, дідусю, у тебе є четверо внуків, восьмеро правнуків, троє праправнуків... Ти, мабуть, був би неймовірно щасливим!.. Твої діти і внуки живуть в Росії, в Україні, навіть у Казахстані. Всі вони стали порядними людьми: здобули освіту, опанували різноманітні професії, тепер чесно працюють.

Ця інформація, либонь, тебе особливо порадувала б, адже твоє ім’я носять двоє внуків та один правнук.

Я знаю, прадідусю, з розповідей моєї бабусі Віри, що ти народився десь у Росії, а твої мама і тато були корінними росіянами. У Книзі Пам’яті я прочитала, що загинув ти під час переправи через Дніпро, визволяючи Київ від німецько-фашистських загарбників.

5 січня 2014 року ми відзначили 70-ту річницю з дня визволення нашої рідної Новоандрївки від фашистів (і хоч ти — росіянин, та щиро полюбив наш край, адже ти тут зустрів своє кохання, тут народились твої діти). А знаєш, дідусю, я була ведучою на святі, співала багато пісень, розповідала вірші про війну, розуміючи, що війна — це щось надзвичайно жахливе, вбивче!..

Та по-справжньому я почала розуміти значення цього слова приблизно місяць тому. Дідусю, я ще маленька, тож не завжди розумію, чи правильно чинять дорослі. З телепередач бачила, як горів Київ, як зі зброєю в руках пішов брат на брата — українець на українця... Та на цьому наші біди не скінчились: росіяни чомусь почали вимагати, щоб ми, українці, їм повернули Крим! Ти, дідусю, мабуть, там ніколи не відпочивав. Та і я теж... З уроків географії знаю, що Крим — частина України. Соромно тобі говорити, але здається, що між братніми народами Росії й України от-от розпочнеться війна...

Дорогий прадідусю, в цьому році твоєму правнукові (який, як і ти, Павло Кутєпов) виповниться вісімнадцять років. А значить, що потрібно йому служити в Армії, щоб стати достойним захисником Вітчизни. Не дай, Боже, щоб і Павликові, як тобі, довелось воювати. А він же „по татові” — росіянин, а „по мамі” — українець. На чиєму ж боці йому бути, кого від кого захищати?! Весна цьогоріч, як ніколи, така рання: рясно квітнуть проліски і крокуси, пломеніє горицвіт, ніжною блакиттю радує око ряст... А з неба ллє золоте проміння привітне сонечко... Так гарно навкруги!!! Не віриться, дідусю, що все це може знищити жорстока і безжальна війна. Я хочу, щоб всі народи жили в мирі та злагоді, щоб над головою завжди було безкрає ніжно-голубе небо, співали птахи; щоб матуся раділа моїм успіхам у школі, поряд з нею безтурботно грався мій маленький братик Сашко, а татко щодня повертався (хоч і трохи стомлений) з роботи додому!..

Прадідусю! Ти там, на небі (я вірю, що ти там, адже ти — герой), тож попроси, рідненький, Бога, щоб він допоміг Україні, нам усім жити в мирі, злагоді та дружбі! А Павлик, твій правнук, як і бабуся колись, навчається в аграрному коледжі й мріє нашу землю родючу засівати хлібами, золотоверхими соняшниками, кучерявими буряками; мріє сіяти, орати, збирати врожаї, а не копати траншеї та рити шанці...

Нам лишається лиш молитися...



З повагою твоя правнука Віолета

20 березня 2014 року


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка