Програма для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей із затримкою психічного розвитку з навчанням українською мовою



Сторінка4/9
Дата конвертації18.02.2016
Розмір1.93 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9


ТРЕТІЙ КЛАС

(136 год., 4 год. на тиждень)





І. Мовленнєва змістова лінія


Пор№

К-сть год.

Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учнів

Спрямованість корекційно-розвивальної роботи

1.1




Аудіювання – слухання-розуміння усного мовлення (протягом року)

Сприймання на слух текстів художнього, розмовного або науково-популярного стилів, різних жанрів (казка, оповідання, вірш) і типів (розповідь, опис, міркування).

Робота над усвідомленням елементів фактичного змісту (дійові особи, місце і час дії, тема і мета) висловлювань. Запам’ятовування послідовності подій. Відтворення змісту прослуханого «своїми словами». Вираження власної думки щодо змісту прослуханого, персонажів, фактів чи подій.

Слухання, сприймання і розуміння навчальних інструкцій і настанов з боку вчителя.





Учень:

- слухає і розуміє усне висловлювання (художній чи науково-популярний текст);

- з допомогою вчителя визначає початок і кінець висловлювання (тексту);

- має уявлення про типи висловлювань – розповідь, опис, міркування;

- з допомогою вчителя складає первинне уявлення про зміст почутого (що, коли, в якій послідовності відбувається);
- запам’ятовує персонажів, послідовність подій;

- з допомогою вчителя передає зміст почутого «своїми словами»;

- виявляє своє ставлення до дійових осіб, їхніх вчинків;
- розуміє виконує навчальні дії відповідно до прослуханої інструкції, настанови вчителя.


Розвиток слухового сприймання.

Розвиток умінь усвідомленого сприйняття мовних елеменів.

Удосконалення умінь слухати та аналізувати текст художнього, розмовного або науково-популярного стилів, різних жанрів і типів.

Розвиток мовленнєвої уваги та пам’яті.

Удосконалення умінь виконувати на слух сприйнятті інструкції учителя.


1.2




Говоріння

Регулювання дихання, сили голосу, темпу мовлення.


Читання напам’ять віршів та прозових текстів.

Відтворення, розігрування діалогів за прослуханим або прочитаним твором; складання діалогу за малюнком, описаною ситуацією – з опорою на допоміжні матеріали і без них.

Розширення уявлень про культуру мовлення і культуру спілкування: етичні норми мовлення, правила культури спілкування.

Переказування тексту з опорою на поданий план або опорне сполучення слів.

Складання усних зв’язних висловлювань (розповідь, опис, міркування) самостійно та за поданою вчителем дидактичною опорою: даним початком, основною частиною та кінцівкою з орієнтацією на ситуацію мовлення, за даним або колективно складеним планом.

Використання виражальних засобів мови (епітетів, порівнянь тощо).

Оцінювання складеного діалогу або зв’язного висловлювання, відзначення в ньому достоїнств, виявлення того, що вимагає доопрацювання.

Удосконалення тексту.



Учень:

- регулює дихання, силу голосу та темп мовлення у процесі навчального говоріння

- читає напам’ять вірші, прозові уривки.
- бере участь у відтворенні і складанні діалогу з опорою на допоміжні матеріали і без них (з допомогою)

- має уявлення про культуру мовлення і культуру спілкування;


- переказує текст з опорою на поданий план або опорні слова (самостійно або з допомогою);

- висловлює власну думку про предмети, явища, події;

- складає усне зв’язне висловлювання типу розповіді, опису або міркування за малюнком, ситуацією та з опорою на допоміжні матеріали (частиною тексту, планом, опорними словами, словосполученнями)

- має уявлення про виражальні засоби мови (епітети, порівняння тощо);


- намагається оцінити складений діалог, в якому взяв участь, та сприйнятому на слух

- бере участь у колективному вдосконаленні тексту.



Улосконалення умінь регулювати дихання, силу голосу, темп мовлення.

Розвиток словесної пам’яті.

Розширення комунікативних навичок

Оволодіння вміннями правильної побудови діалогічного мовлення.

Вироблення знань культури спілкування.

Розвиток умінь переказувати та будувати власні висловлювання з опорою на допоміжні матеріали.

Формування знань про виражальні засоби мовлення.

Збагачення словникового запасу.




1.3

1.4





Читання (протягом року)

Удосконалення навичок миттєвого впізнавання добре відомих частотних слів та словосполучень.

Розвиток навичок плавного (вільного) читання зв’язних текстів.

Розпізнавання в тексті речень, з’ясування мети їх висловлювання за змістом та кінцевими розділовими знаками, використання під час їх озвучування відповідної інтонації.

Правильне інтонування речень зі звертаннями, однорідними членами.

Читання слів, написання яких не збігається з вимовою.

Читання текстів, які мають різне комунікативне призначенням: роз’яснень (інструкцій) до навчальних та ігрових завдань, листів (особистих і колективних), повідомлень (у т.ч. у дитячих газетах, журналах), телеграм, оголошень, запрошень, привітань тощо.

Читання тексту з діалогом, знаходження слів автора і персонажів.


Читання і запам’ятовування правил та користування ними в усному і писемному мовленні.


Писемне мовлення (протягом року)

Складання і записування речень за певними орієнтирами, поданими вчителем або в підручнику, робочому зошиті.

Складання і записування запитань за змістом прочитаного, на задану тему та відповідей на запитання.
Робота з деформованим текстом – упорядковування частин тексту, окремих речень, добір заголовка тощо.

Написання переказів (розповідний текст) за колективно складеним планом, з опорою на допоміжні матеріали (ключові слова та сполучення слів тощо).

Письмове висловлювання про прочитаний твір, епізод переглянутого фільму, ситуації з життя класу або сім’ї та ін.

Висловлення власної думки у письмовій формі.

Складання записки, яка містить пояснення певного факту привітання, запрошення; написання листа другові.

Обговорення письмових робіт у парах, невеликих групах.

Удосконалення змісту і форми написаного тексту (відповідність темі; наявність у тексті складових частин; логічність і послідовність викладу думок; усунення одноманітних конструкцій речень, невиправданих лексичних повторів).


Учень:

- впізнає добре відомі слова та короткі словосполучення

- поступово переходить до плавного (вільного) читання зв’язних текстів

- правильно інтонує речення відповідно до розділових знаків

- з допомогою вчителя добирає правильну інтонацію для речень зі звертаннями та однорідними членами

- самостійно або з допомогою дотримується орфоепічних норм під час читання слів, вимова яких не збігається з написанням (слова з ненаголошеними [е], [и], дзвінкими приголосними в кінці слова і складу перед глухими, слів з африкатами [дж], [дз], [дз´], проривним [ґ]);

- читає та розуміє тексти-інструкції, листи, повідомлення, оголошення, запрошення тощо;

- бере участь у читанні діалогічних текстів

- усвідомлює та запам’ятовує правила усного і писемного мовленні.

Учень:
- самостійно або з допомогою складає речення (окремі та зв’язані між собою) за поданими ілюстраціями, за спостереженнями, опорними словами, на зазначену вчителем тему

- за змістом прочитаного тексту, на задану тему складає і записує запитання і відповіді.

- самостійно або з допомогою упорядковує деформований текст: (відповідно до змісту тексту переставляє частини, вилучає зайві речення, що не відповідають темі, добирає заголовок, додає власну кінцівку тощо)
- складає переказ за поданим планом, з опорою на допоміжні матеріали: ключові слова та сполучення слів (при потребі з допомогою);

- складає усне висловлювання на основі вражень від прочитаного твору, переглянутого фільму, ситуації з життя класу, сім’ї та ін.;

- намагається висловити своє ставлення до того, про що пише;

- з допомогою вчителя складає записки, привітання, запрошення, листа другові;

- приймає участь в обговоренні письмової роботи товариша, помічає в його роботі позитивні сторони та дає поради щодо вдосконалення роботи, орієнтуючись на пам’ятку, підготовлену вчителем

- орієнтуючись на пам’ятку, підготовлену вчителем знаходить і виправляє у власному тексті помилки (орфографічні, граматичні і стилістичні).



Розвиток фонематичного слуху.

Удосконалення навичок читання: дотримання правильного інтонування речень відповідно до розділових знаків; правильне інтонування речень зі звертаннями, однорідними членами; читання слів, написання яких не збігається з вимовою.

Практичне засвоєння текстів з різним комунікативним призначенням.

Розвиток діалогічного мовлення.

Розвиток комунікативних навичок.

Засвоєння правил усного і писемного мовленні.

Розвиток умінь вживання нових слів у власному мовленні.

Використання у відповідях засвоєних термінів.

Удосконалення навичок писемного мовлення.

Розширення умінь складати та записувати речення, запитань.

Формування умінь роботи з деформованим текстом.
Мовленнєве обґрунтування складеного переказу.

Розвиток зв’язного мовлення.

Збагачення словникового запасу.

Формування умінь здійснення найпростіших форм контролю власної діяльності та інших, перевірка зробленого, виправлення помилок.





ІІ. Мовна змістова лінія


2.1




Мова і мовлення (протягом року)

Розширення відомостей про мову як засіб людського спілкування.

Державна і рідна мова.
Культура усного і писемного мовлення.

Слова ввічливості, їх уживання в різних ситуаціях.



Учень:

- усвідомлює значення мови в житті людей;

- розуміє поняття державна (українська) і рідна мова;

- розрізняє усне і писемне мовлення;
- володіє словами ввічливості.


Усвідомлення значення мови в житті суспільства.

Розвиток комунікативної активності.


Розрізнення понять державна (українська) і рідна мова.
Володіння уміннями користуватися усним і писемне мовленням.

Вживання слів ввічливості, у власному мовленні.

Виховання культури спілкування.


2.1




Текст (протягом року)

Розширення уявлень про текст та його будову. Уявлення про змістовий зв’язок між частинами тексту.

Тема і мета висловлювання у текстах різних типів – розповідях, описах, міркуваннях. Заголовок тексту.

План тексту. Поділ тексту на логічно завершені частини за планом і без нього. Складання плану прочитаного тексту.

Абзац. Роль абзаців у тексті. Необхідність дотримання абзаців при оформленні творчих завдань, переказів.

Засоби змістового зв’язку між реченнями в тексті (слова він, вона, воно, цей, ця, це, той, та, те лексичні повтори, близькі за значенням слова), вироблення уміння використовувати їх у власних висловлюваннях.

Складання текстів-описів, художніх та науково-популярних (без уживання термінів), за поданими зразками, з урахуванням ситуації мовлення.

Побудова тексту-міркування.

Складання текстів-інструкцій.


Учень:

- визначає в тексті зачин, основну частину, кінцівку (при потребі з допомогою вчителя)


- з допомогою вчителя визначає тему та мету в текстах різних типів – розповідях, описах, міркуваннях , добирає заголовок;
- приймає участь у колективному (під керівництвом учителя) складанні плану прочитаного тексту
- визначає кількість абзаців у тексті дотримується абзаців при списуванні тексту, в оформленні творчих робіт, переказів

- використовує займенники, прислівники для зв’язку речень у тексті;


- складає художні і науково-популярні описи за поданим зразком;
- будує текст-міркування за зразком та поданим зачином (про вчинки людей, події з життя сім’ї, стосунки між однолітками тощо);

- з допомогою вчителя чи самостійно складає тексти-інструкції щодо виготовлення окремих предметів, проведення рухливих рольових ігор, догляду за домашніми тваринами, кімнатними рослинами тощо.




Розвиток знань про текст, його будову.

Розвиток умінь визначити логіко-словесні зв’язки у тексті.

Удосконалення вмінь визначення в текстах: теми та мети, заголовка, плану.
Усвідомлення значення абзаців у тексті.

Використання займенників, прислівників, синонімів для зв’язку слів у реченні.

Удосконалення умінь складання текстів-описів, художніх та науково-популярних, тексту-міркування, текстів-інструкцій.

Розвиток зв’язного мовлення.

Вживання нових слів у власному мовленні.

Використання засвоєних правил під час побудови речення.

Розвиток словесно-логічного мислення.


2.2




Речення (протягом року)

Закріплення й узагальнення вивченого про речення. Речення, різні за метою висловлювання та інтонацією (розповідні, питальні, спонукальні; окличні та неокличні).

Інтонування речень під час голосного читання, зв’язних висловлювань та усного діалогу.

Розділові знаки в кінці речень.


Звертання, розділові знаки при них.

Виділення звертань в усному мовленні паузами, а на письмі – розділовими знаками (практично).

Головні члени речення (підмет і присудок). Зв’язок слів у реченні. Поняття про словосполучення. Головне і залежне слово у словосполученні. Різні способи вираження підмета і присудка (лише практично).

Встановлення смислових і граматичних зв’язків між словами в реченнях.

Побудова речень (простих і складних, зі звертанням та однорідними членами) за зразком та схемами. Поширення речень за питанням і схемами. Перебудова речень: об’єднання двох простих речень в одне просте з однорідними членами об’єднання двох простих речень в одне складне (за зразком



Учень:

- розрізнює на слух і на письмі розповідні, питальні і спонукальні речення окличні та неокличні;


- правильно інтонує речення, різні за метою висловлювання та вираженням експресії (почуттів)

- дотримується правильної розстановки розділових знаків наприкінці речень, різних за метою висловлювання;
- з допомогою вчителя виділяє звертання в усній формі інтонацією, а на письмі розділовими знаками – комами, знаком оклику
- має уявлення про головні члени речення (підмет і присудок);

- з допомогою вчителя визначає головні члени речення;

- з допомогою вчителя виділяє словосполучення у групі підмета і групі присудка; визначає другорядні члени речення;

- за допомогою питань, встановлює смислові і граматичні зв’язки між словами в реченнях (з допомогою учителя);

- складає і поширює прості речення за зразком, питаннями, схемами

- самостійно або з допомогою об’єднує за зразком два прості речення в одне складне (Сьогодні брат працює на фермі. Тато готує ґрунт під посіви. – Сьогодні брат працює на фермі, а тато готує ґрунт під посіви.).




Розвиток слухового сприймання.

Закріплення знань про речення.

Розрізнення речень за метою висловлювання.

Вироблення умінь правильного інтонування речень.


Розширення знань правильної розстановки розділових знаків наприкінці речень, різних за метою висловлювання.

Формування знань про звертання, розділові знаки при них.

Формування уявлень про головні члени речення (підмет і присудок).

Закріплення знань про словосполучення.

Розвиток умінь побудови речення.

Вміння пояснювати нові та відомі слова.

Розвиток словесно-логічного мислення.

Збагачення словникового запасу.

Оволодіння елементарним самоконтролем при виконанні завдань, передбачених програмовим матеріалом.


2.3




Слово. Значення слова

(протягом року)

Значення слів, пряме і переносне значення, випадки багатозначності, найуживаніші омоніми (без терміна).

Синоніми та антоніми, добір синонімів з метою увиразнення висловленої думки та уникнення невиправданих повторів одного і того самого слова. Роль синонімів у тексті. Ознайомлення з деякими найпоширенішими фразеологізмами.

Розвиток умінь помічати в тексті незнайомі слова, з’ясовувати їх значення.

Культура мовленого слова: розрізнення літературної лексичної норми та ненормативної лексики (вульгаризмів, суржику, русизмів тощо) на прикладах спостережень за мовленням учнів.



Учень:
- з допомогою вчителя визначає в тексті слова з прямим і переносним значенням, багатозначні слова, найуживаніші омоніми (омофони – коса (дівчини і знаряддя праці) омоформи – моя мати – мати книжку омóграфи (книжкú і кнúжки) – практично, в процесі навчальної роботи, без уживання термінів

- має уявлення про синоніми та антоніми;

- з допомогою вчителя добирає синоніми й антоніми до загальновживаних слів;

- практично використовує синоніми й антоніми у власному мовленні;

- знайомиться з фразеологізмами.

- знаходить в тексті незнайомі слова, з’ясовує їх значення


- з допомогою вчителя розрізнює літературну українську мову від ненормативної лексики.


Розвиток пізнавальних умінь.

Розширення знань про слово.

Формування вмінь визначати слова з прямим і переносним значенням, багатозначні слова, найуживаніші омоніми.
Розвиток знань про синоніми та антоніми, фразеологізми.

Розвиток умінь помічати в тексті незнайомі слова.

Розвиток культури мовлення. Утримування в пам’яті

нової навчальної інформації.

Збагачення словникового запасу.


2.4




Будова слова ( протягом року)

Поняття про закінчення й основу слова. Роль закінчення як частини слова, за допомогою якої змінюється форма слова (на прикладах з різних частин мови). Закінчення як засіб зв’язку слів у реченні.

Частини основи: корінь, префікс, суфікс.

Корінь. Спільнокореневі слова і форми слова. Аналіз будови слова.

Чергування голосних [о], [е] з [і ] та приголосних [г], [к], [х] → [ж], [ч], [ш] → [з´], [ц´], [с´] у коренях слів.

Вимова і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, які перевіряються наголосом.

Поняття «орфограма».
Вимова і правопис слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слова, що не перевіряються наголосом. Робота з орфографічним словником.

Поглиблення знань про дзвінкі й глухі приголосні (парні й непарні). Вимова і правопис слів з дзвінкими приголосними в кінці та середині слів перед глухими.

Префікс. Словотворча роль префіксів. Творення слів з найуживанішими префіксами, складання з ними словосполучень і речень. З’ясування значення слів з різними префіксами.

Префікси, співзвучні з прийменниками (спостереження за звучанням і написанням).

Правопис префіксів роз-, без-. Спостереження за збігом однакових приголосних звуків на межі префікса і кореня (беззубий, беззвучний, беззмістовний, роззолочений, роззуватись, роззиратись). Практичне ознайомлення з написанням префіксів з- (с-).

Апостроф після префіксів перед я, ю, є, ї.

Перенос слів з префіксами.

Суфікс. Спостереження за роллю суфіксів на прикладі спільнокореневих слів, які належать до однієї і тієї самої частини мови. Творення слів з найуживанішими суфіксами, введення їх у речення, текст. Спостереження за збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса (сонний, денний, осінній). Поділ таких слів для переносу.

Спостереження за значенням слів із суфіксами (у реченнях, тексті).


Учень:

- з допомогою вчителя виділяє закінчення й основу слова;

- має уявлення про роль закінчення у зв’язках слів у реченні;

- з допомогою вчителя добирає спільнокореневі слова,визначає в них корінь

- має уявлення про Частини основи: корінь, префікс, суфікс.

- визначає префікс, суфікс у ряді слів з одним і тим самим префіксом, суфіксом (з допомогою)

- з допомогою вчителя розрізнює спільнокореневі слова і форми того самого слова

- з допомогою вчителя правильно вимовляє слова з ненаголошеними голосними звуками [е], [и]

- має уявлення що таке «орфограма»;

- має уявлення про значення орфографічного словника;

- з допомогою вчителя користується орфографічним словником для перевірки написання слів з ненаголошеними [е], [и], в корені слова, які перевіряються та не перевіряються наголосом;
- дотримується правильного вимовляння дзвінких приголосних звуків у кінці слова і складу перед глухим;

знає правило


- визначає префікс у слові;

- утворює нові слова за допомогою префіксів (з допомогою вчителя)

- з допомогою вчителя розрізнює написання префіксів і прийменників;

- дотримується правил вимовляння і правопису префіксів роз-, без- , з-, с-;

- правильно вживає апостроф після префіксів, переносу слів з префіксами (з допомогою);

- визначає суфікс у спільнокореневих словах;

- з допомогою вчителя утворює нові слова, що належать до тієї самої частини мови за допомогою поданих суфіксів (ручка, рученька, ручище чорний, чорнявий, чорненький, чорнющий);

- дотримується правил написання слів зі збігом однакових приголосних на межі кореня і суфікса;

- знає і використовує правила переносу слів зі збігом приголосних;

- виконує тестові завдання.


Формування пізнавальних умінь.

Розширення знань про слова як одиницю мови.

Формування знань про будову слова: основу, закінчення.

Розвиток умінь визначати корінь, префікс, суфікс.

Розширення умінь визначати спільнокореневі слова.

Розвиток умінь словесного аналізу слова.

Формування правописних умінь.

Засвоєння орфографічних правил.

Формування умінь роботи з орфографічним словником.

Збагачення словникового запасу.

Використання засвоєних термінів під час виконання практичних вправ та у власній життєдіяльності.


2.5




Частини мови. Загальне поняття.

Спостереження за словами, що відповідають на питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? скільки? котрúй? котрá? котрé? котрí? де? коли? як?, а також за службовими словами, до яких не можна поставити питання (і, та, на, від, до, але тощо). Розпізнавання таких слів.

Логічні вправи на розрізнення слів за родовими та видовими ознаками та за смисловими групами у межах кожної частини мови.

Спостереження і добір спільнокореневих слів, які належать до різних частин мови, розрізнення їх за питаннями, значенням, роллю в реченні та за граматичним і смисловим зв’язком з іншими словами (в межах словосполучень і речень).




Учень:

- має уявлення про частини мови;

- з допомогою вчителя розпізнає слова що відповідають на питання хто? що? який? яка? яке? які? що робить? що роблять? скільки? котрúй? котрá? котрé? котрí? де? коли? як?, а також за службовими словами, до яких не можна поставити питання (і, та, на, від, до, але тощо).




- розрізнює слова за родовими і видовими ознаками: птахи: лелеки, зозулі, синиці, горобці дерева: дуб, клен, яблуня, вишня кольори: червоний, фіолетовий, зелений тощо (при потребі з допомогою)


- з допомогою вчителя добирає групи спільнокореневих слів, що належать до різних частин мови.


Розвиток та корекція основних психічних процесів.

Формування знань про частини мови.

Розвиток умінь розрізняти слова за родовими і видовими ознаками.

Спостереження за спільнокореневими словами.

Розвиток мовленнєвих умінь.

Оволодіння елементарним самоконтролем при виконанні завдань.



1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка