Про особливості роботи за новими підручниками в 3-их класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2014/2015 навчальному році



Сторінка1/4
Дата конвертації24.02.2016
Розмір0.7 Mb.
  1   2   3   4
Про особливості роботи за новими підручниками

в 3-их класах загальноосвітніх

навчальних закладів у 2014/2015 навчальному році
Підручники укладено відповідно до вимог нового Державного стандарту початкової загальної освіти та базових навчальних програм.

Структура, зміст і методичний апарат реалізують особистісно орієнтований підхід до навчання, провідні функції підручників (інформаційну, розвивальну, виховну, мотиваційну); відповідають інноваційним підходам у методиці, запитам дітей цього віку в пізнанні, спілкуванні, різноманітній продуктивній діяльності.

Особлива роль у розвитку і вихованні особистості молодшого школяра належить навчальному предмету «Українська мова (мова і читання)», оскільки мова є не тільки окремим навчальним предметом, а й основним засобом опанування всіх інших шкільних дисциплін. Висвітлимо особливості навчального змісту та методичні орієнтири щодо роботи за підручниками з української мови.
«Українська мова. 3 клас»

(авт. М. С. Вашуленко, О. І. Мельничайко, Н. А. Васильківська)
3-й клас початкової школи характеризується певними особливостями щодо змісту й організації навчальної діяльності молодших школярів, де, на відміну від 2 класу, вивчення української мови розпочинається розділом «Мова і мовлення», за яким учні виконують значну кількість завдань, спрямованих на усвідомлення істотних ознак усного і писемного мовлення, а також на активне засвоєння найважливіших правил і норм спілкування в усній і писемній формах. За підручником учні одержують практичне уявлення про значення мови для кожного народу і роль мови в житті кожної людини. Учні, які спілкуються вдома в умовах діалектного або російськомовного середовища, мають усвідомити необхідність вивчення в школі державної української літературної мови. Цю роботу потрібно продовжувати в процесі опрацювання і всіх наступних розділів програми.

У розділі «Текст», спираючись на елементарні текстологічні відомості, здобуті в 2 класі, третьокласники мають удосконалити відповідні знання і вміння: відрізняти текст від окремих (навіть об’єднаних спільною темою) речень; визначати тему і головну думку (мету) висловлювання; оцінювати наявний у тексті заголовок із погляду його співвідносності з темою або метою; самостійно добирати до тексту доречний заголовок; виявляти в тексті окремі засоби міжфразових зв’язків і користуватися ними в побудові власних висловлювань. Якщо в 2 класі учні переважно аналізували засоби зв’язку р е ч е н ь у тексті, то в 3 класі, крім цього, вони виконують такі завдання й на рівні а б з а ц і в. Спостерігаючи за писемним оформленням висловлювань, учні мають переконатися в тому, що набагато легше сприймати й аналізувати такий текст, який поділено на логічно завершені частини. Тому, працюючи над складниками тексту — зачином, основною частиною, кінцівкою,— учитель звертає увагу на те, що кожна з них розпочинається з невеличкого відступу від початку рядка — абзацу. Поступово учні практично усвідомлюють два значення слова абзац: 1) відступ управо на початку рядка для відокремлення однієї частини тексту від іншої; 2) частина тексту від одного відступу до наступного. Особливо активно третьокласники використовують поняття і термін абзац у роботі над планом тексту. Здобуті відомості про зв’язність тексту, принципи поділу його на абзаци, практичні вміння складати план тексту і, навпаки, ділити текст на основі плану на окремі частини (абзаци) стануть важливим підґрунтям для успішного використання цих умінь на уроках розвитку зв’язного мовлення — у написанні учнями переказів і творів.

Паралельно з монологічними текстами учні опрацьовують і діалогічні висловлювання, що формує їхні мовленнєві навички, удосконалює виразність читання, закріплює навичку культури спілкування (уживання слів увічливості, відповідних звертань, формул, прийнятих у різних ситуаціях спілкування). Проблема культури спілкування в 3 класі виходить за межі усного мовлення. Підручник навчає дітей складати колективні й індивідуальні листи до ровесників, друзів, родичів, вітальні листівки, запрошення, писати адресу на конверті, а також оформляти різні оголошення на теми шкільного життя. У цій роботі активізуються знання і вміння, набуті під час вивчення розділу «Мова і мовлення».

Однією з найважливіших вимог перебудови в початковому курсі української мови, здійснюваної щодо розділу «Речення», є приведення відомостей із синтаксису, які здобувають молодші школярі, у відповідність із даними лінгвістичної науки. Це стосується передусім класифікації речень за метою висловлювання та за інтонацією. Лінгвістичний опис класифікації речень, здійснений у нових підручниках для 2—4 класів, зорієнтований на формування в учнів поняття про речення як функціональну одиницю мовлення. Це відбито в самих визначеннях кожного типу речень, наведених у підручнику для 2 класу. Важливим практичним доповненням цих визначень є інформація про те, що в кінці речень кожного типу можуть стояти різні розділові знаки. Треба зауважити, що в підручнику для 3 класу наведені визначення не повторюються, учні мають пригадати їх на початку роботи над розділом. Але система дібраних вправ орієнтує третьокласників на закріплення інтонаційних і пунктуаційних умінь у роботі з усіма типами речень за метою висловлювання. При цьому підкреслено: «Якщо речення вимовляються з особливим почуттям, то вони стають о к л и ч н и м и. Окличними можуть бути розповідні, питальні й спонукальні речення. У кінці окличних речень ставиться знак оклику». У результаті не тільки суто мовного, а передусім логіко-змістового аналізу третьокласники мають навчитися визначати речення, у кінці яких стоїть знак оклику, як розповідні або як спонукальні залежно від того, що саме в них висловлено — розповідь (повідомлення) чи спонукання до певної дії.

Центральним у програмі з української мови в 3 класі є розділ «Слово. Значення слова». Звертаємо увагу вчителів на принципово нові підходи до вивчення цього розділу порівняно із ще донедавна традиційним, формально-граматичним, коли слово переважно розглядали як частину мови. У результаті учні сприймали слово не як одиницю мовлення, призначену передусім для вираження думки, а як граматичну категорію, що, звичайно, не сприяло розвитку їхніх комунікативних умінь. Ставиться завдання подолати цей однобічний підхід до вивчення слова, розширивши коло лексико-граматичних і суто лексичних ознак, які допомагали б школярам сприймати слово у єдності його різних значень, у взаємозв’язках з іншими словами в словосполученні, реченні, тексті, усвідомлювати відмінність між предметами і явищами навколишньої дійсності і словами, що їх позначають. Тут учні ознайомлюються з явищами багатозначності слів, із прямим і переносним значенням слова, із синонімами й антонімами, виконують практичні завдання з найуживанішими омонімами (без уживання терміна). Засвоєні теоретичні відомості щодо аналізу лексичного значення слова закріплюються і поглиблюються в подальшій роботі, зокрема в підрозділах «Будова слова» і «Частини мови».

Звертаємо увагу вчителів на надзвичайно важливе загальнонавчальне вміння молодших школярів користуватися в навчальній мовленнєвій діяльності різними словниками  — орфографічним, перекладним, тлумачним, словником синонімів, антонімів та ін., які активно стали пропагувати різні видавництва. На кожному уроці, проводячи словникову роботу, формуючи в учнів правописні вміння, працюючи над удосконаленням їхнього слововживання, учитель повинен сам демонструвати потребу в користуванні навчальними словниками, наявними в класі-кабінеті, і привчати до цього учнів.

На завершення підкреслимо, що 3 клас є перехідним етапом у формуванні в учнів початкових навичок скоропису. Учителі початкових класів повинні не тільки дати учням зразки письма на дошці і в зошитах, а й володіти методичними прийомами формування такого письма в школярів. Підручник пропонує зразки каліграфічних вправлянь практично до кожного уроку. Їх місце в структурі уроку визначає вчитель. У другому семестрі, крім вправ, спрямованих на опанування каліграфічного письма, доцільно також практикувати завдання на вироблення в учнів швидкості й ритмічності письма — навичок, надзвичайно важливих для поступової підготовки молодших школярів до переходу в основну школу.

«Українська мова. 3 клас»

(авт. М. Д. Захарійчук, А. І. Мовчун)
Навчальний зміст підручника «Українська мова» для третього класу відповідає вимогам чинної програми, є логічним продовженням курсу «Української мови» для другого класу, а також вміщує матеріал, який забезпечує наступність вивчення української мови у четвертому класі.

Ураховуючи те, що третій клас є особливим щодо змісту начальної діяльності і опановує його на дещо вищому рівні узагальнення знань і вмінь порівняно з другим класом, доцільно звернути увагу на структурні розділи підручника та на порядок їх вивчення. Відповідно до нової мети шкільного мовного курсу - формування комунікативного мовлення - третьокласники вивчають такі розділи:

«Мова і мовлення» - 3 години;

«Текст» - 9 годин;

«Речення» - 7годин;

«Слово. Значення слова» - 37 годин;

«Частини мови» - 44години.

Відповідно до авторської концепції, яка реалізована у навчальному змісті «Української мови» для 1 і 2 класу, актуальними для навчального матеріалу «Української мови» для 3-го класу залишаються текстоцентричні технології, в основу яких покладено текст. Саме такі технології забезпечать вивчення української мови на шести рівнях: фонетико-фонематичному; лексико-семантичному; словотворчому; морфемному; морфологічному та синтаксичному, що передбачено Державним стандартом. Удало дібрані тексти сучасної дитячої української та зарубіжної літератури (поезія, дитяча періодика, твори усної народної творчості, твори про природу у різні пори року, про людей праці, твори, які утверджують добро, людяність, працелюбність, знайомлять з традиціями українського народу, пізнавально-розвивальні, енциклопедичні) сприятимуть засвоєнню мовних знань і формуванню мовленнєвих умінь і навичок, інтеграції мови з навчальним змістом математики, природознавства, образотворчого мистецтва, трудового навчання, основ здоров’я тощо. Текстоцентричні технології знаходяться в тісному взаємозв’язку з новою метою навчання української мови і розглядаються як один із її компонентів: формування комунікативної компетентності третьокласників. Означені технології уможливлюють комунікативно-діяльнісний підхід до вивчення мови, що полягає в оволодінні мовними засобами спілкування у мовленнєвій практиці, результатом якої мають стати власні висловлювання різних жанрів, типів, стилів мовлення, що передбачено Державною програмою (с.14).

Отже, текстоцентричні технології спрямовані на усвідомлення структури тексту й функцій мовних одиниць у ньому, формування вмінь сприймати, відтворювати чужі й створювати власні висловлювання, здійснювати міжпредметний зв'язок української мови з іншими предметами, забезпечення реалізації принципу перспективності, який зорієнтований на основну і старшу школу. Текст, який лежить в основі текстоцентричних технологій, є не тільки засобом формування комунікативної компетентності, а й способом збереження й передачі інформації, відображення певних соціокультурних традицій і звичаїв, виховання духовно-моральних якостей, любові до мистецтва образного слова, зразком усного і писемного зв’язного мовлення. Різножанрові тексти, об’єднані однією темою, дозволять учителю чітко визначити виховні цілі уроку, впливати на розвиток інтелектуальних якостей школяра, формувати патріотичні, морально-етичні, екологічні переконання, а також розвивати естетичні смаки.

Ураховуючи вимоги програми щодо кількості слів у тексті, який має читати третьокласник за хвилину, вміщені тексти налічують від 25 до 75 слів. Методика опрацювання таких текстів вимагає від учителя застосування різних прийомів роботи, а саме: прийом перерваного тексту, читання «ланцюжком» самостійного прочитування, читання в парах, групах. Розумінню прочитаного тексту сприяє відповідна словникова робота. Словникову роботу варто розглядати як сукупність систематичних вправ, спрямованих на засвоєння учнями лексичних, граматичних, вимовних і орфографічних норм літературної мови. З цією метою на сторінках підручника подається лексичне тлумачення слова під логотипом «словник».

Автори підручника для 3 класу ввели у навчальний зміст уроки розвитку писемного мовлення, спрямування яких - формування умінь будувати письмові висловлювання. Зміст цих уроків підсилений текстами – зразками, предметними і сюжетними малюнками відповідно теми уроку.

Розділ «Частини мови» включає навчальний матеріал, що сприяє розширенню знань про іменник, прикметник, дієслово. Доцільно звернути увагу вчителів на оновлені підходи щодо вивчення, окремих тем цього розділу.

У навчальному матеріалі підрозділу «Іменник» (12 годин) включена тема «Поняття предметності». З метою якісного опрацювання та усвідомленого сприймання поняття предметності автори пропонують теоретичні відомості, практичні вправи, малюнки, відповідний методичний апарат. Звертаємо увагу вчителів на те, що тема «Практичне ознайомлення з відмінками іменника. Спостереження за змінюванням іменників за відмінками» у програмі не вказано на число іменника. Однак, як стверджують наукові дослідження (М. Плющ, О. Караман, С. Караман, М. Пентилюк та інші) змінювання іменників за відмінками доцільно вивчати паралельно – в однині і множині. З огляду на сказане, автори підручника подають цей матеріал у логічній послідовності: роль закінчення слова для зв’язку слів у реченні, зв'язок слів у реченні за допомогою питань, назви відмінків та питань, таблиці відмінювання іменників спочатку в однині, а потім у множині (с.118,120).

У навчальному матеріалі підрозділу «Дієслово» (16 годин) включена тема «Загальне поняття про дієслово (питання, роль у реченні)». Розкриваючи цю тему, учитель має сказати, що дієслова відповідають, у тому числі, на питання що робити?, що зробити?, а це уже початкова (неозначена) форма дієслова, що у програмі не вказано. У цьому підрозділі автори пропонують навчальний матеріал, ураховуючи набуті відомості про цю частину мови у другому класі, додаючи нові відомості, зокрема, початкову форму дієслова (с.141).

Навчальний матеріал розділу «Повторення вивченого» (4 години) спрямований на «формування контрольно-оцінювальних умінь і навичок, самоперевірку письмових робіт, результатів навчання за орієнтирами, даними вчителем» (програма, с. 39). До змісту цього розділу входять такі види роботи: незакінчені речення, тести, слова з пропущеними орфограмами, буквами, тексти, які вимагають продовження, тексти для списування.

Таким чином, нові підходи до навчального матеріалу для реалізації завдань Державної програми вивчення української мови у другому класі, знайшли логічне продовження на сторінках «Української мови» для третього класу. Серед них основні:

- використання текстоцентричних технологій, що передбачають навчальну діяльність третьокласника з текстом як засобом формування мовної і мовленнєвої компетентностей особистості;

- використання комунікативної методики в роботі з текстом як такої, що забезпечує формування комунікативної компетенції третьокласників; тематичний підхід у доборі навчального матеріалу на один урок, що дозволить учителю чітко визначати виховні цілі уроку;

- включення навчального матеріалу (тексти – зразки, історичні, розвивально-пізнавальні, ілюстративні матерали) до уроків розвитку писемного мовлення;

- розмежування теоретичного матеріалу на дві групи: теоретичні відомості і граматичні правила.

-запропонований методичний апарат підручника відповідає вимогам програми й охоплює всі рівні вивчення української мови, а саме: фонетико-фонематичний, лексико-семантичний, словотворчий, морфемний, морфологічний, синтаксичний.


«Українська мова. 3 клас» для загальноосвітніх

навчальних закладів з навчанням російською мовою

(авт. О. Н. Хорошковська, Г. І. Охота, Н. І. Яновицька)

На сучасному етапі розвитку освіти навчальні програми з української мови для шкіл з російською мовою навчання націлюють учителя не лише на засвоєння мовних знань та формування відповідних умінь і навичок як таких (предметна компетентність), а на формування ключової – комунікативної – компетентності, тобто умінь володіння українським мовленням – діалогічним і монологічним та використанням його у нестандартних ситуаціях, що часто виникають поза школою.

Формування комунікативних умінь тісно пов’язане з розвитком усіх видів мовленнєвої діяльності – слуханням – розумінням мовлення, говорінням, читанням і письмом.

Важливою складовою навчального процесу є формування соціокультурної компетентності, яка теж є ключовою і знаходить своє вираження у спеціально дібраному текстовому матеріалі, на основі якого здійснюються ті чи інші види мовленнєвої діяльності.

Реалізація поставлених у програмі завдань та розуміння усіх взаємозалежностей у формуванні комунікативної компетентності молодших школярів зумовили нові підходи до відбору змісту і його презентації у підручнику з української мови для 3 класу шкіл з російською мовою навчання.

Усе це знайшло своє відображення у текстовому матеріалі, навчальних вправах та методичному апараті підручника, адресованому безпосередньо учневі чи учениці.

Практичне спрямування у навчанні української мови і мовлення зумовило нові підходи й до формування назв параграфів. Подано не назву мовного матеріалу, який мав опрацьовуватися, а види мовленнєвої діяльності, які повинні формуватися протягом уроку.

У зв’язку із зазначеним автори відмовилися від традиційного формулювання правил. Стислі сухі визначення (правила) часто є незрозумілими й нецікавими для учнів початкових класів. Натомість відомості про мовний матеріал подано у вигляді розповідей професора лінгвіста або бесід Незнайка і Катрусі, які пропонуються як для слухання – розуміння (читає вчитель), так і для самостійного читання (суцільного чи вибіркового).

Знайшли своє місце в підручнику і завдання для самостійної роботи. Вони є достатньо цікавими і дають можливість учителеві здійснювати диференційований підхід до навчання.

Нові підходи до презентації мовного матеріалу в підручнику та його націленість на розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності знайдуть зацікавленість і розуміння в учителя.


«Українська мова. 3 клас» для загальноосвітніх

навчальних закладів з навчанням російською мовою

(авт. Н. В. Гавриш, Т. С. Маркотенко)

Підручник «Українська мова» укладено відповідно до Державного стандарту початкової освіти з урахуванням освітніх ліній та до чинної програми з української мови.

Ключовим принципом реалізації змісту навчання української мови є принцип опори на знання рідної (російської) мови.

Завдання та вправи підручника дають можливість обрати зручну форму організації дітей: індивідуальне виконання завдань, робота в парах або колективна робота. Підказкою для вчителя виступає формулювання завдання, у якому дається вказівка на спосіб опрацювання навчального матеріалу: (ПрочитайПрочитайте). Урізноманітнення способів організації дітей для виконання вправ і завдань сприяє успішній реалізації принципу комунікативної спрямованості.

Підручник містить інформацію різного рівня: теоретичний матеріал з мови для обов’язкового засвоєння, інформаційні цікавинки для допитливих, фольклорні та літературні тексти (скоромовки, загадки, вірші, прислів’я, приказки тощо), ігрові матеріали (ребуси, кросворди тощо). Для зручності орієнтування в підручнику різна навчальна інформація, залежно від спрямованості, подається на певному кольоровому тлі. Також застосовано систему позначок, доступних для розуміння дітей (Працюємо разом. Працюємо в парах. Поміркуй. Домашнє завдання).

У підручнику вміщено вправи, спрямовані на активізацію чи корекцію знань, засвоєних на уроках російської мови, та відповідних умінь щодо усвідомлення спільного в російській і українській мовах. Серед різних видів завдань особливу увагу приділено вправам на формування правильної звуковимови, для попередження інтерферуючого впливу російської мови.

Зауважимо на різний характер запропонованих вправ і завдань. Зокрема, вправи аналітико-конструктивного характеру: на списування зі вставленням літер, дописування або зміну закінчень; вправи на конструювання словосполучень і речень; підстановчі вправи – ті, що потребують підстановки окремих слів, словосполучень у запропоновану фразу тощо; трансформаційні вправи, що передбачають заміну слів чи словосполучень синонімами або антонімами. До підручника включено вправи на переклад тексту з російської мови на українську, завдання творчого характеру, що вимагають скласти оповідання, невеличку розповідь за малюнком або серією малюнків. З цією метою до підручника вміщено сюжетні, предметні малюнки та репродукції картин відомих художників.

У доборі змісту підручникового матеріалу забезпечено використання текстів виховної спрямованості, з урахуванням гендерних інтересів дівчаток і хлопчиків. Складні для запам’ятовування слова у підручнику подано російською й українською мовами.

У підручнику подано словничок синонімів, антонімів, наголосів, що привчає учнів працювати з довідковою літературою. Також уміщено матеріал для повторення вивченого.

Зміст підручників «Літературне читання » спрямований на досягнення мети, розв'язання завдань, визначених у програмі; моделює систему навчання учнів читати і повноцінно сприймати художній твір як мистецтво слова, яке включає розвиток спостережливості, творчої уяви, чуття поетичного слова, здатності сприймати звукові, словесні образи, емоційно реагувати на художнє слово, співпереживати, творити, виховувати у молодших школярів почутя патріотизму, любові до рідної землі, шанобливе ставлення до родинних стосунків, дотримання морально-етичних норм.



«Літературне читання. Українська мова. 3 клас»

( авт. О. Я. Савченко)

У 3 класі вдосконалюються знання і досвід читацької діяльності, набуті у попередніх класах, відбувається підготовка учнів до систематичного вивчення курсу української літератури. Зміст і структура підручника мають забезпечити формування читацької компетентності, якою діти оволодівають, читаючи різні за жанром і обсягом твори, виконуючи цікаві розвивальні завдання. Рукопис охоплює 11 розділів: «Цікава книга природи», «Від слова до книги», «Із джерел народної творчості», «Літературні казки і п’єса-казка», «Зачарувала все весна», «Байки Леоніда Глібова», «Шевченкове слово», «Українські письменнтки про світ природи і дитинства», «Із скарбниці казкарів світу», «Про винаходи і винахідників», «Візьму перо і спробую».

Зміст підручника має зацікавити учнів, тому що відібрано твори, які пройшли випробування часом, а також із новітньої дитячої літератури знаних авторів. Діти читатимуть твори Т. Шевченка, Л. Глібова, Лесі Українки, Л. Костенко, В. Сухомлинського, О. Донченка, А. Коваль, В. Дацкевича, А. Лотоцького, О. Буценя, Н. Забіли.

У структуру підручника закладено певний ритм, який складається з таких компонентів:

- назва розділу;

- ілюстрована заставка у вигляді розгорнутої книги;

- звернення-настанова до учнів щодо опрацювання розділу;

- основні тексти;

- позатекстові компоненти;

- супровідний ілюстративний матеріал;

- блок самоконтролю «Перевір свої досягнення».

Передбачено реалізацію виховної і розвивальної функцій дитячого читання. Тому вчитель повинен звернути увагу на те, що відібраний зміст виховує інтерес і повагу до рідної, української мови, привертаючи увагу дітей до її багатства, милозвучності, розкриває засобами художньо-пізнавального аналізу текстів глибинні образи української історії, культури, обрядовості. Наприклад, твори розділу «Сторінки історії», «Як не любить той край».

Значний виховний потенціал щодо морально-етичного виховання містять твори з розділів «Як не любить той край», «Світ дитинства у поезії і прозі».

Важливо, щоб учитель, працюючи з методичним апаратом підручника, зумів реалізувати ідеї компетентнісного підходу. Наприклад, з метою формування в учнів уміння вчитися їм пропонуються завдання на порівняння текстів, учинків дійових осіб, постановку завдань до прочитаного, доведення, визначення головної думки.


  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка