Програма державного екзамену орієнтовні питання та практичні завдання



Сторінка4/6
Дата конвертації09.03.2016
Розмір1.29 Mb.
1   2   3   4   5   6

Методична робота

Сутність та види планування освітнього процесу в сучасному ДНЗ.

Планування методичної роботи в дошкільному навчальному закладі. Врахування загальних тенденцій, що визначають пріоритети подальшого розвитку дошкільної освіти: упровадження особистісно-орієнтованої моделі виховання;гуманізація освітньо-виховного процесу;орієнтація на активне проходження дитиною кожного вікового проміжку дошкільного дитинства як важливої передумови подальшого розвитку особистості;використання інноваційних освітніх технологій;інтегрований підхід до організації й змісту освіти;забезпечення наступності між дошкільною та початковою ланками в контексті неперервності освіти;взаємодія суспільного та родинного виховання.

Вимоги до планування. Врахування загальнонаукових принципів: науковості, актуальності принципу свободи вибору, цілісності й логічності.

Традиційні принципи планування: перспективності, повторності й концентричності, наступності, систематичності, достатності змісту, реальності заходів та ін.

Види планування: перспективне, поточне. Річний план як основний результат перспективного планування. Основні результати поточного планування. Форма складання планів. Вимоги до складання завдань на поточний навчальний рік.
Зміст та форми методичної роботи в дошкільному навчальному закладі.

Методична робота - це цілісна система діяльності педагогів, що базується на досягненнях педагогічної науки і передового педагогічного досвіду та забезпечує зростання рівня кваліфікації, професійної майстерності педагога, підвищення творчого потенціалу педагогічного колективу навчального закладу.

Створення умов для безперервного навчання та ефективного підвищення кваліфікації працівників дошкільного навчального закладу.

Динамічність форм організації науково методичної роботи в ДНЗ. Чинники, що сприяють динаміці форм методичної роботи: державна політика в галузі освіти, висвітлена у законодавчих документах;рівень педагогічної культури вихователів, їх методична грамотність;морально-психологічний мікроклімат у педагогічному колективі дошкільного закладу, матеріально-технічні можливості організації науково методичної роботи;вивчення внутрішньосадкового педагогічного досвіду, інноваційна відкритість і активність вихователя;рівень професійної готовності вихователя-методиста до управління науково-методичною роботою.

Форми методичної роботи з педагогами в сучасному дошкільному навчальному закладі за рівнем засвоєння практикою: традиційні, нетрадиційні (інноваційні); диференціації: масові, групові, індивідуальні; спрямованості на кінцевий результат: теоретичні, науково-практичні, практичні; масштабності проведення: дошкільні, між дошкільні, районні.

Масові форми методичної роботи (конференції, семінари, “педагогічні мости”, педагогічні ярмарки, методичний фестиваль, методичний турнір, педагогічні читання, виставки).

Групові форми методичної роботи (педагогічна рада, семінари, семінари-практикуми, “педагогічні брейринги”, методичні об´єднання, мозкова атака (штурм), творчі групи,консультації).

Індивідуальні форми роботи: самоосвіта, ППД (моделювання, корекція ,узагальнення, вивчення), консультування, взаємовідвідування; атестація, майстер класи, робота над проблемними питаннями, наставництво, курси підвищення кваліфікації, участь у конкурсах тощо.


Посадові обов’язки та напрями діяльності методиста дошкільного навчального закладу. Документація методиста.

Особливості організації методичної роботи в дошкільному навчальному закладі. Нормативні документи, що регламентують організацію та зміст методичної роботи в ДНЗ.

Координація роботи завідувача і вихователя-методиста в процесі управління навчально-виховною і методичною роботою. Напрями діяльності вихователя-методиста в дошкільному навчальному закладі.

Посадові обов’язки: разом із завідувачем ДНЗ вихователь-методист здійснює керівництво дошкільним закладом; планує навчально-виховну, методичну роботу з урахуванням професійних якостей, досвіду вихователів; організує навчально-виховну, методичну роботу; здійснює контроль роботи вихователя; забезпечує взаємозв'язок у роботі ДНЗ, сім'ї, школи.

Документація вихователя-методиста з освітньо-виховної роботи та її оформлення: план роботи; діловий щоденник аналізу освітньо-виховного процесу; книга проведення консультацій; плани семінарів, семінарів-практикумів; методичні розробки, конспекти занять, програми святкових дійств, розваг, матеріали з досвіду роботи; плани проходження підвищення кваліфікації, атестації педагогічних працівників; книга обліку педагогічних посібників, ігрового, дидактичного обладнання; картотека публікацій періодичних видань, психолого-педагогічної та методичної літератури.
Розділ III. Оздоровчі технології та діагностичні

методики фізичного розвитку дітей

Теорія та методика фізичного виховання та валеологічної освіти

Організація валеологічного виховання у ДНЗ.

Організація валеологічного виховання в ДНЗ. Пріоритетні напрями валеологічної роботи дошкільного закладу:



  1. організація оздоровчо-профілактичної роботи з дошкільниками;

  2. формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя педагогічного та батьківського колективів;

  3. забезпечення валеологічної спрямованості освітнього процесу.

Ключовий напрям організації валеологічної роботи в ДНЗ – використання здоров’язбережувальних технологій, які об’єднують у собі всі аспекти діяльності навчального закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я дітей та є сприятливими умовами перебування дитини в ньому. Поняття оздоровчі технології. Умови використання оздоровчих технологій та проведення діагностичних методик фізичного розвитку дітей в здоров’язбережувальному середовищі ДНЗ.

Форми роботи з дітьми щодо зниження захворюваності, профілактики, оздоровлення. Форми роботи з батьками щодо підвищення їхньої мотивації на дотримання засад здорового способу життя, створення здорового мікроклімату вдома.

Форми роботи з педагогами ДНЗ щодо підвищення рівня їхньої професійної майстерності у проведенні валеологічної роботи з дітьми та батьками.
Організація фізкультурно-оздоровчої роботи з дошкільниками у ДНЗ.

Педагогічне поняття «форма організації». Основні форми організації навчальної та виховної роботи у ДНЗ. Специфіка форм організації фізкультурно-оздоровчої роботи. Умови створення форм оздоровчої роботи з дошкільниками: у структурі освітнього процесу, у контексті валеологічного та фізичного виховання тощо.

Ключовий напрям організації валеологічної роботи в ДНЗ – використання здоров’язбережувальних технологій, які об’єднують у собі всі аспекти діяльності навчального закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я дітей та є сприятливими умовами перебування дитини в ньому. Поняття оздоровчі технології як ті, що спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я дітей.

Поняття «здоров’язбережувальне середовище». Чинники (педагогічні валеологічні соціальні, економічні), що зумовлюють створення здоров’язберігаючого середовища в закладах освіти. Зміст здоров’язбережувального середовища відповідно до вимог нормативних документів дошкільної освіти останнього десятиліття. Структурні компоненти здоров’язбережувального середовища у ДНЗ. Механізм функціонування здоров’язбережувального середовища у ДНЗ. Умови використання оздоровчих технологій та проведення діагностичних методик фізичного розвитку дітей в здоров’язбережувальному середовищі ДНЗ.


Організація та керівництво системою фізичного виховання у ДНЗ.

Функціональні обов'язки завідуючої, педагогів та методичних працівників в організації фізичного виховання дітей. їх відповідальність за збереження життя, зміцнення здоров’я та повноцінний фізичний розвиток дітей. Функції методиста щодо методичного забезпечення фізкультурно-оздоровчої роботи у ДНЗ. Організація методичної роботи з фізичного виховання. Обладнання методичного кабінету (література з фізичного виховання, технічні засоби, виставки нових публікацій та ін.).

Функції вихователя (інструктора) з фізичної культури та інструктора з плавання. Проведення ними різних організаційних форм з фізичної культури. Надання організаційно-методичної допомоги вихователям усіх груп з питань фізичного виховання дітей. Робота з батьками (консультації, бесіди) з питань фізичного виховання дошкільників у сім’ї. Зміст роботи вихователя з питань фізичного виховання дітей своєї групи. Створення оптимального рухового режиму.

Роль музичного керівника у забезпеченні наступності музичних замять та занять з фізичної культури. Діяльність медичного працівника в забезпеченні медичних оглядів дітей, санітарний контроль і гігієнічно-освітня робота з батьками та персоналом дошкільного закладу; медичний контроль за організацією та змістом фізичного виховання, загартуванням організму дітей.

Лікарсько-педагогічний контроль за фізичним вихованням дітей різних вікових груп. Контроль за станом здоров’я та фізичним розвитком дітей. Розподіл дітей на медичні групи (основна, підготовча та спеціальна). Застосування функціональних проб для виявлення стану серцево-судинної та дихальної систем.
Організація малих форм активного відпочинку дітей у ДНЗ.

Специфіка малих форм активного відпочинку у забезпеченні необхідного рівня рухової активності дітей у різні періоди дошкільного дитинства. Оптимальна рухова активність як необхідна умова всебічного розвитку дітей. Необхідний обсяг рухової активності дітей – вирішальна гарантія виховання всебічно розвиненого, здорового підростаючого покоління. Негативний вплив гіподинамії на здоров’я, фізичний розвиток та формування рухової підготовленості дітей.

Педагогічне керівництво самостійною руховою діяльністю дітей. Зміст рухового режиму в дитячому садку. Самостійна рухова активність дітей різних вікових груп. Створення відповідних умов для підвищення рухової активності дітей.

Класифікація та характеристика малих форм активного відпочинку. Особливості організації активного відпочинку дітей.

Методика проведення дня здоров’я, його мета. Методика проведення валеологічних свят та розваг. Зміст тижнів та днів здоров'я у різні пори року. Методика проведення фізкультурних свят. Специфіка організації фізкультурних Олімпіад. Організація та методика проведення пішохідних переходів за межі дитячого садка. Класифікація піших переходів. Завдання з фізичної культури додому. Виконання фізичних вправ під наглядом батьків.
Організація оздоровчо-профілактичної роботи у ДНЗ.

Сучасні програми дошкільної освіти про необхідність забезпечення повномірної оздоровчо-профілактичної роботи серед дітей дошкільного віку.

Необхідність використання сучасних оздоровчих технологій (дихальної гімнастики, масажу рук, точкового масажу, психогімнастики, пальчикової гімнастики тощо) в структурі основних форм роботи з дошкільниками у галузі фізичної культури з метою посилення оздоровчого впливу на організм дитини та формування навичок здорового способу життя

Організація валеологічного виховання в ДНЗ. Форми роботи з дітьми щодо зниження захворюваності, профілактики, оздоровлення (забезпечення здорового ритму життя, різноманітних фізичних вправ, заняття лікувальною фізкультурою, повітряні та сонячні ванни, загартовуючі процедури, масаж, фізіотерапія, фітотерапія, оксигенотерапія, форми зміцнення імунної системи, оздоровчі терапії тощо).

Ключовий напрям організації валеологічної роботи в ДНЗ – використання здоров’язбережувальних технологій, які об’єднують у собі всі аспекти діяльності навчального закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я дітей та є сприятливими умовами перебування дитини в ньому. Поняття оздоровчі технології як ті, що спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я дітей. Умови використання оздоровчих технологій та проведення діагностичних методик фізичного розвитку дітей в здоров’язбережувальному середовищі ДНЗ.

Класифікація оздоровчих технологій, що використовуються у роботі з дітьми дошкільного віку:



  1. оздоровчі гімнастики;

  2. оздоровчі технології, що використовуються з профілактично-лікувальною метою;

  3. оздоровчі технології терапевтичного спрямування.


РОЗДІЛ IV. ОСНОВИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА З МЕТОДИКОЮ КЕРІВНИЦТВА

Організація образотворчої діяльності в ДНЗ.

Види образотворчої діяльності – малювання (предметне, сюжетне, тематичне, декоративне); ліплення (предметне, сюжетне, декоративне; кругле і рельєфне ), аплікація (предметна, сюжетна, декоративна; конструктивна, силуетна, мозаїчна); конструювання (будівельного матеріалу, конструкторів, паперу, природного та штучного матеріалів). Взаємозв’язок видів.

Навчання, виховання і всебічний розвиток дітей засобами образотворчої діяльності. Естетичне виховання - розвиток естетичних сприймань та емоцій, формування естетичних почуттів, суджень, естетичного ставлення до діяльності, естетичних оцінок, смаків та художньо-творчих зображувальних здібностей. Розумове виховання - розвиток сенсорики, пізнавальних психічних процесів, формування знань про предмети і явища навколишнього світу і способи їх художнього відображення у образотворчій діяльності. Підготовка до школи, формування навчальної діяльності. Моральне виховання - формування правильного розуміння явищ навколишнього життя і відповідного ставлення до них, позитивних, доброзичливих взаємин, оцінок, вольових якостей. Трудове виховання - формування трудових умінь в роботі з різноманітними зображувальними матеріалами, організованості, охайності, порядку, економності в роботі, зацікавленості в досягненні якісних результатів. Фізичне виховання - розвиток і зміцнення м'язів рук, різноманітності рухів, їх координації, окоміру.

Напрямки реалізації образотворчої діяльності в ДНЗ: навчальне заняття; побут ДНЗ; участь у виставках тощо; СОД тощо. Мета організації образотворчої діяльності. Завдання організації образотворчої діяльності дітей В ДНЗ і родині.


Методи організації образотворчої діяльності.

Наочні методи та прийоми навчання: спостереження, його види, обстеження предметів, репродукції художніх картин, ілюстрації, дидактичних картин і картинок, зразків (дидактичних, варіативних, стильових), показу способів зображення (повного, часткового, фронтального, індивідуального).

Словесні методи і прийоми : пояснення, бесіди, запитання, художнє слово (вірші, приказки, загадки, прислів'я), вказівки.

Практичні методи: експериментування із зображувальними матеріалами, видозмінами форм, оригінальністю композицій тощо, вправляння в малюванні, ліпленні, аплікації, конструюванні, складанні описових образів за репродукціями художніх картин, моделювання композиції візерунка, тощо.

Дидактичні ігри і ігрові ситуації.


Планування освітньо-виховної роботи із образотворчого мистецтва в ДНЗ.

Значення планування для цілеспрямованого формування образотворчих умінь і навичок, забезпечення системи в роботі.

Провідні принципи планування роботи з образотворчої діяльності: неухильне виконання всіх розділів програми (навчання зображення предметів, сюжету, візерунків, ознайомлення з творами образотворчого мистецтва та різними техніками роботи): врахування сезонності та вражень від оточуючого життя; врахування принципів дидактики (доступності, поступовості, повторності) для формування образотворчих умінь і навичок; взаємозв'язок різних видів образотворчої діяльності; зв'язок іншими розділами програми.

Перспективне та календарне планування. Річний план: заходи щодо поповнення матеріальної бази, облаштування предметно-розвивального середовища тощо. Перспективний план (сітка занять): перелік занять, група, термін проведення, теми; таблиця-сітка: тема, мета, замальовки образів.

Календарний план. Форми роботи з образотворчої діяльності.

Організація зберігання дитячих робіт з образотворчої діяльності: фронтальне збереження робіт за певними темами занять: вибіркова форма збереження окремих робіт і саморобок; індивідуальні папки дитини; оформлення альбомів; організація виставок.


Зміст роботи завідуючої, вихователя-методиста, методиста управління освіти з організації і керівництва образотворчою діяльністю дітей.

Створення в дошкільному закладі умов для успішного виконання завдань з усіх розділів програми з, образотворчого мистецтва.

Завдання, зміст і форми - організації методичної роботи з образотворчого мистецтва в дитячому садку: підвищення естетичної культури вихователів; надання їм, повсякденної методичної допомоги: організація обміну передовим досвідом роботи; узагальнення, розповсюдження, впровадження кращого досвіду; розгляд питань естетичного виховання і організації образотворчої діяльності на нарадах, семінарах-практикумах, семінарах, групових консультаціях, робота з батьками і т.д.

Роль методичного кабінету дитячого садка в підвищенні ділової кваліфікації вихователів, зміст методичних матеріалів, їх розташування в кабінеті (література, матеріали з досвіду роботи, натура, іграшки, наочні посібники, твори образотворчого мистецтва, технічні засоби навчання, спеціальний стенд з образотворчого мистецтва, виставка дитячих робіт, тощо).

Зміст і організація роботи (міського) районного методичних кабінетів. Робота методичних об'єднань, форми роботи з досвідченими вихователями і початківцями. Індивідуальні і групові консультації. Вивчення, узагальнення передового педагогічного досвіду, впровадження його в практику. Тематичні виставки дитячих: робіт з образотворчого мистецтва.

Знання, уміння і навички з образотворчої діяльності якими мають володіти педагоги.


Особливості аналізу заняття з образотворчої діяльності в дошкільному віці.

Заняття – основна форма навчання дітей образотворчої діяльності, їх місце в вихованні дошкільників.

Мета перегляду і аналізу заняття.

Бесіда з вихователем про зміст попередньої роботи. Знайомство з планом, перегляд конспекту. Перегляд заняття з образотворчої діяльності:зміст і методика І частини заняття; ІІ частини заняття; ІІІ частини, включає діяльність вихователя і дітей.

Аналіз заняття з зображувальної діяльності включає: аналіз (оцінка) діяльності вихователя (відповідність змісту заняття програмі вікової групи; зв’язок з попереднім заняттям, організація заняття, якість матеріалів, наочності, підготовка вихователя (вміння показати прийоми роботи, правильність і доступність пояснень, тривалість заняття тощо). Аналіз діяльності дітей: поведінка на занятті; діяльність на занятті; аналіз дитячих робіт. Загальна оцінка заняття.
Особливості навчання дошкільників естетичному сприйманню творів живопису: завдання, зміст, форми і методи ознайомлення дітей з мистецтвом та критерії вибору творів для дітей.

Значення мистецтва, живопису для формування естетичних сприймань у дітей. Дослідження проблеми особливостей сприймання і розуміння дітьми дошкільного віку творів живопису (Є.Фльоріна, Н.Зубарєва, та ін.).

Особливості розуміння дітьми дошкільного віку творів живопису.

Сприймання, естетичне сприймання, художнє сприймання, критерії культури естетичного сприймання.

Завдання ознайомлення дітей з мистецтвом живопису: розуміння змісту живописного твору; розуміння засобів художньої виразності; розуміння почуттів, які відтворив художник; формування уміння давати естетичну оцінку твору; виховання морально-естетичних якостей, інтересів і почуттів в процесі сприймання творів живопису.

Зміст роботи: ознайомлення з натюрмортом, анімалістичним, побутовим жанром, портретом, пейзажем, казково-билинним.

Критерії вибору творів живопису для дітей: доступність за змістом; близькість тем творів до соціального досвіду дитини, її життєвих вражень; реалістичне спрямування і доступність творів живопису за засобами виразності; різноманіття жанрів.

Форми роботи по ознайомленню з живописом: спеціальні заняття, комплексні заняття, екскурсії до музею, на художні виставки, тощо.

Методи ознайомлення дітей з мистецтвом живопису, їх ускладнення від методів, що дозволяють навчити дітей виділяти окремі зображення, до методів цілісного і творчого сприймання твору. Проведення попередніх спостережень, що відповідають змісту зображеного на картинах, бесіди за змістом і засобами виразності живописного твору, мистецтвознавча розповідь педагога за картиною, використання поетичних та музичних творів як тематичних паралелей при сприйманні для поглиблення розуміння змісту, уявне введення дітей в ситуацію картини, наочне моделювання колористичної гами та композиції твору, розповіді дітей за картиною, тощо.
РОЗДІЛ V. ОСНОВИ ПРИРОДОЗНАВСТВА З МЕТОДИКОЮ

Інспектування роботи ДНЗ з розділу «Ознайомлення дітей з природою».

Керівництво методичною роботою щодо ознайомлення дітей з природою в дитячому садку. Відображення завдань і змісту роботи в річному та місячному планах завідуючої, методиста дошкільного закладу.

Основні напрями керівництва роботою щодо ознайомлення дітей з природою. Створення матеріальних умов, що забезпечують успішну роботу з дітьми: організація земельної ділянки дошкільного закладу, допомога вихователю у створенні кутка природи, підбір різних видів наочності, настільно-друкованих ігор, забезпечення використання вихователями технічних засобів навчання; надання методичної допомоги вихователям у проведенні роботи з дітьми; допомога в плануванні роботи, у вивченні психолого-педагогічної та методичної літератури, перегляд і аналіз різних форм роботи з дітьми, допомога вихователям в аналізі й оцінці результатів проведеної роботи; моніторинг екологічної освіти дошкільників.

Підвищення біологічних знань і практичних умінь вихователів: проведення консультацій, організація екскурсій, створення бібліотечки довідкової та методичної літератури з питань ознайомлення дітей з природою. Залучення батьків до організації і проведення роботи щодо ознайомлення дітей з природою, екологічного виховання.

Організація і зміст роботи методичного кабінету (районного, міського, обласного) з питань ознайомлення дітей з природою. Підбір методичного та біологічного матеріалу. Вивчення, розповсюдження кращого досвіду вихователів і завідуючих. Впровадження наукових досліджень та інновацій у практику роботи дитячих закладів. Підвищення природознавчих знань, практичних умінь вихователів, методистів. Інспектування дитячих установ з розділу «Ознайомлення дітей з природою». Зміст і методика тематичних обстежень. Методи інспектування.
Планування й облік роботи з ознайомлення дітей з природою.

Поняття планування та принципи. Значення планування й основні принципи планування роботи щодо ознайомлення дітей з природою.

Планування системи занять на сезон. Поступове ускладнення матеріалу. Відбір методів проведення занять, що забезпечують засвоєння системи знань, формування розумової активності та пізнавального інтересу, навичок і умінь. Встановлення зв'язків занять з природи із заняттями з інших розділів роботи з дітьми (комплексні заняття). Врахування місцевих умов.

Планування повсякденної роботи щодо ознайомлення дітей з природою. Відбір змісту, методів і прийомів роботи. Встановлення зв'язку при плануванні системи занять з роботою в повсякденному житті.

Вимоги до планування роботи з ознайомлення дітей з природою, її зміст. Форми ведення плану та обліку педагогічного процесу: перспективний, календарний план, розгорнутий. Значення обліку роботи в забезпеченні результативності навчально-виховного процесу. Планування та облік роботи вихователем. Керівництво завідуючого та методиста роботою з ознайомлення дітей з природою.
Особливості організації екскурсії в природу з дітьми дошкільного віку.

Екскурсія як особливий вид занять. Місце екскурсій в системі роботи щодо ознайомлення дітей з природою в умовах дитячого садка та сім’ї. Зміст екскурсій, їх тематика. Структура екскурсії.

Методика проведення екскурсій. Підготовка вихователя до екскурсії. Методика проведення екскурсій. Підготовка вихователя до екскурсії. Визначення програмових завдань, місця, маршруту екскурсії, підбір обладнання для збору і розміщення природного матеріалу. Підготовка дітей до екскурсії. Поєднання різноманітних методів і прийомів роботи з дітьми в ході екскурсії. Організація діяльності дітей на екскурсії: пізнавальної, ігрової, трудової.
Розділ VI. Розвиток мовлення

Бесіда як метод розвитку діалогічного мовлення дітей. Особливості підготовки і методики проведення бесіди з дітьми старшого дошкільного віку.

Бесіда – основний метод розвитку діалогічного мовлення у дітей.

Види бесід залежно від мети і методу: вступна, супроводжуюча, заключна, узагальнююча бесіди; відповідно до змісту: пізнавальна, етична.

Структура бесіди. Активізація уваги дітей на початку бесіди. Логічно завершені етапи основної частини бесіди: розглядання картини, художнє читання тексту, обговорення елементів продуктивної діяльності дітей тощо. Прийоми, націлені на постійну мобілізацію уваги, памяті, активізацію мислення та мовлення дітей. Заключна частина бесіди.

Вимоги до запитань і відповідей. Види запитань. Запитання залежно від характеру розумових завдань:репродуктивні, евристичні. Запитання залежно від ролі й місця в бесіді: основні, допоміжні ( навідні, підказуючи).

Педагогічні погляди Є.Тихєєвої, А.   Богуш, Н.   Гавриш, Є.   Короткової, А.   Радіної, Є.   Фльоріної щодо методики проведення бесід з дітьми старшого дошкільного віку.
Методи словникової роботи. Спрямованість педагогічної роботи на збагачення словникового запасу дітей різних вікових груп.

Групи методів словникової роботи: методи безпосереднього ознайомлення дітей з навколишнім та опосередковані методи.

Методи безпосереднього ознайомлення дітей з навколишнім: спостереження, екскурсії-огляди, розглядання предметів та бесіди про них, екскурсії за межі садка, розглядання та бесіда за репродукціями картин, дидактичні ігри з предметами, іграшками, картинками, показ діафільмів, кінофільмів, різного виду театрів.

Опосередковані методи: читання оповідань та віршів пізнавального змісту, бесіди, усна народна творчість, словесні дидактичні ігри.

Є.І.Тихєєва   автор екскурсій-оглядів. Їх значення в збагаченні словника дітей. Використання предметних картинок і сюжетних дидактичних картин.

К.Д.Ушинський про значення предметної картинки для словникової роботи з дітьми.

Дидактичні ігри та вправи, їх види.

Зміст та напрямки словникової роботи в кожній віковій групі за чинними програмами розвитку та виховання дітей дошкільного віку. Ускладнення змісту словникової роботи з урахуванням вікових особливостей дітей.


Зміст та методика навчання дітей звуковому аналізу слів.

Навчання дітей звукового аналізу слів   головне завдання занять з грамоти в старших групах дитячого  садка. Дослідження Д. Ельконіна й Л. Журової щодо навчання дітей звуковому аналізу слів.

Зміст навчання дітей звуковому аналізу слів в кожній віковій групі.

Ознайомлення дітей з термінами «слово», «звук», кількістю звуків у словах, формування умінь інтонаційно виділяти звуки в ігрових вправах і ситуаціях; визначати перший і останній звуки у слові, придумувати слова з відповідним звуком.

Ознайомлення з реченням, кількістю слів у ньому, з голосними й приголосними звуками, формування умінь визначати місце звуків у слові за допомогою схем і фішок.

Етапи навчання дітей звуковому аналізу слів за допомогою фішок і схем.

Використання ігрових прийомів під час звукового аналізу слів. Врахування індивідуальних особливостей дітей. Методика навчання розрізнення голосних і приголосних, твердих і м’яких звуків. Ознайомлення з голосними буквами. Закріплення словорозрізнювальної функції звуків.

Характеристика звуків за істотними ознаками.


Завдання з розвитку мовлення дітей дошкільного віку. Їх характеристика.

Врахування триєдиної мети мовленнєвого розвитку і навчання мови на етапі дошкільного дитинства.

Завдання з розвитку мовлення дітей дошкільного віку: виховання звукової культури мовлення, розвиток словника, формування граматичної правильності мовлення, розвиток зв’язного мовлення, формування елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення.

Значення виховання звукової культури мовлення для дітей дошкільного віку. Підгрупи мікрозавдань виховання звукової культури мовлення у дітей.

Розвиток словника  центральне завдання лексичного розвитку в дошкільному віці. Оволодіння дитиною структурно-системними зв’язками   семантичними полями. Їх роль в процесі говоріння. Завдання змісту лексичної роботи .

Формування граматичної правильності мовлення. Засвоєння морфології, словотвору, синтаксису. Навчання дитини правильно будувати речення, узгоджувати слова у ньому.

Формування діалогічного і монологічного мовлення у дітей. Завдання формування діалогічного мовлення. Завдання розвитку зв’язного монологічного мовлення.

Формування елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення.

Ф. Сохін про процес оволодіння мовою. Методи та прийоми, спрямовані на розвиток мовного чуття, мовної здібності дошкільника.
Організація мовленнєвої діяльності.

Формування мовленнєвої особистості - мета сучасної лінгводидактики на етапі дошкільного дитинства. Основний життєвий контекст, в якому відбувається становлення мовленнєвої особистості – життєдіяльність дитини. Мовлення – засіб і спосіб реалізації життєдіяльності у різних її формах і проявах. Особистісно орієнтований підхід до мовленнєвого розвитку дитини.

Організація і проведення традиційних занять. Роль традиційного заняття на сучасному етапі. Фронтально організовані, групові та індивідуальні заняття. Особистісно орієнтована модель організації мовленнєвої діяльності дошкільників. Роль інтегрованого заняття у формуванні в дошкільників системного знання, позитивно-емоційного ставлення до процесу пізнання. Умови, необхідні для ефективного проведення інтегрованих занять.

Міні –заняття – ефективна форма роботи з розвитку мовлення дошкільників. Зміст міні-занять, завдання та основні вимоги.

Використання загальногрупових способів організації з метою активізації мовленнєвої діяльності дошкільників. Надання дитині можливості самостійно визначати час для виконання завдання та обговорення його з вихователем чи однолітками.
Розділ VII. ТЕОРІЯ і МЕТОДИКА музичного виховання

Організація та планування музичних занять у ДНЗ.

Музичне заняття як основна форма організації музичної діяльності в ДНЗ, в якому одночасно беруть участь діти однакового віку. Педагогічні домінанти музичного заняття:



  • колективний та ансамблевий характер співу, гри на дитячих музичних інструментах, музично-ритмічних рухів;

  • постійна зміна діяльності: діти співають, танцюють, граються, слухають музику;

  • поєднання завдань різного емоційного і фізичного навантаження, що сприяє динамічному і різноманітному навчанню.

Планування як процес визначення конкретних цілей, змісту, форм, методів, засобів досягнення намічених перспектив на певний відрізок часу. Види планування. Види документації, що є обов’язковою до ведення музичними керівниками ДНЗ. Сутність перспективного планування; терміни проведення роботи, що передбачаються цим видом планування. Форма складання перспективного плану.

Сутнісна характеристика поточного планування (календарно-тематичного). Календарний план як результат забезпечення поточного планування, як модель персональної освітньої діяльності музичного керівника на найближчий відрізок часу.

Вимоги до планування роботи музичного керівника. Плани-конспекти музичних занять та їх варіанти.
Керівництво педагогічною роботою з музичного виховання й розвитку дітей.

Умови, що полягають у всебічному забезпеченню музично-педагогічного процесу. Обов'язки завідуючого дитячою установою як відповідального за всю постановку виховного педагогічного процесу - забезпечення загальної спрямованості керівництва музичною роботою з дітьми. Перш за все, завідуючий стежить за виконанням вимог програми виховання в дитячому садку і відповідністю всієї роботи по музично-естетичному вихованню рекомендаціям методичного кабінету районного і міського відділів освіти. Обов'язки керівника ДНЗ в організації музично-педагогічної роботи. Обов'язки музичного керівника по здійсненню музичного виховання дітей.

Задача методиста в області музичного вихователя дітей - здійснення загального керівництва педагогічним процесом, організація і проведення різних заходів щодо підвищення кваліфікації музичних керівників і забезпечення для цього оптимальних умов.

Робота методиста з музичними керівниками Інспектування ДНЗ по темі «Музично-естетичне виховання»


Організація музично-дозвіллєвих заходів у ДНЗ.

Основні форми організації музичного дозвілля дошкільників – свята, ранки, музичні розваги. Музичні розваги як форма організації музично-пізнавальної діяльності дошкільників. Функції музичних розваг щодо всебічного розвитку дітей. Види музичних розваг. Музичний ранок як особлива форма музично-розважальної роботи з дошкільниками. Специфіка музичних ранків – неакцентованість на чіткому сценарії, широкий спектр нескладних музичних номерів, переважання в репертуарі хороводів, рухів під спів, колективних пісень тощо. Роль музики на святкових ранках. Особливості організації та проведення розваг у різних вікових групах ДНЗ.

Особливість свята – в комплексному впливі всіх художніх засобів на сприйняття, відчуття та свідомість дитини.

Важливість дії механізму педагогічної ради ДНЗ щодо затвердження сценарію свята та обговорення успіхів та недоліків у проведенні заходу. Особливості оформлення зали відповідно до специфіки свята. Специфіка підготовки до свята відповідно до роботи з дітьми, батьками та іншими працівниками ДНЗ, що допомагають у проведенні свята.

Структура свята. Характеристика кожної з частин святкової програми. Тривалість проведення свята для кожної вікової групи. Роль ведучого, вихователя та музичного керівника у проведенні свята. Критерій відбору музичних творів для дітей – їхня виховна і художньо-музична значущість.
Розділ VIII. ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ

ЕЛЕМЕНТАРНИХ МАТЕМАТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ

Значення та особливості методичного аналізу заняття з формування елементарних математичних уявлень.

Заняття з як традиційна форма навчання дошкільників основ математики. Переваги та недоліки заняття даного виду щодо навчання дітей основ математики та забезпечення

Особливості планування та проведення заняття з математики відповідно до принципів розвивального навчання. Важливість формування мети заняття та завдань, які визначає для себе вихователь у період підготовки до заняття. Основні позиції, що визначають мету заняття: з якими поняттями математики діти знайомляться вперше? З якими поняттями вони вже знайомі? У контексті якого навчального матеріалу дані питання розглядалися?

Аналіз та самоаналіз як необхідні професійні уміння вихователя ДНЗ. Самоаналіз як підґрунтя умінь методичного аналізу занять майбутніх фахівців дошкільної освіти. Алгоритм самоаналізу математичного заняття.

Специфіка методичного аналізу заняття – аналіз роботи, проведеної колегою. Алгоритм методичного аналізу заняття з математики. Значення сформованості умінь аналізу та самоаналізу для професійного зростання педагога ДНЗ. Роль досвіду роботи у набутті умінь аналізу та самоаналізу.
Організація передматематичної підготовки дошкільників у ДНЗ.

Поняття «передматематична підготовка»: сутність, зв'язок з поняттями «підготовка дитини до школи», «логіко-математична підготовка». Актуальність проблеми забезпечення передматематичної підготовки дитини щодо навчання математики у початкові школі у світлі вимог сучасної дошкільної освіти та передшкільної освіти як її важливої ланки.

Психологічний аспект передматематичної підготовки. Уміння, що визначають адекватність сприймання дитиною форми: уміння здійснювати аналіз, уміння абстрагуватися від несуттєвого, уміння порівнювати та узагальнювати, здійснювати аналогії.

Результат передматематичної підготовки дитини – належний рівень розумового розвитку дитини, формування в неї необхідних специфічних пізнавальних умінь та навичок, що є базовими задля подальшого успішного навчання в школі та засвоєння математичного змісту.

Сучасні програми дошкільної освіти про забезпечення логіко-математичного розвитку дитини в контексті забезпечення наступності дошкілля і школи. Головні напрями формування математичної готовності дитини до навчання: формування прийомів розумових дій, розвиток словесно-логічного мислення, формування уміння слухати й виконувати інструкцію дорослого, розвиток дрібної моторики, тактильного, слухового, зорового сприйняття.

Дискусійність питань недоцільності засвоєння старшими дошкільниками навчального матеріалу 1-го класу школи.


Методичне керівництво математичним розвитком дітей у ДНЗ.

Функції завідуючої та методиста ДНЗ у забезпеченні якості навчальної виховної роботи. Головні напрямки у роботі завідуючої і методиста ДНЗ. Умови, що повинні бути створені у дошкільному закладі щодо організації роботи з навчання дошкільників математики: обладнання та належний рівень функціонування методичного кабінету, ведення ефективного планування та обліку роботи з навчання дітей елементів математики, створенні ефективних форм контролю, використання потенціалу форм підвищення рівня педагогічних знань та майстерності вихователя.

Види планування, що здійснюються у практиці ДНЗ. Особливості планування курсу математичного розвитку дитини у ДНЗ. Види форм контролю, їх специфіка стосовно роботи з навчання дітей основ математики.

Характеристика форм підвищення рівня педагогічних знань та майстерності вихователя. Відкрите заняття як один з критеріїв визначення рівня педагогічної майстерності педагога ДНЗ щодо навчання дошкільників математики. Специфіка аналізу та самоаналізу заняття. Алгоритм педагогічного аналізу заняття.

Роль методичних кабінетів відділів освіти у наданні допомоги педагогічним працівникам ДНЗ з питань організації роботи з логіко-математичного розвитку дошкільників та формування у них елементарних математичних уявлень.
Розділ IX. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АДАПТАЦІЇ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО ДНЗ

Організація процесу адаптації дитини до умов закладу дошкільної освіти

Суть та особливості соціальної адаптації дитини до ДНЗ.

Оптимальний час початку відвідування дитячого садку. Адаптація дітей раннього віку.



Етапи адаптації: Гострий період (буря), підгострий період (буря затихає), період компенсації (штиль).

Фактори ризику. Під час вагітності майбутньої мами: токсикоз, стресові ситуації, прийом ліків, вживання алкоголю, паління . Після пологів: Вік дитини. Стан здоров'я та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);

Індивідуальні особливості дитини (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);

Рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу);

Досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).

Супровід новоприбулих дітей. Характеристика чотирьох етапів супроводу новоприбулих дітей.

Показники адаптованості дитини раннього віку:



- відсутність у дитини негативних емоцій (плачу, вередувань, негативних реакцій тощо);

  • відповідність діяльності малюка віковим критеріям;

  • природній перехід дитини від одного стану до іншого (від неспання до сну і навпаки), від одного виду діяльності до іншого;

  • гарний апетит, глибокий спокійний сон дитини;

малюк бере активну участь у всіх режимних процесах, позитивно ставиться до них

Емоційний портрет новоприбулої дитини: страх невідомої обстановки, зустрічі з незнайомими дітьми, вихователями, а головне – того, що батьки забудуть про неї, зменшення комунікативності, бажання усамітнитись, прояви емоцій – від пригніченого стану до яскраво вираженої депресії, гіркий плач зранку, під час розлуки з батьками, який триває кілька хвилин, пхикання, як протест проти розставання з батьками.

Типи адаптації до ДНЗ: легка (фізіологічна, природна) адаптація – поведінка дитини норма-лізується протягом 10–15 днів; середня адаптація – поведінка дитини нормалізується протягом 15–30 днів, супроводжується неважкими хворобами дитини,; важка патологічна адаптаціятриває від 2 місяців і більше та супроводжується погіршенням апетиту, порушеннями сну і сечовипускання, різкими перепадами настрою, частими емоційними зривами й вередуванням.

Причини важкої адаптації до ДНЗ. Види дезадаптації: несформованість позитивного налаштування на відвідування дошкільного закладу, несформованість навичок самообслуговування, недостатня сформованість комунікативних навичок, кардинально відмінний у часі та послідовності режим удома і в садочку. несформованість предметно-практичної діяльності в дитини. несформованість продуктивних форм спілкування з ровесниками, затримка формування емоційних зв'язків між дитиною та вихователем.

Умови забезпечення успішної адаптації: батькам не хвилюватися й не демонструвати свою тривогу дитині напередодні відвідування ДНЗ; відвідувати ДНЗ лише за умови, що малюк не хворіє; батькам проінформувати вихователя про індивідуальні особливості дитини; педагогам знати про методи заохочення і покарання, які використовуються в сім'ї; батькам в перші дні відвідування ДНЗ, не залишати дитини на повний день та не повинні залишати її одразу, краще побути з нею деякий час; у перші дні приводити дитину в садочок тільки на прогулянку; «інтимізувати» обстановку, принести з собою свої іграшки.
Підготовка дитини до вступу в дитячий садок як умова її успішної адаптації до закладу дошкільної освіти.

Суть та структура готовності дошкільника до вступу до ДНЗ. Готовність як фундаментальна умова успішного виконання будь-якої діяльності. готовність дитини до вступу д ДНЗ – це складний процес, що має свою структуру: фізіологічну, соціальну та психологічну готовність.

Фізіологічна готовність передбачає зміни діяльності функціональних систем дихальної, травної, серцево-судинної, спрямованих на пристосування до умов навколишнього середовища.

Психологічна готовність є цілісним станом психіки дитини, що забезпечує успішне прийняття нею системи вимог дитячого садка і вихователя, успішне оволодіння новою для неї діяльністю та новими соціальними ролями.

Соціальна готовність – вміння встановити контакт з іншими дітьми та дорослими, здатність оволодівати новими засобами і новими стереотипами поведінки.

Критерії сформованості у дитини дошкільного віку психологічної готовності до ДНЗ: вік, стан здоров'я, рівень психофізичного розвитку, характеристика нервової системи, вміння спілкуватися з дорослими й однолітками, сформованість ігрової діяльності, наближеність домашнього режиму до режиму дитячого садка.

Ознаки психологічної готовності дитини до дошкільного закладу: стійкий інтерес дитини до гри та готовність до взаємодії з іншими дітьми під час її проведення; готовність дитини до спілкування з іншими дорослими окрім близьких родичів, спокійна реакція на розлучення з мамою, відсутність стійких негативних емоцій і переживань дитини, в першу чергу страхів і тривожності, як реакцій на нові ситуації та незнайоме оточення, чітко виражене бажання дитини ходити у садочок (стверджувальна відповідь на відповідне запитання).

Роль попередньої діагностичної роботи педагогічного колективу у формуванні готовності дошкільників до ДНЗ. Прогнозування адаптаційного періоду. Медичний прогноз. Медичні обстеження, що проходить дитина перед вступом в ДНЗ. Прогноз лікаря-педіатра щодо адаптації дитини до дошкільного закладу. Врахування педіатрами при прогнозуванні перебігу адаптації періоду, коли звикання дітей до нових умов особливо ускладнене (з 11 місяців до 2 років). Ознаки складної адаптації дітей раннього віку: вік дитини від 9 до 18 місяців; відставання дитини у нервово-психічному розвитку; рахіт 2–3-го ступеня; наявність хронічних захворювань; невідповідність домашнього та ясельного режимів; низький культурний та освітній рівень родини; зловживання батьків алкоголем; конфліктні взаємини між батьками.

Психолого-педагогічний прогноз, який здійснює практичний психолог за два тижні до відвідування дитячого закладу або в перші дні відвідування дитиною ДНЗ через анкетування батьків. Прогнозування легкого, середнього та важкого ступенів адаптації дитини та її батьків до закладу дошкільної освіти.

Критерії для спостереження за дошкільником в період його адаптації: емоційний стан, поведінка дитини у момент розставання і зустрічі рідних, особливості апетиту, особливості періоду засипання і сну, ставлення до навколишнього світу й іграшок, мовна активність, рухова активність, загальний стан організму, взаємодія з дорослими, взаємодія з однолітками.

Використання тестів контролю поведінки новоприбулих дітей та цілеспрямованих спостережень за дитиною в різні режимні моменти впродовж тривалого часу для складання листа адаптації та діагностичної картки. Тривалість їх заповнювання. Висновки про хід адаптації дитини і рекомендації щодо індивідуальної роботи з нею.


Особливості суспільного виховання дітей різних груп адаптації.

Специфіка роботи з новоприбулою дитиною в ДНЗ: загальні аспекти роботи з новоприбулою дитиною, забезпечення емоційного комфорту під час перших днів відвідування ДНЗ. Алгоритм спілкування з новоприбулою дитиною протягом перших годин: представитися малюку, ввести дитину у групу, познайомити її з дітками (спочатку з кількома), поступове знайомство з усією групою дітей. Ознайомлення дошкільника з дитячим садком: традиційні і нетрадиційні підходи. Знайомство дитини з групою. Необхідні засоби допомоги дитині в перші дні її перебування в дитячому садку: її ім’я, частинка дому, улюблена іграшка тощо. Їжа та сон дитини – важливі умови її успішної адаптації. Тривалість першого дня у дитячому садку. Становлення контактів новоприбулої дитини з дорослими та однолітками. Провідна роль дорослого у спілкуванні дітей раннього віку.

Проблеми новоприбулих дітей та їх батьків: оптимальні терміни початку відвідування дитиною ДНЗ, способи полегшення малюку звикання до нових умов дошкільного закладу, уникнення негативного емоційного стану мами в адаптаційний період малюка, хвороби дитини, небажання йти в садочок зранку, ввечері – додому.

Причини труднощів адаптації новоприбулих до умов ДНЗ: деякі специфічні особливості раннього віку (повільне підвищення працездатності нервової системи дітей раннього віку, що потребує великого нервового напруження, яке спричинює стан психічного стресу, висока емоційність); індивідуальні особливості кожної дитини, що зумовлюються станом здоров'я, особливостями типу нервової системи (сила, рухливість, урівноваженість процесів збудження і гальмування); різні умови життя та виховання в сім'ї; труднощі у спілкуванні з педагогом у період адаптації, що посилюються низьким рівнем розвитку мовлення дітей; відсутність у дітей звички виконувати доступні вимоги й указівки дорослих, брак досвіду участі у спільній з дорослими діяльності, що є провідною у виховному процесі дошкільного закладу; відсутність у них самостійних ігрових дій; порушення емоційного стану (переважають сум, туга, страх, збентеженість або загальмованість, тривожність); зниження мовної та ігрової активності дітей; зниження активності кори головного мозку, що зумовлює різні розлади вегетативної системи (збліднення обличчя, зниження температури рук і ніг); порушення сну, зниження апетиту, що спричинює втрату ваги. Звичайно, усі ці розлади негативно позначаються на стані імунної системи.

Особливості корекційно-виховної роботи з дітьми важкого ступеню адаптації та їх сім’ями. Важкий ступінь адаптації та дві форми його перебігу. Стійкі розлади емоційного стану (переважають негативні емоції), різке зниження всіх видів активності (мовної ігрової, рухової тощо) як ознаки першої форми. Виникнення частих простудних захворювань, відсутність яскравих змін психічного стану як ознаки другої форми важкої адаптації.

Педагогічні методи сприяння та збереження нормального стану дитини в період адаптації: екскурсія-огляд групового комплексу у поєднанні з розповіддю вихователя про життя малюків у дитячому садку. Поетапне формування у дітей елементарних ігрових дій, організація спільної з вихователем предметно-ігрової діяльності. Задоволення потреби дитини в увазі, схвалення та позитивне емоційне підкріплення навіть за незначні вияви самостійності, чутливості до інших дітей, досягнення у продуктивних видах діяльності. Утримання від негативного оцінювання вчинків дітей (особливо з високою емоційною чутливістю), реалізація індивідуального підходу.

Особливості корекційно-виховної роботи з дітьми середнього ступеню адаптації та їх сім’ями. Особливості сімейного виховання, що негативно відображаються на процесі звикання дитини до дитячого закладу: зміст та особливості виховання в сім'ях другого типу не сприяє активізації мовної та ігрової активності дитини; батьки не мають адекватного уявлення про процес адаптації дітей до дошкільного закладу; переважання нестабільного емоційного стану дітей, що виявляється у швидкій зміні позитивних та негативних емоцій, високій емоційній чутливості до ставлення вихователя; пов'язаність позитивні емоції (радість, задоволення тощо) цих дітей із привабливим ігровим матеріалом; амбівалентне ставлення до вихователя.



Середня важкість періоду адаптації: збереженість нестабільності емоційного стану дитини 1–2 тижні, значна заниженість різних видів активності, захворюваність дитини (7–10 днів), яка перебігає без ускладнень протягом першого місяця перебування в дошкільному закладі, повна адаптація (нормалізація загального стану) здійснюється до кінця першого місяця відвідування дитячого садка.

Оптимальна педагогічна тактика у стосунках з дітьми середньої важкості адаптації: задоволення їх потреби в увазі, пестощах, доброзичливості; ретельний підбір змісту і форми висловлення зауважень; враховування прагнення дітей виявити ставлення вихователя до себе та своїх дій; звертання до них з ввічливими проханнями про допомогу, маючи впевненість, що зміст вказівки доступний розумінню дитини, посилення потреби дітей у спілкуванні з вихователем на основі пізнавального інтересу шляхом самостійних дій з різноманітними іграшками та предметами.

Особливості корекційно-виховної роботи з дітьми легкого ступеню адаптації та їх сім’ями. Особливості сімейного виховання, що впливають на процес звикання дитини до дитячого закладу: значний інтерес батьків до процесу адаптації; надто міцний емоційний зв'язок дітей з близькими дорослими та побоювання незнайомих людей; характерність спокійного урівноваженого емоційного стану дитини упродовж усього адаптаційного періоду; врівноваженість під час режимних процесів, задоволеність власними діями або діями дорослого, однолітків; охоче переключення із самостійних на спільні з вихователем дії; ініціативний характер їх діяльності й гри; потреба у спільних діях із вихователем та у спілкуванні з ним.



Оптимальна педагогічна тактика у стосунках з дітьми легкого ступеня адаптації: доброзичливість ставлення вихователя; організація спільної предметної та ігрової діяльності педагога з дітьми, задоволення їхньої потреби в пізнанні довкілля, показ різноманітних варіантів дій з ігровими матеріалами, широке використання в роботі доступних для розуміння та виконання дітьми вказівок, інструкцій, прохань; підвищення загальної активності дітей.

Взаємодія усіх ланок ДНЗ і сім’ї, як умову поліпшення адаптації дошкільників до дитячого садка. Об'єднання, узгодження, координація зусиль всіх працівників дошкільного навчального закладу задля досягнення єдиної мети – збереження здоров'я (фізичного, психічного, психологічного) малюків у період їх вступу до дитячого. Функції завідувача ДНЗ: здійснює прийом дітей і створює банк даних сімей, чітко планує процес комплектування, здійснює контроль за організацією роботи закладу з прийому і супроводу новоприбулих дітей.



Роль методиста дошкільного закладу в організації і забезпечення оптимальних умов адаптації: робота з вихователями щодо підвищення їх фахового рівня, поглиблення професійного досвіду, організація і проведення освітніх заходів для батьків, надання кваліфікованої допомоги вихователям щодо консультування батьків-новачків, відстеження кількості новоприбулих дітей за тиждень чи місяць,

Вихователь-методист виконує просвітницьку функцію щодо діяльності всіх учасників освітньо-виховного процесу.

Лікар-педіатр контролює стан здоров'я дитини, робить прогноз щодо рівня проходження адаптації, визначає ступінь проходження адаптації та робить відповідні висновки, за необхідності консультує батьків вихованців і педагогів закладу. Медсестра проводить інформаційну роботу серед батьків із питань оформлення документів, необхідних для вступу дитини до ДНЗ, інформує адміністрацію про наявність медичної документації, знайомить батьків із персоналом, який працюватиме з дитиною.

Вихователь, помічник вихователя знайомлять дітей та їх батьків з груповими приміщеннями, режимом дня та розкладом. співпрацюють з сім'єю вихованця. Практичний психолог надає психологічну допомогу педагогам щодо роботи з батьками новоприбулих (особливо у складних випадках), вивчає особливості адаптації конкретної дитини до садка та добирає найбільш доцільні засоби полегшення адаптації малюка.
Розділ X. ПЕДАГОГІКА ГРИ

Класифікація ігор, що використовуються у роботі з дітьми дошкільного віку.

Різноманіття та умовність існуючих класифікації ігор дошкільників. Сучасна педагогіка про класифікації ігор. Творчі ігри. До них належать сюжетно рольові (сімейні, побутові, суспільні), театралізовані (режисерські, ігри-драматизації), конструкторсько-будівельні (з конструктором та природним матеріалом) ігри. Ігри з правилами. Цю групу утворюють дидактичні (словесні, з іграшками, настільно-друковані), рухливі (великої, середньої, малої рухливості; сюжетні, ігри з предметами; з переважаннями основного руху: бігу, стрибків тощо; ігри-естафети) та спортивні ігри. Народні ігри. Це група ігор, джерелом яких є історичні традиції етносу. Розрізняють індивідуальні, колективні, сюжетні, побутові, театралізовані ігри та рухливі ігри-забави.

Сутність та різновиди творчих ігор: сюжетно-рольові ігри, театралізована діяльність Ключові поняття театралізованої діяльності — сюжет, сценарій, гра за сюжетом літературного твору, театралізація, казка-переказ. Основні групи театралізованих ігор: режисерські ігри, ігри-драматизації, конструкторсько-будівельні.

Групи ігор з правилами: дидактичні, рухливі, спортивні. Дидактична гра як ефективний метод закріплення знань. Рухливі ігри як важливий засіб фізичного виховання дошкільнят, задоволення потреби малюків у русі. Різновиди рухливих ігор: сюжетні ігри та ігрові вправи (несюжетні ігри). Народні ігри — ігри, що мають етнічні особливості (хороводи, забави, ігри з народною іграшкою тощо).
Створення предметно-розвивального середовища, як умова успішного керівництва сюжетними іграми дітей.

Розвивальне предметно-ігрове середовище як систему матеріальних об'єктів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку.

Основні елементи предметно-ігрового середовища: архітектурні та природно-екологічні об'єкти і художні студії спортивні майданчики та їх обладнання; ігрові простори, оснащені великогабаритними співрозмірними зросту дитини конструкторами, тематичними наборами іграшок, ігровими матеріалами, ігровим обладнанням; аудіовізуальними та інформаційними засобами виховання і навчання.

Принципи створення предметно-ігрового середовища в сучасних дошкільних навчальних закладах: свободи досягнення дитиною свого права на гру, універсальності, розвивальності, системності, безпечності.

Особливості створення осередків предметно-розвивального середовища у групі. Ігрові осередки у групі: драматичний (набори-обладнання, нескладні декорації, елементи вбрання чи костюмів для ігор-драматизацій та інсценізацій); для настільних дидактичних ігор, будівельний, де зібрані різні конструктори (дерев'яні, пласт масові, металеві), коробки, колодки та інші матеріали, знаряддя та допоміжне обладнання; музичний, у якому зібрані різні види дитячих інструментів, магнітофон, аудіозаписи музичних і літературних творів; спортивний — з різноманітним гімнастичним обладнанням, тренажерами, спортивним інвентарем; куточок відпочинку - усамітнене місце з диванчиком або ліжечком, м'якими іграшками, де дитина могла б перепочити, пофантазувати.
Сутність, вікові особливості розвитку творчих ігор. Роль дорослого в організації творчих ігор з дітьми дошкільного віку.

Сутність і класифікація творчих ігор: сюжетно рольові (сімейні, побутові, суспільні), театралізовані (режисерські, ігри-драматизації), конструкторсько-будівельні (з конструктором та природним матеріалом) ігри.

Вікові особливості розвитку творчих ігор дошкільників: проявляються та розвиваються новоутворення дошкільного дитинства, відбувається засвоєння форм спілкування з однолітками. Зародження самодіяльних ігор у ранньому дитинстві, зародження «відображувальних» ігор, дорослий як організатор та ініціатор гри. Становлення спільних ігор з однолітками у молодшому дошкільному віці. Відсутність ігрових правил, навчання узгоджувати свої дії з діями інших дітей, розуміти бажання партнера, ігри «поряд» замінюються іграми «разом».

Пов'язаність ігор дітей п'ятого року життя з формуванням їх рольової поведінки та роль у цьому голосного мовлення.



Роль сюжетно-рольової гри у прояві вікових та індивідуальних особливостей дитини; у становленні соціально-психологічної сфери малюка; створенні передумов для оволодіння новими продуктивними видами діяльності дитини.

Здійснення ігрової взаємодії дошкільників за такими структурними компонентами: потреба у грі, зміст гри, ігрові дії, ролі та рольові стосунки, використання правил гри. Роль іграшок в організації творчих ігор. Види іграшок, необхідних для організації ігрової активності дитини: дидактичні, сюжетно-образні, технічні, спортивні, народні. Сутність і призначення дидактичних сюжетно-образних, технічних, спортивних, народних іграшок.

Роль відповідного предметно-ігрового середовища в організації творчих ігор.

Література

Законодавчі документи у галузі дошкільної освіти


  1. Конституція України. – К.: Школа, 2002. – 48 с.

  2. Концепція національного виховання // Освіта. – 1996. – 7 серп. (№ 41). – С. 2–7.

  3. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття)». – К.: Райдуга, 1994. – 15 с.

  4. Закон України «Про освіту» // Освіта. – 1995. – 15 серп. – 4 с.

  5. Закон України «Про дошкільну освіту». – К.: Ред. ж-лу Дошкільне виховання, 2001. – 56 с.

  6. Закон України «Про охорону дитинства» // Директор школи – 2002. – № 8. – С. 7–10.

  7. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист / [зб. документів]. – К. : Наукова думка, 1998. – 45 с.

  8. Концепція неперервної валеологічної освіти в Україні. – К.: Освіта, 1994. – 4 с.

  9. Державна програма «Діти України» // Офіційний вісник України. – 2001. – № 4. – С. 65–82.


Нормативні документи дошкільної освіти

Базовий компонент дошкільної освіти / наук. керів.: А.М. Богуш, Г.В. Бєлєнька, О.Л. Богініч, Н.В. Гавриш та ін. – К.: Видавництво, 2012. – 26 с.


Програми дошкільної освіти

  1. Впевнений старт. Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//doshkillya.ostriv.in.ua. – Назва з екрану.

  2. Дитина в дошкільні роки: програма розвитку, навчання та виховання дітей / МОН України, Управ. освіти Запорізької обл. держ. адміністрації, Запорізький обл.. ін-т післядипл. пед. освіти, каф. дошк. освіти. – 2-е вид. – Запоріжжя: ЛІПС, 2004. – 268 с.

  3. Дитина. Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років. / наук. кер. проекту: О.В. Огнев’юк та ін. – 3-є вид., доопр. – К. : Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. – 492 с.

  4. Методичні рекомендації до Програми виховання і навчання дітей від двох до семи років / наук. кер. проекту: О. В. Огнев’юк та ін. – 3-є вид., доопр. – К.: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. – 400 с.

  5. Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» (нова редакція). У 2 ч. / Аксьонова О.П., Аніщук А.М, Артемова Л.В. та ін. / наук. кер. О.Л. Кононко. – К. : ТОВ «МЦФЕР-Україна», 2014. – 452 с.)

  6. Українське дошкілля. Програма розвитку дітей дошкільного віку / О. І. Білан та ін. – Тернопіль : Мандрівець, 2013. – 264 с.


Дошкільна педагогіка

  1. Гогоберидзе А. Г. Дошкольная педагогика с основами методик воспитания и обучения: Учебник для вузов / А. Г. Гогоберидзе. – К.: Вид-во «Ліра-К», 2013. -464с.

  2. Козлова С. А. Дошкольная педагогика: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений – 3-е изд., исправ. и доп. / С. А. Козлова, Т.А. Куликова.- М.: Издательский центр «Академия», 2001.-416c.

  3. Лисенко Н. В. Педагогіка українського дошкілля: У 3-х частинах. – Ч.2: Навч. посібник /Н. В. Лисенко, Н. Р. Кирста. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. – 360с.

  4. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка: підручник / Т. І Поніманська. – 2-ге вид., доповн. - К.: Академвидав, 2013. - 464 с

5. Бех І. Педагогічне регулювання виховної ситуації / І. Бех // Дошкільне виховання. – 2010. - №4. – С. 2-4.

  1. Бєлєнька Г. Ким хочуть стати наші діти? / Г. Бєлєнька // Дошкільне виховання.– 2008. - №5. – С. 5-6.

  2. Богуш А. Головні аспекти підготовки дітей до школи / А. Богуш // Дошкільне виховання. – 2011. - № 10. – С. 2-5.

  3. Коваленко А. У країні хлопчиків і дівчаток. / А. Коваленко// Дошкільне виховання. – 2013. - №1. – С. 20-23.

  4. Крутій К. Л. Освітній простір дошкільного навчального закладу: Монографія: У 2-х ч. – Частина перша. Концепції, проектування, технології створення / К. Л. Крутій. – Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2009. – 320с.

  5. Крутій К. Л. Освітній простір дошкільного навчального закладу: Монографія: У 2-х ч. – Частина друга. Концепція, Програма розвитку та освітні програми ДНЗ / К. Л. Крутій.- Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2010. – 284с.

  6. Куріпка В. І. Цікавий світ професій / В. І Куріпка // Розкажи онуку. – 2007. - №5. – С. 116-121.

  7. Одаренные дети / Пер. с англ. Д. Линник, А. Мкервали / [Под общ. ред. Г. В. Бурменской, В. М. Слуцкого]. – М.: Прогресс, 1991. – 376 с.

  8. Піроженко Т. Провідна роль творчих ігор у особистісному розвитку дошкільників / Т. Піроженко, К. Карасьова // Вихователь – методист дошкільного закладу. – 2013. - №1. – С. 49-53.

  9. Смирнова Е. О. Психологические особенности игровой деятельности современных дошкольников / Е. О. Смирнова // Вопросы психологии. – 2013. - №2. – С.15-23.

  10. Смольникова Г. Розвиваємо у малят сенсорику та дрібну моторику / Г. Смольникова // Дошкільне виховання. – 2010. - №7. – С. 20.

  11. Сухорукова Г. Виховання людяності – проблема сучасності / Г. Сухорукова // Дошкільне виховання. – 2012. - №8. – С. 2-6.

  12. Тарасенко Г. С. Організація дитячої ігрової діяльності в контексті наступності дошкільної та початкової освіти: Навчально-методичний посібник / Г. С. Тарасенко. – К.: Вид-во «Ліра-К», 2010. -320с.

22.Щербакова І. Розвивальне середовище / І. Щербакова // Дошкільне виховання. – 2007. - №12. – С. 16-17.
Організація і керівництво процессом ДНЗ

  1. 3айченко О. І, Островерхова Н. М., Даниленко Л. І. Теорія і практика управлінської діяльності районного відділу освіти. - К., 2000. - 352 с.

  2. Бурова А., Долинна О. Педагогічна рада // Дошкільне виховання, 2001. — № І. - С.20-21.

  3. Бурова А., Долинна О., Низковська О. Планування освітнього процесу в сучасному дошкільному закладі // Дошкільне виховання, 2000. — № 11. — С. 12 —15.
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка