Програма комплексного кваліфікаційного екзамену з української



Сторінка1/5
Дата конвертації08.03.2016
Розмір0.5 Mb.
  1   2   3   4   5


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького

Філологічний факультет

ПРОГРАМА
комплексного кваліфікаційного екзамену з української

мови і літератури


Освітньо-кваліфікаційний рівень: “спеціаліст” (заочний відділ)
Спеціальність: 7.02030301 Українська мова і література*

Мелітополь – 2015


Програма комплексного екзамену з української мови і літератури /Упорядники: кандидат філологічних наук, доцент Т.Г. Юрченко, кандидат філологічних наук, доцент О.В. Коваль, кандидат філологічних наук, доцент І.М. Гапєєва, кандидат філологічних наук, доцент З.О. Митяй, кандидат філологічних наук, доцент Т.В. Сіроштан, кандидат педагогічних наук, доцент В.Г. Зотова, кандидат філологічних наук, доцент Н.В. Зайдлер, кандидат філологічних наук, старший викладач О.А.Огульчанська – Мелітополь: МДПУ імені Богдана Хмельницького, 2015. – 29 с.

Ухвалено на засіданнях кафедр: української мови (Протокол № 10 від 18 березня 2015 р.), української літератури (Протокол № 11 від 20 березня 2013 р.)

Рекомендовано радою філологічного факультету (протокол № 5 від 16.12.2014 р.)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програму державного комплексного кваліфікаційного екзамену складено відповідно до вимог закону України “Про вищу освіту”, “Положення про вищий навчальний заклад”, а також у світлі дії такого важливого документа, як “Концептуальні засади розвитку педагогічної освіти України та її інтеграції в європейський освітній простір”. Системна сутність переходу ВНЗ на “ступеневу освіту” передбачає врахування рекомендацій Ради Європи (РРЄ) щодо спільної основи для розробки навчальних планів з різних дисциплін, типових програм, іспитів, підручників тощо у Європі. Нині на наших теренах осмислення Болонського формату – системи, в яку ми хочемо трансформуватися, особливо активізувалося. При формуванні освітньої моделі підготовки вчителя-словесника обидві фахові кафедри працювали над виробленням оптимально організованих технологічних вузлів, здатних генерувати максимально ефективний “кінцевий результат” – підготовку висококваліфікованого фахівця. З огляду на це комплексний кваліфікаційний екзамен має на меті перевірку знань студентів з таких мовознавчих курсів, як “Загальне мовознавство”, “Стилістика української мови”, “Культура мовлення”.

Літературознавчі курси представлені такими дисциплінами: “Теорія літератури”, “Історія української літератури ХХ – початку ХХІ ст.”, “Історія української літературної критики”, “Історія українського літературознавства”, “Літературне краєзнавство”. Випускники мають також продемонструвати ряд практичних умінь: аналіз художніх текстів, виразне читання напам’ять передбачених програмою поезій та стилістичне редагування запропонованого тексту.

Загальне мовознавство – лінгвістичний курс, який завершує мовознавчу підготовку студента-філолога, даючи йому методологічні основи, які допоможуть осмислити мову цілісний знаковий механізм спілкування.

Основний зміст дисципліни реалізується в процесі вивчення таких розділів, як “Мова і мислення”, “Знакова природа мови”, “Мова і мовлення”, “Мова і суспільство”, “Структура мови”, “Мова й історія”. Студенти повинні продемонструвати знання найважливіших напрямів, ідей і проблем сучасного мовознавства, уміння систематизувати основні мовознавчі знання і навички лінгвістичного аналізу, виявляти розуміння основних лінгвістичних законів, робити самостійний аналіз і узагальнення. Оскільки цей курс є узагальнювальною лінгвістичною дисципліною, яка спирається на всі попередні дисципліни мовознавчого циклу, то студенти-випускники не лише розширюють, а й повторюють засвоєну інформацію на попередніх курсах, готуючись до державних іспитів.

Курси “Стилістика української мови” та “Культура мовлення“ передбачає формування навичок нормативного літературного спілкування, що є завданням середньої школи і визначається як одне з головних у новій шкільній програмі. Студенти повинні науково обґрунтовувати категорії літературної мови на всіх рівнях мовної системи, характеризувати функціонування мови у різних сферах суспільного життя відповідно до екстралінгвістично обумовлених потреб. Студенти мають засвоїти стилістичні норми, аналізувати стилістичні ресурси мови, розуміти норму як історичну й функціональну змінну категорію, вміти диференціювати стилістичні помилки і виправляти їх, володіти принципами грамотного стилістично-мотивованого моделювання текстів у межах заданого стилю щодо їх функціональної мотивації й комунікативної довершеності.

Вітчизняне літературознавство переживає посттоталітарний період і через те воно змушене позбавлятись всього того, що йому нав’язали за 70 років жорсткої ідеологічної загальновживаності. Радянський тоталітаризм ставив перед теорією літератури завдання науково обґрунтувати “поведінку” художньої літератури як слухняної прислужниці Системи. Саме тому основні наукові сили були спрямовані на розробку таких категорій, як “метод соціалістичного реалізму”, “партійність”, “класовість”. Зараз стало очевидним, що багато чого в цих старанно розроблюваних поняттях виявилось фальшивим. У той же час значно менше приділялось уваги поняттям, що виражали сутнісну якість літератури – художність. Відомо, що були періоди, коли з наукового обігу штучно вилучався, скажімо, термін “поетика”. Зараз стає очевидним, що тоталітаризм ворожий художності.

Те, що природна функція теорії літератури, яка полягає насамперед у пізнанні і поясненні законів художності, була приглушена суто ідеологічними моментами, внесло серйозну, але поки що не зовсім усвідомлювану деформацію у структуру теорії літератури як навчального предмета. Одне з найголовніших завдань цієї програми полягало в тому, щоб виправити цю деформацію, повернути теорію літератури до її природних інтересів та завдань.

Програма курсу “Теорія літератури” передбачала знайомство з категоріями, які, незважаючи на те, що їх формування уже фактично завершене в авангардному літературознавстві, все ж досить пасивно засвоюються широким філологічним загалом. Інакше кажучи, програма пропонувала знайомство з категорійним апаратом, який уже “працює” у найбільш прогресивних (у методологічному та методичному відношеннях) наукових дослідженнях, і який, безсумнівно, стане основним в літературознавстві завтрашнього дня. Насамперед йдеться про категорії, які увійшли до арсеналу теоретико-літературних понять у зв’язку з активними спробами застосувати принципи системного аналізу при дослідженні художніх явищ (прийом, функція, зв’язок, системотвірний чинник, цілісність тощо).

Курсові “Історія української літератури” належить одне з найважливіших місць серед предметів, що вивчаються на філологічних факультетах ВНЗ України. Засвоєння історичного руху української літератури, еволюції її стилів та жанрів істотно збагачує загальнокультурний, інтелектуальний та естетичний рівень майбутніх філологів, формує в них кон­цептуальний погляд на вітчизняне письменство.

Завдання курсу – дати студентам систематизовані знання історії української літератури ХХ – початку ХХІ століття на тлі та у зв'язках із процесами світової естетичної свідомості, розкрити їм сутнісні ознаки української літератури, формувати уміння орієнтуватися у процесах творчих пошуків нашого письменства, у розмаїтті стильових тенденцій, розвивати естетичний смак, уміння поціновувати художній текст адекватно, за високими естетичними критеріями.

Програма ґрунтується на принципі об'єктивного історизму, спрямовується на осмислення специфіки української літератури, яка компенсувала відсутність багатьох сфер національної культури, спромоглася поєднувати свою соціальну заанґажованість із естетичною функцією, виконувала не лише художню, а й культурологічну, націєтворчу роль, відбулася у своїй іманентній сутності. За способом зіставлення враховуються погляди на розвиток української літератури провідних вітчизняних учених.

Програма складається зі вступу, розділів, у яких фіксуються періоди історії української літератури, списку необхідної навчальної і науково-критичної літератури та мінімального за обсягом списку рекомендованих текстів. Умовна періодизація історії української літератури запроваджена з урахуванням досвіду С. Єфремова, М. Грушевського, М. Зерова, М. Гнатишака, Д. Чижевського, О. Білецького, співробітників Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України. У ній зауважено не прогресистський рух художньої свідомості, але адекватний – від позаестетичних домінант, визначальних у ту чи в іншу літературну добу, до власне іманентних.

Завдання курсу “Літературне краєзнавство” полягало у знайомстві студентів з історією зародження і розвитку літературного руху на Мелітопольщині від початку XX ст., творчістю письменників краю в контексті національного літературного процесу, багатожанровістю, розмаїтістю тематики і стилів, своєрідністю й неповторністю художнього світу авторів, секретами творчої лабораторії кожного із запропонованих митців. Курс передбачав вивчення літературного доробку членів національної Спілки письменників України і літературного об’єднання ім. Павла Ловецького.



ЗАГАЛЬНЕ МОВОЗНАВСТВО
Провідні ідеї сучасної лінгвістики. Описова лінгвістика. Історична лінгвістика. Соціолінгвістика. Етнолінгвістика.

Мовознавство і семіотика. Знакова теорія мови. Мовні і немовні знаки. Основний принцип сучасної прагматики. Типи знаків мовної системи.

Мислення як складний соціально-історичний феномен. Взаємозв’язок мови і мислення, мови і свідомості. Менталінгвістика. Вербальне і невербальне мислення. В. фон Гумбольдт і О.Потебня про мову і мислення.

Структурна лінгвістика. Передумови виникнення структуралізму. Празька школа функціональної лінгвістики.

Природа мовних значень. Проблема сутності мовного значення. Значущість одиниць мови. Функції одиниць мови. Сигніфікативні та денотативні значення.

Парадигматичні й синтагматичні відношення в мові. Парадигматичні відношення та їх різновиди. Синтагматичний аспект мовної структури.

Категорії комунікативної лінгвістики. Мова і мовлення. Мовленнєвий жанр. Мовленнєвий акт.

Фонетична система мови. Фонологічні школи. Перспективи фонологічних досліджень.

Граматична система мови. Зміст терміна “граматика”. Граматичне значення. Граматична категорія. Морфологічний рівень мови. Синтаксичний рівень мови.

Проміжні рівні мови. Морфонологія. Словотвірний проміжний рівень мови. Фразеологічний проміжний рівень мови. Історія дослідження людської мови. Перші дослідження в галузі мови. Мовознавство ХУІІІ століття. Мовознавство ХІХ століття. Прикладна лінгвістика.



Література:


  1. Березин Ф.М., Головин Б.И. Общее языкознание – М.: Просвещение, 1979.

  2. Булаховський Л.А. Вибрані праці. – К.: Наук. думка. 1975. – Т І.

  3. Ковалик І.І., Самійленко С.П. Загальне мовознавство: історія лінгвістичної думки. – К.: Вища шк., 1985.

  4. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. – К.: Вид. центр “Академія”, 1999.

  5. Общее языкознание: Хрестоматия / Под ред. А.Е.Супруна – 2-е изд. перераб. и доп. – Минск: Высш. шк. І 987.

  6. Плотников Б.А. Общее языкознание: Семинарий – Минск: Высш. шк., 1986.

  7. Попова З.Д. Общее языкознание. - Воронеж: Изд-во Воронеж, ун-та, 1987.

  8. Потебня А.А. Мысль и язык. – К.: Высш. шк., 1993.

  9. Семчинський С.В. Загальне мовознавство. – К.: АТ”ОКО”, 1996.

  10. Степанов Ю.С. Основы общего языкознания. – М: Просвещение. 1975.

  11. Удовиченко Г.М. Загальне мовознавство: Історія лінгвістичних учень. – К.: Вища шк., 1980.
  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка